- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8127/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/715/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представниці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокатки ОСОБА_8, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000236,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучені 29.08.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_6 : (1) мобільні телефони Iphone, IMEI: НОМЕР_1 з Sim-картою Lifecell № НОМЕР_2 і Sim-картою «Київстар» № НОМЕР_3, та IPhone 13 Pro модель MLVD3QL/A, с/н: НОМЕР_4, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6 ); (2) MacBookPro модель А2780, с/н: НОМЕР_7 і MacBookPro (А1932, с/н: НОМЕР_8 ; (3) IPad PRO (А2764, с/н: НОМЕР_9 .
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000236 від 31.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин закупівлі посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 /далі - ІНФОРМАЦІЯ_3/ з використанням службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди від Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «ІНФОРМАЦІЯ_4» на підставі договорів від 20.05.2022 та від 07.06.2022 і додаткових угод до них неякісних товарів речового майна (ІНФОРМАЦІЯ_5; (2) існуванням об`єктивних даних, що було вчинено кримінальне правопорушення; (3) вилученням під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, мобільних телефонів, ноутбуків і планшета, код доступу до яких не було повідомлено; (4) наявністю на вилучених пристроях відомостей, які мають значення для кримінального провадження, зважаючи на здійснення ОСОБА_6 комунікації між підприємством та Департаментом державних закупівель щодо постачання матеріальних ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_3 та юридичного супроводу з питань укладання договорів, обговорення ним зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 . обставин кримінального провадження, тобто їх відповідністю критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК; (5) призначенням комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи; (6) відсутністю підстав для відмови в арешті частини майна у зв`язку із порушення строку на звернення з клопотанням; (7) наявністю ризиків приховування, пошкодження, знищення майна; (8) розумністю і співрозмірністю застосованого заходу забезпечення кримінального провадження його завданням та переслідуванням ним легітимної мети; (9) не встановленням негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.
В апеляційній скарзі представниця просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в арешті майна.
Апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на оскарження мотивована: (1) пропуском строку на апеляційне оскарження з поважної причини - необізнаності про мотиви прийняття оскаржуваної ухвали до отримання її повного тексту; (2) відсутністю підстав для арешту майна, ураховуючи: (а) несвоєчасне звернення прокурора з клопотанням про арешт одного з мобільних телефонів з Sim-картою, яка згідно з протоколом обшуку не вилучалась, а також щодо планшета; (б) відсутність достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення, ураховуючи відсутність доказів; (в) невідповідність вилученого у ОСОБА_7 майна ознакам, наведеним в ст. 98 КПК, оскільки виявлені під час огляду документи не мають відношення до кримінального провадження та не зазначені в ухвалі про надання дозволу на обшук; (г) належність ноутбука MacBookPro А1932 і мобільного телефону IPhone НОМЕР_10 Pro модель MLVD3QL/A ОСОБА_7 і відсутність дозволу слідчого судді на їх відшукання; (ґ) нездійснення дослідження слідчим суддею, кому яке з вилученого майна належить; (д) придбання ноутбука MacBookPro модель А2780 вже після подій, обставини яких розслідуються; (е) невідповідність ідентифікаційних даних ноутбука MacBookPro А1932; (є) безпідставний розгляд слідчим суддею уточнень до клопотання про арешт майна; (ж) порушення строків розгляду клопотання.
Представники, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за їх особистої участі не зверталися (т. 2 а. с. 28, 31-33, 42).
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибув. До початку судового засідання подав заперечення в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та провести її розгляд без участі прокурора (т. 2 а. с. 45-51).
Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
В апеляційній скарзі представниця просить визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки через відсутність повного тексту оскаржуваного рішення не було можливості своєчасно подати аргументовану апеляційну скаргу.
Прокурор у своїх запереченнях зазначив, що апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження і підстави для його поновлення відсутні.
Вирішуючи питання своєчасності подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
У ч. 5 ст. 115 КПК вказано, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.
У ході оцінки зазначеного доводу встановлено, що апеляційну скаргу представниця подала із пропуском строку на апеляційне оскарження. Адже слідчий суддя постановив та оголосив резолютивну частину оскаржуваної ухвали 13.09.2024 за участі представника ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 226-228), тому перебіг строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яких він представляє, розпочався з наступного дня (14.09.2024) та завершився 18.09.2024 (останній день на подачу). Отже, звернення до суду з апеляційною скаргою 30.09.2024 відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження (т. 2 а. с. 1-8).
Однак пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК). Але переліку обставин, які вказують на наявність поважних причин, через які звернення з апеляційною скаргою відбулося не своєчасно, кримінальний процесуальний закон не містить. Однак необізнаність особи з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, коли отримано лише його резолютивну частину, а повний текст вручено після спливу строків на апеляційне оскарження, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із того, що (1) 24.09.2024 представники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали повний текст оскаржуваної ухвали (т. 1 а. с. 245), після чого (2) 30.09.2024 представниця ОСОБА_8 подала на неї апеляційну скаргу (т. 2 а. с. 1-8).
Тобто представниця реалізувала право на апеляційне оскарження на шостий календарний день після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали (понеділок). Ураховуючи, що згідно з ч. 7 ст. 115 КПК якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, та оскільки представниця оскаржує рішення в частині підстав задоволення клопотання про накладення арешту на майно, то до проголошення та отримання повного тексту оскаржуваної ухвали ОСОБА_8 не могла знати про мотиви прийнятого рішення, що об`єктивно унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою. Крім того подача апеляційної скарги відбулася у перший робочий (понеділок) після неробочого (неділя) день після спливу п`яти днів з моменту отримання повного тексту оскаржуваної ухвали. Тому, підстава несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою є поважною, а отже клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити.
За наслідками апеляційного перегляду встановлено, що слідчий суддя дійшов правильних висновків щодо наявності у цьому провадженні достатніх доказів наявності ознак кримінального правопорушення.
Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).
У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховується те, що, як встановлено слідчим суддею, у кримінальному провадженні №52023000000000236 від 31.05.2023 розслідуються обставини можливого зловживання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм службовим становищем всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4», під час якого вони здійснили закупівлю на підставі договорів від 20.05.2022 №286/3/22/196 та від 07.06.2022 №286/3/22/209 та додаткових угод до них неякісних товарів речового майна - ІНФОРМАЦІЯ_6, які не можуть використовуватися за призначенням для потреб ІНФОРМАЦІЯ_7, чим завдали тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 231 876 000 грн (т. 1 а. с. 8-9, 104-140).
Відповідно до абз. 2 п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Зміст проєкту договору, який опрацьовується структурним підрозділом, повинен включати, зокрема, такі умови: предмет (найменування, номенклатура, асортимент, кількість товарів, робіт і послуг, вимоги щодо їх якості та здійснення відповідного контролю за якістю товарів, робіт і послуг) (абз. 1-2 п. 2.2 Інструкції з підготовки, погодження, укладення, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, що укладаються від імені ІНФОРМАЦІЯ_3, затвердженої наказом №500 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.12.2020).
Згідно з договором №286/3/22/196 від 20.05.2022 з додатками до нього ІНФОРМАЦІЯ_3 домовилося закупити в ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1 а. с. 128-143).
Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 12.2. договорів №286/3/22/196 і №286/3/22/20) (т. 1 а. с. 104-112, 128-135). У відповідності до додатків №2 до додаткових угод №1 і №2 до договору №286/3/22/196 та до договору №286/3/22/209 було змінено відомості про колір ІНФОРМАЦІЯ_6 (з чорного на оливковий), які купувалися ІНФОРМАЦІЯ_3 в ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» згідно з договорами, а також виключено з договору інформацію про торговельну марку та серію захисних рукавичок, які купувалися (т. 1 а. с. 118-121, 140-143).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.05.2024 №4388/24-53/4389/24-34 вироби, поставлені на умовах договорів №286/3/22/196 від 20.05.2022, №286/3/22/209 від 07.06.2022, не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам ТC A01XJ.33803-097:2018 «Рукавички захисні. Технічна специфікація ІНФОРМАЦІЯ_3 на предмети для речового забезпечення» та ДСТУ EN 388:2017 (EN 388:2016, ITD) «Рукавички захисні для захисту від механічних ушкоджень» (т. 1 а. с. 155-174);
Згідно з протоколом огляду переносного носія інформації Seagate SRD0NF2, на якому міститься інформація про використання користувачем комп`ютеру ОСОБА_10 . електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1», виявлено заявки на отримання перепусток Департаменту ресурсного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 від представника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 179-183).
Ураховуючи наведене і те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється органом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Оскільки згідно з матеріалами справи, ОСОБА_6 здійснював комунікацію від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» з Департаментом ресурсного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3, а також обговорював обставини кримінального провадження із своєю співмешканкою ОСОБА_7, обставини укладення договорів ІНФОРМАЦІЯ_3 з яким перевіряється у даному кримінальному провадженні, то хоч він і не є підозрюваним, але арешт на носії інформації може бути накладений.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
Отже, вилучені під час обшуку мобільні телефони та ноутбуки, власниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими: в ході проведеного29.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді обшуку було вилучено таке майно: (1) мобільний телефон Iphone (IMEI: НОМЕР_1 ) з Sim-картою НОМЕР_12 та Sim-картою «Київстар» № НОМЕР_3 з рук ОСОБА_6, який перебував у заблокованому стані та потребував введення паролю, який останній відмовився надати, тому було прийнято рішення про його вилучення; (2) MacBookPro (модель НОМЕР_13, с/н: НОМЕР_7 ), який мав систему логічного захисту, який власник ОСОБА_6 відмовився повідомити, а тому прийнято рішення про вилучення; (3) MacBookPro (А1932, с/н: НОМЕР_8 ), під час поверхневого огляду якого було віднайдено файли - контракти щодо поставок рукавичок для державного замовника, зокрема ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «Державний оператор тилу постачальником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», а також виявлено 2 ухвали від 19.06.2023 (справа №991/5319/23) Вищого антикорупційного суду про дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №52022000000000192 від 25.07.2022. Пароль від ноутбуку власниця не повідомила, що стало підставою для рішення про його вилучення; (4) мобільний телефон IPhone 13 Pro (модель MLVD3QL/A, с/н: НОМЕР_4, IMEI: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_6 ), який надано добровільно ОСОБА_7, яка надала його для огляду детективам, у ході якого було віднайдено спілкування із ОСОБА_6 щодо розслідування НАБУ із пересилання фото запиту НАБУ до ІНФОРМАЦІЯ_3, обговорення щодо арешту рукавичок, тощо. Надалі, ОСОБА_7 відмовилася повідомляти пароль від телефону, у зв`язку з чим прийнято рішення про його вилучення; (5) IPad PRO А2764, с/н: НОМЕР_9, який захищений системою логічного захисту, що стало підставою для його вилучення (т. 1 а. с. 10-26).
Постановами детектива від 29.08.2024 вилучені під час обшуку носії інформації визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №52023000000000236 (т. 1 а. с. 34-35) іпризначено щодо них комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій (т. 1 а. с. 36-44).
Ураховуючи обставини, зазначені вище, в тому числі ненадання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 детективам паролів до систем логічного захисту вказаних носіїв інформації (т. 1 а. с. 20-26), виявлення на MacBookPro та мобільному телефоні відомостей, що мають значення для досудового розслідування, а також визнання їх речовими доказами (т. 1 а. с. 34-36) з призначенням щодо них комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій (т. 1 а. с. 36-44), колегія суддів вважає, що вилучені під час обшуку пристрої можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, відповідають ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки, суду надано не було.
Відносно твердження, що MacBookPro модель А2780 придбано у червні 2023 вже після подій, обставини яких розслідуються, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки в MacBookPro від Apple, представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище), що дозволяє відновити видалену інформацію, яка містилася на попередніх носіях, якими користувалася особа на момент подій, обставини яких розслідуються у цьому кримінальному провадженні. До того ж при зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення MacBookPro дозволяє автоматичне перенесення файлів, у тому числі листування, що містяться у месенджері, у новий інтерфейс гаджету. Тому на даний час може існувати необхідність у відновленні даних із месенджерів, встановлених на MacBookPro, навіть якщо його придбання відбулося після подій, обставини яких розслідуються у кримінальному провадженні.
Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що на вилучених пристроях можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, тому наявні підстави для накладення арешту на майно.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільних телефонах та ноутбуках, у тому числі зважаючи на неможливість його повного огляду та дослідження (т. 1 а. с. 20-26); (3) ненадання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 паролів доступу до вилучених носіїв інформації детективам, що може свідчити про існування видаленого листування та інших відомостей, які можуть стосуватися обставин, що є предметом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, (4) відсутності в сторони обвинувачення можливості самостійно під час обшуку подолати логічний захист телефонів та ноутбуків. Усе це в сукупності може вказувати на намагання власників майна приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначених носіях інформації про події, що розслідуються у кримінальному провадженні №52023000000000236.
Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилучених мобільних телефонах та ноутбуках відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на майно необхідне, оскільки дозволить виконати завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звернулася з клопотанням.
Щодо доводу про розгляд клопотання про арешт майна поза межами граничного строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК, то його колегія суддів також відхиляє, оскільки у КПК законодавець не зазначив такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна чи для його повернення як його розгляд із порушенням визначеного КПК строку.
Сам по собі факт вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна із пропуском строку, визначеного КПК, не може бути підставою для відмови в арешті такого майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що недотримання строку розгляду клопотання щодо арешту майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту. Крім того, наслідком порушення такого строку не може бути прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки випадки, коли слідчий суддя має відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна визначені в ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК, і серед них такої підстави як несвоєчасний розгляд клопотання не наведено.
За змістом ч. 5 ст. 171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 169 КПК, а також ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК метою закріплення у кримінальному процесуальному законі строків на (1) звернення до суду із клопотанням про арешт майна (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна - при арешті тимчасово вилученого майна, протягом 48 годин після вилучення майна, дозвіл на яке надано ухвалою слідчого судді), на (2) розгляд клопотання (не пізніше двох днів з дня його надходження до суду) та на (3) прийняття слідчим суддею рішення (не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання), є лише визначення тривалості законного перебування (утримання) чужого майна, вилученого в результаті обшуку, в розпорядженні сторони обвинувачення. Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), тобто утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є порушенням права власності особи, якій належить відповідне майно.
Колегія суддів вважає, що оскільки клопотання про арешт майна надійшло до суду 02.09.2024 (т. 1 а. с. 1-7, 49), а слідчим суддею постановлено ухвалу про накладення арешту на майно 13.09.2024 (т. 1 а. с. 226-227), тому розгляд поданого клопотання відбувся поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК. Однак розгляд клопотання поза межами строків, встановлених ч. 6 ст. 173 КПК, хоча і є порушенням речових прав, проте не може нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Крім того, колегія суддів враховує, що слідчий суддя не зміг своєчасно розглянути клопотання про арешт майна через заявлений йому відвід (т. 1 а. с. 71-72, 193).
Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий суддя своєчасно розглянув клопотання, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні. Тому, у слідчого судді не було підстав для відмови в задоволенні клопотання.
Стосовно доводу, що під час обшуку вилучено інший телефон, аніж той, на який прокурор просить накласти арешт, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами клопотання. В ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Так як в ході апеляційного перегляду доводи представниці не знайшли свого підтвердження, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити представниці строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4