Document No. 125104764

Справа № 991/2364/23

Провадження 1-кп/991/135/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

представників цивільних відповідачів - адвокатів ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_32, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_33, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Слов`янськ, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6,

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7,

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Годунівка, Яготинського району, Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, проживає за адресою: АДРЕСА_9,

ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_10,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_11,

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_12,

ОСОБА_10, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Свердловськ Луганської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_13,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Бортники Фастівського району Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_14

ОСОБА_13, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_15,

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Енергодарі Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_16,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

установив:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднана справа № 991/2364/23 за матеріалами кримінальних проваджень № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Учасники судового провадження з боку сторони захисту звернулися із клопотаннями про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Захисник обвинувачених ОСОБА_34 та ОСОБА_35 - адвокат ОСОБА_23, зазначаючи у клопотанні від 05 грудня 2024 року про наявність підстав для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, послалась на таке:

(1) неповідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_36 та ОСОБА_37 у порядку, визначеному ст. 297-5 КПК України, виключає право суду відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України допустити відомості, які в них містяться, як докази, а отже прямо перешкоджає призначенню справи до розгляду по суті.

(2) Обвинувальний акт не вручений обвинуваченому ОСОБА_38, що є порушенням п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.

(3) В обвинувальному акті не чітко зазначено формулювання обвинувачення, не деталізовано, якими саме діями ОСОБА_35 заподіяна шкода і чиїм інтересам. Так, у п. 1.2 Порядку формування прогнозної оптової ринкової ціни електричної енергії № 289, який діяв до 30 червня 2019 року (надалі - Порядок № 289) визначено, що Порядок№ 289 застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (надалі - НКРЕКП) при формуванні та затвердженні прогнозованої оптової ринкової ціни (надалі - ОРЦ) електричної енергії та поширюється на всіх суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва та постачання електричної енергії. У той же час, Порядок № 289 не застосовується до населення, оскільки ціна електричної енергії для населення регулюється окремим положенням НКРЕКП № 221 від 2015 року, яке діяло до 06 січня 2021 року.

(4) Стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено кому саме кримінальним правопорушенням завдано збитки. Поняття «громадський інтерес», якому нібито завдана шкода, не розкритий у обвинувальному акті. Також відсутні посилання на те як обраховано розмір збитків та розмір неправомірної вигоди групи компаній ДТЕК.

(5) Обвинувальний акт всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 291 КПК України не містить чіткого опису дій чи бездіяльності кожного обвинуваченого, у ньому шість разів продубльовані фактичні обставини кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення не деталізовано обставини «попередньої змови» та «співучасті» кожного з обвинувачених. Обвинувальний акт не містить конкретного обґрунтування об`єктивної і суб`єктивної сторін злочину, об`єкту посягання, а тому розгляд такого обвинувального акта буде суперечити правам особи на захист.

(6) Захисник, цитуючи зміст обвинувального акта на аркушах 69, 91, 96, зазначає, що без відповіді залишились питань, зокрема: чи проводилось досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 232-1 КК України (здійснення ОСОБА_39 передачі службової інформації комерційного характеру працівникам групи компанії ICU)? чи ці дії охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України? Чи має ОСОБА_40 захищатися від звинувачень, які не входять до предмету доказування злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України?

(7) Порушено принцип невинуватості чотирьох осіб. Так, обвинувальний акт стосується не тільки шести обвинувачених, а і інших прямо зазначених у акті осіб, що є неприпустимим як з точки зору презумпції невинуватості, так і з точки зору меж судового розгляду. Обґрунтовуючи цю позицію, захисник навела цитати обвинувального акта, зокрема з аркушів 55, 109, 162, 215, 268, 321, 374, у яких, на думку захисника, виписано склад злочину, який вчинили ОСОБА_12, ОСОБА_41, ОСОБА_13 та ОСОБА_42, хоча у межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року цим особам обвинувачення не висунуте. Також обвинувальний акт містить опис дій і інших осіб, з наявними ознаками об`єктивної і суб`єктивної сторін злочину, однак щодо них немає вироків, і які не підлягають притягненню до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, що також є порушенням презумпції невинуватості цих осіб.

Клопотання від 05 грудня 2024 року, подане у межах кримінального провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, захисник ОСОБА_23 обґрунтувала таким:

(1) обвинувальний акт у цьому провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки на аркушах 77-118 обвинувального акта формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_35 є дублюванням обвинувачення, висунутого у межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. На думку захисника, це є нічим іншим як подвійним притягненням особи до кримінальної відповідальності. Це також стосується і обвинуваченого ОСОБА_43 . Тобто, ОСОБА_44 та ОСОБА_40 двічі обвинувачуються у вчиненні тих ж самих діянь, однак в окремих обвинувальних актах, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КК України.

(2) Реєстр матеріалів досудового розслідування, поданий прокурором із обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, не відповідає вимогам КПК України і переконливо свідчить про подвійне притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності. Так у розділах ІІ і ІІІ Реєстру містяться відомості про процесуальні дії/рішення вчинені/прийняті з 2017 року, тобто до внесення відомостей про це кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведені у межах кримінального провадження № 5217000000000209 від 24 березня 2017 року.

(3) Обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки при зазначенні відомостей про розмір витрат на залучення експертів прокурор посилається на 18 висновків експертів, які складені протягом 2018-2020 років, тобто до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Водночас, у цьому кримінальному провадженні жодного експертного дослідження не було проведено.

(4) Враховуючи, що в межах кримінального провадження № 5217000000000209 від 24 березня 2017 року досліджувався весь період застосування Порядку № 289, тому у прокурора була можливість висунути загальне обвинувачення. Натомість, прокурор розділив обвинувачення на два епізоди, зокрема, у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року пред`явлено обвинувачення за фактом застосування Порядку № 289 протягом 2016-2017 років, а у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року - протягом 2018-2019 років. Проте збитки визначені в одному експертному висновку, зробленому до внесення відомостей про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Така інкримінація явно суперечить ознакам продовжуваного злочину, оскільки він не підлягає розділенню. Наведене може свідчити, що сторона обвинувачення інкримінує два окремих злочини. Однак, ознака повторності в обвинувальному акті не зазначається, але мала б бути зазначена як обтяжуюча обставина відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України. Зазначені обставини не надають змоги визначити, який вид злочину інкриміновано ОСОБА_37 та ОСОБА_36, а саме: один продовжуваний чи два простих злочини з ознаками повторності. Тобто, у обвинувальному акті допущена правова невизначеність.

(5) Формулювання обвинувачення щодо причетності ОСОБА_35 до визначення розміру ОРЦ електричної енергії на 2019 рік суперечить фактичним обставинам. Так, 26 травня 2018 року ОСОБА_35 звільнено з НКРЕКП, тому він не міг приймати Постанову № 1906 від 14 грудня 2018 року. Аналогічні зауваження і в частині обвинувачення стосовно ОСОБА_8, який був звільнений з НКРЕКП 29 квітня 2016 року, та ОСОБА_14, який був звільнений 29 квітня 2016 року з посади начальника Управління енергоринку. Тобто, стороною обвинувачення не дотримано вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(6) Порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки в обвинувальному акті містяться твердження про вчинення злочину особами, яким обвинувачення не висувалося. Так, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року містяться твердження щодо колишнього члена НКРЕКП ОСОБА_45, які відповідають ознакам злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

(7) Невідповідність розміру шкоди в обвинувальному акті та цивільному позові. Захисник звертає увагу, що жодній особі, яка обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не інкримінується спричинення їх діями шкоди в такому розмірі, який просить стягнути прокурор.

(8) Обвинувальний акт містить хибне формулювання обвинувачення. Так, прокурор зазначає: «використовуючи раніше прийняту в протиправний спосіб Постанову № 289». Водночас, правомірність прийняття цієї постанови було предметом дослідження судом адміністративної юрисдикції ще до внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, і прийняте судове рішення про законність Постанови № 289. Припущення прокурора про прийняття Постанови № 289 у протиправний спосіб є одним із обвинувачень у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, яке підлягає доведенню перед судом. Тому твердження про протиправний спосіб її прийняття є передчасним.

(9) Захисник посилається на неповне з`ясування і відображення в обвинувальному акті обставин та подій. Так, цитуючи викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_35, захисник доходить висновку, що обвинувальний акт не містить відомостей про те, хто отримав іншу частину неправомірної вигоди у розмірі понад 11 млрд грн.

(10) Захисник також зазначає про те, що разом з обвинувальними актами у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року прокурору слід повернути і цивільні позови, які є додатками до цих обвинувальних актів. Оскільки прокурор не довів належними доказами, що має право на звернення з цивільними позовами; цивільні позови не відповідають визначеним вимогам до позовної заяви: відсутній розрахунок ціни позову, відсутні конкретні позовні вимоги щодо кожного з одинадцяти співвідповідачів, не зазначені докази, якими обґрунтовується позов, не заявлено розмір шкоди завданої державним інтересам та розміру шкоди заявленої громадським інтересам; не зазначено на користь кого необхідно присудити стягнуті кошти.

У клопотанні від 05 квітня 2023 року та доповненнях до нього від 06 грудня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_35 - адвокат ОСОБА_18 наголошувала на тому, що наявні підстави для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, оскільки він не відповідає вимогам ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(1)Прокурор не мав повноважень на затвердження та підписання обвинувального акта про що, зокрема свідчать такі обставини. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювали детективи Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора. 08 серпня 2019 року, зокрема ОСОБА_37 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. З цього дня почався перебіг строку досудового розслідування після повідомлення про підозру, який у подальшому був продовжений постановами керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до дванадцяти місяців, тобто до 08 серпня 2020 року. За час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні були прийняті процесуальні рішення, які впливали на обрахунок строку досудового розслідування. Захисник наводить аналіз постанов про зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доходить висновку, що постанова про зміну групи прокурорів, якою було включено до складу групи прокурорів прокурора ОСОБА_5, була винесена 06 вересня 2022 року, тобто після прийняття постанови про закриття кримінального провадження від 20 травня 2021 року та до прийняття постанови від 22 вересня 2022 року, якою її скасовано. Тому, наявні підстави вважати, що у прокурора ОСОБА_5 були відсутні повноваження на затвердження та підписання обвинувального акта.

(2) Захисник звертає увагу, що на аркушах 5-9 обвинувального акта під назвою «рух кримінального провадження» сторона обвинувачення вибірково зазначила судові рішення, які приймались у межах цього кримінального провадження, отже зміст обвинувального акта суперечить реєстру матеріалів досудового розслідування.

(3) Також на думку захисника, прокурор умисно ототожнює процесуальні рішення від 06 вересня 2022 року та від 22 вересня 2022 року прийняті керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора. Вони хоч і мають однакову назву, проте є відмінними в контексті визначення процесуального статусу прокурора в межах справи, про що свідчить резолютивна частина кожного з рішень. Також постанова від 06 вересня 2022 року не містить, передбачених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України, підстав для зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні.

У поданому 06 грудня 2024 року у межах кримінального провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року клопотанні про повернення обвинувального акта захисник ОСОБА_18 посилалась на те, що:

(1) надаючи оцінку відповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд зобов`язаний перевірити відповідність цивільного позову нормам закону, оскільки цей документ є невід`ємною частиною обвинувального акта.

(2) Стороною обвинувачення не дотримано вимоги п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті і в цивільному позові відсутнє чітке формулювання кому завдана шкода. Зазначення про факт завдання збитків державним та громадським інтересам суперечить фактичним обставинам справи та сформульованому обвинуваченню. Враховуючи норми ч. 3 ст. 128 КПК України, шкода не може бути одночасно завдана і державним і громадським інтересам.

(3) Зміст обвинувального акта суперечить вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не відповідають дійсності є суперечливими та надуманими. Посилаючись на відповідні Укази Президента України, захисник зазначає, що з 26 травня 2018 року припинені повноваження ОСОБА_35 як Голови НКРЕКП, члена НКРЕКП та державного службовця. Тому ОСОБА_40 безпідставно обвинувачується у вчиненні злочину у той період, коли він не перебував на посаді Голови чи члена НРКЕКП, та взагалі не був дотичний до діяльності відповідного державного органу. Також безпідставно ОСОБА_37 інкримінуються наслідки, застосування Порядку № 289 у 2018-2019 роках, позаяк він не брав жодної участі у визначенні розміру ОРЦ у цей період, не порушував перед членами НКРЕКП питання щодо затвердження ОРЦ, не голосував та не приймав жодного рішення у даний період.

(4) Посилаючись на аркуші 21, 55, 36, 37- 38 обвинувального акта, захисник зазначає, що зміст обвинувального акта містить суперечливі висновки щодо вступу ОСОБА_46 у змову з представниками ДТЕК, а також про переслідування ОСОБА_39 досягнення мети з надання неправомірної вигоди ТОВ «ІCU», тоді як відсутній встановлений розмір неправомірної вигоди, який отримало ТОВ «ІCU».

(5) Обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України. Так, зазначена в обвинувальному акті правова кваліфікація дій ОСОБА_35 містить посилання на таку ознаку як попередня змова вчинення злочину групою осіб, що не передбачено ст. 364 КК України як кваліфікуюча ознака, а отже є обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України.

(6) Стороною обвинувачення при складанні обвинувального акта не дотримано вимоги п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України. На думку захисника, проведення експертиз як економічних так і товарознавчих в кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року не свідчить про встановлення збитків та розміру шкоди в іншому кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Враховуючи дату внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадження № 52022000000000276 експертні дослідження у цьому провадженні мали б бути призначені та проведені у період з 22 вересня 2022 року по 16 січня 2023 року.

(7) З цих же підстав захисник вважала, що стороною обвинувачення безпідставно зазначено в обвинувальному акті про витрати на залучення експертів, що свідчить про недотримання вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(8) При складанні обвинувального акта не дотримано вимоги ст. 128, ч. 3 ст. 291 КПК України. Так, захисник, посилаючись на абз. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 128 КПК України, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зазначає, що додаток до обвинувального акта - цивільний позов не містить підтверджуючих документів для здійснення прокурором представництва інтересів громадян або держави в суді. Згідно з текстом цивільного позову прокурор не визначився чиї інтереси: держави чи громадян захищає та представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільний позов може бути пред`явлений одній стороні, або до підозрюваних, або до юридичних осіб, в яких вони працюють. Однак, цивільний позов у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року складено як стосовно підозрюваних, так і стосовно юридичних осіб, які начебто за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду заподіяну обвинуваченими.

(9) Стороною обвинувачення допущено порушення вимог ч. 3 ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року складено неуповноваженою особою - детективом Національного бюро. Так, у матеріалах справи відсутнє рішення, яке прийняте відповідно до вимог ст. 39, 110 КПК України, про визначення групи детективів, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні. Отримана захисником постанова про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, не містить дати її складання та підпису. Окрім цього, старший детектив ОСОБА_47 може бути наділений повноваженнями керівника органу досудового розслідування, але, враховуючи застереження п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, лише у межах своїх повноважень, про що може свідчити виключно його посадова інструкція.

(10) Не дотримані вимоги ч. 1 ст. 291 КПК України, оскільки затвердження прокурором обвинувального акта не скріплено печаткою, що є порушенням вимог щодо реквізитів офіційного документу.

У клопотанні від 05 грудня 2024 року про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року захисник обвинуваченого ОСОБА_34 - адвокат ОСОБА_17 посилався на те, що:

(1) станом на 22 вересня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року складав 31 місяць і 28 днів. Відповідно, з 25 січня 2021 року усі процесуальні та слідчі дії, процесуальні рішення здійснені стороною обвинувачення поза межами строку досудового розслідування.

(2) Посилаючись на положення ч. 1 ст. 297-5 КПК України, захисник стверджував, що ОСОБА_48 не повідомлений належним чином про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Також ОСОБА_34 не повідомлено шляхом публікації повідомлення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора про направлення обвинувального акта до суду.

(3) Затвердження прокурором обвинувального акта та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу (постанова Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 344/5091/13-к), тому не відповідає вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України.

(4) Стороною обвинувачення в обвинувальному акті викладено відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме рух кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

(5) Незважаючи на те, що в обвинувальному акті міститься розділ «Формулювання обвинувачення ОСОБА_36 », у ньому фактично відсутнє формулювання обвинувачення, Так, в обвинувальному акті викладено лише зміст підозр, а також частина фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_48 підозрювався, а не обвинувачується.

(6) Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року не містить відомості щодо обов`язкових елементів таких як час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а натомість наведені твердження про невстановлений час, невстановлені обставини, невстановлене місце, невстановлених осіб. Також відсутні й інші елементи, які встановлюють винуватість особи, такі як форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

(7) Реєстри матеріалів досудового розслідування, подані прокурором разом з обвинувальними актами у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року не відповідають вимогам ст. 109 КПК України. Так, у пунктах 340, 348, 371, 376 та у пункті 280, відповідно, розділу І «Проведенні під час досудового розслідування слідчі та процесуальні дії» відсутні дані щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про час проведення процесуальних дій, а зазначено лише їх дата. Розділ ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» не містить відомостей про складання обвинувального акта щодо ОСОБА_34

(8) Щодо цивільних позовів, поданих у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, захисник, посилаючись на ст. 128 КПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», судову практику, зазначив, що належним та допустимим обґрунтуванням наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є підтвердження прокурором суду підстав для такого представництва у формі надання спеціального доручення, яким прокурор уповноважений представляти державу в особі Кабінету Міністрів України, та який отриманий прокурором до дати звернення до суду з цивільним позовом. Водночас матеріали справи не містять такого спеціального доручення.

(9) Відповідно до обвинувальних актів та цивільних позовів ОСОБА_48 разом з ОСОБА_39, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_49, ОСОБА_13, ОСОБА_50, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_9 під час вчинення кримінального правопорушення були службовими особами колегіального органу державної влади України - НКРЕКП. Відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України 10 вересня 2014 року № 715/2014, НКРЕКП розробляє та колегіально приймає рішення про «Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», «Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни електроенергії» та інше. Питання законності прийнятої НКРЕКП Постанови № 289 неодноразово розглядалось судами і цей нормативно-правовий акт визнаний законним та не скасований (постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року у справі № 826/13858/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 826/15038/17). Захисник, посилаючись на ст. 1173, 1174, 1175 ЦК України, зазначає, що шкода завдана органом державної влади - НКРЕКП відшкодовується державою, а шкода завдана нормотворчою діяльністю органу державної влади відшкодовується державою виключно за умови визнання і скасування нормативно-правового акта як незаконного.

(10) Нерелевантним заявленим цивільним позовам є і посилання в обвинувальних актах на, нібито, завдання діями ОСОБА_34 шкоди державним та громадським інтересам, без зазначення персоналізації/конкретизації суб`єктів таких державних та громадських інтересів. Захисник вважає, що пред`являти позовні вимоги необхідно до державного органу - НКРЕКП, а цивільні позови про стягнення солідарно з обвинуваченого ОСОБА_34 та інших фізичних і юридичних осіб коштів на користь держави подані прокурором в порушення вимог ст. 1173-1175, ч. 4 ст. 1191 ЦК України.

(11) Посилаючись на ст. 128 КПК України, захисник стверджував, що цивільні позови не відповідають вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме не містять: обґрунтованого розрахунку ціни позову; змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_20 у клопотанні від 09 грудня 2024 року про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року та доповненнях до клопотання від 23 січня 2025 року зазначила таке:

(1) посилаючись на хронологію руху кримінальних проваджень, а саме: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення у цих провадженнях, дати повідомлення особам про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри; дати повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, захисник стверджує, що обвинувальні акти у цих кримінальних провадженнях не відповідають вимогам ст. 291 КПК України. Так, обвинувальні акти у достатній мірі не інформують ОСОБА_8 як про підстави обвинувачення, так і про його характер. Формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_8 не викладено повно для розуміння його суті. В обвинувальних актах відсутні дані щодо дати та часу ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, прокурор оперує поняттями «точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено», що позбавить колегію суддів можливості встановити фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8

(2) Обвинувальні акти є ідентичними за суттю, зокрема, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року дублює обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. Виклад фактичних обставин в обвинувальних актах за період з травня 2016 року по грудень 2016 року є тотожним.

(3) Події, викладені в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, стосуються періоду 2018 року - І та ІІ кварталу 2019 року. ОСОБА_8 у 2018-2019 роках не був службовою особою, не був членом НКРЕКП, тому об`єктивно не міг вчинити дії, які йому інкримінуються. Прокурором не обґрунтовано механізм впливу ОСОБА_8 на розрахунки після звільнення з посади, тобто вбачається неконкретність пред`явленого обвинувачення, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

(4) В обвинувальних актах не зазначені фактичні обставини та зміст зловживання ОСОБА_8 службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, не зазначено прямого умислу на одержання неправомірної вигоди за підготовку та прийняття нормативно-правового акта регуляторного характеру, який на дату прийняття був законним та чинним, пройшов всі необхідні процедури прийняття.

(5) Долучені до обвинувальних актів цивільні позови не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства. Захисник, посилаючись на ч. 3 ст. 128 КПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вважає, що прокурором не доведено наявність у нього повноважень на пред`явлення цивільних позовів в інтересах держави. Цитуючи норми Закону України «Про захист прав споживачів», доходить висновку, що з цивільним позовом мав би звертатись відповідний центральний орган виконавчої влади щодо захисту прав споживачів. А посилаючись на норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зазначила, що саме НКРЕКП має здійснювати захист прав споживачів електроенергії.

Клопотання від 09 грудня 2024 року про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_22 обґрунтувала тим, що:

(1) в обвинувальних актах відсутні відомості про потерпілих. Водночас зазначено, що «загалом, вчинення вищезазначених протиправних дій потягло за собою спричинення (завдання) споживачам електричної енергії, громадським та державним інтересам шкоди». У правовій кваліфікації дій обвинувачених зазначається лише про спричинення тяжких наслідків «державним та громадським інтересам», але не йдеться безпосередньо про споживачів електроенергії.

(2) ОСОБА_7 та інші особи не набули статусу підозрюваних та обвинувачених у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, оскільки повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, та інші процесуальні дії вчинені у зупиненому кримінальному провадженні.

(3) Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року направлено до суду без розписок підозрюваних про його отримання, що суперечить ч. 4 ст. 291, ч. 1 ст. 293 КПК України. Тобто, стороною обвинувачення не вжито необхідних заходів, пов`язаних з наданням копії обвинувального акта підозрюваному ОСОБА_7, внаслідок чого не повідомлено останнього про обвинувачення у встановленому законом порядку.

(4) Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року не містить чіткого формулювання вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Не зазначено, яке відношення ОСОБА_7 мав до прийняття НКРЕКП Постанов № 1513 від 28 грудня 2017 року, № 1906 від 14 грудня 2018 року. В обвинувальному акті не зазначено про причино-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_7 та завданням збитків на суму 20 046 529 378,39 грн, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(5) В обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року наявні твердження, які порушують права інших осіб. Так, зміст обвинувального акта містить формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_51 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. При цьому, стороною обвинувачення не складено обвинувальний акт стосовно цієї особи, а 30 грудня 2023 року згідно постанови прокурора матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_45 виділено в окреме провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_26 у клопотаннях від 09 грудня 2024 року посилався на те, що:

(1) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року направлено до суду після закінчення строків досудового розслідування, за таких обставин:

- посилаючись на хронологію руху кримінального провадження стверджує, що строк досудового розслідування закінчився 25 січня 2021 року. Навіть, якщо враховувати позицію сторони обвинувачення щодо закінчення 14 березня 2023 року строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, то обвинувальний акт направлений до суду через відділення поштового зв`язку № 49 поза межами встановленого графіку роботи відділення, тобто в поза процесуальний спосіб, у зв`язку з чим має вважатись таким, що поданий наступним робочим днем - 15 березня 2023 року;

- 17 лютого 2023 року сторона захисту ОСОБА_7 та ОСОБА_11 закінчила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, отже для них строк досудового розслідування був автоматично відновлений. Тому, прокурор повинен був вжити заходів з метою вчинення однієї з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України. Оскільки таких дій не було вчинено, то строк досудового розслідування закінчився;

- оскільки ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2020 року скасована постанова прокурора від 27 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваних, то до загального строку досудового розслідування необхідно включити ще 60 днів, з часу винесення постанови про закриття кримінального провадження до її скасування.

(2) Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 не був уповноваженим суб`єктом на затвердження та направлення до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, оскільки: був включений до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні 06 вересня 2022 року, тобто коли кримінальне провадження було закрите (постанова від 20 травня 2021 року).

(3) Факти та обставини, які розслідувались в межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, по суті є фактичною підставою початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Тобто, в обох кримінальних провадженнях розслідувались обставини вчинення одного і того ж кримінального правопорушення. Відмінність цих кримінальних проваджень полягає лише в розмірі шкоди та розрахунковому періоді завдання такої шкоди.

(4) Порушено принцип «non bis in idem», який полягає в недопустимості двічі притягувати до відповідальності ОСОБА_7 за вчинення одного й того ж діяння (кримінального правопорушення). Тобто, подвійне вручення особі обвинувального акта у вчиненні одного і того самого кримінального правопорушення у межах двох тотожних кримінальних провадженнях несумісне з вимогами юридичної визначеності.

(5) Обвинувальний акт від 30 грудня 2023 року у кримінальному проваджені № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року направлений до суду поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, як основного провадження, що прямо впливає на строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 199/7939/21, захисник зазначає, що реєстрація самостійного кримінального провадження виключно за тим же діянням особи, які вже були встановлені органом досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, порушує вимоги кримінального процесуального закону, принцип правової визначеності, подвійного притягнення до кримінальної відповідальності, та є очевидною маніпуляцією, з метою протиправного, всупереч імперативним приписам ч. 5 ст. 294 КПК України, поновлення пропущених строків досудового розслідування.

Обґрунтовуючи клопотання від 09 грудня 2024 року про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, захисник обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_24 зазначив таке:

(1) всі фактичні обставини, які описані в обвинувальних актах встановлювались в межах лише кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року не здійснювалось, а лише отримано тимчасовий доступ до речей і документів, які збирались органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. В частині обвинувачення за ст. 364 КК України в обвинувальних актах описані тотожні діяння обвинувачених, які за версією прокурора об`єднані єдиним наміром та не мають ознак повторності. Такі обставини вказують на те, що ОСОБА_14 інкримінується продовжуваний злочин (ч. 2 ст. 32 КК України), який є єдиним цілим злочином та не може бути розділений. Тобто, прокурор був зобов`язаний пред`явити загальне обвинувачення лише у межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. Внаслідок розділення прокурором продовжуваного злочину ОСОБА_14 був змушений перебувати під примусом двох кримінальних проваджень, а наразі здійснювати свій захист щодо двох обвинувальних актів.

(2) Якщо судом за результатами розгляду двох кримінальних проваджень буде ухвалено обвинувальний вирок, то за наявності двох обвинувачень необхідним буде призначення покарання згідно зі ст. 70 КК України. Разом з тим, якщо це одне діяння, то призначення двох покарань суперечитиме вимогам ч. 4 ст. 52 КК України. Об`єднання кримінальних проваджень судом жодним чином не змінює ситуацію, оскільки обвинувачень у вчиненні злочину все одно залишається два. Такий недолік не може бути усунутий і на стадії судового розгляду, а тому обвинувальні акти мають бути повернуті прокурору.

(3) Зі змісту обвинувальних актів вбачається, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні пособницьких дій, які начебто вчинялись з метою одержання неправомірної вигоди компаніями ДТЕК, зокрема ГК ТЕС у період 2016-2017 років - 13137211170,80 грн, у період 2018-2019 років - 9299460642,57 грн. В той же час, розмір завданої шкоди сторона обвинувачення визначила в іншому, більшому розмірі, включивши у розмір шкоди не тільки неправомірну вигоду ГК ТЕС ДТЕК, а й платіж, який зайво отримали інші ГК ТЕС, що не входять до структури ДТЕК, зокрема це ПАТ «Центренерго» та ПАТ «Донбасенерго». Цивільний позов до них не пред`явлено. А ОСОБА_14 не інкримінується, що його метою охоплювалось одержання неправомірної вигоди ПАТ «Центренерго» та ПАТ «Донбасенерго». Ці обставини є суттєвим недоліком, який не дозволяє визначити межі та обсяг обвинувачення, що у свою чергу є порушенням права на захист.

(4) В обвинувальних актах прокурор зазначає, що кримінальними правопорушеннями спричинено тяжкі наслідки для державних та громадських інтересів. Водночас прокурор не розкрив сутність таких наслідків. В обвинувальному акті зазначено, що тяжкі наслідки виразились у вигляді безпідставної сплати споживачами коштів. Водночас, якщо мова йде про такі наслідки, то вони стосуються конкретних осіб/окремих громадян та юридичних осіб, які купували електричну енергію. При цьому, якщо інтереси таких осіб порушені, то вони мають право на визнання їх потерпілими, що відсутнє у цих кримінальних провадженнях. Також, з урахуванням зазначеного, відшкодування шкоди має бути здійснено лише споживачам, однак цивільні позови заявлені не в інтересах споживачів, а в інтересах держави.

(5) Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_10 інкримінується завдання матеріальної шкоди у розмірі 6284909406,24 грн. Аналогічний розмір шкоди визначений обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_15 та ОСОБА_9 . Між тим, згідно з цивільним позовом прокурор просить стягнути з цих осіб 20046529378,39 грн. Тобто, майнові вимоги цивільного позову не відповідають розміру завданої шкоди.

(6) Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року містить посилання на процесуальні витрати на проведення експертиз, які фактично були проведені у межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року. Тобто, прокурор намагається стягнути витрати на залучення експертів, які не проводили експертизу у межах кримінального провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, що не відповідає закону та є недоліком, який має бути усунутий до початку судового розгляду.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_25 в обґрунтування клопотання від 04 грудня 2024 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року посилався на те, що:

(1) відсутнє належним чином сформульоване обвинувачення стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає формулюванню обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Так, в обвинувальному акті орган досудового розслідування не довів, що повноваження щодо прийняття рішень, які інкримінуються ОСОБА_6, входили до кола її функціональних обов`язків, адже остання не мала повноважень видавати обов`язкові для виконання вказівки чи розпорядження стосовно формування прогнозованої ОРЦ на електроенергію. ОСОБА_6 брала участь у голосуваннях на засіданнях, але не мала одноособової компетенції ухвалювати рішення чи здійснювати контрольні функції щодо цін. Також, обвинувачення складене стосовно ОСОБА_6 у службовій недбалості (ст. 367 КК України) не включає ознак співучасті чи попередньої змови з іншими фігурантами справи, що породжує юридичну невизначеність.

(2) У порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено не правильні анкетні відомості обвинуваченої. Зокрема зазначено, що ОСОБА_6 зареєстрована та проживає за адресою в Україні. Однак, такі відомості не відповідають дійсності, адже з 10 березня 2022 року остання та її малолітній син перебувають у Словацькій Республіці у статусі «odidinec», про що стороною захисту неодноразово повідомлялось стороні обвинувачення.

(3) Визначений прокурором розмір шкоди, який завданий кримінальним правопорушенням, не відповідає обставинам викладеним в обвинувальному акті. Так, у кримінальному провадженні наявний висновок експерта від 24 вересня 2020 року № 1041/46701, у якому експертом хоч і надано відповіді на поставлені питання, однак з урахуванням уточнень та припущень («за умови»). Регуляторний акт, на підставі якого розраховувались показники пов`язані з ОРЦ, був чинний на момент прийняття Комісією прогнозованої ОРЦ на І, ІІ, ІІІ і ІV квартали 2019 року (14 грудня 2018 року), а питання стосовно його правомочності не виникало. Окрім цього, сума шкоди, нібито заданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, становить 20046529378,39 грн, однак період, який зазначений прокурором у цивільному позові у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, відрізняється від періоду виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків (з 29 травня 2018 року по 01 липня 2020 року). Тобто, стороною обвинувачення не враховано індивідуальні обставини щодо обов`язків членів НКРЕКП та періодів займаних посад, що є порушенням ч. 2 ст. 1190 ЦК України.

(4) Також, при визначені розміру шкоди, не враховано відсутність посилання на ч. 2 ст. 28 КК України при кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 367 КК України, що виключає можливість застосування солідарної відповідальності до цивільних відповідачів. Стороною обвинувачення не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями кожного обвинуваченого та заподіяною шкодою.

(5) У порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором в обвинувальному акті не зазначені відомості про потерпілого, тому додаток до обвинувального акта - цивільний позов не відповідає викладеним у ньому обставинам. Прокурором пред`явлено цивільний позов в інтересах держави. Однак, прокурор не обґрунтував і не довів факту бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття Кабінетом Міністрів України заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо, про можливе порушення інтересів держави.

(6) Як на одну з підстав для повернення обвинувального акта захисник посилається на те, що передбачене ч. 2 ст. 367 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, класифікується як нетяжкий злочин. Відповідно до обвинувального акта, датою закінчення кримінального правопорушення є 14 грудня 2018 року, тобто дата засідання Комісії. Тому, визначений ст. 49 КК України строк давності цього злочину становить п`ять років, відтак у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року строк давності кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6, завершився ще на стадії досудового розслідування - 14 грудня 2023 року. Тому прокурор мав би звернутись з клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

У клопотанні від 09 грудня 2024 року з доповненнями від 23 січня 2025 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року захисник обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_16 посилався на те, що:

(1) в обвинувальному акті допущено помилку при зазначенні анкетних відомостей обвинуваченого, а саме: дати народження ОСОБА_12, замість правильної 27 грудня 1971 року, зазначено неправильну дату - 28 грудня 1971 року.

(2) При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_12, зазначено про завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачам електроенергії у розмірі 7 265 313 643,56 грн в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, частина яких у розмірі 7 720 664 245,26 грн була розподілена між генеруючими компаніями ТЕС, зокрема на користь Групи у розмірі 5 336 538 174,99 грн з ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки. Оскільки більша сума коштів не може бути частиною меншої суми, така обставина -свідчить про неправильне визначення стороною обвинувачення суми можливої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(3) В обвинувальному акті йдеться про неналежне виконання службових обов`язків членом НКРЕКП ОСОБА_52, зокрема, що він через недостатній досвід роботи не міг виконати свої обов`язки належним чином. Тобто, сторона обвинувачення фактично зазначає про вчинення ОСОБА_52 дій, аналогічних тим, які стали підставою для висунення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 347 КК України. Однак, ОСОБА_53 не повідомлялось про підозру, стосовно нього не складався обвинувальний акт та відсутні рішення щодо визнання його винуватим. Зазначення в обвинувальному акті таких формулювань порушує принцип презумпції невинуватості.

(4) За змістом обвинувального акта ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам у виді безпідставно сплачених споживачами електроенергії впродовж травня-червня 2016 року, 2017 року та 2018 року грошей на загальну суму 25 853 277 822,93 грн з ПДВ. Захисник зазначає, що сторона обвинувачення зобов`язана була під час здійснення досудового розслідування встановити коло потерпілих у кримінальному провадженні з визначенням розміру завданих тяжких наслідків стосовно кожного потерпілого. Така інформація в обвинувальному акті відсутня, що суперечить вимогам п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

(5) В обвинувальному акті не конкретизовано, які саме службові обов`язки, передбачені Розподілом функціональних обов`язків між Головою та Членами НКРЕКП, затвердженим наказом НКРЕКП від 23 версня 2014 року № 10-к (у редакції наказу НКРЕКП від 30 листопада 2015 року - додаток № 1 до наказу) неналежно виконувались ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що свідчить про неконкретність обвинувачення та його незрозумілість для обвинувачених.

(6) Враховуючи положення ст. 33-1 КПК України, кримінальне провадження стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 України, не підсудне Вищому антикорупційному суду.

В обґрунтування клопотання від 08 листопада 2024 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_21 посилалась на те, що:

(1) інкриміновані членам НКРЕКП, зокрема ОСОБА_9, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 367 КК України, що вчинялись різними суб`єктами в окремі проміжки часу впродовж 2016-2019 років, не охоплюються інформацією, зазначеною 22 вересня 2022 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань при внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення невизначеним колом невстановлених членів НКРЕКП. Оскільки станом на день внесення відомостей про злочин стороні обвинувачення, яка з 24 березня 2017 року здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209, були достеменно відомі імена дев`яти членів НКРЕКП, час їх призначення та звільнення з посад, час початку та закінчення виконання кожним окремо із дев`яти членів НКРЕКП об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та форми їх вини. Враховуючи, що злочини, передбачені ст. 367 КК України, не можуть вчинятись у співучасті, органом досудового розслідувань мали вноситись відомості про кримінальне правопорушення щодо кожного з членів НКРЕКП окремо, а у подальшому об`єднувати такі кримінальні провадження.

(2) Всупереч п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено та не ідентифіковано потерпілих, тобто відсутні анкетні дані споживачів, яким заподіяно матеріальні збитки в сумі 6 284 909 406, 24 грн.

(3) Цитуючи зазначене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_9, захисник доходить висновку, що воно не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Оскільки обвинувальний акт не містить фактичні обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, зокрема місце, час, форму вини. Суть обвинувачення зводиться до приблизного опису подій щодо виконання службових обов`язків ОСОБА_9 та процесу визначення прогнозованої ОРЦ на електроенергію на перше півріччя 2019 року. Сторона обвинувачення не зазначає конкретно, що саме незаконне та у який період не зробив та/або зробив ОСОБА_9, як мав діяти та у який спосіб, і головне - чи мав обов`язок і фактичну можливість діяти у даному випадку, щоб його дії були оцінені як належне виконання службових обов`язків.

(4) Захисник у клопотанні наводить рух кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, прийняті стороною обвинувачення у цьому провадженні процесуальні рішення. Також зазначає про внесення 22 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України (кримінальне провадження № 52022000000000276), та доходить висновку, що це кримінальне провадження фактично є дублікатом кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

(5) Органом досудового розслідування не збирались докази у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, а лише отримано тимчасовий доступ до речей і документів кримінального провадження № 52022000000000278 від 22 вересня 2022 року, яке виділено з кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

(6) Захисник, посилаючись на ст. 3, 214, 217, 219, 294 КПК України, зазначає, що строки досудового розслідування встановлюються законодавцем виключно для розслідування кримінального правопорушення (злочину), а не кримінального провадження. При цьому поняття кримінальне провадження та кримінальне правопорушення (злочин) не є тотожними поняттями. Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено розслідування одного кримінального правопорушення частинами (в одному провадженні початок злочину, а в іншому завершення). Не передбачено і випадків, коли юридична оцінка одній частині діянь, одного продовжуваного та розслідуваного у раніше розпочатому кримінальному провадженні злочину дається у цьому ж провадженні, а в іншій частині діянь - у внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань дублікаті кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_15 клопотання від 07 грудня 2024 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року обґрунтував тим, що:

(1) наведене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення стосовно нього не відповідає вимогам п. 5, 7 ч 2 ст. 291 КПК України. Так, стороною обвинувачення наведені обставини, які відносяться до періоду з 2015 року по 2017 рік, однак він ( ОСОБА_15 ) був призначений на посаду члена НКРЕКП - 29 травня 2018 року. Тому, всі наведені в обвинувальному акті обставини до цієї дати підлягають виключенню.

(2) Підлягають виключенню з обвинувального акту у формулюванні обвинувачення стосовно нього ( ОСОБА_15 ) також і:

(а) посилання на Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, оскільки на обраний в травні 2018 року склад Комісії, до якої входив ОСОБА_15, на відміну від попереднього складу комісії НКРЕКП, це Положення не розповсюджувалось;

(б) всі посилання на Закон України «Про природні монополії», тому що дія положень розділу ІІІ цього Закону не поширюється на НКРЕКП; Закон України «Про ціни і ціноутворення», тому що прогнозована ОРЦ, яка була затверджена Постановою НКРЕКП від 14 грудня 2018 року № 1906, не відноситься до державних регульованих цін;

(в) посилання на дії ОСОБА_10 та ОСОБА_34 як такі, що знаходяться за межами предмету доказування інкримінованого обвинуваченому необережного правопорушення;

(г) посилання на те, що: « ОСОБА_15, спрямовуючи свою діяльність на вирішення завдань із забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг не міг…». Оскільки станом на грудень 2018 року були відсутні ринки комунальних послуг.

(3) В останньому абзаці на сторінці 537 обвинувального акта підлягає уточненню: можливість вчинення правопорушення «за рахунок замовчування…»; яким чином ОСОБА_15 мав «об`єктивну змогу перевірити й встановити прогнозовану на 2019 рік структуру виробництва (видобутку) в пропозиції вітчизняного енергетичного вугілля», за Прогнозованим балансом, що надійшов з листом Міненерговугілля України від 10 грудня 2018 року № 01/29-10823, до моменту прийняття рішення 14 грудня 2018 року, не будучи отримувачем цього листа, не маючи фізичного доступу до документів, які стосуються цього питання, не отримавши жодного зауваження до проєкту рішення при його публічному колегіальному розгляді на засіданні НКРЕКП; фактичні обставини, які входять до об`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема: ким була отримана різниця між сумою завданої матеріальної шкоди і сумою отриманою Групою; скільки коштів і з кого саме зібрало ДП «Енергоринок», як монопольний оптовий постачальник електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України; який розмір заборгованості покупців електроенергії за І та ІІ квартали 2019 року перед ДП «Енергоринок» станом на 30 грудня 2023 року, і навпаки.

(4) Обвинувальний акт підлягає доповненню в частині опису фактичних обставин наявності/відсутності причинного зв`язку між індивідуальним голосуванням обвинуваченого, колегіальним рішенням НКРЕКП, що має юридичну силу, фактичною реалізацією рішення, і визначеними стороною обвинувачення наслідками, враховуючи необережність інкримінованого правопорушення.

(5) У формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_15 використане несумісне та неможливе по суті об`єднання наслідків кримінального правопорушення - «що завдало тяжких наслідків державним та громадським інтересам у вигляді безпідставно сплачених споживачами впродовж І-ІІ кварталів 2019 року грошей». Так, відповідно до норм Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» інтереси споживачів і держави не прирівняні один до одного, тобто, ці інтереси не є тотожними.

Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 ОСОБА_6 підтримали позицію своїх захисників щодо наявності підстав для повернення обвинувальних актів.

Обвинувачений ОСОБА_8 додатково звернув увагу суду, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, які зазначені стороною обвинувачення в обвинувальних актах, не відповідають реальним обставинам, зокрема періоду зайняття ним посад у НКРЕКП.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_19 з окремими клопотаннями про повернення обвинувальних актів не зверталися, підтримали вимоги клопотань інших представників сторони захисту.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотань про повернення обвинувальних актів. В обґрунтування заперечень посилався на те, що:

(1) 22 вересня 2022 року у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_54 відповідними постановами визначено групи прокурорів, до складу яких визначено, зокрема прокурора ОСОБА_5 . Відомості про винесення цих постанов, а також інших постанов, містяться в реєстрах матеріалів досудових розслідувань. Постанови від 22 вересня 2022 року прийняті відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 37 КПК України та в межах повноважень керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, є чинними і оскарженню в ході досудового розслідування не підлягали. При цьому законність прийняття цих та інших постанов може бути предметом дослідження лише у ході судового розгляду, а оцінка надана в нарадчій кімнаті.

(2) Не може бути підставою для повернення обвинувального акта відсутність скріплення підпису прокурора в обвинувальному акті печаткою, оскільки кримінальний процесуальний закон не встановлює такої вимоги.

(3) Подані до суду обвинувальні акти відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Вони містять відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписані детективом та прокурором, який їх затвердив, і до них додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. З урахуванням того, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням прокурора, то визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належать до дискреційних повноважень прокурора, так як виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятись від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Доводи сторони захисту в обґрунтування наявності підстав для повернення обвинувальних актів фактично стосуються питання остаточної доведеності вини або невинуватості особи. Однак, такі доводи не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

(4) Посилання сторони захисту на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, як на підставу для повернення прокурору обвинувального акта, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Разом з тим, цивільні позови, у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, за формою та змістом відповідають вимогам ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ст. 175, 177 ЦПК України. Також, у додатках до них містяться копії документів, якими обґрунтовано підставу для пред`явлення цивільного позову та посиланням на висновок експерта обґрунтовано розрахунок сум позовних вимог.

(5) Питання порядку вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року має інші, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України процесуальні наслідки, та перебуває поза межами оцінки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону. Стороною обвинувачення ОСОБА_36 та ОСОБА_37, стосовно яких здійснювалось спеціальне досудове розслідування, повідомлено про завершення досудового розслідування та вручені обвинувальні акти у порядку ч. 2 ст. 297- 5 КПК України, тобто їх захисникам.

(6) У кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 293 КПК України, а також з метою забезпечення збереження строків досудового розслідування, та необхідності дотримання процедури закінчення кримінального провадження, процесуальні документи вручені безпосередньо більшості підозрюваним та їх захисникам. Підозрюваному ОСОБА_7, захисникам обвинувачених ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_14 - адвокатам ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_24 відповідно процесуальні документи скеровано засобами поштового зв`язку, на електронну адресу, а також за допомогою месенджеру. Аналогічним чином, стороною обвинувачення виконано вимоги ч. 1 ст. 293 КПК України у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Відтак усі підозрювані набули статусу обвинувачених у цьому провадженні.

(7) Прокурор зазначив, що на стадії досудового розслідування відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КПК України ним не отримано згоди підозрюваних на звільнення від кримінальної відповідальності. Тому правові підстави для звернення з відповідними клопотаннями були відсутні.

(8) З огляду на характер інкримінованого підозрюваним кримінального правопорушення та предмету доказування у кримінальному провадженні стороною обвинувачення проведені експертизи стосовно заподіяння шкоди державі та громадським інтересам як обов`язкової ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України. В даних кримінальних провадженнях належність конкретної особи до числа невизначеного кола споживачів, яким завдано шкоду кримінальним правопорушенням, і наявності у такої особи статусу потерпілого, навіть якщо вказане буде підтверджуватись відповідними процесуальними документами, є необ`єктивним та свідчить про вибірковий підхід встановлення обставин, що підлягають доказуванню. Посилаючись на висновки колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладені в ухвалі від 21 вересня 2022 року у справі № 991/3849/21, прокурор зазначив, що в контексті даного кримінального провадження, з огляду на визначений органом досудового розслідування елемент складу кримінального правопорушення - шкода державним чи громадським інтересам, саме вказаний підхід до сутнісного розуміння статусу потерпілого і порядку відшкодування шкоди при її наявності є обґрунтованим.

(9) Кримінальне провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року не є виділеним з кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та не є дублікатом цього провадження. До Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про різні кримінальні правопорушення, а отже відсутні підстави стверджувати про те, що ці кримінальні провадження є єдиним провадженням. З огляду на те, що на стадії досудового розслідування ці кримінальні провадження не об`єднувались, підстав для застосування положень ст. 217 КПК України не встановлено. Окрім цього, кримінальне процесуальне законодавство не містить будь-яких заборон щодо надання тимчасового доступу до матеріалів досудового розслідування, які були отримані в межах іншого кримінального провадження та які на теперішній час знаходяться у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року. Більш того, ці матеріали підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.

(10) У кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року здійснювалось досудове розслідування за фактом прийняття та застосування постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії» лише у період 2016-2017 років. Тобто, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (за період 2016-2019 років) та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (за період 2018-2019 років) до 22 вересня 2022 року не вносились. Оскільки станом на 22 вересня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року складав чотири дні, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вжити відповідних дій в межах строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та забезпечити виконання завдань кримінального провадження. Кримінальним процесуальним законодавством не заборонено проводити досудове розслідування за іншими обставинами в рамках реєстрації нового кримінального провадження (яке може бути пов`язане із вже встановленими фактами в межах іншого провадження), однак яке не розслідувалось раніше.

Водночас, кримінальне процесуальне законодавство передбачає, що з метою виконання завдань кримінального провадження, згідно із ст. 334 КПК України є можливість об`єднання пов`язаних матеріалів досудових розслідувань на стадії судового розгляду, що було зроблено у цій справі.

(11) Доводи сторони захисту щодо наявності у прокурора повноважень на продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, а також щодо закінчення строку досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року на даний час вирішені та спростовані у ході розгляду судом питання про закриття кримінальних проваджень.

(12) Посилаючись на положення ст. 113, 115, 116 КПК України прокурор зазначив, що направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року засобами поштового зв`язку відповідає вимогам законодавства. Тому 14 березня 2023 року, коли обвинувальний акт з додатками здано на пошту, є днем подання до суду обвинувального акта.

(13) Кримінальне провадження № 25017000000000209 від 24 березня 2017 року як станом на 06 вересня 2022року так і станом на 22 вересня 2022 року не було повністю закритим, а лише в частині щодо підозрюваних. Отже, постанови про зміну групи прокурорів від 06 вересня 2022року та від 22 вересня 2022 року прийняті в межах строків досудового розслідування, уповноваженою особою, із зазначенням мотивів їх прийняття, відтак є законними та не підлягають оскарженню під час досудового розслідування.

(14) Прокурор, посилаючись на ч. 1, 4 ст. 106-1, ч. 6 ст. 110 КПК України, зазначив, що постанови від 22 вересня 2022 року керівника Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_55 у кримінальних провадженнях № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року та № 52022000000000277 від 22 вересня 2022 року про визначення групи детективів прийнятті та підписані електронним цифровим підписом в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування «іКейс». Відтак ці постанови визнаються оригіналами та, з урахуванням положень п. 1 ч. 2ст. 39, ч. 7 ст. 110, ч. 2 ст. 303 КПК України, є обов`язковими для виконання й не підлягають оскарженню.

(15) Крім того, відповідно до п. 8 ч.1 ст. 3, п. 1 ч. 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 КПК України та, враховуючи організаційну структуру Національного антикорупційного бюро України, керівник відповідного відділу детективів є керівником самостійного структурного підрозділу Національного антикорупційного бюро України, до складу якого входять детективи, а тому є керівником органу досудового розслідування, уповноваженим на визначення слідчої групи та старшого слідчої групи у кримінальному провадженні.

(16) Стороною обвинувачення, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК України, належним чином повідомлено сторони захисту ОСОБА_34 та ОСОБА_35 про завершення досудового розслідування, а саме, шляхом направлення процесуальних документів захисникам.

(17) Зазначені захисниками недоліки Реєстрів матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року не є підставою для повернення обвинувальних актів.

Письмові заперечення прокурора від 09 грудня 2024 року з доповненнями від 31 січня 2025 року долучені до матеріалів справи.

Інші учасники кримінального провадження заперечень щодо вимог клопотань представників сторони захисту про повернення обвинувальних актів прокурору не висловили.

06 лютого 2025 року представник цивільного відповідача ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_27 подав до суду пояснення на заперечення прокурора щодо клопотань про повернення обвинувальних актів прокурору. Зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому відсутні відомості про потерпілих. Звернув увагу, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження повноважень для звернення з цивільними позовами в інтересах держави.

У цей же день захисником ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_22 також подано до суду пояснення на заперечення прокурора на клопотання про повернення обвинувальних актів та доповнень до них. В поясненнях захисник навела обставини вручення ОСОБА_7 обвинувального акта; зазначила, що в обвинувальному акті виклад обставин кримінального правопорушення є неконкретним, та відсутній причино-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_7 та завданими збитками; постанови керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 06 вересня 2022 року та від 22 вересня 2022 року, якими змінено склад групи прокурорів, винесені у закритому кримінальному провадженні; вчергове звернула увагу, що кримінальне провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року є дублікатом кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, а отже мають єдиний строк досудового розслідування, який закінчився до подання прокурором обвинувального акта до суду.

Тобто, нових обставин, які б залишились поза увагою інших учасників кримінального провадження та не були доведені до відома суду, у поясненнях не зазначено.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта, зокрема додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Тобто, повернення обвинувального акту є правом, а не обов`язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

Встановлено, що 16 березня 2023 року засобами поштового зв`язку до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_35, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_34, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, з додатками: реєстром матеріалів досудового розслідування; цивільним позовом з додатками; розписками підозрюваних та їх захисників про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову; доказами направлення підозрюваним та їх захисникам копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову; доказами направлення цивільним відповідачам копій цивільного позову (т. 1 а.с. 1-231, т. 2 а.с. 1-114).

Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вимог кримінального процесуального закону при його складанні.

Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Доводи про відсутність у прокурора повноважень на підписання і затвердження обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року колегією суддів оцінюються критично.

Встановлено, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складено старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_56 та затверджено прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

Згідно з матеріалами справи 24 березня 2017 року органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 52017000000000209 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України (т. 6 а.с. 174).

Постановою від 02 квітня 2017 року заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_57 у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року визначено групу прокурорів, у якій прокурор ОСОБА_5 відсутній (т. 6 а.с. 187-188).

Постановою старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_58 від 20 травня 2021 року кримінальне провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року за підозрою ОСОБА_35 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_34, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 6 а.с. 190-200).

06 вересня 2022 року постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_59 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року визначено іншу групу прокурорів, до складу якої, зокрема включено прокурора ОСОБА_5 (т. 6 а.с. 226- 227).

22 вересня 2022 року постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_59 про зміну групи прокурорів, у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні, у тому числі ОСОБА_5, якого також визначено старшим групи прокурорів (т. 6 а.с. 226-229).

У цей же день, постановою від 22 вересня 2022 року заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_59 скасовано постанову прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_60 від 20 травня 2021 року про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року (т. 6 а.с. 230-243).

Відповідно до ч. 5 ст. 284 КПК України рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

Отже, після прийняття постанови прокурора від 20 травня 2021 року досудове розслідування щодо цього кримінального правопорушення, а також кримінальних правопорушень, за якими про підозру не повідомлялося, у цьому ж кримінальному провадженні продовжувалось. Тому твердження сторони захисту про те, що постанови від 06 вересня 2022 року та від 22 вересня 2022 року, якими прокурора ОСОБА_5 визначено прокурором у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, винесені у закритому кримінальному провадженні є помилковими.

У той же час, суд звертає увагу, що детальна перевірка здійснення досудового розслідування належним органом та відповідно складання і затвердження обвинувального акта уповноваженими особами здійснюється за результатами судового розгляду, оцінка чому надається у вироку.

Посилання захисників як на підставу для повернення обвинувального акта на відсутність у кримінальному провадженні потерпілих та одночасне зазначення у змісті обвинувального акта про наявні збитки державним та громадським інтересам колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відомості про те, що у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року на стадії досудового розслідування будь-яка особа була визнана потерпілою, матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, як станом на день внесення відомостей про кримінальне правопорушення, так і станом на дату розгляду клопотань про повернення обвинувальних актів, не є злочином, кримінальне провадження за яким має здійснюватися у формі приватного обвинувачення.

При цьому пред`явлення цивільного позову в інтересах держави не визначає державу автоматично потерпілим, але надає статусу цивільного позивача, права та обов`язки якого визначені у ст. 61 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 КПК України права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви суду.

Ототожнення стороною захисту поняття «цивільний позивач» та поняття «потерпілий», які у розумінні кримінального процесуального закону є різними процесуальними фігурами із певним обсягом процесуальних повноважень, не визначає обов`язок прокурора при виконанні вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України зазначити у обвинувальному акті анкетні дані цивільного позивача.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувальний акт не містить певних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, висунуте обвинувачення є неконкретним, у обвинувальному акті містяться посилання на інших осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_61, ОСОБА_13 та ОСОБА_62, які не мали і не мають процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Дослідивши зміст обвинувального акта судом встановлено, що він містить формулювання обвинувачення по кожному з обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. Наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Колегія суддів вважає викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення достатніми для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки захисту.

При цьому, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому ці обставини викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

До того ж, на етапі підготовчого провадження питання узгодженості викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. Доводи, викладені захисниками у клопотаннях, можуть бути перевірені лише на стадії судового розгляду.

Сторона захисту також посилалась на відсутність в обвинувальному акті порядку обрахування розміру збитків.

Натомість, на аркуші 387 обвинувального акта зазначено: «Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить на загальну суму 19 356 971 494,34 грн» (т. 1 а.с. 196).

При цьому, питання обґрунтованості саме такого розміру шкоди буде встановлено за результатами судового розгляду шляхом дослідження та оцінки певних доказів.

Щодо обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Встановлено, що 02 січня 2024 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_35, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_34, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12, ОСОБА_62, ОСОБА_13, ОСОБА_61, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, з додатками: реєстром матеріалів досудового розслідування; цивільним позовом з додатками; розписками підозрюваних та їх захисників про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову; доказами направлення підозрюваним та їх захисникам копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову; доказами направлення цивільним відповідачам копій цивільного позову (т. 30 а.с. 1-283, т. 31 а.с. 1- 173).

Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1- 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у детектива повноважень на складання обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року колегією суддів оцінюється критично, з огляду на таке.

Встановлено, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складено старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_63 та затверджено прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, після внесення відомостей про кримінальне правопорушення розпочинає досудове розслідування. При цьому, невідкладно керівником органу досудового розслідування визначається слідчий (група слідчих), який буде здійснювати досудове розслідування.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України керівником органу досудового розслідування, зокрема є керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.

До клопотання захисника про повернення обвинувального акта додано копію постанови старшого детектива - Керівника Другого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_55 про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. Дійсно, додана копія процесуального рішення не містить дати його складення та підпису особи, яка його прийняла (т. 49 а.с. 74-75).

У той же час, за матеріалами справи встановлено, що (1) на виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить перелік детективів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, серед яких і детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_64 (т. 30 а.с. 6).

Колегія суддів враховує доводи прокурора про те, що постанова про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, прийнята 22 вересня 2022 року та підписана електронним цифровим підписом в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування «іКейс», що відповідає положенням ч. 1, 4 ст. 106-1, ч. 6 ст. 110 КПК України. Такі доводи підтверджується копією постанови від 22 вересня 2022 року.

Не залишається поза увагою колегії суддів, що надані захисником та прокурором постанови про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, є ідентичними за змістом; постанова від 22 вересня 2022 року прийнята з метою визначення слідчих, а не їх заміни.

Зі змісту постанови встановлено, що старший детектив ОСОБА_47, станом на 22 вересня 2022 року обіймав посаду керівника Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України. Тому, враховуючи вимоги п. 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 219 КПК України, старший детектив ОСОБА_47 є уповноваженим суб`єктом на визначення групи детективів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні у порядку п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України.

Застереження п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України у частині « ... діють у межах своїх повноважень», на які посилається захисник, стосуються заступників відповідних керівників.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що наразі очевидні підстави вважати, що детектив ОСОБА_64 був неуповноваженою особою для складення обвинувального акта, відсутні.

Водночас, як вище зазначав суд, детальна перевірка здійснення досудового розслідування належним органом та відповідно складання і затвердження обвинувального акта уповноваженими особами здійснюється за результатами судового розгляду, оцінка чому надається у вироку.

Твердження сторони захисту про наявність підстав для повернення обвинувального акта у зв`язку з невідповідністю змісту обвинувального акта у частині зазначення анкетних відомостей обвинуваченої ОСОБА_6 щодо адреси проживання та обвинуваченого ОСОБА_12 щодо дати народження, є хибними.

Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення головуючий, зокрема, встановлює особу обвинуваченого, з`ясовуючи його прізвище, ім`я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан.

Тому описки та неточності анкетних відомостей кожного обвинуваченого можуть бути виправлені в ході судового розгляду.

Доводи захисників про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 3 ч. 1 ст. 291 КПК України колегія суддів вважає безпідставними, з тих же мотивів та підстав, що і стосовно обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

Посилання сторони захисту на недоліки викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, зокрема: невідповідність кваліфікації кримінального правопорушення фактичним обставинам кримінального правопорушення; неврахування періоду перебування певних осіб на посадах у НКРЕКП; необґрунтованість розміру можливої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; неконкретність формулювання обвинувачення; згадки у тексті обвинувального акта про ОСОБА_45, ОСОБА_65, колегія суддів не враховує при ухваленні рішення, оскільки саме прокурором в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими. Саме прокурор визнає зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, і виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді щодо вчинення особою кримінального правопорушення за визначених в обвинувальному акті обставин.

Разом з тим, як вже зазначала колегія суддів вище, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг.

Водночас, як вже неодноразово зазначалось колегією суддів, обставини вчинення кожного кримінального правопорушення можуть бути встановлені лише за результатом судового розгляду після дослідження та оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Колегією суддів оцінюється критично посилання сторони захисту як на підставу для повернення обвинувального акта не зазначення прокурором обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України), враховуючи визначену прокурором правову кваліфікацію обвинуваченим за ч. 2 ст. 28 КК України, оскільки цій обставині буде надана оцінка судом за результатами судового розгляду.

Питання щодо порядку визначення розміру збитків (проведення експертиз у іншому кримінальному провадженні), а також необхідності стягнення процесуальних витрат за їх проведення з обвинувачених, як зазначено вище колегією суддів, може бути вирішено лише за результатами судового розгляду, з врахуванням всіх обставин щодо цього питання.

Доводи захисників про наявність підстав для повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року у зв`язку з відсутністю скріплення печаткою підпису прокурора при їх затвердженні суд вважає безпідставними, оскільки кримінальний процесуальний закон, а саме ст. 291 КПК України, не містить такої вимоги при складанні та затвердженні обвинувального акта.

Посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду України від 28 серпня 2018 року у справі № 344/5091/13-к судом не береться до уваги, оскільки це судове рішення не містить висновку щодо застосування норм права, який в силу ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується іншими судами при їх застосуванні.

Щодо доводів сторони захисту про наявність підстав для повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року через невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України додатків, а саме: реєстрів матеріалів досудового розслідування та цивільних позовів, колегія суддів керується таким.

Як встановлено вище, у порядку п. 1, 2 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувальних актів прокурором додано реєстри матеріалів досудового розслідування та цивільні позови.

Колегія суддів вважає, що посилання на такі, на думку захисників, недоліки не ґрунтуються на нормах закону, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено повернення обвинувального акта прокурору у разі саме його невідповідності статті 291 КПК України, а не додатків.

Зазначені захисниками твердження не є підставою для такого повернення, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає лише додати до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов, та не містить вимоги щодо їх перевірки на стадії підготовчого провадження.

Окремо, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку доводам сторони захисту щодо дотримання прокурором порядку вручення підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування і цивільного позову.

Одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію і копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 КПК України, його захиснику (ч. 1 ст. 293 КПК України).

Виконання прокурором такого обов`язку надає можливість особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, бути невідкладно повідомленою про сутність і зміст висунутого проти неї обвинувачення і вжити заходів захисту від обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) (справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року) зазначено, зокрема, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Водночас обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту.

У випадку якщо недотримання цього обов`язку трапилось з вини обвинуваченого, він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (рішення ЄСПЛ у справі Кемпбел та Фелл проти Сполученого Королівства від 28 червня 1984 року).

Враховуючи викладене, суд має встановити:

- чи вжито стороною обвинувачення належних та достатніх заходів для надання підозрюваним копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування і цивільного позову у цьому кримінальному провадженні;

- чи мали підозрювані можливість внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням копій обвинувального акта, дізнатися про факт наявності щодо них такого обвинувачення;

- чи викликана відсутність розписки саме їх діями.

За матеріалами справи встановлено, що у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року підозрювані: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, захисники: ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_26, а також, у порядку ч. 2 ст. 297-5 КПК України, захисник ОСОБА_23, отримали копії обвинувального акта, реєстра матеріалів досудового розслідування та цивільного позову особисто, що підтверджується копіями розписок від 14 березня 2023 року ( т. 2 а.с. 86 - 91).

За матеріалами справи встановлено, що в цей же день, тобто 14 березня 2023 року, обвинувальний акт разом з додатками направлені засобами поштового зв`язку на адресу за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 : АДРЕСА_7, та захисникам ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_24, що підтверджується описами вкладення до поштового листа та відповідними накладними АТ «Укрпошта» (т. 2 а.с. 92-99).

Тобто, внаслідок особистої неявки до прокурора 14 березня 2023 року підозрюваного ОСОБА_7, захисників: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_24, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення обвинувального акта з додатками у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Окрім цього підозрювані та їх захисники отримали копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову у електронному виді, що підтверджується скрін-шотом з електронної пошти прокурора ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 100- 101).

Колегія суддів враховує, що представники сторони захисту не заперечували факт їх виклику до прокурора на 14 березня 2023 року, про що зазначено у певних клопотаннях про повернення обвинувального акта. А захисник ОСОБА_22 додатково повідомила, що її підзахисний ОСОБА_7 у цей день перебував поза межами міста Києва, що унеможливило його прибуття до прокурора.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що стороною обвинувачення було вжито всіх належних та достатніх заходів для надання підозрюваним та захисникам у цьому кримінальному провадженні копії обвинувального акта з копіями додатків.

Тому відсутність розписок про безпосереднє отримання копій вищезазначених документів обвинуваченим ОСОБА_7 та захисниками ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_24, не може бути підставою для повернення обвинувального акта.

Посилання захисника ОСОБА_25 про необхідність звернення прокурора з клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, у судовому засіданні 12 липня 2024 року головуючим роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_6 норми ст. 49 КК України, ст. 285-286 КПК України, а саме те, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, минули певні строки. Обвинувачена ОСОБА_6 не виявила бажання заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з таких підстав, тому щодо неї судове провадження проводиться у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_26 у своєму клопотанні зазначав, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року підлягають поверненню прокурору, оскільки складені поза межами строку досудового розслідування.

Колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не вперше наводить обставини, які на її переконання свідчать про закінчення строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Так, за результатом розгляду клопотань про закриття кримінальних проваджень колегія суддів дійшла висновку про те, що у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не застосовуються, а у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року строки досудового розслідування не закінчились, що підтверджується ухвалою суду від 08 листопада 2024 року (т. 46 а.с. 173-195).

Також, колегія суддів зазначає, що такі доводи захисту, у разі їх підтвердження, не є підставою для прийняття рішення про повернення обвинувального акта, оскільки не свідчать про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

У той же час, отримання стороною обвинувачення доказів поза межами строку досудового розслідування може бути підставою для визнання їх недопустимими за результатами судового розгляду (ч. 8 ст. 223 КПК України).

Щодо посилання захисника обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_16 на непідсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду колегія суддів зазначає, що питання підсудності об`єднаних кримінальних проваджень № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 520220000000276 від 22 вересня 2022 року Вищому антикорупційному суду було предметом судового розгляду, за результатом якого постановлена ухвала від 10 травня 2024 року (т. 34 а.с. 5-9).

Захисниками наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про повернення обвинувальних актів прокурору.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зауваження сторони захисту щодо змісту обвинувальних актів, зазначені у клопотаннях про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, не свідчать про наявність підстав для їх повернення прокурору та не перешкоджають призначенню судового розгляду у цих кримінальних провадженнях, тому у задоволенні клопотань належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_34 та ОСОБА_35 - адвоката ОСОБА_23, захисника обвинуваченого ОСОБА_34 - адвоката ОСОБА_17, захисника обвинуваченого ОСОБА_35 - адвоката ОСОБА_18, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_22, ОСОБА_26, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_20, захисника обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_24, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_21 про повернення обвинувальних актів у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та кримінального провадження № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Відмовити у задоволенні клопотань захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_25, захисника обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_15 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3