- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/2930/19
Провадження №11-кп/991/62/25
Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
(про продовження строку дії обов?язків)
06 лютого 2025 року місто Київ
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні за №52019000000000669 від 30 липня 2019 року клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинуваченого:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Красний Колядин Талалаївського району Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 (раніше - смт.Чабани Києво-Святошинського району Київської області), освіта вища, на час інкримінованого злочину - завідувач відділу сільськогосподарського землекористування та захисту ґрунтів від ерозії Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, одруженого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України,
в с т а н о в и л а:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №52019000000000669 від 30 липня 2019 року, у тому числі ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 та ч.3 ст.15, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати 2 роки посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та з конфіскацією 1/2 належного йому майна, вирішено питання початку строку відбування основного та додаткового покарання.
Також вирішено питання щодо застосування спеціальної конфіскації, речових доказів і документів, відшкодування процесуальних витрат та цивільного позову.
Крім того, вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, вирішено питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 : до набрання вироком законної сили обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покладено обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, строком до 13 лютого 2025 року включно: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
28 січня 2025 року та 31 січня 2025 року прокурор подав клопотання про продовження строку дії обов`язків, у якому, з урахування зміненого клопотання, просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили строк дії обов`язків, покладених на нього вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року. Клопотання мотивоване тим, що колегія суддів Вищого антикорупційного суду при винесенні вироку дійшла висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. На даний час ризик переховування від суду не зменшився та продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі. Розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно із реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду як на території України, так і за її межами. Оскільки, ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 20 квітня 2018 року, з огляду на його вік (67 років), навіть в умовах введеного на території України воєнного стану, він може безперешкодно покинути її територію, та, з огляду на тяжкість призначеного покарання, його майновий стан, не виключено можливості перетину кордону нелегально. Підставою для продовження строку дії обов`язків до набрання вироком законної сили зазначає об`єктивну неможливість розпочати апеляційний розгляд справи, у зв`язку з наявністю обставин, передбачених ч.1 ст.399 КПК України. Крім того, продовження строку дії обов`язків до набрання вироком законної сили відповідає вимогам, які передбачені п.2 ч.4 ст.374 КПК України.
06 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, згідно якого просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити, оскільки серед матеріалів та документів, на які посилається прокурор, відсутні будь-які докази, які б достовірно підтверджували існування ризику переховування його від суду. Суворість покарання, на яке посилається прокурор, не може бути визначальним фактором для твердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Обґрунтування існування ризику переховування від суду тим, що ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон, є безпідставним, оскільки свій паспорт України для виїзду за кордон він здав до відповідних органів ДМС. ОСОБА_5 від початку досудового розслідування не мав наміру переховуватися ні від органу досудового розслідування, ні суду, не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про існування спроб переховування.
06 лютого 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на клопотання прокурора, згідно якого просить у задоволенні клопотання відмовити, а у разі прийняття рішення щодо необхідності продовження строку дії обов`язків, - задовольнити частково та покласти на обвинуваченого обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим та невмотивованим, так як викладені у ньому доводи, не підтверджуються долученими до нього матеріалами. На його думку, суворість призначеного покарання не може свідчити про наявність ризику переховування від суду. Обґрунтування клопотання можливістю ОСОБА_5 безперешкодно покинути територію України, у зв`язку з наявністю у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон. є безпідставним, оскільки паспорт України для виїзду за кордон він здав у 2019 році на зберігання до Києво-Святошинського РВ ДМУ ДМС у місті Києві та Київській області відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2019 року. Відповідно до відповіді Держприкордонслужби від 21 серпня 2024 року ОСОБА_5 у період із 08 листопада 2017 року до 21 серпня 2024 року кордон України не перетинав. Також прокурором не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_5 вчиняються будь-які дії, направлені на спробу нелегального виїзду за кордон та які б свідчили про такі наміри. Не надано доказів і того, що майновий стан ОСОБА_5 дозволяє виїхати за межі території України та вільно проживати за кордоном. Не надано доказів про відчуження будь-якого майна, наявного у ОСОБА_5 чи його сім`ї, що могло б свідчити про ймовірну підготовку обвинуваченого до виїзду за межі України. Сторона обвинувачення позбавлена можливості просити суд продовжити строк дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків до набрання вироком законної сили, оскільки це порушує приписи КПК України. Щодо обов`язку носити електронний засіб контролю, то сторона захисту вважає покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 такого обов`язку невиправданим, так як в умовах воєнного стану для особи існує цілодобова необхідність можливої евакуації у зв`язку з проведенням на території України активних бойових дій, нанесенням державою агресором ракетних ударів по території населених пунктів України, в тому числі Київської області, зокрема й по об`єктам цивільної інфраструктури.
Прокурор у судовому засіданні вимоги свого клопотання підтримала.
Захисник ОСОБА_7 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та висловив доводи, зазначені в його запереченнях.
Захисник ОСОБА_6 просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити та висловила доводи, зазначені в її запереченнях.
Захисник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, підтримав доводи захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, підтримав доводи захисників.
Захисник ОСОБА_9 у судове засідння не з`явилася, обвинувачений пояснив, що договір про надання правової допомоги на стадії апеляційного перегляду з нею припинено.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, суддя-доповідач доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, підлягає задоволенню з таких підстав.
Чинний КПК України не визначає порядок дій судді-доповідача у разі звернення сторони обвинувачення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, у випадку, коли питання про прийняття апеляційних скарг судом апеляційної інстанції, у порядку ст.398 КПК України не вирішено, а тому суддя-доповідач враховує вимоги ч.1 ст.405 КПК України з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, виконані.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, у тому числі є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Вичерпний перелік обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначено ст.178 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Згідно з абзацом дванадцятим п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
ЄСПЛ у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11) від 04 червня 2015 року зазначив: «...підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити». Таким чином, враховуючи зміст даного рішення у взаємозв`язку з вимогами національного законодавства, встановлення строку дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили спрямоване на забезпечення дієвості кримінального провадження як гарантія виконання покарання, призначеного судом, та є законним після ухвалення судом першої інстанції відповідного обвинувального вироку.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5, зокрема, досягнення ним віку, який дає право в умовах воєнного стану на безперешкодний перетин кордону; характер та ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується (злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до умисних особливо тяжких злочинів), вчинений в особливо великих розмірах та за попередньою змовою групи осіб; враховуючи роль обвинуваченого ОСОБА_5 як пособника у вчиненні цих злочинів; майновий стан, а також те, що на час подання клопотання вирок законної сили не набрав, суддя-доповідач доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5, який врахований судом першої інстанції при застосуванні до нього найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, не зменшився та продовжує існувати.
Таким чином, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5, суддя-доповідач вважає необхідним продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на нього вироком Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду, до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо його обвинувачення по суті апеляційних скарг.
Разом з тим, із інформації, яка надана Державною міграційною службою України про особу ОСОБА_5 від 20 січня 2025 року вбачається, що обвинувачений має один дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 20 квітня 2018 року, який 07 травня 2019 року здав на зберігання до Києво-Святошинського РВ ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відповідно до ухвали Солом?янського районного суду міста Києва від 26 березня 2019 року у справі №760/8022/19 (т.137 а.с.62-63, т.146 а.с.213). Враховуючи дані обставини, суддя-доповідач вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язок у вигляді залишення на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
На підставі наведеного та керуючись ст.177, 191, 199, 405 КПК України, суддя-доповідач
п о с т а н о в и л а:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на підставі вироку Вищого антикорупційного суду від 13 грудня 2024 року на обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання вироком законної сили чи прийняття іншого судового рішення щодо його обвинувачення по суті апеляційних скарг, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- носити електронний засіб контролю;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;
- залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора САП ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач ОСОБА_2