- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/12127/24
Провадження №11-сс/991/888/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 листопада 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.11.2024 відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненням, у якій зазначає, що слідчий суддя не з`ясував обставини справи та постановив незаконну і необґрунтовану ухвалу, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на таке.
Слідчий суддя не врахував, що обставини, викладені в заяві ОСОБА_6 від 18.10.2024, є достатніми для реєстрації відомостей про кримінальні правопорушення в ЄРДР та здійснення досудового розслідування.
Слідчий суддя не мотивував рішення належним чином, не розглянув доводи скарги та дійшов хибного висновку про те, що зміст заяви має загальний характер, у ній відсутні будь-які конкретні об`єктивні дані, які свідчать про вчинення колишнім Президентом України ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
Слідчий суддя не взяв до уваги, що обов`язок перевірки обставин, викладених у заяві, їх підтвердження, покладено на слідчого (детектива), дізнавача в рамках проведення досудового розслідування у зареєстрованому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя не проаналізуваввисновки, викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 09.11.2012, а також в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.11.2024 та постановити нову, якою задовольнити скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 шляхом зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення від 18.10.2024 та розпочати досудове розслідування.
Представник НАБУ та представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.
ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги представника - адвоката ОСОБА_7, просив задовольнити із викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
18.10.2024 ОСОБА_6 звернувся до НАБУ із заявою про вчиненняколишнім Президентом України ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
18.10.2024 до НАБУ надійшла вказана заява ОСОБА_6, яка була зареєстрована за №Д-14248.
Згідно із поясненням детектива НАБУ, наданими слідчому судді, ОСОБА_6 поінформовано листом №01-212/31786 від 25.10.2024 про те, що за результатами розгляду його заяви встановлено відсутність об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності НАБУ.
22.10.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_6 .
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Заява ОСОБА_6 містить лише суб`єктивний виклад обставин, у ній не викладені об`єктивні дані щодо ймовірного вчинення колишнім президентом України ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
Також у заяві не зазначено конкретних відомостей, що можуть свідчити про одержання неправомірної вигоди, які достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення та початку досудового розслідування. З огляду на це відсутня бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положеннями ч.4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Водночас в ЄРДР, як вбачається із п.4 ч.5 ст.214 КПК України, вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, дійшов до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають не всі заяви про вчинення кримінальних правопорушень, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення саме кримінального правопорушення.
А тому безпідставним є посилання апеляційної скарги на те, щоімперативні приписи ст.214 КПК України передбачають безумовне внесення відомостей до ЄРДР за будь-якою заявою про вчинення кримінального правопорушення.
З заяви про кримінальне правопорушення від 18.10.2024 вбачається, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000002216за ч.1 ст.255, ч.1 ст.111 КК України, у ході якого, свідок ОСОБА_9 11.11.2023 дав покази (згідно із протоколом огляду відеозапису допиту від 13.11.2023)про обставини здійснення ОСОБА_8 запису своєї телефонної розмови із Президентом США ОСОБА_10 і передачі у 2019 році плівки із записами цих перемовин співробітниками особистої охорони ОСОБА_8 ОСОБА_11 за 250 000 доларів США.
На думку заявника, покази свідка ОСОБА_9, разом із висновком психологічної експертизи із застосуванням поліграфа, підтверджують придбання ОСОБА_11 плівок із записами даних перемовин у охоронців ОСОБА_8 . При цьому, заявник вважає, що саме ОСОБА_8 є організатором злочину, оскільки тільки він міг пронести звукозаписуючий пристрій до себе у кабінет та здійснити запис розмови із ОСОБА_12 .
Заявник вважає, що вказані обставини свідчать про надання саме ОСОБА_8 цих записів через свою особисту охорону та одержання за це неправомірної вигоди, тобто про наявність в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.
Дослідивши подану скаргу, слідчий суддя дійшов висновку, що у заяві ОСОБА_6 не наведені обставини вчинення передбаченого законом про кримінальну відповідальність правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а її відомості зводяться до суб`єктивного аналізу показань свідка і необґрунтованих припущень, не заснованих на фактичних даних, що не зумовлюють реєстрацію до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, оскільки показання свідка ОСОБА_9 та припущення заявника про надання ОСОБА_8 через співробітників його особистої охорони ОСОБА_11 записів перемовин Президента США ОСОБА_13 і тодішнього Президента України ОСОБА_8 та одержання за це неправомірної вигоди - 250 000 доларів США,не можуть бути відомостями, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
При цьому колегія суддів враховує і те, що з протоколу допиту свідка ОСОБА_9 вбачається, що вказаний свідок лише ствердив факт розмови з ОСОБА_11, під час якої останній сказав, що придбав плівки у охоронців ОСОБА_8, що однозначно не вказує ні на організацію ОСОБА_8 продажу цих плівок, ні отримання ним будь-яких коштів.
Крім того, покази інших свідків щодо наявності в кабінеті ОСОБА_8 диктофона не можуть стверджувати здійснення ним запису розмови з ОСОБА_14 з метою одержання неправомірної вигоди.
Диспозиція ч.4 ст.368 КК України передбачає кримінальну відповідальність за: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою діяння, передбачене частиною другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Під прийняттям пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди розуміють (погодження, виявлення готовності) службової особи на надання їй неправомірної вигоди. Прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди може бути здійснене в будь-якій формі (конклюдентними діями, усно, письмово, телефоном тощо).
А відтак, оскільки заява ОСОБА_6 не містить обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_8 прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди (погодження, виявлення готовності) службової особи на надання їй неправомірної вигоди, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Водночас, з огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що відсутній обов`язок слідчого (детектива), дізнавача щодо перевірки обставин, викладених у заяві, та їх підтвердження в рамках проведення досудового розслідування, оскільки заява ОСОБА_6, за відсутності у ній відомостей про вчинення кримінального правопорушення, реєстрації до ЄРДР не підлягає.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки судами повинні враховуватись лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, посилання апеляційної скарги на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 09.11.2012 та узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017, колегія суддів вважає помилковим.
Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали фактично обмежуються цитуванням висновків з мотивувальної частини ухвали слідчого судді та твердженням про їх необґрунтованість і невмотивованість, однак не містять посилання на обставини, що можуть спростовувати вказані висновки. А тому, колегія суддів вважає їх голослівними. Із цих же підстав, враховуючи відсутність переконливих обґрунтувань, посилання апеляційної скарги на допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 листопада 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4