Document No. 125366271

Справа № 991/837/25

Провадження 1-кс/991/836/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1

(далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

представника скаржника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

30.01.2025 до ВАКС надійшла скарга від 29.01.2025 ОСОБА_4 (далі - скаржник) на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви про кримінальні правопорушення, для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматичного визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1 .

30.01.2025 ухвалою судді ВАКС ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді ОСОБА_1

04.02.2025 керівник апарату ВАКС ОСОБА_6 у відповідь на службовий лист судді ВАКС ОСОБА_1 про необхідність повторного автоматизованого розподілу цієї справи, обумовленого перебуванням у відпустці та увільненням від роботи для виконання державних обов`язків в період 03-11.02.2025, відмовив у такому.

13.02.2025 розпочато судовий розгляд скарги з перервою до 17.02.2025.

2. Короткий виклад скарги та позицій учасників судового провадження.

2.1. Скаржник у скарзі просив: «1) розглянути цю скаргу за участі мого представника, адвоката ОСОБА_3 ; 2) зобов`язати службових осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за моєю заявою про корупційне кримінальне правопорушення від 23.01.2025, яка була направлена 24.01.2025 засобами поштового зв`язку та отримана адресатом 27.01.2025; 3) зобов`язати службових осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, направити мені витяг з ЄРДР на підтвердження внесення до нього відомостей за моєю заявою про корупційне кримінальне правопорушення від 23.01.2025, яка була направлена 24.01.2025 засобами поштового зв`язку та отримана адресатом 27.01.2025»,

обґрунтовуючи зокрема таким: «24.01.2025 в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України до НАБУ було направлено мою заяву, в якій я вимагав розпочати досудове розслідування вчиненого виконуючим обов`язки заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_7, заступницею начальника ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_8, окремими особами з числа тих, які станом на 05.11.2022 входили до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 бригадним генералом ОСОБА_9, Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_10, за попередньою змовою із заступником керівника Офісу Президента України ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ін. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а саме протиправного, без передбачених законом підстав примусового відчуження акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» на користь держави з метою отримання неправомірної вигоди посадовими особами Офісу Президента України (копія заяви - Додаток №1).

Поштове відправлення №0315000244504 із зазначеною заявою було отримано НАБУ 27.01.2025 (копія опису вкладень, накладної, фіскального чека та витягу з трекінгсервісу AT «Укрпошта» - Додатки №№2 та 3)…

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

У свою чергу частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий (детектив), дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Слідчий (детектив), прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК України)…

Беручи до уваги, що моя заява була отримана НАБУ 27.01.2025, а жодних підтверджень внесення відомостей про вказане в ній кримінальне правопорушення до ЄРДР я до цього часу не отримав, наявні всі підстави вважати, що уповноваженими службовими особами НАБУ такі відомості до ЄРДР внесені не були, що є проявом бездіяльності з їхнього боку, яка може бути оскаржена слідчому судді на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Скарги на бездіяльність слідчого (детектива), дізнавача чи прокурора, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту вчинення бездіяльності (ч. 1 ст. 304 КПК України).

Оскільки відомості за моєю заявою мали бути внесені не пізніше 28.01.2025, кінцевим строком для подання цієї скарги є 07.02.2025…

У моїй заяві були перелічені відомі мені фактичні обставини, що свідчать про наявність у діях членів злочинної організації ОСОБА_13 ознак низки тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів, а саме:

- зловживання службовим становищем заступником керівника Офісу Президента України ОСОБА_13, пов`язане із незаконним втручанням в діяльність ПАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укрнафта» та його акціонерів, зривом проведення загальних зборів ПАТ «Укрнафта» та наступним пред`явленням міноритарним акціонерам вимоги «добровільно» передати вказаним ним особам акції ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», в обмін на вплив Офісу Президента на керівництво та представників AT КБ «Приватбанк» задля укладення мирових угоди в судових процесах, які були розпочаті проти мене в судах різних юрисдикцій, на прийнятних для мене умовах. Через незгоду з такою вимогою та дії ОСОБА_13, я та інші акціонери були позбавлені прав власності на акції, вартість яких наведена в поданій мною заяві;

- винесення в.о. заступника Голови ДПС України ОСОБА_7 та заступницею начальника ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_8 завідомо безпідставних та протиправних рішень про анулювання ліцензій ПАТ «Укртатнафта» на виробництво та торгівлю пальним в умовах воєнного стану, що призвело до зупинки виробництва пального та спричинення у зв`язку з цим збитків ПАТ «Укртатнафта», та було здійснено задля створення формального приводу для ухвалення рішень про примусове відчуження акцій ПАТ «Укртатнафта» та ПАТ «Укрнафта»;

- ухвалення 06.11.2022 Головою та членами НКЦФР явно незаконних рішень №1318 (про те, що положення статей 33-48 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо порядку скликання та проведення загальних зборів не застосовуються до загальних зборів, проведених відповідно до вимог цього рішення), та №1320 (про порядок проведення в системі депозитарного обліку безумовних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта» та ін.: спочатку акції були списані з рахунку депозитарної установи, а вже після цього відбулося їх списання з рахунків власників-депонентів, що суперечить усім положенням чинного законодавства про депозитарну діяльність та передбаченим законом випадкам проведення безумовних депозитарних операцій). Наслідком цих дій стало фактичне вибуття акцій з власності акціонерів ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» в порушення встановленого законом порядку; можливе отримання неправомірної вигоди членами злочинної організації завдяки непрозорому використанню коштів ПАТ «Укрнафта», наданих як благодійна допомога різним отримувачам (загалом витрачено на ці цілі більше 2 млрд грн) та ін.

З огляду на правовий статус окремих членів злочинної групи (суб`єктів злочинних посягань), характеру їхніх діянь, розмір заподіяної мені шкоди, вважаю, що кримінальне провадження підслідне саме детективам НАБУ, а ця скарга- підсудна слідчому судді саме Вищого антикорупційного суду. Це підтверджується зокрема тим, що відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 33 і КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу)»,

додавши копії такого: 1) заяви про кримінальні правопорушення від 23.01.2025; 2) опису вкладень, накладної та фіскального чеку до поштового відправлення №0315000244504; 3) трекінг-звіт щодо поштового відправлення №0315000244504.

2.2. В судових засіданнях представник скаржника ОСОБА_3 підтримала скаргу і просила її задовольнити. Скаржник ОСОБА_4 наразі утримується під вартою та подав клопотання щодо його не конвоювали для розгляду скарги. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, також враховуючи його клопотання про таке.

Представник НАБУ як орган, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалось, попри належним чином здійснене повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.

13.02.2025 до ВАКС надійшов лист-заперечення детективом НАБУ ОСОБА_14 від 13.02.2025 №6325/25-вх, де зокрема зазначалось таке: «Національним антикорупційним бюро України (далі - Національне бюро) отримано заяву ОСОБА_4 про корупційні кримінальні правопорушення вчинені посадовими особами держави від 23.01.2025 (зареєстроване в НАБУ 27.01.2025 вх. К-924).

Вказана заява описує аналогічні події, що були зазначені в заяві ОСОБА_4 про корупційні правопорушення від 18.09.2024 (вх. №К- 13118 від 23.09.2024).

За результатами розгляду Заяви від 18.09.2024, на виконання рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 (справа №991/11684/24) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розлідувань за №52024000000000545. На виконання постанови прокурора від 13.11.2024 про визначення підслідності у кримінальному провадженні матеріали кримінального провадження 52024000000000545 відправлені за підслідністю до Бюро економічної безпеки України.

Таким чином, описані в заяві ОСОБА_4 від 23.01.2025 події вже є предметом досудового розслідування зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальному провадженні.

Лист - відповідь на заяву ОСОБА_4 від 23.01.2025 направлений 29.01.2025 (в день одержання заяви безпосереднім виконавцем), вих. №511- 294/2517.

II. Щодо подій описаних ОСОБА_4 в заяві від 23.01.2025 заволодінням акціями і майном ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта».

III .Згідно з ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. За змістом ч.2 цієї статті в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ст.41 Конституції України (яка не належить до переліку прав і свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

За змістом ст.1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затвердженим Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Згідно з п.3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1ст.8 Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. Відповідно до ст. З даного Закону, у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч. 2, 3 та 4 ст. 353 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ), в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.

Згідно ст. 190 ЦКУ, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 7 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Згідно ст. 191 ЦКУ, цінним папером є документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Статтею 96-1 ЦК передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Таким чином, корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у статті 190 ЦК поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Отже, враховуючи вказане, достатньо підстав вважати, що посадові особи держави діяли в межах Конституції та Законів України.

ІІ.ІІ. Крім того встановлено, що акціонерами ПАТ «Укрнафта» до моменту відчуження були НАК «Нафтогаз України» (50 %), «Бордо Менеджмент Лімітед» (Bordo Management Limited, Кіпр, 12,89 %), «Літтоп Ентерпрайзес Лімітед» (Littop Enterprises Limited, Кіпр, 13,60 %), Бріджмонт Венчерз Лімітед (Bridgemont Ventures Limited, Кіпр, 13,60 %).

Кінцевим бенефіціарним власником компаній нерезидентів: «Бордо Менеджмент Лімітед» (Bordo Management Limited, Кіпр), «Літтоп Ентерпрайзес Лімітед» (Littop Enterprises Limited, Кіпр), ОСОБА_15 (Bridgemont Ventures Limited, Кіпр) являється ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/14243/22, за позовом акціонера ПАТ «Укрнафта» компанії «Літтоп Ентерпрайзес Лімітед» (Littop Enterprises Limited) до Міністерства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та Постановою Верховного суду України від 24.07.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/1930/23, за позовом акціонера ПАТ «Укрнафта» компанії «Бордо Менеджмент Лімітед» (Bordo Management Limited) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та Постановою Верховного суду України від 31.07.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/9563/23, за позовом акціонера ПАТ «Укрнафта» компанії «Бордо Менеджмент Лімітед» (Bordo Management Limited) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та Постановою Верховного суду України від 04.12.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/14242/22, за позовом акціонера ПАТ «Укрнафта» компанії «Бріджмонт Венчерз Лімітед» (Bridgemont Ventures Limited) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та Постановою Верховного суду України від 08.01.2025.

ІІ.ІІІ. Також встановлено, що акціонерами ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» до моменту відчуження були: ПАК «Нафтогаз України» (43,05 %), «Корнеліус Холдінгз ЛТД» (Komelius Holdings LTD, Кіпр, 6,27 %), «Бісато Консалтінг ЛТД» (Besato Consulting LTD, Кіпр, 5,22 %), «Дегозіл Інвестмент ЛТД» (Dagosel Investment LTD, Кіпр, 5,21 %), «Апсолінс Лтд» (Apsolins Ltd, Кіпр, 6,75 %), «Лекстермал Венчурз ЛТД» (Lextermal Ventures LTD, Кіпр, 5,84%), «Релікс Сервісез ЛТД» (Ralix Services LTD, Кіпр, 7,67 %), «Месоте ЛТД» (Mecote LTD, 3,67 %), «Каформена Холдінгз Лтд» (Caformena Holdings Ltd, 4,23 %). Кінцевим бенефіціарним власником ряду компаній нерезидентів являється ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/836/23, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Корнеліус Холдінгз ЛТД» (Komelius Holdings LTD) до Міністерства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та Постановою Верховного суду України від 06.11.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі 910/14228/22, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Бісато Консалтінг ЛТД» (Besato Consulting LTD) до Міністерства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та Постановою Верховного суду України від 13.11.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у справі 910/14777/22, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Апсолінс Лтд» (Apsolins Ltd) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 та Постановою Верховного суду України від 06.02.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі 910/833/23, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Лекстермал Венчурз ЛТД» (Lextermal Ventures LTD до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 та Постановою Верховного суду України від 15.01.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі №910/1993/23, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Месоте ЛТД» (Mecote LTD, ) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та постановою Верховного Суду України від 21.02.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/14234/22, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Каформена Холдінгз Лтд» (Caformena Holdings Ltd) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та постановою Верховного Суду України від 17.07.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі 910/14262/22, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Релікс Сервісез ЛТД» (Ralix Services LTD) до Міністарства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі 910/14790/22, за позовом акціонера ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова компанія «Укртатнафта» компанії «Дегозіл Інвестмент ЛТД» (Dagosel Investment LTD) до Міністерства оборони України, вищевказане відчуження фактично визнано законним. Дане Рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024.

Предметом всіх судових спорів явились фактично законність дій посадових осіб щодо примусового відчуження акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» у власність держави.

Відповідно до статті 125 Конституції України, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Водночас, згідно статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, враховуючи, що обов`язковими ознаками складу злочину, передбаченого cm. 364 Кримінального кодексу України є факт зловживання своїм службовим становищем супереч інтересам служби (правові підстави допускати можливість даного зловживання, при наявних судових рішеннях щодо законності цих дій фактично відсутні) та наявність заподіяної шкоди, приймаючи до уваги той факт, що власники відчужених на користь держави за вищевказаних обставин акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» лишають за собою право на подальше відшкодування їх вартості (яка згідно діючого законодавства, у разі незгоди, підлягає оскарженню в судовому порядку), правові підстави вважати, що описаними у заявах ОСОБА_4 діями посадових осіб держави заподіяна будь - яка шкода, відсутні…

Отже закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв зазначених вище.

Обов`язковими ознаками складу злочину являється об`єктивна сторона, яка повинна містити відомості про діяння, а саме про дату, час, місце, спосіб вчинення злочину, наслідки вчинення злочину та причинно - наслідковий зв`язок між діяннями та наслідками. Зміст заяви ОСОБА_4 містить лише перерахування органів державної влади з твердженням, що останні позбавити його власності на пакети акцій в ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» всупереч закону, що спростовується.

З огляду на викладене в Заяві ОСОБА_4 попередньо відсутні ознаки кримінальних правопорушень, які згідно з вимогами ч. 5 ст. 216 КПК України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» належать до підслідності Національного антикорупційного бюро України та відомості про вчинення яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань»,

додавши до заперечення таке: 1. відповідь НАЬУ на заяву ОСОБА_4 про корупційні кримінальні правопорушення вих. №511-294/2517 від 29.01.2025; 2. заява ОСОБА_4 про корупційні правопорушення від 18.09.2024 (вх. №К-13118 від 23.09.2024) на 43 аркушах. 3. ухвала слідчого судді ВАКС від 15.10.2024 у справі 991/11684/24 щодо зобов`язання внесення відомостей по заяві ОСОБА_4 від 18.09.2024 (вх. №К-13118 від 23.09.2024) на 6 арк.; 4. витяг з ЄРДР по кп. 52024000000000545 від 16.10.2024, на 2 арк.; 5. Постанова про визначення підслідності в кп 52024000000000545, на 2 арк.

2.3. 17.02.2025 до суду надійшли пояснення представника скаржника ОСОБА_3, де зокрема зазначалось таке: «24.01.2025 в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, моїм клієнтом, ОСОБА_16 до НАБУ було направлено заяву, в якій він вимагав розпочати досудове розслідування вчиненого Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_10 та ін. службовими особами за попередньою змовою із заступником керівника Офісу Президента України ОСОБА_17, ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

У зв?язку із відсутністю відомостей про виконання службовими особами НАБУ вимог ст. 214 КПК України в частині внесення до ЄРДР відомостей за поданою ним заявою ОСОБА_18 подав скаргу слідчому судді Вищого антикорупційного суду в порядку ст. 303 КПК України.

13.02.2025 старшим детективом Національного бюро Першого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19 слідчому судді було надіслано письмове заперечення на скаргу, в якому в обґрунтування відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей за поданою ОСОБА_20 24.01.2025 заявою (вх. №K-924 від 27.01.2025) він посилається на те, що:

(1) у заяві від 23.01.2025 описані події вже є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні N?52024000000000545, яке було розпочато 16.10.2024 за заявою ОСОБА_21 від 18.09.2024 (вх. N?K-13118 від 23.09.2024) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, і з 13.11.2024 здійснюється детективами БЕБ України.

(2). низкою положень чинного законодавства України передбачається можливість обмеження прав громадян в умовах воєнного стану та вилучення у них майна, і таке відчуження визнано законним господарськими судами України;

(3). у заяві відсутні обов?язкові відомості про об?єктивну сторону того кримінального правопорушення, про яке подано заяву (ч. 2 ст. 364 КК України): дату, час, місце, спосіб вчинення злочину, наслідки вчинення злочину та причинно-наслідковий зв?язок між діянням та наслідками.

У зв?язку із цим хочу пояснити суду наступне.

1. Щодо нібито розслідування обставин, про які було повідомлено у заяві від 23.01.2025, в межах кримінального провадження N?52024000000000545.

На підтвердження вказаного твердження детективом ОСОБА_19 подано заяву від 18.09.2024, ухвалу слідчого судді від 15.10.2024, постановлену за результатом розгляду скарги на бездіяльність службових осіб НАБУ, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей за поданою 18.09.2024 заявою, та витяг із ЄРДР у кримінальному провадженні N?52024000000000545.

По-перше, відповідно до п. 2. Глави IV Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 N?298 (в редакції наказу Генерального прокурора від 17.08.2023 N?231), витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Рестру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цього розділу параметрами, які є актуальними на момент його формування. Поданий детективом витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні N?52024000000000545 сформований 21.10.2024, тобто він не є актуальним на момент його подання слідчому судді (13.02.2024) та не повинен братися до уваги.

По-друге, якщо припустити, що вказаний витяг відповідає актуальному стану кримінального провадження (фабулу не «відредаговано», попередню правову кваліфікацію - не змінено, а саме кримінальне провадження - не завершене), то відповідно до «короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», розслідування вбачається, що у кримінальному провадженні N?52024000000000545 предметом досудового розслідування було ухвалення 05.11.2022 на засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 рішень про примусове відчуження у власність держави активів стратегічно важливих підприємств (хоча в заяві ОСОБА_21 не йшлося про відчуження активів цих підприємств, що дійсно могло би за певних умов бути законним - у заяві стверджувалося про відчуження активів акціонерів цих підприємств із завідомо нелегітимною метою в інтересах окремих осіб з Офісу Президента), у т.ч. ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», для подальшої передачі в управління Міністерству оборони України. Крім того, у цьому ж кримінальному провадженні розслідуються обставини незаконного накладення арешту на корпоративні права ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» у межах кримінальною провадження N?42014000000000367.

Слід зазначити, що всупереч тій інформації, яку детектив ОСОБА_19 вніс до ЄРДР, ОСОБА_4 у заяві від 18.09.2024 не вказував, що йому чинилась протидія у здійсненні господарської діяльності, яка була вчинена службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 206 КК України), у заяві йшлося про протидію законній господарській діяльності ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» з боку службових осіб БЕБ (наразі завдяки ОСОБА_19 ці особи «розслідують свої ж зловживання) та СБУ, які під виглядом невідкладного обшуку (без ухвали слідчого судді) на декілька днів заблокували роботу підприємств (фактично в цей час вони нічого не робили, імітуючи проведення опису незначної кількості документів, які нібито хтось намагався знищити, а насправді тягнули час та забезпечували можливість іншим членам злочинної організації ОСОБА_22 виготовити документи про призначення нового керівника, ОСОБА_12, та внести цю інформацію до Єдиного державного реєстру).

Натомість багато відомостей про інші кримінальні правопорушення та конкретних осіб, які були залучені ОСОБА_17 до реалізації злочинного плану, спрямованого на заволодіння акціями ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», ОСОБА_19 до ЄРДР не вніс. Такі його дії (мотивом яких ОСОБА_18 вважає небажання здійснювати досудове розслідування топкорупції як з боку конкретних детективів, ОСОБА_19, його керівника ОСОБА_23 та ін., так і НАБУ в цілому) стали підставою заявлення відводу. Ця заява не була розглянута по сугі слідчим суддею Вищого антикорупційного суду з тих міркувань, що здійснена ОСОБА_19 та внесена до ЄРДР кваліфікація позбавлення особи права власності на мільярди гривень за ч. 3 ст. 206 КК України робить це провадження непідсудним цьому суду (справа N?991/12404/24).

Можна погоджуватися чи ні з тим, що детектив і прокурор можуть самостійно кваліфікувати ти відомості, про які повідомляє потерпілий, а тому наведена в заяві кваліфікація для них не є обов?язковою. Дійсно, деякі склади злочинів досить важко розрізнити. Відсутність однозначних критеріїв розмежування таких складів злочинів як привласнення чи розтрата майна (ст. 191) та зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) часто спричиняє протилежні позиції навіть серед суддів Верховного Суду. Нещодавно на базі Національної академії внутрішніх справ. відбулася презентація напрацьованих рекомендацій у форматі науково-практичного семінару за участю НАБУ, САП, ВАКС, ККС ВС та науковців'. Тому у випадку подання заяви за ст. 191 цілком імовірно, що детектив може розпочати досудове розслідування за ст. 364 КК України. Однак, коли в заяві описуються декілька кримінальних правопорушень (у т.ч. і тих, що утворюють ідеальну сукупність злочинів), то орган досудового розслідування чи прокурор не має права обмежуватися внесенням до ЄРДР відомостей лише про одне з них: відповідно до п. 6 розділу 4 глави І Положення про ЄРДР, відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим, дізнавачем чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.

До того ж чинний КПК України не забороняє особі звертатися із заявою про одне й те саме правопорушення вдруге, якщо перше було проігнороване (у внесенні відомостей було відмовлено чи розпочато досудове розслідування хоча формально нібито і за заявою, однак або ж зовсім інших обставин, або ж лише за частиною з них).

Окрім того, у заяві від 25.01.2025 ОСОБА_16 були наведені додаткові відомості, про які не повідомлялося раніше (в заяві від 18.09.2024), зокрема щодо зловживання службовим становищем Головою та членами НКЦПФР під час забезпечення ними виконання злочинного рішення Ставки та виданих на його виконання наказів військового командування про примусове відчуження у власність держави акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта». Зокрема в заяві розкриті обставини проведення безумовних операцій щодо переказу акцій (див. п.п. 31-42 заяви про злочин) всупереч чинному на той час законодавству: спочатку відбулося списання акцій з рахунку депозитарної установи на рахунок в цінних паперах Міністерства оборони, а вже потім депозитарію установою проведені операції зі списання акцій з рахунків депонентів (це рівнозначно тому, що у випадку виконання, наприклад, судового рішення про стягнення з однієї чи кількох фізичних осіб грошових коштів, спочатку кошти були би примусово списані з кореспондентського рахунку банківської установи, відкритого в НБУ, а вже потім сам банк повинен був би «шукати» рахунки свої клієнтів-боржників і списувати кошти з них на свій рахунок, а не на рахунок стягувача).

Таким чином, НАБУ не було розпочато (і БЕБ наразі не здійснює у межах кримінального провадження N?52024000000000545) досудове розслідування жодного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у т.ч. про те, щодо якого ОСОБА_4 повідомив у заяві від 24.01.2025.

2. Щодо посилання детектива на норми Конституції та інших законів, відповідно до яких в умовах воєнного стану допускається втручання (обмеження) конституційних прав особи, а також на судові рішення, якими «фактично визнано законною» націоналізацію ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта».

Як слушно зауважив детектив, за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 41 Конституції України (яка не належить до переліку прав і свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об?єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускаються лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Ці доводи і з тими самим помилками (посилання детектива на ст. 96' ЦК України в обґрунтування свого висновку про нібито законність дій посадових осіб держави щодо примусового відчуження акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», однак ця норма з?явилася лише 01.01.2023, тобто після вчинения тих дій, в яких ОСОБА_4 вбачае ознаки корупційних злочинів; те саме стосується і процитованої детективом редакий ст. 194 ЦК України (у детектива як в цьому запереченні, так і в попередньому помилково - 191), яка діє лише від 27.04.2024, між тим, як обставини, щодо яких подано заяву мали місце в 2022 році) вже були предметом розгляду слідчого судді у справі N?991/11684/24, де їх було визнано неспроможними. Наразі я не буду детально зупинятися на них, хочу лише звернути увагу суду на два моменти.

Перший - будь-яка оцінка обставинам кримінального правопорушення, щодо якого потерпілим подано заяву, може надаватися слідчим (детективом) чи прокурором лише в межах кримінального провадження, тобто після внесення до ЄРДР відомостей за відповідною заявою. Під час розгляду справи N?991/11684/24 детектив ОСОБА_19 настільки сильно прагнув довести «саконність націоналізації», що до своїх заперечень на скаргу щодо його бездіяльності долучив копії тих документів, які не подавались заявником (тобто фактично ним здійснювалось збирання доказів до початку досудового розслідування).

Другий момент, на який би я хотіла звернути увагу, - це те що судові рішення, на які посилається детектив, винесені господарськими судами у справах, в яких ОСОБА_4, як і решта міноритарних акціонерів (загальна кількість яких лише у ПАТ «Укрнафта» складає понад 12 тис. осіб) участі не брав, а тому усі вони підлягали б доказуванню, якби

ОСОБА_18 подав позов в порядку чи то цивільного, чи то господарського, чи то адміністративного судочинства.

Хочу наголосити на тому, що завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред?явлене особі обвинувачення и за допомогою доказів установлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.

Формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства під час укладення певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій.

Навпаки, у деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об?єктивної сторони злочину або мати на меті надання певним протиправним діям вигляду законності (див. постанову Верховного Суду від 04.08.2021 у справі N?390/934/13-к).

Прикладом того, що судове рішення виступає предметом «корупційних домовленостей», є справа ексголови Верховного Суду ОСОБА_24 . Нагадаю, у цій справі, розгляд якої по суті вже розпочато Вищим антикорупційним судом, судді Верховного Суду вимагали і отримали неправомірну вигоду за ухвалення законного рішення. Цілком логічно припустити, що у випадку, якби такий хабар їм наданий не був, акціонери були би протиправно позбавлені свого права власності.

До слова, на розгляді Європейського суду з прав людини наразі перебуває понад 8000 скарг проти України (це 5 місце серед усіх країн?). За словами судді ЄСПЛ від України ОСОБА_25, до суду надходить досить багато заяв, пов?язаних із анулюванням права власності, коли «певний об?єкт був проданий або приватизований, а згодом з?являється хтось і каже, що право власності набуто з порушенням закону, і це все анулюється після багатьох років мирного та успішного користування цією власністю» (як і у справі, в якій було надано хабар ОСОБА_24 ). І таких прикладів того, що судове рішення не завжди є справедливим, законним, таким, що грунтується на принципу верховенств права, - безліч.

З огляду на це рішення суддів у господарських справах щодо оскарження процесу «націоналізації» ПАТ «Укрнафта» та АТ «Укртатнафта» не можуть бути беззаперечним та достатнім доказом законності цієї процедури. На переконання мого клієнта, саме ретельне дослідження і врахування усіх повідомлених ним обставин в кримінальному проваджені (а також обставин, про які він готовий повідомити додатково, але за умови застосування до нього відповідних заходів безпеки, про що також зазначено в заяві про злочин) здатне довести незаконний характер націоналізації ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», а головне - виявити її замовників (реальних вигодонабувачів) та виконавців. Лише оцінка в сукупності усіх повідомлених ОСОБА_16 обставин (за умови бажання та спроможності органу досудового розслідування здобути відповідні докази) дозволить іншим кутом, поглянути на процес «націоналізації» ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» під зовсім

3. Щодо відсутності в заяві відомостей про час, місце, спосіб вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як відзначалося у скарзі, особа, яка звертається із заявою чи повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, як правило не володіє усією інформацією про його обставини. Заява чи повідомлення, відтак, має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Чинне кримінальне процесуальне законолавство України не покладає на заявника обов?язок з достовірністю наводити у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення усі елементи складу злочину, у т.ч. відомості про час, місце, спосіб вчинення злочину.

У заяві ОСОБА_4 було вказано на ухвалення 06.11.2022 Головою та членами НКЦФР явно незаконних рішень №1318 (про те, що положення статей 33-48 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо порядку скликання та проведення загальних зборів не застосовуються до загальних зборів, проведених відповідно до вимог цього рішення) та N?1320 (про порядок проведення в системі депозитарного обліку безумовних операцій щодо примусового відчуження у власність держави ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», а також про можливе отримання неправомірної вгоди членами злочинної організації завдяки непрозорому використанню коштів ПАТ «Укрнафта», наданих як благодійна допомога різним отримувачам (загалом витрачено на ці цілі більше 2 млрд грн) та ін.

Звісно, ОСОБА_18 не знає, хто саме довів до відома ОСОБА_10 вказівку про зміст тих документів, які були в подальшому оформлені рішеннями N?1318 та 1320, а також про те, яким чином та хто з членів НКЦПФР допомагав йому в цьому, чи задля прийняття цих рішень скликалось засідання комісії та чи обговорювалися її членами положення (формулювання цих рішень) і т.п., яким чином НКЦПФР звернула ці рішення до виконання через Національний депозитарій, чи були висловленні його службовими особами зауваження щодо процедури «безумовних операцій» та правової підстави для цього тощо.

Усі ці обставини можуть і повинні бути встановлені лише слідчим та оперативним шляхом з використанням того інструментарію, який доступний стороні обвинувачення після початку досудового розслідування».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального судуу складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що скаржник 24.01.2025 направив до НАБУ засобами поштового зв`язку («Укрпошта») заяву про кримінальні правопорушення, яка отримана НАБУ 27.01.2025, відтак скаржником не пропущений визначений статтею 304 КПК строк на подання скарги.

3.4. Правові підстави, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.

3.5. Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:

15.10.2024 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_26 у справі №991/11684/24 (провадження №1-кс/991/11745/24 задоволено скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей, викладених у заяві (повідомленні) ОСОБА_4 від 18.09.2024 про кримінальні правопорушення, зокрема зазначивши таке: «Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей про можливе вчинення заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_13, головою комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_27, в.о. заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_7, заступницею начальника ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_8, Головою Національної комісії з питань паперів та фондового ринку ОСОБА_10, заступником голови правління Національного банку України ОСОБА_28, Міністром оборони України ОСОБА_29, головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_30, головою Державної служби геології та надр України ОСОБА_31, слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_32, в.о. керівника другого головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_33, першим заступником начальника Департаменту захисту національної державності СБУ ОСОБА_34, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_35, директором ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_12, службовими особами АРМА, Міністерства економіки, особами, які за посадами входять до Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, оцінювачами ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон», офіцерами Північного територіального юридичного управління, іншими особами, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 365-2 КК України, що, відповідно до положень ст. 33- 1 КПК України, з урахуванням положень п.1, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, належать до підсудності Вищого антикорупційного суду, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 382 КК України, що не належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Відповідно до змісту пункту 20-2 Перехідних положень Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду. З огляду на зазначене, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про здійснення судового провадження щодо розгляду Скарги, оскільки виділення в окреме провадження матеріалів зазначеної Скарги щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які не віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду, є недоцільним та може негативно вплинути на повноту судового розгляду. Під час судового розгляду Скарги встановлено, що 20.09.2024 ОСОБА_4 на адресу НАБУ надіслано заяву (повідомлення) про кримінальні правопорушення від 18.09.2024, яка зареєстрована НАБУ за № К-13118 від 23.09.2024. У вказаній заяві (повідомленні) заявником викладено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень Керівником Офісу Президента України ОСОБА_13, головою комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_27, в.о. заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_7, заступницею начальника ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_8, Головою Національної комісії з питань паперів та фондового ринку ОСОБА_10, заступником голови правління Національного банку України ОСОБА_28, Міністром оборони України ОСОБА_29, головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_30, головою Державної служби геології та надр України ОСОБА_31, слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_32, в.о. керівника другого головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_33, першим заступником начальника Департаменту захисту національної державності СБУ ОСОБА_34, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_35, директором ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_12, службовими особами АРМА, Міністерства економіки, особами, які за посадами входять до Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, оцінювачами ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон», офіцерами Північного територіального юридичного управління, іншими особами… Слідчим суддею встановлено, що зі змісту заяви (повідомлення) ОСОБА_4 про кримінальні правопорушення від 18.09.2024, направленого до НАБУ 20.09.2024, вбачається, що заявником порушено питання щодо можливого вчинення Керівником Офісу Президента України ОСОБА_13, головою комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_27, в.о. заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_7, заступницею начальника ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_8, Головою Національної комісії з питань паперів та фондового ринку ОСОБА_10, заступником голови правління Національного банку України ОСОБА_28, Міністром оборони України ОСОБА_29, головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_30, головою Державної служби геології та надр України ОСОБА_31, слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_32, в.о. керівника другого головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_33, першим заступником начальника Департаменту захисту національної державності СБУ ОСОБА_34, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_35, директором ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_12, службовими особами АРМА, Міністерства економіки, особами, які за посадами входять до Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, оцінювачами ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон», офіцерами Північного територіального юридичного управління, іншими особами кримінальних правопорушень, а також, коротко викладено обставини, що можуть свідчити про вчинення таких кримінальних правопорушень, а тому, відповідно до положень ст. 214 КПК України, відомості, викладені в даній заві (повідомленні) про кримінальні правопорушення, підлягають внесенню до ЄРДР. Згідно положень ст. 214 КПК України, через 24 години з моменту внесення відомостей до ЄРДР, заявнику надається витяг з ЄРДР. Так, детектив у своїх запереченнях посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), де зазначається, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. У даному випадку перевірка достатності даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, стосується саме змісту поданої заяви, тобто чи дають викладені у такій заяві обставини підстави вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення. Особа, яка наділена правом вносити відомості до ЄРДР, не може здійснювати збір будь-яких додаткових відомостей/документів поза межами проведення досудового розслідування, тобто до внесення відомостей за відповідною заявою/повідомленням у ЄРДР, що корелюється з положеннями ч. 3 ст. 214 КПК України. Враховуючи вищезазначене, Скарга підлягає задоволенню».

21.10.2024 на виконання цієї ухвали детективом НАБУ ОСОБА_19 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №52024000000000545 про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 206 КК, із зазначенням такого короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «23.09.2024 до Національного антикорупційного бюро України надійшла заява ОСОБА_4 поо вчинення посадовими особами держави кримінального правопорушення (далі - Заява). Так, зі змісту заяви встановлено, що 5 листопада 2022 року під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, відповідно до Законів України від 6 грудня 1991 року N? 1932 «Про оборону України» та від 12 травня 2015 року N? 389 «Про правовий режим воєнного стану» у зв?язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року N? 4765 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», у власність держави відчужено активи стратегічно важливих підприємств, з-поміж яких АТ «Мотор Січ», ПрАТ «Запоріжтрансформатор», ПрАТ «АвтоКрАЗ», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», для подальшої передачі в управління Міністерству оборони України. Рішення введено в дію наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 N?14т/ВГК «Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022» (має гриф таємно). Водночас кінцевим бенефіціарним власником ряду суб?єктів господарювання нерезидентів, які є власниками корпоративних права (акцій) ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» є ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_36 заявляє ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі N?757/17952/23-к від 4 травня 2023 року в межах досудового розслідування кримінального провадження N?42014000000000367 незаконно накладено арешт на корпоративні права власників ПрАТ «Укрнафтобуріння», кінцевим бенефіціарним власником яких він являється. Не дивлячись не те, що вищевказане відчуження корпоративних прав ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» фактично визнано законним рядом судових рішень, в тому числі постановами Верховного суду України, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі N?757/17952/23-к від 4 травня 2023 року залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у справі від 14 лютого 2024 року, ОСОБА_4 вважає що таким чином здійснювалася протидія його законній господарській діяльності вчи нена службовою особою з використанням службового становища. 16.10.2024 (вх. N? 006/28582-00) до Національного антикорупційного бюро України надійшла ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_26 у справі N?991/11684/24 (вступна та резолютивна частина), якою останній зобов?язав уповноважену особу Національного бюро внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вищевказаною заявою ОСОБА_21 ».

13.11.2024 постановою прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_37 визначена підслідність у кримінальному провадженні №52024000000000545 від 21.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 206 КК за детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки, яким доручено здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, та матеріали кримінального провадження №52024000000000545 передано до Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки, оскільки «Детективами Національного антикорупційного бюро України 21.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 (справа № 991/11684/24) внесено відомості до СРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 206 КК України, за заявою ОСОБА_4 про вчинення посадовими особами держави кримінального правопорушення. Так, зі змісту заяви встановлено, що 5 листопада 2022 року під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, відповідно до Законів України від 6 грудня 1991 року № 1932 «Про оборону України» та від 12 травня 2015 року № 389 «Про правовий режим воєнного стану» у зв`язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року № 4765 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму военного чи надзвичайного стану», у власність держави відчужено активи стратегічно важливих підприємств, з-поміж яких AT «Мотор Січ», ПрАТ «Запоріжтрансформатор», ПрАТ «АвтоКрАЗ», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», для подальшої передачі в управління Міністерству оборони України. Рішення введено в дію наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 №14т/ВГК «Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022» (має гриф таємно). Водночас кінцевим бенефіціарним власником ряду суб`єктів господарювання нерезидентів, які є власниками корпоративних права (акцій) ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» є ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_4 заявляє, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/17952/23-к від 4 травня 2023 року в межах досудового розслідування кримінального провадження №42014000000000367 незаконно накладено арешт на корпоративні права власників ПрАТ «Укрнафтобуріння», кінцевим бенефіціарним власником яких він являється. Не дивлячись не те, що вищевказане відчуження корпоративних прав ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» фактично визнано законним рядом судових рішень, в тому числі постановами Верховного суду України, а ухвалу слідчого судці Печерського районного суду м. Києва у справі №757/17952/23-к від 4 травня 2023 року залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у справі від 14 лютого 2024 року, ОСОБА_4 вважає, що таким чином здійснювалася протидія його законній господарській діяльності вчинена службовою особою з використанням службового становища. Відповідно до п. 1 ч. З ст. 216 КПК України детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206 КК України. Враховуючи викладене, підслідність у кримінальному провадженні №52024000000000545 від 21.10.2024 необхідно визначити за детективами Бюро економічної безпеки».

24.01.2025 скаржником ОСОБА_4 направлена поштою до НАБУ заява від 23.01.2025 щодо можливого вчинення виконуючим обов`язки заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_7, заступницею начальника ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_8, окремими особами з числа тих, які станом на 05.11.2022 входили до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 бригадним генералом ОСОБА_9, Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_10, за попередньою змовою із заступником керівника Офісу Президента України ОСОБА_38, ОСОБА_12, та ін. кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, за фактом зловживання владою та службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а саме протиправного, без передбачених законом підстав примусового відчуження акцій ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» на користь держави з метою отримання неправомірної вигоди посадовими особами Офісу Президента України. \

29.01.2025 детектив НАБУ ОСОБА_19 направив скаржнику ОСОБА_4 лист від №511-294/2517, де зазначено таке: «Так, Національним бюро розглянута Ваша заява (повідомлення) про корупційні правопоршення 18.09.2024 (вх. NoK-13118 від 23.09.2024), що описує аналогічні події наразі надісланій заяві від 23.01.2025. За результатами розгляду Заяви від 18.09.2024, на виконання рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 (справа №991/11684/24) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розлідувань за №52024000000000545. На виконання постанови прокурора від 13.11.2024 про визначення підслідності у кримінальному провадженні матеріали кримінального провадження N? 52024000000000545 відправлені за підслідністю до Бюро економічної безпеки України. Таким чином, описані Вами в Заяві події вже є предметом досудового розслідування зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальному провадженні. Водночас окремі надані Вами відомості будуть використані у подальшій діяльності Національного бюро, спрямованій на попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових, у тому числі шляхом здійснення інформаційно-аналітичної роботи.»

3.6. Ознайомившись зі змістом направленої до НАБУ 24.01.2025 заяви скаржника про корупційне правопорушення від 23.01.2025, суд встановив, що в такій наведено аналогічні відомості про ті ж обставини, які вже належать до предмета досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000545 від 21.10.2024.

Відтак подання нової заяви та скарги пов`язано із незгодою скаржника із внесенням до ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні №52024000000000545 від 21.10.2024. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 206 КК, тоді як, на його думку, необхідно внести відомості щодо кваліфікації за частиною 2 статті 364 КК.

3.7. КК в примітці до статті 45 визначив вичерпний перелік корупційних кримінальних правопорушень, а саме, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2,366-3 цього кодексу.

Тобто кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 КК, належить до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та підсудних ВАКС.

Стаття 364 КК передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об`єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, а також їх службових осіб, а додатковий безпосередній об`єкт - охоронювані законом права, свободи та інтереси осіб. Об`єктивна сторона включає три обов`язкові елементи: (1) діяння, яке (а) може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності; (б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; (в) суперечить інтересам служби; (2) наслідки у вигляді істотної шкоди (частина 1) або тяжких наслідків (частина 2); (3) причинний зв`язок між зазначеним діянням та його наслідками. Суб`єктом є службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і спеціальну мету - одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. При цьому у статті 364 КК вчинення службового зловживання шляхом використання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її службовим становищем і пов`язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень.

Отже, в будь-якому випадку для притягнення особи до відповідальності за статтею 364 КК необхідно встановити зміст та обсяг повноважень, виявити коло тих службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами (законами, постановами, положеннями, статутами, наказами, інструкціями тощо) та встановити наявність ознаки «всупереч інтересам служби», тобто чи службова особа ігнорувала покладені на неї функції, діяла на противагу ним, нехтувала службовими обов`язками чи хибно сприймала їх, підривала авторитет владних органів, тобто поводилась незаконно та невідповідно до її статусу.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 КК, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від п`ятисот до двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи НАБУ.

Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення такого кримінального правопорушення конкретного розміру його предмета або завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), Бюро економічної безпеки України (розмір предмета або завданої шкоди 500-2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Відтак підслідність кримінальних проваджень НАБУ та відповідно можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 364 КК, окрім іншого, обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення або розміром завданої ним шкоди, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування такого розміру.

При цьому слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 Касаційного кримінального суду ВС у справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2024-2025 роках такий прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень, й відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, або розмір завданої ним шкоди, для можливості кваліфікації діяння як кримінального правопорушення для підслідності НАБУ, а в подальшому здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у 2025 році в будь-якому разі повинен становити не менше 6 056 000 грн. (3028 грн. х 2000).

Скаржник вбачав ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, зазначивши про розмір нібито завданої шкоди, який перевищує таку межу, проте жодним чином її не обґрунтував.

Також відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КПК вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до ЄРДР, належить до дискреційних повноважень слідчого або прокурора, які вносять відповідні відомості до реєстру, та правова кваліфікація кримінального правопорушення, здійснена скаржником у заяві, не є обов`язковою для слідчого або прокурора.

Вирішення слідчим суддею кваліфікації описаних у заяві обставин за певною частиною КК із зобов`язанням внести відомості саме таким шляхом, не належить до повноважень слідчого судді та суперечить принципу диспозитивності, закріпленому частиною 3 статті 26 КПК.

Суд зазначає, що не можна оминути увагою те, що загалом подання ідентичних скарг фактично є класичним «зловживання правом», про усвідомлення чого скаржником свідчать твердження у поясненні його представника, що нібито «чинний КПК України не забороняє особі звертатися із заявою про одне й те саме правопорушення вдруге, якщо перше було проігнороване (у внесенні відомостей було відмовлено чи розпочато досудове розслідування хоча формально нібито і за заявою, однак або ж зовсім інших обставин, або ж лише за частиною з них)».

Проте КПК не передбачає права особи на неодноразове внесення до ЄРДР відомостей за одними і тими обставинами. Окрім того, права скаржника як заявника дотримані у кримінальному провадженні №52024000000000545 від 21.10.2024 під час здійснення судового контролю слідчим суддею ВАКС у справі №991/11684/24, й відтак скаржник має повне право дізнатись про хід досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні шляхом звернення до органу, який наразі таке здійснює, тобто БЕБУ.

3.8. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Дослідивши та оцінивши відомості, наведені заяві про вчинення кримінального правопорушення і скарзі, суд вважає, що скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення та як наслідок їх бездіяльність, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 33-1, 214, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами НАБУ відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 24.02.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1 ________________________