- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/7172/24
Провадження №11-сс/991/574/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) у кримінальному провадженні №52024000000000088 та накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на речі, вилучені під час проведення обшуку 01.08.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ноутбук Apple model A3114 Serial LGF 4GP9JOY; ноутбук LENOVO ThinkPad Type 20bs-S01G00 s/n R9-0FGBZ715/03; мобільний телефон Apple Iphone у корпусі фіолетового кольору, а також на майно, що належить ОСОБА_9, а саме: мобільний телефон Galaxy S-21 Ultra IMEI 1- НОМЕР_1 .
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення, у якій посилається на такі обставини.
Всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.173 та п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України слідчий суддя не проаналізував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що є безпосереднім обов`язком слідчого судді під час вирішення питання про арешт майна.
У клопотанні про арешт майна детектив НАБУ не обґрунтував завдання арешту майна.
Стороною обвинувачення допущені грубі порушення під час обшуку, які формально оцінені слідчим суддею.
Слідчим суддею не спростовано об`єктивні сумніви у незаінтересованості понятих залучених до проведення обшуку.
Детективом не ідентифіковано належим чином речі, вилучені під час обшуку.
Детективом всупереч положенням ч.2 ст.168 КПК України вилучено пристрої, до яких надано доступ.
Оцінка слідчим суддею призначеної судового телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи суперечить вимогам законодавства.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній. Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52024000000000088 від 22.02.2024 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.
За версією слідства службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» з метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:179:0013). Також перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
На час розгляду клопотання у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.07.2024 надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_10 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, з метою відшукання, зокрема, електронних носіїв інформації, у тому числі - мобільних телефонів та ноутбуків.
Відповідно до протоколу від 01.08.2024 у ході проведення обшуку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами детективами НАБУ виявлено та вилучено ноутбуки та мобільний телефон, що належать ОСОБА_6 .
Того ж дня постановою детектива ОСОБА_11 ці ноутбуки та мобільні телефони визнано речовими доказами.
02.08.2024 винесено постанову про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи цього майна.
08.08.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ про арешт майна.
Зважаючи на те, що вилучені мобільні телефони та ноутбуки можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, на необхідність проведення експертного дослідження з метою вирішення питань, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у кримінальному провадженні, враховуючи ризики щодо пошкодження, псування, знищення, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речового доказу та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що при накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має переконатися в наявності правової підстави для такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до протоколу обшуку від 01.08.2024 на ноутбуці ОСОБА_6 LENOVO ThinkPad Type 20bs-S01G00 s/n R9-0FGBZ715/03 виявлено файли з назвами « ОСОБА_12 », що може свідчити про наявність на ньому відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
Під час здійснення огляду мобільного телефону ОСОБА_13 виявлене її листування з ОСОБА_6, зокрема, під час якого у листопаді 2023 року вони обговорювали умови продажу кв. АДРЕСА_3 - формальним власником якої на той час був ОСОБА_14, який продав цю квартиру ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 виявлено договори купівлі продажу квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з матеріалами клопотання вищезгадана квартира є ймовірним предметом неправомірної вигоди, право власності на яку було оформлено на довірених осіб.
А відтак, оскільки вказані докази свідчать про наявність в мобільних телефонах ОСОБА_6 та ноутбуках відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про відсутність правових підстав для арешту майна.
Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі, що слідчий суддя не проаналізував наявність обґрунтованої підозри та взяв до уваги витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч.7 ст.132 КПК України до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Положеннями ч.3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна відповідно до ч.3 ст.170 КПК України слідчий суддя у випадку, коли жодній особі не повідомлено про підозру, не може оцінювати обґрунтованість підозри в контексті вимог п.3 ч.1 ст.276 КПК України. Крім того, законом не встановлено іншого обов`язку слідчого судді, за винятком дотримання вимог ч.7 ст.132 КПК України та ч.3 ст.170 КПК України у разі накладення арешту на майно третіх осіб.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з протоколом обшуку від 01.08.2024 ОСОБА_6 не надала паролі до системи логічного захисту. Крім того, під час здійснення огляду ноутбука LENOVO ThinkPad Type 20bs-S01G00 s/n R9- 0FGBZ715/03 ОСОБА_6 вжила заходи задля його блокування, що унеможливило подальше здійснення огляду.
А відтак, оскільки вилучення мобільного телефону та обох ноутбуків проведено у зв`язку із відмовою повідомити пароль, що відповідає положенням ст.168 КПК України, неспроможним є посилання в апеляційній скарзі про надання доступу до них.
Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги, що детективом не ідентифіковано належим чином вилучений мобільний телефон Apple Iphone у корпусі фіолетового кольору всупереч п.3 ч.3 ст.104 КПК України.
Так, через відмову ОСОБА_6 розблокувати мобільний телефон детектив НАБУ був позбавлений можливості вказати у протоколі за результатами проведення обшуку його серійний номер, та був вимушений зазначити ті ознаки, які міг встановити, а саме - його марку та зовнішні характеристики.
Крім того, неспроможними є доводи клопотання щодо відсутності належного фіксування обшуку, оскільки ані в зауваженнях до протоколу обшуку, ані в апеляційній скарзі не наведено об`єктивних даних, які б свідчили про відшукування чи вилучення поза фіксуванням у протоколі чи на відеозаписі речей, щодо яких вирішено питання про арешт майна.
Більше того, у описі тимчасово вилучених під час обшуку речей, що є додатком до протоколу обшуку, вказано про їх поміщення до сейф-пакетів із індивідуальними номерами, що стверджує про можливість ідентифікації речей, вилучених під час відповідного обшуку.
Як зауваження до протоколу обшуку, так і апеляційна скарга не містять відомостей, які б вказували на наявність у залучених до проведення обшуку понятих будь-якої особистої зацікавленості в результатах його проведення. Проживання понятих у Деснянському районі м. Києва, а також їх вік (64 роки та 72 роки) не свідчить про те, що вони мають будь-який приватний інтерес у результатах такого обшуку.
Як зазначалось вище, відповідно до абз.3 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
А відтак, зайва оцінка слідчим суддею призначеної телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи щодо особи, уповноваженої на проведення такої експертизи, не може стверджувати відсутність необхідності проведення експертного дослідження.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки досудове розслідування здійснюється за ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, тобто, зокрема, щодо злочину, який є особливо тяжким, слід визнати, що арешт мобільних телефонів та ноутбуків забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а доводи апеляційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - безпідставні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4