- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 991/11822/24
Провадження 1-кс/991/11982/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
17 жовтня 2024 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від участі у розгляді справи №991/11822/24 (провадження №1-кс/991/11866/24) за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024,
ВСТАНОВИВ:
16.10.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями на розгляд судді ОСОБА_1 надійшла вказана заява про відвід слідчої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4, яка була заявлена адвокатом ОСОБА_3 15.10.2024 в судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024.
1.Зміст заяви про відвід
Заявлений відвід обґрунтований тим, що, на думку захисників, існують обставини, які викликають сумніви в неупередженості слідчої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4, оскільки саме нею було ухвалене рішення ро надання дозволу на проведення обшуку, за результатами якого вилучене майно, щодо якого вирішується питання про арешт.
Також, за твердженням адвоката, слідча суддя всупереч імперативної вимоги ч. 6 ст. 173 КПК України повернути тимчасово вилучене майно у випадку якщо слідчим суддею не буде постановлено хвалу про арешт такого майна протягом сімдесяти двох годин із дня находження до суду відповідного клопотання, не припинила розгляд клопотання про арешт та не зобов`язала детектива повернути майно вилучене у ОСОБА_6 .
Вказані обставини, на думку адвоката, свідчать про наявність у слідчої судді сформованої позиції щодо кримінального провадження, що суттєво впливає на оцінку її неупередженості.
Крім цього, як на підставу для відводу адвокат також посилається на порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, оскільки авторорозподіл, адже справа передана раніше визначеному складу суду.
З огляду на все вищезазначене, адвокат просить відвести слідчу суддю ОСОБА_4 від розгляду справи №991/11822/24 (провадження №1-кс/991/11886/24).
2.Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав свою заяву та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.
Слідча суддя ОСОБА_4 була повідомлена про час та дату розгляду заяви про відвід, однак не скористалася правом надати пояснення з приводу заявленого відводу, разом з тим надала для дослідження матеріали вказаної судової справи.
Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 81 КПК України, згідно з якими присутність осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід, не є обов`язковою, суддя вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності вказаних осіб.
3.Мотиви та оцінка судді
Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією з фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії, ст. 80 КПК України передбачає право учасників судового провадження заявити відвід, який повинен бути вмотивованим.
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України, до яких належить, зокрема, наявність сумніву у його неупередженості, а також порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи. Саме про наявність вказаних підстав стверджує адвокат ОСОБА_3 .
Зокрема, суддею встановлено, що як на одну з підстав, що виключає участь слідчої судді ОСОБА_4 у розгляді клопотання прокурора про арешт майна, адвокат посилається на наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.
Так, на переконання адвоката, слідча суддя ОСОБА_4 має упереджене ставлення до позиції власниці майна та її представника, яке сформувалось в результаті її участі у розгляді інших клопотань у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024, ініційованих стороною обвинувачення.
Аналізуючи вказані твердження адвоката, суддя виходить з того, що неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
При цьому, наявність безсторонності для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за суб`єктивним критерієм, який передбачає оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
З вказаного вбачається, що заява про відвід має бути вмотивованою, тобто не формальною і не такою, що містить загальні чи абстрактні припущення про можливу упередженість поведінки та/або рішень судді в майбутньому. Така заява повинна містити посилання на достатні фактичні дані, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді при розгляді конкретної судової справи.
Разом з тим, на думку суді, заявлений адвокатом відвід не містить будь-яких належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність обставин, які б викликали сумнів у неупередженості слідчої судді ОСОБА_4 .
Так, адвокат, стверджуючи про упередженість слідчої судді ОСОБА_4 посилався на факт прийняття нею рішення про надання судового дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 в ході якого був вилучений мобільний телефон, який належить останній та клопотання щодо арешту якого перебуває у слідчої судді на розгляді.
При цьому, адвокат наголошує, що слідча суддя ОСОБА_4 здійснює розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене за результатом проведення вказаного обшуку майно, незважаючи на сплив процесуального строку, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України, для постановлення відповідної ухвали, проігнорувавши доводи адвоката про необхідність повернення майна особі, у якої його було вилучено, не прийняла відповідне рішення та не зобов`язала детектива повернути мобільний телефон ОСОБА_6 .
Вказане, на переконання адвоката, свідчить про наявність у слідчої судді ОСОБА_4 сформованого упередженого ставлення до ОСОБА_6 та її представника, яке унеможливить прийняття нею об`єктивного рішення за результатом розгляду клопотання про арешт.
Разом з тим, аналізуючи зміст наведених вище доводів адвоката, суддя доходить висновку, що його відвід викликаний виключно незгодою із процесуальними діями слідчої судді ОСОБА_4 і прийнятими нею у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024 судовими рішеннями.
Водночас, заявлений відвід не може обґрунтовуватися незгодою сторони з рішеннями судді, оскільки вказане саме по собі не свідчить про легітимні сумніви в неупередженості.
Однак, ані незгода з процесуальними діями слідчої судді, ані судові рішення постановлені такою суддею, не можуть бути підставою для її відводу. Протилежне трактування принципу неупередженості суду та інституту відводу суперечить засадам судочинства та незалежності судді, а також містить потенційні ризики з точки зору наслідків для судової практики.
Більше того, за вказаної ситуації прослідковувалася б конкуренція між процедурами оскарження судових рішень та відводу, що є недопустимим для дотримання принципу справедливого судочинства.
До того ж суддя не погоджується з тим, як адвокат трактує положення ч. 6 ст. 173 КПК України, оскільки сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не припиняє необхідності виконати обов`язок розглянути клопотання та не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення та не свідчить, що на таке майно не може бути накладено арешт, тим більше коли вирішується доля арешту майна в якості речового доказу. Незважаючи на пропущення строків, значення такого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Той факт, що адвокат внаслідок суб`єктивних міркувань та внаслідок особистого аналізу попередніх рішень слідчої судді, зокрема ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, сумнівається в її неупередженості, не свідчить про її реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи.
При цьому, суддя зауважує, що при розгляді клопотання про арешт, який відбувається за участі детектива/прокурора, власника майна та його представника, слідча суддя керується наданими сторонами матеріалами, а представник власника майна жодним чином не обмежується у відстоюванні власної правової позиції та подання на її обґрунтування необхідних доказів.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що слідча суддя не пов`язана своїми попередніми висновками, які не мають преюдиційного значення під час винесення рішення в конкретній справі, суддя дійшов висновку, про відсутність обставин, які б свідчили про упередженість слідчої судді ОСОБА_4 чи унеможливлювали б винесення нею об`єктивного судового рішення у справі за клопотанням про арешт майна.
Отже, в ході судового розгляду не встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості слідчої судді ОСОБА_4 .
Доводи адвоката в частині його сумніву щодо здійсненого автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог законодавства, суддя також вважає безпідставними з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 35 КПК України (в редакції 2012 року) визначено, що визначення слідчого судді для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду, порядок функціонування якої визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (ч. 6 ст. 35 КПК України).
У подальшому ст. 35 КПК України було викладено у новій редакції, відповідно до якої передбачено визначення слідчого судді Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою - ЄСІТС (пп. 5 п. 7 § 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).
Водночас, п. 2 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 цього Закону визначено, що вказані зміни (нова редакція ст. 35 КПК України) в частині здійснення автоматизованого розподілу справ ЄСІТС, вводяться в дію з дня початку функціонування її відповідних підсистем (модулів), що забезпечують автоматизований розподіл справ.
Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.
Станом на зараз оголошення про початок функціонування підсистеми (модулю) ЄСІТС, яка забезпечує автоматизований розподіл справ, не опубліковано.
Отже, положення ст. 35 КПК України в частині здійснення авторозподілу справ ЄСІТС не набули чинності, а тому на теперішній час такий авторозподіл здійснюється у відповідності до ст. 35 КПК України в редакції 2012 року, тобто автоматизованою системою документообігу суду.
Відповідно до п. 2.3.45 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (надалі - Положення), клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.
Аналогічні положення містяться в п. 82 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Розділом ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду № 4 від 03 вересня 2019 року (надалі - Засади), визначено особливості автоматизованого розподілу судових справ у Вищому антикорупційному суді.
Згідно із підпунктом 12.7 п. 12 Засад передача судової справи раніше визначеному слідчому судді, колегії суддів, проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню.
Поряд з цим, принцип застосування розподілу раніше визначеному слідчому судді визначено за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження, а у разі його відсутності - наступний раніше визначений слідчий суддя за принципом хронології).
Отже, у разі надходження заяви, клопотання, скарги по кримінальному провадженню вперше обраний слідчий суддя здійснює розгляд усіх інших заяв, клопотань, скарг по цьому кримінальному провадженню.
Так, відповідно до звіту про автоматизований розподіл, який міститься у відкритому доступі на офіційному веб порталі «Судова влада України», клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024, зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду 11.10.2024, відповідній судовій справі присвоєно № 991/11822/24 та здійснено автоматизований розподіл, за результатами якого, відповідно до звіту, передано слідчій судді ОСОБА_4, як раніше визначеній слідчій судді у поєднаній справі № 991/5445/24.
Тобто, вперше слідчу суддю ОСОБА_4 було визначено автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) ще 24.06.2024 для розгляду справи № 991/5445/24 шляхом визначення судді за випадковим числом. Подальше її визначення, зокрема для розгляду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024, у справі № 991/11822/24 відбувалось за принципом передачі раніше визначеному слідчому судді, що відповідає підпункту 12.7 п. 12 Засад.
Отже, посилання адвоката на порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи, як на підставу відводу, є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, суддя доходить висновку, що заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 82, 372, 376 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від участі у розгляді справи №991/11822/24 (провадження №1-кс/991/11866/24) за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024, - залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1