- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
справа №991/12403/24
провадження №1-кс/991/12478/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«01» листопада 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000337 від 04 липня 2024 року стосовно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000337 від 04 липня 2024 року стосовно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000337 від 04 липня 2024 рокуза підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора, діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, 11 липня 2024 року о 21 год 05 хв за адресою: АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_7 через ОСОБА_8 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 160 000 доларів США для себе та невстановлених третіх осіб за вчинення в інтересах ОСОБА_7, ПрАТ «ДБК №1» та інших третіх осіб у кримінальному провадженні №42019111200000469 дій з використанням наданої йому влади та службового становища.
15 липня 2024 року ОСОБА_4 затримано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2024 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати цього суду від 06 серпня 2024 року, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням обов`язків у разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку із внесенням застави. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2024 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати цього суду від 02 жовтня 2024 року, строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 07 листопада 2024 року із альтернативою внесення застави у розмірі 3 000 000 грн.
Детектив у клопотанні стверджує, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри повністю підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, при цьому ризики, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, у зв`язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам.
При цьому, зазначено, що для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом стороні обвинувачення необхідно провести ще ряд процесуальних дій, які мають суттєве значення для судового розгляду даного кримінального провадження, у зв`язку з чим закінчення досудового розслідування на даному етапі є неможливим та потребує додаткового строку, що обумовлює необхідність продовження тримання під вартою ОСОБА_4 .
Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, нездатність застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, детектив просить визначити останньому, як альтернативу, раніше застосовану заставу у розмірі 3 000 000 грн.
Позиція сторін у судовому засіданні
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти клопотання детектива заперечували та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, зокрема в частині визначеної кваліфікації, а також безпідставність заявлених ризиків. Так, адвокат зазначив, що сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання, посилається на зафіксовані за результатами проведення НСРД розмови, які, на його думку, є «вирваними з контексту». Крім того, адвокат заперечив факт наявності у ОСОБА_4 бронювання, а також зазначив про наявність у нього міцних соціальних зв`язків в Україні. Вказав також на те, що наявні у ОСОБА_4 готівкові кошти були ним задекларовані, при цьому він купував дороговартісне обладнання для ЗСУ, зробив ремонт в будинку матері, яка за станом здоров`я потребує особливих умов проживання (пересувається на милицях), та оплачує навчання доньки у вищому навчальному закладі, а з моменту затримання заробітну плату не отримує. До того ж в СІЗО погіршився стан здоров`я ОСОБА_4, в тому числі впав зір, стосовно чого здійснювались відповідні звернення у зв`язку з потребою в додатковому обстеженні. На підтвердження своїх заперечень адвокат долучив копії відповідних документів та просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення, застосувавши до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання його матері. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого адвоката та додав, що не має наміру переховуватись від слідства, готовий здати на зберігання свій закордонний паспорт, а також просив врахувати ту обставину, що крім нього немає кому допомагати його матері похилого віку.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши подані клопотання та додані до них матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні №52024000000000337 від 04 липня 2024 року, в межах якого ОСОБА_4, який, за версією слідства, перебуваючи на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора, діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, будучи службовою особою, яка, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, у липні 2024 року вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, 15 липня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2024 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати цього суду від 06 серпня 2024 року, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням обов`язків у разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку із внесенням застави, а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2024 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати цього суду від 02 жовтня 2024 року, строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 07 листопада 2024 року із альтернативою внесення застави у розмірі 3 000 000 грн.
Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2024 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до п`яти місяців, тобто до 15 грудня 2024 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів; строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як визначено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу з урахуванням додаткових обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України.
Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, необхідно врахувати: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.
Так, як вбачається зі змісту клопотання, версія слідства полягає в тому, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019111200000469 від 23 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України, за фактами незаконного відчуження посадовими особами Бучанської виправної колонії № 85 та Гостомельської селищної ради майна на користь ПрАТ «Домобудівельний комбінат № 1» (далі - ПрАТ «ДБК № 1»), інтереси якого представляє ОСОБА_7 . Прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному вище кримінальному провадженні, старшим групи, відповідно до постанови заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 про зміну групи прокурорів від 03 травня 2023, визначено прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 У 2019 році ПрАТ «ДБК № 1» розпочало будівництво багатоквартирного житлового комплексу «ЖК Сенсація» у м. Гостомель Бучанського району Київської області. У ході досудового розслідування кримінального провадження накладено арешти на земельні ділянки та майно, із забороною будівництва на них об`єктів нерухомості, внаслідок чого обмежено права юридичних та фізичних осіб. 28 червня 2024 року ОСОБА_7, з метою отримання інформації про досудове розслідування, зустрівся з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, в ході якої останній повідомив, що добре знайомий із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 та зателефонував йому уточнити, чи може бути позитивна перспектива у кримінальному провадженні, на що отримав ствердну відповідь. Під час зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 03 липня 2024 року останній повідомив, що ОСОБА_4 пропонує алгоритм, за якого він особисто чи інші особи домовляться з експертами щодо підготовки висновку судової експертизи про відсутність матеріальних збитків, після чого кримінальне провадження зможуть закрити. За вчинення таких дій ОСОБА_4 висловив прохання надати через ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 170 000 доларів США. Наступного дня ОСОБА_7 домовився про зустріч 05 липня 2024 року із ОСОБА_8 . У ході цієї зустрічі йшла мова про можливість особистої участі ОСОБА_4 під час зустрічі, зменшення розміру неправомірної вигоди до 150 000 доларів США, а також про неможливість її зниження, у зв`язку з рядом обставин. Наприкінці розмови ОСОБА_7 висловив бажання подумати, наступного разу вони домовились зустрітися 08 липня 2024 року. Цього дня у ході зустрічі ОСОБА_8 із ОСОБА_7 останній просив повторно уточнити про особисту участь ОСОБА_4 під час зустрічі для обговорення деталей закриття кримінального провадження, а також можливості надати неправомірну вигоду частинами, після чого ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_4 . Закінчивши розмову, ОСОБА_8 повернувся та повідомив ОСОБА_7, що ОСОБА_4 зустрічатись не буде, неправомірну вигоду необхідно надати через нього у повному обсязі та запевнив, що після передачі йому 170 000 доларів США будуть обговорюватись чіткі строки закриття кримінального провадження, на що ОСОБА_7 вимушено погодився. 11 липня 2024 року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_7 заздалегідь обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 170 000 доларів США. Цього ж дня ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_8 та отримав від нього неправомірну вигоду у розмірі 160 000 доларів США, яку останній за вказівкою ОСОБА_4 поклав до належного йому автомобіля марки Toyota Camry. При цьому, ОСОБА_4 повідомив, що вирішення питання погоджено з керівництвом і він обіцяє вчинити всі дії зі свого боку відповідно до попередніх домовленостей. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 узгодили та розподілили кожному по 10 000 доларів США, потім ОСОБА_4 у завуальованій формі пояснив, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 150 000 доларів США буде передана його керівництву, а також керівництву слідчих та оперативних працівників Державного бюро розслідувань. Після цього ОСОБА_4 поїхав за кермом власного автомобіля, у якому знаходився предмет неправомірної вигоди. Таким чином, 11 липня 2024 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 через ОСОБА_8 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 160 000 доларів США.
Дослідивши додані до клопотання прокурора матеріали, обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах (протоколи допиту свідка т. 1 (а.с. 30-42), матеріали НСРД (т. 1, а.с. 51-92), результати протоколів обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та службового кабінету (т. 1, а.с. 159-167, 175-179) тощо), слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється (міг вчинити) у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 4 ст. 368 КК України.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованості.
Детектив у клопотанні зазначає, що, на його переконання, продовжують існувати ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважаючи, що заявлені ризики не зменшилися, детектив у своєму клопотанні загалом посилався, зокрема на: тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та реальність покарання; вищу юридичну освіту і значний досвід роботи в органах прокуратури ОСОБА_4, який під час вчинення кримінального правопорушення застосовував відповідні заходи конспірації, переймаючись тим, чи не знає хтось про отримання ним неправомірної вигоди (обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, має зв`язки у різних правоохоронних органах, Офісі Генерального прокурора та іншими невстановленими особами); наявність у ОСОБА_4 діючого паспорту громадянина України для виїзду за кордон; відсутність у ОСОБА_4 на даний час міцних соціальних зв`язків в Україні, оскільки він офіційно не одружений та не має неповнолітніх дітей на утриманні; передбачене законом бронювання військовозобов`язаних, які працюють або проходять службу в органах прокуратури.
Перевіряючи актуальність вказаних ризиків на час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, що знайшло підтвердження в судовому засіданні, та пов`язане з цим очікування можливого суворого покарання, з урахуванням наявних у прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 можливостей (кола знайомств), однак виходить також з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності, а тому, з огляду на час, що минув з моменту застосування до нього ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах даного кримінального провадження (18 липня 2024 року), відсутність відомостей про спроби з боку підозрюваного будь-яким чином вплинути на хід досудового розслідування, стадію досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про зменшення інтенсивності/втрати встановлених раніше ризиків та на даний час визнає спроможними (актуальними) лише ризики переховування від органів досудового розслідування та суду і впливу на свідків, враховуючи, в тому числі, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також того, що, на переконання слідчого судді, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність (зокрема, але не виключно, ОСОБА_8 ).
При цьому, слідчий суддя не сприймає посилання детектива в обґрунтування ризику переховування на наявність у підозрюваного діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що саме по собі не свідчить про існування вказаного ризику, враховуючи також заявлений стороною обвинувачення обов`язок здати його на зберігання уповноважених органів, як і обставину бронювання підозрюваного, яка не підтверджена відповідними документами. За такою логікою прокурора будь-який підозрюваний, який має закордонний паспорт, повинен безкінечно довго перебувати під тягарем виняткового запобіжного заходу, а втрата паспорту автоматично буде свідчити про відсутність ризику, що, на думку слідчого судді, є неприпустимим та не відповідає стадії розслідування цього провадження - відкрита стадія триває з 15 липня 2024 року, де було зібрано більшість доказів та належно зафіксовані дії підозрюваного, що також підтверджує попередній висновок слідчого судді про відсутність ознак можливого перешкоджання розслідуванню, як і можливість знищити сховати речі та документи підозрюваним ОСОБА_4 ..
Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам та інші обставини
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до дванадцяти років.
Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя приймає до уваги, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, є особливо тяжким злочином і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 - прокурор Офісу Генерального прокурора з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків кримінального провадження, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
Враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що домашній арешт та застава, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання в частині продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.
При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою (інших відомостей не надано). В цьому контексті слідчий суддя вважає за необхідне відреагувати на повідомлену стороною захисту інформацію стосовно потреби в додатковому обстеженні стану здоров`я ОСОБА_4 . Так, зазначаючи про погіршення стану його здоров`я, адвокат послався, зокрема на нездійснення ДУ «Київський слідчий ізолятор», в якому утримується ОСОБА_4, за відповідними дозволами детектива НАБУ конвоювання підозрюваного з метою додаткового медичного обстеження за межами цієї установи в умовах спеціалізованого лікарняного закладу, однак слідчий суддя позбавлений об`єктивної можливості оцінити обставини можливого недотримання прав ОСОБА_4 в цій частині, оскільки жодних відомостей, як то звернення до керівництва ДУ «Київський слідчий ізолятор» з метою фіксування викладених стороною захисту обставини, відповідного реагування на вказані звернення тощо, не надано.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою також враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 51 року, є громадянином України, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, в тому числі хвору мати похилого віку та повнолітню доньку.
Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення ним кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.
Продовжуючи строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя також враховує твердження прокурора, що через об`єктивні причини, пов`язані, зокрема із необхідністю проведення у кримінальному провадженні низки процесуальних заходів, що мають значення для кримінального провадження, сторона обвинувачення не може завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Обґрунтованість розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки, не можуть бути вирішальним фактором, що виправдовуватимуть суму застави.
При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.
На думку слідчого судді, запропонований прокурором розмір застави, а саме: 3 000 000 грн не співвідноситься із встановленими слідчим суддею ризиками, обсягом зібраними відомостями та не враховує інші суттєві обставини, які давали б слідчому судді можливість вести мову про наявність виключних випадків, що дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.182 КПК України, а отже є невиправдано високим та не може бути застосований.
В судовому засіданні прокурор не зміг пояснити причини несплати підозрюваним ОСОБА_4 протягом фактично чотирьох місяців перебування у СІЗО встановленого розміру застави, з огляду при цьому на його твердження про достатній майновий стан підозрюваного та можливість сплати застави іншою особою.
Стосовно цієї обставини слід зазначити, що складним для спростування є твердження про те, що жодна людина не хоче відчути на собі усі обмеження, які пов`язані із застосуванням запобіжного заходу і, на переконання слідчого судді, спираючись на практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням досліджених матеріалів, часу, який сплив з моменту застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та невнесення ним застави у раніше визначених розмірах (4 000 000 грн впродовж трьох з половиною місяців та у розмірі 3 000 000 грн впродовж майже двох місяців), слідчий суддя приходить до висновку, що визначений попередній розмір застави є непомірним для ОСОБА_4, а обсяг вже зібраних органом досудового розслідування відомостей для одноепізодного злочину за ст. 368 КК України, з урахуванням озвучених прокурором обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, може свідчити про наближення завершення досудового розслідування, а тому, з урахуванням загального строку розслідування у відкритій формі, відсутності подальшої потреби у застосуванні застави у виключному розмірі, слідчий суддя вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 . максимально можливий розмір застави, який передбачений законодавцем для злочинів відповідної тяжкості - у межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого та забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_4, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірним встановленим в ході розгляду клопотання обставинам.
Відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, враховуючи ту обставину, що ризики, наведені в ухвалі продовжують існувати, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, при цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що саме запропоновані детективом процесуальні обов`язки можуть запобігти вказаним ризикам.
Слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв`язок кожної особи з підозрюваним (від спілкування з якими йому слід утримуватися), її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. При цьому, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об`єктивної потреби у спілкуванні внесення певної особи (іб) до цього переліку.
Згідно ч. 1, 3 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Враховуючи ту обставину, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 15 грудня 2024 року (неділя), слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визначення строку дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 до 13 грудня 2024 року.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 194, 199, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 грудня 2024 року, в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному у цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ;
призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку із внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:
1.прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за кожною вимогою;
2.без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду не відлучатися з м. Києва;
3.повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4.утримуватися від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ;
5.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свой паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_2, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
6.носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 13 грудня 2024 року.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії.
Виконання ухвали в частині доставлення до місця ув`язнення доручити конвою військової частини № НОМЕР_3, а в частині подальшого тримання під вартою - керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Здійснення контролю за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_13