- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/5469/24
Провадження 1-кп/991/69/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №52024000000000020 від 11.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52024000000000020 від 11.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 09.01.2025 захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, з огляду на таке:
1) відсутність в обвинувальному акті відомостей про розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Як зазначає захисник, відповідно до оглядів, проведених 25.01.2024 (п.п. 41-43 розділу І Реєстру матеріалів досудового розслідування) ОСОБА_8 були надані власні кошти для фіксування кримінальної противоправної діяльності ОСОБА_4 у розмірі 4500 доларів CША. За версією обвинувачення, ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 через адвоката ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, які у подальшому віднайдені не були, що свідчить про порушення права власності ОСОБА_8 на грошові кошти. При цьому, факт не подання ним заяви про визнання потерпілим та не заявлення цивільного позову не виключає завдання матеріальної (майнової) шкоди ОСОБА_8 ;
2) відсутність відомостей відносно викривача. Захисник зауважує, що незазначення в обвинувальному акті про наявний у ОСОБА_8 статус викривача є підставою для повернення обвинувального акта прокурору;
3) відсутність у обвинувальному акті відомостей, які визначають спосіб вчинення шахрайських кримінально-протиправних дій. Так, сторона обвинувачення стверджує, що шахрайство з боку ОСОБА_4 вчинене у формі обману, однак, не конкретизує, у чому саме полягає такий обман.
За наведеного, за твердженнями захисника ОСОБА_5, вказані недоліки обвинувального акта безумовно становлять порушення права ОСОБА_4 на захист та роблять не можливим подальший розгляд обвинувального акта в такому вигляді.
Обвинувачений ОСОБА_4, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зазначили, що заявлене клопотання є спільною позицією сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Щодо доводів сторони захисту зауважив таке: 1) відсутні підстави стверджувати, що диспозиції статей 190 та 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4, вимагають визначення певного розміру матеріальної шкоди, яку було завдано, відтак, стороною обвинувачення в обвинувальному акті закономірно не відображено відомостей про заподіяння кримінальними правопорушеннями певної шкоди; 2) у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 не є викривачем, оскільки не відповідає вимогам до викривача, що передбачені Законом України «Про запобігання корупції», останній має статус заявника, а тому інформація про викривача та розмір пропонованої викривачу винагороди в обвинувальному акті відсутні; 3) стороною обвинувачення в достатній мірі відображено відомості щодо форми обману, в результаті якого відбулося заволодіння чужим майном. За наведеного, вважає, що заявлене захисником клопотання не підлягає задоволенню.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст. 291 КПК України, згідно з якою, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.
У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст. 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Проаналізувавши викладені у клопотанні захисника ОСОБА_5 доводи, суд дійшов висновку, що поданий обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, що передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, тобто стороною обвинувачення дотримані визначені законом вимоги до обвинувального акта в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.
Так, стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
Суд звертає увагу на те, що наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, в тому числі такої його ознаки, як суспільно небезпечні наслідки діяння, що характеризуються шкодою, завданою кримінальним правопорушенням, та її розмір, є предметом доказування в кримінальному провадженні.
Саме доказування можливе лише під час судового розгляду кримінального провадження по суті при безпосередньому дослідженні доказів. Відповідно, встановлення факту наявності або відсутності доказів спричинення шкоди можливе лише на стадії судового розгляду справи по суті, та не може бути вирішене під час підготовчого судового засідання.
Щодо тверджень про існування у ОСОБА_8 статусу викривача, що, на думку захисника, вимагає зазначення в обвинувальному акті його анкетних відомостей та розміру пропонованої винагороди, суд зазначає таке.
Згідно із визначенням, наведеним у п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
У роз`ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.06.2023 № 2 «Щодо правового статусу викривача» зазначено, що особа вважається викривачем за сукупності ряду умов: 1) здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною; 2) наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені; 3) повідомлена особою інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. У разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.
За своїм процесуальним статусом викривач є заявником із ширшим колом процесуальних прав (п. 25 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 60 КПК України). Спеціальні права викривача передбачені у ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Натомість наявні у суду матеріали, зокрема Реєстр матеріалів досудового розслідування, не містять відомостей про надання ОСОБА_8 процесуального статусу викривача та про реалізацію ним спеціальних прав, які б могли вказувати на те, що він має статус викривача у цьому кримінальному провадженні.
Під час судового засідання прокурор зазначив, що ОСОБА_8 не є викривачем у цьому кримінальному провадженні, підстави для набуття ним такого статусу відсутні.
Тому, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не має містити відомостей про ОСОБА_8 як про викривача із зазначенням анкетних даних, а також відомостей про розмір пропонованої йому винагороди.
На підставі викладеного суд відхиляє доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акта прокурору з підстав відсутності в обвинувальному акті відомостей про викривача. Крім цього, суд зазначає, що відсутність відомостей про викривача жодним чином не обмежує прав обвинуваченого та сторону захисту.
Варто зазначити, що в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_4, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.
Посилання ж захисників на недостатню конкретизованість в обвинувальному акті, у чому саме полягав обман, що, за версією сторони обвинувачення, призвів до заволодіння ОСОБА_4 чужим майном, не свідчить про формулювання обвинувачення не в повному обсязі та підлягає встановленню судом виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Водночас суд вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні у достатній мірі інформує обвинуваченого про обставини та характер інкримінованих йому кримінальних правопорушень та забезпечує можливість реалізації права на захист.
Поряд з цим, нормами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. ст. 338-340 КПК України).
Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію захисту, зокрема щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст. 22 КПК України.
Окрім того, ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Суд вважає, що повернення обвинувального акта прокурору з викладених у клопотанні підстав, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1