- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/14040/24
провадження №11-сс/991/23/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2024 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин та ризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, визначений розмір якої не є завідомо непомірним та буде достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 18 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відмовити повністю та змінити застосований запобіжний захід на особисте зобов`язання, у випадку, якщо суд дійде переконання про необхідність застосування до особи запобіжного заходу у вигляді застави - визначити передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК мінімально можливий розмір застави у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242 240 грн. 00 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник наводив наступні доводи.
Захист вважав, що зібраними доказами не підтверджується обґрунтованість підозри особи у вчиненні інкримінованого йому діяння. Єдиним доказом, на підставі якого будується лінія сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення є показання підозрюваного ОСОБА_10 від 12 листопада 2024 року. Досудове розслідування кримінального провадження триває більше 9 місяців, ОСОБА_5 сприяв органу досудового розслідування, зокрема, ним в якості свідка надано покази щодо обставин, з`ясування яких встановлюється у цьому кримінальному провадженні, не чинив жодних перешкод під час проведення обшуку у його службовому кабінеті, огляді його робочого комп`ютера, зовнішніх носіїв інформації, мобільного телефону, тощо, надав паролі доступу до комп`ютера та мобільного телефону. За результатом проведення таких дій не встановлено жодної інформації, яка б свідчила про причетність особи до розслідуваного кримінального провадження, з якої б вбачався умисел на вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Доказів, які б свідчили про протилежне у сторони обвинувачення немає і не може бути.
Ризик переховуватись від органу досудового розслідування є надуманими та необґрунтованими з огляду на наступне.
ОСОБА_5 з 2008 року проходить службу в органах МВС НП України, за місцем служби характеризується виключно позитивно, є дисциплінованим та кваліфікованим працівником, випадків порушення дисципліни не зафіксовано, до відповідальності не притягувався, характеризується, як спокійна та врівноважена людина, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, є особою призовного віку, на останнього розповсюджуються обмеження щодо виїзду чоловіків закордон, ОСОБА_5 звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою з проханням прийняти на зберігання паспорт громадянина для виїзду закордон. Єдиним джерелом доходу, за рахунок якого живе сім`я ОСОБА_5 є заробітна плата отримана ним та його дружиною за місцем служби, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інших джерел доходу не має, має непогашену кредитну заборгованість у AT «ПриватБанк» у розмірі - 145 886 грн.
Зважаючи на наявність сталих соціальних зв`язків, відсутність матеріальних активів, які б дозволили переховуватись від органу досудового розслідування, суду, наявність значної кількості боргових зобов`язань, факт звернення до органу ДМС задля здачі паспорту для виїзду закордоном, а також беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 з квітня 2024 року відомо про факт здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні і за цей час особою не здійснено жодних дій, які б перешкодили його здійсненню, не вжито жодної спроби переховуватись від органу досудового розслідування та суду, сторона захисту вважала, що зазначений ризик відсутній.
Щодо ризику незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні зазначено, що ОСОБА_5, будучи слідчим, володіючи відповідними знаннями та навичками щодо форм та методів збору доказів під час досудового розслідування, мав 8 місяців задля здійснення таких дій, однак не вжив їх, при цьому, обвинуваченням не наводилось конкретних аргументів на користь існування такого ризику, всі доводи гуртуються виключно на припущеннях, а відтак наявність такого ризику також є необґрунтованою.
Так само, враховуючи вищевказані обставини, стороні захисту незрозуміло, яким чином ОСОБА_5 зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому, числі й шляхом спотворення відповідної інформації, документів, що має значення для досудового розслідування. Наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є суто домислом сторони обвинувачення, який не підтверджується жодним чином.
Крім того, визначена сума застави у розмірі 605 600 грн. для особи є завідомо непомірною для реального виконання, оскільки не відповідає його дійсному майновому стану, що є порушенням не тільки ч.4 ст.182 КПК, але й ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Наразі ОСОБА_11, яка є знайомою ОСОБА_5, за його проханням внесено суму застави у розмірі 310 00 грн. Інших джерел доходу, осіб, які б могли внести визначену ухвалою слідчого судді суму застави у ОСОБА_5 немає, немає і змоги внести залишок застави самостійно, у зв`язку з чим за апеляційною скаргою захисник просить зменшити розмір застави до мінімально можливого, визначеного п.3 ч.5 ст.182 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позиції підозрюваного та його захисників, прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені матеріали клопотання детектива, надані стороною захисту письмові матеріали, а також з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про нього в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року за підозрою, у тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, а саме проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду та одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з оперуповноваженим ДСР ОСОБА_10 та прокурором ОСОБА_12, з метою власного збагачення та збагачення вказаних осіб, в період з лютого 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, та по 11 квітня 2024 року, знаходячись в м.Києві, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримавши в ході досудового розслідування кримінальних провадженнях №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року, №12023000000001563 від 28 серпня 2023 року відомості про наявність рухомого майна у власності ОСОБА_13, ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей» та нерухомого майна у власності ОСОБА_14, маючи законні підстави та відповідні повноваження, визначені ст.171 КПК, на звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешти вказаного майна, погодженими з прокурором, або надання відповідної інформації прокурору для звернення ним безпосередньо з клопотаннями про арешти майна, висловив ОСОБА_13 через ОСОБА_10 прохання надати неправомірну вигоду та 11 квітня 2024 року отримав неправомірну вигоду в розмірі 150 000 доларів США від ОСОБА_13 за не вчинення ним та прокурором ОСОБА_12 дій, пов`язаних з проведенням в ході досудового розслідування кримінальних проваджень №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року, №12023000000001563 від 28 серпня 2023 року обшуків, вилученням вантажної техніки, яка перебуває у власності ОСОБА_13, підконтрольних йому юридичних осіб - ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», звернення до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_13, його рідних, підконтрольних юридичних осіб, що було можливо через наявність наданих йому та прокурору ОСОБА_12 службових повноважень.
16 грудня 2024 року детективом НАБУ за погодженням із прокурором САП складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, яке того ж дня вручено останньому.
Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
Так, на думку колегії суддів, в наданих слідчому судді і досліджених матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочини, зокрема такі відомості підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якими підтверджуються факти прохання та одержання неправомірної вигоди, зокрема: копіями протоколів №19/2841 від 26 березня 2024 року за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого 20 березня 2024 року ОСОБА_10 в телефонній розмові зі ОСОБА_15 визначив час зустрічі та прийняття рішення щодо надання чи ненадання неправомірної вигоди; №19/2842 від 26 березня 2024 року за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого 21 березня 2024 року ОСОБА_10 під час зустрічі з ОСОБА_15 підтвердив свої вимоги щодо надання неправомірної вигоди в сумі 150000 доларів США для себе, інших службових осіб ДСР НПУ, ГСУ НПУ та Офісу Генерального прокурора; №19/3028 від 29 березня 2024 року за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого 26 березня 2024 року ОСОБА_10 під час зустрічі з ОСОБА_15 остаточно визначив, що неправомірну вигоду в сумі 150 тис. дол. США. необхідно надати саме за не перешкоджання скасуванню арешту з речей і майна, не накладенню арешту на інше майно та не перешкоджання подальшій господарській діяльності ОСОБА_13 та пов`язаних із ним товариств; №19/3346 від 05 квітня 2024 року за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого 03 квітня 2024 року ОСОБА_10 під час зустрічі з ОСОБА_15 запевнив останнього в обізнаності слідчого та прокурора про «домовленості» та у невчиненні дій щодо арешту майна, за які одержується неправомірна вигода; №19/3464 від 10 квітня 2010 року, за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого зафіксовані розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_15 за період з 25 березня по 09 квітня 2024 року, під час яких вони домовляються про зустрічі, розмовляють щодо не накладення арештів на майно ОСОБА_15 ; №19/3646 від 15 квітня 2010 року, за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_10, відповідно до якого зафіксовані розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_15 за 10 квітня 2024 року, а саме як ОСОБА_10 домовляється зі ОСОБА_15, щоб той зустрівся з адвокатом та передав йому «документи» (грошові кошти), а також повідомив йому номер телефону цього адвоката « НОМЕР_1 » та що його звуть ОСОБА_16 . Також ОСОБА_10 повідомляє ОСОБА_15, що спілкувався з прокурором та той повідомив, що вирішується питання щодо експертизи. О 18:09:17 ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_15 та вони домовилися про зустріч 11 квітня 2024 року на заправці «КЛО» на Одеській трасі; №19/3914 від 23 квітня 2024 року, яким зафіксовано проведення НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю контролю особи ОСОБА_15 . Вказаною НСРД та протоколом за результатами її проведення зафіксована зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_18 11 квітня 2024 року о 07:30 на автозаправці «КЛО» біля смт. Глеваха Київської області під час якої ОСОБА_15, перебуваючи в автомобілі VOLVO, на якому приїхав ОСОБА_18, передав неправомірну вигоду в сумі 150000 дол. США для подальшої передачі її ОСОБА_10 ; №19/3913 від 23 квітня 2024 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, під час якого зафіксовані зустрічі ОСОБА_10 зі ОСОБА_15, висловлення ним прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150000 доларів США для себе, інших службових осіб ДСР НПУ, ГСУ НПУ та Офісу Генерального прокурора (зустріч 21 березня 2024 року), визначення умов отримання неправомірної вигоди, а саме за не перешкоджання скасуванню арешту з речей та майна, не накладення арешту на інше майно, що належить ОСОБА_13 та його рідним (зустріч 26 березня 2024 рокук), розмови в телефонному режимі з прокурором ОСОБА_12, якому ОСОБА_10 повідомив про готовність ОСОБА_15 надати неправомірну вигоду, а ОСОБА_12 підтвердив свою обізнаність про ці домовленості (зустріч 03 квітня 2024 року), надання під час зустрічі зі ОСОБА_15 та адвокатом ОСОБА_19 ОСОБА_10, після спілкування в телефонному режимі зі слідчим ГСУ НПУ ОСОБА_20 та прокурором ОГП ОСОБА_12, запевнення, що більше майно не буде арештовуватися та домовленість про безпосередню зустріч адвоката з прокурором ОСОБА_12 для узгодження подальших питань укладення угоди про визнання винуватості ОСОБА_13 (зустріч 04 квітня 2024 року), повідомлення ОСОБА_10 в телефонному режимі ОСОБА_15 про надання неправомірної вигоди через адвоката під виглядом укладення договору про надання правової допомоги (телефонна розмова 09 квітня 2024 року), повідомлення ОСОБА_10 . ОСОБА_15 номеру телефону адвоката, з яким необхідно домовитися про зустріч (телефонна розмова 10 квітня 2024 року), вручення ОСОБА_15 500 доларв США та 149500 несправжніх (імітаційних) засобів номіналом по 100 доларів США для передання в якості неправомірної вигоди (10 квітня 2024 року), передання ОСОБА_15 на автозаправці «КЛО» біля смт.Глеваха Київської області адвокату ОСОБА_18 500 доларів США та 149500 несправжніх (імітаційних) засобів номіналом по 100 доларів США в якості неправомірної вигоди (11 квітня 2024 року); протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_15 вручені грошові кошти та імітаційні засоби у загальному розмірі 150 тис. доларів США; протоколом обшуку транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н.з. НОМЕР_2, в якому вилучено предмет неправомірної вигоди; протокол огляду від 20 травня 2024 року копії журналу Служби судової охорони обліку відвідувачів Печерського районного суду м.Києва, згідно якого встановлено, що на зворотній сторінці аркуша журналу з номером 132 в рядку 27 міститься запис за 21 березня 2024 року, 08 год. 19 хв., відвідувач - «Поталап Вячес.», тип документа, що посвідчує особу «Нац. пол.» мета відвідування - 310; запит на адресу ТУ Служби судової охорони в м. Києві від 16 квітня 2024 року та відповідь на вказаний запит; протоколом огляду від 27 травня 2024 року відповіді від 16 квітня 2024 року, отриманої з Печерського районного суду м.Києва, в якій зазначено, що в провадженні слідчих суддів вказаного суду в період з 15 березня по 11 квітня 2024 року знаходилося декілька справ за клопотанням сторони захисту про скасування арешту з майна в кримінальних провадженнях №42021000000002286, а також, що слідчим суддею ОСОБА_21 15 березня 2024 року розглядалося три клопотання від прокурора ОГП ОСОБА_12 про накладення арешту на майно, що перебуває у власності ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петрограніт», ТОВ «Інтер-Вей» із заявами про їх відкликання, поданими ОСОБА_12 в той же день, інші клопотання у вказаних кримінальних провадженнях про арешт майна, від слідчого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_12 не надходили; протоколом огляду від 04 жовтня 2024 року документів, наданих Печерським районним судом м.Києва від 14 серпня 2024 року, а саме трьох клопотань від 15 березня 2024 року прокурора ОГП ОСОБА_12 про накладення арешту на майно, що перебуває у власності ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петрограніт», ТОВ «Інтер-Вей» та трьох його заяв про їх відкликання; протоколом огляду від 23 травня 2024 року копій документів кримінальних проваджень №42021000000002286, 12023000000001563, вилучених 11 квітня 2024 року при проведенні обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_5 в приміщенні ГСУ НПУ, за адресою: м.Київ, просп. Валерія Лобановського, 51; протоколом огляду від 03 липня 2024 року копій документів наглядових проваджень №42021000000002286, 12023000000001563, вилучених під час проведення обшуку 11 квітня 2024 року у службовому кабінеті прокурора ОСОБА_12 в приміщенні Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора; протоколом огляду від 12 квітня 2024 року за участю спеціаліста мобільного телефону «Samsung», вилученого у ОСОБА_10 під час проведення обшуку 11 квітня 2024 року, в якому зафіксовано копіювання інформації із вказаного телефону та створення його образу; протоколом огляду від 15 липня 2024 року мобільного телефону «Samsung», вилученого у ОСОБА_10 під час проведення обшуку 11 квітня 2024 року, яким зафіксовано з`єднання в месенджері «Signal» між користувачем телефону ОСОБА_10 (абонент «ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 ») та ОСОБА_5 (абонент «ІНФОРМАЦІЯ_3» « НОМЕР_3 ») в наступний час: 20, 21, 25, 26, 28 березня, 03, 04, 05, 09, 10 квітня 2024 року; з`єднання в месенджері «Signal» між користувачем телефону ОСОБА_10 (абонент «ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 ») та абонентом « ОСОБА_23 », при відкритті якого встановлено, що вказаний абонент користується номером телефону « НОМЕР_4 » та зафіксовані наступні зєднання та повідомлення в наступний час: 03, 05, 08, 09, 10 квітня 2024 року; протоколом додаткового огляду від 22 липня 2024 року зовнішнього накопичувача інформації «Seagate Backup Plus Hub», на якому записаний образ телефону «Samsung», вилученого у ОСОБА_10 під час проведення обшуку 11 квітня 2024 року, яким зафіксовані зєднання в месенджері «Signal» в березні та квітні 2024 року користувачем телефону ОСОБА_10 (абонент «ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 ») та абонентом « ОСОБА_23 » телефон НОМЕР_4, та абонентом ІНФОРМАЦІЯ_3» з User ID « НОМЕР_5», телефон « НОМЕР_3 » (т.3 арк. 95-111); протоколом огляду від 02 липня 2024 року карти пам`яті з інформацією з мобільного телефону (образом) Apple iPhone 12 Pro Max, вилученого 11 квітня 2024 року під час обшуку за робочим місцем ОСОБА_12 у приміщенні Спеціалізованої екологічної прокуратури ОГП, яким зафіксовані з`єднання в месенджері «Whatsapp» між користувачем телефону ОСОБА_12 та ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а також листування між ОСОБА_12 та ОСОБА_5, а саме пересилання від ОСОБА_5 27 лютого 2024 року повідомлень з клопотаннями про накладення арештів на майно ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петрограніт», ОСОБА_13, 04 березня 2024 року з клопотанням про арешт майна ОСОБА_14, 04 березня 2024 року інформації про наявність вагонів у ТОВ «Інтер-Вей», 06 березня 2024 року рапорт ОСОБА_10 щодо ТОВ «Інтер Вей», 07 березня 2024 року клопотання про арешт майна ТОВ «Інтер Вей»; протоколом огляду від 02 липня 2024 року карти пам`яті з інформацією з мобільного телефону (образом) iPhone 14 Pro Max, вилученого 11 квітня 2024 року під час обшуку за робочим місцем слідчого ГСУ НП України ОСОБА_5, яким зафіксовано з`єднання та повідомлення в месенджері «Whatsapp» між користувачем телефону ОСОБА_12 та ОСОБА_5, які містять клопотання про накладення арешту ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петрограніт», ОСОБА_13 та інші документи, які зафіксовані при огляді інформації, скачаної з телефону ОСОБА_12 ; протоколом огляду від 29 липня 2024 року накопичувача інформації та файлів відібраних з інформації, скопійованої з ноутбука, вилученого під час обшуку 11 квітня 2024 року в робочому кабінеті ОСОБА_12, в ході якого виявлено наступні електронні файли - «Рапорт обшука Следователю» створений 12 березня 2024 року, « ОСОБА_25 » створений 12 березня 2024 року, «Клопотання арешт майна Шкавро матір» створений 12 березня 2024 року, «Клопотання арешт ІНТЕР ВЕЙ вагони.» створений 11 березня 2024 року, «Клопотання арешт Нерудбудпостач трактори» створений 05 березня 2024 року, «Клопотання арешт трактор Шкавро» створений 05 березня 2024 року, «Клопотання арешт Петраграніт трактори» створений 05 березня 2024 року; протоколом огляду від 21 травня 2024 року накопичувача інформації та файлів відібраних з інформації, скопійованої з системного блоку, вилученого під час проведення обшуку 11 квітня 2024 року в робочому кабінеті ОСОБА_5 в приміщенні ГСУ НПУ, яким зафіксовано серед відібраних наявність наступних файлів - «Клопотання арешт ІНТЕР ВЕЙ вагони» створений 07 березня 2024 року, « ОСОБА_25 » створений 07 березня 2024 року, «Клопотання арешт трактор Шкавро» створений 27 лютого 2024 року, «Клопотання арешт Нерудбудпостач трактори» створений 27 лютого 2024 року, «Клопотання арешт Петраграніт трактори» створений 27 лютого 2024 року, «Клопотання арешт майна Шкавро матір» створений 04 березня 2024 року, «Доручення на ДСР НПУ авто» створений 09 лютого 2024 року.Також оглянуто інформацію, яка скопійовану з моноблоку, вилученого з робочого кабінету ОСОБА_10 під час проведення обшуків 11 квітня 2024 року в приміщенні ДСР НПУ, яким зафіксовано наявність наступних файлів - «Рапорт Интер Вей» створений 06 березня 2024 року, «Рапорт обшука Следователю» створений 08 березня 2024 року; протоколом огляду від 06 вересня 2024 року мобільного телефону Samsung SM-N950F (Galaxy Note8), вилученого у ОСОБА_10, мобільного телефону Apple iPhone 12 (А2341), вилученого у ОСОБА_12, накопичувача інформації Seagate Backup Plus Hub, з інформацією, скачаної з мобільного телефону Samsung SM-N950F (Galaxy Note8), карти памяті GoodRam microSD, з інформацією, скачаної з мобільного телефону Apple iPhone 12 (А2341), карти памяті Goodram microSDXC з інформацією з мобільного телефону (образом) iPhone 14 Pro Max, флеш носій інформації microcard «Goodram» 128 Gb, з інформацією, отриманої з камер відеоспостереження з Офісу Генерального прокурора, копії журналу обліку відвідувачів Печерського районного суду м.Києва, диску DVD-R з інформацією, вилученою в ПРАТ «Київстар, протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відносно ОСОБА_10, в ході якого підтверджені дані щодо спілкування ОСОБА_10 з прокурором ОСОБА_26 та слідчим ОСОБА_5, зафіксовані під час проведення НСРД, з інформацією щодо з`єднань, що міститься в мобільних телефонах вказаних осіб, даними інших документів та іншими матеріалами в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення особою вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності підозрюваного до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
При цьому, слідчим суддею враховано стадію кримінального провадження - досудове розслідування, для якої встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, та які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов`язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження, ці критерії не передбачають обов`язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд погоджується із мотивами оскаржуваної ухвали щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
При оцінці цього ризику слідчий суддя також врахував існування інших факторів, що можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема під час перебування підозрюваного протягом тривалого часу на посаді слідчого в Національній поліції України, останній набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, інших правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, шляхом залишення території України нелегальним шляхом і за відсутності відповідних документів.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
При цьому, належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_5, стійкі соціальні зв`язки, наявність в нього постійного місця роботи та позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не на стільки, аби нівелювати його повністю.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на тривале перебування підозрюваного на посаді слідчого в Національній поліції України, яке дає достатні підстави вважати, що останній набув відповідного авторитету, дружніх неформальних стосунків в різних органах державної влади, правоохоронних органах, які підозрюваний може використати аби вчиняти вплив на свідка, який надав викривальні показання відносно нього, з метою схилити його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Також при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у передбаченому ст.225 КПК порядку, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 цього Кодексу (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками у цьому кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, щов силу сфери своєї діяльності ОСОБА_5 достовірно обізнаний в формах та методах збору доказів під час досудового розслідування, а тому існують достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, може вживати заходи з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З цих підстав, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що станом на час розгляду клопотання сторони обвинувачення такий ризик є ймовірним.
Враховує колегія суддів і висловлені під час апеляційного провадження зауваження прокурора щодо відсутності з боку підозрюваного фактів сприяння та/або співпрацювання з органами досудового розслідування.
Колегія суддів зазначає, що можливо вчинене особою кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, відомості щодо особи підозрюваного, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачені п.3 ст.5 Конвенції гарантії покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави (у випадку відсутності на суді) буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
В поданому слідчому судді клопотанні, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 400 грн. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн., слідчим суддею враховано характер та обставини кримінального правопорушення, який є особливо тяжким, майновий стан підозрюваного та його дружини, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК.
Так, згідно з відомостями, що містяться у матеріалах клопотання та наданих стороною захисту документах, підозрювному у період з 2020-2023 років нараховано дохід у сумі 1 806 776 грн. (без утримання податків), у спільній частковій власності (25 відсотків) ОСОБА_5 знаходиться квартира площею 46,7 кв.м., дві земельні ділянки площею 4505 кв.м. та 27047 кв.м. Дружині підозрюваного - ОСОБА_20 на праві власності належить нежитлове приміщення та 1/2 квартири загальною площею 86,7 кв.м. у м.Ірпінь, їх спільній доньці належить 1/2 вказаної квартири.
Станом на час апеляційного розгляду визначена слідчим суддею застава внесена у повному розмірі.
З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є завідомо непомірним, проте достатнім для особи підозрюваного.
Таким чином суд констатує, що надані з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_5 зазначеного заходу, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3