- Presiding judge (HACC): Salandiak O.Ya.
Справа № 991/470/25
Провадження 1-кп/991/5/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 лютого 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7,
(в режимі відеоконференції)
захисника обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
У С Т А Н О В И В :
21.01.2025 до Вищого антикорупційного суду із Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52024000000000337 від 04.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.01.2025 призначено підготовче судове засідання на 30.01.2025 о 09 год 00 хв.
30.01.2025 ухвалою суду задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про колегіальний розгляд кримінального провадження та для його розгляду згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.01.2025 було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_1, суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Чергове підготовче судове засідання було призначено на 10.02.2025 о 14 год 30 хв.
У підготовчому судовому засіданні 10.02.2025 обвинувачений ОСОБА_6 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, мотивуючи його тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме не містить такого обов`язкового елементу як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Вимоги закону стосовно викладу формулювання обвинувачення не дотримано. Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, взагалі відсутні. Встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення.
Так, відповідно до викладу фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими (абз. 2 а.с. 10 обвинувального акту), «Постанова про закриття кримінального провадження буде прийнята слідчим, а прокурори її погодять, перевіривши законність та підготувавши довідку про законність прийнятого рішення». Тобто, відповідно до встановлених фактичних обставин справи згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій з використанням наданої йому влади та службового становища по закриттю кримінального провадження, як в інтересах ОСОБА_9, так і в інтересах ПрАТ «ДБК №1» чи будь-яких інших осіб.
Зазначені обставини суперечать формулюванню обвинувачення (а.с. 11 обвинувального акту) відповідно до якого, нібито ОСОБА_6 висловив прохання та одержав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме закриття кримінального провадження.
Такі розбіжності у формулюванні обвинувачення та встановлених фактичних обставин справи позбавляють його правової визначеності для здійснення свого захисту, оскільки встановлені фактичні обставини справи суперечать формулюванню обвинувачення та повністю виключають в його діях складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України, та відповідно до встановлених обставин справи він не вчиняв і не мав наміру вчиняти будь-яких дій з використанням наданої йому влади чи службового становища.
Крім того, відповідно до викладу фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими (друге речення а.с. 10 обвинувального акту): «Кримінальне провадження буде закрито протягом місяця після передачі всієї суми неправомірної вигоди і після цього із постановою про закриття кримінального провадження ОСОБА_9 зможе звернутися до суду для скасування арештів майна». ОСОБА_6 вважає, що такі обставини суперечать формулюванню пред`явленого йому обвинувачення (а.с. 11 обвинувального акту) відповідно до якого нібито він, використовуючи своє службове становище, мав скасувати арешти майна.
Як стверджує обвинувачений ОСОБА_6, такі розбіжності у формулюванні обвинувачення та встановлених фактичних обставин справи позбавляють його правової визначеності для здійснення свого захисту, оскільки встановлені фактичні обставини справи суперечать формулюванню обвинувачення та свідчать про те, що він не вчиняв та не мав наміру вчиняти будь-яких дій з використанням наданої йому влади чи службового становища для скасування арештів майна, що в свою чергу виключає в його діях склад злочину, передбачений ст. 368 КК України.
Також, формулювання обвинувачення не містить жодних відомостей, передбачених ст. 91 КПК України, у зв`язку із чим ОСОБА_6 не знає від чого йому захищатися та позбавлений можливості належного захисту в частині надання доказів на спростування пред`явленого йому обвинувачення та обставин, передбачених ст. 91 КПК України. Позбавлений і суд в межах пред`явленого обвинувачення дослідити будь-які обставини, передбачені ст. 91 КПК України, через їх відсутність в пред`явленому обвинуваченні.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що у зв`язку із неконкретністю обвинувачення, він позбавлений можливості здійснювати свій захист, оскільки формулювання обвинувачення не містить таких обов`язкових обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, зокрема: час, місце, спосіб висловлення ним прохання ОСОБА_9 на надання неправомірної вигоди; час, місце, спосіб одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 не містить форми вини, мотивів і мети висловлення прохання та одержання неправомірної вигоди, не містить жодних відомостей в чому полягає інтерес ОСОБА_9, ПрАТ «ДБК №1» та інших третіх осіб. Хто ці треті особи, ОСОБА_6 також невідомо. Чи являються цими третіми особами прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, чи судді колегії суддів, які здійснюють розгляд даного обвинувального акту. У зв`язку із такою неконкретністю обвинувачення щодо третіх осіб обвинувачений ОСОБА_6 перебуває у правовій невизначеності, оскільки не розуміє яким чином будувати свій захист та які докази йому необхідно подавати на спростування обвинувачення.
Окрім цього, ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин справи, не містить відомостей в чому полягало використання ним влади та службового становища, які надані законом повноваження він реалізував чи мав реалізувати для закриття слідчими ДБР кримінального провадження та скасування арештів майна.
ОСОБА_6 із посиланням на ч. 1 ст. 174 КПК України зазначив, що зі змісту формулювання обвинувачення йому невідомо повноваження якого суду він мав перейняти для скасування арештів майна, якщо рішення про закриття згідно зі змістом обвинувального акту мав приймати слідчий. Вважає, що без відображення в обвинувальному акті вказаних обставин він позбавлений можливості підготуватися до свого захисту та подати докази на спростування даного обвинувачення. Відсутність в обвинувальному акті конкретного формулювання обвинувачення порушує його право на належний захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
З огляду на наведені обставини та вимоги закону, ОСОБА_6 вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 91, ч. 2 ст. 291 КПК України та приписам ЄСПЛ, у зв`язку з чим він підлягає поверненню прокурору.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане ним клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити. Надав пояснення аналогічні змісту клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав подане клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, викладених у ньому, просив про його задоволення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 також підтримав подане обвинуваченим клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, викладених у ньому, та просив його задовольнити. Просив звернути увагу на те, що обвинувальний акт містить не коректні формулювання, зокрема на а.с. 10 обвинувального акту вказано, що: «Постанова про закриття кримінального провадження буде прийнята слідчим, а прокурори її погодять, перевіривши законність та підготувавши довідку про законність прийнятого рішення». Тобто, ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій з використанням наданої йому влади та службового становища по закриттю кримінального провадження ні в інтересах ОСОБА_9, ні в інтересах ПрАТ «ДБК №1» чи будь-яких інших осіб. На а.с. 11 обвинувального акту зазначено, що нібито ОСОБА_6 висловив прохання та одержав неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме закриття кримінального провадження. Наголосив на тому, що ОСОБА_6 не міг ніяким чином закрити кримінальне провадження, оскільки закрити провадження, а також скасувати арешти міг лише суд. Вважає, що вказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 91 та ч. 2 ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим він просив його повернути прокурору.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого щодо повернення обвинувального акта. Зазначив, що всі елементи, які зазначені у ст. 291 КПК України, виконані. Щодо некоректності чи невідповідності формулювання, яке вказане в обвинувального акті, прокурор вважає, що сторона захисту не дочиталась, що ці твердження відображені зі слів ОСОБА_10 . Такі неузгодженості пов`язані із неправильним тлумаченням сторони захисту. Щодо закриття кримінального провадження зазначив, що 01.12.2012 до КПК України були внесені зміни і прокурор має право закривати будь-яке кримінальне провадження як з підозрою, так і без підозри. Щодо скасування арештів вказав, що прокурор закриваючи кримінальне провадження повинен вирішити питання щодо арештів і це є загальним правилом. Однак якщо речі визнані речовими доказами, то у такому випадку скасувати арешт може лише суд. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 розповідає яким чином буде відбуватися реалізація зняття арешту після закриття кримінального провадження. Також зазначив, що ані ст. 91 КПК України, ані ст. 92 КПК України не містить підстав для повернення обвинувального акта. Відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають вимогам ст. 291 КПК України, а отже підстав для повернення немає.
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання про повернення обвинувального акта, дійшов таких висновків.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Таким чином, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України). Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього долучено додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_11, ОСОБА_7 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування).
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який не відповідає об`єктивним даним, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті прокурор виклав саме ті фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які вважає встановленими у ході досудового розслідування. Визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити його виклад. Обвинувальний акт також містить формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 : а саме обвинувачується у проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе - особи, яка займає відповідальне становище, та третіх осіб, та у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 13-14).
Доводи обвинуваченого щодо неконкретності та необґрунтованості обвинувачення, відсутності часу, місця та способу висловлення обвинуваченим прохання ОСОБА_9 на надання неправомірної вигоди; відсутності часу, місця та способу одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 ; відсутність форми вини, мотивів і мети висловлення прохання та одержання неправомірної вигоди; відсутність відомостей в чому полягає інтерес ОСОБА_9, ПрАТ «ДБК №1» та інших третіх осіб тощо будуть предметом дослідження доказів у ході судового розгляду.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18).
Враховуючи мету стадії підготовчого провадження, яка полягає у з`ясуванні можливості розгляду й вирішення справи по суті, колегія суддів не уповноважена здійснювати дослідження та оцінку будь-яких доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження. Більше того, кримінальний процесуальний закон містить пряму заборону щодо надання суду інших документів, окрім обвинувального акта та визначених ч. 4 ст. 291 КПК України додатків до нього, до початку судового розгляду. Заявлені доводи обвинуваченого вимагають ретельної перевірки матеріалів досудового розслідування, а отже, є передчасними.
Також колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений фактично порушує питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, посилається на відсутність достатнього обсягу доказів викладених обставин тощо, що не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ураховуючи специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, а також те, що в межах цієї стадії процесу колегія суддів позбавлена можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні, то дотримання належної правової процедури у цьому кримінальному провадженні може бути предметом перевірки й оцінки під час розгляду кримінального провадження по суті з прийняттям судом відповідного процесуального рішення за результатами такого розгляду.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом суд дійшов переконання, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності містять відомості щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, які дають можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинуваченого як про підстави обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності у діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення можуть стати підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає встановлення не формальної невідповідністі такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які будуть перешкоджати суду призначити судовий розгляд.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що визначені кримінальним процесуальним законом вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані у тій мірі, яка не перешкоджає здійснити його судовий розгляд.
Отже, за результатами аналізу змісту та форми дослідженого обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, суд не виявив підстав для його повернення, а тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 291, 293, 314-315, 372, 376 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3