Document No. 125156649

Справа № 991/460/25

Провадження №11-сс/991/109/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5,

розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023.

Історія провадження

1.Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за частиною 3 статті 209, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.21.01.2025 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна.

3.31.01.2025 слідчий суддя наклав арешт на майно (далі - ухвала слідчого судді).

4.03.02.2025 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу.

Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді

5.Оскаржуваною ухвалою: (1) задоволено клопотання прокурора про арешт майна; (2) накладено арешт на вилучені 19.12.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, речові докази, а саме: (а) грошові кошти у сумі 260 000 гривень; (б) металеві бирки ймовірно до деталей, зіп-пакети із новими бирками, металеві трафарети із бирками, термопрес планшетний, клейма для виробництва літер, пломбіратори, клей набір свинцевих пломб, мононитку армовану для пломбування [за переліком резолютивної частини ухвали].

6.Арешт накладено на майно з метою забезпечення збереження речових доказів з таких мотивів:

(1) детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за фактами: (а) легалізації одержаних злочинним шляхом запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження шляхом їх постачання через підконтрольні причетним особам суб`єкти господарювання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу за сприяння службових осіб таких підприємств; (б) заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем; (в) надання й одержання працівниками державних органів та державних підприємств неправомірної вигоди за вчинення в інтересах осіб дій з використанням службового становища та (г) розтрати державних коштів в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем;

(2) постановою детектива НАБУ від 23.12.2024 вилучені під час обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні;

(3) прокурор навів достатні підстави вважати, що вилучені за результатами проведення обшуку речі мають суттєве значення для досудового розслідування та є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК, оскільки (а) речі та грошові кошти мають зв`язок із обставинами, що досліджуються в межах кримінального провадження, зокрема можуть стосуватися обставин зміни номерів деталей (запчастин); (б) грошові кошти, вилучені у приміщенні офісу, тому є підстави вважати, що вони є такими, що здобуті злочинним шляхом внаслідок реалізації запчастин невстановленого походження на військові оборонні підприємства; (в) враховуючи те, що ОСОБА_6 за версією слідства є ймовірним співучасником вчинення кримінальних правопорушень, відомості, що містяться на вилучених речах, можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення та встановлення причетних осіб;

(4) арешт наведеного майна не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб;

(5) з урахуванням досліджених обставин у цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна з метою виконання завдань кримінального провадження.

Вимоги і доводи апеляційної скарги

7.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

8.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що: (1) слідчий суддя необґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про поновлення строку на подання клопотання про арешт майна; (2) слідчий суддя належним чином не перевірив наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке не має жодного відношення до обставин кримінального провадження та належить особі, яка не має процесуального статусу підозрюваного; (3) наведений у клопотанні виклад обставин кримінальних правопорушень ґрунтується на припущеннях, оскільки основним видом діяльності ОСОБА_6 протягом тривалого часу є купівля-продаж запчастин, вузлів та агрегатів різних модифікацій, при цьому із 2022 року пріоритетними були товари оборонного призначення, що перебувають у вільному обігу; (4) враховуючи те, що товари поставлялися різних категорій (тобто не нові), заміна таблички на запчастинах є дією, спрямованою на взяття постачальником відповідності за якість індивідуально постановленого товару, забезпеченого особистим шильдиком; (5) у клопотанні зазначено про ймовірне вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 209 КК, при цьому відсутні будь-які відомості щодо вчинення предикатного злочину, що є обов`язковим для притягнення до кримінальної відповідальності за легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом; (6) орган досудового розслідування не володіє конкретними відомостями щодо походження майна, яке є предметом кримінального правопорушення, та в матеріалах клопотання не наведено жодних доказів, що вилучені у ОСОБА_6 речі та грошові кошти мають злочинне походження; (7) ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець та в межах підприємницької діяльності знімає готівкові кошти із рахунків (відповідні підтвердження долучені до апеляційної скарги), тому вилучені в ході обшуку готівкові кошти є залишками коштів, які протягом червня-липня 2024 року знімалися із банківських рахунків; (8) вилучені під час обшуку речі та грошові кошти не відповідають жодному критерію, визначеному у статті 98 КПК; (9) слідчий суддя не довів, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна.

Позиції учасників провадження

9.У судовому засіданні адвокат підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

10.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

11.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).

12.Враховуючи мотиви оскаржуваної ухвали, вимоги і доводи апеляційної скарги, Суд повинен: (1) перевірити доводи апелянта щодо відсутності достатніх даних про те, що кримінальне правопорушення взагалі мало місце, що виключає необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) дослідити правові підстави накладення арешту на майно; (3) перевірити доводи щодо способу та міри втручання у права особи застосованим заходом забезпечення кримінального провадження.

(1) Щодо наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення

13.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 зазначила, що прокурор не навів достатніх та належних доказів вчинення ОСОБА_6 або будь-якими іншими особами злочинів, які є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, а викладені в клопотанні прокурора доводи щодо подій злочинів є припущенням.

14.Суд відхиляє цей аргумент апелянта з таких мотивів.

15.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що серед іншого існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).

16.У межах цього кримінального провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за частиною 3 статті 209, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 КК, та прокурор в клопотання навів достатні обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри вчинення кримінальних правопорушень.

17.Так, за версією сторони обвинувачення згідно клопотання про арешт майна: (1) не пізніше червня 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організували схему легалізації запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом (імовірно викрадених з баз зберігання або з пошкодженої військової техніки), шляхом їх постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу за сприяння службових осіб таких підприємств; (2) у межах цієї схеми ОСОБА_7 відповідає за пошук фактичних постачальників запчастин, готівковий розрахунок за такі запчастини і їх передання ОСОБА_8 для подальшого постачання на заводи; у свою чергу ОСОБА_8 контролює низку суб`єктів господарювання, які використовуються для приховування дійсного походження запчастин, для створення видимості легального постачання запчастин на заводи, отримання оплати і подальшого виведення отриманих грошових коштів у готівку; (3) перед переданням запчастин на заводи ОСОБА_8 забезпечує маскування їх дійсного джерела походження шляхом заміни шильдиків із заводськими номерами та підроблення технічної документації (паспортів, етикеток тощо); (4) легалізація запчастин відбувається за сприяння та безпосередньої участі службових осіб заводів; (5) після отримання оплати на рахунки підконтрольних суб`єктів господарювання ОСОБА_8 забезпечує перерахування таких коштів на рахунки інших юридичних осіб, які мають ознаки фіктивності [оскільки такі юридичні особи не є і не можуть бути постачальниками запчастин], а перерахування коштів має на меті їх конвертацію у готівку. При цьому за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у період з 2022 року по ІІ квартал 2024 року окремі підконтрольні ОСОБА_8 суб`єкти господарювання отримали від підприємств оборонно-промислового комплексу дохід у розмірі понад 258 мільйонів гривень; (6) у ході розслідування зазначеного кримінального правопорушення були також виявлені та задокументовані наступні факти: (а) надання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та отримання представниками державних органів та державних підприємств неправомірної вигоди за вчинення в їх інтересах дій з використанням службового становища; (б) заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану; (в) розтрата державних коштів в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем; (7) крім того, в клопотанні зазначені твердження про надання через адвоката неправомірної вигоди службовим особам Управління БЕБ у Полтавській області за закриття кримінального провадження.

18.До клопотання додані матеріали, які в сукупності можуть свідчити про імовірне вчинення кримінальних правопорушень та існування подій, які розслідуються в межах цього кримінального провадження. Так, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 27.12.2022, 14.02.2024, 09.10.2024, 24.10.2024, 15.11.2024; зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.05.2024, 11.10.2024; аудіо контроль особи від 10.04.2024, 12.06.2024, 10.10.2024, 18.10.2024, 18.11.2024; спостереження за особою та іншими, встановлено факти (1) обговорення необхідності здійснення постановок конкретних запчастин на підприємства оборонно-промислового комплексу, (2) наявності фінансово-господарських відносин між рядом суб`єктів господарювання та заводами, (3) вирішення на рахунки яких конкретно суб`єктів господарювання відбуватиметься зарахування грошових коштів за поставлені запчастини та подальше їх перерахування на інших суб`єктів, (4) обговорення аспектів надання комерційних пропозицій, в тому числі із працівниками заводів, зокрема, одночасно через різні суб`єкти господарювання із метою уникнення конкуренції, (5) наявність довірливих відносини із службовими особами заводів, (6) підготовка документації (специфікацій, паспортів) на запчастини, відвідування заводів, передача запчастин, документів, пакетів із невстановленим вмістом, необхідність при цьому вжиття заходів обережності, переймання щодо здійснення фінансового моніторингу, блокування рахунків та вимоги банків надати документи, що підтверджують закупівлі та походження товарів, (7) занепокоєння щодо фінансових перевірок на ДП «Завод імені В. О. Малишева», (8) оформлення документів постфактум, надання неправомірної вигоди, вирішення питань щодо провадження, досудове розслідування у якому здійснюється БЕБ у Полтавській області тощо.

19.Аналіз досліджених доказів свідчить про наявність обґрунтованої підозри щодо того, що розслідувані кримінальні правопорушення могли мати місце та ймовірне існування фактів, за якими детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

20.Заперечуючи проти обґрунтованості версії органу досудового розслідування, апелянт стверджував, зокрема, про те, що товари (запчастини, агрегати, компоненти військової техніки) перебувають у вільному обігу, а зміна маркування [зняття засобів маркування заводів-виробників з таких виробів та оздоблення їх власним маркуванням (шильдиками)] є свідченням того, що постачальник відповідає за якість індивідуально поставленого товару, при цьому такі товари не були новими, а були раніше у використанні. Разом з тим апелянт не обґрунтував можливості (відповідності вимогам діючого законодавства) зміни такого маркування постачальником з огляду на специфіку виробів (компоненти військової техніки тощо), не конкретизував та не підтвердив документально джерела походження таких виробів, зокрема, ким і коли, на якій військовій техніці вони раніше використовувались тощо.

21.Отже, доводи апелянта щодо відсутності на цьому етапі підстав стверджувати про вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються в межах кримінального провадження, не є обґрунтованими. При цьому Суд зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не здійснюється перевірка «підставності» підозри за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» чи навіть менш суворим стандартом «обґрунтованої підозри», що є необхідною умовою при постановленні вироку чи обранні запобіжного заходу відповідно. Будь-які сумніви щодо наявності події злочину, усіх елементів його складу та винуватості конкретних осіб можуть бути перевірені органом досудового розслідування з урахуванням доводів та версій сторони захисту в подальшому, чи судом при розгляді обвинувального акту по суті (у разі завершення досудового розслідування в відповідній формі). Наданих матеріалів наразі достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

(2) Правові підстави накладення арешту на майно

22.Слідчий суддя з мотивів, зазначених у пункті 6 цієї ухвали, дійшов висновку про відповідність вилучених грошових коштів, бирок ймовірно для деталей (запчастин) та приладів для маркування та пломбування ознакам речових доказів та обґрунтованість накладення на них арешту з метою забезпечення їх збереження як речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).

23.Суд погоджується з висновками слідчого судді та додатково звертає увагу на такі обставини.

24.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

25.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

26.З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

27.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

28.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.12.2024 у справі № 991/13741/24 надано дозвіл на проведення обшуку нежитлової будівлі, що перебуває у користуванні ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення, зокрема, грошових коштів, здобутих в результаті вчинення кримінальних правопорушень, засобів і знарядь, які використовуються з метою маскування джерела походження запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки, що стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, які розслідується у кримінальному провадженні № 52023000000000580.

29.Згідно цієї ухвали за версією слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залучили до злочинної діяльності ряд осіб, в тому числі ОСОБА_6, останній, зокрема, як стверджував детектив, за погодженням із ОСОБА_7 передав адвокату неправомірну вигоду для подальшої передачі службовим особам Управління БЕБ у Полтавській області за закриття кримінального провадження № 42023220000000057, у якому фігурують підконтрольні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 суб`єкти господарювання, які використовуються для постачання запчастин незаконного походження на бронетанкові заводи.

30.Згідно з протоколом обшуку від 19.12.2024 під час обшуку, крім іншого, виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 260 000 гривень; 13 металевих бирок ймовірно до деталей (запчастин), що перебували у вжитку, 4 прозорі зіп-пакети із новими металевими бирками, 2 металеві трафарети із бирками, термопрес планшетний MyPrint, 23 клейма для виробництва літер, 2 пломбіратори в зборі з клеймами, клей набір свинцевих пломб, мононитку армовану для пломбування.

31.Слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені речі та грошові кошти мають зв`язок із обставинами, що досліджуються в межах кримінального провадження, оскільки (1) вилучене приладдя може стосуватися обставин зміни номерів деталей (запчастин); (2) грошові кошти вилучені у приміщенні офісу, тому є підстави вважати, що вони є такими, що здобуті злочинним шляхом внаслідок реалізації запчастин невстановленого походження на військові оборонні підприємства.

32.Суд погоджується з такими висновками та додатково зазначає наступне.

33.Вилучені під час обшуку 19.12.2024 у приміщенні, що перебуває у користуванні ОСОБА_6, металеві бирки та приладдя для маркування та пломбування [згідно із переліком резолютивної частини оскаржуваної ухвали] мають суттєве значення для досудового розслідування та є речовими доказами у кримінальному провадженні, адже (1) зазначені речі безпосередньо стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження; (2) за версією сторони обвинувачення причетними особами вчиняються дії, спрямовані на приховання (маскування) реального походження запчастин до військової техніки [які мають імовірно незаконне походження та в подальшому поставляються на підприємства оборонно-промислового комплексу], зокрема, шляхом демонтажу із запчастини шильдіка (таблички) із реальним (заводським) номером, наклеювання на них замовлених фіктивних шильдиків (табличок) та за необхідності нанесення подроблених заводських номерів шляхом їх вибиття цифровими клеймами на корпусі запчастини; (3) на цьому етапі досудового розслідування детективи НАБУ здійснюють збирання та встановлення доказів, що стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема щодо встановлення конкретного та реального походження запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки (із врахуванням того, що причетними особами вживалися заходи щодо приховання й маскування реального походження запчастин); (4) отже, вилучені під час обшуку речі ймовірно можуть стосуватися обставин зміни номерів запчастин та бути засобами та приладдями, які використовуються з метою маскування джерела походження запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки, які є предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються в межах цього кримінального провадження та відповідно мають ознаки речових доказів.

34.Щодо вилучених під час обшуку грошових коштів Суд дійшов висновку, що слідчий суддя правильно вказав, що такі кошти можуть бути набуті протиправним шляхом, враховуючи версію сторони обвинувачення про ймовірну роль ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень.

35.Суд наголошує, що (1) із долучених до апеляційної скарги виписок про зняття готівкових коштів не вдається встановити конкретну особу, якій належать банківські рахунки із яких відбувалося зняття грошових коштів, та (2) твердження адвоката про те, що вилучені кошти є офіційним доходом власника майна, не підтверджені відповідними доказами та на цьому етапі не спростовують версію органу досудового розслідування, підтверджену відповідними долученими до матеріалів клопотання документами, з яких вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені грошові кошти відповідають ознакам речових доказів як гроші, імовірно набуті кримінально протиправним шляхом.

36.Враховуючи наведене, Суд констатує правильність висновків слідчого судді про достатність підстав стверджувати, що вилучені під час обшуку грошові кошти, бирки ймовірно до запчастин та приладдя для маркування та пломбування відповідають ознакам речових доказів та можуть мати значення для кримінального провадження, тож підлягають арешту.

(3) Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для осіб, що є власниками майна

37.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

38.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

39.У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

40.Враховуючи вищенаведене, Суд оцінює ступінь втручання у право мирного володіння майном як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: (1) суспільний інтерес у цій справі обумовлений необхідністю ефективного розслідування можливих легалізації одержаних злочинним шляхом запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження шляхом їх постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу, здійснення між підконтрольними причетним особам суб`єктами господарювання та заводами значних фінансових розрахунків, ймовірного заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем в умовах повномасштабного вторгнення на територію України держави-агресора, окупації частини територій нашої держави, діючого воєнного стану; (2) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном (без позбавлення права власності) з огляду на потребу в з`ясуванні додаткових обставин засобами кримінального процесу.

41.Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

(4) Щодо інших доводів апеляційної скарги

42.Апелянт звертав увагу Суду на той факт, що ОСОБА_6 не має іншого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, крім статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. У зв`язку з цим Суд наголошує, що згідно частини 3 статті 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, тобто незалежно від процесуального статусу особи в кримінальному провадженні.

43.Щодо доводу адвоката про те, що прокурор пропустив строк звернення з клопотанням про арешт майна, вилученого за результатами обшуку, Суд зазначає наступне.

44.Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні (як і для інших підстав для арешту).

45.Наведена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (наприклад, ухвали АП ВАКС від 05.12.2019 у справі № 991/1463/19, від 16.12.2019 у справі № 991/1463/19, від 10.03.2020 у справі № 991/743/20, від 13.04.2020 у справі № 760/18778/18, від 04.06.2020 у справі № 757/60650/19-к, від 25.11.2020 у справі № 991/9134/20, від 08.02.2021 у справі № 991/271/21, від 04.08.2021 у справі № 991/4521/21, від 18.08.2021 у справі № 991/4524/21, від 09.02.2023 у справі № 991/6665/22, від 05.06.2023 у справі № 991/4336/23, від 14.06.2023 у справі № 991/4432/23, від 16.06.2023 у справі № 991/4770/23, від 17.07.2023 у справі № 991/4435/23, від 18.07.2023 у справі № 991/4434/23, від 18.07.2023 у справі № 991/4427/23, від 24.10.2023 у справі № 991/7908/23).

46.Так, такої підстави як пропуск строку на звернення з клопотання про арешт не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт (частини 1 та 2 статті 173 КПК). Це обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту. Суд також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії.

47.Відповідно до КПК наслідком пропущення строку на звернення з клопотанням про арешт майна є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 5 статті 171 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна.

48.Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування, тимчасове вилучення майна спрямоване на збирання доказів, арешт майна, що визнане речовими доказами, - на забезпечення їх збереження для цілей подальшого дослідження та оцінки судом при прийнятті судового рішення. При цьому правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, на думку Суду, лежать в площині юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав).

49.Вказане адвокатом порушення процесуального строку не може нівелювати доказове значення вилучених під час обшуку речей та грошових коштів, що відповідають критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження.

50.Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.

51.Апелянт наводив також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

52.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).

53.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відносно вилучених під час обшуку речей, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.

54.Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2025 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3