- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/12403/24
Провадження № 11-сс/991/845/24
Слідчий суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2024 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2024 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного в межах кримінального провадження № 52024000000000337 від 04.07.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах зазначеного кримінального провадження, 15.07.2024 о 13 год 22 хв детективи НАБУ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) затримали ОСОБА_7 та повідомили йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
18.07.2024 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) своєю ухвалою застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів (до 12.09.2024). Визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 000 грн, та у разі її внесення поклав на нього обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 06.08.2024 залишила цю ухвалу без змін.
Надалі, за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя 09.09.2024 продовжив строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів (до 07.11.2024). Визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 000 грн, та у разі її внесення поклав на нього обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 02.10.2024 цю ухвалу залишила без змін.
30.10.2024 детектив НАБУ знову звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, в якому просив продовжити на 60 днів строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та визначити йому заставу в розмірі 3 000 000 грн і у разі її внесення покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя 01.11.2024 розглянув клопотання та постановив ухвалу, якою продовжив строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 13.12.2024, в межах строку досудового розслідування. Визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн, та у разі її внесення поклав на нього обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
У своєму судовому рішенні слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; встановлені раніше ризики зменшилися та наразі актуальними є лише ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вплив на свідків; більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не відповідає тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, вагомості наданих доказів і не зможе уберегти від встановлених ризиків; продовження строку застосованого до підозрюваного запобіжного заходу є необхідним, оскільки сторона обвинувачення не може завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали; застава у розмірі 908 400 грн не є явно непомірною для підозрюваного та здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти наявним ризикам та є співмірною встановленим обставинам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор САП ОСОБА_6 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із можливістю внесення ним застави в розмірі 3 000 000 грн, та у разі її внесення покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор посилається на те, що сторона обвинувачення, під час розгляду клопотання, довела існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились. Протилежні висновки слідчого судді є помилковими. Крім того, на думку прокурора, слідчий суддя безпідставно не врахував наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон на обґрунтування ризику переховування. Вважає, що оскільки такий паспорт не зданий до відповідних органів, то він дає право особі покинути територію України.
Також, у своїй апеляційній скарзі прокурор акцентує на тому, що продовження слідчим суддею строку тримання під вартою саме на 60 днів не вплинуло б на права та обов`язки підозрюваного, оскільки у строк досудового розслідування не включається строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, а у разі його закінчення заходи забезпечення кримінального провадження припинили б свою дію, згідно зі ст. 197 КПК України.
Поряд із тим, сторона обвинувачення не погоджується із розміром застави, визначеним слідчим суддею для підозрюваного. Вважає, що лише застава у розмірі 3 000 000 грн, з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, даних про особу підозрюваного, його майнового стану, здатна забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу. Просив задовольнити. Разом із тим, зазначив, що його доводи в частині неврахування слідчим суддею наявності у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон на обґрунтування ризику переховування є не актуальними, оскільки підозрюваний здав такий паспорт до відповідних органів.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3 та 5 ст. 199 КПК України).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в ухвалі про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК України).
Колегія суддів установила, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання та обґрунтовано дійшов висновку про: обґрунтованість підозри та її підтвердження доказами; зменшення раніше встановлених ризиків та актуальність лише ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків; невідповідність більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, вагомості наданих доказів та встановленим ризикам; необхідність продовження строку застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки сторона обвинувачення не може завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали; здатність визначеного розміру застави для підозрюваного забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти наявним ризикам.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи дійсно раніше встановлені ризики зменшилися та наразі актуальні лише ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вплив на свідків; чи обґрунтованим є розмір застави, визначений для підозрюваного; чи правильними є висновки слідчого судді в частині строку дії ухвали.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати. Протилежні висновки слідчого судді є помилковими.
На думку колегії суддів, такі доводи сторони обвинувачення не є достатньо обґрунтованими.
Так, перевіряючи актуальності ризиків на час розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання актуальними є лише ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків, а решта раніше встановлених ризиків з часом розслідування кримінального провадження зменшилися та втратили свою актуальність.
Колегія суддів вважає такі висновки правильним, оскільки відсутні відомості про те, що підозрюваний з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах цього кримінального провадження (18.07.2024), вчиняв дії та/або намагався вплинути будь-яким чином на хід досудового розслідування і стадію досудового розслідування кримінального провадження. Разом із тим, дійсно суворість передбаченого покарання свідчить про наявність ризику переховування, а заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність (зокрема, але не виключно, ОСОБА_9 ).
Отже, висновки слідчого судді в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Щодо розміру застави
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Розмір застави визначається слідчим суддею у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
У контексті справ «Мангурас проти Іспанії» та «Істоміна проти України» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.
З огляду на викладене, враховуючи матеріали справи, а також час, який сплив з моменту застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та невнесення ним застави у раніше визначених розмірах, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення та визначення відносно ОСОБА_7 застави в розмірі 308 400 грн. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого, а також забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_7, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірним встановленим в ході розгляду клопотання обставинам.
Доводи апеляційної скарги вказаного вище не спростовують, а запропонований прокурором розмір застави 3 000 000 грн, на думку колегії суддів, не співвідноситься із наявними ризиками, обсягом зібраних відомостей та іншими суттєвими обставинами, які давали б слідчому судді можливість призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч. 5 ст. 182 КПК України.
Щодо строку дії ухвали
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі від 01.11.2024 продовжив підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.12.2024 (43 дні), в межах строку досудового розслідування.
Прокурор за змістом своєї апеляційної скарги, що слідчий суддя мав продовжити строк тримання під вартою саме на 60 днів.
За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів доходить висновку, що визначений в оскаржуваному рішенні строк дії запобіжного заходу не суперечить положенням КПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4