- Presiding judge (CCC): Yanovska O.H.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 991/6481/22
провадження № 51-3040км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
виправданого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000344, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Золотарьово Хустського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там же, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вищий антикорупційний суд вироком від 09 жовтня 2023 року засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 364 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, на строк 2 роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, а підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, ч. 5 ст. 74 КК звільнив його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
2. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - ВР) 127 400 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.
3. Суд визнав ОСОБА_9 винуватим у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.
4. Так, за вироком суду, народний депутат України VІІІ скликання ОСОБА_9, будучи з 01 вересня 2017 року забезпеченим житлом у м. Києві (власною квартирою в будинку на АДРЕСА_1 ), усвідомлюючи відсутність права на отримання компенсації за орендоване житло, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, 31 серпня 2017 року звернувся до Першого заступника Керівника Апарату ВР із заявою про перераховування на його картковий рахунок коштів для компенсації вартості винайму житла, у зв`язку з чим з 01 вересня 2017 року до припинення повноважень народного депутата 15 березня 2018 року, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду з бюджетних коштів на суму 127 400 грн, що завдало істотної шкоди інтересам держави в особі Управління справами Апарату ВР.
5. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 24 квітня 2024 року скасувала вирок Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2023 року та закрила кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими, незаконними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 84, 85, 91 КПК визнав неналежним доказом висновок судово-економічної експертизи № 1589 як такий, що не в повному обсязі відповідає первинним документам щодо виплачених сум обвинуваченому, і це призвело до безпідставної зміни кваліфікації дій ОСОБА_9 з ч. 2 на ч. 1 ст. 364 КК і його звільнення від покарання. Акцентує прокурор на тому, що місцевий суд, визнаючи обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, помилково зазначив, що головну роль у визнанні протиправності одержання народним депутатом з державного бюджету компенсації вартості оренди готельного номера відіграє оцінка придатності для проживання його власного житла, а тому, незважаючи на те, що ОСОБА_9 став власником квартири 03 жовтня 2016 року, він усе ще мав право на компенсацію оренди житла з указаної дати до 01 вересня 2017 року, оскільки придбана квартира в зазначений період не була придатною для проживання, про що свідчать надані стороною захисту докази. На думку прокурора, такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки, по-перше, всі докази, які надала суду сторона захисту, було зібрано з порушенням приписів нормативно-правових актів стосовно процедури визнання житлового будинку не придатним для проживання, а по-друге, ОСОБА_9 не мав права отримувати компенсації вартості винайму готельного номера за весь період з 03 жовтня 2016 року по 15 березня 2018 року.
7. Крім того, прокурор указує на хибність рішення суду апеляційної інстанції про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через те, що пред`явлене йому обвинувачення не було конкретним і не містило чіткого викладу об`єктивної сторони кримінального правопорушення, адже орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_9 у зловживанні службовим становищем, а з урахуванням правових висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2023 року у справі № 991/3966/20 та з огляду на сукупність наданих обвинуваченням доказів він як народний депутат у контексті ст. 364 КК повинен обвинувачуватися у зловживанні владою. На переконання скаржника, указані в обвинувальному акті обставини дають змогу правильно зрозуміти його сутність, послідовність дій обвинуваченого, наслідки вчиненого злочину та всі обов`язкові для доведення обставини злочину, зазначене формулювання обвинувачення жодним чином не вплинуло на лінію захисту, тому апеляційний суд згідно з приписами ч. 3 ст. 337 КПК, установивши обставини, що свідчать про вчинення того ж злочину за тих же фактичних обставин, проте у виді іншої об`єктивної сторони, міг самостійно змінити обвинувачення ОСОБА_9 і це жодним чином не погіршувало б його становища.
8. Захисник виправданого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
9. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу, скасувавши вирок Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року і призначивши новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 у суді першої інстанції.
10. Виправданий ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 просили залишити ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
11. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
13. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
17. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
18. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
19. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин:
27 листопада 2014 року ОСОБА_9 склав присягу народного депутата України перед ВР у зв`язку з обранням його народним депутатом України VІІІ скликання (т. 9, а. с. 129, 132).
26 листопада 2014 року він подав заяви на ім`я Керівника Апарату ВР про розміщення його в готелі «Київ», нарахування йому коштів для винайму готельного номера протягом усього строку виконання ним депутатських повноважень, а також про перерахування належних йому коштів для винайму готельного номера на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання ним депутатських повноважень (т. 2, а. с. 62-64).
Того ж дня ОСОБА_9 як народний депутат України VІІІ скликання уклав договір із ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання йому послуг у виді винайму готельного номера строком до 31 грудня 2015 року, але не більше строку повноважень народного депутата (т. 2, а. с. 77-80).
18 лютого 2016 року він звернувся із заявою до Першого заступника Керівника Апарату ВР про перерахування належних йому коштів для винайму готельного номера на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання ним депутатських повноважень (т. 2, а. с. 65).
03 жовтня 2016 року ОСОБА_9 придбав у ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» квартиру в АДРЕСА_1 у стані від забудовника, а саме з невстановленим сантехнічним обладнанням, побутовими приладами та невиконаними оздоблювальними роботами (т. 5, а. с. 1, 2, 27, 28).
21 жовтня 2016 року під час огляду вказаної квартири, проведеного ОСОБА_9 і представником ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал», зафіксовано недоліки, які свідчили про її непридатність для проживання: пошкодження стяжки, тріснуті склопакети, пошкодження гідроізоляції поверхневої частини вентиляційного каналу, про що було складено відповідний акт (т. 8, а. с. 159-162; т. 10, а. с. 249).
01 січня 2017 року ОСОБА_9 уклав із ДП «Готельний комплекс «Київ» договір про винайм готельного номера строком до 31 грудня 2017 року з можливістю автоматичної пролонгації в межах строку його повноважень народного депутата України (т. 2, а. с. 81-83).
31 серпня 2017 року він подав заяву на ім`я Першого заступника Керівника Апарату ВР про перерахування на його картковий рахунок з 01 вересня 2017 року належних йому коштів для компенсації вартості житла (т 2, а. с. 66, 67).
01 вересня 2017 року квартира АДРЕСА_1 набула ознак житла в розумінні ч. 1 ст. 379 та ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України. З указаної дати ОСОБА_9 став забезпеченим житлом у м. Києві, а отже, відповідно до вимог ст. 35 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України» (далі - Закон № 2790-XII) втратив право на отримання коштів за оренду житла або винайму готельного номера в м. Києві.
Утім у період з 01 вересня 2017 року по 15 березня 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_9 в АТ «КОМІНВЕСТБАНК» було перераховано кошти для компенсації вартості винайму готельного номера.
20. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_9 у період з 01 вересня 2017 року до 15 березня 2018 року, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, отримав з бюджетних коштів 127 400 грн неправомірної вигоди, що завдало істотної шкоди інтересам держави в особі Управління справами Апарату ВР.
21. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8, погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 у період з 27 листопада 2014 року по 15 березня 2018 року на постійній основі здійснював функції представника законодавчої влади України, а тому в розумінні примітки до ст. 364 КК був службовою особою, тобто суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого вказаною нормою Особливої частини КК. Водночас цей суд дійшов переконання про необхідність скасування вироку Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2023 року, з огляду на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
22. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка міститься в постанові від 27 листопада 2023 року (справа № 991/3966/20, провадження № 51-3348кмо22) і зводиться до того, що законодавець визначив дві альтернативні форми суспільно небезпечного діяння у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, а саме:
- зловживання владою, тобто використання службовою особою влади всупереч інтересам служби;
- зловживання службовим становищем, тобто використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби.
23. Суб`єктом зловживання владою є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а суб`єктом зловживання службовим становищем - ті особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Тобто суб`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, є службова особа, яка може бути або представником влади, або іншою службовою особою. Розмежування форм суспільно небезпечного діяння в складі кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК (зловживання владою від зловживання службовим становищем), здійснюється з огляду на зміст повноважень, прав, обов`язків та можливостей, обумовлених ними, наданих для реалізації відповідних функцій, здійснення яких доручено особі.
24. Здійснення функцій представника влади реалізується через використання відповідних повноважень, які спираються на гарантії такої діяльності, отже, зловживання владою не вичерпується лише використанням наданих прав та обов`язків, а може полягати також у безпідставному використанні гарантій, які надаються державою для належного здійснення функцій представника влади.
25. Зокрема держава гарантує народним депутатам як представникам законодавчої гілки влади забезпечення необхідними умовами для здійснення ними депутатських повноважень (ч. 4 ст. 1 Закону № 2790-XII). Право на відшкодування вартості оренди чи винайму готельного номера є складовою правового статусу народного депутата і гарантією депутатської діяльності, яка забезпечує безперешкодну та ефективну участь народного депутата у здійсненні своїх функцій. Гарантії депутатської діяльності не є самостійними, а походять від депутатських повноважень; вони встановлюються державою і закріплюються в законодавстві; кожна з них покликана забезпечити реалізацію певного повноваження. У разі відсутності обставин, передбачених ч. 2 ст. 35 Закону № 2790-XII, народний депутат не вправі користуватися пільгами, а подальше їх отримання не буде ґрунтуватися на законодавчо визначених правилах їх отримання. У такому разі безпідставне використання представником влади гарантії, наданої державою для здійснення ним своїх повноважень, становитиме зміст зловживання владою і має кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК.
26. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Оскільки зловживання владою та зловживання службовим становищем, визначені як об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, є альтернативними діяннями, у такому разі пред`явлене особі за цими діяннями обвинувачення повинно бути конкретним і містити чіткий виклад об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення. Кримінально-правова оцінка безпідставного отримання народним депутатом такого майнового блага як проживання у готельному номері становить собою зловживання владою. Водночас ОСОБА_9 не пред`являлося обвинувачення у зловживанні владою. Сторона захисту в судах першої та апеляційної інстанцій доводила відсутність у діях ОСОБА_9 лише складу зловживання службовим становищем, і Вищий антикорупційний суд вироком від 09 жовтня 2023 року визнав його винуватим у зловживанні службовим становищем.
27. Колегія суддів зазначає, що хоча «зловживання владою» і «зловживання службовим становищем» є альтернативними діяннями, передбаченими статтею 364 КК, недоведеність одного статусу при доведеності іншого не виключає можливості зміни в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, порівняно з формулюванням в обвинувальному акті.
Як зазначав Європейський суд з прав людини в контексті статті 6 § 3 Конвенції, перекваліфікація злочину вважається достатньо передбачуваною для обвинуваченого, якщо вона стосується елемента, який є притаманним елементом обвинувачення (De Salvador Torres v. Spain, 1996, § 33; Sadak та інші проти Туреччини (№ 1), 2001, §§ 52 і 56; Юха Нуутінен проти Фінляндії, 2007, § 32), і якщо цей елемент обговорювався в ході розгляду, це також має бути взято до уваги (Penev v. Bulgaria, 2010, § 41; Leka v. Albania, 2024, § 78). Якщо складові ознаки первісного обвинувачення охоплюють елементи перекваліфікованого злочину, обвинувачений має можливість захистити себе, тому перекваліфікація обвинувачення у судовому рішенні не становить порушення його права за статтею 6 Конвенції (Лека проти Албанії, 2024, § 66).
Таким чином, питання, чи порушує права обвинуваченої особи зміна формулювання обвинувачення у вироку, залежить від того, яким чином це зачіпає право обвинуваченого на ефективний захист.
28. Колегія суддів звертає увагу на те, що захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в апеляційній скарзі стверджували, що ОСОБА_9 не є суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки подання народним депутатом заяви про виплату компенсації за житло не є реалізацією владних повноважень, а, крім того, обвинувачений був упевнений, що надана ним інформація про набуття майнових прав на квартиру та в подальшому оформлення права власності на це житло мала бути врахована й перевірена в ході прийняття рішення про виплату компенсації за оренду житла розпорядником кошів - Апаратом ВР, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність причинного зв`язку між зверненням ОСОБА_9 із заявою про виплату йому компенсації за житло та негативними наслідками, що настали внаслідок здійснення такої виплати. Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі вказував на відсутність у ОСОБА_9 у період з 27 листопада 2014 року по 15 березня 2018 року статусу службової особи в розумінні примітки до ст. 364 КК, у зв`язку з чим він не був суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, а крім того, обвинувачений мав право на отримання компенсації за винайм готельного номера за весь час повноважень народного депутата, оскільки його власна квартира тоді не була придатною для життя.
29. Водночас, аналізуючи висловлені адвокатами аргументи, апеляційний суд не зазначив, яким чином інша (альтернативна) правова кваліфікація дій ОСОБА_9, що становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, а саме зловживання владою, могла б вплинути на правову позицію сторони захисту та її спроможність здійснювати ефективний захист прав і законних інтересів ОСОБА_9 .
30. З урахуванням наведеного, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_9 - скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а справа - призначенню до нового апеляційного розгляду.
31. Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати викладене і здійснити необхідні дії з метою правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність із забезпеченням права на ефективний захист обвинуваченого, і, залежно від установленого, постановити рішення в точній відповідності до вимог закону.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження судом апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і не може бути оскаржена.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3