- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/11117/24
Провадження №11-сс/991/699/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2024 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2024 року частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8, та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня її фактичного затримання (23 вересня 2024 року), тобто до 21 листопада 2024 року включно.
Одночасно підозрюваній визначено заставу в розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень та встановлено, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави на підозрювану ОСОБА_5 покладено передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:
-прибувати до слідчих (детективів Національного антикорупційного бюро України), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за першою вимогою;
-не відлучатись за межі Запорізької області, без дозволу слідчих, прокурорів, слідчого судді або суду;
-повідомляти слідчих, прокурорів, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідками у справі ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14, а також слідчими, які входять до групи слідчих, прокурорами, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04.04.2024, оперативними працівниками Управління Служби безпеки у Запорізькій області, які здійснюють відповідне оперативне супроводження у вказаному кримінальному провадженні, та щодо обставин повідомленої ОСОБА_5 у цьому провадженні підозри - з особами, наділеними будь-якими організаційно-розпорядчими функціями щодо таких слідчих, прокурорів, оперативних працівників;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначено два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Згідно указаної ухвали слідчий суддя дійшла висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні та повідомленні про підозру обставин. На її думку, у разі відмови в задоволенні клопотання детектива підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. А тому, на цьому етапі кримінального провадження, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним. Наявність обґрунтованої підозри у сукупності з встановленими ризиками кримінального провадження виключають об`єктивну можливість застосування відносно підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. При цьому саме застава у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень є достатньою для забезпечення виконання нею покладених процесуальних обов`язків. Натомість зазначена детективом у клопотанні застава в розмірі 10 000 000 гривень є явно непомірною для ОСОБА_5 .
Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій, враховуючи подані доповнення, просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 вересня 2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції захисник зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки слідчим суддею при її постановленні не було взято до уваги відсутність об`єктивної сторони інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення. На його думку, ОСОБА_5 не могла вчинити викладені в повідомлені про підозру дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, так як не входила до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04 квітня 2024 року, у зв`язку з чим не мала повноважень на зміну підслідності у відповідному кримінальному провадженні чи його завершення. Не уповноважена вона була й на скасування арешту з вилученого у ОСОБА_10 автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. « НОМЕР_1 », оскільки відповідними повноваженнями наділений виключно слідчий суддя.
Захисник також стверджує про відсутність у матеріалах провадження ключових процесуальних документів, зокрема: грошових коштів, які використовувались органом досудового розслідування в рамках проведення негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД); постанови про контроль за вчиненням злочину у цьому кримінальному провадженні; ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення невідкладного обшуку в автомобілі «Toyota Land Cruiser», д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Крім цього, захисник переконаний у недопустимості протоколів аудіоконтролю ОСОБА_5 від 20 та 24 вересня 2024 року, оскільки детективами фактично було проведену іншу негласну слідчу (розшукову) дію, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж. Також у матеріалах провадження відсутні докази, що особа, голос якої звучить на записах НСРД, є саме ОСОБА_5 .
Зазначає захисник також про упередженість показань ОСОБА_10, оскільки останній зацікавлений в притягненні ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності з метою неповернення їй боргу, а також уникнення відповідальності у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04 квітня 2024 року.
Не доведено стороною обвинувачення й існування у цьому провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а доводи клопотання детектива в цій частині є безпідставними та надуманими. Визначаючи розмір застави слідчий суддя не врахувала обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної, а також інші дані про її особу. Безпідставно встановивши виключний випадок при призначенні застави, слідчий суддя визначила її у непомірному для ОСОБА_5 розмірі та належно не обґрунтувала чому застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам.
У судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_5, її захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також прокурор ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення підозрюваної ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу лише в частині зменшення розміру застави до 1 600 000 (одного мільйона шістсот тисяч) гривень, пояснення прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи такої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та встановила, що застосування такого запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження є об`єктивно необхідним з метою забезпечення його дієвості. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків слідчого судді апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16 вересня 2024 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (том 1 а.с. 17).
У межах вказаного кримінального провадження, 23 вересня 2024 року ОСОБА_5 затримано співробітниками Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України (том 2 а.с 217-221).
Після чого, 24 вересня 2024 року їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в проханні надати неправомірну вигоду та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища (том 2 а.с 123-130).
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, 19.09.2024 у період з 14 год 30 хв по 14 год 47 хв під час телефонної розмови у месенджері «Telegram» з використанням абонентського номеру « НОМЕР_2 » висловила ОСОБА_10 прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 40 000 доларів США за вжиття нею завдяки займаній посаді заходів зокрема, щодо: зміни підслідності у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04.04.2024, у якому 08.08.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України, а 19.08.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме направлення його до одного з районних відділів поліції у Дніпропетровській області; скасування арешту майна, а саме автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. « НОМЕР_1 », вилученого під час обшуку 07.08.2024 у ОСОБА_10 ; (3) не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 за злочини, передбачені статтями 332, 369-2, 190, 358 КК України.
Крім того, під час цієї телефонної розмови, ОСОБА_5 зазначила, що у разі згоди ОСОБА_10 на надання неправомірної вигоди, її безпосередню передачу необхідно здійснити до 23.09.2024, аргументуючи це необхідністю повідомити Офіс Генерального прокурора до 24, 25 вересня 2024 року про визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 307 КК України до органу досудового розслідування іншої області, зокрема, Дніпропетровської, на виконання відповідного відомчого розпорядження, обов`язкового до виконання прокуратурами усіх рівнів.
У подальшому, 23.09.2024 ОСОБА_10, за попередньою домовленістю із ОСОБА_5, через визначену нею особу, а саме заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_12, під вигаданим ім`ям « ОСОБА_15 », перебуваючи біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою: АДРЕСА_1, на виконання вказівки ОСОБА_12, поклав неправомірну вигоду до багажного відділення автомобіля білого кольору марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_12, який виконуючи вказане прохання ОСОБА_5, не був обізнаний про обставини одержання нею неправомірної вигоди від ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що 19.09.2024 висловила, а 23.09.2024 одержала від ОСОБА_10 на свою користь та користь третіх осіб неправомірну вигоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США за вжиття нею завдяки займаній посаді зазначених вище заходів у кримінальному провадженні № 42024082030000023.
За результатом розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшла мотивованого висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у клопотанні та повідомленні про підозру обставин.
Такого висновку слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених матеріалів провадження у їх сукупності, зокрема:
-протоколу огляду від 16.09.2024, під час якого проведено огляд сайту Запорізької обласної прокуратури та встановлено, окрім іншого, що ОСОБА_5 займає посаду заступника керівника даного органу, на яку її призначена 06.11.2020, а також, що ОСОБА_12 є виконуючим обов`язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури, яка водночас входить до структури Запорізької обласної прокуратури (том 2 а.с 13-27);
-наказу № 17 від 07.04.2023 про розподіл обов`язків між керівництвом Запорізької обласної прокуратури (том 2 а.с 86-90);
-заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 16.09.2024, відповідно до якої він повідомив, що заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 спільно з невстановленими особами, у т.ч. службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 висловили йому прохання надати неправомірну вигоду в сумі 100 000 доларів США за вчинення в його інтересах дій у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04.04.2024 дій, а саме: скасування арешту, повернення вилученого автомобіля, перекваліфікацію інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення з ст. 307 КК України на ст. 309 КК України та не притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України (том 2 а.с 1, 2);
-протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 16.09.2024, відповідно до якого свідок зазначив, зокрема, що ОСОБА_5 він знає багато років, оскільки вони родом з одного села та мають спільне коло знайомих. Приблизно на початку 2024 року ОСОБА_5 повідомила свідку, що він має повернути їй кошти у сумі 48 500 доларів США. У подальшому, на початку червня 2024 року до свідка зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_16 та, окрім іншого, повідомив, що у разі неповернення зазначених коштів у нього будуть неприємності. Окрім того, свідок зазначив, що 07.08.2024 його було затримано у м. Дніпро співробітниками ВП № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області спільно з працівниками УСБУ після проведення обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser 300, д.н.з. НОМЕР_1, у кримінальному провадження № 42024082030000023, яке розслідувалось за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а згодом вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Окрім того, відповідно до протоколу допиту, під час перебування в свідка в СІЗО ОСОБА_5 повідомила його брату про необхідність повернення їй свідком боргу в сумі 48 500 доларів США та зазначила, що для вирішення проблем у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04.04.2024, свідок має передати їй та службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_7 гроші у сумі 100 000 доларів США (том 2 а.с 7-12, 191-196);
-матеріалів кримінального провадження № 42024082030000023, що надані свідком ОСОБА_10 та долучені до протоколу його допиту від 16.09.2024, а саме: супровідного листа ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 10.09.2024 № 12439/45/-/03-2024, витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42024082030000023, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19.08.2024 згідно з якими установлено, що ОСОБА_10 повідомлено про підозру підозрюваним у кримінальному провадженні № 42024082030000023 за ч. 3 ст. 307 КК України; ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2024 у справі № 333/6818/24, якою надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_10 ; протоколу обшуку автомобіля від 07.08.2024; протоколу затримання ОСОБА_10 від 07.08.2024 за підозрою у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відомості у яких узгоджуються із повідомленими свідком під час допиту обставинами (том 2 а.с 197-215);
-протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 23.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_10 детективами НАБУ було вручено заздалегідь ідентифіковані грошові купюри у кількості 400 штук, номіналом по 100 доларів в сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів США (том 2 а.с 28-31);
-протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 23.09.2024 з додатками, відповідно до якого свідок зазначив, що ОСОБА_5 повідомила його брату ОСОБА_11 про необхідність швидше повідомити відповідь на раніше висловлене нею прохання надати неправомірну вигоду за вчинення нею дій у кримінальному провадженні № 42024082030000023 та, що свідка було додано до групи з назвою «.» в додатку «Telegram», до якої входили свідок, його брат та ОСОБА_5, яка використовувала номер НОМЕР_2 і була підписана « ОСОБА_17 ». Також свідок повідомив, що 19.09.2024 у застосунку Telegram відбувся груповий телефонний дзвінок під час якого ОСОБА_5 підтвердила, що співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_7 готується клопотання про зміну свідку запобіжного заходу, наголошувала, що вони чекають відповіді на висловлену пропозицію щодо надання неправомірної вигоди, а також, що свідок має передати їй 40 000 доларів США, з яких 30 000 доларів США буде для працівників ІНФОРМАЦІЯ_7, а 5 000 доларів США чи 10 000 доларів США для скасування арешту та повернення вилученого автомобіля, та наголосила про необхідність повернення їй боргу у сумі 48 500 доларів США. Окрім того, відповідно до протоколу допиту, свідок повідомив про домовленість із ОСОБА_5 про зустріч 23.09.2024, коли свідок буде їхати на допит у цей день на 14:00 та про обставини передання неправомірної вигоди. Зокрема, свідок зазначив, що під час телефонних розмов 23.09.2024 ОСОБА_5 повідомила, що не буде особисто отримувати кошти і, що їх треба передати довіреній особі на ім`я ОСОБА_15, який зі слів ОСОБА_5, є співробітником СБУ, а також свідок повідомив обставини передання ним, а саме поміщення до багажного відділення автомобілю Лексус, який знаходився біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 », пакету з заздалегідь врученими працівниками НАБУ коштами у розмірі 40 000 доларів США, а також, що після цього свідок здійснив дзвінок ОСОБА_5 та підтвердив передачу коштів (том 2 а.с 91-96);
-скріншотів з додатку «Telegram» з мобільного телефона ОСОБА_10, які додані до протоколу його допиту, щодо його спілкування з ОСОБА_5, відомості з яких узгоджуються із наданими свідком показаннями під час допиту, зокрема наявність телефонних дзвінків та листування 23.09.2024, надіслання ОСОБА_10 посилання з геоданими місця розташування кафе «AfterTaste Coffee Place» о 2:18 (14:18) 23.09.2024; повідомлення від абонента з номером НОМЕР_2 о 2:13 (14:13) 23.09.2024, про те, що людина стоїть біля авто, а також вказівка вийти і віддати, що відповідає часу передання неправомірної вигоди; наявність спілкування між свідком та ОСОБА_5 після передання неправомірної вигоди (том 2 а.с 97-107);
-протоколу обшуку від 23.09.2024 з додатками, відповідно до якого під час проведення невідкладного обшуку автомобіля LEXUS IS 200T, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_12, в багажному відділенні виявлено та вилучено кошти в сумі 40 000 доларів США, які знаходились у чорному пакеті з написом «ЦУМ Київ», серії та номери купюр яких співпадають з тими, які були 23.09.2024 вручені свідку ОСОБА_10 детективами НАБУ. Поряд з цим, відповідно до додатку до протоколу обшуку, а саме фото екрану мобільного телефону, що належить ОСОБА_12, у застосунку WhatsApp виявлено чат із абонентом « ОСОБА_18 », відомості якого вказують на те, що 23.09.2024 зазначений абонент неодноразово телефонував ОСОБА_12, а саме об 11:32, 14:19, 14:24, 14:34 та 14:55, водночас на останні два виклики ОСОБА_12 не відповів, адже вже о 14:40 було розпочато обшук автомобіля. Окрім того, у даному чаті виявлено видалені повідомлення, що надіслані абонентом « ОСОБА_18 » о 13:17 та 14:22, що відповідає зазначеній свідком ОСОБА_10 інформації про час надсилання ним ОСОБА_5 повідомлень щодо місця розташування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с 32-56);
-протоколу обшуку від 23.09.2024, відповідно до якого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_5, а також приміщення приймальні, було зафіксовано, серед іншого, пошук ОСОБА_5 в браузері Google Chrome адреси: АДРЕСА_1, що є адресою, за якою за домовленістю між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 мала бути передана неправомірна вигода (том 2 а.с 57-65);
-протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 23.09.2024, відповідно до якого, свідок, окрім іншого, повідомив, що під час розмови з ОСОБА_5 остання йому сказала, що вона може вирішити питання з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_10, що буде коштувати в районі 50 000 доларів США. ОСОБА_5 повідомила, що частину коштів планувалось для передачі співробітникам СБУ. ОСОБА_11 також повідомив, що за неправомірною вигодою для ОСОБА_5 мав приїхати чоловік на ім`я ОСОБА_15, який є співробітником СБУ. Окрім того, свідок повідомив обставини передачі ОСОБА_10 коштів, а саме, передання їх за вказівкою ОСОБА_5 чоловіку на ім`я ОСОБА_15, шляхом поміщення до багажного відділення автомобіля Лексус (том 2 а.с 108-112);
-протоколу допиту ОСОБА_12 від 23.09.2024, відповідно до якого, свідок повідомив, що 23.09.2024 ОСОБА_5 попросила його приїхати до кав`ярні Alter Paste заадресою: АДРЕСА_1, для отримання для неї посилки, на що він погодився. Коли свідок на своєму автомбілі LEXUS НОМЕР_3 приїхав за названою адресою, два незнайомі йому хлопці передали паперовий пакет чорного кольору, який поклали до багажника автомобіля. Після того, як свідок зачинив багажник та поїхав, його автомобіль був заблокований співробітниками НАБУ. Також, свідок дізнався, що про вміст переданого пакету йому стало відомо лише під час обшуку (том 2 а.с 113-121);
-протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтроль особи від 20.09.2024, яким зафіксовано розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_5, зокрема, 19.09.2024 відбулась розмова між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, під час якої остання повідомила, що щодо ОСОБА_10 хочуть подавати клопотання про зміну запобіжного заходу і що після того як таке буде задоволено судом, попередньо сплачена ним застава буде звернута в дохід держави; що якщо відповідь ОСОБА_10 буде позитивна, то тоді треба швидше, бо ще необхідно погоджувати з Офісом Генерального прокурора. Також під час цієї розмови на запитання ОСОБА_10 щодо того скільки точно їм треба надати, ОСОБА_5 зазначила: «ми зробимо 30 і 5 або 10 буде зняти арешт з автомобіля. Ну, 5 суд візьме 100%», «ну, краще розраховуй одразу на 10, тому що потрібно ще буде в прокуратурі щось обмінне дати і в поліції». Окрім того, на запитання ОСОБА_10 що буде після того як він передають кошти, ОСОБА_5 повідомила: «…дивись, це я на себе вже беру сама відповідальність. У тебе буде лише, яка зараз 307-ма. Ми її відправимо на Дніпро в Центральний ось цей район, в Центральний райвідділ. Ви там можете перекваліфікуватись на 309-ту». Також під час зазначеної розмови на запитання ОСОБА_10 щодо автомобіля ОСОБА_5, окрім іншого, зазначила: «Ти платиш, вони домовляються одразу з судом, щоб ти подав клопотання, зняли арешт, вони суд на себе беруть. Тобі знімають арешт, ми відправляємо 307-му в Дніпро і ці всі матеріали, що у нас є, ми їх хоронимо». Також під час цієї розмови свідок повідомила і інші деталі щодо долі кримінального провадження відносно ОСОБА_10 після передачі ним обумовленої суми коштів, а також, зазначила, що попереджала ОСОБА_10, що візьметься йому допомагати дешевше, коли він поверне їй борг (48 500 доларів США). Поряд з цим, відповідно до зазначеного протоколу, 19.09.2024 було зафіксовано розмову ОСОБА_10 та ОСОБА_5, зі змісту якої висновується, що остання була обізнана про хід кримінального провадження щодо ОСОБА_10, зокрема, що йому було направлено повістку на допит, що буде відбуватись під час такого допиту, що бачила, який документ у нього забрали, але не запам`ятала який саме, про кількість вилучених у нього наркотичних засобів, а саме, що їх там «на 10 тисяч доларів» і, що то, як їй сказали, дорогі наркотики (том 2 а.с 152-164);
-протоколу за результатами НСРД від 24.09.2024, відповідно до якого зафіксовано розмову, яка відбулася 21.09.2024 між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, під час якої на запитання ОСОБА_10 щодо того, що буде після направлення справи в Дніпро, ОСОБА_5 зазначила: «…ми її залишимо тут на знищення. Ми туди віддаємо тільки ось це, що тобі повідомили», а також під час цієї розмови ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_10, що якщо він до допиту, який заплановано в понеділок, тобто 23.09.2024 передасть обумовлені кошти, то на допиті він має підмовились давати покази, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Окрім того, під час цієї розмови відбувся діалог, змість якого вказує на можливість ОСОБА_5 впливати на хід та результат кримінального провадження щодо ОСОБА_10, зокрема на запитання ОСОБА_19 : «… думаєш вони не хочуть грошей?» ОСОБА_5 відповіла: «…Ти знаєш, можливо і не хочуть. Якщо там на тебе все нормально у них, вони не дуже хотіли, я тобі скажу. Просто, що вони мені відмовити не можуть», «Вони ж, я ж не сказала, що ти просто людина, вони ж проаналізували, що ми з одного району, «Ну зрозумів, я ж не говорила, що ти проста людина і до мене звернувся, я сказала, що ти мій знайомий» (том 2 а.с 165-171).
Таким чином, доводи захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами та процесуальними документами.
На переконання колегії суддів, сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та формує внутрішнє переконання щодо вірогідної причетності підозрюваної до вчинення відповідного кримінального правопорушення. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.
Колегія суддів відхиляє доводи захисту стосовно відсутності у викладених в повідомленні про підозру діях об`єктивної сторони інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних із встановленням остаточної кваліфікації дій підозрюваної, а також оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Якщо службова особа, виконуючи будь-які дії, не використовує можливості, пов`язані з її посадою, то в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 368 КК України.
За нормативними приписами щодо заборони на одержання незаконної винагороди, визначення яких міститься у ст. 368 КК України, службова особа не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність і можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті її хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає ця службова особа.
Поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за ст. 368 КК України не обмежується лише діями (бездіяльністю) у межах службової компетенції особи і також включає в себе використання нею можливостей, обумовлених займаною посадою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 червня 2023 року в справа № 398/1278/22 та 21 березня 2024 року в справі № 570/3355/15к).
На переконання колегії суддів, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 368 КК України, оскільки перебуваючи на посаді заступника керівника Запорізької обласної прокуратури остання, використовуючи надані їй повноваження, безумовно могла вжити заходів з метою вчинення викладених у повідомленні про підозру дій. Однак, на цьому етапі колегія суддів не вирішує питання про доведеність винуватості ОСОБА_5 та остаточність кваліфікації її дій.
Перевірити наявність або відсутність кваліфікуючої ознаки, як і складу злочину в цілому, можливо лише за результатом збирання доказів та їх оцінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а не простим аналізом законодавства і даних, таких як займана посада, посадова інструкція, функціональні обов`язки, статут тощо (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 405/2175/18).
Водночас слід зауважити, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься попередня кваліфікація вчиненого правопорушення, і лише після проведення низки слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій можна надати остаточну кримінально-правову оцінку тим чи іншим діянням.
Кваліфікація певного правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і лише на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Не може розцінюватись як порушення вимог КПК України й відсутність у матеріалах провадження грошових коштів, які використовувались органом досудового розслідування в рамках проведення НСРД, постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у цьому кримінальному провадженні та ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в автомобілі «Toyota Land Cruiser», оскільки положеннями ст. 184 КПК України чітко встановлено, що прокурор, детектив самостійно визначає перелік матеріалів, які слід додати до клопотання про застосування запобіжного заходу, а сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК України). При цьому колегія суддів також бере до уваги, що постанова про здійснення контролю за вчиненням злочину та ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не є самостійними доказами у кримінальному провадженні, а лише підтверджують законність отриманих доказів, якими власне і є результати НСРД.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
А отже, та обставина, що певні документи не були надані слідчому судді на момент розгляду ним відповідного клопотання, не свідчить про недопустимість інших наданих доказів, оскільки такі процесуальні документи в подальшому можуть бути відкритті стороні захисту та надані до суду під час судового провадження з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
Безпідставними є й доводи захисту щодо недопустимості протоколів аудіоконтролю ОСОБА_5 від 20 та 24 вересня 2024 року. Визнання слідчим суддею недопустимими доказів на стадії досудового розслідування можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість певного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Проте, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Помилка у назві форми проведених НСРД не призводить до порушення або обмеження прав і свобод підозрюваної особи, а також не перешкоджає ефективно спростовувати докази, надані стороною обвинувачення. Наведена вище обставина не є тим істотним порушенням вимог КПК України, що згідно зі статтями 87 та 88 КПК України має наслідком визнання даних протоколів недопустимими доказами. При цьому, у колегії суддів відсутні будь-які сумніви, що зафіксовані у таких протоколах висловлювання належать саме ОСОБА_5, оскільки у відповідь на запитання члена колегії підозрювана підтвердила здійснення відповідних висловлювань, однак зауважила, що «дуже багато вирвано з контексту».
Що ж стосується доводів захисту про упередженість наданих ОСОБА_10 під час досудового розслідування показань, слід зазначити, що відповідні показання повністю узгоджуються з іншими наданими детективом матеріалами провадження, у зв`язку з чим в колегії суддів на цьому етапі відсутні обґрунтовані підстави вважати їх надуманими.
Вирішуючи питання наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв?язків).
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею встановлено, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст. 45 КК України, вказане кримінальне правопорушення є особливо тяжким корупційним злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Водночас слід зауважити, що за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом (статті 69, 75 КК України).
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, на момент застосування запобіжного заходу підозрювана володіла дійсним паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_4 і навіть в період воєнного стану перетинала державний кордон України. Тобто, мала можливість безперешкодно залишити територію України навіть у період воєнного стану.
Слідчим суддею також взято до уваги й можливість нелегального перетину кордону ОСОБА_5, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого вона підозрюється. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у підозрюваної збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати поведінку та місцезнаходження підозрюваної, а також державний кордон у місцях активних бойових дій. Ба більше, Запорізька область є територіально наближеною до окупованої території України, де державні органи України, в тому числі правоохоронні органи, об`єктивно позбавлені можливості виконувати свої функції. При цьому, перебуваючи на посаді заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, ОСОБА_5 ймовірно сформувала тісні професійні та соціальні зв`язки з службовими особами органів державної влади, тож має широке коло знайомих у різних органах влади, якими вона може скористатись для того, щоб покинути територію України.
Взято до уваги слідчим суддею й майновий стан підозрюваної, а також відсутність у неї стійких соціальних зав`язків за місцем проживання, що безумовно надасть їй можливість тривалий час переховуватись за межами території України.
Таким чином, майновий стан підозрюваної та реальна можливість вільної зміни свого місця перебування підвищує ймовірність її переховування від органів досудового розслідування та суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Правильним, на переконання колегії суддів, є й висновок слідчого судді щодо наявності у цьому провадженні ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваною речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у випадку відмови в застосуванні відповідного запобіжного заходу ОСОБА_5, будучи обізнаною з методами роботи органів досудового розслідування та прокуратури, зможе використати такі знання з відповідною метою.
Слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги, що під час проведення невідкладного обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_5, остання повідомила, що у неї відсутній мобільний телефон (том 2 а.с. 57-61), натомість згідно відомостей копій протоколів НСРД підозрювана контактувала зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у мобільних застосунках, у тому числі шляхом телефонних розмов безпосередньо перед початком проведення обшуку. А отже, ОСОБА_5, володіючи відомостями щодо того, яка інформація може знаходитись у її мобільному телефоні, вживала заходів з метою його приховування.
Крім того, під час розмови 19 вересня 2024 року на запитання ОСОБА_10 щодо арешту автомобіля ОСОБА_5, серед іншого, зазначила: «Ти платиш, вони домовляються одразу з судом, щоб ти подав клопотання, зняли арешт, вони суд на себе беруть. Тобі знімають арешт, ми відправляємо 307-му в Дніпро і ці всі матеріали, що у нас є, ми їх хоронимо» (том 2 а.с. 155). Окрім того, 21 вересня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 під час якої на запитання ОСОБА_10 чи не буде до нього питань у «дніпровців», ОСОБА_5 відповіла: «Не буде, ми ж її залишимо тут на знищення. Ми туди віддаємо тільки те, що пред`явили і все» (том 2 а.с. 167).
З огляду на викладені обставини, слідча суддя дійшла висновку про доведеність стороною обвинувачення існування у цьому провадженні ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваною речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з чим колегія суддів погоджується.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, у результаті обізнаності ОСОБА_5 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, вона може впливати на зазначених свідків шляхом підкупу, погроз або іншим чином з метою примушування до зміни раніше наданих показань. За версією сторони обвинувачення неправомірна вигода у цьому провадженні передавалась ОСОБА_10 через ОСОБА_12, а отже слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги, що підозрювана може здійснювати незаконний вплив на відповідних свідків. Крім того, вона також може вживати активних дій, спрямованих на особистий чи опосередкований вплив й на інших свідків у цьому кримінальному провадженні, у тому числі які ще не допитані, з метою спотворення даних, які можуть свідчити про її причетність до вчинення указаного злочину, що свідчить про наявність відповідного ризику у цьому кримінальному провадженні.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про існування ризику перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зважаючи на численні зв`язки з представниками правоохоронних органів, суб`єктами уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування у підозрюваної наявні відповідні можливості, які вона зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зокрема, зі змісту зафіксованих у протоколах НСРД розмов, слідчим суддею встановлено, що підозрювана має зв`язки серед працівників СБУ, які, як вона зазначає, «не можуть їй відмовити» (том 2 а.с. 170). Крім того, ОСОБА_5 обізнана із корупційними схемами у судових та правоохоронних органах, про що свідчить зміст її розмови з ОСОБА_10 19 вересня 2021 року, а саме ОСОБА_5 зазначила, що у Дніпрі «ціни на зняття арешту стартують від 20-ки» (том 2 а.с. 157), окрім того, пропонує ОСОБА_10 декілька варіантів подальшої долі його кримінального провадження, зокрема «другий варіант - нехай направлять 307-му в суд, в суді ви пів року тягнете засідання, тягнете справу і в суді переходите на 309-ту, давши судді 10-15 максимум» (том 2 а.с. 155); «… на Дніпрі легше. Там центральний суд. Там, (нецензурне висловлювання) все продається (том 2 а.с. 160).
Наведенні розмови, на переконання слідчої судді, характеризують підозрювану, як особу схильну до вирішення певного роду питань поза межами правового поля, а тому вона може застосувати такі і з метою перешкоджання цьому кримінальному провадженню.
Крім того, встановлені досудовим розслідуванням обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки до вчинення інкримінованих дій, що підтверджує схильність та здатність підозрюваної приховувати та маскувати свої ймовірні протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який є особливо тяжким корупційним злочином, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про неможливість застосування відносно підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується, що з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_5, її особи, обставин кримінального правопорушення й встановлених ризиків, застава у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків. 30 вересня 2024 року застава у зазначеному розмірі була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду.
Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду 25 вересня 2024 року, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3