- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/472/25
Провадження №11-сс/991/105/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
підозрюваного ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року про накладення арешту в кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року за підозрою, зокрема ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на наступне майно підозрюваного ОСОБА_8 : мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max та планшетний комп`ютер (планшет) марки iPad Pro, серія HJCXD7N29R, вилучені під час проведення обшуків, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування таким майном.
Не погодившись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення слідчого судді скасувати, відмовити детективу в задоволенні клопотання про арешт майна. В доводах апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя постановив ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в порушення вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, поза межами 72 годинного строку. Крім того, клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_8, як особи зі спеціальним статусом, погоджене неуповноваженою особою. На думку сторони захисту, виконуючий обов`язки Генерального прокурора ОСОБА_10 не мав передбачених п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України повноважень процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, а отже, не мав законних підстав на погодження клопотання про арешт майна, що не було враховано слідчим суддею при прийняті рішення.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити та скасувати накладений слідчим суддею арешт. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів провадження і встановлено слідчим суддею, слідчою групою детективів НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022 за підозрою, зокрема, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що народний депутат України ОСОБА_8 та ОСОБА_11, володіючи необхідними зв`язками із керівниками органів виконавчої влади та посадовими особами АТ «Укрзалізниця», маючи вплив та авторитет на ринку кабельно-провідникової продукції, створили організовану групу до складу якої увійшли ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, залучивши до вчинюваних ними злочинів службову особу філії ЦЗВ АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_15 . Організована група під керівництвом ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (далі - група ОСОБА_16 ), у взаємодії із організованою групою ОСОБА_17, упродовж листопада 2021 року - вересня 2022 року організували вчинення заволодіння грошовими коштами AT «Укрзалізниця» під час закупівлі кабельно-провідникової продукції для потреб AT «Укрзалізниця» за штучно завищеними цінами.
Так, відповідно до повідомленої підозри, група ОСОБА_16, у взаємодії із ОСОБА_17 та учасниками очолюваної ним організованої групи, в період з вересня 2021 року по серпень 2022 року, вчинили: (1) заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 97 444 504,90 грн, під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами, у ході виконання договору від 01 вересня 2021 року № ЦЗВ 02 03921-01; (2) повторне заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 44 161 855,37 грн, під час здійснення постачання кабельно-провідникової продукції за штучно завищеними цінами, у ході виконання договору від 18 травня 2022 року № ЦЗВ-02-00522-01.
Також, за змістом підозри, обернувши на свою користь вищезазначені кошти, учасники організованої групи ОСОБА_8 та ОСОБА_11 здійснили, на виконання досягнутих попередніх домовленостей із групою ОСОБА_17, розподіл предмету заволодіння шляхом перерахування коштів із банківських рахунків ТОВ «Торговий дім «Український кабель» та ТОВ «ТД «Кабель Центр» на банківські рахунки юридичних осіб підконтрольних організованій групі ОСОБА_17 (ТОВ «Торговий дім «Метрополіс», ТОВ «Буд Альянс Компані», ТОВ «Астор Рітейл» та ін.).
16 січня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було надано дозвіл на проведення обшуку будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у власності та фактичному користуванні ОСОБА_8 .
На підставі такої ухвали детективами НАБУ у період часу з 20 год 45 хв 17 січня 2025 року до 01 год 11 хв 18 січня 2025 року детективами НАБУ проведено обшук за вищевказаною адресою.
За змістом протоколу обшуку ОСОБА_8 відмовився надати доступ до його мобільного телефону. У зв`язку з тим, що на вказаному телефоні може міститись інформація, яка має значення для провадження, але доступ до якої можливий лише в умовах експертного дослідження, прийнято рішення про вилучення телефону Apple iPhone 16 Pro Max. Крім того, детективами було проведено невідкладний обшук автомобіля Audi A8, д.н.з. НОМЕР_1, на задньому сидінні якого виявлено планшет iPad Pro, серія HJCXD7N29R. ОСОБА_8 пояснив, що планшет належить йому, але надати пароль також відмовився. Вказаний планшет знаходився в заблокованому стані, у зв`язку з чим прийнято рішення про його вилучення з тих самих підстав, як і мобільного телефону.
Постановою детектива від 21 січня 2025 року щодо зазначених мобільного телефону та планшету призначено комп`ютерно-технічну експертизу.
21 січня 2025 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива про арешт вилученого у ОСОБА_8 майна, за результатами розгляду якого слідчий суддя дійшов висновку про його обґрунтованість та наклав на нього арешт.
За висновком слідчого судді орган досудового розслідування довів необхідність арешту вищевказаного майна, оскільки доступ до інформації, що міститься на вказаних пристроях обмежений та потребує подолання логічного захисту, а самі пристрої визнано речовими доказами.
Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що надані детективом НАБУ матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Для виконання завдань кримінального провадження під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту слідчим суддею були обґрунтовано враховані потреби досудового розслідування та враховано, що доступ до мобільного телефону та планшету власником наданий не був, а отже пов`язаний з необхідністю подолання системи логічного захисту; водночас вказані носії ймовірно можуть містити відомості як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Враховуючи відмову ОСОБА_8 надати органу досудового розслідування паролі доступу до телефону та планшету, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність їх арешту, з чим погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищевикладеного не спростовують.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту стосовно порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_8 подано в межах строків, визначених ч. ст.171 КПК України. Разом з тим, встановлено, що під час розгляду клопотання детектива, з урахуванням позиції сторони захисту, в тому числі для її ознайомлення з доданими до клопотання матеріалами, слідчим суддею оголошувалась перерва в судовому засіданні.
Водночас, сам по собі факт вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна із пропуском строків, визначених КПК України, не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлено тим, що недотримання строку розгляду клопотання щодо арешту майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Крім того, КПК України не передбачає такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, як недотримання слідчим суддею строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України. Відомостей про повернення вилученого майна на час розгляду клопотання про його арешт матеріали провадження не містять, а отже, з огляду на викладене, правових підстав для відмови в арешті слідчий суддя не мав, а відповідні доводи захисту колегія суддів вважає неспроможними.
Перевіряючи в межах доводів апеляційної скарги посилання сторони захисту на неналежне погодження детективом клопотання про арешт майна, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 480 КПК України стосовно народного депутата України застосовується особливий порядок кримінального провадження.
Частиною 2 статті 482-2 КПК України передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора).
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України (ст. 131-1 Конституції України).
У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора (ч.3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII). Будь-яких часових обмежень здійснення повноважень Генерального прокурора його першим заступником чи заступником вказана норма не містить, а суперечність в цій частині Закону України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» від 10 грудня 1997 року № 709/97-ВР, на переконання колегії, має бути вирішено на користь Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, як більш пізнього нормативно-правового акту, що регламентує відповідні правовідносини. Крім того, обґрунтованість такого висновку підтверджується й положеннями ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за якими повноваження органів прокуратури у період дії воєнного стану не можуть бути припинені.
Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 від 19 січня 2025 року про арешт майна народного депутата України ОСОБА_8, погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_10, що узгоджується з вимогами ст.482-2 КПК, ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру», а тому доводи захисту в цій частині колегія суддів відхиляє.
Твердження сторони захисту про те, що право погодити клопотання Генеральний прокурор, або особа що виконує його обов`язки, набувають лише після того, як будуть включені до групи прокурорів у кримінальному провадженні не ґрунтується на положеннях КПК України, які не містять відповідних вимог. При цьому посилання на рішення Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №477/426/17 не є релевантним обставинам, які були предметом розгляду та з`ясування під час такого розгляду. Натомість, при оцінці доводів захисту колегія вважає релевантними постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к та Верховного Суду від 02 грудня 2022 року у справі №758/1780/17. За висновками у вказаних судових рішеннях Генеральний прокурор чи його заступник погоджують відповідні клопотання виходячи з прямої норми КПК України та посади, яку займають незалежно від включення до групи прокурорів у провадженні, в якому КПК передбачено спеціальний порядок погодження такого клопотання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України, наявні в них відомості потребують перевірки, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3