Справа № 991/1676/25

Провадження 2-з/991/8/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Олійник О.В.,

суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.,

з участю:

секретаря судового засідання Ярошенко Т.М.,

розглянувши заяву прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка Ігоря Мироновича про забезпечення позову до подання позовної заяви,

УСТАНОВИВ:

24.02.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви особою, яка може набути статусу позивача, - державою Україна в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка Ігоря Мироновича до осіб, які можуть набути статусу відповідачів, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів - автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., вартістю на день набуття 4 200 000,00 грн - та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.

Заява (з урахуванням поданого прокурором доповнення до неї від 24.02.2025) обґрунтована посиланням на те, що вказаний актив набутий ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_2 і останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

ОСОБА_2 з 2015 року обіймає посаду Самбірського міського голови Самбірської міської ради Львівської області (наразі повноваження за вказаною посадою здійснює із 12.11.2020), тобто є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_2, набула 20.02.2024 як титульний власник транспортний засіб - автомобіль «Audi Q7», 2023 р.в., VIN-код НОМЕР_2, вартістю 4 200 000,00 грн, за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Прокурор у заяві навів обставини, які дають йому підстави стверджувати про набуття вказаного активу в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України ОСОБА_3 (із подальшим терміновим відчуженням ОСОБА_4 13.02.2025), щодо якого ОСОБА_2 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, у тому числі вжити заходів, спрямованих на уникнення можливої цивільної конфіскації.

При цьому зазначив обставини, що вказують на необґрунтованість активу вартістю 4 200 000,00 грн, а саме наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на день набрання чинності Законом України від 31.10.2019 № 263-ІХ (1 003 500 грн), та не перевищує межу, передбачену ст. 368-5 Кримінального кодексу України.

З метою об`єктивного встановлення відповідної різниці до уваги взято законні доходи як ОСОБА_2, так і особи, яка набула актив як титульний власник, тобто його доньки ОСОБА_3 й її чоловіка ОСОБА_6 .

Для визначення законних доходів ОСОБА_2 використано інформацію із його щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки презюмується, що дані, зазначені в цих деклараціях, є правдивими та такими, що відповідають дійсності. Також для цієї мети використано відомості, отримані від Пенсійного фонду України, банківських установ, державної податкової служби щодо вказаної особи і ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і його дружини ОСОБА_7 .

За результатом проведеного аналізу законних доходів і витрат ОСОБА_2 (за 2021-2024 роки), ОСОБА_3 (за 2006-2024 роки), ОСОБА_6 (за 2008-2024 роки) та ОСОБА_4 і його дружини ОСОБА_7 (за 1999-2024 роки) можна зробити висновок, що співвідношення розміру законних доходів та розміру відомих витрат цих осіб за вказані періоди не є співмірними. Суми витрат цих осіб на придбання рухомого і нерухомого майна у відповідні періоди перевищують розміри їхніх законних доходів, що ставить під сумнів наявність у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошових коштів (заощаджень) станом на 20.02.2024 (день придбання автомобіля на ім`я ОСОБА_3 ) та 13.02.2025 (день придбання автомобіля на ім`я ОСОБА_4 ) для купівлі транспортного засобу «Audi Q7», 2023 р.в. за 4 200 000,00 грн.

У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви прокурор зазначив, що відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 152 ЦПК України протягом 10 днів пред`явить позов про визнання необґрунтованим і стягнення в дохід держави активу - автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., вартістю 4 200 000 грн.

Просив вжити заходи забезпечення позову щодо вказаного автомобіля, посилаючись на те, що у випадку задоволення судом позову про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи ОСОБА_2 буде неможливим, так як він отримує незначні, порівняно із вартістю необґрунтованих активів, доходи. Виконати це рішення за рахунок інших активів також може бути складно, так як передбачаючи можливість прийняття судом негативного для відповідачів рішення, вони можуть відчужити належні їм активи. ОСОБА_2 не володіє рухомим та нерухомим майном, за рахунок якого можливо буде стягнути в дохід держави вартість визнаного необґрунтованим активу.

Щодо автомобіля «Audi Q7» 2023 р.в., одразу (того ж дня, через годину) після отримання інформації про проведення перевірки з приводу необґрунтованості його набуття, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вжили заходів із переоформлення права власності на транспортний засіб на ОСОБА_4 з метою уникнення можливої цивільної конфіскації.

У зв`язку з такими обставинами прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

Також прокурор просив заборонити вчиняти певні дії, а саме заборонити переміщення автомобіля «Audi Q7», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року, д.н.з. НОМЕР_1, за межі території України. Необхідність застосування такого заходу забезпечення мотивував тим, що ОСОБА_2 систематично з 20.02.2024 по 03.01.2025 використовував цей транспортний засіб для перетину державного кордону України. З урахуванням такої обставини і відомостей про термінове оформлення 13.02.2025 автомобіля на іншу особу, прокурор вважав, що з метою уникнення можливої цивільної конфіскації ОСОБА_2 може вжити заходів для переміщення вказаного автомобіля за межі України, що значно ускладнить виконання судового рішення.

Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Прокурор як представник особи, яка може набути статусу позивача, просив розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_2 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства і знає про наслідки визнання активів необґрунтованими. У разі повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів, про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останні з метою збереження активу можуть вжити заходів по його відчуженню у досить короткий строк на користь інших осіб або перемістити його за межі території України, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.

Зважаючи на наведені обставини, з урахуванням відомостей про відчуження з боку ОСОБА_3 автомобіля ОСОБА_4 13.02.2025 через одну годину після дзвінків їй та ОСОБА_2 від детектива НАБУ з пропозицією прибути для надання пояснень щодо обставин набуття автомобіля «Audi Q7», а також даних про систематичний перетин кордону ОСОБА_2 на цьому транспортному засобі, суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення осіб, які можуть набути статусу відповідачів.

Прокурор Гарванко І.М. у судове засідання не з`явився, однак 25.02.2025 надіслав клопотання, в якому просив провести розгляд заяви про забезпечення позову за його відсутності та зазначив, що заяву із доповненнями підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Отже, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, що допускається і до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах збереження умов для реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Також позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у майбутній справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник особи, яка може набути статусу позивача, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

У заяві про забезпечення позову прокурор вказує на обставини, які, на його переконання, свідчать, що ОСОБА_3 придбала та в подальшому продала ОСОБА_4 транспортний засіб Audi Q7», номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., вартістю 4 200 000 грн, за дорученням свого батька ОСОБА_2, який є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування (обіймає посаду міського голови), і останній опосередковано вчиняв із автомобілем дії тотожні за змістом праву розпорядження. При цьому прокурор стверджує, що жодна із вказаних осіб на день придбання цього майна не мала для цього достатніх законних доходів. Відомості про доходи осіб, до яких прокурор має намір пред`явити позов, були зібрані за максимально можливий період із різних джерел - державної податкової служби, Пенсійного фонду України, банківських установ, декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які подав ОСОБА_2 .

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Наведене вказує на наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраними представником особи, яка може набути статус позивача, заходами забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, оскільки в разі задоволення позову необґрунтований актив або його вартість стягуються в дохід держави.

Додані до заяви про забезпечення позову документи містять відомості про ті обставини, на які посилався прокурор.

Так, згідно з рішенням № 1 від 12.11.2020 Самбірської міської ради Львівської області ОСОБА_2 вважається таким, що вступив на посаду Самбірського міського голови. Тобто відповідно до положень підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_2 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 та із 22.07.2018 дружиною ОСОБА_6, про що свідчать відповідні актові записи. ОСОБА_4 і ОСОБА_7 є подружжям із 13.11.1999 згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 і ОСОБА_6 є близькими особами ОСОБА_2

20.02.2024 ОСОБА_3 (покупець) уклала договір купівлі-продажу транспортного засобу № 80003/24/1/000678-6 щодо автомобіля «Audi Q7», 2023 р.в., VIN код НОМЕР_2, вартістю 4 200 000,00 грн.

Цього ж дня, 20.02.2024, ОСОБА_3 видала довіреність ОСОБА_2 на вчинення правочинів з приводу експлуатації та розпорядження придбаним транспортним засобом «Audi Q7» 2023 р.в.

Згідно з відомостями Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажних автомобілів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_3 жодного разу не перетинала державний кордон вказаним автомобілем, водночас ОСОБА_2 систематично з 20.02.2024 по 03.01.2025 використовував цей транспортний засіб для перетину державного кордону України. Також на фото із систем відеоспостереження: «Безпечне місто», «Безпечне місто Ужгород», «Безпечне Закарпаття», «Hik Central Master Lite - Безпечна Львівщина» автомобіль зафіксовано під час періодичного пересування по м. Ужгород, с. Малий Березний, с. Оноківці Закарпатської області, м. Львів та Львівській області, за кермом зафіксовано особу, схожу на ОСОБА_2 : 20.06.2024, 25.06.2024, 07.07.2024, 08.12.2024, 13.12.2024, 13.01.2025, 21.01.2025. Аналогічних відомостей про користування цим автомобілем ОСОБА_3, навіть в якості пасажира, не встановлено.

13.02.2025 близько 11:00 год детектив НАБУ здійснив телефонні дзвінки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, під час яких запропоновано їм прибути 17.02.2025 до Львівського територіального підрозділу НАБУ для надання пояснень щодо набуття активу - автомобіля «Audi Q7» 2023 р.в., д.н.з НОМЕР_3 . Відповідно до інформації із Національної автоматизованої інформаційної системи о 12:01:45 год 13.02.2025 право власності на автомобіль «Audi Q7» 2023 р.в., д.н.з НОМЕР_3, ОСОБА_3 переоформлено (шляхом продажу за 3 691 420,00 грн) на ОСОБА_4 . Такі невідкладні заходи із продажу вказаного автомобіля на ОСОБА_4 можуть свідчити про спрямованість таких дій на уникнення можливого стягнення цього активу в дохід держави.

Також до заяви прокурора додані документи, які вказують на те, що покупець автомобіля ОСОБА_4 має тісні зв`язки із ОСОБА_2, ОСОБА_3, що може вказувати на формальний (удаваний) характер укладення договору купівлі-продажу 13.02.2025 з метою приховати автомобіль від можливої конфіскації та створити видимість документального законного відчуження, а не з наміром реальної зміни власника активу. Так, ОСОБА_4 у 2022-2024 роках працював у СКП «Об`єднане» (код ЄДРПОУ 37592012), засновником якого є територіальна громада в особі Самбірської міської ради. Це може свідчити про те, що він перебував у сфері впливу ОСОБА_2, який очолює Самбірську міську раду, і між ними наявний особистий та/або службовий зв`язок.

Окрім того прокурор надав документи про те, що ОСОБА_3 вже здійснювала продаж ОСОБА_4 20.02.2024 іншого автомобілю «Audi Q7», 2017 р.в., вартістю 1 854 270,00 грн. Проте доходи ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не дозволяли придбати обидва зазначені автомобілі, адже їх підтверджені доходи за період з 1999 по 2024 (з урахуванням податків і зборів) становили, відповідно, 2 470 188,09 грн і 3 299 247,57 грн.

17.02.2025 ОСОБА_3 вказала на небажання дачі пояснень НАЗК щодо договору купівлі-продажу «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., та обставин набуття, володіння, користування, розпорядження вказаним автомобілем нею та ОСОБА_2 .

Наведені вище обставини у своїй сукупності можуть підтверджувати факт набуття активу в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме автомобіля марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_3, 2023 р.в., вартістю 4 200 000,00 грн, ОСОБА_3 за дорученням свого батька ОСОБА_2, який міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

У пункті 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України закріплений термін «законні доходи», що означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Зібрані відомості про доходи ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_6 можуть вказувати на те, що станом на 20.02.2024 вона та її чоловік не могли мати фінансових заощаджень, які би дозволили ОСОБА_3 купити автомобіль за 4 200 000,00 грн. Загалом дохід ОСОБА_3 за період з 2006 до 2024 року склав 1 988 268, 91 грн (з яких 1 854 270 грн від продажу 20.02.2024 іншого автомобіля). ОСОБА_6 отримав за період з 2008 по 2024 (з урахуванням податків і зборів) дохід в сумі 2 487 733,05 грн.

Відомості про офіційні доходи та про витрати ОСОБА_2 також не свідчать про достатні фінансові можливості для придбання 20.02.2024 автомобіля Audi Q7, 2023 р.в. без залучення додаткових фінансових джерел. Зокрема, згідно з поданою ним декларацією у 2023 році його дохід склав 888 150,00 грн та активи на кінець року становили 846 675,00 грн. Відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, за період з січня 2023 року по лютий 2024 року, тобто впродовж 14 місяців, що передували набуттю транспортного засобу, сума його офіційних доходів із урахуванням податків і зборів становила 1 250 219,85 грн, а після вирахування податків - 1 059 508,36 грн.

За період з 01.01.2023 по 20.02.2024 розмір витрат ОСОБА_2, підтверджених інформацією з банківських рахунків в УКРГАЗБАНК, становив 352 204,73 грн. Тобто сума коштів, яка в нього могла залишитися для придбання автомобіля станом на 20.02.2024, складала не більше 707 303,63 грн.

Задекларованих джерел додаткових доходів, які могли б пояснити можливість придбання дорогого автомобіля, у фінансовій документації ОСОБА_2 не зазначено.

З огляду на наведені відомості про рівень доходів і витрат осіб, до яких може бути пред`явлений позов, різниця між вартістю набутого активу та законними доходами кожного із них перевищує мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України.

Такі відомості дають достатні підстави вважати, що транспортний засіб - марки «Audi Q7», номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., вартістю 4 200 000,00 грн, може бути предметом майбутнього позову держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання цього активу необґрунтованим та стягнення його в дохід держави.

При цьому суд цілком свідомий того, що питання обґрунтованості позовних вимог вирішуватиметься за результатами розгляду майбутнього позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Зважаючи на обставини відчуження ОСОБА_3 і оформлення на ОСОБА_4 автомобіля «Audi Q7», номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., упродовж однієї години після отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інформації про проведення перевірки з приводу необґрунтованості його набуття, суд припускає, що особи, до яких може бути пред`явлено позов, до його подання або під час судового провадження можуть вжити заходи для відчуження цього майна, яке прокурор вказує як предмет спору, іншим особам. Ураховуючи відсутність в ОСОБА_2, який може набути статус відповідача, на праві власності іншого цінного рухомого або нерухомого майна, невисокий рівень його офіційних доходів, суд вважає, що відсутність арешту на транспортний засіб унеможливить виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави в разі задоволення позову, з яким має намір звернутись прокурор.

У заяві прокурор просив також забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії - заборонити переміщення автомобіля «Audi Q7», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року, д.н.з. НОМЕР_1, за межі території України. У наданих суду документах є інформація про те, що ОСОБА_2 багаторазово в період із 20.02.2024 по 03.01.2025 перетинав державний кордон України на цьому транспортному засобі, тому суд погоджується із тим, що відсутність обмеження щодо вивезення автомобіля за межі України може істотно ускладнити виконання рішення суду в частині стягнення цього майна в дохід держави, у випадку задоволення позову, з яким має намір звернутись прокурор.

Отже, оскільки наданими суду відомостями підтверджуються існування спору між особами, які можуть стати сторонами, зв`язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, а також існування ризиків неможливості та істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення майбутніх позовних вимог держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, який буде предметом спору, та шляхом заборони його переміщення за межі території України.

Вказані заходи забезпечення позову здатні досягнути мети, задля якої вони застосовуються, і попередити необхідність в майбутньому під час розгляду справи залучати до участі в справі інших осіб у разі відчуження спірного транспортного засобу або звертатись за міжнародною правовою допомогою у випадку вивезення автомобіля за межі України.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, у той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.

Так як правомочність розпорядження включає в себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає в себе заборону його відчужувати.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Проте в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особа, за якою майно зареєстроване на праві власності, та особи, які можуть набути статусу відповідачів, не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що власнику будуть завдані збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка Ігоря Мироновича про забезпечення позову до подання позовної заяви державою Україна в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванка Ігоря Мироновича до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задовольнити.

Накласти арешт на актив, який є предметом спору, а саме транспортний засіб - автомобіль марки і моделі «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 .

Заборонити вивезення (переміщення) транспортного засобу - автомобіля марки і моделі «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2023 р.в., зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_4, за межі території України.

Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гарванку Ігорю Мироновичу, особам, які можуть набути статусу відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також органам реєстрації транспортних засобів, Державній прикордонній службі України для виконання у відповідній частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.

Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_6, АДРЕСА_3 ).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Повна ухвала складена 25.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Олійник

Судді О.Я. Саландяк

К.Ю. Широка