УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 991/2380/24
провадження № 61-16844ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Слюсар Вадим Валерійович, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
ВСТАНОВИВ:
17 вересня 2024 року Вищий антикорупційний суд задовольнив вищезазначену позовну заяву, визнав необґрунтованими активи на суму 8 604 303,41 грн та стягнув у дохід держави належне ОСОБА_2 нерухоме майно.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Слюсар В. В. 22 жовтня 2024 року звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд».
04 листопада 2024 року суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Калугіна І. О. перевірила апеляційну скаргу та своєю ухвалою залишила її без руху з підстав несплати заявником судового збору у розмірі 193 596,83 грн, встановила строк для усунення недоліків та попередила про наслідки невиконання ухвали.
У встановлений судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Слюсар В.В. надіслав до суду клопотання, в якому, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», просив зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 25 622,42 грн (5 % розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік). На підтвердження наведених обставин надав копії довідок з місця роботи ОСОБА_1 (Київська митниця Державної митної служби України) про його доходи за 2023-2024 роки.
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Калугіна І. О., вивчивши доводи поданого клопотання та проаналізувавши долучені до нього документи, своєю ухвалою від 20 листопада 2024 року відмовила в його задоволенні та продовжила відповідачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, постановленій в цій справі, який не може перевищувати 3 (три) дні з моменту отримання копії ухвали. Особа, яка подала апеляційну скаргу, була попереджена, що в разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
09 грудня 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів своєю ухвалою апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Слюсара В. В. на рішення Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року визнала неподаною та повернула її заявнику. Судове рішення мотивоване тим, що ані відповідач ОСОБА_1, ані його представник адвокат Слюсар В. В. недоліки апеляційної скарги не усунули, судовий збір не сплатили.
17 грудня 2024 року адвокат Слюсар В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, попередньо безпідставно відмовивши у зменшенні розміру судового збору, що підлягає сплаті, враховуючи майновий стан ОСОБА_1 .
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) зробила висновок, що відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Єдиною підставою для можливого відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичною особою є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Установивши, що зазначені у клопотанні ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник не надав суду апеляційної інстанції достатніх доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність або відсутність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 20 листопада 2024 року продовжив заявникові строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2024 року.
Суд вчинив усі можливі дії щодо повідомлення особи, яка подала апеляційну скаргу, про продовження строку для усунення недоліків зазначених в ухвалі від 04 листопада 2024 року.
Таким чином, оскільки у встановлений судом строк ані ОСОБА_1, ані його представник - адвокат Слюсар В. В. недоліки апеляційної скарги не усунули, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатили, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.
Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Слюсар В. В., на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року є необґрунтованою.
Посилання заявника на помилковість висновків апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуальних норм та не впливають на законність висновку про повернення апеляційної скарги.
Крім того, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Ухвала суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Слюсар Вадим Валерійович, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов