- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
- Judge (HACC AC): Nykyforov A.S., Chorna V.V.
- Secretary : Vozna K.M.
Справа № 991/12645/24
Провадження № 22-ц/991/8/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді Павлишина О.Ф.,
суддів Никифорова А.С., Чорної В.В.,
секретар судового засідання Возна К.М.,
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А.В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 - адвоката Шпаргалюка С.В.,
позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Стрільцова І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А.В. на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
06.11.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів на суму 3672929 грн та стягнення їх в дохід держави шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, а саме: квартиру в житловому комплексі «Зарічний» загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1, житловий будинок, загальною площею 134,5 кв.м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_4, а також шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, а саме: заборонити АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_3 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову - 8 645 500 грн.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 задоволено вказану заяву, накладено арешт без заборони користування майном на активи, які є предметом спору: квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1, житловий будинок, загальною площею 134,5 кв.м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_4, а також встановлено заборону АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_3 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову - 8 645 500 грн.
04.12.2024 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А.В., у якій він просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора.
Щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи посилається на те, що предмет доказування у заяві окреслений наявністю станом на 17.06.2020 у відповідачів грошового активу у розмірі 3 672 929 грн. Однак прокурор помилково дійшов до висновку, що факт укладання договору свідчить про повне виконання зобов`язання та сплату покупцем усієї вартості майна.
Із огляду на визначений прокурором предмет доказування позов пред`явлений помилково, оскільки розмір грошового активу, витраченого у 2020 році, не перевищує встановлену ст.290 ЦПК України межу.
Порушення норм процесуального права полягає у тому, що ОСОБА_2, як власник квартири на момент подання заяви про забезпечення позову, не був залучений до справи, однак суд прийняв рішення про його права, чим порушив п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Сполучник «чи», зазначений у п.1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України, вказує на два взаємовиключні варіанти, серед яких суд обирає залежно від обставин справи. Протилежний стан речей порушує принцип «пропорційності» втручання у право на мирне володіння майном.
Суд наклав арешт на суму 20 643 929 грн при ціні позову 8 645 500 грн. Відтак, арешт активів та іншого майна, яке відповідає вартості таких активів, є непропорційним втручанням.
Пункт 1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України надає право забезпечити позов шляхом арешту або самих активів, або вартості цих активів, але не доходів від активів.
В ухвалі відсутні мотиви застосування п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України, який закріплює право суду забороняти іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві.
Суд не врахував правові позиції, викладені в ухвалі Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №757/9341/23-ц та постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому розгляд апеляційної скарги здійснюється за відсутності вказаних осіб.
У судовому засіданні представники - адвокати Давидченко А.В. та Шпаргалюк С.В. підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній, прокурор САП Стрільцов І.С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника та вважав її безпідставною.
Заслухавши пояснення представників - адвокатів Давидченка А.В. та Шпаргалюка С.В., прокурора САП Стрільцова І.С., дослідивши докази та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги частково обґрунтовані з наведених нижче підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорено такі обставини.
06.11.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову держави Україна в особі САП до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів на суму 3672929 грн та стягнення їх в дохід держави шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, а саме: квартиру в житловому комплексі «Зарічний» загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1, житловий будинок, загальною площею 134,5 кв.м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_4, а також шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, а саме: заборонено АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_3 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову, а саме - 8 645 500 грн.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що за дорученням ОСОБА_1, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у власність активи, походження яких викликає обґрунтовані сумніви. Зважаючи, що один з активів за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_3 вже відчужила, існує ймовірність, що інші активи також можуть бути відчужені. Тому прокурор просив забезпечити майбутній позов шляхом накладення арештів на квартиру та два машино-місця, активи відповідачів, які відповідають їх вартості, заборони іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві.
Суд, постановляючи ухвалу, дійшов таких висновків:
1. із заявою про забезпечення позову у цивільній справі про визнання необґрунтованими активів звернувся належний позивач - прокурор САП, до належного суду у встановленому законом порядку;
2. повідомлення відповідачів про розгляд заяв може поставити під загрозу ефективність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на активи;
3. існують законні підстави для накладення арешту на це майно та доходи, а також заборони здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві;
4. із огляду на доведення існування між сторонами спору, зв`язку між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги та існування ризику неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог держави Україна в особі САП до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обґрунтованими є вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору;
5. немає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.
Однак, із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися у повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А тому законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника Давидченка А.В .
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із п.1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України вбачається, що позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Згідно із ч.5 ст.153 ЦПК України суд може прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тому саме для досягнення вказаної мети учасники справи, в першу чергу відповідач, не повідомляються судом про розгляд заяви про забезпечення позову, адже тільки так може бути забезпечене реальне виконання рішення суду чи ефективне запобігання можливим зловживанням з боку відповідача.
Відтак, оскільки ч.5 ст.153 ЦПК України визначено можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, що не є порушенням їх процесуальних прав, факт не залучення та не повідомлення ОСОБА_2 судом першої інстанції, як власника квартири на момент подання заяви про забезпечення позову, не стверджує безумовної підстави для скасування оскаржуваної ухвали, передбаченої п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції задоволено заяву представника Шпаргалюка С.В. про залучення ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, із метою захисту його прав та законних інтересів при розгляді апеляційної скарги.
Щодо посилань апеляційної скарги на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Так як на дату звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову прокурор ще не подав позовної заяви, доводи апеляційної скарги про те, що позов пред`явлений помилково, оскільки розмір грошового активу, витраченого у 2020 році, не перевищує встановлену ст.290 ЦПК України межу, не можуть бути взяті до уваги, адже є передчасними.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Із заяви вбачається, що предметом імовірного спору є стягнення необґрунтованих активів на суму 3 672 929 грн у дохід держави, а саме: квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місця № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місця № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000); а також доходів, отриманих від продажу активу, а саме квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000) в сумі 4 972 571 грн. Тобто ціна позову складає 8 645 500 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 17.06.2020 її вартість складає 3 327 929,21 грн (а.с.30-31). Вартість кожного з машино-місць відповідно до договорів купівлі-продажу машино-місця №196, НОМЕР_2 від 17.06.2020 становить 172 500,00 грн (а.с.37-40).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 28.10.2024 ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_5 . Квартира відчужена за 8 300 500 грн (а.с.51-52).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області №КИ/3221284800:03:001/00016214 від 06.03.2014 стверджується, що ОСОБА_1 набув земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212) у власність у 2014 році (а.с.54-56).
ОСОБА_4 згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно є власником житлового будинку, загальною площею 134,5 кв.м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060) із 2010 року.
Із положень ч.2 ст.292 ЦПК України слідує, що позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», тобто після 28.11.2019.
Відповідно до ч.4 ст.290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Положеннями ч.8 ст.292 ЦПК України встановлено, що під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 20.06.2024 у справі №991/5169/23, провадження №61-16166св23, визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п.12 ч.1 ст.346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу має значення для кваліфікації його як необґрунтованого, а не для звернення стягнення активу в дохід держави. Згідно з ч.4 ст.292 ЦПК України стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». У зв`язку з цим, якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно.
Також із приписів п.1-1 ч.1 ст.150 ЦПК України, у взаємозв`язку із ч.3 ст.292 ЦПК України, згідно з якою у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, вбачається, що законодавцем застосовано ціннісний підхід (value based) до конфіскації - тобто закріплена можливість конфіскувати майно, еквівалентне вартості незаконно здобутих активів, адже інакше втрата активу (в тому числі з причин, які залежать від власника) мала б наслідком неможливість конфіскації нічого іншого.
Тобто у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави при вирішенні питання про забезпечення позову арешт може бути накладено або на активи, які є предметом спору, або інші активи відповідача, які відповідають їх вартості.
А відтак, оскільки судом накладено арешт без заборони користування майном на активи, які є предметом спору: квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_1 та житловий будинок ОСОБА_4, які не є предметом спору, порушує принцип «пропорційності» втручання у право на мирне володіння майном.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказані земельну ділянку та житловий будинок.
Згідно з п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Суд першої інстанції встановив заборону АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_3 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову, а саме 8 645 500 грн.
Таке рішення обґрунтоване тим, що дохід від необґрунтованого активу ? квартири в житловому комплексі «Зарічний» загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, зі слів позивача, був зарахований на рахунок НОМЕР_3, належний ОСОБА_3 . Відтак, існує потреба у забезпеченні позову шляхом заборони здійснювати видаткові платежі з цього рахунку та передавати ОСОБА_7 грошові кошти з цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову.
Однак, суд, встановлюючи заборону, не врахував, що прокурор не долучив до заяви про забезпечення позову жодних доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, не надав відомостей щодо рахунку НОМЕР_3, його дійсної приналежності саме ОСОБА_3 чи іншим особам, власників та сум грошових коштів, розміщених на ньому, а лише послався на слова позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки прокурором не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як встановлення заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, суд першої інстанції не мав підстав для встановлення вказаної заборони.
А тому, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати ухвалу щодо накладення арешту на земельну ділянку, житловий будинок, встановлення заборони і постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора.
Керуючись ст.259, 290-292, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А.В. задовольнити частково.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року скасувати у частині накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме:
- земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1,
- житловий будинок, загальною площею 134,5 кв.м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_4
та встановлення заборони АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_3 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову, а саме 8 645 500 грн.
Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара О.І. про забезпечення позову за цивільним позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави шляхом накладення арешту на вказане майно та встановлення заборони іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві.
Урешті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ф. Павлишин
Судді А.С. Никифоров
В.В. Чорна