Document No. 124347824

Date of the hearing: 03/12/2024
Date of the decision: 03/12/2024
Case №: 991/6293/24
Proceeding №: 52021000000000006
Instance: HACC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC): Kryklyvyi V.V.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/6293/24

Провадження № 1-кп/991/81/24

У Х В А Л А

03 грудня 2024 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_16,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000006 від 05.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_13, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою від 23.07.2024 призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 232), а ухвалою від 13.08.2024 обвинувальний акт призначено до судового розгляду та задоволено клопотання обвинувачених про здійснення судового провадження колегіально судом у складі трьох суддів (т. 6 а.с. 93).

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.08.2024 для розгляду вказаної справи визначено колегію у складі: головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 6 а.с. 106).

27.11.2024 до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (т. 16 а.с. 7).

Обґрунтування клопотання

У клопотанні прокурор прохала продовжити строком на два місяці обов`язки, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_15 у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Мотивуючи клопотання, прокурор зазначила про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_15 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: (1) переховуватися від суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор зазначила про те, що:

(1) ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

(2) у ОСОБА_15 наявний діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордону (дійсний до 2026 року), на підставі якого він у період часу з 20.09.2022 по 22.09.2022 перебував на території Республіки Польща, що вказує на можливість останнього виїзду за кордон під час дії воєнного стану;

(3) колишня дружина ОСОБА_15 - ОСОБА_31 та його донька - ОСОБА_32, з 2022 року проживають на території Угорщини та Республіки Польща;

(4) належний майновий стан обвинуваченого дозволяє йому проживати за кордоном.

Щодо актуальності ризику незаконно впливу обвинуваченим на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказала, що свідками у цій справі є особи, пов`язані службовими зв`язками з ОСОБА_15, а саме діючі та колишні працівники ДП «НАЕК «Енергоатом», а також працівники АТ «КІЕП», які є виконавцями робіт, замовником яких виступає ВП «Атомпроектінжинірнг» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Окрім того, 09.11.2019 після того як ОСОБА_15 дізнався про попередні висновки Державної аудиторської служби України щодо порушення процедури віднесення до державної таємниці відомостей, що містяться в договорі від 09.12.2020, він прохав ОСОБА_12 повідомити про це ОСОБА_33 та ОСОБА_14 .

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 наполягала на продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15, з підстав, зазначених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, у зв`язку з його безпідставністю та відсутністю ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків.

Представник потерпілого ОСОБА_6 не наполягала на задоволенні клопотання прокурора, поклавшись на розсуд суду.

Інші учасники своєї правової позиції щодо клопотання не висловили, поклавшись на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_34 повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив. Захист обвинуваченої ОСОБА_13 у цьому судовому засіданні здійснювався іншим захисником ОСОБА_8 .

За таких обставин, неприбуття до суду одного із захисників обвинуваченої ОСОБА_13 не перешкоджає проведенню судового засідання.

Мотиви суду

Заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування (абз. 1 ч. 3 ст. 331 КПК України).

В силу ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.

З реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) та матеріалів судового провадження судом установлено таке.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2023 до підозрюваного ОСОБА_35 застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 000 000 грн та покладено такі обов`язки: (1) прибувати за кожною вимогою до детективів, прокурорів, слідчого судді та суду; (2) не відлучатися з Київської області без дозволу детективів, прокурорів та суду; (3) повідомляти детектива, прокурора про зміну свого місця проживання; (4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_15 ; (5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та вїзд в Україну; (6) носити електронний засіб контролю (т. 16 а.с. 11).

У подальшому, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду(1) від 24.01.2024 у справі № 991/530/24, (2) від 19.03.2024 у справі № 991/1977/24, (3) від 16.05.2024 у справі № 991/4018/24 та (4) від 14.06.2024 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_15, продовжувався (п. 290-293 Розділ ІІ Реєстру).

Востаннє, під час судового засідання ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.10.2024 у справі № 991/6293/24, обвинуваченому ОСОБА_15 до 08.12.2024 продовжено строк дії таких обов`язків: (1) прибувати за кожною вимогою до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суду; (2) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання; (3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_30, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті; (4) здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (т. 8 а.с. 40).

До закінчення дії зазначених вище обов`язків прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку їх дії в порядку ст. 199 КПК України

Щодо меж розгляду клопотання

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_15 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.

Щодо ризику переховування ОСОБА_15 від суду

Надаючи оцінку продовженню існування ризику переховування ОСОБА_15 від суду, суд оцінює відомості, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на порушення відповідних процесуальних обов`язків.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15, ст. 12 та Приміткою до ст. 45 КК України віднесений до особливо тяжких і корупційних. Зазначене унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням.

На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченої існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Так, з долучених прокурором матеріалів слідує, що обвинувачений ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, дійсний до 02.08.2026 (т. 16 а.с. 28 зв.).

Окрім того, відповідно до відомостей, що містяться в Центральній підсистемі Державної прикордонної служби України «Аркан», 20.09.2022 ОСОБА_15 перетнув державний кордон України, в напрямку виїзду до Угорщини, на підставі листа від 14.09.2022 № МЕО № 26 1.4-21.2-13338 та 22.09.2022 повернувся до України (т. 16 а.с. 30).

У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_15, не зважаючи на обмеження на перетин державного кордону в умовах діючого воєнного стану, що регламентовані Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, перетинав державний кордон.

Водночас, з матеріалів клопотання вбачається, що обвинувачений ОСОБА_15 має колишню дружину - ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою має спільну дитину - ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 16 а.с. 58 - 60).

Так, 10.03.2022 ОСОБА_38 спільно з ОСОБА_39 перетнули державний кордон у напрямку виїзду до Угорщини, а 16.07.2023 повернулися до України з Республіки Польща. У подальшому 28.07.2023 вказані особи спільно виїхали до Угорщини, після чого 07.08.2023 до України повернулася лише ОСОБА_38 (т. 16 а.с. 30 зв.?31).

Отже, колишня дружина та донька обвинуваченого протягом тривалого часу перебували за кордоном, що може вказувати на наявність у обвинуваченого сталих зв`язків за межами України.

Водночас, суд звертає увагу на майновий стан обвинуваченого ОСОБА_15, який вказує на можливість обвинуваченого проживати за кордоном.

Так, згідно з відомостями «Доходи фізичних осіб» (Державної фіскальної служби України) / Єдине вікно подання електронної звітності (ЄДЗВ), ОСОБА_15 у період часу з 2020 року по перший квартал 2024 року отримав оподаткований дохід 8 347 006 грн (т. 16 а.с. 62 зв.).

Окрім того, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_15 на праві власності належать:

- квартира АДРЕСА_1 площею 73,4 кв. м., вартість якої на дату набуття права власності становить 1 769 000 грн (т. 16 а.с. 33 зв);

- житловий будинок АДРЕСА_2 площею 76 кв. м., вартість якого на дату набуття права власності становить 62 248,00 грн (т. 16 а.с. 36 зв.);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7422085602:25:024:0009 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,25 га, вартість якої на дату набуття права власності становить 42 650,00 грн (т. 7 а.с. 36 зв.);

- нежитлове приміщення підвалу (в літері «А») по АДРЕСА_3, загальною площею 88,3 кв.м., вартість якого на дату набуття права власності становить 227 500,00 грн (т. 16 а.с. 37 зв.).

Згідно з відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_15 на праві власності належать:

- автомобіль MERCEDES-BENZ 300G E, 1993 року випуску, дата набуття права власності: 13.06.2014, вартість на дату набуття права власності: 120 000,00 грн (т. 16 а.с. 45.);

- автомобіль MERCEDES-BENZ G 63 AMG, 2013 року випуску, дата набуття права власності: 28.06.2022, вартість на дату набуття права власності: 1 800 000,00 грн (т. 16 а.с. 45 зв.).

Відповідно до реєстру декларацій, ОСОБА_15 у виправленій декларації за 2020 рік повідомив про наявність у нього таких активів та їх вартість на момент набуття:

- вищевказані об`єкти рухомого та нерухомого майна (окрім MERCEDES-BENZ G 63 AMG, 2013 року випуску);

- гараж за адресою: АДРЕСА_4, площею 18 кв.м, дата набуття права власності: 17.03.1995;

- годинник наручний Breitling, дата набуття права власності: 03.03.2002, вартість на дату набуття права власності: 49 000,00 грн;

- годинник наручний IWC, дата набуття права власності: 03.03.2007, вартість на дату набуття права власності: 78 000,00 грн;

- грошові кошти у розмірі 89 500,00 доларів США та 54 500,00 Євро та кошти, розміщені на банківських рахунках у розмірі 7 452 доларів США та 6 466 Євро;

- автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, дата набуття права власності: 12.12.2009, вартість на дату набуття права власності: 240 000,00 грн;

- автомобіль MERCEDES-BENZ S 63 AMG, 2007 року випуску, дата набуття прав власності: 17.05.2008, вартість на дату набуття права власності: 301 567,00 грн;

- водний засіб Buster S, 2008 року випуску, дата набуття права власності: 02.12.2008, вартість на дату набуття права власності: 36 000 грн (т. 16 а.с. 46 - 57).

Водночас, суд враховує, що ОСОБА_15 фактично проживає та користується будинком АДРЕСА_5, який з 18.08.2009 на праві власності належить його доньці - ОСОБА_40 та вартість якого на дату набуття права власності становить 1 783 155,00 грн (т. 16 а.с. 61).

Отже, на переконання суду, співставлення у взаємозв`язку можливих негативних наслідків у результаті вирішення кримінального провадження із наявною у обвинуваченого можливістю покинути територію України, не виключає існування на даний час ризику переховування ОСОБА_15 від суду.

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, втім у своїй сукупності вказує суду на продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який дотепер залишається актуальним, хоча і є значно меншим від часу повідомлення ОСОБА_15 про підозру та застосування до нього запобіжного заходу.

З огляду на викладене, суд вважає, що натепер ризик переховування ОСОБА_15 не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати. Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, що передбачені п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України: (1) прибувати за кожною вимогою до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суду; (2) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання; (3) здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Щодо ризику впливу на свідків

Аналізуючи доводи прокурора, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Отже, на переконання колегії суддів, на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, відтак твердження захисника щодо відсутності такого ризику є неспроможними.

З матеріалів клопотання вбачається, що свідками у цьому кримінальному провадженні є особи, які пов`язані службовими зв`язками з ОСОБА_15, а саме діючі та колишні працівники (1) ДП «НАЕК «Енергоатом» - ОСОБА_25 та ОСОБА_24 ), а також (2) АТ «КІЕП» - ОСОБА_41, ОСОБА_28, ОСОБА_27 та ОСОБА_26, які є виконавцями робіт, замовником яких виступає ВП «Атомпроектінжинірнг» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Окрім того, з протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що 09.11.2021 після того як ОСОБА_15 дізнався про попередні висновки Державної аудиторської служби України щодо порушення процедури віднесення до державної таємниці відомостей, що містяться в договорі від 09.12.2020, він прохав ОСОБА_12 повідомити про це ОСОБА_33 та ОСОБА_14 (т. 16 а.с. 24.).

Зазначене у сукупності із можливістю впливу ОСОБА_15 на інших осіб шляхом використання свого становища, обумовленого зайняттям керівних посад у державному підприємстві (т. 16 а.с. 27) та набутих зв`язків, дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим. Тому, необхідним є продовження ОСОБА_15 обов`язку, регламентованого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, утримуватися від спілкування з особами, які визначені прокурором та які є свідками у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність продовження строку дії кореспондуючих цим ризикам обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15, підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 194, 331, 350 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 - задовольнити.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,

продовжити до 08.12.2024, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Search

Document No. 124347824