- Presiding judge (HACC): Kryklyvyi V.V.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/1492/25
Провадження № 1?кс/991/1493/25
У Х В А Л А
20 лютого 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Давос Групп» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення,
в с т а н о в и в:
18.02.2025 до Вищого антикорупційного суду у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, надійшла скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Давос Групп» (далі - ТОВ «Давос Групп») ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, після отримання його заяви № 14?02/1/25 від 14.02.2025.
На підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 18.02.2025 вказану скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Обґрунтування скарги
Зі змісту скарги слідує, що 14.02.2025 ОСОБА_3, діючи в інтересах ТОВ «Давос Групп», звернувся до НАБУ із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, що, на його думку, вчинені службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), суддею Шевченківського районного суду м. Києва та прокурором Офісу Генерального прокурора.
Втім, усупереч вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, відображені в заяві ОСОБА_3 відомості не були внесені до ЄРДР, його не було повідомлено про початок досудового розслідування та не надано витягу з реєстру.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 у скарзі прохав слідчого суддю постановити ухвалу відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, якою зобов`язати уповноважених осіб НАБУ виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України.
Позиції учасників справи
Заявник - директор ТОВ «Давос Групп» ОСОБА_3 та представник НАБУ, будучи належно повідомлені про дату, час та місце розгляду скарг, у судове засідання не прибули. Заявник надіслав на адресу суду заяву, в якій прохав здійснити розгляд скарги у його відсутність.
Представника НАБУ про причини неприбуття у судове засідання не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність детектива, бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність уповноваженої особи НАБУ.
Мотиви слідчого судді
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги представника ТОВ «Давос Групп» ОСОБА_3 слід відмовити з огляду на таке.
Підстави та порядок оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначені § 1 Глави 26 КПК України (ст. 303?308).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявник може оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь?якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально?протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовують до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК України).
У силу ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Аналіз у взаємозв`язку наведених норм матеріального (ст. 1, 2, 11 КК України) та процесуального (ст. 214 КПК України) законів свідчить про те, що критерієм для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування мають бути конкретні фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення.
Тобто підставою початку досудового розслідування є не будь?які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до ЄРДР.
Зазначене цілком узгоджується із висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), від 20.04.2023 (справа № 373/18/23).
Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь?якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Указане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 (справа № 818/1526/18) та від 24.04.2019 (справа № 818/15/18) зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як уже згадувалося, 18.02.2025 ОСОБА_3, діючи в інтересах ТОВ «Давос Групп», звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання його заяви № 14-02/1/25 від 14.02.2025.
Зі змісту заяви директора ТОВ «Давос Групп» ОСОБА_3 слідує, що він повідомив НАБУ про вчинення службовими особами АРМА, суддею Шевченківського районного суду м. Києва та прокурором Офісу Генерального прокурора кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.
Серед іншого, заявник вказав, що Бюро економічної безпеки (далі - БЕБ) здійснюється досудове розслідується у кримінальному провадженні № 72022000310000009 від 08.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204 КК України.
21.05.2024-22.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді від 09.05.2024 у цьому кримінальному провадженні БЕБ вилучило належне ТОВ «Давос Групп» обладнання для виробництва сигарет загальною вартістю 2 781 057,00 грн, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2024 передано для реалізації АРМА. У свою чергу, АРМА наказом № 521 від 14.11.2024 оголошено про початок реалізації зазначених арештованих активів.
07.02.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/1279/25 скасовано арешт на вказане обладнання.
У цей ж день, на веб-сайті АРМА з`явилася публікація про те, що АРМА терміново звернулося до Офісу Генерального прокурора та БЕБ для повторного накладення арешту вказане обладнання.
Як наслідок, 07.02.2025 прокурор Офісу Генерального прокурора звернувся до суду із клопотанням про накладання арешту вищевказане майно, належне ТОВ «Давос Групп».
Згідно з автоматизованим розподілом справ, клопотання про накладення арешту розподілено на слідчого суддю ОСОБА_4, який заявив самовідвід, оскільки ним вже була надана правова оцінка накладення арешту.
У подальшому, 10.02.2025 прокурор ОСОБА_5, зловживаючи своїм процесуальними правами, подав ще одне клопотання про накладення арешту на вказане майно ТОВ «Давос Групп», не очікуючи вирішення питання про самовідвід судді ОСОБА_4 .
10.02.2025 ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 у справі № 761/5690/25, не зважаючи на перебування клопотання про арешт цього майна у провадженні слідчого судді ОСОБА_4, задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно ТОВ «Давос Групп» (обладнання для виробництва сигарет).
За наведених обставин ОСОБА_3, прохав НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, та розпочати досудове розслідування.
Дослідивши зміст заяви ОСОБА_3 від 14.02.2025 слідчий суддя констатує, що в ній, як і в скарзі від 18.02.2025, не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Заявник не наводить об`єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) дій, надаючи суб`єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність.
Указане позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності / відсутності в діяннях особи складу злочину (злочинів). У той же час здійснення на стадії внесення до ЄРДР відомостей попередньої перевірки викладеної в заяві інформації покликано не допустити перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980, не гарантується захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Окрему увагу, слідчий суддя звертає на доводи заявника щодо вчинення злочину суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6, які фактично зводяться до незадоволення процесуальним рішенням судді.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19 - рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Окрім цього, згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь?який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21?319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виходячи із положень, закріплених в ст. 14, 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 126, 129 Конституції України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися виключно в апеляційному та касаційному порядку.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незадоволення учасником провадження відповідними діями судді шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь?які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь?якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51?8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Водночас, необхідно звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Окрім того, доводи заявника про вчинення прокурором Офісу Генерального прокурора злочину також зводяться до незгоди із його процесуальними діями, зокрема звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Втім вчинення прокурором, у межах своїх повноважень, таких дій об`єктивно не може розглядатися як вчинення злочину у сфері службової діяльності, зокрема передбаченого ст. 364 КК України.
Побіжно, слідчий суддя звертає увагу, що за певних обставин оскарження процесуальної діяльності прокурора у такий позапроцесуальний спосіб може бути кваліфіковано як вчинення незаконного впливу на прокурора та втручання у його процесуальну діяльність.
У заяві ОСОБА_3 не зазначені обставини, які б могли свідчити про вчинення суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що обставини, які викладені у заяві ОСОБА_3 від 14.02.2025, не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування у розумінні ч. 1 ст. 214 КПК України, не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
Тому, слідчий суддя не вбачає бездіяльності з боку уповноваженої особи НАБУ, яка б полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви ОСОБА_3 у інтересах ТОВ «Давос Групп» від 14.02.2025 № 14-02/1/25.
Отже, скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307 КПК України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні скарги представника ТОВ «Давос Групп» ОСОБА_3 від 18.02.2025 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання заяви про кримінальні правопорушення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7