УХВАЛА
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 991/366/22
провадження № 61-14603зно24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Горгіладзе Микити Сергійовича про відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, Грушицького Андрія Ігоровича, Литвиненко Ірини Вікторівни, Пророка Віктора Васильовича, Сердюка Валентина Васильовича у справі за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Горгіладзе Микита Сергійович, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 через представника Горгіладзе М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року.
Верховний Суд постановою від 16 жовтня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 залишив без задоволення.
Рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання необґрунтованим активу у вигляді квартири АДРЕСА_1 та стягнення у дохід держави частини вартості активу, визнаного необґрунтованим, залишив без змін.
Поновив дію рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року.
01 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горгіладзе М. С. подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року.
05 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горгіладзе М. С. звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.
У заяві Горгіладзе М. С. висловлює сумніви в неупередженості суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В., зокрема, на його думку, виключення 14 жовтня 2024 року судді Пророка В. В. з повторного автоматизованого розподілу справи № 991/366/22 на підставі перебування у відпустці та одночасне його включення до переліку суддів, які брали участь у повторному автоматизованому розподілі зазначеної справи, що відбувся цього ж дня, свідчить про умисне втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Отже, вважає, що суддя Пророк В. В. не міг брати участь 14 жовтня 2024 року в повторному автоматизованому розподілі судової справи № 991/366/22 та бути обраним членом колегії суддів у зазначеній справі.
Вказує, що усі члени колегії суддів усвідомлювали незаконність складу суду і, як наслідок, ухвалили судове рішення з порушенням норм процесуального закону, отже, існують підстави для відводу колегії суддів.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на такі підстави.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України cуддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що судді Петров Є. В., Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Сердюк В. В., мали та виявляли особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не встановлено.
За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає з`ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.
Так, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина одинадцята статті 33 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.
Згідно з підпунктом 2.3.11 пункту 2.3 Положення якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів.
Відповідно до пункту 2.2 Тимчасових засад під час автоматизованого розподілу судових справ враховується, що вони розглядаються колегією суддів, до складу якої входить визначений Автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) суддя-доповідач, а саме: касаційним судом як судом першої інстанції - у складі трьох суддів, а у випадках, встановлених процесуальним законом, - у складі п`яти суддів; касаційним судом як судом апеляційної інстанції - у складі трьох суддів; касаційним судом як судом касаційної інстанції - у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів, палатою, об`єднаною палатою; Великою Палатою як судом апеляційної, касаційної інстанції - складом Великої Палати.
Згідно з пунктом 2.3 Тимчасових засад для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цих Засад. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійної колегії суддів, до якої входить суддя-доповідач, з урахуванням наявності процесуальних повноважень на момент автоматизованого розподілу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів із числа суддів постійної колегії суддів, а також із числа резервних суддів для постійної колегії суддів, які мають процесуальні повноваження на момент автоматизованого розподілу, АСДС визначає суддів, яких не вистачає, із числа всіх суддів відповідного касаційного суду з урахуванням їх спеціалізації (за наявності) та складу судових палат.
Встановлено, що протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями проведено 14 листопада 2024 року з використанням наявного програмного забезпечення.
Згідно з підпунктом 2.3.23 пункту 2.3 Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їхспеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу.
Підпунктом 2.3.49 пункту 2.3 Положення визначено, що повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках, визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.
Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2024 року № 1 до складу першої постійно-діючої колегії у складі п`яти суддів (1 колегія) Третьої судової палати Касаційного цивільного суду входять, зокрема, судді Грушицький А. І. (головуючий), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Після визначення у касаційному провадженні (у справі) судді-доповідача Петрова Є. В. АСДС визначено склад колегії суддів, з урахуванням вказаного рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перебування судді Пророка В. В., який не є суддею-доповідачем, у відпустці на час проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями не є підставою для визначення складу колегії суддів не з числа суддів постійно-діючої колегії. Суддю Пророка В. В. не було визначено суддею-доповідачем для розгляду цієї справи.
Зазначення судді Пророка В. В. у розділі «Судді, які не брали участі в автоматизованому розподілі (підстави)» у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2024 року стосується вирішення питання щодо визначення судді-доповідача для розгляду цієї справи.
Отже, безпідставними є доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Горгіладзе М. С. про порушення правил повторного автоматизованого розподілу справи між суддями при визначенні суддів Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В., оскільки такі доводи не підтверджені відповідними доказами та ґрунтуються на припущеннях.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і задоволення необґрунтованої заяви про відвід судді.
При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.
За частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості та об`єктивності.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником ОСОБА_1 - адвокатом Горгіладзе М. С. відводу колегії суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати необгрунтованим заявлений Горгіладзе Микитою Сергійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1, відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, Грушицького Андрія Ігоровича, Литвиненко Ірини Вікторівни, Пророка Віктора Васильовича, Сердюка Валентина Васильовича у справі за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Горгіладзе Микита Сергійович, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.
Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Є. В, Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіЄ. В. ПетровА. І. ГрушицькийІ. В. ЛитвиненкоВ. В. ПророкВ. В. Сердюк