Document No. 123202267

Справа № 991/10357/24

Провадження №11-сс/991/736/24

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.10.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, підозрюваного в межах кримінального провадження № 52021000000000574 від 07.12.2021,

за участю:

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), щодо можливого заволодіння майном АТ «Харківобленерго» шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг.

22.08.2024, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_6 складено та в порядку, передбаченому ст. 135 і 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння та незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Надалі, 20.09.2024 детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (далі - клопотання).

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 02.10.2024 задовольнив клопотання в повному обсязі, оскільки дійшов висновків про: набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_6 оголошений в міжнародний розшук.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 02.10.2024, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання детектива НАБУ.

Узагальнено сторона захисту за змістом апеляційної скарги посилається на таке. Орган досудового розслідування порушив процедуру повідомлення ОСОБА_6 про підозру, його викликів до детектива, оскільки він вибув за межі України задовго до складення такого повідомлення про підозру, у зв`язку з чим в такому випадку мали б застосовуватись положення ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 566 КПК України. Крім того, на думку адвоката: матеріали кримінального провадження та клопотання не містять достатніх даних, які поза розумним сумнівом з достатньою переконливістю доводять обґрунтованість підозри; детектив не вжив заходів для дійсного дослідження ринку товарів, які закуплені в ході тендеру, та для встановлення факту заподіяння матеріальної шкоди підприємству і її розміру. Натомість до матеріалів клопотання долучено висновок експерта, в ході складення якого, на думку адвоката, не досліджувався фактичний ринок вартості товарів певної категорії (ні лічильників, ні трансформаторів), а слідчий умисно обмежив експерта необхідністю досліджень лише тих документів, які були вилучені у ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА». До того ж сторона обвинувачення не довела існування ризиків, оскільки детектив лише формально навів перелік таких ризиків, однак не послався на матеріали (докази), як підтверджують їх існування. Адвокат зазначає, що її клієнт не переховувався від органу досудового розслідування, законно перетнув кордон України 19.09.2023, тобто майже за рік до оголошення підозри. При цьому такий виїзд був обумовлений тим, що він проживав у Харкові, який з 24.02.2024 року перебуває під постійними обстрілами Російської Федерації (будинок ОСОБА_6 тричі зазнавав руйнувань та потребує ремонту). Звертає увагу на те, що її клієнт доглядає за батьком-інвалідом, має дружину і малолітню дитину, у зв`язку з чим, для рятування свого життя та життя своєї родини покинув територію України. Адвокат також вважає, що до матеріалів клопотання не додані документи, які свідчать про перебування ОСОБА_6 у міжнародному розшуку, а саме: копії індивідуального звіту з бази Інтерполу із зазначенням дати публікації повідомлення, строку його дії, мети публікації, копії витягу або довідки.

Крім того, захист вважає, що поза увагою слідчого судді залишився факт активної громадської діяльності ОСОБА_6 протягом 2009-2021 років у сфері захисту прав і свобод громадян, а також діяльності у сфері боротьби з корупцією в правоохоронних органах та інше.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні сторона захисту підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав та просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегія суддів уважає, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання. Обґрунтована підозра, доведені детективом ризики, оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук та інші обставини в сукупності, дали підстави слідчому судді дійти обґрунтованого висновку для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги, із метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи набув ОСОБА_6 статусу підозрюваного; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи оголошений ОСОБА_6 в міжнародний розшук.

Щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного

На переконання сторони захисту ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру не вручались йому належним чином. Колегія суддів із такими доводами не погоджується.

Так, з матеріалів провадження встановлено, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, щодо можливого заволодіння майном АТ «Харківобленерго» шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг.

22.08.2024, у межах зазначеного кримінального провадження, детектив НАБУ склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння та незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У главі 11 КПК України, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 цього Кодексу визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73).

Ураховуючи, що на момент направлення повідомлення про підозру ОСОБА_6 органом досудового розслідування достовірно не було встановлено його місцеперебування, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 та ч. 1 і 2 ст. 135 КПК України.

Перевіривши висновки слідчого судді в контексті доводів сторони захисту на предмет вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, колегія суддів встановила таке.

Згідно з інформацією Державної прикордонної служби України, а саме з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України - система «Аркан», ОСОБА_6 19.09.2023 виїхав за межі України та на територію України не повернувся.

Водночас відповідно до інформації, отриманої від Державної міграційної служби України (листи 6.2-6758/2-24 від 15.07.2024 та 6.2-7575/2-24 від 07.08.2024), ОСОБА_6 з питання оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в установленому законом порядку до органів Державної міграційної служби України не звертався і його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 на території України, письмове повідомлення про його підозру направлено на відомі адреси за місцями його реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ), вручене житлово-експлуатаційній організації - Дільниці № 41 КП «Жилкомсервіс», Адміністрації Київського району Харківської міської ради, а також адміністрації за його місцем роботи - AT «Харківобленерго».

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_6 та відсутністю членів його сім`ї за відомими адресами проживання, письмове повідомлення про підозру було також поміщено до поштової скриньки квартири АДРЕСА_3, а також (через відсутність поштової скриньки) вкладено до папки синього кольору та переміщено до внутрішньої частини прибудинкової території (під вхідними дверима) приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

До того ж письмове повідомлення про підозру надіслано детективом на встановлені електронні поштові скриньки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Зазначене свідчить про те, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. А тому ОСОБА_6 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України з 22.08.2024 і відносно нього слідчий суддя міг розглядати питання про обрання запобіжного заходу.

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на необхідність застосування положень ч. 7 ст. 135 та ч. 1 ст. 566 України у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 за межами України, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).

Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менш ніж шість місяців на рік. При цьому, чинне законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», бо факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно з встановленою процедурою реєстрації нового місця проживання має відбуватися зі зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи й вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною законодавством адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України протягом окремого періоду або певних років).

Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.

Матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_6 зареєстрований та має місце проживання в Україні, відомостей про його зняття з військового обліку та про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон матеріали провадження не містять.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру в органу досудового розслідування були відсутні підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 та ч. 1 ст. 566 України. Висновки слідчого судді в цій частині є правильними.

Щодо обґрунтованості підозри

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих стороною обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Так, під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень слідчий суддя, з огляду на приписи ч. 5 ст. 9 КПК України, виходив із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), оскільки кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра».

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та відповідно встановлення обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_6 дій, кваліфікованих за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, та підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Тобто підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Разом із тим, колегія судів зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності й допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. А тому доводи сторони захисту щодо проведеної експертизи ціни лічильників жодних чином, з урахуванням стадії розслідування та дослідженого обсягу матеріалів, не перешкоджають вирішенню питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Доводи захисту про відсутність повноважень у ОСОБА_9 на початок оголошення закупівлі лічильників (початок 2021 року), не надання прокурором жодних відомостей про обсяг наявних повноважень у підозрюваного, як радника Генерального директора АТ «Харківобленерго» (квітень 2021 року), також не спростовують як висновків слідчого судді, так і колегії суддів в частині можливої причетності ОСОБА_9 до подій в такій мірі, що виправдовують обрання запобіжного заходу, а питання належної кваліфікації його дій (співвиконавець по ст. 191 КК України чи пособник) може бути уточнено в ході подальшого досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

При цьому слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Щодо оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук

Слідчий суддя в ухвалі, що переглядається дійшов висновку про доведеність факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук. Сторона захисту із цим висновком не погоджується.

Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен, зокрема з`ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується таке питання, у міжнародний розшук. При цьому, слідчий суддя не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.

Постановою детектива НАБУ ОСОБА_10 від 16.09.2024 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи в обліках Інтерполу, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в цьому випадку і було здійснено детективом шляхом прийняття постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання (наприклад, ухвали від 14.06.2022 у справі № 991/1619/22, від 15.07.2022 у справі № 991/8514/21, від 11.08.2022 у справі № 991/5913/21, від 23.08.2022 у справі № 991/7940/21).

Доводи захисту про те, що зазначені вище дії не свідчать про фактичне внесення відомостей до бази даних Інтерполу та початок процедури розшуку особи, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу та його розгляду підозрюваний ОСОБА_6 уже був оголошений у міжнародний розшук у зв`язку з прийняттям детективом такого рішення, а дії правоохоронного органу щодо направлення відповідних запитів до компетентних органів за наслідком прийняття цього рішення є лише його виконанням та не впливає на констатацію факту оголошення підозрюваного у розшук.

Щодо інших доводів сторін

Захист вважає, що поза увагою слідчого судді залишився факт активної громадської діяльності ОСОБА_6 протягом 2009-2021 років у сфері захисту прав і свобод громадян, а також діяльності у сфері боротьби з корупцією в правоохоронних органах та інше. Колегія суддів в цій частині зазначає, що такі обставини враховуються саме під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а не .

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

Отже, у цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на: наявність обґрунтованої підозри; набуття статусу підозрюваного; наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України; перебування підозрюваного в міжнародному розшуку.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.10.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3