- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/290/25
Провадження 1-кс/991/289/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №42024110000000146 від 15.04.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, а саме прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначили, що клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на сумлінне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, жодних порушень за час дії запобіжного заходу з боку підозрюваного зафіксовано не було.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
За версією органу досудового розслідування, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою з виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253) ОСОБА_7, довіреною особою ОСОБА_8 та ОСОБА_4 одержав від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення дій щодо передачі вугільно видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля», засновником та органом управління якого є Міністерство енергетики України, до ДП «Волиньвугілля» (код ЄДРПОУ 32365965), засновником та органом управління якого також є Міністерство енергетики України.
У межах цього кримінального провадження 11.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 у справі № 991/7273/24 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 000 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено ряд процессуальных обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
20.09.2024 підозрюваний ОСОБА_4 у зв`язку із внесенням застави звільнений з-під варти. За наведеного, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2024 у справі
№ 991/12788/24 продовжено строк дії передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, покладених на ОСОБА_4 до 19.01.2025.
Водночас прокурор зазначає, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії вказаних обов`язків, а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду процесуальних дій для об`єктивного, повного завершення досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2025 у справі № 991/11297/24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 до шести місяців, тобто до 10.02.2025.
Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Виконання зазначених дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не може бути закінчено у межах строку дії покладених на підозрюваного обов`язків.
Оскільки 19.01.2025 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, закінчується, за таких обставин виникла необхідність у зверненні сторони обвинувачення до суду з клопотанням про їх продовження.
При цьому, як стверджує прокурор, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього відповідних обов`язків.
Перевіряючи наявність ризиків, які обґрунтовує прокурор, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності і для підтвердження існування або відсутності таких ризиків на час розгляду клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, на переконання слідчого судді, необхідно враховувати попередню поведінку підозрюваного, складність справи, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Водночас, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання слідчого судді, заявлений прокурором ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду на даний час продовжує існувати, з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованого корупційного кримінального правопорушення, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування у відповідній категорії справ пільгових інститутів, таких як звільнення від покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачене законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України».
Варто врахувати, що ОСОБА_4 підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, зокрема матеріалами кримінального провадження задокументовано одержання безпосередньо ОСОБА_4 у співучасті з іншими особами коштів у сумі 200 тисяч доларів США, при загальній сумі одержаної неправомірної вигоди - 300 тисяч доларів США. Водночас, як зазначив прокурор, органом досудового розслідування наразі виявлено та вилучено лише 142 тисячі доларів США, місцезнаходження інших коштів не встановлено. Тому, існує ризик, що невіднайдені кошти продовжують перебувати у володінні підозрюваних або у довірених їм осіб, та можуть бути використанні, у тому числі ОСОБА_4, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім цього, слід зауважити, що ОСОБА_4, за версією органу досудового розслідування, вчинив злочин у співучасті з заступником Міністра енергетики України ОСОБА_6, що вказує на його зв`язки на найвищих рівнях в органах державної влади, які він може використати для виїзду за кордон та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Поряд з цим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_1, виданий 06.11.2019 та дійсний до 06.11.2029), що дає йому змогу покинути територію України.
Наведені вище обставини в сукупності дають підстави стверджувати про наявність ризику втечі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_4 .
На підтвердження продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, сторона обвинувачення зазначає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, зокрема із залученням до одержання неправомірної вигоди співучасників, вказує на вжиття заходів конспірації вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зауважує, що фактором, що може братися до уваги при оцінці реальності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення щодо підозрюваного, є реальна можливість у ОСОБА_4 вживати активні дії, спрямовані на знищення або приховання документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні. При проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вагоме доказове значення становлять речі та документи, які на даний час органом досудового розслідування не здобуті та можуть переховуватись, у тому числі й підозрюваним.
Крім того, прокурор на підтвердження такого ризику зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, у період з 2020 року по 2024 рік ОСОБА_4 не мав жодного офіційного доходу, що може свідчити про умисне приховування джерела своїх доходів, ухилення від сплати податків тощо.
Тож продовження існування такого ризику визнається слідчим суддею спроможним.
Слідчий суддя вважає доведеним продовження існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, у результаті обізнаності ОСОБА_4 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом погроз, підкупу, вмовляння або іншим чином впливати на свідків, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які ще не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.
При цьому слушними є доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 з метою протидії досудовому розслідуванню має можливість впливати на осіб, які можуть бути допитані в межах даного кримінального провадження як свідки щодо обставин передачі обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», насамперед через ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які мають тісні зв`язки з представниками найвищих органів влади країни.
Разом з тим, слідчий суддя зважає на особисту ситуацію (обставини) підозрюваного ОСОБА_4, який має постійне місце проживання в с. Гора Бориспільського району Київської області, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має сина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітню дочку - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення. При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність зазначених ризиків.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, а саме: прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як безпосередньо, так і через третіх осіб; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Поряд з цим, сторона обвинувачення не порушує питання продовження строку дії покладеного на ОСОБА_4 обов`язку носити електронний засіб контролю, відтак, вказаний обов`язок не підлягає продовженню.
Таким чином, на переконання слідчого судді, покладені на підозрюваного обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, жодним чином не перешкоджають та не обмежують звичний спосіб життя підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
З огляду на положення ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 підлягає продовженню на два місяці, тобто до 16.03.2025 включно.
За таких обставин, клопотання прокурора належить задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
-повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як безпосередньо, так і через третіх осіб;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4, до 16.03.2025 включно.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42024110000000146 від 15.04.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1