- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), захисника - адвоката ОСОБА_6,
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017 стосовно:
ОСОБА_8, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України;
ОСОБА_9, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України;
ОСОБА_10, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_11, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_13, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_15, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_16, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу,
установив:
11.02.2025 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу (Вх. № 5774/25).
І. Суть клопотання
17.06.2016 ОСОБА_5 був затриманий та перебував під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у різних кримінальних провадженнях.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 ОСОБА_5 вчергове продовжено строк тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 200 000 грн. Застава була внесена заставодавцями ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у повному обсязі, у розмірі 2 144 000 грн та 1 056 000 грн відповідно. Із цього часу до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У ході судового розгляду розмір застави неодноразово зменшувався, востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 розмір застави було зменшено до 805 200 грн (300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Сторона захисту вважає, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід має бути змінений, у зв`язку з такими обставинами:
- розгляд справи триває більше 8 років, протягом цього часу застава становить максимальний розмір, встановлений вимогами КПК України, але належного обґрунтування застосування саме такого розміру застави сторона обвинувачення не наводить;
- під час постановлення ухвали від 22.12.2023 судом не встановлювалось існування та/або продовження існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа;
- процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 є бездоганною, він жодним чином не ухилявся від суду та завчасно з`являвся на кожне призначене судове засідання у цій справі. Викладене свідчить про істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких станом на 2019-2023 роки стало підставами для зменшення розміру застави. Аргументація про те, що обвинувачений може вдатися до певних дій, що можуть зашкодити розгляду справи, є припущенням та не доведеним фактом;
- тимчасовий виїзд ОСОБА_5 за кордон (до Великої Британії) не є ризиком або способом уникнення відповідальності, оскільки такий виїзд спричинений воєнними діями на території України та небезпекою як для його життя та здоров`я, так і його родини;
- участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до внесених до КПК України змін прирівнюється до особистої присутності у судовому засіданні;
- встановленням Європейським судом з прав людини істотних порушень прав людини з боку правоохоронних органів, зокрема під час затримання та обрання запобіжного заходу, у справі «Сергієнко проти України», що тягне за собою необхідність застосування доктрини «плодів отруєного дерева» та визнання недопустимими усіх рішень, прийнятих на основі порушення прав людини. Враховуючи зазначені обставини, внесена на підставі недопустимого рішення застава має бути повернута у повному обсязі, а відновлення прав ОСОБА_5 потребує скасування всіх рішень, пов`язаних із незаконним обранням запобіжного заходу;
- скрутним фінансовим становищем заставодавця ОСОБА_18, пов`язаним із її переїздом до Королівства Бельгії, у зв`язку з загрозою її життю на території України, де запроваджено режим воєнного стану, витратами на проживання та відсутністю доходів.
Заставодавець ОСОБА_18 та її чоловік є людьми пенсійного віку, які проживають на заощадження, що швидко закінчуються. Вартість життя у Королівстві Бельгії є дорогим, навіть речі щоденного використання та витрати на задоволення базових потреб значно перевищують мінімальні статки родини заставодавця. Окремою вагомою складоваю витрат подружжя є орендна плата за житло у м. Астьєр Королівства Бельгії, яка становить 490,26 євро/місяць, а також витрати на комунальні послуги, які сплачуються окремо. Також, подружжя заставодавця витрачає кошти на придбання ліків та відвідування приватних лікарень, які є надзвичайно коштовними. Більш того, заставодавець ОСОБА_17, яка систематично матеріально допомагала родині ОСОБА_18, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відтак вже понад 4,5 роки така допомога відсутня, що суттєво вплинуло на фінансове становище родини.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_6 просив зменшити встановлений ОСОБА_5 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 розмір застави до 242 240 грн, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання будь-яким ризикам, а решту коштів повернути ОСОБА_18 як заставодавцю (388 197,5 грн) та як спадкоємиці заставодавця ОСОБА_17 (174 762,5 грн).
ІІ. Позиції учасників провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подане клопотання у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого дозволить забезпечити застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів. До клопотання додано копії платіжних квитанцій, договору оренди, які підтверджують, що заставодавець несе витрати за кордоном. Базова орендна плата за житло відповідно до договору (за січень 2025 року) складає 490 євро на місяць. Вважає, що такі документи підтверджують сплату заставодавцем витрат на проживання. На його думку, при такій тривалості провадження та обставин, зазначених у змісті клопотання (відсутність ризиків, правова кваліфікація правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та відсутність доказів, які б підтверджували подію кримінального правопорушення тощо), зменшення розміру застави відповідає цілям кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити подане клопотання у повному обсязі. Зазначив, що продукти харчування купуються заставодавцем, зокрема у місті, що розташоване на території Франції та знаходиться в 10 км від місця її проживання (м. Астьєр), з тієї причини, що вони там дешевші, ніж у Бельгії. Більшість покупок здійснена у Франції та у Люксембурзі, тому що це безмитна територія, за рахунок чого там дешевше купляти деякі товари. Допомогу від держави Бельгії, наскільки йому відомо, заставодавець з чоловіком не отримують. Оскільки вони не мають можливості спілкуватися французькою мовою, їм потрібна допомога навіть у оформленні цих документів, допомогти їм ніхто не може. Наразі їм допомогли лише з орендою приміщення.
Заставодавець є третьою особою, яка вже протягом тривалого часу не може повернути частину її спадщини, що залишилась після смерті заставодавця ОСОБА_17 (її матері). ОСОБА_18 ці грошові кошти (спадок) не вносила в рахунок застави. Подання такого роду клопотання пов`язане з її фінансовим становищем.
Також, додав, що на сьогоднішній день він не має відводів до колегії суддів. Вважає, що він не є ані підозрюваним, ані обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, оскільки цих статусів у встановленому порядку не набув. Доказів його вини за 8 років прокурором не надано. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, також прокурором не доведені. Інший обвинувачений тривалий час перебував у розшуку, після чого йому було визначено розмір застави, приблизно такий же як і у нього, а минулого року застава була змінена на особисте зобов`язання. Разом з тим, виконуючи протягом часу кримінального провадження всі обов`язки, розмір застави до нього визначений досі у максимальному розмірі.
Прокурор ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту. Зазначила, що застава вноситься особою добровільно. У цьому випадку особа при внесенні застави мала розуміти певні ризики тривалості кримінального провадження, але у будь-якому випадку КПК України не вказує на те, що розмір застави можна змінювати з огляду на матеріальне становище заставодавця. Будь-яких нових обставин з моменту розгляду останнього клопотання сторони захисту не змінилось. Обвинувачений перебуває за кордоном. На думку прокурора, належна процесуальна поведінка обвинуваченого якраз забезпечується дією запобіжного заходу у вигляді застави. Будь-яких заходів впливу на обвинуваченого немає, у разі, коли обвинувачений перестане виходити на відеозв`язок, суд можливо направлятиме повістки у порядку міжнародно-правової допомоги, що затягне розгляд справи. Вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу немає.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, колегія суддів (далі - Суд) дійшла таких висновків.
Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, частина 1 статті 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Суд вкотре зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 у своєму клопотанні та наданих у судовому засіданні поясненнях ставить питання про зменшення встановленого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
На підтвердження позиції захисту до клопотання додані (у копіях): свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_19 та ОСОБА_18 (заставодавцем); договір оренди від 28.05.2024 та таблиця розрахунку орендної плати станом на 01.01.2025 (складені іноземною мовою), а також їх нотаріально засвідчені переклади, чеки про оплату пального, продуктів харчування та ліків.
До клопотання також додано скріншот з екрану технічного пристрою про направлення ОСОБА_20 клопотання від 10.02.2025 на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила факт отримання нею клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_5 не припинила свою дію відповідно до положень ст. 203 КПК України, оскільки для такої ухвали не передбачено визначення строку її дії, як наприклад, для ухвали про тримання особи під домашнім арештом (ч. 6 ст. 181 КПК України) чи для ухвали про тримання особи під вартою (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Стосовно зазначених у клопотанні обставин, які, на думку сторони захисту, є підставами для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, Суд вважає необхідним зазначити про таке.
Неодноразове посилання сторони захисту на сумлінне дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, на переконання Суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, у іншому випадку - положеннями КПК України встановлено, що у випадку невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, запобіжний захід може бути змінений на більш суворий.
Під час розгляду попередніх клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави (перегляду застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу), Судом вже враховувались зазначені у клопотаннях обставини, які стосуються тривалості розгляду кримінального провадження у часі, за результатами чого розмір застави неодноразово зменшувався.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні висловив свою правову позицію щодо того, що він не набув ні статусу підозрюваного, ні статусу обвинуваченого у межах цього кримінального провадження, а також щодо відсутності доказів, які б підтверджували його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Із цього приводу Суд вважає необхідним зауважити, що питання правильності кваліфікації дій підозрюваної особи, як і наявності чи відсутності в її діях складу злочину, вирішуються виключно під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Разом з тим, обвинувачений у ході судового засідання не зазначив мотивів, які свідчать про (не)набуття ним статусу підозрюваного/обвинуваченого, у зв`язку з чим Суд позбавлений можливості надати правову оцінку цьому питання.
Посилання сторони захисту на обставини прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Сергієнко проти України» вже досліджувалось Судом під час попереднього перегляду застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави (10.12.2024 та 03.01.2025). Суд повторно зазначає, що не приймає цей довід у якості підстави для зміни запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні лише констатує факти порушень прав, інтересів та свобод людини, але не скасовує національні судові акти. Рішення Суду є юридично обов`язковим для держави в частині присудженої компенсації, зміни законодавства або практики, проте воно автоматично не змінює та/або не скасовує конкретні судові рішення.
Встановлені Європейським судом з прав людини у справі «Сергієнко проти України» порушення стосувалися саме жорстокого поводження з заявником з боку службових осіб правоохоронного органу та тривалості розгляду апеляційним судом скарги на судове рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання, а не повноти чи законності самого судового рішення про застосування запобіжного заходу чи права на справедливий суд під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу.
Більш того, Суд враховує той факт, що на час розгляду цього клопотання призначено та проводиться судовий розгляд на підставі обвинувального акта, у встановленому Судом порядку досліджуються письмові докази сторони обвинувачення, а також продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, хоча вони істотно зменшились із плином часу та у зв`язку з завершенням досудового розслідування.
Разом з тим, дії, до яких обвинувачений ОСОБА_5 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів (у тому числі корупційних), передбачених ч. 1 ст. 255 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна), ч. 5 ст. 191 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна), ч. 3 ст. 209 КК України (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна) та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його тимчасовий виїзд за межі території України, пов`язаний із повномасштабним вторгнення рф на територію України, проживання на території іноземної країни протягом тривалого часу (на території Великої Британії) та відсутність у сторони обвинувачення дієвих механізмів попередження існуючих ризиків у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023, відповідав на той час визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру - 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину (за вчинення якого передбачене покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років).
Існування та/або продовження існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, Судом під час постановлення ухвали суду від 22.12.2023 не встановлювалось. Разом з тим, питання зміни запобіжного заходу може бути ініційоване тільки за наявності нових, підтверджених фактів або обставин, які могли б вплинути на існуючі ризики, або за умови, що попередні ризики змінилися. Враховуючи їх відсутність, посилання сторони захисту на цей факт не має жодного правового значення для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на: 1) перебування обвинуваченого у іншому процесуальному положенні у порівнянні з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; 2) те, що розмір застави тривалий час становить максимальний розмір застави, встановлений положеннями КПК України, Судом не враховуються в якості підстав для зменшення встановленого розміру застави, оскільки вони містять загальну інформацію та за своїм змістом є суб`єктивною думкою/оцінкою певних подій сторони захисту. Крім того, необхідно зазначити, що визначений для обвинуваченого ОСОБА_5 розмір застави в сумі 805 200 грн. на сьогодні є меншим від максимально можливого розміру застави - 908 400 грн.
Дослідивши зазначені вище доводи обвинуваченого, Суд вважає за необхідне зазначити про застосовані станом на 14.02.2025 до обвинувачених у цьому об`єднаному кримінальному провадженні запобіжні заходи, про які вже йшла мова в ухвалі суду від 03.01.2025, а саме: до обвинуваченого ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 242 240 грн; до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 805 200 грн; до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн, а до обвинуваченого ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 342 000 грн.
Станом на 14.02.2025 застосовані до обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 запобіжні заходи припинили свою дію. Крім того, усі обвинувачені, крім ОСОБА_5, перебувають на території України та беруть участь у судових засіданнях безпосередньо в приміщенні суду у м. Києві, або ж у режимі відеоконференції відповідно до положень ч. 1 ст. 336 КПК України.
Перебування обвинуваченого ОСОБА_5, так само як і обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, під дією запобіжного заходу у вигляді застави не ставить його у гірше процесуальне становище, порівнюючи з іншими обвинуваченими у цьому провадженні, враховуючи, що цей запобіжний захід слугує засобом забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, забезпечує судовий контроль за поведінкою останнього, зберігає за ним певну свободу дій та передбачає можливість звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру застави.
Також, Суд повторно відхиляє твердження сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем заставодавця ОСОБА_18 .
Долучені до клопотання адвоката копії договору оренди житла та таблиці розрахунку орендної плати не підтверджують перебування ОСОБА_18 у скрутному матеріальному становищі, оскільки ці документи, самі по собі, не є достатнім доказом фінансового стану особи чи її здатності виконувати зобов`язання, зокрема щодо внесення орендної плати. Долучені до клопотання документи свідчать лише про те, що особа має певні зобов`язання у вигляді орендної плати та щомісячних платежів за комунальні послуги, але не відображає усієї інформації, що стосується її фінансових можливостей. Доказів того, що ОСОБА_18 несе витрати на сплату таких платежів, Суду не надано.
Долучені до клопотання копії фіскальних чеків про оплату пального, ліків та продуктів харчування не містять будь-якої ідентифікації особи платника або ж банківських даних такої особи, у зв`язку з чим не можна з точністю стверджувати, хто саме здійснив таку оплату.
Інших документів, таких як банківські виписки, довідки про доходи, податкові декларації, квитанції про сплату орендної плати та комунальних платежів, інформацію про наявність або відсутність у особи інших зобов`язань чи майна, які б свідчили про скрутне матеріальне становище особи, стороною захисту до клопотання долучено не було.
Суд вкотре наголошує на тому, що внесення застави за ухвалою суду було правом ОСОБА_17 та ОСОБА_18, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавців, які висловили своє добровільне волевиявлення на її внесення, надали свої власні кошти та зобов`язались нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку можливого звернення в дохід держави).
Крім того, внесені в якості застави кошти підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України, які у клопотанні відображені не були.
Проаналізувавши та дослідивши аргументи сторони захисту, відображені у клопотанні та в наданих поясненнях під час судового засідання, Суд дійшов висновку, що з моменту розгляду раніше поданих клопотань про зміну запобіжного заходу, у тому числі шляхом зменшення розміру застави, до Вищого антикорупційного суду (зокрема 28.02.2023, 24.08.2023, 12.12.2023 (за результатами розгляду якого розмір застави був частково зменшений), 14.05.2024, 10.12.2024 та 03.01.2025), нових обставин, які могли би слугувати підставами для зменшення розміру застави, зазначено не було. Додаткових відомостей, які у своїй сукупності могли би підтверджувати надмірність визначеної обвинуваченому ОСОБА_5 суми застави, Суду не було надано.
За таких обставин Суд вважає, що застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним процесуальних обов`язків, визначених ст. 42 КПК України, не є непомірною для нього та не вступає у суперечність із гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання.
Враховуючи викладене вище, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
У зв`язку з тим, що судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період 15.02.2025 - 22.02.2025 перебували у відрядженні, повний текст ухвали складений та оголошений 24.02.2025, пізніше п`яти діб з дня оголошення її резолютивної частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3