- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/711/24
Провадження 1-кп/991/5/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
14 лютого 2025 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_7,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000301, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
2.14 лютого 2025 року в порядку ст. 201 КПК України від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу.
У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2023 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 805 200 гривень. Визначений розмір застави було внесено, що підтверджується довідкою за підписом керівника апарату ВАКС.
Обвинувачений у клопотанні покликається на таке. Відповідно до КПК України, запобіжний захід має бути пропорційним і переглядатися з урахуванням динаміки кримінального провадження. Оскільки від початку розгляду справи ризики зменшилися, суд зобов`язаний їх переглянути. Зазначив про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про відсутність спроб переховування чи впливу на свідків, про добросовісне виконання всіх процесуальних обов`язків. Просив урахувати, що всі ключові докази вже зібрані стороною обвинувачення, що виключає ризики знищення чи маніпуляцій з ними. Розгляд справи триває довгий час, а ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, вже втратили свою актуальність. Зазначив, що активно займається адвокатською діяльністю та виконує процесуальні обов`язки в інших справах без обрання запобіжного заходу. На переконання обвинуваченого, виконання ним адвокатських функцій у судах без обмежень доводить відсутність ризиків. Всі докази перебувають у розпорядженні обвинувачення, тому ОСОБА_4 не може на них впливати.
Обвинувачений має на утриманні 6 дітей та дружину, яка перебуває у декретній відпустці. Крім того, є єдиним годувальником сім`ї, оскільки його дружина перебуває у декретній відпустці. На переконання ОСОБА_4, зазначені обставини є суттєвим фактором для перегляду застави.
Розмір застави є надмірним і не відповідає фінансовим можливостям ОСОБА_4, є надмірним тягарем для нього, оскільки на його утриманні перебуває 6 неповнолітніх дітей, тому існують усі підстави для зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. Додав, що прагне збільшити потужність автономних джерел електроенергії.
3.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своє клопотання. Захисник ОСОБА_9 клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені у ньому. Просив урахувати бездоганну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та його соціальне становище - факт одруження, батьківства, наявність нерухомості, що свідчить про те, що центр життєвих інтересів його клієнта перебуває в Україні.
3.1.Прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання. Зауважила, що обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також додала, що ризики нікуди не зникли, оскільки лише розпочинається стадія судового провадження. На переконання прокурора, з перебігом судового розгляду ризики можуть збільшуватись. Просила врахувати, що на обвинуваченого ОСОБА_4 не покладено процесуальних обов`язків, а застава є єдиним запобіжним заходом. Також просила врахувати, що обвинувачений не позбавлений можливості вільно покидати територію України. Водночас, розмір застави є помірним для обвинуваченого, а доказів щодо зміни майнового стану суду не надано.
4.Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить із такого.
4.1.Щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави. З клопотання та довідки Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2024 року вбачається, що станом вказану дату на рахунок ВАКС в якості застави за ОСОБА_4 внесено 805 200 грн.
4.2.Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).
Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Частиною 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
На переконання суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у спосіб, передбачений в ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими цих дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на наведені вище висновки, суд перевірятиме існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні наразі та, відповідно, з`ясовуватиме наявність підстав для зміни застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК).
Частиною 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Отже, аналіз положень ст. 182 КПК дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
5.Визначаючись щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, суд вважає, що наразі вони продовжують існувати з огляду на таке.
6.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
6.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від суду, колегія суддів враховує: 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; 2) наявність у нього більше трьох дітей, що свідчить про можливість останнього безперешкодно перетинати державний кордон під час дії воєнного стану.
6.1.Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
6.2.З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57, та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_4 має шістьох дітей, гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану.
6.3.На переконання колегії суддів, «переховування» про яке йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України може відбуватись не тільки за кордоном, але і у межах території України.
6.4.Враховуючи наведене, суд обґрунтовано доходить до висновку, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду не зменшивсь, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.
7.Доводи обвинуваченого, що здійснення ОСОБА_4 адвокатської діяльності є обставиною, яка підтверджує міцність соціальних зв`язків суд відхиляє. На переконання колегії суддів, рід діяльності, соціальний статус, громадська робота обвинуваченого не може свідчити про те, що вказана зайнятість буде достатнім стримуючим фактором для нього, який здатен запобігати ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
8.Також існують ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого. Це все обумовлюється тим, що розгляд кримінального провадження лише розпочато і перебуває на стадії судового розгляду.
Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
8.1.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
8.2.Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
9.Наявність у ОСОБА_4 на утриманні дітей та дружини, прагнення придбати альтернативні джерела електричної енергії не є підставами для часткового повернення застави. Адже, застосований до обвинуваченого запобіжний захід не позбавляє його можливості працювати й отримувати дохід.
10.Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, на яку посилається сторона захисту, не переконує суд у тому, що в умовах притягнення до кримінальної відповідальності він у майбутньому не зможе вжити заходів, направлених на переховування від правосуддя.
11.Суд врахував, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та не може бути завідомо непомірним для них.
12.Колегія суддів зазначає, що аналогічні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вже розглядав 13 травня та 02 серпня 2024 року. Так, розглядаючи 13 травня та 02 серпня 2024 року клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 суд оцінював доводи, які є аналогічні з викладеними у клопотанні від 14 лютого 2025 року. Цього не заперечував й сам обвинувачений.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення 1) ухвали про застосування запобіжного заходу/2) ухвали про зміну запобіжного заходу/3) ухвали про відмову у зміні запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу/зміну запобіжного заходу/відмову в зміні запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування/зміну/відмову в зміні запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, колегія констатує безпідставність клопотання ОСОБА_4 .
13.Зі змісту клопотання та пояснень обвинуваченого суд встановив, що застава за ОСОБА_4 була внесена не ним особисто, а третьою особою - юридичною особою АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «КИЧЕНОК АНДРІЯ».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Зупиняючись на праві власності юридичних осіб, слід зазначити, що юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав.
Будучи юридичною особою, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «КИЧЕНОК АНДРІЯ» є власником майна, яке юридично відокремлене від майна його засновника - адвоката ОСОБА_4 .
Заставодавець у цьому кримінальному провадженні - АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «КИЧЕНОК АНДРІЯ», беручи на себе відповідальність і вносячи за ОСОБА_4 заставу у відповідному розмірі, мав розуміти всю відповідальність і тривалість дії такого запобіжного заходу. Загалом, заставодавець вносить заставу за підозрюваного/обвинуваченого на свій страх і ризик. Визначаючи при обранні запобіжного заходу альтернативний вид - заставу суд не зобов`язує конкретну особу до її сплати. Позаяк, внесення застави третьою особою є її вільним волевиявленням.
Також обвинувачений ОСОБА_4 не навів доводів, які б безпосередньо стосувалися незадовільного майнового стану бюро та не надав доказів того, що застава була сплачена за рахунок коштів, які він передав адвокатському бюро.
14.Відтак, підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 131, 177, 182, 331 КПК України суд постановив:
1. Залишити без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_10
ОСОБА_11
ОСОБА_12