- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
справа № 623/261/19
провадження 1-кп/991/123/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до вироку
від 16 грудня 2024 року у справі № 623/261/19
(провадження 1-кп/991/123/19)
16 грудня 2024 року місто Київ
Вироком Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року (надалі - вирок), ухваленим колегією суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (надалі - суд) у кримінальному провадженні від 23.03.2018 року за № 52018000000000291 за обвинуваченням ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у вчиненні кримінального провадження, пе6редбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, ухвалене рішення про:
- визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки і конфіскацією належного йому майна;
- визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна.
Вироком також вирішені й інші питання, передбачені вимогами ст. ст. 368 і 374 КПК України.
З цим вироком я не згоден.
Перше. Я вважаю, що колегія суддів у зазначеному вище складі взагалі не повинна була здійснювати судовий розгляд обвинувального акта за обвинуваченням наведених вище осіб у цьому кримінальному провадженні та не мала постановляти та/або ухвалювати будь-яких рішень у цьому кримінальному провадженні, у тому числі й цього вироку, оскільки, на моє переконання, не є законним складом суду з огляду на таке.
23.10.2019 року до Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) надійшло кримінальне провадження за № 52018000000000291 від 23.03.2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369 КК України, і протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями був визначений склад колегії суддів ВАКС у цій справі: головуючий суддя ОСОБА_6, судді ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 01.06.2023 року суддя ОСОБА_6 був призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України строком на чотири роки і відповідно до наказу голови ВАКС від 07.06.2023 року перебуває у довготривалому відрядженні, що унеможливлює його участь у розгляді цієї судової справи протягом тривалого часу, а тому на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 09.06.2023 року за № 107ав протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 року суддя ОСОБА_6 був замінений на суддю ОСОБА_2, яким також був визначений і склад колегії суддів.
На моє переконанні склад колегії суддів ВАКС у складі головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був визначений з порушенням встановленого порядку формування складу колегії суддів для розгляду цієї справи, а саме щодо включення до її складу суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, у зв`язку з чим на виконання покладеного на мене, як на суддю, вимогами ч. 1 ст. 80 КПК України обов`язку, я заявив самовідвід зміст якого наводиться у додатку до цієї окремої думки.
Ухвалою колегії суддів ВАКС від 21.07.2023 року від у цій справі у задоволенні моєї заяви про самовідвід у цьому кримінальному провадженні було відмовлено, щодо якої я у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 375 КПК України, виклав окрему думку, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження та міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № рішення 112451612.
За таких обставин, я вважаю, що колегія суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розумінні позиції Європейської Комісії з прав людини, яка висловлена у справі «Лео Занд проти Австрії» (Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року) не відповідає ознакам законного суду, оскільки поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункт 68), а тому є незаконним складом суду, у тому числі й у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Друге. Щодо сутності вироку, то я вимушений висловити свою незгоду також з рішенням більшості моїх колег про визнання того, що:
- обвинувачений ОСОБА_5 вчинив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а також надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України;
- обвинувачений ОСОБА_4 вчинив прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
На моє переконання обвинувачений ОСОБА_5 не вчиняв пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а також і не надавав службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а тому його слід було виправдати. На мою думку обвинувачений ОСОБА_5 мав бути виправданий у частині обвинувачення щодо пропозиції надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, оскільки не було доведено, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 173 КПК України), а у частині обвинувачення щодо надання неправомірної вигоди цій особі, оскільки не було доведено, що ним було вчинене це кримінальне правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 173 КПК України). Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 підлягав виправданню за пред`явленим обвинуваченням повністю.
На мою думку обвинувачення ОСОБА_4 слід було змінити, визнавши його винуватим у проханні службової особи надати їй неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, а його дії кваліфікувати за ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим, обвинувачення ОСОБА_4 у частині вчинення ним прийняття пропозиції та одержання ним неправомірної вигоди необхідно було визнати необґрунтованим.
Наведена вище моя думка обумовлена таким.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скористалися своїми правами, передбаченим ст. 63 Конституції України, ст. 42 КПК України, і відмовилися давати показання в суді.
Судом, на підставі досліджених ним належних, допустимих і достовірних доказів, зокрема, фактичних даних, які містяться у протоколі за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю щодо ОСОБА_4 з додатками (т.14 а.с.66-68), було встановлено, що 04.12.2017 року ОСОБА_5 прибув до службового кабінету голови суду ОСОБА_4, розташованого у будівлі Дружківського міського суду Донецької області (Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45) де попрохав ОСОБА_4 подивитися матеріали справи про адміністративне правопорушення і поцікавився на предмет того, чи є можливість щось зробити по цій справі. ОСОБА_4, у свою чергу, почав цікавитися у ОСОБА_5 особою щодо якої був складений протокол про адміністративне правопорушення, а також їх взаєминами, на що останній відповів, що він цю особу не знає і нічого з цього приводу повідомити не може. З метою уточнення даних про цю особу, ОСОБА_5 виходив зі службового кабінету ОСОБА_4, а після його повернення ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 повідомити свої пропозиції з надання неправомірної вигоди за вирішення справи про адміністративне правопорушення, на що останній будь-яких пропозицій не висловив, а відповів «Ваши любые», а ОСОБА_4 у відповідь показав йому п`ять пальців правої руки, після чого зустріч була закінчена.
Наведені обставини, як на мене, переконливо свідчать про те, що у дії обвинуваченого ОСОБА_5 не містять пропозиції надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, які кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК України, а дії обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно, не містять прийняття такої пропозиції, що кваліфікується стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України. Натомість, на мою думку, у діях обвинуваченого ОСОБА_4 у даному випадку вбачається наявність прохання надати йому (службовій особі, яка займає відповідальне становище) неправомірну вигоду, що має бути кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України.
Зайвим підтвердженням правильності моєї позиції та мого погляду на обставини цієї справи є й те, що 05.12.2017 року, тобто на наступний день, ОСОБА_5 знову прибув до службового кабінету ОСОБА_4 і повідомив останньому про згоду на запропоновану ним неправомірну вигоду («На наступний день 05 грудня 2017 року о 15 год 08 хв ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з`явився до робочого кабінету ОСОБА_4 та повідомив про згоду на розмір визначеної ОСОБА_4 неправомірної вигоди») (п. 5.3.17 вироку).
Висновок більшості моїх колег щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, яке кваліфіковане ч. 3 ст. 369 КК України, а також і висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, яке кваліфіковане ч. 3 ст. 368 КК України, як на мене є помилковим і не відповідає стандарту доведення винуватості особи «поза розумним сумнівом».
У мотивувальній частині вироку (п. 5.5.1 вироку) мої колеги вказали на таке: «11 грудня 2017 року о 16 год 50 хв, зайшовши до службового кабінету голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійшов до столу, нагнувся, під столом передав ОСОБА_4 грошові кошти. На питання ОСОБА_5 чи все, як вони домовлялися, відповів ствердно, своєю чергою ОСОБА_5 подякував. Після завершення зустрічі з ОСОБА_5 ОСОБА_4 дістав з шухляди свого робочого столу отримані від ОСОБА_5 грошові кошти, перелічивши їх, поклав їх до своєї сумки, після чого залишив робочий кабінет. Передача грошових коштів підтверджується протоколом від 27.12.2017 за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю стосовно ОСОБА_4 (т.14 а.с.74-75) і зафіксована в протоколі від 05.03.2018 огляду відеозапису проведеного аудіо- відеоконтролю за ОСОБА_4 (т.17 а.с.72-74)».
Насправді на відеозапису не зафіксована передача грошей ОСОБА_5 . ОСОБА_4, як то стверджується у вироку. Більше того, особисто я з переглянутого відеозапису можу зробити висновок, що на ньому зафіксована передача грошових коштів, більше того з цього відеозапису я не можу зробити висновок, що взагалі було щось передано, а головне отримати відповідь на питання що саме. Не можу я погодитися також і з висновком моїх колег про те, що ОСОБА_4 дістав з шухляди свого робочого столу отримані від ОСОБА_5 грошові кошти, оскільки прокурором не був доведений суду, а судом не був встановлений вміст цієї шухлядки (які речі та предмети там зберігалися; чи були серед цих речей грошові кошти, які саме, у якій кількості, кому вони належали і від кого були отримані; не був з`ясований та встановлений вміст цієї шухлядки до моменту зустрічі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 11.12.2017 року, а також і після цієї зустрічі тощо), решта доказів, на які посилається більшість колегії суддів, як на мене теж не підтверджує факту надання/отримання неправомірної вигоди.
Таким чином, на мою думку, більшість колегії суддів ухвалила вирок в означеній частині, знехтувавши стандартом доказування «поза розумним сумнівом», за яким:
- розумним сумнівом є сумнів, що ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- стандарт «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні, при цьому поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, а існування обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи;
- доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, за відсутності яких не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» і «Авшар проти Туреччини»).
За таких обставин, я на відміну від більшості колегії суддів, мушу констатувати, що винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в інкримінованих їм злочинам «поза розумним сумнівом» доведена не була.
Додаток (зміст раніше заявленого мною самовідводу у цій справі): «У провадженні колегії суддів Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) головуючий ОСОБА_6, судді ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52018000000000291 від 23 березня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ст. 366-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, (справа № 623/261/19, провадження 1-кп/991/123/19). Рішенням Вищої Ради правосуддя від 01.06.2023 року суддя ОСОБА_6 був призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України строком на чотири роки і відповідно до наказу голови ВАКС від 07.06.2023 року перебуватиме у довготривалому відрядженні, що унеможливлює його участь у розгляді цієї судової справи протягом тривалого часу. З огляду на ці обставини, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 09.06.2023 року за № 107 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 року суддя ОСОБА_6 був замінений на суддю ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України: «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Відповідно зо вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя». Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити мотивований відвід (ч. 5 ст. 80 КПК України). Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений ч. 1 ст. 75 КПК України, серед яких міститься і випадок порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду справи (п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України: «За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України: «У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду». Кодексом суддівської етики (затверджений рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013 року) визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі (ст. 15 Кодексу суддівської етики). За змістом пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року №2006/23), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України: «Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини». У рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 27.05.2013 року; заява №21722/11) зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, п. п. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Аналогічно у п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року (заява №7577/02) зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. У п. 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (заява № 33949/02) зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. За таких обставин, для вирішення питання щодо відводу чи самовідводу судді/складу суду, зокрема, необхідно перевірити дотримання порядку його формування для розгляду конкретної справи у встановлений законом спосіб (об`єктивний критерій). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України: «Визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, крім випадків, установлених законом». Відповідно до вимог ч. 12 ст. 35 КПК України: «Особливості розподілу кримінальних проваджень та інших передбачених законом процесуальних документів, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему». Рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (Положення про ЄСІТС) зі змінами, затвердженими рішеннями ВРП від 25.01.2022 року № 83/0/15-22 та від 22.02.2022 року №166/0/15-22. Проте, набрання чинності змін до такого Положення про ЄСІТС в частині визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ неодноразово відкладалось, й тому до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі ЄСІТС визначення складу суду здійснюється відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (у редакції від 02.04.2015 року з наступними змінами), - далі Положення про АСДС, - на підставі якого й повинен здійснюватись автоматизований розподіл цієї судової справи. Визначення терміну «засади використання автоматизованої системи документообігу суду» - це затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду правила застосування цього Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України, наведено у п. п. 1.2.1 Положення про АСДС. Відповідно до п. 1.4.9. Положення про АСДС, збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці 1 цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів. У разі внесення змін до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду збори суддів відповідного суду новим рішенням затверджують відповідні зміни до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду. Засади використання автоматизованої системи документообігу суду (зі змінами та доповненнями) вносяться до автоматизованої системи та оприлюднюються на веб-порталі судової влади України не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів. Вимогами п. 2.3.2 Положення про АСДС встановлено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням. Вичерпний перелік повноважень зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначений п. п. 2.3.10 - 2.3.17 Положення про АСДС, зокрема, його п. п. 2.3.10, 2.3.11, 2.3.17 визначено таке: збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію (2.3.10); якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів (2.3.11); збори суддів відповідного суду мають право розглядати питання щодо настання обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді судових справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду судових справ, передбаченого відповідним процесуальним законом (2.3.17). Положенням про АСДС також передбачено, що: автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. За допомогою автоматизованого розподілу визначається також запасний суддя та слідчий суддя. Автоматизований розподіл клопотань про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється між слідчими суддями, визначеними статтею 247 КПК. Відмова судді від отримання розподіленої в установленому порядку судової справи не допускається (п. 2.3.20); якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів, що автоматично створюється автоматизованою системою (п. 2.3.23); 2.3.49. повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення (п. 2.3.49); винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. Електронний примірник такого розпорядження вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання (п. 2.3.50). За таких обставин, визначати особливості та порядок автоматизованого розподілу судових справ з урахуванням норм Положення про АСДС уповноважені збори суддів. Наразі є чинними затверджені рішенням зборів суддів ВАКС від 03.09.2019 року № 4 (зі змінами) Засади використання автоматизованої системи документообігу ВАКС (надалі Засади), за якими: судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: складу судових палат (за їх наявності), складу постійних колегій, спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів, визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді, недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а також з урахуванням інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (п. 2 розділу ІІ Засад); склад колегії суддів по розгляду судової справи формується в автоматичному режимі автоматизованою системою одразу після визначення судді-доповідача згідно з налаштуванням складів постійних колегій, затверджених рішенням зборів суддів. У складі Вищого антикорупційного суду у першій інстанції можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ з метою раціонального використання суддями робочого часу та належної підготовки до розгляду судових справ (п. 8 Засад); у разі якщо після визначення автоматизованою системою судді-доповідача неможливо визначити склад колегії автоматизованою системою в автоматичному режимі згідно з налаштуваннями складу колегій, затверджених зборами суддів, склад колегії визначається з переліку суддів, що входять до складу резервних суддів постійної колегії судді-доповідача. Резервні судді визначаються зборами суддів відповідного суду для кожної постійної колегії. У випадку відсутності резервних суддів, АСДС визначається склад колегії суддів з числа суддів, що входять до складу судової палати (за наявності) або до складу інших постійних колегій (п. 9 Засад); склад колегії суддів залишається незмінним упродовж перебування судової справи на розгляді. У виняткових випадках (задоволені самовідвід чи відвід, тривалі: тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження, інші випадки, коли суддя-член колегії не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судової справи), які можуть призвести до порушення розумних строків розгляду справи на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) на виконання службового листа судді-доповідача, або на підставі ухвали суду про задоволення відводу (самовідводу) судді автоматизованою системою в автоматичному режимі здійснюється заміна судді-члена колегії (за винятком судді-доповідача), на суддю з числа суддів даної постійної колегії, а якщо такого не можливо визначити, то з числа резервних суддів, визначених рішенням зборів суддів для даної колегії. У випадку відсутності таких суддів, АСДС визначається склад колегії суддів з числа суддів, що входять до складу судової палати (за наявності) або до складу інших постійних колегій (п. 10 Засад). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, у складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції, а також утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції. Рішенням зборів суддів ВАКС від 16.12.2021 року № 1 утворено судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції ВАКС: Перша судова палата з розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 206-2, 262, 308, 312, 313, 320, 354, 357, 364-1, 365-2, 368-3, 368-4, 410 КК; Друга судова палата з розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 210, 211, 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2 КК (п. 1 рішення). Цим же рішенням передбачено, що у разі неможливості визначення судді-доповідача з числа суддів Другої судової палати або у разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів Другої судової палати для розгляду судової справи з підстав, визначених ст. 76 КПК України (недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні), автоматизований розподіл такої судової справи здійснюється на суддів Першої судової палати шляхом встановлення відповідної спеціалізації (п. 4 рішення). Відповідно до п. 5 цього ж рішення зборів суддів, у разі неможливості заміни судді (суддів) у складі колегії, в тому числі й судді-доповідача з підстав відсутності в Другій судовій палаті повноважних суддів (з метою недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні або неможливості сформувати колегію суддів, до якої входить суддя із п`ятирічним стажем на посаді судді) така судова справа передається для автоматизованого розподілу до Першої судової палати в порядку, передбаченому пунктом 4 цього рішення, і подальший розподіл такої справи здійснюється між суддями Першої судової палати. Рішенням зборів суддів ВАКС від 08.06.2023 року № 1 «Про автоматизований розподіл судових справ у зв`язку з довготривалим відрядженням судді ОСОБА_6 » з метою забезпечення рівномірного розподілу навантаження та можливості призначення й розгляду судових справ, вирішено таке: Повторний автоматизований розподіл судових справ, що перебувають на розгляді в колегіях суддів, до складу яких входить суддя ВАКС ОСОБА_6, здійснювати за такими правилами: - судові справи, в яких суддя ОСОБА_6 є головуючим (суддею-доповідачем) підлягають повторному автоматизованому розподілу у порядку, встановленому рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 16.12.2021 року № 1 «Про утворення судових палат та визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ» (зі змінами); судові справи, в яких суддя ОСОБА_6 є учасником колегії, а головуючий (суддя-доповідач) перебуває у складі Третьої судової палати, підлягають повторному автоматизованому розподілу з метою заміни судді-учасника колегії з числа суддів Першої судової палати, після тимчасового включення головуючого (судді-доповідача) до складу Першої судової палати; - судові справи, в яких суддя ОСОБА_6 є учасником колегії, а головуючий (суддя-доповідач) перебуває у складі Першої судової палати, підлягають повторному автоматизованому розподілу для заміни судді-учасника колегії в межах Першої судової палати (п. 1 рішення). Вважаю, що з огляду на наведене, для заміни вибулого судді необхідно було послідовно дотриматися такого алгоритму, який не був дотриманий: заміна на суддю з числа суддів даної постійної колегії (1); заміна на суддю з числа резервних суддів, визначених рішенням зборів суддів для даної постійної колегії (2); визначення складу колегії суддів з числа суддів, що входять до складу певної судової палати, згідно із її спеціалізацією, та передання до іншої судової палати в разі неможливості такого визначення (3); визначення складу колегії суддів з числа всіх суддів ВАКС (4). Персональні склади постійних колегій суддів Першої та Другої судових палат, а також і резервних суддів постійних колегій, затверджені рішенням зборів суддів ВАКС від 24.11.2022 року № 4, яке є чинним з 01.12.2022 року, за яким судді ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не входять до складу будь-яких колегій та не мають резервних суддів для розгляду кримінальних проваджень по суті пред`явленого обвинувачення. За умов, що склалися, судові справи, у яких суддя ОСОБА_6 був головуючим (суддею-доповідачем), підлягали для їх подальшого розгляду повторному автоматизованому розподілу із визначенням нового складу колегії суддів з числа суддів Другої судової палати, зокрема, і ця справа, оскільки кримінальне провадження за № 52018000000000291 від 23 березня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368, ст. 366-1 КК України та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369 КК України, (справа № 623/261/19, провадження 1-кп/991/123/19), належить до спеціалізації суддів Другої судової палати, та лише у випадку неможливості визначення складу колегії суддів з числа її суддів, ця судова справа мала бути передана для автоматизованого розподілу до Першої судової палати. За таких обставин, склад колегії суддів ВАКС у складі головуючої судді ОСОБА_2 (входить до складу Другої судової палати) та суддів ОСОБА_3 (входить до складу Третьої судової палати) і ОСОБА_1 (входить до складу Третьої судової палати) для розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 52018000000000291 від 23 березня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368, ст. 366-1 КК України та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369 КК України, (справа № 623/261/19, провадження 1-кп/991/123/19), був визначений з порушенням встановленого порядку формування складу колегії суддів для розгляду цієї справи, а саме щодо включення до її складу суддів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . З огляду на наведене, я заявляю самовідвід у кримінальному провадженні за № 52018000000000291 від 23 березня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ст. 366-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, (справа № 623/261/19, провадження 1-кп/991/123/19), на підставі п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України».
Суддя ОСОБА_7