- Presiding judge (HACC): Nohachevskyi V.V.
Справа № 991/2030/22
Провадження № 1-кп/991/31/22
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяв про відвід прокурорів
11 листопада 2024 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9, ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_23, ОСОБА_24,
розглянув у судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_14 про відвід прокурора ОСОБА_5 та інших прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) і заяви захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_12 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 за обвинуваченням:
ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України;
ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України;
ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України;
ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_10, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 351-2 КК України.
(1)Зміст поданих заяв
До суду надійшли заяви захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_12 про відвід прокурора ОСОБА_5 та заява обвинуваченого ОСОБА_14 про відвід цього ж прокурора та всіх інших прокурорів САП з підстав, що викликають сумніви у їх неупередженості.
Зі змісту заяви захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_12 вбачається, що під час підготовчого судового засідання колегією суддів у попередньому складі було відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_35 про відвід прокурора ОСОБА_5 .
Підставою для звернення з такою заявою про відвід було те, що на той час колегія суддів розглядала клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КПК України.
Зі свого боку прокурор, висловлюючи свою думку щодо заявлених клопотань, погодився із закриттям провадження у частині вказаного обвинувачення, а також наголосив на необхідності прийняття такого рішення ще на етапі досудового розслідування, чим визнав свідоме порушення вимог процесуального закону з боку сторони обвинувачення.
До того ж він зазначив, що відповідне рішення не було прийнято на тому етапі, оскільки в умовах безпрецедентного тиску, Генеральний прокурор чи його заступник не підписали б нове повідомлення про підозру.
Надалі, як наслідок, прокурор ОСОБА_36 затвердив обвинувальний акт, ідентичний до змісту протиправних підозр, який в подальшому був направлений до суду.
Зазначене також підтвердив керівник САП ОСОБА_37 під час свого інтерв`ю, вказавши про «слабку позицію» у справі.
Отож, на переконання заявника, прокурор ОСОБА_36 діяв протиправно задля притягнення обвинувачених у цьому провадженні до відповідальності за дії, які вони не вчиняли, що свідчить про його власну зацікавленість та упередженість.
В обґрунтування своєї заяви обвинувачений ОСОБА_38 вказав, що відповідно до норм законодавства прокурори зобов`язані виконувати вказівки прокурора вищого рівня, а також, що прокурори вищого рівня мають право в межах та порядку, визначених законом, давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури.
Так, зокрема прокурори САП знаходяться у підпорядкуванні керівника САП - ОСОБА_39 .
Заявник зазначив, що у його провадженні, як судді Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - ОАСК), перебувала справа за позовом до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у САП.
Зі свого боку ОСОБА_37 був третьою особою у цій справі та звертався із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, у якій зазначив, що у випадку залишення в силі зазначеного рішення, його право на призначення на посаду керівника САП за результатами конкурсу буде порушено.
У зв`язку з викладеним, останній, на думку обвинуваченого ОСОБА_14, може бути зацікавленим в тому, аби помститися за прийняте ним рішення, зокрема через інших прокурорів САП, які представляють сторону обвинувачення у цьому провадженні та підпорядковані йому.
Крім того, керівник САП є заступником Генерального прокурора, що наділяє його повноваженням на подання клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), а також на внесення до ВРП подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом.
Зважаючи на викладене, існують підстави, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості прокурорів САП.
(2)Позиції сторін
Захисники ОСОБА_40, ОСОБА_41, обвинувачені ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 підтримали заявлені відводи, вважаючи їх обґрунтованими.
Прокурор ОСОБА_36 не вбачав підстав для свого відводу та відводу інших прокурорів САП. Зазначив, що прокурор у своїй процесуальній діяльності є повністю самостійним та незалежним. Також він наголосив, що будь-який тиск на нього у межах цього провадження не здійснювався, а його висловлювання стосувалися тиску на інших учасників провадження. Щодо доводів захисту про незакриття ним кримінального провадження в частині вказав, що, на його переконання, будь-які підстави для прийняття такого рішення були відсутні, тому обвинувальний акт направлено до суду.
(3)Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяв
Заслухавши заявників та думку інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про те, що у заявах про відвід слід відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст. 77 цього Кодексу, прокурору може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України).
Діяльність прокурора ґрунтується, зокрема, на законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Процесуальне законодавство не містить визначення поняття «упередженість». Однак прикметник «упереджений» має значення такого, який має обманну, необ`єктивну, заздалегідь сформовану думку, упереджений проти кого-,чого-небудь. Тобто це поняття є цілком оціночним та не може містити вичерпних ознак.
Доводи заявників щодо здійснення тиску на прокурора з боку спеціальних суб`єктів не ґрунтуються на жодних доказах.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) діяльність прокурора базується, зокрема, на засаді його незалежності, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на нього щодо прийняття рішень при виконанні службових обов`язків.
Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується в своїй діяльності лише Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 16 Закону).
Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом (ч. 3 ст. 17 Закону).
Прокурор не зобов`язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв`язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки (ч. 5 ст. 17 Закону).
Отож, ніхто не має права здійснювати на нього будь-який тиск, примушувати займати у справі позицію, яка суперечить закону, його професійній правосвідомості й особистому переконанню. Прокурор самостійно визначає обсяг обвинувачення, яке слід підтримувати перед судом. Він також самостійно приймає рішення щодо зміни обсягу пред`явленого обвинувачення у встановленому законом порядку. Самостійно визначає власну позицію, тактику і стратегію підтримання державного обвинувачення в ході судового розгляду. Формулює і викладає суду свою думку як з питань, що виникають у ході судового розгляду, так і тих, що підлягають вирішенню при постановленні вироку.
Так, зазначаючи про існування безпрецедентного тиску під час висловлення своєї думки щодо заявленого клопотання, прокурор ОСОБА_36 лише надав оцінку тим умовам, в яких відбувалося досудове розслідування у цьому провадженні.
До того ж будь-які провадження, у яких підозрюваними є публічні особи та хід яких активно висвітлюється у засобах масової інформації, завжди привертають увагу громадськості, що відповідно можна характеризувати як «тиск».
Крім того, заявник ОСОБА_38 наголошував, що керівник САП ОСОБА_45 може мати інтерес в тому щоб помститися обвинуваченому, зокрема через своїх підлеглих - прокурорів САП, за прийняте останнім як суддею ОАСК рішення.
Зі змісту цього рішення від 20.12.2021 у справі № 640/16054/21, вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив, зокрема, визнати протиправним (незаконним) та нечинним Порядок роботи конкурсної комісії та проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у САП, затверджений рішенням конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у САП від 20.01.2021 № 3.
Так, у цьому рішенні суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним вказаного Порядку.
Тобто воно не стосувалося проведення самого конкурсу на зайняття адміністративних посад. Оскаржувався нормативно-правовий акт, який регламентував діяльність конкурсної комісії з його проведення.
Надалі зазначене рішення було скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Тож, у заяві про відвід необґрунтовано, до яких саме негативних наслідків для керівника САП призвело рішення судді ОСОБА_14 про визнання протиправним і нечинним Порядку, і, як наслідок, виникнення зважаючи на це у ОСОБА_39 бажання помсти.
До того ж ОСОБА_37 не входить до складу групи прокурорів у цьому провадженні, що, відповідно, виключає його участь у ньому.
Окрім цього, неможливість впливати на прокурорів забезпечується зазначеними вище гарантіями незалежності прокурора.
Щодо доводів захисту про розуміння прокурором ОСОБА_46 ще на етапі повідомлення про підозру її необґрунтованості та безпідставності у зв`язку з декриміналізацією діяння, та свідомого уникання закриття провадження в цій частині, слід зазначити таке.
Аналізуючи ці твердження, суд доходить висновку про недоведеність упередженості у невчиненні прокурором таких дій.
До того ж, висловлюючись щодо клопотань про закриття провадження з наведених підстав, він не заперечував проти такого закриття, що також свідчить про відсутність будь-якої упередженості з його боку.
Отож, судом не встановлено реальних та об`єктивних підстав для відводу прокурора ОСОБА_5 та всіх інших прокурорів САП, передбачених нормами кримінального процесуального закону. Тому у задоволенні таких заяв слід відмовити.
На підставі викладеного, суд постановив:
-у заявах про відвід прокурорів у кримінальному провадженні № 52019000000000522 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3