- Presiding judge (HACC): Mykhailenko V.V.
Справа № 991/5521/24
Провадження 1-кп/991/70/24
У Х В А Л А
іменем України
29 жовтня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1,
за участю секретаря ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 369 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Ташлик Смілянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 369 КК України,
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000000760, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті15 частиною третьою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті15 частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті15 частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті369 КК України.
1.1.Від прокурора ОСОБА_9 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на шістдесят днів.
1.2.Клопотання вмотивовано тим, що продовжують існувати ризики, які мали місце під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу і полягають у тому, що обвинувачений може:
-переховуватися від суду;
-незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
1.3.Вказані ризики підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює, що йому інкримінують тяжкий злочин, який передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Зазначене у сукупності із наявністю в обвинуваченого документів для виїзду за кордон зумовлює ризик переховування від суду з метою уникнення покарання. Крім того, ОСОБА_4 обізнаний із анкетними даними всіх свідків у зв?язку із чим обвинувачений, перебуваючи на волі, може мати можливість безперешкодно впливати на них. Наявність сталих зв?язків з правоохоронними органами посилюють цей ризик в контексті можливості у завуальованій формі спілкуватися з іншими, невстановленими на даний час, особами, які причетні до вчинення вказаного злочину. Прокурор наголосив на тому, що інкримінований злочин вчинений з метою скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Вказане свідчить, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. Жодний більш м?який запобіжний захід не здатен забезпечити виконання покладених обов`язків і нівелювати вказані ризики. Ураховуючи майновий стан обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення і розмір неправомірної вигоди в сумі 150000 доларів США, прокурор вбачає за доцільне одночасно із триманням під вартою застосувати заставу у розмірі 2500000 гривень.
1.4.Таким чином, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів. У випадку визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, встановити його у розмірі 2500000 гривень та покласти такі обов?язки строком на шістдесят днів:
-не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину, поза межами проведення слідчих дій;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
2.У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_9, просив задовольнити. Зазначив про технічну помилку у викладенні обов`язків у контексті виключення слідчого і прокурора із суб`єктів, за дозволом яких обвинувачений може відлучатися з м. Києва та яким необхідно повідомляти про зміну свого місця проживання та/або роботи. Іншими особами, з якими сторона обвинувачення просить утриматися від спілкування, є обвинувачені в цьому кримінальному провадженні, а перелік свідків визначений прокурором і наявний у матеріалах справи.
2.2.Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що чинне законодавство чітко не визначає, з чого повинен виходити суд при визначенні тяжкості кримінального правопорушення: з фабули кримінального провадження чи формулювання кримінального правопорушення. У даному кримінальному провадженні формула кримінального правопорушення не співпадає із викладом фабули кримінального провадження, оскільки за обставинами провадження мова йде про готування до вчинення кримінального правопорушення. Водночас, у формулюванні зазначена інша кваліфікація як замах до вчинення кримінального правопорушення. Максимальний строк покарання за готування до злочину, відповідно до статті 68 КК України, не може перевищувати половини максимального строку (тобто 4 роки), а за замах на злочин - двох третин максимального строку (тобто 5 років і 3 місяці). Додатково захисник наголосив на безпідставності посилання в попередніх рішеннях суддів першої та апеляційної інстанції на неможливість на цьому етапі надати оцінку викладеній кваліфікації, що не завадило суддям надати оцінку результатам проведення НС(Р)Д.
Захисник наголосив на міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4 в України. Обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей і перед ув`язненням розпочав процес усиновлення дитини дружини, який наразі не завершився. При цьому діти наразі навчаються у закладах м. Києва. Зазначив, що крім дітей на утриманні ОСОБА_4 перебуває матір літнього віку, яка потребує стороннього догляду. Водночас, ОСОБА_4 наразі продовжує займати посаду заступника голови Федерації профспілок України, де очікують його звільнення з-під варти. Разом із тим, на даний момент заробітна плата за місцем роботи не нараховується. На спростування тези прокурора про можливість виїзду обвинуваченого на непідконтрольну територію захисник навів проукраїнську позицію ОСОБА_4 у соціальних мережах.
Стосовно посилання сторони обвинувачення на ризик незаконного впливу на свідків захисник зазначив, що заявлені свідки не надають жодних викривальних показань, що підтверджується показаннями свідків під час досудового розслідування та відмовою прокурора від допиту трьох заявлених свідків. Таким чином, характер показань свідків є виключно виправдувальним, що свідчить про відсутність впливу обвинуваченого на свідків.
Мотивуючи позицію сторони захисту щодо відсутності потреби у подальшому триманні під вартою, захисник вказав про рішення ЄСПЛ від 05.09.2024 у справі «СИРИЦЯ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заява № 18261/23 та 2 інші заяви), яким визнано порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Незважаючи на те, що предметом розгляду стало інше кримінальне провадження, в якому обвинувачений ОСОБА_4 перебуває протягом тривалого часу під вартою, викладені обставини є ідентичними до кримінального провадження № 62023000000000760 від 07.09.2023.
2.3.Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
3.Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, Суд доходить таких висновків.
3.1. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №757/643/24-к задоволено клопотання прокурора і застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.03.2024 з альтернативою внесення застави 57532000 гривень (т.12 а.с.164).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2024 у справі №757/9927/24-к задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2024 з альтернативою внесення застави 5700 000 гривень (т.12 а.с.215).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 у справі №757/14641/24-к задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02.06.2024 з альтернативою внесення застави 4 000 000 гривень (т.12 а.с.247).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 у справі №757/14641/24-к задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02.06.2024 з альтернативою внесення застави 4 000 000 гривень (т.12 а.с.247).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.05.2024 у справі №757/23908/24-к задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27.07.2024 з альтернативою внесення застави 4 000 000 гривень (т.13 а.с.93).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 у справі №991/5521/24 частково задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів із альтернативою внесення застави у розмірі 3 000000гривень (т.3 а.с.116-127).
Востаннє, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.09.2024 у справі №991/5521/24 частково задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 10.11.2024 включно. Вказаною ухвалою визначено обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2500000 гривень із покладенням на обвинуваченого ОСОБА_4 ряду обов`язків, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими, за версією сторони обвинувачення, було вчинено кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4, а також зі свідками (крім близьких осіб) у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених в обвинуваченому акті;
-здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю (т. 8 а. с. 135-149).
3.2.У відповідностідо частин1,2статті 331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення маєправо своєюухвалою продовжитизапобіжний західщодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
3.3. У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.4. Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
3.5. Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.6. Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
3.7. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
3.8. Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.
3.9. Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу Суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення слідчого судді.
3.10. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
3.11. На думку Суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною2статті 15частиною 3статті 27частиною 2статті 28частиною 3статті 369КК України. Санкція частини 3 статті 369 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. При чому стаття 369 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неправильності кваліфікації в контексті розбіжності між формулюванням кримінального правопорушення та викладом фактичних обставин кримінального провадження. Правильність кваліфікації, яка висунута стороною обвинувачення, має бути перевірена виключно за результатами судового розгляду на підставі повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин в нарадчій кімнаті. Таким чином, Суд наразі позбавлений можливості надати оцінку доводам сторони захисту щодо протиріч у висунутому обвинуваченні.
Посилання захисника на необхідність застосування положень статті 68 КК України спростовується тим, що ризик переховування від суду ґрунтується не тільки на максимальній межі можливого застосування покарання, але і на специфіці розгляду корупційних кримінальних правопорушень, що виключає можливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання обвинуваченого винуватим у вчинені інкримінованого діяння.
Суд сприймає доводи захисника щодо особистісної характеристики обвинуваченого, його сімейних зв`язків, місця роботи і його проактивної української позиції. Водночас, вказані аргументи у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати ризик можливого переховування від суду з огляду на вказані обставини.
3.12. Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків. Наразі провадження перебуває на дослідження доказів, особи, заявлені прокурором в якості свідків, викликані на допит, що свідчить про те, що стороні захисту відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. У зв`язку із цим Суд не бере до уваги твердження захисника щодо виправдувальних показань свідків, оскільки вказані доводи є передчасними.
Суд враховує специфіку обставин цього кримінального провадження, які, за версією сторони обвинувачення, вчинені в межах іншого кримінального провадження. Отже, у ОСОБА_4 наявні потенційні можливості незаконно впливати на свідків з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
3.13. Суд також сприймає посилання сторони обвинувачення на ризики вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, у розпорядженні суду наявні матеріали, які свідчать, що наразі ОСОБА_4 паралельно має статус обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019, в межах якого останньому інкримінується вчинення особливого тяжкого кримінальному правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України. Таким чином, імовірне вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення в умовах попереднього ув`язнення формує переконання про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
3.14. З огляду на актуальність чотирьох ризиків та їх характеру, Суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, Суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів.
3.15. Суд критично оцінює посилання сторони захисту на рішення Європейського суду з прав людини від 05.09.2024 «СИРИЦЯ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ», яким визнано порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування. Предметом оцінки ЄСПЛ був період тримання ОСОБА_4 (скарга №40406/23) під вартою протягом більше 1 року і 1 дня на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019. Посилання захисника на дослідження Європейським судом з прав людини ідентичних обставин, які викладені в двох кримінальних провадженнях, не знайшли свого підтвердження у вказаному рішенні.
3.17. Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України). У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (частина 5 статті 182 КПК України).
З одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично не призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в остаточному випадку може перетворитися на безальтернативне.
Суд враховує, що протягом тривалого часу (понад 10 місяців) обвинувачений чи інші особи не можуть внести зазначений розмір застави, що може свідчити про те, що вказаний розмір застави є непомірним. Крім того, Суд, при визначенні суми застави виходить із майнового стану обвинуваченого, міцних соціальних зв?язків і розміру предмета неправомірної вигоди. Суд звертає увагу, що цим доводам неодноразово надавалась оцінка в межах цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою. Суд також бере до уваги поступове зменшення розміру застави з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом цього кримінального провадження.
Таким чином, Суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру застави та визначення її у розмірі 2200000 (двох мільйонів двісті тисяч гривень). Застава у вказаному розмірі буде достатнім стимулюючим засобом, щоб нівелювати зазначені ризики.
4. Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином. Таким чином, на думку Суду, пропорційним до наявних ризиків є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів із альтернативою внесення застави у розмірі 2200000 гривень. Вказаний запобіжний захід та розмір застави здатні виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти встановленим ризикам у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 372, 376, 392 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, строк тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, до 27 грудня 2024 року включно.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, заставу у розмірі 2 200 000 (двох мільйонів двісті тисяч) гривень 00 копійок, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
4. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код отримувача (код ЄДРПОУ) 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN678201720355279004000096000.
5. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин, що є предметом цього кримінального провадження, поза межами проведення слідчих дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 27 грудня 2024 року включно.
6. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та повідомити про це Вищий антикорупційний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків, зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України з подальшим використанням у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
7. Контроль за виконанням ухвали у частині виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків у разі внесення застави покласти на прокурорів Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07 вересня 2023 року.
8. Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
9. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_10