- Presiding judge (HACC): Movchan N.V.
Справа № 991/12788/24
Провадження 1-кс/991/12859/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 та який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України,
у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання, у якому прокурор просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що заступник Міністерства енергетики України ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою з виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7, довіреною особою ОСОБА_8 та ОСОБА_4 одержав від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення дій щодо передачі вугільно видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля», засновником та органом управління якого є Міністерство енергетики України, до ДП «Волиньвугілля», засновником та органом управління якого також є Міністерство енергетики України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.09.2023 № 764-р ОСОБА_6 призначено заступником Міністра енергетики України. Відповідно до підпунктів 30, 33, 34, 43 та 44 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 та наказу Міністерства енергетики України від 11.09.2023 № 276 «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл обов`язків між керівним складом Міністерства» заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями у відношенні до діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України та наділений владою (владними повноваження) відносно керівництва таких підприємств, у тому числі щодо державних підприємств «Селидіввугілля» та «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України.
Прокурор зазначає, що у лютому 2024 року радник Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.
Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня-липня 2024 року між ОСОБА_9, ОСОБА_6, виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7 та довіреною особою ОСОБА_6 - ОСОБА_8 обговорювалися питання щодо можливості передачі вугільновидобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.
Так, у лютому - березні 2024 року, але не пізніше 25.03.2024, ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за передачу на зберігання з можливістю використання вугільновидобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».
Прокурор зазначає, що згідно із досягнутої між співучасниками домовленості на ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 покладалася роль пособників, а саме забезпечення комунікації з ОСОБА_9 з питань одержання від нього неправомірної вигоди та подальшу її передачу ОСОБА_11
25 березня 2024 року під час зустрічі між ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, останній повідомив ОСОБА_9, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду.
18 липня 2024 року ОСОБА_8, під час обговорення з ОСОБА_9 можливості передачі вугільновидобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», озвучив узгоджену з ОСОБА_6 умову такої передачі обладнання, а саме надання ОСОБА_9 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами по 250 000 доларів США кожна.
22 липня 2024 року ОСОБА_6 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «WhatsApp» повідомив ОСОБА_9 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину.
Так, під час цієї зустрічі між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 узгоджено, що неправомірна вигода у сумі 500 000 доларів США через значні розміри буде передаватися ОСОБА_9 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США щотижнево опосередковано через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7 .
Цього ж дня, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 інформацію щодо узгодження з ОСОБА_9 порядку передачі останнім коштів у сумі 500 000 доларів США. ОСОБА_6 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.
Прокурор посилається на те, що на виконання злочинних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_8, 25.07.2024 довірена особа ОСОБА_9 - ОСОБА_12 в приміщенні готелю «Україна» передав ОСОБА_7 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
На наступний день ОСОБА_7, виконуючи свою роль пособника, кошти, які одержав від ОСОБА_12, передав у приміщені ресторану «МОССО», у пакеті червоного кольору ОСОБА_8 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на одержання неправомірної вигоди, під час зустрічі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка відбулася 03.08.2024 у ресторані «Фабіус», ОСОБА_8, діючи з відома та за згодою ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_9, що наступну частину неправомірної вигоди, у зв`язку із тим, що ОСОБА_7 перебуває за межами м. Києва, необхідно передати наближеній до ОСОБА_8 особі - ОСОБА_13 . Тобто, останнього також залучено до злочинної діяльності.
Так, 03.08.2024 на виконання злочинних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_8, довірена особа ОСОБА_9 - ОСОБА_12, в автотранспорті на парковці торгового центру «River Mall», передав довіреній особі ОСОБА_8 - ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_8 в ресторан «Fenix» та передав одержані від ОСОБА_12 кошти ОСОБА_8 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на одержання неправомірної вигоди, 08.08.2024 ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9, що наступну частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_4
10 серпня 2024 року довірена особа ОСОБА_9 - ОСОБА_12 передав довіреній особі ОСОБА_8 - ОСОБА_4 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, після чого одразу ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_8 в ресторан «Фабіус».
Під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 органом досудового розслідування їх злочинну діяльність було припинено, шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України. Крім того, цього ж дня, також були затримані ОСОБА_6 та ОСОБА_7
11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
Прокурор зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7000000 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися за межі Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_12 як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
20.09.2024 підозрюваний ОСОБА_4 у зв`язку із внесенням застави звільнений з-під варти, а отже останній вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
Обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність встановлених під час досудового розслідування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; а також те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час не завершено, обґрунтовують необхідність продовження строку дії обов`язків покладених на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді від 12.08.2024.
Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначені ризики.
Крім того, наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу. Так, стороні обвинувачення, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання його загальних засад та встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, необхідно провести або ж завершити ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема: встановити місцезнаходження частини коштів, які передавались як неправомірна вигода; перевірити обставин щодо можливого вчинення підозрюваними ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень; закінчити проведення чотирьох призначених експертиз комп`ютерної техніки та мобільних телефонів, та після їх закінчення провести огляд інформації наявної на вилученій техніці; провести огляд відомостей отриманих від операторів мобільного зв`язку про телефонні з`єднання, відеозаписів з ресторанів та інших закладів, де упродовж березня-серпня 2024 року проводили зустрічі підозрювані, інформації з відеореєстратора, вилученого у ході проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_6 ; допитати посадових осіб інших державних підприємств, які знаходяться на території східних областей України та засновником яких є Міністерство енергетики України з обставин планування, підготовки та евакуації обладнання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; отримати від оперативного підрозділу розсекречених матеріалів, отриманих за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та оглянути їх, а також у разі необхідності провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії.
Результати проведення вищевказаних процесуальних і слідчих дій мають суттєве значення для всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, оскільки їх проведення дозволить дослідити обставини кримінального провадження, виявити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених у ньому, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надав пояснення щодо змісту та значення, долучених до клопотання матеріалів. Додатково зазначив, що оскільки місто Київ має статус окремої адміністративно-територіальної одиниці, то в обов`язку, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, окрім Київської області необхідно додатково зазначити місто Київ. Щодо долучених до клопотання матеріалів з кримінального провадження № 42023110000000353 зазначив, що дійсно ці докази отримані у межах кримінального провадження № 42023110000000353 від 17.10.2023 слідчими Служби безпеки України, водночас наразі підслідність кримінального провадження визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України і ними вчиняються дії щодо отримання дозволів на використання цих доказів у межах кримінального провадження № 42024110000000146 від 15.04.2024.
Захисник ОСОБА_5, з думкою якої погодився підозрюваний ОСОБА_4, частково заперечувала щодо задоволення клопотання, а саме просила не продовжувати строк дії обов`язків, передбачених п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Зазначила, що підозра є необґрунтованою. Зокрема через те, що протокол огляду від 09.08.2024, який долучений прокурором до клопотання, складений у кримінальному провадженні № 42023110000000353 від 17.10.2023, а не кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024. Будь-яких доказів щодо процесуального шляху його отримання та дозволу на його використання у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 стороною обвинувачення не надано, а отже він не може бути використаний як доказ. Прокурором не доведені ризики, про які зазначає у клопотанні. Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду спростовується, зокрема наявністю у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, оскільки з 2020 року останній перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 став батьком. Так як при народженні дитини виникли ускладнення, вона потребує постійного медичного нагляду та піклування. Підозрюваний неодноразово за наявності дозволу детектива відвозив дитину на необхідні обстеження до медичних закладів. Також, ОСОБА_4 допомагає своїй матері та сестрі, яка є інвалідом І групи з дитинства. Вони проживають у місті Черкаси. Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 вчинялись спроби незаконно вплинути на свідків чи інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а ризик вчинення іншого злочину взагалі обґрунтовується лише протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7, що не є достатнім. На думку захисника одночасне застосування до підозрюваного обов`язків, передбачених п. 2 і 9 ч. 5 ст. 194 КПК України є неспівмірним. Носіння електронного засобу контролю надає змогу повністю контролювати пересування підозрюваного. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.
Встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України (т. 1 а.с. 14-15).
З матеріалів справи встановлено, що 10.08.2024 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України (т. 1 а.с. 30-38).
11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 39-48).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 у справі № 991/7228/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 000000,00 гривень та покладено такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися за межі Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_12 як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Копія судового рішення міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 49-62).
20.09.2024 заставодацем внесено за підозрюваного ОСОБА_4 заставу (т. 1 а.с. 63).
Тобто, станом на час розгляду цього клопотання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов`язки, визначені в ухвалі слідчого судді від 12.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2024 у справі № 991/11297/24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 до шести місяців, тобто до 10.02.2025 (т. 1 а.с. 28).
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тобто, при вирішенні питання про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписам, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наявність таких обставин:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких його рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].
На підтвердження можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення; наказу Міністерства енергетики України «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл функціональних обов`язків між керівником складом Міністерства»; протоколів огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання коштів та їх вручення від 25.07.2024, від 03.08.2024; протоколу огляду та вручення коштів від 10.08.2024; протоколів від 03.08.2024, від 09.08.2024 за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 42023110000000353; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтроль особи від 18.07.2024, від 22.07.2024, від 25.07.2024, від 26.07.2024, від 04.08.2024; протоколу огляду від 07.08.2024 з додатком; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 04.08.2024, від 07.08.2024; протоколів обшуку від 10-11.08.2024, від 11.08.2024 з описами вилучених речей і документів до них; протоколів допиту свідків та інші матеріали.
Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 11.08.2024, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_4, на думку слідчого судді, дослідження цих документів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, що об`єктивно пов`язують та підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Звертаю увагу, що на стадії досудового розслідування оцінка наявних у матеріалах провадження доказів здійснюється не в межах оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, тобто мова йде виключно про обґрунтоване припущення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Оскільки саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення про наявність або відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
Щодо посилання сторони захисту на неможливість використання у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 доказів, отриманих у кримінальному провадженні № 42023110000000353, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89, ст. 94 КПК України визнання недопустимими доказів слідчим суддею на стадії досудового розслідування можливе лише у випадках, коли: такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини та їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу має бути категоричним навіть із врахуванням стадії досудового розслідування.
Водночас, як зазначив прокурор, стороною обвинувачення вчиняються дії для отримання дозволу на використання доказів, отриманих у кримінальному провадженні № 42023110000000353 від 17.10.2023, у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024.
Щодо доводів клопотання прокурора на предмет наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, а їх наявність виправдовує необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Водночас, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як встановлено зі змісту ухвали від 12.08.2024 слідчий суддя, за результатом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4, дійшов висновку про доведеність органом досудового розслідування обставин, які свідчать про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки цей ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, а згідно примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, є корупційним.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Окрім врахування тяжкості кримінального правопорушення слідчий суддя враховує матеріальне становище підозрюваного, а також те, що він підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, зокрема органом досудового розслідування встановлено можливість отримання безпосередньо ОСОБА_4 у співучасті з іншими особами коштів у сумі 200 тисяч доларів США, при загальній сумі одержаної неправомірної вигоди 300 тисяч доларів США, з яких органом досудового розслідування вилучено лише 142 тисячі доларів США (т. 1 а.с. 68-111, 232-237).
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, дійсний до 06.11.2029 (т. 1 а.с. 29).
За таких обставин, слідчий суддя вважає доведеним, що на теперішній час, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду не втратив свою актуальність.
Продовження існування цього ризику обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_4, обов`язків: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Доводи сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку дії обов`язку не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду, слідчий суддя оцінює критично, з огляду на те, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що за наявності необхідності виїзду за межі Київської області, зокрема до Черкаської області, органом досудового розслідування відмовлено у наданні такого дозволу.
Слідчим суддею враховуються доводи прокурора щодо необхідності зазначення в обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, окрім Київської області і місто Київ. Таке судове рішення буде чітким та зрозумілим для його виконання. При цьому викладення обов`язків в такій редакції жодним чином не обмежує права підозрюваного, а навпаки забезпечить належне їх виконання.
Щодо посилань захисника на безпідставність продовження обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, оскільки підозрюваним вже такі документи здані, слідчий суддя зазначає, що з урахуванням доведеності існування ризику переховування, продовження строку дії цього обов`язку забезпечить правові підстави для подальшого утримання зданого документа у відповідних органах державної влади.
При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчим суддею враховується, що органом досудового розслідування вручено ОСОБА_4 клопотання про продовження строку обов`язків з додатками, у тому числі і протоколами допиту свідків, а тому ОСОБА_4 може особисто та опосередковано впливати на них, з метою зміни наданих ними раніше показань, та таким же чином впливати на свідків, які можуть бути допитані у кримінальному провадженні.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 інкримінується скоєння кримінального правопорушення у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії покладеного на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язку: утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_12 як безпосередньо, так і через третіх осіб.
Також слідчий суддя вважає доведеним продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, матеріали справи містять докази, зміст яких підтверджує небезпідставність доводів прокурора, що спосіб вчинення кримінального правопорушення вказує на вжиття співучасниками злочину заходів конспірації, а отже можливість створення останніми штучних заходів своєї невинуватості (т. 1 а.с. 218-223, 233-234).
Достатньо обґрунтованими є доводи прокурора про те, що наразі не зменшився ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, у межах досудового розслідування отримано дані, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, зокрема, отримані відомості про можливу причетність ОСОБА_4 до систематичного отримання неправомірної вигоди, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 64-67).
З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1-3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави, з продовженням строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Посилання захисника на належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, допомога Збройним силам України не спростовує наявність встановлених вище слідчим суддею ризиків.
Водночас, жодна із сторін кримінального провадження не ставила питання про застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею це питання не вирішується.
Також, слідчий суддя вважає обґрунтованими посилання прокурора на неможливість закінчити досудове розслідування до спливу строку обов`язків у зв`язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій, які мають суттєве значення для встановлення усіх обставин у цьому кримінальному провадженні, а отримані за результатами їх проведення докази можуть бути використані під час судового розгляду, а саме наразі є необхідність в отриманні висновків експертів, допиті осіб, огляду інформації.
Тобто, наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження та потребами досудового розслідування дає слідчому судді можливість продовжити строк дії покладених на підозрюваного обов`язків як додаткових заходів процесуального примусу з урахуванням зазначених вище обставин.
Слідчий суддя вважає, що продовження строку дії зазначених вище обов`язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, а такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
При визначенні строку, на який доцільно продовжити дію обов`язків, слідчий суддя враховує положення ч. 7 ст. 194 КПК України та вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, до 19.01.2025.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.
Керуючись ст. 2, 7, 177, 178, 182, 193, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Задовольнити клопотання.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, до 19 січня 2025 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_12 як безпосередньо, так і через третіх осіб;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1