Document No. 122512148

Справа № 991/11697/24

Провадження 1-кс/991/11758/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене з прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1, та який підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідування отримані докази, які можуть свідчити про те, що голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_10, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента Drovale Limited, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_8, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_11 та інші невстановлені органом досудового розслідування особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

Так, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 у невстановленому у ході досудового розслідування місці членами організованої групи розроблений план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах з корисливою метою, а саме фінансування підконтрольної компанії нерезидента Drovale Limited та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

На виконання злочинного плану ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та невстановлені в ході досудового розслідування особи штучно створили зобов`язання Банку виплатити кошти компанії Drovale Limited під приводом викупу власних облігацій за завищеною вартістю, а саме створили раніше не існуючі документи, підробивши їх минулими датами, згідно яких Банк нібито має обов`язок виплатити грошові кошти компанії Drovale Limited в якості викупу цінних паперів - облігацій простих іменних ПАТ КБ «Приватбанк» серії V (код НОМЕР_2 ), серії W (код НОМЕР_3 ), серії Х ( НОМЕР_5 ), серії Y (код НОМЕР_6 ) з хибною номінальною вартістю, яка неправомірно розраховується по формулі з прив`язкою вартості облігацій до курсу гривні відносно долару США з визначенням дати викупу від 16-18 березня 2015 року.

У подальшому здійснили виплату коштів на поточний рахунок пов`язаної компанії-нерезидента Drovale Limited в якості нібито зворотнього викупу облігацій на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп від 10.02.2014 з подальшим закриттям від`ємного залишку коштів, що сформувався на розподільчих рахунках ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 відкритих для Drovale Limited, в результаті чого заволоділи коштами на суму 9 254 807 860,40 грн.

Після того як на розрахунковий рахунок Drovale Limited надійшли кошти, отримані в результаті заволодіння коштами АТ КБ «Приватбанк», у сумі 9 254 807 860,40 грн у якості нібито зворотного викупу облігацій серії V, W, X, Y на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп № 001/14 від 10.02.2014, № 002/14 від 10.02.2014, № 003/14 від 10.02.2014, № 001/15 від 10.02.2014, частину із вказаних коштів у сумі 499 761 000,00 грн, із урахуванням сум винагород торговцям цінними паперами, перерахували у три черги на рахунки юридичних осіб під виглядом вчинення фінансових операцій із купівлі-продажу цінних паперів з метою надання даним коштам вигляду легального походження та у результаті чого перерахували дані кошти на рахунок ОСОБА_7, а саме: у першу чергу здійснили перерахування коштів у сумі 499 761 000,00 грн із рахунку «Дровалє Лімітед» на рахунки ТОВ «Реватiс», ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест», ТОВ «Сонго» різними частинами; у другу чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Реватiс» та ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест» на рахунок ТОВ «Мерiста», а також одночасно із вказаним здійснити перерахування коштів із рахунків ТОВ «Сонго» на рахунок ТОВ «Вiтязь»; у третю чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Мерiста» та ТОВ «Вiтязь» на рахунок ОСОБА_7 .

Після чого ОСОБА_7 використав набуті незаконним шляхом кошти у сумі 446 038 920,00 грн під видом легальних активів для внесення до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» та збільшення власної частки у ньому та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

Детектив зазначає, що організованою групою у складі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб вчинені заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, вчинені фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах за наступних обставин, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014); а також складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

07 вересня 2023 року у порядку, передбаченому ст. 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Детектив стверджує, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням також встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з цим, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені встановлено, що ОСОБА_6 з 07.12.2020 знаходиться за межами України.

Тому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, у тому числі корупційного, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, а також оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, детектив вважає за можливе обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання про обрання запобіжного заходу підтримав, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надавав додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання детектива. У запереченнях захисник посилалась на те, що (1) обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу є неможливим, оскільки останній не набув статусу підозрюваного. Так, органом досудового розслідування не вручено ОСОБА_6 повідомлення про підозру, у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, а саме оскільки ОСОБА_6 вже довгий час перебуває у Державі Ізраїль, то повідомлення про підозру мало бути вручено йому виключно у порядку міжнародного співробітництва. ОСОБА_6 неодноразово інформував сторону обвинувачення про факт проживання у Державі Ізраїль, зокрема у період з 27.04.2021 по 21.09.2022 останній направив детективам чотири заяви щодо свого місця проживання; (2) оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук було безпідставним і носить формальний характер, оскільки останній не переховується від органів досудового розслідування та суду, а на законних підставах проживає в Державі Ізраїль, куди виїхав задовго до складення повідомлення про підозру та перебуває там на консульському обліку, про що неодноразово повідомлялось органу досудового розслідування; (3) підстави за якими ОСОБА_6 оголошено у розшук та, які наведені детективом у постанові про розшук останнього є надуманими; (4) у ОСОБА_6 не виник обов`язок прибути за викликом до органу досудового розслідування адже останній не отримував повістки про виклик у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України; (5) метою розшуку є забезпечення участі особи у провадженні, однак ОСОБА_6 і так бере участь у кримінальному провадженні без застосування заходів примусу до нього; (6) фактично міжнародний розшук ОСОБА_6 не здійснюється, не зважаючи на наявність Червоного Оповіщення Інтерполу; (7) стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Виїзд ОСОБА_6 за кордон не пов`язаний з наміром ухилитись від кримінальної відповідальності, а отже не може братись в обґрунтування ризику переховування. Останній демонструє належну процесуальну поведінку як у цьому кримінальному провадженні так і у кримінальному провадженні № 52022000000000228. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення відсутній, з урахуванням того, що ОСОБА_6 проживає у Державі Ізраїль, а отже відсутні підстави вважати, що навіть у разі існування таких документів, останній має доступ до них. Посилання сторони обвинувачення як на підтвердження цього ризику на спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_6 не може братись до уваги, оскільки стосується іншого кримінального провадження. Щодо ризику впливу на свідків то стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 здійснював тиск на свідків, які вже допитувались у кримінальному провадженні. Не підтверджується і належними доказами будь-який тиск саме ОСОБА_6 на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Вказані обставини стосуються і ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Також захисником подано клопотання про закриття провадження у справі у звязку зі спливом строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, мотиви якого слідчим суддею враховуються як заперечення на клопотання детектива.

ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, про час та місце проведення якого повідомлений шляхом направлення повідомлення про судове засідання за місцем проживання в Україні, враховуючи склад учасників, визначений ч. 6 ст. 193 КПК України для розгляду цього клопотання.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366,ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

У межах цього кримінального провадження 07.09.2023 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 за погодженням з заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах; а також у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинених організованою групою (т. 2 а.с. 1- 51).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» встановлено, що ОСОБА_6 07.12.2020 перетнув державний кордон України у напрямку виїзд (т. 2 а.с. 117-149, 285-290зв.).

Тобто наявні підстави вважати, що ОСОБА_6 як на момент складання повідомлення про підозру, так і на момент розгляду цього клопотання перебуває за межами території України.

Встановлено, що останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_6 в Україні є АДРЕСА_1, оскільки 17.07.2017 останнього за його заявою знято з реєстрації, що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 67-74зв.).

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 (станом на 17.07.2017), зокрема громадянин України, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відомості про те, що ОСОБА_6 зареєстровано з 17.07.2017 нове місце проживання до клопотання не надано, разом з тим матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_6 після зняття з реєстрації продовжував використовувати адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань; де ОСОБА_6 ця адреса зазначена при реєстрації транспортного засобу, зокрема і у 2019 році (т. 2 а.с. 75-108зв., 404).

Також, слідчий суддя враховує, що 27.04.2021 при оформленні облікової картки громадянина України, який тимчасово перебуває за кордоном, ОСОБА_6 у графі «поштова адреса реєстрації місця проживання в Україні» зазначив: АДРЕСА_1 (т. 12 а.с. 179-180).

Не залишається поза увагою слідчого судді, що інші члени сім`ї ОСОБА_6 зареєстровані за зазначеною адресою (т. 2 а.с. 63).

Також, встановлено, що адреса місця проживання в Україні ОСОБА_6 є АДРЕСА_2, останній користується електронною поштою - ІНФОРМАЦІЯ_2 та номером мобільного телефону НОМЕР_9, що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 109-115, 156).

Для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 07.09.2023 органом досудового розслідування вжито такі заходи:

- засобами поштового зв`язку направлено на останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_6 в Україні: АДРЕСА_1 та за останнім відомим місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується описом вкладень, накладною та конвертом з АТ «Укрпошта» (т. 2а.с. 55, 56);

- вручено для передачі ОСОБА_6 представнику житлово-експлуатаційної організації за останнім відомим місцем реєстрації, а саме голові правління ОСББ «Вернадського 33-Г» ОСОБА_13, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т. 2 а.с. 53- 54);

- як додатковий захід здійснено направлення відсканованого повідомлення про підозру у програмі обміну повідомленнями «Whatsapp» на номер телефону, яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_9, та на електронну поштову скриньку ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т. 2 а.с. 57-59);

Також відскановане повідомлення про підозру ОСОБА_6 направлено на електронну поштову скриньку його захисника - адвоката ОСОБА_17. ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 60).

Направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру на електронну пошту та за допомогою месенджера є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 року справі № 326/1385/18.

У судовому засіданні захисник наголошувала на тому, що оскільки орган досудового розслідування обізнаний про місце проживання ОСОБА_6 за межами України, то мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України.

Обґрунтовуючи свої доводи захисник посилалась на те, що ОСОБА_6 має законні підстави для проживання в Державі Ізраїль, зокрема про це свідчить: наявність у останнього посвідчення особи видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль від 21.05.2017 та додатки до нього: від 02.01.2022, у якому зазначена адреса: АДРЕСА_3, від 15.05.2024, у якому зазначена адреса: АДРЕСА_4 ; відмітка у паспорті громадянина України для виїзду за кордон про взяття ОСОБА_6 на тимчасовий консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль та листа-відповіді Міністерства закордонних справ України від 09.09.2021 № 71/16-500-68709, у якому не зазначено щодо місця перебування ОСОБА_6, та від 25.10.2023 № 71/16-500-1, у якому зазначено, що за результатами проведеної закордонними дипломатичними установами України перевірки встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль; договору від 30.11.2021 незахищеної оренди між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; електронне листування від 14.01.2022 щодо повідомлення Посольством України в Державі Ізраїль ОСОБА_6 про внесення відповідних змін до облікової картки тимчасового консульського обліку (т. 12 а.с. 90-95, 97-110, 116-117, 133, 178, 181-188).

Також, захисником долучені заяви ОСОБА_6, в яких останній повідомляв сторону обвинувачення про місце свого проживання у Державі Ізраїль, а саме: 27.04.2021 про те, що він з 2017 року проживає у Державі Ізраїль та мешкає за адресою: АДРЕСА_6; 02.06.2021 про те, що до 20.01.2021 проживав за адресою: АДРЕСА_7, після 20.01.2021 - АДРЕСА_6; 15.09.2021 адреса мешкання - АДРЕСА_6; 21.09.2022 адреса мешкання - АДРЕСА_8 (т. 12 а.с. 78-89, 112-114).

Водночас слідчий суддя звертає увагу, що направлені ОСОБА_6 органу досудового розслідування заяви не містять жодних додатків на підтвердження зазначених у них обставин.

Так, слідчий суддя зазначає, що тимчасовий консульський облік це - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном. (п.п. 5 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29 січня 2020, надалі - Порядок).

В свою чергу постійний консульський облік це - реєстрація інформації про місце проживання за межами України громадян України, які постійно проживають за кордоном (оформили в установленому законодавством порядку документи для виїзду за кордон на постійне проживання або документи для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово). (п.п. 4 п. 2 Порядку).

Тобто, перебування ОСОБА_6 на тимчасовому консульському обліку може підтверджувати лише його місця перебування, а не проживання.

Також слідчий суддя звертає увагу, що на консульську установу не покладається обов`язок по перевірці фактичного проживання особи, у зазначеному нею місці проживання, перед постановленням на облік. Навпаки, на відповідну особу покладено обов`язок повідомляти консульську установу про зміну місця перебування.

Так, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Стаття 135 КПК України, передбачає можливість вручення повістки саме за місцем проживання особи, тобто без вказівки зареєстрована там особа чи ні, в тому числі і у ч. 7 цієї статті вживається такий термін, викладений іншим чином, однак суть його незмінна, - «особа, яка проживає за кордоном».

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до норм Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку. Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання.

Так, враховуючи зазначені вище положення закону, надані стороною захисту документи можуть свідчити лише про перебування ОСОБА_6 у Державі Ізраїль. При цьому, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 дійсно фактично проживав з 30.11.2021 за адресою: АДРЕСА_5, зокрема, правові підстави для проживання, з урахуванням того, що договір незахищеної оренди укладений ОСОБА_15, рахунки щодо сплати комунальних чи інших послуг саме ОСОБА_6, як слідчому судді, такі і детективам Національного бюро не надано.

У той же час, як встановлено вище, ОСОБА_6 продовжує офіційно використовувати бувшу адресу реєстрації в Україні, навіть перебуваючи за кордоном (т. 12 а.с. 179-180).

Матеріали справи не містять відомостей про припинення ОСОБА_6 громадянства України, про зняття останнього з військового обліку чи про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон. Не надано таких доказів і захисником.

Водночас, наявні обґрунтовані підстави вважати, що на момент складання та вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 фактичне місце проживання у Державі Ізраїль останнього органу досудового розслідування було не відоме.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.

Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. Тобто, орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України, отже останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні, інкримінованих йому кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали досудового розслідування, зокрема копії: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальні правопорушення; заяв про реєстрацію випуску та проспекту емісії облігацій від 27.12.2011 №Г11.0.0.0/427, від 15.05.2012 № Г11.0.0.0/141, від 08.11.2012 №Г11.0.0.0/426, від 29.05.20113 №Г11.0.0.0/139; тимчасових свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12-Т, від 22.06.2012 № 155/2/2012-Т, від 13.12.2012 № 295/2/2012-Т, від 09.07.2013 № 115/2/2013-Т; виписок з реєстру кодів цінних паперів від 13.02.2021 (серії V), від 21.06.2013 (серія W), від 19.12.2012 (серія Х), від 16.07.2013 (серія Y); договорів купівлі-продажу цінних паперів від 20.03.2012 № ДД05-12, від 24.07.2012 № 002/12, від 01.08.2012 № 003/12, від 25.12.2012 № 004/12, від 16.01.2013 № 001/13, від 02.08.2013 № 002/13, від 05.09.2013 № 003/13, від 11.11.2014 №002/14, від 21.01.2015 № 001/15, від 17.11.2014 № 003/14, від 10.11.2014 № 001/14; свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/213; листів ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.09.2011, від 29.11.2011, від 26.10.2011, від 20.02.2015, від 11.03.2015, від 07.07.2015, від 12.01.2016, від 11.07.2016, від 20.02.2023 з додатками, від 02.03.2023, від 07.03.2023 з додатком, від 10.03.2023, від 07.08.2023 з додатком; листа-відповіді НКЦПФР від 07.07.2023 № 13/02/7243; звітів про наслідки погашення облігацій від 07.02.2012 № 06/2/2012, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/2013; виписок про операції з цінними паперами за період з 03.01.2012 по 02.10.2018; проспектів емісій облігації серій V, Х; довідки про перевірку ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.01.2018 з додатком № 19; протоколів огляду від 26-28.02.2020, від 11.09.2020 з додатками, від 17.12.2020, від 31.01.2023, від 08.02.2023, від 13.02.2023, від 01.03.2023 з додатком, від 08.06.2023, від 09.06.2023 з додатком, від 05.07.2023, від 08.08.2023, від 18.08.2023; висновку експерта від 06.01.2023 № 3674-Е за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи; висновку експерта від 07.08.2023 № 282/1 за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.04.2023, від 24.05.2023, від 16.06.2023, від 12.07.2023; рішення НБУ про визнання осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк»; протоколів допиту свідків, та інші матеріали.

Надані стороною обвинувачення і досліджені у судовому засіданні докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, зокрема подію злочину, осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, чи яким можуть буди відомі обставини його вчинення та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України. Жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, слідчим суддею не встановлено.

Тому, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів. Однак сторона захисту таких доказів не надала.

Щодо наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 детектив послався на існування ризиків того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до корупційних.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Також слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_6 не дотримується належної процесуальної поведінки у цьому кримінальному провадженні. Так, 03.06.2020 органом досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_6 з приводу фактів та обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні. 23.10.2020 детективами Національного бюро за місцем проживання ОСОБА_8 проведено обшук, під час якого вилучені електронні носії інформації, у яких містяться відомості про обставини, які можуть свідчити про вчинення вище зазначених злочинів та причетності до них, зокрема ОСОБА_6 . Останній до 07.12.2020 постійно проживав на території України, однак 07.12.2020 виїхав до Держави Ізраїль, а 22.02.2021 у межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 вперше повідомлено про підозру і 26.03.2021 у зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6, останнього було оголошено в розшук, а 08.04.2021 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук. У подальшому, епізоди щодо ОСОБА_6 та інших підозрюваних виділені у кримінальне провадження № 52022000000000228, обвинувальний акт у якому наразі розглядається в суді. При цьому, лише 27.04.2021 ОСОБА_6 за його заявою був взятий на тимчасовий консульський облік.

Після повідомлення 07.09.2023 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 ОСОБА_6 про підозру, постановою детектива Національного бюро від 05.10.2023 останнього оголошено у розшук та постановою детектива Національного бюро від 05.10.2023 - у міжнародний розшук.

Також, згідно із відомостями Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_6 за час проживання на території України неодноразово виїжджав за межі країни, у тому числі, приватними літаками, а тому обізнаний з правилами перетину державного кордону та проживання за кордоном певний період часу (т. 2 а.с. 285-342).

Слідчий суддя враховує наявні у матеріалах клопотання відомості щодо майнового стану підозрюваного, отримання ним доходу, у тому числі, у 2024 році від юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність на території України, а також його родини, який дає можливість проживати тривалий час за межами території України (т. 2 а.с. 271-284, 343-407).

Не залишається поза увагою слідчого судді і те, що відповідно до обставин, викладених у повідомленні про підозру від 07.09.2023, ОСОБА_6, будучи головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» міг заволодіти у складі організованої групи коштами у сумі 9 254 807 900,00 грн, а отже може володіти значною сумою коштів.

Встановлені обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про вказане, зокрема може свідчити те, що у ході досудового розслідування так і не встановлено місцезнаходження оригіналів дійсних договорів купівлі-продажу цінних паперів (викупу) №001/14 від 10.11.2014, № 002/14 від 11.11.2014, № 003/14 від 17.11.2014, № 001/15 від 21.01.2015, які в результаті можливих злочинних дій могли бути замінені учасниками організованої групи на підроблені. Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» вищевказаних договорів в архівах не знайдено, тікети в електронній системі банку відсутні. Більш того Банк зазначає, що документи, які стали підставою для створення платежів за вищевказаними договорами також відсутні (т. 7 а.с. 139, 146).

Окрім цього, не залишається поза увагою слідчого судді, що злочин (заволодіння коштами Банку в особливо великих розмірах) у вчиненні якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, вчинений шляхом підробки документів за минулу дату та проведенням операцій з маскуванням походження таких коштів. З матеріалів справи також встановлено, що підозрювані, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_6 також особисто володіли штампом ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 7 а.с. 102).

Про наявність цього ризику також свідчать і отримані у ході досудового розслідування відомості, зокрема, у ході огляду інформації, яка міститься у мобільному додатку «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_8, вилученого під час обшуку за місцем проживання останньої, а саме листування між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами справи (т. 8 а.с. 86-100, 128-151).

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Слідчий суддя враховує також ту обставину, що значна кількість свідків у кримінальному провадженні були працівниками ПАТ КБ «Приватбанк» тому достатньо ймовірним вбачається те, що ОСОБА_6, використовуючи наявні у нього зв`язки, може особисто або ж через інших підозрюваних та/або керівників таких свідків впливати на останніх. Окрім цього, як зазначив детектив у клопотанні, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину. При цьому враховуючи фабулу кримінального провадження та обставини, які перевіряються стороною обвинувачення, таке коло осіб може бути доволі широким, включаючи працівників, у тому числі, Національного банку України.

Також при визнанні доведеним цього ризику, не залишається поза увагою слідчого судді, обставини, на які посилався детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні, а саме листування у месенджері «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_8 в груповому чаті повідомлень «Вспомнить все», учасником якого був, у тому числі, і ОСОБА_6, обговорювалась можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до колишнього співробітника банку ОСОБА_9, яка є підозрюваною у кримінальному провадженні; надання вказівок та фінансування на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується матеріалами справи (т. 8 а.с. 86-88, 95, 150-151).

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження детектива у клопотанні та прокурора у судовому засіданні щодо існування цього ризику.

Слідчий суддя вважає доведеним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, під час досудового розслідування встановлено факти, які свідчать про штучне створення підозрюваними доказів в частині експертних досліджень у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, про це може свідчити листування у мобільному додатку « WhatsApp» від 29.01.2019 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, де остання надіслала ОСОБА_9 файл з назвою висновок_295_18.docx, який являє собою текст Висновку експерта №295/18 за результатами судово-економічної експертизи від 24.01.2019 проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017, а 25.07.2019 файл на 27 сторінках з назвою Клара.docx, який являє собою текст Висновку експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи проведеної Київським НДІ судових експертиз у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017, а також подальше обговорення цих висновків щодо внесення змін до їх текстів, що підтверджується протоколом огляду від 17.12.2020 року (т. 8 а.с. 152, 223-224, 231-233).

Окрім цього, у спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_9 остання повідомила про те, що « ОСОБА_8 » (ймовірно ОСОБА_8 ) буде торопити з таблицею, щоб експертизу замовити і що експертизу треба перевірити. перепискою виявленою в мобільному телефоні ОСОБА_10, що підтверджується протоколом огляду від 11.09.2020 (т. 7 а.с. 57, 69).

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків спростовуються встановленими слідчим суддею вище обставинами.

Щодо оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як встановлено вище підозрюваний ОСОБА_6 з 07.12.2020 перебуває за кордоном.

Також встановлено, що ОСОБА_6 викликався до Національного антикорупційного бюро України для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів на 28.09.2023, 29.09.2023 та 02.10.2023 повістками про виклик, які направлені останньому, у тому числі, засобами електронної пошти на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якою ОСОБА_6 користується донині, що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 231-238).

27.09.2023, 28.09.2024 та 02.10.2024 у відповідь на зазначені повістки про виклик ОСОБА_6 повідомив, що не зможе прибути на виклик, оскільки проживає у Державі Ізраїль та повістки мають бути направлені у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України (т. 2 а.с. 239-244).

Тому, слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваного ОСОБА_6 . Разом з тим, на переконання слідчого судді, такі листи-відповіді ОСОБА_6 свідчать про його обізнаність щодо необхідності прибути на виклик до детектива та невжиття належних заходів для їх виконання.

Оскільки ОСОБА_6 виїхав за межі України та не з`являється без поважних причин на виклики, будучи належним чином повідомленим про такий виклик, детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 05.10.2023 виніс постанову про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6, копія якої міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с. 251).

Встановлено, що постанова детектива від 05.10.2023 разом з іншими документами 06.08.2024 направлена до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для здійснення відповідних розшукових заходів, що підтверджується копією доручення (т. 2 а.с. 253).

Окрім цього слідчим суддею враховується, що згідно повідомлення Департаменту міжнародного співробітництва від 11.07.2022 №19/2/1-129ВИХ стосовно ОСОБА_6 НЦБ Інтерполу в Державі Ізраїль опубліковано Червоне оповіщення, однак у межах іншого кримінального провадження. (т. 2 а.с. 257-258).

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Тобто, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, вчинення яких інкримінується ОСОБА_6, доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі оскільки у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 закінчились строки досудового розслідування, то слідчий суддя зазначає, що у матеріалах справи міститься ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 у справі № 991/7118/24, якою продовжено строк досудового розслідування злочинів у цьому кримінальному провадженні до шести місяців (т. 2 а.с. 421-439).

Тобто, слідчим суддею вже перевірялись обставини щодо обчислення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, слушними є посилання прокурора про те, що питання щодо закриття кримінального провадження у зв`язку зі закінченням строку досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) можливе лише на стадії підготовчого судового засідання як це передбачено п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України та про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова від 14.05.2024 у справі №991/7976/23).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 177, 193, 196, 281, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання.

Обрати підозрюваному ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_6 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1