Search

Document No. 125058023

  • Date of the hearing: 06/02/2025
  • Date of the decision: 06/02/2025
  • Case №: 991/14/25
  • Proceeding №: 52023000000000190
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC): Moisak S.M.

Справа № 991/14/25

Провадження 1-кп/991/1/25

У Х В А Л А

06 лютого 2025 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків

Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2024 строком до 09.02.2025. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру.

Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. При цьому в резолютивній частині клопотання прокурором змінено трактування частини вищезазначених обов`язків з метою їх відповідності стадії кримінального провадження.

Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив таке. Ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати. Існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтував тяжкістю можливого покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини в інкримінованому злочині та не можливістю застосування альтернативних видів покарання через обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні корупційного злочину. Таким чином, у разі засудження обвинуваченого, йому загрожуватиме лише реальний термін ув`язнення. Також, як підставу існування ризику переховування, прокурор послався на наявність в обвинуваченого зв`язків в державних органах України, які останній може використати з метою виїзду за кордон та відсутністю міцних соціальних зв`язків на території України. Дружина та діти обвинуваченого проживають за кордоном. Проживають у квартирі, право власності на яку зареєстровано за фірмою, засновниками якої до квітня 2024 року були мати обвинуваченого та теща. В квітні 2024 мати обвинуваченого вийшла зі складу засновників, що вказує на спробу приховати приналежність квартирі родині ОСОБА_19 . Також прокурор послався на виїзди обвинуваченого за кордон під приводом службових відряджень. Зазначив, що обвинувачений виїздив 7 разів і після спливу строку відрядження залишався за кордоном тривалий час. Загалом з початку війни ОСОБА_4 за межами України провів майже рік. Наведене, на переконання прокурора, свідчить про формальне оформлення відряджень з метою саме здійснення ОСОБА_4 виїзду за кордон.

Існування ризику впливу на свідків у даному провадженні прокурор обґрунтував обставинами вчинення злочину, наявністю у обвинуваченого зв`язків серед працівників державних та правоохоронних органів, перебуванням самого обвинуваченого на посаді заступника голови Запорізької обласної ради. Таким чином, як сам обвинувачений, так і через наявні у нього зв`язки, ОСОБА_4 може вдатися до тиску на свідків чи інших обвинувачених. Окремо на підтвердження заявленого ризику прокурор вказав на подання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ідентичних заяв до органу досудового розслідування, та наявністю питання належності обвинуваченому мобільного телефону, який вилучений при затриманні ОСОБА_4 . Зазначені обставини, за твердженням прокурора, свідчать про схильність ОСОБА_4 до тиску на інших осіб задля отримання власної вигоди. У сукупності викладеного, прокурор переконаний, що ризики не втратили своєї актуальності, а отже, є підстави для продовження строку дії процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_7 подав до суду письмові заперечення з приводу клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку дії обов`язків, з яких вбачається таке. Враховуючи стадію кримінального провадження є очевидним, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів, які, на їх переконання, доводять вину ОСОБА_4 в інкримінованому злочині. Вся інформація з електронних носіїв інформації скопійована та перебуває у володінні сторони обвинувачення, експертизи проведені, а сам обвинувачений не має можливості перешкоджати кримінальному провадженню. Текст обвинувального акта свідчить про відсутність потерпілих та матеріальної шкоди від інкримінованого злочину. Арешти з майна родини ОСОБА_19 скасовані та грошові кошти повернуті родині обвинуваченого. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали до органу досудового розслідування заяви, в яких зазначили про непричетність ОСОБА_4 до злочину. За весь час існування кримінального провадження ОСОБА_4 не вчинено дій, які можуть свідчити про існування будь-якого з ризиків, передбачених КПК України. На теперішній час закінчилося відсторонення ОСОБА_4 від посади заступника голови Запорізької обласної ради та він повернувся до виконання своїх посадових обов`язків. У ОСОБА_4 збільшилася заробітна платня з огляду на зростання надбавки за вислугу років, та його переобрано головою запорізької обласної партійної організації. Обвинувачений є кандидатом наук та наразі навчається в докторнатурі, є доцентом у Національному університеті Запорізька політехніка. На утриманні обвинуваченого перебувають літні батьки, обвинувачений є парафіянином Православної церкви України, займається волонтерською діяльністю, є добровільним донором крові, має постійне місце проживання. Наведені вище обставини в своїй сукупності свідчать про зростання соціальних зв`язків обвинуваченого з місцем його проживання у порівнянні з початковою стадією досудового розслідування. Стосовно проживання родини обвинуваченого в Сполучених Штатах Америки, то захисник у письмових запереченнях зазначає, що між Україною та США існує договір про екстрадицію, тому факт проживання дружини та дітей ОСОБА_4 в США не є досить вагомим для твердження про існування ризику переховування. Разом з цим, у запереченнях захисник зазначає, що з самого початку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу ОСОБА_4 не вчиняв ніяких дій щодо впливу на учасників провадження. Самостійно звернувся із заявою, в якій просив не залучати його до розгляду будь-яких питань, пов`язаних з лікарнею.

У судовому засіданні захисник підтримав заперечення щодо продовження строку дії обов`язків та додатково наголосив на тому, що обвинувачений жодного разу не ухилявся від отримання документів та викликів до органу досудового розслідування, прокурора чи слідчого судді. Усі документи для обвинуваченого прокурором передаються через оперативного співробітника СБУ. Послався на ті обставини, що під час досудового розслідування закінчувався строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 та останній не вчинив ніяких позапроцесуальних дій, не ухилився від кримінального переслідування. Також захисник вказав, що, на його переконання, сторона обвинувачення зловживає наданими їм процесуальними правами, вчиняє перешкоди з метою недопущення виїзду ОСОБА_4 за межі країни. Просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали захисника ОСОБА_7 .

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть застосовані до ОСОБА_4 у разі внесення застави.

26.02.2024 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки процесуальних обов`язків.

У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою від 09.12.2024, строком до 09.02.2025.

На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру.

У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попередніми судовими рішеннями встановлена наявність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який, за твердженням прокурора, дотепер продовжує існувати.

Ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.

Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Поряд з тяжкістю можливого покарання, на переконання суду, в обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки на території України. Вказаний висновок суду ґрунтується на обставині проживання дружини обвинуваченого - ОСОБА_4, та їх дітей - ОСОБА_20, ОСОБА_21 поза межами України протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та роботи на території України, проживання в Україні батьків похилого віку, наявність членства в політичній партії, позитивні характеристики з місця роботи, проживання, керівництва політичної партії та церкви, на переконання суду, не є настільки стримуючими факторами за наявності яких можливо стверджувати про повну відсутність ризику переховування. До того ж вказаним обставинам надавалася оцінка слідчими суддями при розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та в подальшому при продовженні строку дії процесуальних обов`язків.

Окремо Суд звертає увагу і на посилання сторони захисту щодо скасування арештів з грошових коштів та повернення таких коштів родині ОСОБА_19 . Наведені обставини переконують Суд про наявність в обвинуваченого грошових активів, які він може використати з метою переховування, що разом з наявністю у родини ОСОБА_19 житла за кордоном, збільшує вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.

Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Разом з цим, на підтвердження ризику переховування обвинуваченого від суду, Суд не приймає до уваги твердження прокурора про набуття ОСОБА_4 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування. Прокурором не надано Суду документів на підтвердження вказаної позиції. З наявних у суду матеріалів кримінального провадження не вбачається підтримання обвинуваченим з ким-небуть зі службових осіб органів державної влади настільки близьких стосунків, що можуть бути використані ним з метою переховування. Водночас матеріали провадження не містять відомостей і стосовно того, що обвинуваченим проводилося обговорення з такими особами можливості забезпечити ними його переховування.

У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: не відлучатися за межі території України без дозволу суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Водночас, враховуючи стадію судового розгляду, а не досудового розслідування, відсутністю необхідності у негайному прибутті обвинуваченого до суду та прокурора, Суд вважає за можливе послабити застосований до обвинуваченого запобіжний захід шляхом скасування обов`язку прибувати до відповідних органів на першу вимогу.

Враховуючи стадію кримінального провадження, Суд також не вбачає необхідності в продовжені обов`язку повідомлення ОСОБА_4 орган досудового розслідування про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.

У зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкуванняі зі свідкамиОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.

Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1)не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

2)повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3)утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;

Строк дії ухвали встановити до 06 квітня 2025 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_22