- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 263/13252/17
Провадження №11-кп/991/32/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на тримання під вартою щодо обвинуваченого:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Армянськ Автономної Республіки Крим, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні №42017000000000061 від 12 січня 2017 року;
ВСТАНОВИЛА:
В проваджені Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги сторони захисту та обвинувачення на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року щодо обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Особа 1 щодо якої матеріали провадження виділені в окреме провадження.
В ході апеляційного розгляду ухвалою від 13 лютого 2024 було розглянуто та задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Особа 1, до набрання вироком законної сили, строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
28 листопада 2024 року в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивовано наявністю в діях останнього ризику переховування від суду.
В судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав, просив його задовольнити. Сторона захисту, проти задоволення клопотань заперечувала, наголосивши на відсутності ризиків і обґрунтованості причин неявки ОСОБА_7 в судові засідання.
Вислухавши доводи сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Виходячи зі змісту ст. 199 КПК України та з огляду на стадію кримінального провадження, відповідні клопотання прокурора розглядаються за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу з додатковою перевіркою обставин в обґрунтування заявленого прокурором ризику, для запобігання якого були покладенні процесуальні обов`язки (ч. 3, 5 ст. 199 КПК України).
Згідно обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_6 з використанням наданого йому службового становища, поєднавши свої дії з вимаганням неправомірної вигоди, за пособництва ОСОБА_7 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв`язку з мобілізацією (Особа 1) одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у виді 10 000 доларів США, тобто у великому розмірі, за не перешкоджання та сприяння у поверненні ОСОБА_12 вилученого у межах кримінального провадження майна.
При розгляді клопотання прокурора щодо запобіжного заходу суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з наявних матеріалів провадження, за викладених у вироку обставин, не оцінюючи докази на предмет їх належності та допустимості, а вирок з точки зору його обґрунтованості, колегія в межах судового контролю дійшла висновку про наявність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 та Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст.368 КК України, що відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра». Отже, колегія перевіряє обґрунтованість наведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (ст. 177 КПК України). Один з таких ризиків закон пов`язує зі спробами переховуватися від суду. Очікування набрання законної сили можливого суворого вироку має значення при встановленні ризику переховування, однак в сукупності з іншими обставинами.
Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», пункт 58).
Заявлений прокурором ризик переховування заслуговує на увагу з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке є тяжким, та оскаржуваним вироком йому призначене основне покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи, що апеляційний розгляд триває, суд вважає, що заявлений прокурором ризик не зменшився та продовжує існувати на стадії апеляційного розгляду.
Так, судовою колегією встановлено, що в судове засідання, призначене на 13:00 год. 09 липня 2024 року обвинувачений ОСОБА_7 не з`явився, подавши за день перед судовим засіданням клопотання про відкладення розгляду справи (т.32 а.с. 58). В обґрунтування клопотання надав копію повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.32 а.с. 59). Разом з тим, згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіді на судовий запит від 27 серпня 2024 року №12/4448, громадянин ОСОБА_7 01.04.2024 року на військовому обліку у вказаній установі не перебуває, відомості про його виклик з метою уточнення облікових даних у територіальному центрі комплектування відсутні (т.32 а.с.173,174). Це спростовує надані ОСОБА_7 відомості про належне виконання 09.07.24 обов`язків щодо військового обліку, передбачених п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.22 №1487.
Вказані відомості свідчать про наявність ризику переховування від суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів зазначає, що висновки про наявність ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченого (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час судового розгляду (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів заперечення сторони захисту про відсутність усіх ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як наявність вказаних, так й можливість їх існування в майбутньому.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого судом першої інстанції визнано винними обвинувачених, а також строк призначеного за вироком покарання, вік обвинуваченого ОСОБА_7, відомості про стан здоров`я, зв`язки, яких він набув обіймаючи посади у правоохоронних органах, його професійну підготовку та усвідомлення ними у зв`язку з цим як суті вироку, так і призначеного покарання, яке в корупційному злочині належить відбувати реально, а також майновий та сімейний стан, ступінь ризику для суспільства в разі його переховування ( ОСОБА_7 визнаний винним у пособництві вимагання неправомірної вигоди), колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для застосування до нього виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
На думку колегії судів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме тим, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню ризикам, доведеним прокурором, та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти такому. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є невиправданим, захисниками надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено. При цьому, посилання сторони захисту, що обвинувачений після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації добровільно виїхали на підконтрольну Україні територію, повідомив суд про зміну місця свого перебування та наразі проживає за вищевказаною адресою, працює, має міцні соціальні зв`язки, на утриманні малолітню дитину, не може слугувати підставою для застосування стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки дані обставини не спростовують встановленого колегією суддів ризику.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи майновий стан обвинуваченого існують підстави для призначення йому застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку колегії, здатне забезпечити його належну процесуальну поведінку та гарантувати виконання покладених на ОСОБА_7 обов`язків.
Керуючись статтями 177, 178, 180, 182, 183, 200, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжений, до набрання вироком законної сили, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання змінити на тримання під вартою строком на 60 днів (до 26 січня 2025 року включно).
Взяти обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Армянськ Автономної Республіки Крим, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, під варту в залі суду.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 242 240 гривень.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - НОМЕР_1, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_2 .
Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну;
4) носити електронний засіб контролю.
Строк дії покладених у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків визначити до закінчення апеляційного розгляду.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3