- Presiding judge (HACC): Fedorak L.M.
Справа № 991/13824/24
Провадження № 1-кс/991/13913/24
У Х В А Л А
24.12.2024 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 52024000000000534,
за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України,
за участі детектива ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.06.12.2024 прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 (далі - САП, прокурор), звернувся із клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку у житлі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
2.Зокрема, прокурор, з урахуванням змін та доповнень до клопотання, просив накласти арешт (1) з метою забезпечення збереження речових доказів на мобільний телефон Apple iPhone 7Plus, ІМЕІ: НОМЕР_1 та кошти в сумі 7500 доларів США (усі банкноти по 100, наступних серії та номерів: PG 79335977 C, PG 79335982 C, PG 79335986 C, PK 72947965 E, QC 10178303 A, PK 72453254 E, PA 24776581 C, PJ 31408502 B, PJ 31408324 B, LD 09266557 C, PJ 31408330 B, PJ 31408332 B, PK 72453300 E, PJ 31408326 B, PK 72461584 E, PJ 34158294 B, PG 79335978 C, PB 01166016*, PK 72947964 E, PK 72453234 E, LB 54188487 L, JC 46789097 A, PJ 31408528 B, PJ 31408529 B, PK 72453242 E, QD 18654699 A, QD 18654695 A, QD 18654691 A, QD 18654687 A, PB 54292685 M, PA 66464630 A, LL 16791312 D, MB 72030250 R, PG 24763280 C, PB 16218538 N, LC 39570314 A, LG 36887252 D, QD 12056161 A, QD 18654696 A, QD 18654692 A, QD 18654688 A, QD 18654684 A, PA 66464627 A, PB 13236745 F, PA 29466305 B, PG 24763282 C, PB 16218537 N, PB 05772592 D, MB 41830946 Q, QD 12056162 A, QD 12056166 A, QD 18654697 A, QD 18654698 A, QD 18654693 A, QD 18654689 A, QD 18654685 A, PB 33399392 M, LH 15888505 C, LL 34172906 G, LB 84187476 K, PB 16218535 N, PB 05772589 D, PF 62551870 C, LB 35766687 S, QD 18654694 A, QD 18654686 A, QD 18654690 A, PA 66464628 A, MA 48068493 A, LB 42626370 H, PB 26761092 G, PA 66464629 A, MH 02521186 A, PK 44245017 H, MB 01114964 D), а також (2) з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання на кошти в сумі 9600 доларів США (усі банкноти по 100 доларів США).
3.Прокурор просив накласти арешт на зазначене майно шляхом встановлення заборони його відчуження, користування та розпорядження ним.
4.Клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 11.12.2024 та цього ж дня для його розгляду було визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
5.Детектив ОСОБА_5, якому прокурор доручив прийняти участь у розгляді цього клопотання, підтримав клопотання.
6.Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 не заперечував щодо арешту мобільного телефону та коштів у сумі 7 500 доларів США з відповідними серіями та номерами.
7.Водночас, захисник заперечував щодо арешту коштів у сумі 9 600 доларів США, оскільки дозвіл на їх вилучення слідчою суддею не надавався та такі вважаються тимчасово вилученим майном, а прокурор, своєю чергою, пропустив строк звернення із клопотанням про їх арешт та такі мали бути повернуті їх власнику ОСОБА_4 .
8.Окрім того, він вважає, що такі кошти не відповідають визначеним законом критеріям, які дають підстави для застосування спеціальної конфіскації щодо них або ж конфіскації, як виду покарання.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
Щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження
9.Відповідно до ч. 1 та пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, до яких, зокрема, належить арешт майна. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
10.Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.
11.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
12.Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
13.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
14.Арешт майна допускається також з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).
15.У випадку накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
16.Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 96-1 КК України).
17.Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: (1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; (2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; (3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; (4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
18.Арешт майна допускається також з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). У такому разі арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
19.Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (частини 10-12 ст. 170 КПК України).
20.У силу частин 1, 2, 4, 5 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, якщо арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання; (3) можливість спеціальної конфіскації майна, якщо з цією метою накладається арешт; (4) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (5) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
21.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: (1) перелік майна, на яке накладено арешт; (2) підстави застосування арешту майна; (3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; (4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; (5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Щодо арешту майна, що є спільною сумісною власністю подружжя
22.Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України).
23.Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
24.Отже, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у певних положеннях є теж частиною кримінального процесуального законодавства. Останні у ст. 62 встановлюють, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, ч. 6 ст. 48 визначає, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
25.Сімейний Кодекс України (далі - СК України), зокрема, у статтях 60-71 встановлює правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
26.СК України у ст. 73 також передбачає можливість стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: «Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення».
27.Також, у ст. 57 СК України визначає випадки віднесення майна до особистої приватної власності дружини чи чоловіка.
ІV. Встановлені слідчою суддею обставини із посиланням на докази
28.14.10.2024 було розпочате кримінальне провадження № 52024000000000534.
29.Зокрема, у цей день до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за ч. 4 ст. 368 КК України, про те, що службові особи судової гілки влади, здійснюють вимагання неправомірної вигоди, за вчинення такими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їм службового становища, вчиненого службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого є неправомірна вигода в особливо великому розмірі /а.с. 40 (3) - 41 (з) т. 3/.
30.Окрім того, 06.12.2024 до ЄРДР внесено відомості за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, про те, що голова Господарського суду Львівської області ОСОБА_3, колишній голова цього ж суду ОСОБА_4, колишній голова Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб вимагали у ОСОБА_9 неправомірну вигоду в загальній сумі 1 030 000 (один мільйон тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом складало 42 537 146 грн), а у подальшому одержали першу частину неправомірної вигоди у сумі сімдесяти п`яти тисяч доларів США (згідно з офіційним курсом НБУ складало 3 107 812,5 грн) за вплив на прийняття рішень суддями Західного апеляційного господарського суду в інтересах ОСОБА_9, а також за вчинення інших дій, пов`язаних із використанням наявної влади, службового становища, зв`язків та знайомств, направлених на забезпечення прийняття судових рішень, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України /а.с. 40 (3) - 41 (з) т. 3/.
31.У вчиненні цього кримінального правопорушення, згідно з витягом з ЄРДР повідомлено про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 40 (3) - 41 (з) т. 3/.
32.Також кримінальне провадження здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, частинами 3, 4 ст. 368 КК України /а.с. 40 (3) - 41 (з) т. 3/.
33.Згідно з ухвалою слідчої судді від 06.11.2024 у справі № 991/12576/24 слідча суддя надала дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_4 з метою відшукання та вилучення (1) грошових коштів - предмету неправомірної вигоди, її частин, що передавались ОСОБА_9 за прийняття на його користь рішень у судових справах № 914/386/24 та № 914/653/24; (2) електронних інформаційних систем або їх частин, зокрема персональних комп`ютерів, ноутбуків, планшетних комп`ютерів; мобільних терміналів систем зв`язку (мобільних телефонів); електронних носіїв інформації, зокрема флеш-накопичувачів, оптичних дисків, зовнішніх жорстких дисків, інших носіїв інформації, на яких зберігаються листування, документи, або інші відомості щодо вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_9 за прийняття на його користь рішень у судових справах № 914/386/24 та № 914/653/24, чи які зберегли на собі сліди вчинення злочину /а.с. 97-102 т. 2/.
34.Під час проведення 05.12.2024 обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно з відповідним протоколом /а.с. 103-115 т. 2/ було вилучено:
-мобільний телефон Apple iPhone 7Plus, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
-кошти в сумі 7500 доларів США (усі банкноти по 100, наступних серії та номерів: PG 79335977 C, PG 79335982 C, PG 79335986 C, PK 72947965 E, QC 10178303 A, PK 72453254 E, PA 24776581 C, PJ 31408502 B, PJ 31408324 B, LD 09266557 C, PJ 31408330 B, PJ 31408332 B, PK 72453300 E, PJ 31408326 B, PK 72461584 E, PJ 34158294 B, PG 79335978 C, PB 01166016*, PK 72947964 E, PK 72453234 E, LB 54188487 L, JC 46789097 A, PJ 31408528 B, PJ 31408529 B, PK 72453242 E, QD 18654699 A, QD 18654695 A, QD 18654691 A, QD 18654687 A, PB 54292685 M, PA 66464630 A, LL 16791312 D, MB 72030250 R, PG 24763280 C, PB 16218538 N, LC 39570314 A, LG 36887252 D, QD 12056161 A, QD 18654696 A, QD 18654692 A, QD 18654688 A, QD 18654684 A, PA 66464627 A, PB 13236745 F, PA 29466305 B, PG 24763282 C, PB 16218537 N, PB 05772592 D, MB 41830946 Q, QD 12056162 A, QD 12056166 A, QD 18654697 A, QD 18654698 A, QD 18654693 A, QD 18654689 A, QD 18654685 A, PB 33399392 M, LH 15888505 C, LL 34172906 G, LB 84187476 K, PB 16218535 N, PB 05772589 D, PF 62551870 C, LB 35766687 S, QD 18654694 A, QD 18654686 A, QD 18654690 A, PA 66464628 A, MA 48068493 A, LB 42626370 H, PB 26761092 G, PA 66464629 A, MH 02521186 A, PK 44245017 H, MB 01114964 D);
-кошти в сумі 9600 доларів США (усі банкноти по 100 доларів США).
35.За змістом протоколу обшуку під час пошукових дій у кімнаті, ідентифікованій як кабінет ОСОБА_4 було оглянуто все його приміщення, робочий стіл, тумбочку, полички особисті речі та ін. З метою більш детального огляду детективи винесли диван із цієї кімнати у вітальню та повідомили ОСОБА_4, що у разі неповідомлення про можливе місцеперебування грошових коштів та речей, вказаних в ухвалі буде прийнято рішення про від?єднання окремих частин дивану, що може призвести до його пошкодження. У зв?язку із невідшуканням у інших частинах квартири речей, дозвіл на відшукання та вилучення яких надано в ухвалі слідчої судді, за допомогою ножа та фізичної сили було спочатку від?єднано матерчату підкладку дивану та в подальшому було від?єднано шляхом розрізання ножем та відривання м?якої частини дивану, призначеної для сидіння, під якою було виявлено два згортки, замотані у поліетиленові пакети. З метою подальшого пошуку було від?єднано другу, аналогічну частину дивану, під якою було виявлено ще один згорток, замотаний в поліетиленовий пакет. Під час огляду цих згортків встановлено, що у кожному із них містяться кошти у сумах 5 000 доларів США, 10 000 доларів США та 2 100 доларів США. Поряд з цим, у згортку, де було 10 000 доларів США, номінал, серії та номери коштів у сумі 7 500 доларів США відповідають тим, що були вручені ОСОБА_9 04.11.2024 для перевірки обставин вчинення кримінального правопорушення /а.с. 28-38 т. 2/.
36. ОСОБА_4 також добровільно надав мобільний телефон Apple iPhone 7Plus, ІМЕІ: НОМЕР_1, під час огляду якого детектив встановив, що у ньому встановлені месенджери WhatsApp, Viber, Signal, Telegram, а також наявні контакти ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_8, із якими наявні чати із численними повідомленнями, серед яких є видалені.
37.Зазначається, що телефон оснащено системою логічного захисту та ОСОБА_4 повідомив пароль для її подолання.
38.Відповідно до постанови детектива від 06.12.2024, вилучені під час проведення названого обшуку мобільний телефон та кошти у сумі 7 500 доларів США визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52024000000000534 /а.с. 91-96 т. 2/.
39.09.12.2024 детективом за участі спеціаліста проводився огляд вилученого мобільного телефону. Згідно з поясненнями спеціаліста під час огляду створено копію повної файлової системи /а.с. 61 (з) т. 3/.
V. Мотиви слідчої судді
Щодо повноважень слідчої судді на розгляд клопотання
40.Дослідивши матеріали клопотання слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
41.Вирішуючи що дотримання прокурором строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.
42.Так, захисник зазначав щодо недотримання строку звернення із клопотанням про арешт коштів у сумі 9 600 доларів США.
43.Слідчою суддею встановлено, що обшук у житлі ОСОБА_4 було проведено 05.12.2024 та наступного дня ініційовано питання арешту мобільного телефону та коштів у сумі 7 500 доларів США.
44.Отже, щодо арешту цього майна прокурор дотримався встановленого у ч. 5 ст. 171 КПК України строку звернення із клопотанням.
45.Водночас, 11.12.2024 прокурор склав зміни та доповнення до клопотання про арешт майна, у яких зазначив, що з технічних причин не ініціював питання про арешт решти вилучених під час проведення обшуку коштів у сумі 9 600 доларів США, у зв?язку із чим змінив та доповнив мотивувальну та прохальну частину свого клопотання та просив слідчу суддю накласти арешт також на кошти у сумі 9 600 доларів США з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
46.16.12.2024 детектив з накладенням електронного цифрового підпису на клопотання про, зокрема, долучення документів, долучив копію цих змін та доповнень до клопотання.
47.23.12.2024 прокурор безпосередньо через канцелярію суду подав такі зміни та доповнення.
48.Отже, питання щодо арешту цих коштів ініційовано із порушенням встановленого у ч. 5 ст. 171 КПК України строку.
49.Поряд з цим, у ч. 1 ст. 173 КПК України визначені підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Відповідно до вказаної норми, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
50.З огляду на зазначене, чинним кримінальним процесуальним законодавством недотримання строку, встановленого нормою ч. 5 ст. 171 КПК України, не віднесено до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
51.А тому відповідне не може слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання.
52.Також, слідча суддя вважає, що прокурор змінивши та доповнивши своє клопотання діяв відповідно до засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження.
53.Клопотання прокурора, з урахуванням змін та доповнень до нього, відповідає положенням статті 171 КПК України щодо його змісту.
Щодо підстав для арешту майна
54.Правовою підставою для арешту майна у клопотанні прокурора вказано п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна, як виду покарання.
55.Вирішуючи щодо можливості їх застосування слідча суддя виходить з такого.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення
56.09.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме у обіцянці здійснити вилив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України /а.с. 45-48 т. 3/.
57.За змістом підозри, у період з літа 2024 року до 12.10.2024 у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на вимагання та подальше одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вплив на прийняття рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА_9, а саме рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24, а також скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24. Для реалізації вказаного умислу ОСОБА_3 вступив у змову з ОСОБА_4, ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами.
12.10.2024 ОСОБА_3 особисто висловив вимогу ОСОБА_9 про необхідність надання йому, ОСОБА_8 та іншим невстановленим особам неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 доларів США за вплив на прийняття рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА_9 та за вчинення інших дій, пов`язаних з використанням наявної влади, службового становища, зв`язків та знайомств, направлених на забезпечення прийняття вказаних судових рішень. Водночас, ОСОБА_3 висловив ОСОБА_9 обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаних судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди, а також повідомив, що у випадку відмови ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду будуть прийняті судові рішення не на його користь.
13.10.2024 ОСОБА_3 підтвердив ОСОБА_9 раніше висловлену вимогу та повідомив, що можливо надати неправомірну вигоду частинами.
16.10.2024, перебуваючи на території готельно-оздоровчого комплексу «Святий Шарбель» у м. Моршин, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтвердили ОСОБА_9 вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 доларів США. Під час розмови ОСОБА_8 повідомив про збільшення суми неправомірної вигоди, яку необхідно надати за вплив на прийняття рішень суддями Західного апеляційного господарського суду, а саме про те, що ОСОБА_9 необхідно буде додатково надати неправомірну вигоду понад вказану суму 1 000 000 доларів США. Окрім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 також висловили обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаних судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди. Крім того, вони також повідомили, що у випадку відмови ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду будуть прийняті судові рішення не на його користь, а також зазначили про необхідність передачі першої частини неправомірної вигоди через ОСОБА_4 .
Пізніше цього ж дня, повертаючись із м. Моршин до м. Львів, перебуваючи поблизу АЗС ОККО ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9 про необхідність додаткового надання в подальшому неправомірної вигоди у розмірі від 80 000 (вісімдесяти тисяч) до 90 000 (дев`яносто тисяч) доларів США за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24. Він також висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди. ОСОБА_3 також підтвердив необхідність передачі першої частини неправомірної вигоди у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 16.10.2024 складало 3 091 042, 5 грн) через ОСОБА_4 .
25.10.2024 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9 про зменшення суми неправомірної вигоди, а саме про те, що загальна сума буде складати саме 1 000 000 доларів США. Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що за надання неправомірної вигоди 04.11.2024 суддями Західного апеляційного господарського суду буде прийнято рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24, а в подальшому також буде прийнято рішення про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24.
28.10.2024, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтвердили ОСОБА_9 вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди в загальному розмірі саме 1 000 000 доларів США. ОСОБА_8 також повідомив, що вказана сума має бути розділена на три частини, а також зазначив, що за надання неправомірної вигоди вживає заходів до впливу на прийняття 04.11.2024 суддями Західного апеляційного господарського суду рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24.
04.11.2024 колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді ОСОБА_11, суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13 прийнято рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24.
У подальшому, під час телефонної розмови 05.11.2024 та зустрічі цього ж дня ОСОБА_3 підтвердив ОСОБА_9 необхідність передачі частини неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США саме через ОСОБА_4
06.11.2024 перебуваючи в кабінеті, який використовується ОСОБА_4 у будівлі корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_4 одержав обумовлену частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США.
07.11.2024 ОСОБА_3 змінив попередньо висловлений розмір неправомірної вигоди та повідомив ОСОБА_9 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі від 120 000 доларів США до 130 000 доларів США за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24. Водночас, він також висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.
11.11.2024 ОСОБА_3 додатково підтвердив ОСОБА_9 необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі 130 000 доларів США.
Також ОСОБА_3 повідомив, що лише частина неправомірної вигоди в розмірі 100 000 доларів США із 130 000 доларів США буде включена до раніше визначеної загальної суми неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 доларів США, а наступна частина неправомірної вигоди у сумі 300 000 доларів США має бути надана після прийняття відповідного судового рішення.
За таких обставин, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, керуючись єдиним умислом, діючи за попередньо змовою групою осіб, вимагали у ОСОБА_9 неправомірну вигоду в загальній сумі 1 030 000 (один мільйон тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 11.11.2024 складало 42 537 146 грн) за вплив на прийняття рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА_9, а саме рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24, а також скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24, та за вчинення інших дій, пов`язаних з використанням наявної влади, службового становища, зв`язків та знайомств, направлених на забезпечення прийняття вказаних судових рішень. Водночас, вони висловили обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаних судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди. Крім того, 06.11.2024 ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та інші невстановлені особи одержали першу частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесяти п`яти тисяч) доларів США.
58.Слідча суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
59.У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).
60.Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
61.Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про арешт майна підозрюваного, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
62.Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, слідча суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
63.Обґрунтованість підозри підтверджується документами, долученими до клопотання, зокрема, копіями:
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 14.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_9 разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є засновниками ПП «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб». Зазначається, що відповідно до статуту ПП «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» керівником підприємства був ОСОБА_14, а рішення про зміну директора могло бути прийняте виключно одностайним повним складом засновників. Проте, у жовтні 2023 року була прийнята нова редакція статуту, відповідно до якого керівництво покладалось на трьох директорів, які являються засновниками, або представниками засновників, а рішення зборів були правомочними виключно у випадку явки усіх засновників, оскільки раніше ОСОБА_14 зловживав неодноразово неявкою на збори. У лютому 2024 року ОСОБА_9 звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області з метою вирішення питання щодо визнання зборів правомочними у випадку присутності на зборах більшості засновників, тобто двох (судова справа № 914/386/24). Водночас, пізніше ОСОБА_14 звернувся із позовом до Господарського суду Львівської області щодо повернення в дію старої редакції статуту, відповідно до якої він міг одноосібно здійснював керівництво підприємством (судова справа № 914/653/24). У червні 2024 року позов ОСОБА_9 було задоволено. Поряд з цим, 30.07.2024 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_3 за допомогою месенджера «Signal» та запропонував зустрітись, після чого вони 02.08.2024 зустрілись у м. Львів та ОСОБА_3 повідомив, що головуючий у справі № 914/653/24 сформував позицію на користь ОСОБА_14, а також, що останній заручився підтримкою впливових людей, а ОСОБА_9 слід було звертатись до ОСОБА_3 щодо вирішення питання на користь ОСОБА_9 . Також зазначається, що 06.10.2024 ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_3 та поцікавився, хто впливав на прийняття рішення в суді першої інстанції в інтересах ОСОБА_14, та той повідомив йому, що це були якісь серйозні люди із Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МОУ), однак хто саме, не повідомив, а окрім того, зазначив, що ситуацією щодо розгляду судових справ у Західному апеляційному господарському суді поцікавиться у колишнього голови цього суду - ОСОБА_8 . 11.10.2024 ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_9 та вони домовились про зустріч наступного дня 12.10.2024 під час зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9, що спілкувався із ОСОБА_8 та що за вирішення питання на користь ОСОБА_9, тобто вирішення питання з людьми, які впливають на рішення в інтересах ОСОБА_14, а також із суддями Західного апеляційного господарського суду щодо залишення рішення суду першої інстанції у справі № 914/386/24 у силі, скасування рішення першої інстанції у справі № 914/653/24, а також подальше вирішення питання в касаційній інстанції щодо залишення таких рішень Західного апеляційного господарського суду в силі, ОСОБА_9 необхідно надати їм 1 000 000 доларів США, інакше, рішення будуть не на користь ОСОБА_9 13.10.2024 під час зустрічі у м. Львів ОСОБА_3 підтвердив ОСОБА_9 раніше висловлену вимогу, а також повідомив, що можливо надати неправомірну вигоду частинами, після чого вони домовились про зустріч у комплексі «Святий Щарбель» у м. Моршин, де відпочивав ОСОБА_8, щоб обговорити усі питання із ним /а.с. 39-45 т. 2/;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 17.10.2024, у сукупності з даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.10.2024, відповідно до яких 16.10.2024 під час зустрічі ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_8 у комплексі «Святий Щарбель» ум. Моршин, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтвердили ОСОБА_9 вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 доларів США, водночас, роз?яснили, що кошти у цій сумі призначені для людей із ГУР МОУ та повідомили, що ОСОБА_14 замовив цим особам вбивство ОСОБА_9 . Поряд з цим, ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_8, показуючи пальцями, повідомив, що за вирішення питання із суддями Західного апеляційного суду у справі № 914/386/24, наступне судове засіданні у якій було призначене 04.11.2024, ОСОБА_9 мав надати 75 000 доларів США. Цю неправомірну вигоду ОСОБА_9 мав передати через ОСОБА_4 - колишнього голову Господарського суду Львівської області. Також, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що умови, які висуваються за вирішення питання із суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 йому додатково повідомить ОСОБА_3, для чого мав зустрітись із головою Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_16 . Окрім того, ОСОБА_17 зазначив, що вирішувати питання у суді касаційної інстанції щодо залишення без змін відповідних рішень Західного апеляційного господарського суду буде після подання касаційних скарг. Цього ж дня, дорогою до м. Львів на АЗС ОККО ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9 про те, що за вирішення питання із суддями у справі № 914/653/24 ОСОБА_9 має надати неправомірну вигоду від 80 000 до 90 000 доларів США, та зазначив, що точну суму він зможе назвати лише після спілкування із ОСОБА_16 уранці наступного дня. Окрім того, ОСОБА_3 повторив, що за вирішення із суддями Західного апеляційного господарського суду питання щодо залишення рішення суду першої інстанції у справи № 914/386/24 у силі, ОСОБА_9 має надати неправомірну вигоду у сумі 75 000 доларів США, яку ОСОБА_18 мав передати через ОСОБА_4 /а.с. 46-51 т. 2, а.с. 53-55 т. 3/;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 31.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 25.10.2024 під час зустрічі із ОСОБА_9 повідомив йому про зменшення суми неправомірної вигоди, а саме про те, що загальна сума буде складати саме 1 000 000 доларів США. Зокрема, ОСОБА_3 зазначив ОСОБА_9, що у якості знижки суму неправомірної вигоди за вирішення питань у Західному апеляційному господарському суді ОСОБА_9 може відняти від загальної суми у розмірі 1 000 000 доларів США. Окрім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9, що спілкувався із ОСОБА_16 та останній повідомив, що у справі № 914/653/24 кінцеве рішення буде прийняте після 04.11.2024, з урахуванням позиції суддів у справі № 914/386/24. Також, 28.10.2024 під час зустрічі ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, останній повідомив ОСОБА_9, що неправомірну вигоду у сумі 1 000 000 доларів США він може передати частинами, зокрема, за допомогою палички написав на землі: «1:3» /а.с. 86-90, 154-167 т. 2, а.с. 3-8 т. 3/;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 09.11.2024, у сукупності з даними протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю від 15.11.2024, відповідно до яких 04.11.2024 у справі № 914/386/24 відбулось судове засідання, за результатами якого відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_9 з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було проголошено рішення щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції. Також, висновується, що під час телефонної розмови 05.11.2024 ОСОБА_3 підтвердив ОСОБА_9 необхідність передачі частини неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США саме через ОСОБА_4 . Цього ж дня ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_4, повідомив, що приніс кошти для ОСОБА_8, однак той зазначив, що не братиме кошти, оскільки ОСОБА_8 немає у місті та вони домовились зустрітись з цього приводу наступного дня. 06.11.2024 ОСОБА_9 приїхав до ОСОБА_4 до корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка та пройшовши у кабінет ОСОБА_4 передав йому попередньо ідентифіковані кошти у сумі 75 000 доларів США за залишення у силі рішення суду першої інстанції в силі у справі № 914/386/24 колегією суддів Західного апеляційного господарського суду. 07.11.2024 ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_3 та останній повідомив, що у присутності, зокрема, ОСОБА_8 він спілкувався із ОСОБА_16, та вони разом вирішили, що за скасування рішення суду першої інстанції у справі № 914/653/24 ОСОБА_9 має надати 100 000 доларів США членам колегії через ОСОБА_3 та від 20 000 до 30 000 доларів США ОСОБА_3 та ОСОБА_8 /а.с. 61-67 т. 2, а.с. 56, 57 т. 3/;
-протоколу огляду і вручення грошових коштів від 04.11.2024, відповідно до якого добровільно надані ОСОБА_9 кошти в сумі 75 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США кожна у кількості 750 штук, сформовані у 8 пачок, 7 з яких по 100 купюр та 1 з 50 купюр були оглянуті, зокрема, проведено їх почергову ідентифікацію, після чого вручені ОСОБА_9 з метою перевірки обставин вчинення злочину у цьому кримінальному провадженні /а.с. 28-38 т. 2/;
-протоколу обшуку від 05.12.2024, відповідно до якого під час обшуку житла ОСОБА_4 було виявлено 7 500 доларів США, серії та номери яких відповідають попередньо ідентифікованим згідно з протоколом огляду і вручення грошових коштів від 04.11.2024 /а.с. 103-116 т. 2/.
64.Дані, що містяться у наданих слідчій судді копіях матеріалів кримінального провадження № 52024000000000534 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
65.Отже, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні
66.Оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, вилучений у нього мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
67.Зокрема, ще під час обшуку детективи виявили у його мобільному телефоні контакти ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_8, із якими наявні чати із численними повідомленнями.
68.Водночас, повною мірою встановити ці обставини наразі неможливо, адже важливі для досудового розслідування відомості могли бути видалені.
69.Отже, наявні підстави для його арешту, визначені ч. 3 ст. 170 КПК України, адже він відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
70.Слідчою суддею також встановлено, що номінал, серії та номери 7 500 доларів США, виявлених під час обшуку у помешканні ОСОБА_4 співпадають із тими, що 04.11.2024 були ідентифіковані детективами НАБУ та вручені ОСОБА_9 для перевірки обставин вчинення кримінального правопорушення /а.с. 28-38 т. 2/ та зрештою передані ним ОСОБА_19 06.11.2024 відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
71.За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що такі кошти є предметом неправомірної вигоди, з огляду на що відповідають визначеним у ст. 98 КПК України критеріям речового доказу.
72.Отже, наявні підстави для їх арешту, визначені у ч. 3 ст. 170 КПК України.
Щодо можливості застосування спеціальної конфіскації
73.Заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо обвинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі (пункти 105, 107 рішення ЄСПЛ у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (Gogitidze and Others v. Georgia від 12.05.2015, заява №36862/05)). У процедурах конфіскації, що стосувалися доходів від серйозних злочинів суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (рішення ЄСПЛ у справах «Аркурі та інші проти Італії» /Arcuri and Others v. Italy/, заява № 52024/99; рішення у справі від 07.06.2005 «Морабіто та інші проти Італії» / Morabito and Others v. Italy/, заява № 58572/00; рішення у справі від 27.06.2002 «Батлер та інші проти Великої Британії» / Butler v. the United Kingdom/, заява №41661/98).
74.Отже, слідча суддя зауважує, що на даній стадії кримінального провадження для накладення арешту на майно обставини не повинні бути встановлені на підставі достатності доказів, як того вимагають положення ст. 96-2 КК України за результатами судового розгляду, натомість, діє стандарт «достатності підстав вважати», що майно підлягатиме спеціальній конфіскації.
75.Прокурор покликався, що кошти, віднайдені у ОСОБА_4 у сумі 9 600 доларів США, які не були попередньо ідентифіковані, з огляду на обставини розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб можуть бути конвертованими від предмету неправомірної вигоди у сумі 75 000 доларів США, або ж одержаними від іншої злочинної діяльності.
76.Оскільки детективами здобуто відомості, що ОСОБА_4 ймовірно одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду за вплив на вирішення суддями Західного апеляційного господарського суду судової справи № 914/386/24 на користь ОСОБА_9, з урахуванням викладеного у цій ухвалі, наявні достатні підстави вважати, що віднайдені у нього кошти у сумі 9 600 доларів США можуть бути предметом неправомірної вигоди, обставини одержання якої наразі розслідуються, у т.ч. могли бути конвертовані.
77.Водночас, захисник зазначив, що ці кошти заощаджені ОСОБА_4 з офіційних доходів, які він задекларував.
78.Слідча суддя дослідила долучену до клопотання копію декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 за 2023 рік, відповідно до якої дохід ОСОБА_4 у 2023 році склав 2 521 577 грн, а дружини 10 360 грн. Поряд з цим, ОСОБА_4 задекларував грошові активи загалом у розмірі 173 692 грн, а також грошові активи його дружини у сумі 12 000 грн /а.с. 58-61 т. 3/.
79.Поряд з цим, витрат на придбання рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4 та його дружина впродовж року не здійснювали.
80.Зазначене вказує на те, що спосіб життя, який веде ОСОБА_4 є витратним та не дозволяє робити значні заощадження коштів. До того ж, з огляду на незначний дохід дружини підозрюваного убачається, що вона фактично перебуває на його утриманні.
81.Слідча суддя також враховує, що зі звільненням ОСОБА_4 у відставку, його дохід зменшився.
82.Так, згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
83.З огляду на викладене, ОСОБА_4, на переконання слідчої судді, не міг заощадити кошти у сумі 9 600 доларів США з офіційних доходів.
84.Водночас, достеменно ці обставини підлягають встановленню під час досудового розслідування.
85.Наразі ж достатньо підстав вважати, що вилучені у ОСОБА_4 кошти у сумі 9 600 доларів США ймовірно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
86.За таких обставин, наявні визначені у ч. 3 ст. 170 КПК України підстави для арешту коштів, вилучених під час проведення обшуку у ОСОБА_4 у сумі 9 600 доларів США.
87.Доводи захисника щодо того, що дозвіл на відшукання та вилучення не було надано в ухвалі про дозвіл на обшук слідча суддя вважає неспроможними.
88.Слідча суддя зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право … вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
89.Отже, слідчий, прокурор під час проведення обшуку мають право також вилучати документи та речі, які мають значення для кримінального провадження, а також предмети, які вилучені законом з обігу, незалежно від їх відношення до кримінального провадження, та які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
90.Оскільки наявні підстави вважати, що вилучені у ОСОБА_4 під час проведення обшуку 05.12.2024 кошти у сумі 9 600 доларів США ймовірно отримані від вчинення кримінального правопорушення, такі можуть підлягати спеціальній конфіскації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
91.За таких обставин, наявні підстави для арешту цих коштів, передбачені ч. 4 ст. 170 КПК України.
Щодо можливості конфіскації майна
92.У силу положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно, зокрема, підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
93.У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, за вчинення якого передбачено додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна.
94.Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
95.Отже, вилучені під час проведення обшуку кошти ОСОБА_4 у сумі 9 600 доларів США може бути конфісковано, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
96.Поряд з цим, згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 за 2023 рік, він перебуває у шлюбі із ОСОБА_20 /а.с. 58-61 т. 3/.
97.У СК України встановлена презумпція належності на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу.
98.На підставі викладеного у цій ухвалі, слідча суддя вважає, що до коштів у сумі 9 600 доларів США, на які просить накласти арешт прокурор, підлягає застосуванню така презумпція.
99.До того ж, із наданих слідчій судді матеріалів клопотання не встановлено обставин, які б давали підстави відносити таке майно до особистої приватної власності.
100.Поряд з цим, положення ч. 1 ст. 70 ЦК України: «У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором», вказують на те, що частки у спільній сумісній власності визначаються виключно під час поділу майна. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).
101.Отже, визначення часток у спільній сумісній власності має наслідком припинення такого різновиду форми власності. Відповідно до вищенаведених положень СК України таке здійснюється виключно за взаємною згодою подружжя або, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71). Отже, у такому разі наявний спір про праву, що вирішується у порядку цивільного судочинства, що не віднесено до компетенції слідчого судді.
102.А тому відповідно до засади диспозитивності слідча суддя під час цього розгляду не вправі визначати частки у майні подружжя підозрюваного. На підставі зазначеного, слідча суддя також не знаходить підстав для застосування позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19) щодо можливості визначення наразі часток у майні подружжя, що арештоване, адже суд висловив таку позицію, за результатами вирішення відповідного питання у рамках цивільного судочинства, як і повинно вирішуватись.
103.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги позицію ВС, викладену у постанові від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18, відповідно до якої спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно, в тому числі і яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом поділу його з виділенням часток.
Щодо ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна
104.Оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вилучений у його житлі мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а кошти ймовірно є предметом неправомірної вигоди, можуть бути конфісковані, наявні вагомі підстави вважати, що існує ризик їх приховування, пошкодження, псування, знищення, передання.
105.З цього приводу слідча суддя бере до уваги обставини відшукання цих коштів, відповідно до яких ОСОБА_4 добровільно не надав детективу речі та документи, зазначені в ухвалі слідчої судді про дозвіл на обшук. Натомість, заздалегідь ідентифіковані кошти, ймовірно одержані ОСОБА_4 від ОСОБА_9 06.11.2024 були віднайдені усередині дивану під оббивкою та його наповненням.
106.За таких обставин, ОСОБА_4 міг усвідомлювати, що такі кошти є предметом неправомірної вигоди та зберігав їх у нетиповому для цього місці, тим самим, ймовірно намагався приховати їх, зокрема, від працівників правоохоронних органів.
107.З огляду на наведене, майно підлягає арешту шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування ним. Адже саме у наведений спосіб можна запобігти встановленим ризикам.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи
108.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
109.На переконання слідчої судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене детективом майно, з метою збереження речових доказів, конфіскації майна, як виду покарання та спеціальної конфіскації є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
110.Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчої судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень.
111.Слідча суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
112.Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
113.Однак, слідчій судді належить визначити, чи виправданим буде обмеження права власності, в тому числі, дружини підозрюваного, у разі накладення арешту.
114.У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
115.Щодо законності втручання, то КПК України не встановлює заборон з цього приводу. У ч. 5 ст. 170 встановлено тільки вимогу того, що у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, до якого належить майно, що перебуває у режимі спільної сумісної власності.
116.Ба більше, законодавство передбачає і подальший механізм конфіскації такого майна. Так, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у ч. 6 ст. 48 встановлює: «У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця».
117.На підставі викладеного, закон передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного, що є спільною сумісною власністю, а питання звернення стягнення на таке із визначенням частки буде вирішуватись судом під час виконання вироку. До того ж, із урахуванням положень СК України така частка не обов`язково буде становити 1/2 кожного об`єкту майна чи загалом 1/2 всього спільного сумісного майна подружжя. А тому при накладенні арешту на майно, поряд з відсутністю у слідчого судді повноважень на визначення часток у спільній сумісній власності, ще й недоцільно визначати такі частки, адже під час виконання вироку суд може відступити від рівності часток подружжя.
Щодо наслідків арешту майна
118.На переконання слідчої судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини та початкову стадію досудового розслідування, такий арешт не є надмірно обтяжливим.
119.Поряд з цим, наразі слідчій судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення арешту відповідного майна на інтересах ОСОБА_4 та його дружини.
Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням
120.Прокурор обґрунтовує необхідність арешту майна потребою збереження доказів для забезпечення розслідування кримінального правопорушення та спеціальної конфіскації.
121.З огляду на обставини, викладені у цій ухвалі, на переконання слідчої судді наведене узгоджується із завданнями кримінального провадження, передбаченими у ст. 2 КПК України, та існують обґрунтовані підстави вважати, що таке завдання може бути виконане, внаслідок збирання достатніх доказів для повного та неупередженого розслідування.
122.Водночас, слідча суддя не вважає за необхідне надавати окремо детальні відповіді на ряд інших доводів володільців майна та сторони захисту, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 372 КПК України, слідча суддя
п о с т а н о в и л а:
Клопотання про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення 05.12.2024 обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме:
-кошти в сумі 7500 доларів США (усі банкноти по 100, наступних серії та номерів: PG 79335977 C, PG 79335982 C, PG 79335986 C, PK 72947965 E, QC 10178303 A, PK 72453254 E, PA 24776581 C, PJ 31408502 B, PJ 31408324 B, LD 09266557 C, PJ 31408330 B, PJ 31408332 B, PK 72453300 E, PJ 31408326 B, PK 72461584 E, PJ 34158294 B, PG 79335978 C, PB 01166016*, PK 72947964 E, PK 72453234 E, LB 54188487 L, JC 46789097 A, PJ 31408528 B, PJ 31408529 B, PK 72453242 E, QD 18654699 A, QD 18654695 A, QD 18654691 A, QD 18654687 A, PB 54292685 M, PA 66464630 A, LL 16791312 D, MB 72030250 R, PG 24763280 C, PB 16218538 N, LC 39570314 A, LG 36887252 D, QD 12056161 A, QD 18654696 A, QD 18654692 A, QD 18654688 A, QD 18654684 A, PA 66464627 A, PB 13236745 F, PA 29466305 B, PG 24763282 C, PB 16218537 N, PB 05772592 D, MB 41830946 Q, QD 12056162 A, QD 12056166 A, QD 18654697 A, QD 18654698 A, QD 18654693 A, QD 18654689 A, QD 18654685 A, PB 33399392 M, LH 15888505 C, LL 34172906 G, LB 84187476 K, PB 16218535 N, PB 05772589 D, PF 62551870 C, LB 35766687 S, QD 18654694 A, QD 18654686 A, QD 18654690 A, PA 66464628 A, MA 48068493 A, LB 42626370 H, PB 26761092 G, PA 66464629 A, MH 02521186 A, PK 44245017 H, MB 01114964 D);
-мобільний телефон Apple iPhone 7Plus, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
-кошти в сумі 9600 доларів США (усі банкноти номіналом 100 доларів США).
Ухвала підлягає негайному виконанню уповноваженими у кримінальному провадженні № 52024000000000534 детективами.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати прокурору, ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування слідчому судді, а під час судового провадження - суду.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя ОСОБА_1