- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/11822/24
Провадження № 11-сс/991/823/24
У Х В А Л А
09 грудня 2024 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, розглянула питання про здійснення дистанційного судового провадження з розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2024,
У С Т А Н О В И Л А:
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скаргапредставника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000178.
Судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 11.12.2024 о 09 год 30 хв у залі судових засідань № 1 Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (м. Київ, пров. Хрестовий, 4).
До зазначеного судового засідання від представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Посилається на введений у державі воєнний стан та вважає, що цей є безумовною підставою для задоволення його клопотання.
Вирішуючи зазначене клопотання, суддя виходить із нижченаведеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду, у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин (ст. 138 КПК України); 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
З відповідного переліку вбачається, що введення законодавцем до кримінального процесуального закону положень п. 1, 4, 4-1, 5 ч. 1 ст. 336 КПК України, які передбачають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, обумовлено, з одного боку, необхідністю у ситуаціях, коли участь певних осіб у судовому розгляді є обов`язковою, скоротити строки кримінального провадження (пп. 6 п. 3 пояснювальної записки до проекту КПК України), а з іншого боку, потребою створити умови, які дозволяли б забезпечувати людям, незалежно від їх майнового стану, місця проживання, стану здоров`я чи перебування в умовах дії складних життєвих обставин, можливість скористатися правом на безпосередню участь у розгляді їх справи судом, установленим законом.
Водночас ураховуючи, що в ч. 1 ст. 336 КПК України законодавець використав слово «може», то така норма кримінального процесуального закону закріплює не обов`язок, а право суду прийняти рішення стосовно проведення судового засідання чи засідань у режимі відеоконференції.
Разом із тим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України).
Вищевказане у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 336 КПК України вказує на те, що клопотання стосовно проведення судового засідання у режимі відеоконференції має містити не лише наведення фактів, наявність яких обумовлює потребу в дистанційному судовому провадженні, але й до нього зазвичай повинні бути долучені докази, які б підтверджували існування однієї з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 336 КПК України. Тобто сама по собі наявність клопотання сторін судового провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не покладає на суд обов`язку його задоволення.
Таким чином, рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції може бути прийняте виключно за умови доведеності наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК України підстав.
Застосовуючи наведений підхід у ході розгляду клопотання адвоката ОСОБА_4, суддя доходить висновку, що особа, яка ініціювала проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не довела наявність однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.
Надаючи саме таку оцінку суддя виходить із того, що адвокат не довів відсутність у нього можливості прибути до суду для участі в судовому засіданні. Посилання на введення воєнного стану в Україні є загальним та не свідчить про неможливість прибути до суду для участі в судовому розгляді. Правовий режим воєнного стану хоч і запроваджено на всій території України, однак на даний час ані в м. Києві, ані в Київській області не ведуться активні бойові дії, а Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду здійснює правосуддя.
Крім того, представник ОСОБА_2 не наводить обставини, які унеможливлюють ініціювання його участі в апеляційному розгляді в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення будь-якого іншого суду на території України.
З урахуванням вищенаведеного, суддя доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання та здійснення дистанційного судового провадження з розгляду апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 336, 371, 372, 424, 532 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1