- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/7171/24
Провадження №11-сс/991/689/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 задоволено клопотання детектива та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке належить ОСОБА_6, а саме мобільний телефон Iphone14 Imei НОМЕР_1 та Imei НОМЕР_2 .
Представник ОСОБА_6, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргуз клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку посилається, зокрема, на те, що строк пропущений, оскільки з оскаржуваним судовим рішенням представник ОСОБА_6 ознайомилась 02.09.2024 після отримання повного тексту судового рішення від уповноваженої особи Вищого антикорупційного суду.
Також в апеляційній скарзі стверджує, що рішення слідчого судді є незаконним і необґрунтованим та посилається на такі обставини.
Слідчий суддя не врахував, що до клопотання детектива про арешт майна не долучено жодного доказу на підтвердження наведених у ньому доводів, а тому таке не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України. При цьому, слідчий суддя взяв до уваги твердження детектива щодо листувань третіх осіб, проведених обшуків, які не підтвердженні належними і допустимими доказами, та з невідомих підстав прийшов до висновку про те, що наведені у клопотанні обставини підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі достатній для вирішення питань, пов`язаних з його розглядом.
Слідчий суддя застосував захід забезпечення кримінального провадження з порушенням вимог п.1 ч.3 ст.132 КПК України, адже висновки слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на майно ґрунтуються на припущеннях причетності ОСОБА_6 та інших третіх осіб до схеми ОСОБА_9 отримання неправомірної вигоди. При цьому, слідчий суддя не врахував, що у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 не здійснено повідомлення про підозру жодній особі.
Слідчий суддя порушив вимоги ч.3 ст.170 та ч.2 ст.173 КПК України, оскільки арештований мобільний телефон не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України так як під час огляду мобільного телефону на ньому не було виявлено інформації, щодо обставин укладення угод, зазначених в ухвалі про надання дозволу на обшук, які, за версією слідства, пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення.
Вилучений мобільний телефон придбано ОСОБА_6 22.12.2023, тобто, поза часовими межами грудень 2022 рік - листопад 2023 рік, які слідство пов`язує із злочинною діяльністю. А тому, дослідження вказаного телефону на предмет видаленої інформації за вищевказаний період є безрезультативним.
Долучені до клопотання скріншоти спілкування ОСОБА_6 у месенджерах з абонентом « ОСОБА_10 » та матір`ю та скріншот контакту у месенджері ОСОБА_11, що не мають статусу підозрюваних, не є підтвердженням факту вчинення будь-яких кримінальних правопорушень та відповідно не можуть бути використані як доказ обставин, зазначених у ст.91 КПК України.
Висновок слідчого судді щодо відмови ОСОБА_6 в ході проведення обшуку повідомити пароль доступу до мобільного телефону та намагань її співмешканця його заблокувати не відповідає дійсним обставинам справи. Так, слідчий суддя не дослідив відеозапис обшуку та не врахував, що у разі не надання паролю доступу до мобільного телефону детектив не міг отримати доступ до інформації - скріншотів із вилученого телефону, які наявні у додатках до клопотання про накладення арешту.
Крім того, слідчий суддя не оцінив доцільність проведення комплексної комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону, за відсутності поставлених перед експертом питань, пов`язаних із виявленням видаленої інформації та її поновленням, та натомість поставлення детективом питання щодо наявності та можливості подолання системи логічного захисту.
Втручання та обмеження ОСОБА_6 у праві власності на арештований мобільний телефон не ґрунтується на умовах, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, не є виправданим з точки зору справедливості, розумності та досягнення дієвості кримінального провадження, а тому є свавільним та підлягає припиненню.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила. Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6, прокурора САП, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на оскарження слід задовольнити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів із дня її оголошення.
Згідно з ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 12.08.2024 адвокат ОСОБА_7 подала 06.09.2024, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження.
Отримання ухвали слідчого судді 02.09.2024 свідчить, що адвокат ОСОБА_7 не була обізнана з мотивами оскаржуваного рішення, що перешкодило останній викласти в апеляційній скарзі вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та подати її у встановлений законом строк.
В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що наявні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим строк на оскарження ухвали слідчого судді слід поновити.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52024000000000088 від 22.02.2024 за ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.
За версією слідства службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (надалі - Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» з метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_6 могла бути залучена ОСОБА_9, який на час вчинення кримінального правопорушенням обіймав посаду міністра Мінрегіону, до алгоритму отримання ним неправомірної вигоди.
22.07.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2, що на праві власності належить ОСОБА_12 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних телефонів.
Відповідно до протоколу від 01.08.2024 у ході проведення обшуку вказаної квартири детективами НАБУ вилучено мобільний телефон Iphone14 Imei НОМЕР_1 та Imei НОМЕР_2 .
01.08.2024 постановою детектива НАБУ вилучений мобільний телефон Iphone14 Imei НОМЕР_1 та Imei НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024.
02.08.2024 постановою детектива НАБУ з урахуванням того, що дослідження вилученого мобільного телефону можливе за умови подолання системи логічного захисту, призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування.
08.08.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ про арешт майна.
Зважаючи на те, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, може бути використаний як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, є необхідність проведення його детального огляду та призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи для дослідження у повному обсязі інформації, яка в ньому міститься, у тому числі відновлення видаленої, а такожвраховуючи обґрунтованість ризиків щодо знищення, пошкодження, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майнаіз забороною володіння, користування та розпорядження майном, відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речового доказу та не створюватиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для особи.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з клопотанням про арешт майна, ОСОБА_6 є пов`язаною особою з родиною колишнього міністра Мінрегіону ОСОБА_9, на неї було переоформлено квартиру 174, за адресою: АДРЕСА_3, яка могла бути предметом неправомірної вигоди.
Відповідно до протоколу обшуку від 01 серпня 2024 року, в ході попереднього огляду її мобільного телефону було виявлено контакти (1) « ОСОБА_13 », а також листування з абонентом « ОСОБА_14 » у вигляді СМС повідомлень, (2) «Marina», який належить ОСОБА_15, тобто номери телефонів осіб, які можуть бути причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також листування з ними, що обумовлює потребу досудового розслідування у проведенні детального огляду мобільного телефону.
Водночас, як вбачається з протоколу обшуку від 01 серпня 2024 року та постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи від 02 серпня 2024 року, під час проведення обшуку 01 серпня 2024 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6 відмовилась повідомляти пароль доступу до мобільного телефону, а її співмешканець ОСОБА_16 намагався його заблокувати.Відтак, вилучення мобільного телефону проведено у зв`язку із відмовою повідомити пароль, що відповідає положенням ст.168 КПК України.
А тому, оскільки скріншоти із вилученого мобільного телефону отримані у результаті попереднього огляду телефону під час обшуку до його блокування, неспроможними є посилання апеляційної скарги на недостовірність даних клопотання детектива щодо відмови ОСОБА_6 надати пароль доступу до мобільного телефону.
Щодо питань, поставлених детективом до експерта, який проводитиме комплексну комп`ютерно-технічну експертизу мобільного телефону, то слід зазначити, що детектив у своїй постановівід 02.08.2024 вказав, що така призначена з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, доступ до якої можливий за умови подолання системи логічного захисту мобільного телефону та містить пряму вказівку у резолютивній частині на її подолання за технічної можливості, та надання органу досудового розслідування інформацію про вміст вказаного телефону. А тому, доводи апеляційної скарги про недоцільність проведення комплексно комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Таким чином, оскільки вищевказані докази свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення та наявність в мобільному телефоні відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, неспроможним є твердження в апеляційній скарзі про невідповідність мобільного телефону критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України тавідсутність правових підстав для арешту майна.
Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на час придбання мобільного телефону, який не збігається з часом вчинення кримінального правопорушення, оскільки можливим є доступ в новому телефоні до збережених та завантажених файлів в хмарному сховищі без використання попереднього фізичного носія.
Відповідно до ч.7 ст.132 КПК України до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Згідно з положеннями ч.2 ст.171 КПК України до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Таким чином КПК України не встановлює обов`язку слідчого, прокурора додати до клопотання всі матеріали кримінального провадження у своїй сукупності.
А тому, оскільки детектив додав до клопотання про арешт майна протокол обшуку з додатками - скріншотами контактів та листування з вилученого мобільного телефону щодо осіб, дії яких розслідуються у кримінальному провадженні, а також постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом та призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи, помилковим є твердження в апеляційній скарзі про невідповідність такого вимогам ст.171 КПК України.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги щодо порушення слідчий суддею вимог ст.94, п.1 ч.3 ст.132 КПК України.
Також, враховуючи, що факт набуття ОСОБА_6 права власності на квартиру 174, за адресою: АДРЕСА_3, як і факт зв`язків з родиною колишнього міністра Мінрегіону ОСОБА_9 ніким не оспорюється неспроможним є твердження апеляційної скарги про те, що висновки слідчого судді ґрунтуються на припущеннях та на доказах, які не долучено до матеріалів клопотання.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки досудове розслідування здійснюється за ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, тобто, зокрема, щодо злочину, який є особливо тяжким, слід визнати, що арешт мобільного телефону забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України, а доводи апеляційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи - безпідставні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4