- Presiding judge (CCC): Marynych V.K.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 991/6143/21
провадження № 51-1525 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
осіб, щодо яких кримінальне
провадження закрито ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_5, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року, та заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52020000000000442, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Попасна Луганської області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Добропілля Донецької області, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року:
ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та їй призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк 1 рік; на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта підприємництва, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання на строк 1 рік; на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно: на користь ДП «Укрмедпроектбуд» 30 017 002, 98 грн на відшкодування завданої шкоди; на користь держави 6280, 40 грн процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 у період з 03 червня по 09 грудня 2013 року за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 та невстановленою слідством особою, обіймаючи посаду директора Державного підприємства «Укрмедпроектбуд» (далі - ДП «Укрмедпроектбуд»), відповідно, будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» (далі - ТОВ «Укрпрофмед»), тобто для безпідставного безповоротного набуття (одержання) останнім права власності на 30 017 002,98 грн, що перераховані за інженерне та технологічне обладнання згідно з договорами № 2012/3 від 14 серпня 2012 року та № 2012/5 від 29 грудня 2012 року, які укладені між ДП «Укрмедпроектбуд» та ТОВ «Укрпрофмед», без реального виконання відповідних договірних зобов`язань, тобто без законних на те підстав, шляхом видання завідомо неправдивих офіційних документів, а також шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (видаткові накладні № УП-0000641 від 03 червня 2013 року, № УП-0001523 і № УП-0001531 від 27 листопада 2013 року, № УП-0001551 і № УП-0001552 від 09 грудня 2013 року та акти прийому-передачі інженерного обладнання на відповідальне зберігання № 1/Обл від 03 червня 2013 року, № 4-зм і № 6-зм від 27 листопада 2013 року, № 7-зм і № 8-зм від 09 грудня 2013 року (водночас, щодо актів № 4-зм, № 6-зм, № 7-зм, № 8-зм за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими особами без участі ОСОБА_8 ), використала своє службове становище всупереч інтересам служби, що призвело до недоотримання державою в особі ДП «Укрмедпроектбуд» інженерного та технологічного обладнання на загальну суму 30 017 002,98 грн, вчинивши цим самим за попередньою змовою групою осіб зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а також службове підроблення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Водночас, ОСОБА_8 у період з 03 червня по 09 грудня 2013 року за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та невстановленою особою, обіймаючи посаду Генерального директора ТОВ «Укрпрофмед», та будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах ТОВ «Укрпрофмед», тобто для безпідставного безповоротного набуття (одержання) останнім права власності на 30 017 002,98 грн, що перераховані за інженерне та технологічне обладнання згідно з договорами № 2012/3 від 14 серпня 2012 року та № 2012/5 від 29 грудня 2012 року, які укладені між ДП «Укрмедпроектбуд» та ТОВ «Укрпрофмед», без реального виконання відповідних договірних зобов`язань, тобто без законних на те підстав, шляхом внесення до офіційних документів, а саме: видаткових накладних № УП-0000641 від 03 червня 2013 року, № УП-0001523 і № УП-0001531 від 27 листопада 2013 року, № УП-0001551 і № УП-0001552 від 09 грудня 2013 року та акту прийому-передачі інженерного обладнання на відповідальне зберігання № 1/Обл від 03 червня 2013 року, завідомо неправдивих відомостей, вчинив пособництво (усунув перешкоди для використання ОСОБА_7 службового становища всупереч інтересам служби, а також, заздалегідь обіцяючи, іншим чином сприяв прихованню такого зловживання службовим становищем) у зловживанні ОСОБА_7 службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, а саме призвело до недоотримання державою в особі ДП «Укрмедпроектбуд» інженерного та технологічного обладнання на загальну суму 30 017 002,98 грн, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а також службове підроблення за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 задоволено, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 задоволено частково. Вирок від 26 грудня 2022 року в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також задоволення цивільного позову скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.
Цивільний позов ДП «Укрмедпроектбуд» до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без розгляду.
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в цьому суді.
На обґрунтування вимог посилається на безпідставність скасування Апеляційною палатою вироку Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із закриттям кримінального провадження та наводить такі доводи:
- Апеляційна палата помилково визнала недопустимими доказами: довідку спеціаліста - головного державного аудитора ОСОБА_13 від 11 березня 2019 року та висновок судово-економічної експертизи від 25 червня 2019 року. У зв`язку із цим зазначає, що спеціаліст у цій справі був залучений детективами НАБУ відповідно до положень ст. 71 КПК України та, складаючи довідку, діяв у межах повноважень, передбачених процесуальним законом. Для вирішення питання щодо розміру завданої державі шкоди експерту, окрім довідки, були надані й інші матеріали справи (зокрема, бухгалтерська документація). Отже, довідка спеціаліста не була вирішальним документом для експерта при наданні висновку. Також прокурор не погоджується з висновком Апеляційної палати про те, що місцевий суд фактично не встановив наслідки дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Адже зазначення у висновку експерта більшої суми матеріальної шкоди, ніж в обвинувальному акті, обумовлено тим, що експертом брались до уваги відсутність та недопоставка більшого кола обладнання;
- суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку висновку судово-почеркознавчої експертизи від 01 серпня 2016 року № 308/1, визнавши його неналежним та недостовірним у зв`язку із ненаданням слідчим експерту експериментальних зразків почерку ОСОБА_8 ;
- скасовуючи обвинувальний вирок, Апеляційна палата лише частково дослідила докази, чим порушила вимоги ст. 23 КПК України. При цьому в ухвалі виклала власну версію події стосовно вчинення дій, направлених на заволодіння майном ДП «Укрмедпроектбуд» шляхом обману;
- в порушення положень ч. 7 ст. 284, ч. 4 ст. 286 КПК України суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання захисників про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, внаслідок чого залишив без розгляду цивільний позов.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить судові рішення стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає аналогічні доводи, які викладені у скарзі прокурора ОСОБА_5 . Окрім того, вказує на те, що, на його думку, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, які підтверджені сукупністю досліджених доказів, убачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою з іншою невстановленою особою вчинили незаконне заволодіння грошовими коштами у сумі 30 017 002,98 грн, тобто в особливо великих розмірах, в інтересах ТОВ «Укрпрофмед» шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, а також службове підроблення за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. І ст. 366 КК України.
Вважає, що сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів підтверджується, що внаслідок підписання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вищезазначених видаткових накладних та актів без реального виконання ТОВ «Укрпрофмед» відповідних договірних зобов`язань, тобто без законних на те підстав, до ТОВ «Укрпрофмед» безпідставно перейшло право власності на грошові кошти на загальну суму 30 017 002,98 грн, інженерне та технологічне обладнання, які так і не було поставлено до ДП «Укрмедпроектбуд», тобто вказані кошти незаконно обернулись на користь ТОВ «Укрпрофмед».
Також вважає, що дослідженими доказами підтверджується, що такі дії ОСОБА_7 та ОСОБА_14 вчиняли з прямим умислом, бажаючи настання негативних наслідків, з корисливим мотивом та метою в інтересах ТОВ «Укрпрофмед», яке ОСОБА_8 очолював на той час, а ОСОБА_7 очолювала до призначення її на посаду в ДП «Укрмедпроектбуд», при цьому саме ОСОБА_7 неодноразово наголошувала на тому, що вона була не просто директором ТОВ «Укрпрофмед», а вона заснувала його з іншою особою, стояла у витоків його діяльності. При цьому майже всі з цих 30 017 002,98 грн були перераховані від ДП «Укрмедпроектбуд» до ТОВ «Укрпрофмед» ще у період, коли товариство очолювала саме ОСОБА_7 .
Стверджує, що за наведених вище обставин суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
У письмових запереченнях на касаційні скарги захисники ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 вказують про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просять залишити скарги без задоволення, а ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала свою скаргу та частково - касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 у тій частині, яка не суперечить її касаційній скарзі.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 та частково - скаргу прокурора ОСОБА_5 і просив судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому просив при постановленні рішення врахувати правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2019 року 2021 року справа №728/2724/16-к.
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вважали касаційні скарги сторони обвинувачення необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.
Доводи прокурора ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою з іншою невстановленою особою вчинили незаконне заволодіння грошовими коштами у сумі 30 017 002,98 грн, тобто в особливо великих розмірах, в інтересах ТОВ «Укрпрофмед» шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Протягом судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював та додаткове обвинувачення не висував.
Отже, судом першої інстанції кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розглянуто в межах пред`явленого обвинувачення. Тому доводи прокурора у цій частині не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, а тому задоволенню не підлягають.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно з положеннями ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412 - 414 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
Таке рішення повинне містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано чи оцінено той чи інший доказ.
Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення.
Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку цього доказу з іншими доказами; здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
У разі порушення зазначеної засади судове рішення не може бути визнано законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 412 КПК України, про що неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах № 755/18890/17, № 202/4004/20, № 233/4473/20.
Тому засада безпосередності дослідження доказів судом виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду. Недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.
Отже, таке судове рішення відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу не може бути визнано законним і обґрунтованим, тому згідно з частиною першою ст. 412 КПК України воно підлягає скасуванню.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі показань обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, численних свідків, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, які безпосередньо були допитані під час розгляду справи судом першої інстанції.
Також місцевим судом було безпосередньо досліджено письмові докази, а саме 39 томів матеріалів досудового розслідування.
Зазначену сукупність досліджених доказів суд першої інстанції визнав достатньою для доведення винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку.
Переглянувши вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, із закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Апеляційний суд, надаючи оцінку доказам, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, зазначив, що декларування не придбаного обладнання ТОВ «Мактрейдер», ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТОВ «Семикс», ТОВ «НВП «Енерготрансінжиніринг», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «Укрпрофмед», складання видаткових накладних про його передачу ДП «Укрмедпроектбуд» свідчить про умисел на вчинення дій, направлених на безпідставне безповоротне набуття (одержання) права власності на 30 017 002,98 грн ТОВ «Укрпрофмед», що перераховані за інженерне та технологічне обладнання згідно з договорами № 2012/3 від 14 серпня 2012 року та № 2012/5 від 29 грудня 2012 року, які укладені між ДП «Укрмедпроектбуд» та ТОВ «Укрпрофмед», без реального виконання відповідних договірних зобов`язань.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені судом першої інстанції обставини вказують на вчинення дій службовими особами ТОВ «Мактрейдер», ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТОВ «Семикс», ТОВ «НВП «Енерготрансінжиніринг», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «Укрпрофмед», які направлені на заволодіння майном ДП «Укрмедпроектбуд» шляхом обману. Також апеляційний суд вказав, що ОСОБА_7 не могла вчинити аналогічних дій шляхом зловживання службовим становищем для безпідставного безповоротного набуття (одержання) ТОВ «Укрпрофмед» права власності на 30 017 002,98 грн, що перераховані за інженерне та технологічне обладнання згідно з договорами № 2012/3 від 14 серпня 2012 року та № 2012/5 від 29 грудня 2012 року, так як об`єктивно, підписуючи отримані від ТОВ «Укрпрофмед» видаткові накладні та підтверджуючи отримання обладнання, саме вона, а не ОСОБА_8, вчиняла дії, направлені на усунення перешкод у заволодінні майном ДП «Укрмедпроектбуд», вчиненому шляхом обману.
Наведене, на думку апеляційного суду, свідчило про помилкове встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, оскільки виокремлення дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з усієї сукупності фактів не давало підстав для визнання поза розумним сумнівом їх винуватими, а саме ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.
Так, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, протилежне рішенню суду першої інстанції, обмежився дослідженням значно меншої сукупності письмових доказів порівняно з тією сукупністю, яку дослідив суд першої інстанції, та навів іншу версію подій, яка жодним чином не співпадає з доказами, які досліджувались в суді апеляційної інстанції. Зокрема, не допитав обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8, свідків, які були допитані в суді першої інстанції,не дослідив під час судових засідань жодних документів щодо нібито поставки обладнання по ланцюгу між суб`єктами господарювання, а саме між ТОВ «Мактрейдер», ТОВ «Компанія «Укрпромторг», ТОВ «Семикс», ТОВ «НВП «Енерготрансінжиніринг», ТОВ «Євроінвестстрой», ТОВ «Укрпрофмед». Проте такі документи були досліджені в суді першої інстанції.
Отже, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, відмінне від рішення суду першої інстанції, безпосередньо не дослідив ряд інших доказів, покладених в основу обвинувального вироку, не відобразив їх в оскаржуваному судовому рішенні, не надав їм оцінки та не обґрунтував чому приймає до уваги одні докази, надаючи їм власну оцінку, і відкидає інші.
Колегія суддів вбачає необхідним вказати, що закриття кримінального провадження апеляційним судом саме на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України зі скасуванням обвинувального вироку місцевого суду можливо виключно за умови, що апеляційний суд безпосередньо дослідив таку ж сукупність доказів порівняно з тією сукупністю доказів, яку дослідив місцевий суд.
Окрім того, апеляційний суд дослідив висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01 серпня 2016 року № 308/1, яким встановлено, що підписи від імені генерального директора ТОВ «Укрпрофмед» ОСОБА_8 в додаткових угодах, додатках до них, видаткових накладних, акті приймання-передачі обладнання, виконані ОСОБА_8 .
Цей висновок експерта апеляційний суд визнав неналежним та недостовірним доказом, проте такий підсумок суду, на думку колегії суддів, є передчасним.
Так, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив про те, що вказаний висновок експерта є неналежним та недостовірним доказом, оскільки експертом всупереч вимогам п.1.3 та п.1.4 Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, не досліджувались експериментальні зразки почерку ОСОБА_8 .
При цьому суд указав, що не призначив повторну почеркознавчу експертизу, в тому числі з причин того, що про це не клопотала сторона обвинувачення.
Водночас з матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_14 у суді апеляційної інстанції заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки вважала, що висновок експерта від 01 серпня 2016 року № 308/1 є недопустимим доказом, тому що дослідження проведені неповно, необ`єктивно, з недотриманням положень в галузі почеркознавчої експертизи.
Проте під час апеляційного розгляду, згідно з журналом тааудіозаписом судового засідання від 01 листопада 2023 року, суд відмовив у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_10 про призначення судової почеркознавчої експертизи. Таке рішення мотивував тим, що висновок експерта від 01 серпня 2016 року № 308/1 складено відповідно до вимог п.4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, а покликання в клопотанні захисника на складання висновку експертом із порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених вказаним Наказом, є помилковим.
Отже, апеляційний суд без належного мотивування допустив протиріччя у своїх висновках стосовно вказаного доказу.
Окрім того, суд апеляційної інстанції допитав експерта ОСОБА_36, яка підтвердила складений нею висновок та вказала, що наданих їй матеріалів було достатньо для складання такого висновку про виконання підписів у досліджуваних документах саме ОСОБА_8 . Також зазначила, що при проведенні експертизи керувалась Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затвердженою Наказом Служби безпеки України від 29 травня 2015 року № 371, якій в повній мірі відповідає складений нею висновок. Проте зазначений суд не надав належної оцінки цим показанням експерта.
Таким чином залишилось не зрозумілим, з яких же саме підстав висновок експерта від 01 серпня 2016 року № 308/1 є неналежним і недостовірним доказом.
Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасний висновок про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і відповідно до приписів п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити обставини кримінального провадження шляхом повторного дослідження доказів, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурорів підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора ОСОБА_5, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3