- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/14215/24
Провадження №11-сс/991/29/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
представника адвоката ОСОБА_7,
власники майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2024 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно: земельну ділянку площею 0.01 га, кадастровий номер: 7320585500:01:001:0264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2152989273101, що на праві власності належить ОСОБА_8 ; нежитлові приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1805608673101, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; житловий будинок, з належними до нього будівлями та спорудами у АДРЕСА_2, який на праві спільної часткової у розмірі частки 45/100 належить ОСОБА_9 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764411573101; земельну ділянку площею 0.0613 га, кадастровий номер: 7310136300:17:002:1198, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1982603673101, що на праві спільної часткової власності у розмірі частки 45/100 належить ОСОБА_9 ; транспортний засіб KIA SPORTAGE, р.н., НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; транспортний засіб AUDI RS Q8, р.н., НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ EQS 580, р.н., НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; транспортний засіб TOYOTA RAV4, р.н., НОМЕР_7, VIN: НОМЕР_8, що на праві власності належить ОСОБА_9 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ V 250, р.н., НОМЕР_9, VIN: НОМЕР_10, що на праві власності належить ОСОБА_9 із забороною відчуження та розпорядження ним. Судове рішення мотивоване тим, що об`єкти рухомого та нерухомого майна, які є власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідають критеріям речових доказів, які визначено ст.98 КПК України, оскільки могли бути придбані за кошти, отримані у результаті вчинення кримінальних правопорушень.
25 грудня 2024 року та 06 січня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 та доповнення до них, в яких він просить ухвалу слідчого судді скасувати. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки органом досудового розслідування не повідомлено про підозру ОСОБА_8 у порядку, визначеному ст.276-279 КПК України, та не вручено його у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, у зв`язку з чим він не набув статусу підозрюваного, що підтверджується ухвалами колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах №991/3377/24, №991/4819/24, №991/3938/24. Вважає, що має місце порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, упередженість розслідування по відношенню до них, застосування необгрунтованого процесуального примусу та неналежної правової процедури. Стороною обвинувачення не надано доказів, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_8 та призначена для будівництва вежі стільникового зв`язку може бути об`єктом протиправних дій у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року, знаряддям таких дій, чи доказом у зазначеному кримінальному провадженні з урахуванням предмету самого кримінального провадження, у рамках якого прокурор просив арештувати земельну ділянку. Крім того, арешт на майно ОСОБА_9 накладено незаконно, оскільки вона набула право власності на об`єкти у встановленому законом порядку за власні законні доходи з яких сплачено податки. Загальний розмір її доходів за період з 2007-2023 року складав майже 20 000 000 грн. ОСОБА_9 не має жодного процесуального статусу у кримінальних провадженнях за №52017000000000802 та №52024000000000465, а тому арешт накладено безпідставно. Крім того просить звернути увагу, що слідчим суддею накладено арешт на неіснуюче майно, а саме: частку в розмірі 45/100 житлового будинку, з належними до нього будівлями та спорудами у АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764411573101, що підтверджуєтеся висновком про знищення/знесення майна, технічним паспортом на будинок садибного типу, довідкою №1311 від 20 червня 2024 року Чернівецького міського комунального БТІ, в тому числі фотографіями, які додаються. Крім того, як підставу незаконності ухвали слідчого судді зазначає необґрунтоване відображення у витязі з ЄРДР відомостей щодо набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного. На його думку, звернення сторони обвинувачення з клопотаннями про накладення арешту на одне й те саме майно, проте з різною метою свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами.
У судовому засіданні представник власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 доводи, зазначені в апеляційних скаргах, підтримав, просив апеляційні скарги задовольнити, судове рішення скасувати. Яким чином у 2023 році було успадковано частину знесеного у 2021 році будинку, пояснити не може. Доказів, що кошти, які отримала ОСОБА_9 із законних джерел, саме на придбання арештованого майна, надати не може.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Власники майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, у судове засідання не з?явилися. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення збереження речових доказів (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_10 та інших осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України та іншими статтями КК України.
Крім того, у даному кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.4 ст.27, ч.2 ст.364. ч.3 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, більшість з яких вчинені у співучасті з ОСОБА_10 та іншими підозрюваними.
Постановою прокурора від 11 вересня 2024 року було виділено з кримінального провадження №52017000000000802 від 18 листопада 2017 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_8, новому провадженню присвоєно номер ЄРДР №52024000000000465.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
З матеріалів справи вбачається, досудове розслідування здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.
Детективам НАБУ складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, яке на даний час виділено у кримінальне провадження №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК (в редакції до внесення змін Законом №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК, ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, ч.4 ст.369 КК України та 21 серпня 2024 року до компетентних органів Румунії скеровано запит про міжнародну правову допомогу №29-287/24481, щодо, в тому числі, вручення даного повідомлення про підозру ОСОБА_8 . Повідомлення про результати розгляду запиту матеріали справи не містять.
Згідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України належать до тяжких та за ч.1 ст.255 КК України - до особливо тяжких.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Докази, які містяться у матеріалах справи підтверджуються ймовірну причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.3 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.3 ст.369 КК України у межах кримінального провадження №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року, матеріали якого виділені з кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, а тому звернення прокурора з клопотанням про арешт майна є обгрунтованим.
Так, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 квітня 2024 року ОСОБА_8 на праві власності належить земельна ділянка площею 0.01 га, кадастровий номер: 7320585500:01:001:0264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2152989273101.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто ст.60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
ОСОБА_8 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03 серпня 2003 року, про що свідчить актовий запис №1049 та підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 квітня 2024 року, ОСОБА_9 на праві власності належать: нежитлові приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1805608673101 (право власності зареєстроване 04 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2018 року), житловий будинок, з належними до нього будівлями та спорудами у АДРЕСА_2, у розмірі частки 45/100 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764411573101 (право власності зареєстроване 06 лютого 2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2018 року), земельна ділянка площею 0.0613 га, кадастровий номер: 7310136300:17:002:1198, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1982603673101, у розмірі частки 45/100 (право власності зареєстроване 06 грудня 2019 року). Відповідно до протоколу огляду від 01 квітня 2024 року ОСОБА_9 на праві власності належать: транспортний засіб KIA SPORTAGE, рн., НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, зареєстрований 30 квітня 2022 року; транспортний засіб AUDI RS Q8, р.н., НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4, зареєстрований 14 листопада 2023 року; транспортний засіб MERCEDES-BENZ EQS 580, р.н., НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6, зареєстрований 21 вересня 2023 року; транспортний засіб TOYOTA RAV4, р.н., НОМЕР_7, VIN: НОМЕР_8, зареєстрований 28 квітня 2022 року, перереєстрований при зміні номерного знаку 14 листопада 2023 року; транспортний засіб MERCEDES-BENZ V 250, р.н., НОМЕР_9, VIN: НОМЕР_10, зареєстрований 26 листопада 2021 року.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів доходить висновку, що рухоме та нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є спільною сумісною власністю пожружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Постановою детектива НАБУ від 23 грудня 2024 року вищезазначене рухоме та нерухоме майно визнано речовими доказами, з підстав набуття його кримінально протиправним шляхом.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку площею 0.01 га, кадастровий номер: 7320585500:01:001:0264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2152989273101 право власності на яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_8 ; нежитлові приміщення АДРЕСА_1 ; житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами у АДРЕСА_2, у розмірі частки 45/100, право власності на яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_9 ; земельну ділянку площею 0.0613 га, кадастровий номер: 7310136300:17:002:1198, у розмірі частки 45/100 право власності на яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_9, транспортний засіб KIA SPORTAGE, р.н., НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 ; транспортний засіб AUDI RS Q8, р.н., НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ EQS 580, р.н., НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 ; транспортний засіб TOYOTA RAV4, р.н., НОМЕР_7, VIN: НОМЕР_8 та транспортний засіб MERCEDES-BENZ V 250, р. н., НОМЕР_9, VIN: НОМЕР_10 право власності на які зареєстровано на ім`я ОСОБА_9, оскільки дане майно, є спільною сумісною власністю подружжя, та враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи могло бути набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінально протиправним шляхом. Тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, що згідно ч.3 ст.170 КПК України дає підстави для арешту його як речових доказів з метою їх збереження.
Представником власників майна доказів того, що вищезазначене майно є особистою приватною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у тому числі інших правостановлючих документів (договорів, рішень Чернівецької міської ради, Черешинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області), які б підтверджували, що воно набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у період з 2017-2019 роки за рахунок подарунків чи саме законних доходів ні слідчому судді, ні колегії суддів не надано. Доводи апеляційної скарги, що слідчим суддею було накладено арешт на неіснуючий об`єкт, зокрема: житловий будинок АДРЕСА_2, з належними до нього будівлями та спорудами, є необгрунтовані, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Знесення житловго будинку не свідчить, що він знищений з точку зору закону. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2023 року ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину набув право власності на вищезазначене нерухоме майно та розмір його частики становить 55/100. Таким чином, доводи представника щодо накладення арешту на неіснуючий об`єкт викликають сумніви, оскільки за наявності обставин відсутності нерухомого майна ще у 2021 році були б відсутні підстави для набуття права власності ОСОБА_11 на цей об`єкт у 2023 році.
Доводи апеляційної скарги представника власників майна, що ухвала слідчого судді є незаконною з підстав не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного, є необгрунтованими, оскільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.
Інші доводи апеляційної скарги не є правовими підставами для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту відповідно до ч.1 ст.173 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції також не встановлено.
У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4