- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
Справа № 991/12307/24
Провадження № 1-кп/991/118/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
24 січня 2025 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючої судді ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання у кримінальному провадженні № 22023000000001243 від 19.12.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Остер Чернігівської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
28 жовтня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001243 від 19.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 для розгляду кримінального провадження визначено склад суду: головуюча суддя ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 було призначене підготовче судове засідання, а ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.11.2024 призначено судовий розгляд кримінального провадження № 22023000000001243 від 19.12.2023.
24.01.2025 через Електронний суд надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.
2. Обґрунтування клопотання захисника
Захисник вказував про те, що в даний час у ОСОБА_4 відсутні будь-які ризики, в тому числі з переліку тих, на які посилався слідчий. Так, адвокат спростовує ризик переховуватись від органів досудового розслідування тим, що ОСОБА_4 звільнений з ІНФОРМАЦІЯ_2 і наразі не обіймає жодної посади та не є чинним військовослужбовцем. Знищити, сховати або спотворювати речі та документи які мають істотне значення для кримінального правопорушення оскільки ОСОБА_4 будучи посадовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 має тісні зв`язки із іншими службовими особами Міністерства і може використати їх для організації приховування окремих документів - вказаний ризик також відсутній, оскільки, як вже було зазначено ОСОБА_4 звільнений з ІНФОРМАЦІЯ_2, тим більше усі речі та документи вже були вилучені і додатково жодні документи вилучатись не будуть, оскільки орган досудового розслідування завершив досудове розслідування і звернувся до суду із обвинувальним актом.
Здійснювати незаконний вплив на свідків будучи посадовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 - такий ризик також не існує, оскільки досудове розслідування закінчено, а також ОСОБА_4 не має і не може мати жодного впливу на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки вже не обіймає там жодної посади. Захисник вказує, що ОСОБА_4 ніяким чином не може перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки сам вважає себе невинуватим та бажає справедливого рішення по справі. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також об`єктивно не існує - на досудовому розслідуванні слідчий зазначав про ризик вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК (дезертирство), однак, вказана обставина перестала існувати з моменту звільнення ОСОБА_4 зі служби (наразі він не суб`єкт цього кримінального правопорушення), а щодо вчинення інших кримінальних правопорушень - ОСОБА_4 не має жодного умислу на це, та загалом йому не властива кримінальна поведінка (пред`явлене по цьому кримінальному провадженню обвинувачення сторона захисту вважає необґрунтованим).
3. Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Захисник ОСОБА_6 вказував, що три ризики з попередньо наяних відпали, два ризики спростувались часом. Захисник ОСОБА_5 додатково посилався на бездоганну поведінку обвинуваченого та зацікавленість у швидкому розгляді кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, з огляду на те, що встановлений запобіжний захід довів свою дієвість та забезпечує належну поведінку обвинуваченого. Ризики дійсно зменшились порівняно зі стадією досудового розслідування, однак, наразі залишається ризик переховуватись та ризик впливу на свідків, який, в свою чергу, набуває актуальності з огляду на закінчення дослідження письмових доказів та, в подальшому, перехід саме до стадії допиту свідків.
4. Оцінка та мотиви суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити викладені в цьому клопотанні обставини і надати їм оцінку.
Запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).
Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПК України).
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.
Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зменшення розміру застави, який було визначено раніше за судовим рішенням.
Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Так, 15.02.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 гривень, і покладено на нього передбачені ст. 194 КПК обов`язки. В подальшому, за ОСОБА_4 внесено заставу та звільнено з-під варти.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, суд виходить із того, що в силу ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд переконаний, що на даний час продовжує існувати ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, а також ризик впливу на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку суду, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, хоча і в меншому обсязі, ніж раніше.
ОСОБА_4 обвинувачується зокрема у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від восьми до п`ятнадцяти років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Так, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений (§ 80, заява № 33977/96 в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria»).
Також суд не залишає поза увагою те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», роз`яснення Верховного Суду, надані у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що суди оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом, мають враховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні як відповідний ризик.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризику переховування з огляду на належну процесуальну поведінку, а також на відсутність спроб обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд переконаний, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого та сумлінне виконання ним обов`язків, не свідчить про відсутність ризику переховування, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави, є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а загроза втрати такої застави (стягнення у дохід держави) є ефективним стримуючим фактором для нього.
Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання обвинуваченим покладеного на нього процесуального обов`язку та є засобом запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов`язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику.
Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує його належну процесуальну поведінку. Тому зазначені доводи, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Щодо ризику впливу на свідків, то слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Разом з тим обвинуваченому ОСОБА_4 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків. Свідки наразі допитані не були, відтак, ризик продовжує існувати.
На переконання суду, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, у визначеному розмірі, буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної його процесуальної поведінки. Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде недостатнім, так як виконання покладених обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною захисту суду не було надано переконливих доказів, які б обумовили зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177-178, 182, 194, 201, 331, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1