- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
06 лютого 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2024 строком до 09.02.2025. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. При цьому в резолютивній частині клопотання прокурором змінено трактування частини вищезазначених обов`язків з метою їх відповідності стадії кримінального провадження.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив таке. Ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати. Існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтував тяжкістю можливого покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини в інкримінованому злочині та неможливістю застосування альтернативних видів покарання через обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні корупційного злочину. Таким чином, у разі засудження обвинуваченого, йому загрожуватиме лише реальний термін ув`язнення. Також, як підставу існування ризику переховування, прокурор послався на наявність в обвинуваченого зв`язків в державних органах України, які останній може використати з метою виїзду за кордон та відсутністю міцних соціальних зв`язків на території України. Дружина та діти обвинуваченого проживають за кордоном. Існування ризику впливу на свідків у даному провадженні прокурор обґрунтував обставинами вчинення злочину, в ході якого обвинувачений телефонував свідкові з метою надання останньому вказівок щодо здійснення свідком контролю над нерозголошенням іншими особами певних відомостей. Разом з цим, обвинувачений має знайомих серед посадових осіб Запорізької обласної ради. За твердженням прокурора, ОСОБА_6 може використати наявні у нього зв`язки з метою вчинення тиску на керівників закладів охорони здоров`я, що перебувають в підпорядкуванні знайомих обвинуваченого задля надання свідками позитивних для обвинуваченого показань. Окремо прокурор звернув увагу на встановлену законодавцем процедуру отримання показань від свідків безпосередньо судом. У сукупності викладеного прокурор переконаний, що ризики не втратили своєї актуальності. Отже, є підстави для продовження строку дії процесуальних обов`язків.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора в повному обсязі. Зазначив, що кримінальне процесуальне законодавство передбачає необхідність доведення прокурором обставин, на які останній посилається. Втім, у наданих прокурором поясненнях ніяким чином не доводиться існування будь-яких ризиків. Наявність в обвинуваченого знайомств в органах державної влади не може гарантувати йому виїзду за межі країни, а прокурор не вказав, як ОСОБА_6 такі знайомства може використати з метою переховування. Разом з цим, поведінка обвинуваченого з моменту повідомлення йому про підозру була бездоганною. На поведінку обвинуваченого не вплинув і той факт, що у відношенні нього декілька разів послаблювали запобіжний захід. Таким чином, захисник зазначає, що ризик переховування прокурором недоведений. Щодо ризику впливу на свідків захисник вказав таке. За час досудового розслідування обвинуваченим не вчинено дій з метою впливу на свідків. Твердження прокурора є лише припущенням та не може свідчити про безальтернативність існування ризику. Таким чином, прокурор не довів існування ризиків. У зв`язку з чим захисник просив клопотання прокурора задовольнити частково та змінити покладені обов`язки з огляду на стадію кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Захисник ОСОБА_8 надав пояснення стосовно того, що факт виїзду обвинуваченого за межі країни і повернення до України свідчать про відсутність ризику переховування.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 .
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
23.05.2024 застосовний до обвинуваченого запобіжний захід змінено на домашній арешт в нічний час доби та в подальшому ухвалою від 13.08.2024 змінено на особисте зобов`язання.
При цьому покладені на обвинуваченого ухвалою від 22.02.2024 обов`язки неодноразово продовжувалися та востаннє були продовжені ухвалою від 09.12.2024, строком до 09.02.2025.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та продовжують діяти такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є особисте зобов`язання. Зміст цього запобіжного заходу полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 179 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями встановлена наявність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який, за твердженням прокурора, дотепер продовжує існувати.
Ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_6 злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_6, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Поряд з тяжкістю можливого покарання Судом також береться до уваги відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України. Відповідно до вивчених Судом документів дружина обвинуваченого - ОСОБА_19 та діти - ОСОБА_20, ОСОБА_21 проживають за межами України.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Разом з цим, на підтвердження ризику переховування обвинуваченого від суду, Суд не приймає до уваги твердження прокурора про набуття ОСОБА_20 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування. Прокурором не надано Суду документів на підтвердження вказаної позиції щодо її актуальності на час розгляду цього клопотання. З наявних у суду матеріалів кримінального провадження не вбачається підтримання обвинуваченим з ким-небуть зі службових осіб органів державної влади настільки близьких стосунків, що можуть бути використані ним з метою переховування. Водночас матеріали провадження не містять відомостей і стосовно того, що обвинуваченим проводилося обговорення з такими особами можливості забезпечити йому переховування.
У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Водночас, враховуючи відсутність зауважень з боку прокурора щодо процесуальної поведінки обвинуваченого, Суд вважає за можливе послабити застосований до обвинуваченого запобіжний захід шляхом скасування обов`язку прибувати до відповідних органів на першу вимогу, та, враховуючи стадію кримінального провадження, Суд не вбачає необхідності в продовженні обов`язку повідомлення ОСОБА_6 слідчих про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
У зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити до 06 квітня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_22