- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/14214/24
Провадження №11-сс/991/60/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий суддя: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваної ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024 про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17.10.2024 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024 відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Слідчим суддею встановлено, що 01.02.2023 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 у межах кримінального провадження №420190000000002463 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, яке того ж дня було вручене ОСОБА_6 прокурором САП ОСОБА_10
19.09.2023 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК. Це повідомлення того ж дня було вручене ОСОБА_6 прокурором САП ОСОБА_10 .
08.12.2023 детективом НАБУ ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_6 та її захисникам про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.
17.10.2024 детективом НАБУ ОСОБА_11 винесено постанову про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463.
Того ж дня прокурором САП ОСОБА_12 винесено постанову про об`єднання кримінальних проваджень № 42019000000002463 та № 52023000000000609.
17.10.2024 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, яке того ж дня було вручене ОСОБА_6 прокурором САП ОСОБА_12 .
Згідно із повідомленням від 17.10.2024 ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб та юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17.10.2024 містить перелік прав та обов`язків, які розміщенні на наступному аркуші після підпису заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_9 . Водночас сторона захисту зазначала, що це є окремий від повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17.10.2024 документ.
Слідчий суддя зазначив, що норми КПК покладають на прокурора обов`язок зазначити у повідомлені про підозру перелік прав підозрюваного, а також вручити йому пам`ятку про права та обов`язки. Проте місце розташування переліку прав підозрюваного у повідомленні про підозру (до чи після підпису прокурора, безпосередньо на аркуші де є такий підпис чи на наступному), а також форма пам`ятки про процесуальні права та обов`язки (буде це окремий документ чи продовженням повідомлення про підозру, виконуватиме він функцію переліку прав та пам`ятки про права та обов`язки одночасно чи ні), на переконання слідчого судді, не мають у такому випадку вирішального значення, оскільки основним є відображення переліку прав та вручення пам`ятки про права і обов`язки, що у цьому випадку було дотримано.
Щодо доводу сторони захисту про відмову прокурора ОСОБА_12 роз`яснити ОСОБА_13 її права відповідно до ч. 3 ст. 276 КПК, слідчий суддя уважав, що хоча прокурор не роз`яснив підозрюваній перелік її прав, проте у цьому випадку це не призвело до негативних наслідків та не позбавило підозрювану можливості ними користуватися під час здійснення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. А тому такі обставини не є підставою для скасування повідомлення про підозру.
Слідчий суддя вважав необґрунтованими посилання захисту на те, що посада заступника Генерального прокурора - керівника САП у розумінні вимог КПК є відмінною від посади заступника Генерального прокурора та не наділяє повноваженнями на здійснення повідомлення про підозру адвокату, оскільки пунктом 1 ст. 481 КПК чітко визначені повноваження будь-якого із заступників Генерального прокурора на здійснення повідомлення про підозру адвокату. Крім того, заступник Генерального прокурора - керівник САП в силу своєї посади є заступником Генерального прокурора та наділений повноваженнями для здійснення повідомлення про підозру адвокату.
Повноваження прокурора САП ОСОБА_12 на вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 17.10.2024 підтверджується дорученням від 17.10.2024, яким заступник Генерального прокурора - керівник САП ОСОБА_9 доручив прокурору САП ОСОБА_12 здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_6 . Водночас не пред`явлення цього доручення під час вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 17.10.2024 не є беззаперечним доказом складення такого документа пізніше.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 17.10.2024 було здійснено поза межами строку досудового розслідування, слідчий суддя керувався тим, що у його розпорядженні не було матеріалів щодо початку та перебігу усіх кримінальних проваджень, які були об`єднані з кримінальним провадженням № 42019000000002463, без яких жодних висновків щодо спливу строку робити неможливо. Окрім цього, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 14.05.2024 у справі № 991/7976/23, зазначив, що питання, яке стосується строків досудового розслідування, може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акта до суду.
Твердження захисника про те, що сукупний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 склав 12 місяців 26 днів (10 місяці 08 днів + 1 місяць 18 днів) слідчий суддя вважав необґрунтованими, оскільки 10 місяців 08 днів та 1 місяць 18 днів в сумі складуть 11 місяців 26 днів.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, підозрювана ОСОБА_6 в апеляційній скарзі із доповненнями прохає ухвалу слідчого судді скасувати; постановити нову, якою скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17.10.2024 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.
Також апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, поважність пропуску якого обґрунтовує тим, що повний текст ухвали від 27.12.2024 був нею отриманий 31.12.2024. Необізнаність із мотивами оскаржуваного рішення завадили їй вчасно звернутись із апеляційною скаргою, що вважає поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги підозрювана зазначає, що слідчим суддею не перевірено дотримання строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42019000000002463 та №52023000000000609, що призвело до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри поза межами визначеного строку здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463.
12.04.2024 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК, у кримінальному провадженні № 52023000000000609 від 08.12.2023 та в цей же день матеріали щодо ОСОБА_14 були виділені в окреме провадження. Втім таке виділення не повернуло кримінальне провадження до юридичного стану, у якому підозри були відсутні.
У кримінальному провадженні №52023000000000609 строк досудового розслідування не продовжувався та становив два місяці. 26.09.2024 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_15, а 26.09.2024 ОСОБА_15 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000609 від 08.12.2023.
На момент повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000609 від 08.12.2023 строк досудового розслідування з 12.04.2024 (з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_14 ) по 26.09.2024 (до моменту завершення) склав 5 місяці 14 днів.
Розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000609 та №42019000000002463 здійснювалось в різні проміжки часу. Відтак при їх об`єднанні в одне кримінальне провадження постановою прокурора від 17.10.2024 строки здійснення досудового розслідування мають додаватись та складають 15 місяців 23 дні. А тому строк досудового розслідувань на дату об`єднань двох проваджень у кримінальне провадження за №42019000000002463 сплинув.
Таким чином повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42019000000002463 здійснено за межами строків досудового розслідування.
Також залишились не дослідженими доводи щодо безпідставності відновлення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42019000000002463 та №52023000000000609, які перебували на етапі завершення.
Слідчим суддею безпідставно ототожнена вимога ст. 277 КПК про необхідність обов`язкового зазначення в тексті повідомлення про підозру прав підозрюваного та вимогу ст.276 КПК про обов`язок прокурора повідомити підозрюваному його права, а також вимогу ст. 42 КПК про вручення підозрюваному пам`ятки про його процесуальні права та обов`язки одночасно із повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Зазначені вимоги адресовані різним суб`єктам та мають бути обов`язково виконані кожним із таких суб`єктів.
Крім того слідчим суддею залишились поза увагою доводи в частині того, що підозрюваній не повідомлено про всі права, визначені ст. 42 КПК, що порушує порядок повідомлення про підозру, нівелює завдання кримінального провадження та є підставою для скасування повідомлення про підозру.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, прохала скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 17.10.2024 та постановити нову, якою її скаргу на повідомлення про підозру задовольнити. Додатково зауважила, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри складене та підписане неуповноваженою особою - керівником САП ОСОБА_9, а безпосереднє вручення зміненої підозри було здійснено прокурором САП ОСОБА_12 без відповідних повноважень на вчинення таких дій.
Захисник підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні з підстав, що викладені у ній.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисників заперечував, до початку апеляційного розгляду подав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (т. 2 а.п. 27-38).
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи необхідність поновлення строків на апеляційне оскарження, підозрювана посилається на неможливість формування правової позиції, необхідної для звернення із апеляційною скаргою, оскільки 27.12.2024 було оголошено лише резолютивну частину ухвали, а повний текст отримала лише 31.12.2024, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), відповідно до якого у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. В той же час, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, причини пропуску строку на апеляційне оскарження за їх клопотанням можуть бути визнані поважними та бути підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання підозрюваної ОСОБА_6 та поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія судді виходить із наступного.
Положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01.02.2023 у межах кримінального провадження № 420190000000002463 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, тобто у пособництві у заволодінні чужим майном, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою (т. 1 а.п. 14-39).
В цей же день зазначене повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_6 прокурором САМ ОСОБА_10
19.09.2023 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, яке було вручено прокурором САП ОСОБА_10 (т. 1 а.п. 54-77).
08.12.2023 детективом НАБУ ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_6 та її захисникам про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 та надання доступу до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.п. 78-79).
17.10.2024 детективом НАБУ ОСОБА_11 винесено постанову про відновлення досудового розслідування у № 42019000000002463 (т.1 а.п. 80-81), а прокурором САП ОСОБА_12 в цей же день винесено постанову про об`єднання кримінальних проваджень №42019000000002463 та №52023000000000609 (т. 1 а.п. 82).
17.10.2024 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, яке того ж дня було вручене ОСОБА_6 прокурором САП ОСОБА_12 (т. 1 а.п.83-99).
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри від 17.10.2024 апелянтом не оскаржується. Водночас підозрювана ОСОБА_6 не погоджується із самим фактом відновлення кримінального провадження № 42019000000002463, яке перебувало на стадії завершення та відкриття матеріалів досудового розслідування, стверджує про порушення її права на захист через відмову прокурором ОСОБА_12 роз`яснити на її прохання права підозрюваної, а повідомлення про зміну раніше повідомленої їй підозри, його вручення відбулось поза межами строків досудового розслідування.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неможливості вчинення будь-яких процесуальних та слідчих дій, в тому числі відновлення провадження, яке перебуває на стадії завершення, крім виконання вимог ст.290 КПК, колегія суддів виходить із наступного.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 280 КПК встановлена пряма заборона на проведення слідчих (розшукових) дій після зупинення досудового розслідування, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
В той же час, кримінальний процесуальних кодекс передбачає процесуальну можливість відновлення лише зупиненого досудового розслідування (ч. 1 ст. 282 КПК).
Законодавець пов`язує заборону на проведення слідчих та процесуальних дій лише із закінченням досудового розслідування та не передбачає жодних обмежень щодо вчинення інших процесуальних дій, не пов`язаних зі збором доказів у кримінальному провадженні.
У ході перевірки наведеного доводу апеляційної скарги колегія суддів виходить із того, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК). Тобто, законодавець пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.
Відповідні форми закінчення досудового розслідування відображені у главі 24 КПК.
За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК).
Закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові моменти: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, яке не є тотожнім із завершенням досудового розслідування.
Саме такий підхід до тлумачення відповідних норм кримінального процесуального закону відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 344/6630/17 (https://reestr.court.gov.ua/Review/95067240).
Крім того, виокремлення законодавцем обмежень на збір доказів у зупиненому провадженні скеровані, перш за все, на унеможливлення спроб сторони обвинувачення проводити збір доказів поза межами строків, визначених ст. 219 КПК, у які не включаються строк досудового розслідування під час виконання ст. 290 КПК (ч. 5 ст. 219 КПК).
Водночас, кримінальний процесуальний закон не містить заборони, за наявності певних обставин, на відновлення досудового розслідування на стадії виконання вимог ст. 290 КПК, на відміну від прямої заборони на проведення слідчих розшукових дій (крім спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного), що закріплена у ч. 5 ст. 280 КПК.
Виходячи із наведеного, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 тривало, позаяк не було закінчено, перебувало на стадії завершення та ознайомлення сторін із його матеріалами в порядку ст. 290 КПК. Отже прийняття прокурором 17.10.2024 процесуального рішення у формі постанови про відновлення досудового розслідування з метою вчинення процесуальної дії, не пов`язаної зі збором доказів - вручення ОСОБА_6 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не суперечило приписам КПК.
А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
Твердження підозрюваної ОСОБА_6 про порушення її права на захист, оскільки пам`ятка про права та обов`язки підозрюваної не була частиною повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, була вручена окремим документом, а під час її вручення прокурор ОСОБА_12 на її вимогу не роз`яснив права підозрюваної, колегія суддів оцінює наступним чином.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК).
Вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру наведені у ст. 277 КПК, яка не висуває спеціальних вимог до зміненого повідомлення про підозру у порівнянні із первісною підозрою.
Повідомлення про підозру має містити, окрім іншого, права підозрюваного (п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК).
Колегія суддів дослідила зміст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 17.10.2024 та приходить до переконання, що воно містить відомості, що визначені абз. 2 ст. 277 КПК, в тому числі і права підозрюваного. Зокрема, у її тексті після підпису заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_9, що на аркуші 31, на окремому аркуші викладений перелік прав та обов`язків підозрюваної (т. 2 а.п. 165-166), під якими містяться підписи ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 від 17.10.2024 із зауваженнями про відмову прокурора роз`яснити права на прохання підозрюваної.
Під час апеляційного перегляду стороною захисту не було доведено суду яким чином виклад переліку прав та обов`язків підозрюваного окремим документом вплинуло на права ОСОБА_6 настільки, щоб нівелювати правові наслідки повідомлення їй про зміну раніше повідомленої підозри. На переконання колегії суддів зазначена форма викладення переліку прав та обов`язків підозрюваного не суперечить вимогам закону щодо форми письмового повідомлення про підозру та не свідчить про порушення прав ОСОБА_6 .
Відносно доводів апелянта про відмову прокурором ОСОБА_16 роз`яснити на вимогу ОСОБА_6 її права та обов`язки, що є наслідком скасування підозри, колегія суддів зазначає наступне.
Суть виконання уповноваженою на вручення повідомлення про підозру особою обов`язку із роз`яснення прав полягає у можливості забезпечення здійснення особою, яка в наслідок такого вручення набуває статус підозрюваної та перебуває у очевидно вразливому стані, ефективного захисту від висунутого обвинувачення.
Як вже було встановлено вище, перелік прав та обов`язків підозрюваної ОСОБА_6 викладений на окремих аркушах та є складовою частиною повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_6 підозри. Таке вручення було здійснено підозрюваній ОСОБА_6 прокурором САП ОСОБА_16 у присутності її захисника ОСОБА_7 . Формальне не роз`яснення прокурором на вимогу підозрюваної тих прав, які їй не зрозумілі, без зазначення яке саме право їй незрозуміле, не може свідчити про порушення прокурором порядку вручення повідомлення про підозру. Крім того, колегія суддів враховує те, що 17.10.2024 було здійснено вручення повідомлення про зміну раніше врученої ОСОБА_6 підозри, відтак остання набула процесуального статусу підозрюваної ще 01.02.2023 під час вручення первинної підозри. З того часу відповідні положення КПК не зазнали змін, внаслідок яких було б змінено обсяг прав та обов`язків підозрюваного. Не зазначення стороною захисту яким чином не роз`яснення прокурором підозрюваній ОСОБА_6 усього переліку її прав та обов`язків при врученні чергового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у цьому кримінальному провадженні призвело до невідворотних негативних наслідків, на переконання колегії суддів, автоматично не призводить до незаконності такого повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
А тому колегія суддів приходить до переконання, що наведені доводи не свідчать про незаконність вчиненої процесуальної дії та наявність безумовних підстав для скасування повідомленої ОСОБА_6 зміненої підозри від 17.10.2024.
Щодо доводів апеляційної скарги про здійснення повідомлення про зміну раніше повідомлено підозри ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42019000000002463 поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції вже зазначав вище, що відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
В пунктах 1) та 2) ч.6 ст. 219 КПК, законодавець оперує як термінами «розслідувалися» так і використовує конструкцію «в межах строків досудового розслідування», які, з урахуванням п.5 ч.1 ст.3 КПК, мають тлумачитись саме в розумінні поняття «досудове розслідування», що як відповідний етап кримінального провадження триває від моменту внесення відомостей до ЄРДР до моменту закриття кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.
Апелянт стверджує, що оскільки розслідування у кримінальних провадженнях №52023000000000609 та №42019000000002463 здійснювалось в різні проміжки часу, то при їх об`єднанні в одне кримінальне провадження постановою прокурора від 17.10.2024 строки здійснення досудового розслідування мають додаватись та складають 15 місяців 23 дні. А тому, на її переконання, строк досудового розслідувань на дату об`єднань двох проваджень та вручення зміненої підозри у кримінальному провадженні за №42019000000002463 сплинув.
В даному випадку колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 було повідомлено про зміну підозри 17.10.2024 у кримінальному провадженні № 42019000000002463, яке було внесено в ЄРДР 25.11.2019.
Ухвалою слідчого судді Вищого некорупційного суду від 23.08.2023 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 01.01.2024 (т. 1 а.п. 53). Як зазначає ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, на момент відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 залишилось 24 дні строку досудового розслідування. На момент завершення досудового розслідування, його відновлення, а також вручення 17.10.2024 зміненої підозри ОСОБА_6 зазначене кримінальне провадження до суду із обвинувальним актом направлено не було. Відтак відповідний етап кримінального провадження № 42019000000002463 - досудове розслідування, тривав.
З наведеного вбачається, що виділення 08.12.2023 із кримінального провадження №42019000000002463 матеріалів досудового розслідування у кримінальне провадження №52023000000000609 та його подальше розслідування здійснювалось в один проміжок часу із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463. А тому відповідно до п.1 ч.6 ст.219 КПК при об`єднанні кримінальних проваджень № 42019000000002463 із кримінальним провадженням № 52023000000000609 в одне провадження за номером 42019000000002463 загальний строк досудового розслідування визначається шляхом поглинання меншого строку більшим.
Відтак доводи апеляційної скарги про здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6 поза межами передбаченого законом строку спростовуються матеріалами провадження.
Що стосується посилання підозрюваної ОСОБА_6 на те, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри складено заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9, статус якого відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 481 КПК та Закону України «Про прокуратуру» є відмінним від посади заступника Генерального прокурора, що виключає наявність у нього повноважень на здійснення повідомлення про підозру адвокату, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 481 КПК визначено, що на здійснення повідомлення про підозру адвокату уповноважений Генеральний прокурор, його заступник, керівник обласної прокуратури в межах його повноважень.
Законом України «Про прокуратуру» визначено, що заступником Генерального прокурора є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки). Положення цього Закону не містять обмежень на реалізацію керівником САП як заступником Генерального прокурора повноважень на складання повідомлення про підозру.
Відтак заступник Генерального прокурора - керівник САП в силу своє посади є заступником Генерального прокурора та наділений повноваженнями для здійснення повідомлення про підозру адвокату, а трактування підозрюваною ОСОБА_6 норми пункту 1 ч. 1 ст. 481 КПК та Закону України «Про прокуратуру» іншим чином не породжує підстав дійти протилежних висновків.
Колегія суддів також не вважає слушними доводи підозрюваної ОСОБА_6 про відсутність у прокурора САП ОСОБА_12 повноважень на вручення зміненої підозри, оскільки такі спростовуються матеріалами провадження.
Відповідно до доручення заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_17 . 17.10.2024 прокурору САП ОСОБА_12 доручено здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 (т. 2 а.п. 167). Отже повноваження прокурора ОСОБА_12 були реалізовані у межах визначеної КПК процедури відповідно до ст. 36 КПК. Відтак матеріалами провадження спростовуються доводи підозрюваної в цій частині.
Інших переконливих доводів на спростування висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, постановленій за наслідками розгляду скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 апеляційна скарга не містить.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024 відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, відтак підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання підозрюваної ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали - задовольнити.
Поновити підозрюваній ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024.
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4