- Presiding judge (HACC): Strohyi I.L.
Справа № 991/11529/24
Провадження № 1-кс/991/11585/24
У Х В А Л А
08 жовтня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3,
детектива - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Голови правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова - ОСОБА_5 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - детектив, НАБУ), яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52023000000000615 від 15.12.2023 (далі - кп № 52023000000000615),
у с т а н о в и в:
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
1. На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшла зазначена вище скарга.
2. Згідно зі скаргою та додатками до неї, 20.09.2024 у приміщені корпусу АДРЕСА_1, детективом НАБУ ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС про тимчасовий доступ до речей і документів від 23.07.2024 у справі № 991/6181/24 вилучено оригінали документів, які стосуються діяльності ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова.
3. Строк дії ухвали ВАКС від 23.07.2024 у справі № 991/6181/24 було визначено до 23.09.2024, проте вилучені оригінали документів станом на 25.09.2024 повернуті не були, що на переконання заявника, є бездіяльністю детектива.
4. Разом із тим, посилаючись на положення ч. 4 ст. 165 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Голова правління ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова - ОСОБА_5 (далі - заявник) зазначав, що представниками товариства та ним безпосередньо, неодноразово заявлялася вимога детективу НАБУ ОСОБА_4 виготовити та передати копії документів, оригінали яких було вилучено. Однак, детективом було відмовлено у задоволенні цієї вимоги без посилання на норми КПК.
5. Окрім цього, заявник підкреслював, що відсутність оригіналів документів значно ускладнює господарську діяльність ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, оскільки вилучені документи є первинними бухгалтерськими документами, що стосуються діючих договорів оренди, за якими підприємство виступає стороною правочину.
6. Водночас, заявник покликався на те, що метою тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до статтей 170-175 КПК, є збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Для цієї мети процесуальним законодавством передбачені інші інструменти, зокрема арешт майна.
7. З огляду на викладене, Голова правління ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова - ОСОБА_5 просив слідчого суддю зобов`язати детектива НАБУ ОСОБА_4 повернути оригінали вилучених 20.09.2024 документів.
Позиція учасників у судовому засіданні
8. У судовому засіданні, представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав, за обставин, викладених у ній.
9. Детектив НАБУ ОСОБА_4 у судовому засіданні проти скарги заперечував. Заперечення мотивував тим, що КПК встановлює окремий порядок зберігання документів, отриманих стороною кримінального провадження, який не потребує ухвалення рішення слідчим суддею. Під час виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, детективом у ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова були вилучені саме документи (у розумінні ч. 1 ст. 99 КПК).
10. Водночас, детектив покликався на положення ч. 2 ст. 100 КПК, згідно з якими: (1) речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий; (2) сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
11. Також, при обґрунтуванні своїх доводів, детектив покликався на ухвалу Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) від 06.02.2023 у справі № 991/140/23, якою було визначено, що документи, які мають ознаки доказу у кримінальному провадженні, набувають статусу майна лише у випадку, якщо вони мають історичну, художню, наукову, літературну, економічну або іншу істотну цінність, зокрема для особи, у якої їх було вилучено. На думку детектива, заявник не надав підтверджень, які б свідчили про те, що вилучені оригінали документів мають бодай одну з цих ознак і виходять за межі документарної функції.
12. Відповідно, на думку детектива, зберігання таких документів (їх оригіналів) у матеріалах кримінального провадження не потребує ухвалення слідчим суддею окремого рішення, зокрема про їх арешт, а доводи заявника у цій частині є безпідставними.
13. Разом із тим, детектив зазначав, що вилучені під час тимчасового доступу оригінали документів не належать і не можуть належати до тимчасово вилученого майна з огляду на те, що КПК встановлює вичерпний перелік випадків, у яких майно набуває такого статусу, а саме: (1) у разі його вилучення під час законного затримання особи та (2) під час огляду чи обшуку. На думку детектива, тимчасове вилучення є заходом, у межах якого володілець майна фактично позбавляється можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном без наявності судового рішення, яке б слугувало правовою підставою для такого обмеження. Водночас, коли слідчий суддя в ухвалі про тимчасовий доступ до речей і документів надає стороні кримінального провадження можливість вилучити оригінали документів, правова підстава для їх вилучення та утримання на момент вилучення вже існує і не потребує подальшого судового контролю.
14. Також, детектив зазначав, що твердження заявника про обов`язок повернути вилучене після спливу строку дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів майно слід відхилити, оскільки жодна норма КПК цього не передбачає. Вказівка на строк дії ухвали означає лише можливість доступу до документів протягом цього строку. Детектив зазначав, що у скарзі заявник не стверджував, проте що документи були вилучені поза межами строку дії ухвали від 23.07.2024, тому тимчасовий доступ відбувся з дотриманням умов, визначених слідчим суддею.
15. Щодо тверджень заявника про те, що вилучення документів нібито перешкоджає його господарській діяльності, детектив зазначив, що п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК передбачено право володільця речей і документів оскаржити ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, якщо він вважає, що слідчим суддею було надано дозвіл на вилучення речей і документів «за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність». Однак, товариство не скористалося можливістю на оскарження ухвали від 23.07.2024 в апеляційному порядку.
16. Покликання заявника на те, що детектив неодноразово відмовляв у задоволенні вимоги щодо виготовлення та передачі копій вилучених документів, не відповідає дійсності, позаяк вперше вимогу про надання таких копій адвокат ОСОБА_3 висловив у письмових зауваженнях до протоколу доступу від 20.09.2024, і жодних рішень про відмову детективом не ухвалювалося. Детектив також зазначив, що норми КПК не встановлюють граничного строку для виконання вимог ч. 4 ст. 165 КПК. НАБУ виготовило копії вилучених документів у розумні строки, що відповідають їх обсягу та направило їх товариству листом від 07.10.2024, вих. № 513-288/29718.
Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали та положення закону, якими керувався слідчий суддя
17. Вирішуючи скаргу, слідчий суддя виходив із такого.
18. Статтею 7 КПК серед основних засад кримінального провадження, передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зміст якого розкривається у ст. 24 КПК.
19. Згідно з ч.1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
20. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу.
21. У першу чергу, для вирішення питання про неповернення тимчасово вилученого майна, слідчий суддя має визначити чи має майно, щодо якого порушене питання, статус тимчасово вилученого.
22. Тимчасовим вилученням майна, відповідно до ст. 167 КПК України є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
23. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають одній з ознак п.1-4 вказаної статті.
24. Разом з тим, оцінка підстав віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК України залежить також від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
25. Так, 20.09.2024 у приміщені корпусу АДРЕСА_1, детективом НАБУ ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС про тимчасовий доступ до речей і документів від 23.07.2024 у справі № 991/6181/24 вилучено оригінали документів, які стосуються діяльності ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова.
26. Стаття 168 КПК України визначає конкретні випадки, коли можливо тимчасово вилучати майно, зокрема: (1) під час законного затримання особи та (2) під час огляду чи обшуку. Аналіз змісту цієї статті свідчить, що КПК встановлює вичерпний перелік випадків, у яких майно набуває статусу тимчасово вилученого.
27. Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що випадки вилучення майна під час виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не підпадають під положення ст. 168 КПК. Відповідно, оригінали документів, що стосуються діяльності ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, вилучені детективом НАБУ на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 23.07.2024, не набули статусу тимчасово вилученого майна.
28. Разом із тим, заявник у скарзі покликався на те, що метою тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до статтей 170-175 КПК, є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а для досягнення цієї мети, процесуальним законодавством передбачені інші інструменти, зокрема арешт майна.
29. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
30. Питання про арешт документів, які містять ознаки доказів у кримінальному провадженні, але не охоплюються поняттям «майно» в контексті першої частини статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, не потребує окремого вирішення. Такі документи можуть зберігатися стороною обвинувачення у матеріалах кримінального провадження без необхідності ухвали слідчого судді про арешт, відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК.
31. Така позиція повністю узгоджується з усталеною практикою, зокрема й висновками, викладеними в ухвалах Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.08.2022 (у справах № 991/2776/22, № 991/2850/22, № 991/2856/22), від 29.08.2022 (у справі № 991/2854/22) та 22.03.2024 (у справі № 161/19903/18).
32. Ураховуючи викладене, слідчий суддя відхиляє доводи заявника і у цій частині.
33. Також, покликання заявника щодо обов`язку детектива повернути вилучені оригінали документів після спливу строку дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя відхиляє, позаяк вказівка на строк дії ухвали в ч. 7 ст. 163 КПК означає лише можливість доступу до документів впродовж цього строку. Водночас, заявник у своїй скарзі не стверджував, що документи вилучені поза межами строку дії ухвали від 23.07.2024, тому тимчасовий доступ був здійснений з дотриманням умов, визначених слідчим суддею.
34. Окрім цього, необхідно відзначити, що доводи заявника про невиконання детективом НАБУ положень ч. 4 ст. 165 КПК не знайшли свого підтвердження, позаяк під час розгляду слідчим суддею скарги, на підставі наданих йому матеріалів, зокрема листом за підписом детектива НАБУ ОСОБА_4 № 513-288/29718 від 07.10.2024 було встановлено, що ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова було повідомлено про направлення носія інформації, на якому записані електронні копії вилучених документів.
35. Твердження заявника про те, що відсутність оригіналів документів перешкоджає господарській діяльності ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, слідчий суддя також відхиляє, з огляду на те, що відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК володілець речей і документів має право оскаржити ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, якщо вважає, що слідчим суддею було надано дозвіл на вилучення речей і документів, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність, однак ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова таким правом не скористалося.
36. З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що бездіяльність детектива щодо неповернення документів відсутня та у задоволенні скарги належить відмовити.
З огляду на це, керуючись статтями 304-307, 369-372 КПК, слідчий суддя
п о с т а н о в и в:
У задоволенні скарги Голови правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова - ОСОБА_5 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52023000000000615 від 15.12.2023 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_6