Document No. 125633468

Справа № 991/6455/24

Провадження 2/991/5/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді Михайленко В.В., суддів Хамзіна Т.Р., Мойсака С.М. за участю

секретаря судового засідання Клочко Е.К.,

позивача - прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І.В., Стрільцова І.С.,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_1 адвокатів Панасюка О.Г., Захарченка Ю.О.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кривенка В.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації Вітер Т.А.

розглянувши цивільну справу за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть справи

1.1. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яка І.В. (далі Позивач) звернувся до Вищого антикорупційного суду в інтересах Держави з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі Відповідач-2) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною 5 статті 290 Цивільного процесуального кодексу, і за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, виявлено факти набуття необґрунтованих активів начальником 3-го відділу (зонального контролю) 3-го управління (протидії правопорушенням на об`єктах легального обліку наркотиків) Департаменту боротьби з наркозлочинністю ОСОБА_1. Другим відповідачем Позивач визначив ОСОБА_2, яка у розділі 2.2 декларацій за 2020 та 2021 роки вказана як особа, з якою Відповідач-1 спільно проживає та не перебуває у шлюбі, а з 14.06.2022 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

1.3. За твердженням Позивача, відповідачі набули необґрунтовані активи, а саме:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,4 м2 вартістю 3 606 299 грн;

- п`ять нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 179 845,21 грн;

- автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю 684 723,96 грн.

1.4. На підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П., відповідачі у рівних частках придбали квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,4 м2, реєстраційний номер: 1068376980000. Відповідно до п. 5 зазначеного договору продаж нерухомого майна вчинено за ціною 3 606 299 грн, які покупці сплатили повністю під час підписання цього договору, тобто по 1 803 150 гривень.

1.5. Крім того, 01.03.2021 Відповідач-1 придбав два нежитлових приміщення (місцезнаходження: вул. Іллєнка Юрія, 51Б), а саме: приміщення № 88 загальною площею 4,9 м2, реєстраційний номер: 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн та № 85 загальною площею 4,1 м2, реєстраційний номер: 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн. Відповідач-2 придбала три нежитлових приміщення в цьому ж будинку 14.01.2021 та 20.07.2021, а саме: приміщення № 69 загальною площею 3,3 м2, реєстраційний номер: 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн; приміщення № 72 загальною площею 5,2 м2, реєстраційний номер: 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн; приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 7,1 м2, реєстраційний номер: 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн.

1.6. Також Відповідач-2 07.11.2023 придбала автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 . Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів вартість цього автомобіля становить 385 600,99 грн. Проте, відповідно до інформації Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість такого транспортного засобу становить 834 760 грн. В результаті пошуку за VIN-кодом вказаного вище автомобіля на сайті AUTO.RIA.com знайдено оголошення про продаж такого транспортного засобу, і його вартість становила 18 999 доларів США (курс 1 долара США за офіційним курсом станом на 07.11.2023 НБУ становив 36,04 грн), тобто вартість такого автомобіля на час його придбання становила 684 723,96 грн.

1.7. Позивач вказує, що придбані відповідачами об`єкти нерухомості і автомобіль є необґрунтованими активами, адже доходи подружжя у 2021, 2022 та 2023 роках, витрати на проживання та готівкові кошти, наявні у 2021, 2022 та 2023 роках, не давали можливості придбати об`єкти нерухомого та рухомого майна на загальну суму 4 470 868,17 грн. Оскільки відповідачі є подружжям, вказані активи є спільною сумісною власністю. Оскільки Відповідач-2 набула у власність відповідні активи спільно з Відповідачем-1, останній має можливість вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

1.8. Посилаючись на недостатність у відповідачів коштів для придбання активів загальною вартістю 4 470 868,17 грн, Позивач просить визнати необґрунтованими і стягнути активи:

-квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) загальною площею 73,4 м2, реєстраційний номер: 1068376980000, вартістю 3 606 299 грн;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_19) загальною площею 3,3 м2, реєстраційний номер: 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) загальною площею 5,2 м2, реєстраційний номер: 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) загальною площею 7,1 м2, реєстраційний номер: 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) загальною площею 4,9 м2, реєстраційний номер: 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) загальною площею 4,1 м2, реєстраційний номер: 1125354880000, вартість 30 370,83 грн;

-автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю 684 723,96 грн.

2. Розгляд справи. Процесуальні дії у справі

2.1. Для розгляду позовної заяви про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.07.2024 визначено склад суду - головуючого суддю Михайленко В.В., суддів Хамзіна Т.Р., Мойсака С.М.

2.2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження колегією суддів, підготовче засідання призначено на 26.08.2024.

Представник Відповідача-1 13.08.2024 надіслав відзив на позовну заяву.

Представник Відповідача-2 26.08.2024 надіслав відзив на позовну заяву.

Позивач 19.08.2024 надіслав відповідь на відзив Відповідача-1.

2.3. В ході підготовчого судового провадження Судом:

- задоволено клопотання представника Відповідача-1 адвоката Панасюка О.Г. про залучення Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

- задоволено клопотання представника Відповідача-1 адвоката Панасюка О.Г. про допит свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ;

- задоволено клопотання представника Відповідача-2 адвоката Кривенка В.В. про допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ;

- задоволено клопотання представника Відповідача-1 адвоката Панасюка О.Г. про витребування з Національної поліції України посадових інструкцій ОСОБА_1 за час перебування на посадах старшого оперуповноваженого 1-ого відділу (оперативної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2-ого відділу (оперативної та негласної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган), начальника 3-ого відділу (зонального контролю) 3-ого управління (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.

2.4. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Згідно з частиною 2 статті 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Дотримання Судом процесуального тридцятиденного строку для проведення судового розгляду не виявилося можливим у зв`язку зі складністю справи, обсягом поданих учасниками матеріалів, необхідністю забезпечення реалізації учасниками своїх прав та допитом свідків. Суд, призначаючи дати, час і тривалість судових засідань, враховував можливості (в тому числі технічні) учасників справи.

Розумність строків розгляду є оціночною категорією, яка включає врахування критеріїв складності справи, поведінки учасників, важливість предмета спору тощо. Відповідно до частини 2 статті 121 ЦПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства, в свою чергу, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відтак, незважаючи на вихід Суду за межі визначеного законом процесуального строку для розгляду цивільної справи, її розгляд відбувся в розумний строк із забезпеченням прав учасників процесу.

3. Стислий виклад позицій учасників справи

3.1. Позиція позивача

Представник Позивача прокурор Кожем`яка І.В. під час судового розгляду підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову, оскільки сукупність доказів підтверджує невідповідність між законними доходами відповідачів та їх витратами.

Згідно з документами Національної поліції України, ОСОБА_1 займає керівну посаду в Департаменті боротьби з наркозлочинністю, що відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" робить його суб`єктом декларування.

Законні доходи подружжя у 2021-2023 роках склали 2 485 151,88 грн, у той час як їхні документально підтверджені витрати - 4 470 868,17 грн. Задеклароване готівкові заощадження за цей період зросли на 1 098 800 грн. Таким чином, необґрунтоване перевищення становить 3 700 225,5 грн, що суттєво перевищує встановлений законом поріг у 1 003 500 грн.

Версії відповідачів щодо походження коштів не підтверджені належними доказами. Подарунок матері ОСОБА_1 у 1 804 000 грн не має обґрунтованого джерела, оскільки її офіційні доходи значно менші. Додаткові доходи ОСОБА_2 та її "неофіційні" підробітки не мають документального підтвердження та не можуть бути визнані законними. Всі набуті активи - квартира, нежитлові приміщення та автомобіль - є об`єктами спільної власності подружжя. ОСОБА_1 безпосередньо розпоряджався цим майном та ніс витрати на його утримання, що підтверджує його зв`язок із набутими активами.

Доводи представників відповідачів про зняття коштів з банківських рахунків у готівковій формі та їх заощадження не свідчать про їх використання для придбання активів, адже відповідачі постійно несли витрати на забезпечення потреб життєдіяльності, в тому числі на відпочинок. Відповідно до відповіді туристичної компанії «Анекс тур» 24.09.2021 заброньовано комплекс туристичних послуг для туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вартість туру сплачена 27.09.2021 у розмірі 39598,33 грн.

Крім того, встановлено факт спроби уникнення конфіскації автомобіля LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., шляхом його термінового продажу сусідці ОСОБА_2 перед накладенням арешту, що свідчить про навмисне приховування активів.

Відповідачі не надали жодних належних доказів на підтвердження легальності походження коштів - відсутні квитанції, банківські операції, договори оренди чи дарування. Всі їхні пояснення базуються на усних свідченнях родичів та друзів, що не є достатнім доказом у даній категорії справ. З огляду на викладене, прокурор вважає, що відповідачі не змогли довести законність набуття активів. Відповідно, активи слід визнати необґрунтованими та стягнути їх у дохід держави.

3.2. Позиція представників Відповідача-1

Представники Відповідача-1 адвокати Панасюк О.Г., Захарченко Ю.О.просили відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву та у своїх поясненнях протягом розгляду справи зазначали, що на момент придбання нерухомого майна Відповідач-1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України, до його посадових обов`язків входило: аналіз міжнародних та міжрегіональних діяльностей наркоугруповань; розробка нових методів документування діяльності наркоугруповань; надання підрозділам організаційної, методичної та практичної допомоги щодо виконання покладених на них завдань і функцій, у тому числі щодо агентурно-оперативної роботи. Вказана посада пов`язана виключно з аналітичною діяльністю і виключає будь-які корупційні ризики.

Крім того, згідно з актовим записом від 14.06.2022 № 524 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Майно, яке позивач просить визнати необґрунтованими активами та стягнути, придбано до шлюбу. Тому до Відповідача-2 не може бути пред`явлений позов, оскільки майно придбано за особисті кошти кожного з відповідачів у період, коли вони не перебували у шлюбі.

Відповідач-1 разом з дружиною (Відповідач-2) знімають з банківських рахунків готівкові кошти, що дало їм змогу заощадити значну суму грошових коштів. Крім того, Відповідач-1 від своєї матері 10.01.2021 отримав подарунок у розмірі 1 804 000 грн, а батько Відповідача-1 отримав 08.10.2007 дохід від продажу автомобіля у сумі 4 700 доларів США. Також мати Відповідача-1 з 2014 року за дорученням своєї сестри управляла квартирою, а кошти від здачі цієї квартири в оренду заощаджувала. Позивачем не враховано походження коштів, що згодом подаровані Відповідачу-1, тому віднесення придбаних активів до необґрунтованих є безпідставним.

3.3. Позиція Відповідача-1

Допитаний як свідок Відповідач-1 зазначив, що з 2015 року по 2019 рік обіймав посаду старшого оперуповноваженого карного розшуку в Головному управлінні поліції. До цього протягом п`яти років працював оперативним співробітником, займаючись виявленням і знешкодженням злочинних угруповань, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів. У 2015 році, перейшовши до управління карного розшуку, зосередився на аналітичній діяльності, зокрема аналізі трафіків та історій, що унеможливлює безпосередній контакт із правопорушниками. У 2019 році йому запропонували перейти до департаменту боротьби з наркозлочинністю, де він продовжив роботу в аналітичному напрямку. Згодом отримав підвищення до старшого в ОВС, а в 2023 році обійняв посаду начальника відділу.

Щодо фінансових ресурсів, використаних на придбання частини квартири, то 65 000 доларів США, які витратила ОСОБА_2, вона заробила самостійно. Іншу частину квартири він придбав за кошти, подаровані йому матір`ю, що відображено в його декларації. Грошові кошти, які йому подарувала мати, вона заощадила за рахунок здачі в оренду квартири її сестри, його тітки. Зазначену квартиру вони здають в оренду з 2001 року, після того, як сестра матері поїхала до Канади. Комірки він придбав за власні грошові кошти. У 2023 році автомобіль придбала ОСОБА_2 за власні кошти у сумі 10000 доларів США.

Відносини між ним та ОСОБА_2 передбачали роздільний бюджет.

3.4. Позиція представника Відповідача-2

Представник Відповідача-2 адвокат Кривенко В.В. заперечував проти задоволення позову. Послався на те, що зазначене в позовній заяві майно набуте до шлюбу та за особисті кошти кожного подружжя, тому не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності. Отже, до відповідача-2 не може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки майно придбано за її власні кошти, а вона, в свою чергу, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частина грошових коштів заощаджена ОСОБА_2 за рахунок заробітної плати і інших доходів. Відповідач-2 заощаджувала багато років: вона мала заробіток як репетитор з хімії, була неофіційно працевлаштована в ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез». Зазначені додаткові доходи надали можливість заощадити необхідну суму коштів на придбання активів. На момент придбання квартири відповідачі не проживали єдиною родиною. Відповідач - 2 передавала заощаджені кошти своїй матері, щоб уникнути поділу майна в разі розлучення. Відповідач-1 був необізнаний про походження вказаних грошових заощаджень, тому вважав, що кошти подарували батьки відповідача-2.

Що стосується транспортного засобу Land Rover Discovery, то в оголошенні про продаж вказана вартість 18 999 доларів США, тобто 684 723,96. Така сума була обумовлена тим, що автомобіль реалізовувалася компанією «Босс авто Львів», яка за свої послуги підвищила вартість автомобіля. Відповідач-2 безпосередньо зв`язалася з власником автомобіля та після огляду транспортного засобу на станції технічного обслуговування погодили ціну, яка влаштувала сторони.

3.5. Позиція Відповідача-2

Допитана як свідок Відповідач-2 зазначила, що з другого курсу університету вона почала займатися репетиторством. Готувала школярів до вступу у ліцей при університеті імені Т.Г. Шевченка або просто допомагала підтягнути хімію вже безпосередньо студентам. Поки вона була студенткою за академічну годину свого уроку вона отримувала в середньому 5-7 доларів, а вже коли згодом стала аспіранткою, то 10 доларів США. Поки навчалася в аспірантурі, проживала у аспірантському гуртожитку. По закінченню другого курсу, в 2009 році влаштувалася інженером першої категорії (з 10-го січня 2009-го року) в компанію «ЄНАМІН». Заробітну плату отримувала в доларах США оскільки підприємство працювала з всесвітньо відомими компаніями і на той період, одиниця зробленої роботи (розшифровка, спектр, ПМР) встановила 10 центів. Перша заробітна плата склала 400 доларів США. Вона могла отримувати максимально до 2000 доларів США на місяць в залежності від виконаної роботи (в тому числі понаднормово). За два роки роботи (2009-2010 роки) їй вдалося відкласти 20 тисяч доларів США. Проживала вона вже у гуртожитку підприємства, за який сплачувала по 110 доларів США на місяць. Станом на 2014 рік в неї вже було заощаджено 35 000 доларів США. В кінці 2014 року вона познайомилася з ОСОБА_1, у шлюбі з яким перебуває з 14.06.2022 та має двох дітей. З серпня 2022 року по 08.11.2022 перебувала у першому декретній відпустці. До народження другої дитини у неї з ОСОБА_1 був роздільний бюджет. Грошові кошти на придбання частини квартири та двох комірок вона заощаджувала протягом всього життя. На придбання третьої комірки грошові кошти їй дала мати. Автомобіль вона також придбала за свої власні кошти. Позику у роботодавця брала з метою, щоб після покупки частини квартири в неї залишилися грошові кошти. Цю позику вона зняла в кінці 2020 року і навесні 2021 року обміняла на долари США, які згодом витратила на придбання машини. Автомобіль придбала за долари США у сумі 10000. За таку ж суму у 2024 році вона продала автомобіль сусідці у зв`язку з тим, що з`явилася друга дитина.

3.6. Позиція третьої особи

Представник третьої особи у письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання необґрунтованим активу - квартири АДРЕСА_7 та винести законне і справедливе рішення, яке буде в інтересах малолітніх дітей ( ОСОБА_11 2024 р.н.; ОСОБА_12 2022 р.н.). В частині інших позовних вимог просив вирішити справу на розсуд суду.

4. Заслухавши учасників, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, Суд дійшов таких висновків

Прозорість доходів та іншого майна осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, випливає з закріпленого обов`язку декларувати свої доходи та обґрунтовувати законність їх походження. Чітка регламентація отриманих доходів, майна та фінансових зобов`язань забезпечує дотримання основних антикорупційних вимог та обмежень особами, що обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище. З огляду на загальні інтереси суспільства держава здійснює контроль за прозорістю доходів та іншого майна посадових осіб. Якщо зазначені обов`язки порушуються, держава має повноваження стягнути активи в державний бюджет. Механізм визнання активів необґрунтованими є цивілістичним правовим інструментом: держава здійснює контроль за належним користуванням майном відповідно до загальних інтересів суспільства без звинувачення посадової особи у вчиненні будь-яких правопорушень. При чому стягнення стосується лише тих активів, законність володіння якими особа не може належно обґрунтувати, тобто за звичайних обставин вона не мала б володіти ними, а тому її право не порушується.

Специфікою законодавчого регулювання цивільної конфіскації є те, що у процесуальній нормі закріплена презумпція необґрунтованості активів: суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання необґрунтованими, були набуті на законній підставі. Ця презумпція є спростовною, в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, у якого виникає обов`язок довести законність набуття активу або спростувати зв`язок з цим активом чи його необґрунтованість.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:

1)чи має суб`єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2)чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;

3)чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4)чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених пунктом 2 частини 8 статті 290 ЦПК України;

5)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, були набуті за рахунок законних доходів;

6)чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

7)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.

4.1. Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

4.1.1. Відповідно до частини 4 статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.1.2. Згідно з інформацією Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України Відповідач-1 ОСОБА_1 тривалий час працював і продовжує працювати в органах Національної поліції України (т.4 а.с.235-236).

Так, відповідно до наказу Голови генерала Національної поліції України Клименка І. від 09.12.2019 № 1494 о/с ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим 1-го відділу (оперативної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності (т.4 а.с.237-238). Наказом Голови генерала Національної поліції України Клименка І. від 29.07.2020 № 844 о/с ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2-го відділу (оперативної та негласної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) (т.4 а.с.239-240). Згідно з наказом т.в.о. Голови Національної поліції Вигівського І. України від 24.05.2023 № 774 о/с ОСОБА_1 призначено начальником 3-го відділу (зонального контролю) 3-го управління (протидії правопорушенням на об`єктах легального обліку наркотиків) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (т.4 а.с.241).

Отже, ОСОБА_13 в період набуття активів з 11.01.2021 по 07.11.2023 відповідно до п.п. «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. З цих підстав він може бути відповідачем у цій справі.

4.1.3. Посилання представників Відповідача-1, що посада ОСОБА_1 на момент придбання активів була пов`язана з аналітичною діяльністю і виключала будь-які корупційні ризики, не приймається судом. Адже норми закону не пов`язують приналежність до такого кола суб`єктів з конкретним змістом функціональних (у тому числі «аналітичних») обов`язків, а передбачають статус особи, насамперед, за ознакою перебування на відповідній посаді. ОСОБА_1 у період з 11.01.2021 по 07.11.2023 перебував на посадах в органах Національної поліції України, що прямо підпадає під дію підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до цієї норми усі поліцейські, незалежно від специфіки своїх посадових повноважень (оперативних, адміністративних, аналітичних тощо), є особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Пов`язаність посадових обов`язків з аналітичною діяльністю не впливає на статус суб`єкта антикорупційного законодавства. У законодавстві України не передбачено будь-яких винятків щодо посадових осіб правоохоронних органів, робота яких може бути «менш корупційно ризикованою» з огляду на характер виконуваних функцій. Законодавець, розглядаючи боротьбу з корупцією як комплексний і превентивний захід, не виокремлює серед поліцейських посад ті, що підпадають чи не підпадають під сферу корупційних ризиків: усі поліцейські посади включають можливість впливу на прийняття управлінських чи організаційних рішень, або пов`язані з доступом до інформації чи матеріальних ресурсів.

Крім того, до отримання останньої посади (24.05.2023) Відповідач-1 був старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2-го відділу, а до цього - оперуповноваженим карного розшуку в Головному управлінні поліції, що спростовує його доводи про виключно аналітичне наповнення його діяльності.

4.1.4. В цій справі позов поданий також до особи, яка, будучи власником активів, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість, не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Визначення ОСОБА_2 відповідачем обумовлено тим, що набуті активи є спільною сумісною власністю, і ОСОБА_1 як особа, уповноважена на виконання функцій держави, має можливість вчиняти щодо цих активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Суд відхиляє аргументи представників Панасюка О.Г. і Кривенка В.В. про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем по даній справі, оскільки майно придбано за власні кошти кожного з подружжя ще до шлюбу. Так, згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Закріплений у статтях 2 та 13 ЦПК України принцип диспозитивності передбачає право позивача розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, зокрема обирати особу, до якої пред`являється позов, тобто відповідача. Згідно зі статтею 51 ЦПК якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Верховний суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом, за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

В цій справі позивач стверджував, що ОСОБА_2 є власником 1/2 квартири, нежитлових приміщень та транспортного засобу, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість. Відповідно до частини 4 статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до іншої фізичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, позов може бути поданий не лише до суб`єкта декларування, а й до будь-якої фізичної особи, яка набула у власність відповідний актив, щодо якого стверджується про необґрунтованість (формальний власник активу). При чому на етапі звернення до суду, позивач самостійно визначає таку особу, оскільки володіє відповідними відомостями, зібраними до подання позовної заяви. В свою чергу, обґрунтованість твердження про набуття таким відповідачем активів за дорученням суб`єкта декларування або його можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, Суд встановлює лише під час судового розгляду за результатами дослідження доказів, наданих сторонами.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1 статті 63 СК України). За приписами частини 1 статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларацій за 2020 та 2021 роки ОСОБА_13 вказав ОСОБА_2 як особу, з якою спільно проживає та не перебуває у шлюбі (т.2 а.с.2, 7, 9). А згідно з актовим записом у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян № 524 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.06.2022 зареєстровано шлюб (т.2 а.с.28-30). Отже, той факт, що об`єкти нерухомого майна придбані ОСОБА_2 до шлюбу, не нівелюють її статусу як відповідача у цій справі, оскільки на момент придбання вона проживала однією сім`єю з відповідачем - суб`єктом, уповноваженим на виконання функцій держави.

Автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., щодо якого Позивач стверджує про необґрунтованість, придбаний ОСОБА_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Виходячи з норм сімейного права, ОСОБА_2, будучи дружиною ОСОБА_1, придбала автомобіль за замовчуванням за рахунок спільних коштів, адже доходи ОСОБА_1 є спільними доходами сім`ї. При здійсненні цього правочину понесені витрати сім`ї особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Тому до ОСОБА_2 як до особи, на яку здійснено реєстрацію транспортного засобу, може бути подано відповідний позов.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 50 ЦПК України участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо права та обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави. Тому набуття ОСОБА_2 активів під час спільного проживання з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, має наслідком виникнення прав та обов`язків для обох. Співвласник майна, щодо якого вирішується спір, повинен залучатися у якості відповідача, адже вирішення спору буде стосуватися його права власності на це майно, яке може бути обмежене.

4.2. Щодо поширення на активи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»

4.2.1.Відповідно до частини 2 статті 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Зазначений закон набрав чинності 28.11.2019.

4.2.2.Для цілей глави 12 ЦПК України термін термін "активи" означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (пункт 1 частини 8 статті 290 ЦПК України).

4.2.3.Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини 8 статті 290 ЦПК України).

4.2.4.Активами, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість, є:

- квартира АДРЕСА_8, реєстраційний номер 1068376980000, вартістю 3 606 299 грн. Відповідний об`єкт придбаний відповідачами (по частки) на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 3 606 299 грн (т.2 а.с.51-54);

- нежитлове приміщення № 69 площею 3,3 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1126256380000, вартістю 26 313,61 грн. Зазначений об`єкт придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О. (т.2 а.с.59-62);

- нежитлове приміщення № 72 площею 5,2 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1126042980000, вартістю 38 554,10 грн. Зазначений об`єкт придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О. (т.2 а.с.63-66);

- нежитлове приміщення № 109 площею 7,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1121108080000, вартістю 48 309,82 грн. Цей об`єкт придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2021, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. (т.2 а.с.67-70);

- нежитлове приміщення № 88 площею 4,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн. Цей об`єкт придбаний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. (т.2 а.с.47-50);

- нежитлове приміщення № 85 площею 4,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн. Цей об`єкт придбаний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М. (т.2 а.с.43-46);

- автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 . Цей об`єкт придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2023 № 8301/23/001042, вартість автомобіля вказана 385 600,99 грн (т.2 а.с.112-120). Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу власником транспортного засобу марки Land Rover моделі Discovery з державним номерним знаком НОМЕР_3 є ОСОБА_2 (т.5 а.с.39).

4.2.5. Отже, все зазначене у позовній заяві майно відповідає законодавчій категорії «активи»; ці активи набуті після 28.11.2019 і до них може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави.

4.3.Щодо зв`язку активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

4.3.1.За приписами абзацу 2 частини 2 статті 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

4.3.2.Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. У цій справі мова йде про квартиру, нежитлові приміщення та автомобіль. При визначенні зв`язку з активами з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними об`єктами нерухомості та транспортним засобом.

4.3.3.За приписами статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

4.3.4.Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Відповідач-1 ( ОСОБА_1 ) станом на 07.12.2023 є власником:

-нежитлового приміщення № 85 загальною площею 4,1 кв м у будинку АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна, встановлена у договорі, 30 370,83 грн. Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 300 від 01.03.2021 (т.2 а.с.43-46);

-нежитлового приміщення № 88 загальною площею 4,9 кв м у будинку АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна, встановлена у договорі, 36 296,85 грн. Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 301 від 01.03.2021 (т.2 а.с.47-50);

-квартири АДРЕСА_9 . Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 22 від 11.01.2021 (т.2 а.с.51-54).

Отже, щодо цих трьох об`єктів наявний прямий зв`язок з Відповідачем-1 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, обумовлений зареєстрованим відповідно до закону правом власності відповідача-1 на них.

4.3.5.Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Відповідач-2 станом на 07.12.2023 є власником:

-нежитлового приміщення № 69 загальною площею 3,3 кв м у будинку АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна, встановлена у договорі, 26 313,61 грн. Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 49 від 14.01.2021 (т.2 а.с.59-62);

-нежитлового приміщення № 72 загальною площею 5,2 кв м у будинку АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна, встановлена у договорі, 38 554,10 грн. Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 50 від 14.01.2021 (т.2 а.с.63-66);

-нежитлового приміщення №109 загальною площею 7,1 кв м у будинку АДРЕСА_2 . Вартість нерухомого майна, встановлена у договорі, 48 309,82 грн. Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 1307 від 20.07.2021 (т.2 а.с.67-70);

-квартири АДРЕСА_9 . Державну реєстрацію здійснено на підставі договору № 22 від 11.01.2021 (т.2 а.с.51-54).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів транспортний засіб Land Rover Discovery, 2013 року випуску, власником якого є ОСОБА_2, зареєстрований 07.11.2023 у підрозділі ТСЦ 8043 на підставі договору купівлі-продажу. Вартість транспортного засобу у картці бази даних зазначена 385600,99 грн (т.2 а.с.112-120).

4.3.6.Як зазначено вище, відповідачі в період набуття нерухомого майна спільно проживали, а на час придбання транспортного засобу - перебували у шлюбі. Отже, з підстав, викладених у пункті 4.1.4 цього рішення, зв`язок ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з цими активами Суд вважає наявним через режим спільної часткової власності і спільної сумісної власності подружжя.

4.4.Щодо набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує Позивач, в один із способів, передбачених пунктом 2 частини 8 статті 290 ЦПК України

4.4.1.У відповідності до пункту 2 частини 8 статті 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти:

-набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність,

-набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття (і) було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, (іі) або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.

4.4.2.Якщо мова йде про активи, право власності на які підлягає державній реєстрації, як це має місце у цій справі, встановлення прямого способу набуття активів не викликає труднощів. Разом з тим, в питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів:

-набуття здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

-або особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

4.4.3.Слід відзначити, що використане законодавцем формулювання «за дорученням» не тотожне класичному цивілістичному розумінню цього інституту. У контексті антикорупційного законодавства поняття «за дорученням» має ширший зміст і може охоплювати різні форми впливу уповноваженої особи, за якими третя особа діє в інтересах та за фактичної участі суб`єкта, уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Воно охоплює будь-які вказівки, настанови, домовленості, рекомендації чи прохання (як усні, так і письмові), які надає уповноважена особа іншій особі з метою набуття (або допомоги в набутті) певних активів. При цьому не обов`язково йдеться про формальну довіреність із чітким визначенням повноважень. Достатньо, щоб існував прямий або опосередкований вплив уповноваженої особи на рішення третьої особи набути ці активи, в тому числі усні домовленості чи домовленості «на словах», коли уповноважена особа фактично виступає ініціатором, пропонує, спрямовує, спонукає чи погоджує придбання активів іншою особою для того, щоб фактично володіти чи користуватися такими активами. Треті особи, які набувають майно в інтересах суб`єкта декларування, по суті є довіреними особами, посередниками в процесі набуття ним відповідного майна; після придбання вони можуть далі передавати активи або забезпечувати їх реєстрацію, управління тощо. Основною умовою залишається здатність уповноваженої особи впливати на ці процеси та/або отримувати вигоду від активів.

У разі якщо певні активи придбані іншою особою саме за дорученням уповноваженої особи, це свідчить, що активи фактично належать (або перебувають під контролем) суб`єкта, уповноваженого на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. У такому випадку активи підпадають під дію антикорупційних механізмів, зокрема, можуть розглядатися в межах процедури цивільної конфіскації та бути перевірені на відповідність доходам та витратам уповноваженої особи. Доведення факту, що набуття відбувалося «за дорученням», можливе через комплексне дослідження та аналіз відповідних правочинів і відносин. Під час дослідження необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями уповноваженої особи та придбанням/реєстрацією активів іншою особою, під час якого з`ясовується, чи були ці дії умотивовані чи спровоковані ініціативою уповноваженої особи, чи існує об`єктивний контроль нею подальшого використання майна.

Таким чином, набуття активу «за дорученням» у контексті антикорупційного законодавства - це один із можливих опосередкованих способів набуття активів уповноваженою особою, коли вона залишається в тіні формальних правочинів, проте зберігає фактичний вплив на рішення та дії третьої особи щодо придбання та розпорядження цими активами.

4.4.4.Можливість суб`єкта декларування вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, означає, що особа, не будучи формальним власником, дотична до активів і має певне коло можливостей здійснювати різні дії з ними. Посадовець прямо чи опосередковано контролює активи через механізми, еквівалентні праву розпорядження. Цей підхід базується на необхідності встановлення фактичного володіння, контролю та можливості більш менш вільно розпоряджатися активами незалежно від того, чи зареєстровані вони на посадову особу безпосередньо, чи на інших осіб (фізичних або юридичних). Важливою умовою є те, що посадова особа має можливість:

-визначати правову долю активів;

-поліпшувати активи;

-надавати вказівки щодо використання активів;

-в будь-який інший спосіб контролювати активи через третіх осіб, які формально виступають власниками.

Отже, вчинення щодо активів дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, означає фактичне управління або контроль над активами, незалежно від формальної реєстрації права власності на ці активи. Це поняття розширює традиційне уявлення про розпорядження майном, зосереджуючись на сутності, а не на формі відносин з активами. Фактичний контроль над активами може включати здатність приймати рішення про використання активу, передавати актив у користування третім особам, отримувати вигоду від активу, визначати умови його використання або поліпшувати його якості. Юридичний чи фінансовий вплив передбачає, що посадова особа може діяти через іншу особу, на яку формально оформлені активи, але яка фактично діє за її вказівками, що може проявлятися через виконання доручень щодо продажу, оренди, передачі активу або контроль над фінансовими потоками, пов`язаними з активом тощо. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є відповідний суб`єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні.

4.4.5.В цій справі Позивач стверджує, що активи, формальним власником яких є ОСОБА_2, придбані нею за дорученням ОСОБА_1, в той же час останній має вчиняти щодо цих активів дії, тотожні праву розпорядження ними. Отже мова йде про обидва способи забуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Суд встановив, що Відповідач-1 є власником квартири АДРЕСА_7 та нежитлових приміщень № 88 і 85 в цьому ж будинку.

Щодо інших об`єктів нерухомого майна, формальним власником яких є дружина відповідача-1, квартири АДРЕСА_7 та нежитлових приміщень № 69, 72 і 109 в цьому ж будинку, Суд, встановивши зв`язок відповідача-1 (пункт 4.1.4 цього рішення) з ними, вважає що Відповідач-1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Так, з огляду на подружній статус відповідачів, їх спільне проживання разом з неповнолітніми дітьми у квартирі та спільність їх доходів, Відповідач-1 не може розглядатися інакше, ніж особа, що має повний доступ до управління цією нерухомістю. Обставини придбання Відповідачем-2 трьох нежитлових приміщень у будинку, в якому проживає родина відповідачів, свідчать про можливість участі ОСОБА_1 у фінансуванні або контролі над цими активами.

Після укладення відповідачами шлюбу був придбаний транспортний засіб LAND ROVER DISCOVERY, 2013 року випуску. Оскільки придбання автомобіля відбулося у шлюбі, доходи ОСОБА_1 могли бути використані для цієї угоди, що створює підстави для висновку про його контроль над цим транспортним засобом. Він користувався автомобілем, належним на праві власності Відповідачу-2, вказавши у своїй декларації за 2023 рік, про «інше право користування» цим транспортним засобом (т.2 а.с.24). З аналізу поданих доказів убачається, що Відповідач-1: міг самостійно керувати транспортним засобом, визначати його місце зберігання, приймав рішення щодо технічного обслуговування та ремонту автомобіля, забезпечував його утримання (придбання запчастин, організація страхування тощо), мав змогу розпоряджатися поїздками та використанням зазначеного автомобіля на власний розсуд. Такий фактичний контроль, у поєднанні з відомостями про «інше право користування» (зазначене самим Відповідачем-1 у декларації за 2023 рік), дає підстави для висновку, що він володів усіма ознаками власника активу.

До того ж відповідно до вимог частини 2 статті 65 Сімейного кодексу при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (Частина 2 статті 65 Сімейного кодексу).

Згідно з вимогами пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. Таким чином, державна реєстрація Land Rover Discovery 2013 року випуску, здійснена на дружину ОСОБА_1, відбувалася з урахуванням (а отже, і за наявності) згоди чоловіка.

Із банківських виписок ОСОБА_1 вбачається, що після дати придбання автомобіля він своєю карткою здійснював оплату послуг паркування і автозаправних станцій. Зокрема, 16.12.2023 оплата на АЗС: АЗС-магазин 90, Софіївська Борщагівка - 2 341,83 грн, 16.12.2023 оплата за автосалон, ТРЦ Respublika Park, Київ - 60 грн, 09.12.2023 оплата за автосалон, ТРЦ Respublika Park, Київ - 90 грн, 08.12.2023 оплата АЗС-магазин 90, Софіївська Борщагівка - 2 682,71 грн, 01.12.2023 - оплата у авто: TSUM, Київ - 160 грн (т.3 а.с.152-155).

Ці та інші зафіксовані платежі свідчать про регулярне користування автомобілем ОСОБА_1, оскільки вони включають витрати на паливо, паркування, автосалони та інші послуги, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу. Відповідно, це підтверджує його фактичний контроль над автомобілем, незважаючи на реєстрацію права власності за дружиною.

За таких обставин реєстрація за Відповідачем-2 права власності на частину активів, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість, не виключає можливості Відповідача-1 приймати рішення щодо їх використання, тобто контролю над ними через спільність інтересів і доступ до управління майном. Це відповідає визначенню «набуття активів» у розумінні пункту 2 частини 8 статті 290 ЦПК України.

4.5.Щодо відповідності заявленого позивачем об`єкта ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи

Відповідно до частини 2 статті 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. У розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, у межах якого визначається різниця із законними доходами, має становити від 1 003 500,00 грн (2007 грн * 500) до 7 377 500,00 грн (щодо активів набутих у 2021 році).

За приписами абзацу 2 частини 2 статті 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України). У свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 8 статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме:

-отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

-наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Отже, визначення різниці між вартістю активів і законними доходами особи (і відповідно необґрунтованість активів) відбувається за такою формулою:

Р = ЗД (ОД+НГА) - ВА,

де

Р - різниця між вартістю активів і законними доходами особи

ЗД - законні доходи

ОД - отримані суб`єктом декларування та членами його сім`ї доходи

НГА - наявні у суб`єкта декларування та членів його сім`ї грошові активи

ВА - вартість активу, щодо якого заявлений позов.

Примітка: при розрахунку різниці використовуються відомості про грошові активи за останньою поданою декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, яка передувала року набуття активів, а також відомості про доходи у відповідному році, коли був набутий актив або створені умови його набуття з відрахуванням підтверджених видатків, сплачених податків та зборів.

4.6.Щодо можливості на підставі поданих доказів встановити, що актив або грошові кошти, необхідні для придбання активів, набуті за рахунок законних доходів

4.6.1.У відповідності до статті 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. Позивач стверджує, що відповідачі не мали законних доходів для набуття активів.

4.6.2.Особливість цієї справи полягає в тому, що активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, перебувають у відкритому володінні особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Відповідач-1 не приховує свого зв`язку з цими активами, вони відображені у його деклараціях за 2021-2023 роки (т.2 а.с.1-27). У декларації відповідача-1 за 2021 рік відображена також інформація про подарунок матері в сумі 1 804 000,00 грн, які, за поясненнями відповідача-1 і його представника, витрачені на придбання квартири. ОСОБА_1 здійснив повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 18.01.2021, в якому зазначив, що 11.01.2021 отримав подарунок від матері у сумі - 1 710 000 грн. Розбіжність сум у декларації про зміни в майновому стані і щорічній декларації пояснив помилкою в обрахунках при переведені доларів США, подарованих матір`ю, у гривню.

Титульним власником частини активів, щодо яких стверджується про необґрунтованість, є дружина декларанта, яка, своєю чергою, не являється особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не мала відповідного обов`язку декларувати свої доходи відповідно до антикорупційного законодавства. У своїх поясненнях відповідачі та їх представники стверджували про набуття належних Відповідачу-2 активів за рахунок її власних коштів.

Суд також звертає увагу на те, що придбання об`єктів нерухомого майна і транспортного засобу здійснене в різних звітних періодах з суттєвим розривом у часі, що також потребує уваги Суду на предмет коректності пред`явлених Позивачем вимог.

З урахуванням цього першочерговими питаннями, яким Суд має приділити увагу при обрахуванні законних доходів Відповідача-1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, є:

-чи правильним є підхід Позивача, за яким вартість активів, придбаних з суттєвим розривом у часі, обраховується сукупно?

- чи були наявні у Відповідача-2 власні грошові кошти для придбання частини активів, власником яких вона зазначена (1/2 частини квартири та нежитлових приміщень)?

- чи була у матері Відповідача-1 спроможність подарувати йому відповідну суму грошових коштів, яку він міг використати на придбання частини квартири?

- чи були наявні у Відповідача-2 грошові кошти на придбання транспортного засобу?

Відповіді на ці питання надають Суду можливість встановити наявність або відсутність різниці між законними доходами і вартістю активів. Для таких обрахунків Суд аналізує майновий стан відповідачів та їх батьків.

4.6.3.Щодо обрахування Позивачем сукупної вартості активів, набутих із суттєвим розривом у часі

Позивач звернувся до Суду з вимогою визнати необґрунтованими активи, які набуті не лише різними особами (суб`єктом декларування і особою, яка не має такого статусу і стверджує про свою фінансову автономність) а й в різні звітні періоди. При чому якщо вартість об`єктів нерухомого майна можна об`єднати для розрахунку, оскільки вони придбані в межах одного звітного періоду і з невеликим розривом у часі (протягом січня-липня 2021 року), то автомобіль придбаний у листопаді 2023 року, тобто через 21 місяць з дня набуття квартири (найбільш вартісного об`єкту).

Під час оцінки обґрунтованості активів та аналізу майнового стану відповідачів Є.Ю. Суд врахує специфіку підходів до підрахунку їхніх доходів та витрат, з урахуванням статусу суб`єкта декларування. Щодо Відповідача-1 застосовується підхід, обумовлений його статусом суб`єкта декларування, який полягає в тому, що доходи за попередні роки не можуть просто додаватися один до одного для аналізу його майнового стану. Адже доходи попередніх періодів або трансформуються в активи (які підлягають декларуванню як зміни в майновому стані чи в наступних деклараціях), або витрачаються і видатки значної вартості також повинні бути відображені. Таким чином, під час підрахунку доходів ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, враховується сума доходів за поточний звітний рік у поєднанні з грошовими активами, задекларованими в попередньому році. Цей підхід дозволяє уникнути подвійного врахування доходів і видатків та забезпечує прозорість перевірки обґрунтованості активів.

До доходів ОСОБА_2 застосовується інший підхід. Суд бере до уваги її доходи отримані нею доходи, обліковані в офіційних базах даних, і з урахуванням позиції її та її представників досліджує потенційну наявності неофіційних доходів.

Під час обрахунку різниці між вартістю активів та законними доходами Позивач об`єднав показники, об`єднавши в одну грошову суму вартість всіх об`єктів нерухомості та рухомого майна без урахування часу їх придбання. Позивач сукупно склав отримані доходи від яких відняв вартість всіх об`єктів, що призвело до перевищення встановленого законом порогу. Однак предметом доказування у справах цієї категорії є конкретний актив, фінансова можливість придбання якого має бути зіставлена з законними доходами суб`єкта декларування в конкретний момент його набуття. Суд, досліджуючи докази сторін, з`ясовує зв`язок з відповідачем кожного активу, вартість кожного активу і спосіб набуття кожного активу. За такою ж логікою має враховуватися і дата набуття кожного активу. Якщо відбувається кілька покупок із значними часовими інтервалами, потрібно визначати доходи/витрати суб`єкта у кожний із відповідних періодів, після чого наявна різниця між їх вартістю і законними доходами суб`єкта декларування має бути складена між собою.

Лише якщо в період від першого до останнього набуття активів у особи не було доходів (або були суто формальні) або випливає, що вже на момент першої покупки особа витратила суттєво більше, ніж могла мати, а на другу покупку коштів тим більше не було, можливо в сукупності розглядати питання про неможливість охоплення обох (чи кількох) покупок законними доходами. Тобто у певних ситуаціях сукупний підхід може мати місце, коли протягом усього проміжку часу між першою та останньою покупками у особи не було достатніх законних доходів; вже на момент першої покупки суб`єкт витратив більше, ніж міг мати на законних підставах; подальші придбання відбувалися без змін у фінансовому становищі, що могло б обґрунтувати появу нових доходів.

В цій справі надані сторонами докази свідчать про те, що з моменту придбання квартири кожен із Відповідачів мав щомісячний дохід. Більше того, Відповідач-1, маючи на момент придбання квартири відповідні грошові активи і заощадження, відображені у декларації, не витратив їх на придбання квартири, оскільки задекларував подарунок від матері, який спрямував на її купівлю. Отже, фінансовий стан Відповідача-1 за період з січня 2021 року до листопада 2023 року лише зміцнився, незалежно від того, чи є придбана ним квартира необґрунтованим активом. Своєю чергою, Відповідач-2, витративши у січні 2021 року наявні в неї грошові кошти на купівлю об`єктів нерухомого майна (про що мова піде у пункті 4.6.4 цього рішення), до листопада 2023 року змінила своє матеріальне становище, що, безумовно, має враховуватися при дослідженні у відповідачів можливості придбати автомобіль, про необґрунтованість якого стверджується.

За умов суттєвого часового розриву у придбанні різних дороговартісних активів обов`язково слід враховувати отримання відповідачами доходу, що мав місце в цей період. Суд вважає, що в такому випадку правильним є окреме визначення співвідношення доходів відповідачів на момент придбання першого найдорожчого активу і співвідношення доходів з вартістю наступного на час його набуття. Отже підхід, при якому Позивач визначає єдину сукупну вартість активів і співвідносить її з єдиним сукупним доходом відповідачів (які, до того мають різні статуси і стверджують про фінансову автономність), вбачається некоректним, оскільки він ігнорує зміни у фінансовому стані особи протягом часу між придбаннями.

4.6.4.Аналіз майнового стану Відповідача-2

Матеріалами справи підтверджується, що 11.01.2021 Відповідач-2 придбала квартири вартістю 1 803 150,00 грн, а 14.01.2021 - два об`єкта нерухомого майна (комірки) вартістю 26 313,61 грн і 38 554,10 грн. Враховуючи те, що між придбанням цих об`єктів пройшло всього три дні, Суд вважає за доцільне розглядати сукупну вартість цих активів, що становить 1 868 017,71 грн.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 з 2001 року по дату придбання квартири отримала дохід у розмірі 1 891 537,07 грн, після вирахування податків зборів - 1 705 115,79 грн (т.2 а.с.175):

-у 2021 році ОСОБА_2 мала дохід у розмірі 456 892,27 грн (374 651,65 грн) (т.2 а.с.176);

-у 2022 році - 437 935,70 грн (386 502,44 грн) (т.2 а.с.177);

-у 2023 році - 21 500 грн (т.2 а.с.178).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 з 2001 року по 2008 рік отримала 24 615,59 грн (т.2 а.с.174).

Додатком до своїх письмових пояснень ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 28.05.2024, згідно з якими ОСОБА_2 :

за період з 2008 по 2017 рік від джерела отримання доходів - Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка отримала всього:

-стипендії у 2008 році - 20 151,88 грн;

-стипендії та заробітної плати у 2009 році - 21 849,49 грн;

-заробітної плати у 2010 році - 23 913,76 грн;

-заробітної плати у 2011 році - 3003,00 грн (т.4 а.с.254-256);

-заробітної плати у 2011 році - 23 939,57 грн;

-заробітної плати у 2012 році - 39 970.16 грн;

-заробітної плати у 2013 році - 46 770,36 грн;

-заробітної плати у 2014 році - 11 604,00 грн (т.4 а.с.257-258);

-заробітної плати у 2014 році - 47 513,78 грн;

-заробітної плати у 2015 році - 32 820,66 грн;

-заробітної плати у 2016 році - 40 282,95 грн;

-заробітної плати у 2017 році - 13 890,60 грн (т.4 а.с.259-262);

за період з 2017 по 2020 рік від джерела отримання доходів - Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, ТОВ «Селена-Плюс», ТОВ «НВП «ЄНАМІН» отримала всього:

-заробітної плати у 2017 році - 72 492,25 грн;

-заробітної плати у 2018 році - 226 150,44 грн;

-заробітної плати у 2019 році - 328 327,14 грн;

-заробітної плати у 2020 році - 76 000,00 грн (т.4 а.с.263-264);

-за період з 2020 по 2023 рік від джерела отримання доходів - ТОВ «НВП ЄНАМІН» та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат отримала всього:

-заробітної плати у 2020 році - 342 739,04 грн;

-поворотної фінансової допомоги у 2020 році - 600 000,00 грн (договір позики № ФДО-22122020 згідно з яким ОСОБА_2 надано фінансову допомогу строком до 22.12.2021, т.4 а.с.253);

-заробітної плати у 2021 році - 456 892,27 грн;

-заробітної плати у 2022 році - 437 935,70 грн;

-соціальних виплат у 2023 році - 13 760,00 грн (т.4 а.с.266-267).

Відомості надані ОСОБА_1 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків містять інформацію лише про нарахований дохід без урахування сплачених податків і зборів.

Для визначення можливості придбання ОСОБА_2 частини квартири і комірки Суд бере її облікований дохід за вирахуванням податків і зборів, який відповідно до матеріалів справи з 2001 року по дату придбання квартири становив сукупну грошову масу в сумі 1 705 115,79 грн.

Відповідно до наданих виписок з АТ КБ «ПриватБанк» по банківським рахункам ОСОБА_2 :

-з 03.03.2014 по 31.12.2018 зараховано 2 620,05 грн (т.4 а.с.1-5), з яких 2 570,05 грн витрачено (т.3 а.с.6-9; т.4 а.с.6-7);

-з 15.08.2018 по 31.12.2018 зараховано 128 181,73 грн (т.4 а.с.8-10), з яких витрачено на життєві потреби 7 730,76 грн і знято готівкою 120 250 грн (т.3 а.с.10-12; т.4 а.с.11-16);

-з 01.01.2019 по 31.12.2019 зараховано 272 485,78 грн (т.4 а.с.17-20), з яких врахованої вище заробітної плати - 264 301,35 грн, тобто сума отриманих ОСОБА_2 за цей період інших грошових коштів склала 8 184,43 грн (т.4 а.с.17-20); витрачено 272 119,52 грн, з яких 259 200 грн знято готівкою, а 12 919,52 безготівково (т.4 а.с.21-35);

-з 01.01.2020 по 31.12.2020 зараховано 895 172,18 грн, з яких врахована вище поворотна фінансова допомога на суму 600 000 грн і заробітна плата у сумі 275 904,92 грн, отже інших отриманих грошових коштів - 19 267,26 грн (т.4 а.с.36-40); з зазначеної сукупної суми надходжень витрачено 637 953,48 грн (т.4 а.с.49), з яких знято готівкою 611 500 грн (т.4 а.с.50-53), 26 453,28 грн витрачено безготівково;

-з 01.01.2021 по 11.01.2021 знято готівкою 140 000 грн (т.4 а.с 67).

Відповідно до виписок з АТ «Райффайзен Банк Аваль» по банківським рахункам ОСОБА_2 з 12.12.2006 по 22.11.2014 (рахунок № НОМЕР_4 ) зараховано 72 567,21 грн (врахованої вище заробітної плати), з яких 70 339,00 грн знято готівкою, інші витрати - безготівкові платежі у сумі 2228,21 грн) (т.4 а.с.182)

Оцінюючи майновий стан ОСОБА_2 на предмет можливості придбання об`єктів нерухомості на початку 2021 рокуСуд також дослідив доводи про наявність необлікованих доходів. Відповідно до позиції Відповідача-2 вона отримувала грошові кошти, надаючи з 2002 року (коли навчалася на ІІ-ому курсі університету) приватні уроки з хімії. За один урок вона отримувала по 5-7 доларів США, згодом, коли стала аспірантом, по 10 доларів США за урок. Крім того, з січня 2009 року вона влаштувалася неофіційно працювати на підприємство ТОВ «НВП «ЄНАМІН», де протягом 2009-2017 років отримувала неофіційну заробітну плату в середньому розмірі 1000 доларів США, а також продовжувала отримувати заробітну плату в університеті. З 2018 році її офіційно оформили на підприємстві, тому заробітну плату почала отримувати в гривнях. З серпня 2018 року працювала на умовах часткової зайнятості у ТОВ «Селена», з грудня 2018 року її оформили на повну ставку. Заробітну плату за весь час роботи на підприємстві їй збільшували три рази. За перших два роки роботи на підприємстві вона відклала 20000 доларів США (станом на 2010 рік її заощадження були у розмірі 10000 доларів США), у 2014 році в неї було накопичено 35000 доларів США. Оскільки вона проживала у гуртожитку і мала намір придбати власне житло у Києві, вона отримані грошові кошти зберігала в батьківському будинку у м. Козятині.

Допитана у судовому засіданні матір Відповідача-2 ОСОБА_7 повідомила, що після того, як її чоловік вийшов на пенсію у 2008 році, ОСОБА_2 почала шукати роботу. Працюючи у компанії «ЄНАМІН», ОСОБА_2 отримувала заробітну плату близько 1000 доларів США, з яких заощаджені грошові кошти віддавала їй на зберігання. ОСОБА_2 тривалий час проживала у гуртожитку, тому відкладала грошові кошти на придбання власного житла. До 2008 року її дочка займалася репетиторством. Кожного місяця ОСОБА_2 привозила додому по 1000-2000 доларів США. Станом на 2020 рік ОСОБА_2 заощаджено 70 000 доларів США. Батько ОСОБА_2 має право проїзду у локомотиві, тому до Києва для придбання квартири він привіз гроші потягом. Вони упакували грошові кошти по 1000 доларів у пачку, тобто по 10 купюр по 100 доларів США у кожну. На упакуванні написали букву «Т», щоб їх не поплутали з грошовими коштами ОСОБА_1 перед купівлею квартири, які поклали у чоловічу сумку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_2 під час навчання на старших курсах в університеті, у 2005-2006 роках і в подальшому, будучи аспіранткою, вона працювала в компанії «ЄНАМІН», як і деякі інші студенти факультету хімії. Свідку відомо, що Відповідач-2 працювала на приладі, тому отримувала заробітну плату в «ЄНАМІН» вище за середню. Вона могла заробляти від 500 до 1000 доларів США, але точну суму він не знає.

Надання ОСОБА_2 приватних уроків з хімії підтвердила свідок ОСОБА_9, яка повідомила, що починаючи з листопада 2006 по травень 2008 року (14 місяців), два рази на тиждень займалася з ОСОБА_2 хімією. За заняття ОСОБА_2 отримувала по 10 доларів1.

ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_10 вказують, що вона певний час (2009-2017 роки) працювала в ТОВ «НВП «ЄНАМІН» неофіційно й отримувала зарплату у розмірі до 1000 доларів США на місяць. З огляду на специфіку діяльності ТОВ «ЄНАМІН» (заявлену на офіційному сайті компанії можливість «прив`язаного до старанності» заробітку) та послідовні пояснення самої ОСОБА_2 і свідків, Суд не виключає, що вона могла працювати на цьому підприємстві неофіційно і певний час отримувати неоподатковані доходи. Розмір таких доходів документально не підтверджений, однак саме по собі його існування не видається неймовірним.

Хоча Суду не надані конкретні розрахунки неофіційного доходу Відповідача-2, з урахуванням показань свідків, актуальних соціально-економічних реалій отримання цього доходу, аналізу її банківської інформації (яка хоча і стосується пізнішого періоду, однак проектує фінансові звички ОСОБА_2 на її минуле) Суд вважає, що вони мали місце. Так, аналіз банківської документації свідчить, що на час придбання квартири суттєву частину отриманих офіційних доходів Відповідач-2 знімала готівкою, така практика була сталою і простежується з моменту фіксації отримання нею облікованих доходів (1 201 289,00 грн, що становить 70,5% отриманих нею доходів). Це свідчить на користь наданих показань про переведення отриманих грошових коштів у валюту при цілеспрямованому їх накопиченні для придбання житла у Києва.

В цьому контексті Суд відхиляє доводи Позивача щодо відсутності жодних слідів купівлі валюти, оскільки в світлі конкретних обставин цієї справи вимагати від Відповідача-2 квитанцій на підтвердження грошових коштів багаторічної давнини є надмірним, особливо з урахуванням того, що 1) на час здійснення валюто-обмінних операцій не існувало правових механізмів та процедури стягнення необґрунтованих активів, 2) Відповідач-2 не була і не мала наміру стати публічним службовцем і не мала відповідного обов`язку декларування всіх своїх доходів (і це відрізняє ставлення Суду до використання неофіційних доходів Відповідачем-1). Тому, Суд не відкидає того факту, що ОСОБА_2 дійсно мала додатковий необлікований дохід від зайняття репетиторством або працюючи на підприємстві, частину яких вона могла витрачати на свої життєві потреби, а значну частину відкладати.

Підтверджені банківською інформацією понесені ОСОБА_2 витрати на проживання за період з 03.03.2014 по 11.01.2021 становлять 53 375 грн, а з 11.01.2021 по 07.10.2023 - 51282 грн.

Характер витрат ОСОБА_2, які вбачаються із інформації по рахунках, очевидно свідчить про досить економний спосіб життя; безготівкові витрати, за рідкими виключенням, як до придбання об`єктів нерухомості, так і після цього, здійснювалися переважно на предмети першої необхідності.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 вела досить економний спосіб життя, не здійснювала коштовних витрат, існує достатня ймовірність, що вона могла «відкласти» необхідну суму грошей. Зіставлення доходів і видатків ОСОБА_2 свідчить про те, що витрати на продукти, одяг, розваги та інші побутові потреби були досить помірними, а тривалі відрізки часу залишалася частка коштів, яку вона могла акумулювати в іншій валюті. Про це свідчать регулярні зняття в банкоматах: попри порівняно невеликі суми окремих транзакцій, вони були частими і перевищували документально підтверджені витрати, що додатково корелюється з її поясненнями про накопичення грошей в доларах США.

Посилання Позивача на бронювання 24.09.2021 комплексу туристичних послуг для туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартістю 39598,33 грн, не спростовує економного способу життя ОСОБА_2, оскільки такий відпочинок за наданими Суду відомостями мав місце лише один раз, він не є luxery-відпочинком і оплачений ОСОБА_1 .

Аналізуючи характер банківських відомостей по рахунках ОСОБА_2 можна зробити висновок, що вона постійно після кожного нарахування заробітної плати досить оперативно знімала гроші в банкоматах. Вона пояснила, що таким чином відкладала кошти, оскільки не довіряла тривалому зберіганню грошей на рахунках. З характеру платежів випливає також, що вона не витрачала великі суми коштів на покупки чи розваги - навпаки, переважно наявні дані засвідчують досить скромний рівень витрат. Шляхом зіставлення руху коштів на рахунках обох відповідачів можна побачити перекази щодо спільних побутових і комунальних платежів «орієнтовно навпіл». Така самостійність у розподілі витрат підтверджує, що ОСОБА_2 могла накопичити значну частину коштів до початку стосунків з ОСОБА_1, а після початку таких стосунків - без його активного включення в її фінансове становище. Відомості про те, що ОСОБА_2 самостійно покривала свою частину витрат на житлово-комунальні послуги й неодноразово робила перекази коштів ОСОБА_1, узгоджуються з твердженням сторін про відсутність «спільного гаманця». Така фінансова самостійність також дає підстави вважати, що ОСОБА_2 була фінансово незалежна від ОСОБА_1 та спроможна акумулювувати грошові кошти. Суд вважає, що саме цим, з урахуванням показань відповідачів і їх поведінки в судових засіданнях обумовлюється купівля квартири на умовах спільної часткової (а не спільної сумісної) власності і ненадання нею ОСОБА_1 інформації про свої доходи при заповненні ним декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.

Як вже зазначено, наявними відомостями підтверджується сукупний офіційний дохід ОСОБА_2 за період із 2001 року до моменту придбання квартири становив 1?705?115,79 грн (без урахування витрат). Порівняння цієї суми з підтвердженими видатками свідчить про певну нестачу коштів, аби повною мірою профінансувати придбання частини квартири і комірку виключно з офіційного доходу. Однак Суд бере до уваги сукупність наданих показань відповідачів і свідків про наявність додаткових неофіційних джерел заробітку, які могли покривати як частину повсякденних витрат, так і формувати необхідний резерв для купівлі нерухомості. Сам факт відсутності офіційної фіксації таких доходів не спростовує їх можливого реального існування. Натомість в сукупності з аналізом її банківських виписок (де простежується практика регулярного зняття готівки) та порівняно скромними витратами на побутові потреби існують підстави вважати, що ОСОБА_2 формувала грошові заощадження саме за рахунок поєднання офіційних і неофіційних доходів.

Суд також приймає до уваги пояснення ОСОБА_2 про роздільний з ОСОБА_1 бюджет (до народження другої дитини у 2024 році), про що свідчить інформація по їх банківських рахунках, які не зазнали суттєвих змін з моменту зазначення її особою, з якою декларант ОСОБА_1 проживає однією сім`єю.

До цього слід додати слабкість позиції Позивача в доведені факту придбання Відповідачем-2 квартири за дорученням ОСОБА_1, адже єдиним доводом для підтвердження цієї позиції є те, що він зазначив ОСОБА_2 особою, з якою спільно проживає. В світлі з`ясованих під час судового розгляду стосунків відповідачів, різних видів активностей ОСОБА_2, спрямованих на заробляння грошей, і майнового стану ОСОБА_2, самого лише зазначення її у відповідному розділі декларації очевидно недостатньо для висновку про те, що ці активи придбані за необґрунтовано отримані гроші ОСОБА_1 і за його дорученням.

Суд дійшов висновку, що розрив між офіційними доходами і загальною сумою, необхідною для придбання частини квартири і двох комірок, міг бути перекритий за рахунок додаткових (неофіційних) заробітків ОСОБА_2 . Це також пояснює потребу в залученні позики, отриманої від ТОВ «ЄНАМІН» напередодні цих об`єктів нерухомості.

Так, відповідно до договору позики № ФДО-22122020 від 22.12.2020 ОСОБА_2 отримала поворотну фінансову допомогу у сумі 600 000 грн (т.4 а.с.253). Термін дії позики згідно з умовами договору визначений до 22.12.2021. Як зазначено в договорі (пункт 5.1.), позика повертається позикодавцю шляхом утримання щомісяця із заробітної плати позичальника в розмірі 12 500 грн до повного погашення всієї суми позики. Так, напередодні придбання квартири 23.12.2020 ОСОБА_2 на банківський рахунок отримала частину поворотної фінансової допомоги в сумі 149 000 грн від ТОВ «ЄНАМІН», після чого в банкоматі за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67 зняла 20 000 грн готівки, цього ж дня у банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 вона зняла 40 000 грн.

24.12.2020 ОСОБА_2 отримала другу частину фінансової допомоги у розмірі 149 000 грн, після чого в банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 (з 24.12.2020 по 27.12.2020) зняла140 000 грн (здійснивши 7 операцій по 20 000 грн кожна).

28.12.2020 ОСОБА_2 знову отримала 149 000 грн і того ж дня у банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 зняла готівку на суму 43 000 грн.

29.12.2020 ОСОБА_2 отримала четверту частину позики у сумі 149 000 грн на власний рахунок, після чого цього ж дня в банкоматі за адресою: АДРЕСА_10 зняла готівку у сумі 3000 грн та у банкоматі за адресою: АДРЕСА_11 зняла з картки 37 000 грн. Крім того, отримала 30.12.2020 заробітну плату у сумі 20 688,5 грн та іншу частину фінансової поворотної допомоги у сумі 4000 грн. Після чого 30.12.2020, 31.12.2020, 01.01.2021, 02.01.2021, 03.01.2021, 04.01.2021 у банкоматах за адресами: АДРЕСА_12 зняла готівку на суму 220 000 грн (т.3 а.с.52-53). 15.01.2021 отримала заробітну плату у сумі 6038 грн та у відділенні № 15 філії «Розрахунковий центр» зняла з картки готівкою 120 000 грн.

З урахуванням всього викладеного, Суд доходить висновку, що частина активу, щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, а саме квартири АДРЕСА_13, нежитлові приміщення АДРЕСА_14, могли бути придбані за особисті кошти Відповідача-2. Суд підкреслює, що такий висновок зумовлений не лише наявністю в неї офіційних і неофіційних доходів, а й автономністю від суб`єкта декларування, який вказав у декларації про спільне проживання з нею, її фінансового стану. Цей же висновок у урахуванням встановлення окремих бюджетів відповідачів у 2021 році, Суд поширює і на придбання Відповідачем-2 нежитлового приміщення № 109, розташованого за цією ж адресою. Тим більше, що на момент придбання цього об`єкту, отриманий ОСОБА_2 офіційний дохід після «обнулення» фінансового стану купівлею частини квартири і двох комірок становив - 156 676 грн, що давало їй можливість його придбати.

4.6.5.Разом з тим, Відповідач-2 стверджує про те, що на третю комірку грошові кошти дала її матір, що зумовлює необхідність дослідження майнового стану батьків ОСОБА_2 ..

Мати Відповідача-2 ОСОБА_7 з 1998 року по 2020 (включно) отримала 198 981,84 грн (дохід без врахування податків і зборів - 197 969,87 грн) (т.2 а.с.232). Відповідно до витягу з Пенсійного фонду України ОСОБА_7 з 2015 по 2020 рік отримала пенсію у розмірі 189 500,15 грн (т.2 а.с.246).

Батько Відповідача-2 ОСОБА_8 з 1998 року по 2020 (включно) отримав дохід у розмірі 281 088,10 грн (чистий дохід - 280 355,07 грн) (т.2 а.с.236). Відповідно до витягу з Пенсійного фонду України ОСОБА_8 з 2015 року по 2020 рік отримав пенсію у розмірі 309 044,10 грн (т.2 а.с.254).

Зіставлення офіційних доходів батьків Відповідача-2 свідчить, що вони не мали значних фінансових ресурсів для регулярних чи великих грошових подарунків. Утім, навіть за умови помірних офіційних доходів, можливість передати доньці порівняно невелику суму в розмірі 48 309,82 грн не видається нереальною. Обсяг офіційно підтверджених доходів і пенсійних виплат ОСОБА_7 не виключає здатності виділити таку суму з особистих заощаджень чи тимчасових внутрішньосімейних ресурсів. Така разова сума не суперечить встановленим обставинам щодо фінансового стану ОСОБА_7 і може бути пояснена акумулюванням готівкових коштів упродовж певного часу.

4.6.6.Аналіз майнового стану Відповідача-1

Враховуючи висновок щодо фінансової автономності ОСОБА_2, Суд досліджує обґрунтованість набуття Відповідачем-1 другої половини квартири АДРЕСА_13 і нежитлових приміщень № НОМЕР_5 і АДРЕСА_15 . Суд не вважає коректним в даній ситуації обрахувати сукупну вартість цих активів, оскільки щодо них задекларовані різні джерела, використанні для набуття.

Відповідно до поданої декларації за 2020 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив, що отримав заробітну плату за основним місцем роботи (джерело доходу - Національна поліція України) у розмірі 177 791 грн та заробітну плату за основним місцем роботи (джерело доходу - ДБН НПУ) у розмірі 175 804 грн. Крім того, у розділі «Грошові активи» вказав про наявність в нього готівкових коштів у розмірі 20 000 доларів США (т.2 а.с.3-4). Щодо доходів особи, з якою він спільно проживав, але не перебував у шлюбі на момент подачі декларації за 2020 рік - ОСОБА_2, ОСОБА_1 відобразив отримання заробітної плати отриманої за основним місцем роботи без зазначення розміру, вказавши «член сім`ї не надав інформацію» (т.2 а.с.3).

Згідно з декларацією за 2021 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив, що отримав від матері - ОСОБА_3 подарунок у грошовій формі у розмірі 1 804 000 грн. Зазначений подарунок у грошовій формі відображений у розділі «Видатки та правочини суб`єкта декларування», де вказано, що 11.01.2021 здійснено правочин (дарування) та ОСОБА_1 за наслідками цього правочину набув відповідне право. Того ж дня, 11.01.2021 ОСОБА_1 здійснив правочин (купівлю-продаж) нерухомого майна та набув право власності (у тому числі спільної) володіння чи користування на це майно, розмір видатку становив 1 803 150 грн (т.2 а.с.10). Відповідно до розділу «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_1 11.01.2021 придбав 50 % (частка власності) спільної часткової власності на квартиру вартістю 3 606 299 грн (т.2 а.с.7).

Разом з тим, отримав заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 281 807 грн (джерело доходу ДБН НПУ) та у розділі «Грошові активи» зазначив про наявність в нього готівкових коштів у розмірі 25000 доларів США (т.2 а.с. 9-10).

У декларації за 2021 рік ОСОБА_1 також зазначив ОСОБА_2 особою, з якою він проживає, але не перебуває у шлюбі, не вказуючи її розмір заробітної плати, обравши позначку «член сім`ї не надав інформації» (т.2 а.с.7). Крім того, ОСОБА_1 у декларації відобразив придбання 01.03.2021 двох нежитлових приміщень, одне з яких вартістю - 36 297 грн, інше 30 371 грн (т.2 а.с. 8).

У 2022 році ОСОБА_1 у декларації вказав дружину ОСОБА_2, не зазначивши розмір її заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, обравши позначку «член сім`ї не надав інформацію» (т.2 а.с.17). У розділі «Доходи, у тому числі подарунки» ОСОБА_1 відобразив заробітну плату, отриману ним у 2022 році за основним місцем роботи у розмірі 731 558 грн з джерелом доходу - ДБН НПУ (т.2 а.с.17). У розділі «Грошові активи» ОСОБА_1 відображає, що у 2022 році він мав на 15000 доларів США більше грошових коштів ніж в 2021, зазначивши про перебування у його власності 40000 доларів США (т.2 а.с.17).

Відповідно до декларації за 2023 рік ОСОБА_1 у розділі «Доходи, у тому числі подарунки» отримав заробітну плату отриману за основним місцем роботи у розмірі 280 024 грн з джерелом доходу - ДБН НПУ та 409 109 грн з джерелом доходу НПУ (т.2 а.с.25). Також ОСОБА_1 в цьому розділі відобразив соціальні виплати на дитину, отримані його дружиною ОСОБА_2 без зазначення їх розміру («член сім`ї не надав інформацію»). У розділі «Грошові активи» ОСОБА_1 уточнив, що його власності перебуває 55000 доларів США (т.2 а.с.25). Придбаний ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль марки Land Rover Discovery, 2013 року, зазначений у декларації за 2023 рік у розділі «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», вартістю 385 601 грн, із уточненням про інше право користування ним (т.2 а.с.24).

Державна податкова служба України на лист НАЗК від 24.04.2024 № 282-01/2660-24 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідно до якого ОСОБА_1 (т.2 а.с.171-173):

-за 2021 рік отримав дохід у розмірі 281 807,47 грн (чистий дохід - 231082,13 грн);

-за 2022 рік отримав дохід у розмірі 731 558,23 грн (чистий дохід - 599877,75 грн);

-за 2023 рік отримав дохід у розмірі 689 132,09 грн (чистий дохід - 565088,30 грн).

Згідно з наданими виписками АТ КБ «ПриватБанк» по банківським рахункам ОСОБА_1

-за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 витратив на життєві потреби 31 229,50 грн (т.4 а.с.94-98), зняв готівкою 251 400 грн (т.4 а.с.99-100);

-за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 витратив на життєві потреби 98 963,11 грн (т.4 а.с.101-114), зняв готівкою 644 700 грн (т.4 а.с.115-117);

-за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 витратив на життєві потреби 137 683,69 грн (т.4 а.с.118-127), зняв готівкою 653 200 грн (т.4 а.с.128-130).

Усього за період з 2021 року по 2023 (включно) ОСОБА_1 зняв готівкою 1 549 300 грн.

Підтверджені витрати Відповідача-1 згідно з Випискою за договором за період з 01.01.2020 по 11.01.2021 (до дати набуття квартири) становили 28 114,48 грн та знято готівкою 152 600 грн (т.3 а.с.151-170)

Підтверджені витрати Відповідача-1 згідно з випискою за договором за період з 01.01.2020 по 01.03.2021 (до дати набуття комірок) становили 43 332,89 грн та знято готівкою 181 100 грн.

Відповідач-1 01.03.2021 придбав два нежитлових приміщення (місцезнаходження: вул. Іллєнка Юрія, 51Б), а саме: приміщення № 88 загальною площею 4,9 м2, реєстраційний номер: 1125431680000, вартістю 36 296,85 грн та № 85 загальною площею 4,1 м2, реєстраційний номер: 1125354880000, вартістю 30 370,83 грн. Тобто в загальній сумі ОСОБА_1 для придбання комірок витратив 66 667,68 грн.

Згідно з декларацією за 2020 рік ОСОБА_1 отримав 177 791 грн та 175 804 грн заробітної плати (у сумі 353 595 грн), а також володів готівковими коштами в розмірі 20 000 дол. США. Станом на 01.03.2021, до дати придбання нежитлових приміщень, підтверджені витрати та знята готівка не перевищували суми належних ОСОБА_1 грошових коштів, які він мав змогу акумулювати для придбання цих об`єктів. З огляду на вартість цих об`єктів, порівняно зі значним розміром офіційних доходів та задекларованих коштів, витрати на купівлю «комірок» є пропорційними та обґрунтованими. Таким чином, придбання вказаних нежитлових приміщень можливо було здійснити за рахунок коштів, походження яких офіційно підтверджене - заробітна плата та готівкові заощадження.

Суду очевидно, що комірки не лише придбані за законні доходи ОСОБА_16, яких було більше ніж достатньо для цього, вони також відображені ним в декларації. Це з урахуванням суми, яка не досягає порогу цивільної конфіскації, повністю відхиляє аргумент Позивача як про необґрунтованість цих активів, так і підхід щодо врахування їх вартості у сукупну вартість активів, щодо яких Позивач стверджує про необґрунтованість.

Отже, Суд має дослідити законність набуття ОСОБА_1 частини квартири, оскільки 1) із його декларації вбачається неможливість придбання цього активу з одночасним зазначенням про отримання подарунку, 2) вартість цього активу підпадає під поріг цивільної конфіскації.

Як відображено в деклараціях ОСОБА_1 придбання своєї частини квартири він здійснив за рахунок грошових коштів, які йому подарувала мати в сумі 1 804 000 грн. Тому з метою встановлення законності походження цих грошових коштів і вирішення питання про можливу необґрунтованість придбання цього активу, необхідно дослідити майновий стан і реальність існування у матері ОСОБА_1 спроможності подарувати своєму сину таку суму грошових коштів.

4.6.7.Аналіз майнового стану матері Відповідача-1 ОСОБА_3

Батько відповідача-1 - ОСОБА_17 за період з 1998 року по 2018 (включно) отримав 533 941,15 грн («чистий» дохід - 452 305, 65 грн) (т.2 а.с.146-154). Він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати Відповідача-1 - ОСОБА_3 з 1998 року по 2020 рік (включно) отримала дохід у розмірі 1 037 401,05 грн («чистий» дохід - 903 019,07 грн) (т.2 а.с.209).

Згідно з виписками з АТ КБ «ПриватБанк» по банківським рахункам ОСОБА_3 :

-за період з 01.01.2013 по 31.12.2018 витратила усього 353 154,9 грн з надходжень у розмірі 353 194,78 грн, з яких з 20.07.2013 по 26.12.2018 знято готівкою 314 260,00 грн (т.3 а.с.181-191; 192-207; 208-215);

-за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 отримала 137 955,5 грн зарахувань на картку, з яких витрачено 133 938,35 грн (знято готівкою 68 500 грн);

-за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на картку зараховано 245 865,62 грн, з яких витрачено 241 356,36 грн (знято готівкою - 81 100 грн);

Крім того, згідно інформації з АТ «БАНК СІЧ» 22.02.2020 ОСОБА_3 здійснила операцію без відкриття рахунку, транзакцію на суму 587,35 грн (т.3 а.с.269).

За таких обставин станом на час набуття квартири ОСОБА_3 могла володіти грошовими коштами в сумі 463 860 грн офіційно отриманих доходів (сума знятої готівки за весь час). Наявність грошових коштів у сумі, що у двічі перевищує офіційно отриманий дохід, про яку у декларації вказав ОСОБА_1 як подарунок від матері, не відображена в жодних офіційних базах даних. Отже, Суд досліджує та аналізує доводи учасників на предмет можливості володіння ОСОБА_3 відповідною сумою грошових коштів і дарування її Відповідачу-1.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що подаровані нею сину грошові кошти у сумі 65000 доларів США для придбання квартири - це накопичені з чоловіком грошові кошти, які вони заощаджували з різних джерел, в тому числі від здачі в оренду квартири її рідної сестри. Квартиру сестри здавала в оренду з 2004 року за 400 доларів США в місяць. Станом на 2008 рік в них з чоловіком були заощадження у сумі 45000 доларів США. Договори про оренду квартири оформлювала вона, а грошові кошти отримував її чоловік. Комунальні послуги за квартиру також сплачував її чоловік. З 2015 року вона отримувала грошові кошти від здачі в оренду другої квартири, яка залишилася їй після смерті батьків. Крім того, так як вона працювала медичною сестрою, то також мала додатковий заробіток, який відкладала. ОСОБА_3 повідомила, що станом на 2019 рік у неї з чоловіком було заощаджено 73 тисячі доларів США. Після смерті її чоловіка - ОСОБА_17 вона отримала у спадок від нього автомобіль, квартиру та ці грошові кошти, про які під час оформлення спадщини нотаріус не повідомлявся.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_18 є її племінником та хрещеним сином. Вона виїхала з України у 2000 році до Канади. Свою квартиру по довіреності з 2000 року віддала в управління своїй сестрі (матері ОСОБА_1 ). Грошові кошти від здачі в оренду її квартири ОСОБА_3 відкладала та через деякий час їх використала на придбання квартири своєму сину - ОСОБА_1 . Довіреність вона надала як тільки покинула Україну та після цього ще декілька разів; останній раз, коли померла їх мати, вона надала довіреність на десять років. Таким чином, ОСОБА_3 могла весь час керувати (розпоряджатися) її квартирою. Грошові кошти, отримані від здачі в оренду квартири, вона дозволила використати на придбання квартири для ОСОБА_1 . Йому необхідно було 65000 доларів США. Враховуючи місцерозташування квартири, то вартість оренди досягає 500 доларів США. В неї є дочка, яка також переїхала жити в Канаду . Дочка мала свій власний бізнес, могла сама себе забезпечувати, тому в них не було необхідності отримувати грошові кошти за оренду цієї квартири. Крім того, сестра доглядала за їх батьками. На даний час квартиру продовжують здавати в оренду та відкладати грошові кошти на придбання квартири молодшому сину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що коли її син почав зустрічатися з дівчиною, він захотів жити окремо від неї. Син шукав квартиру в тому ж районі, оскільки звик до нього і недалеко працював у фірми, яка займалася будівництвом. Син працював виконробом. Під час спілкування з власницею квартири вона дізналася, що з квартири виїжджають попередні орендарі. Вони домовилися, що син подивиться квартиру та вирішить з приводу оренди. Квартира була двокімнатна і знаходилася в будинку, в якому вона проживала на 8-му поверсі. Оскільки вона спілкувалася з власницею ( ОСОБА_20 ), то неодноразово бувала в цій квартирі. Після проведеного ремонту син почав проживати у квартирі. Хто саме займався ремонтом їй не відомо. Винаймали житло, починаючи з кінця 2011 по кінець 2014 року. Вартість оренди на той час була 400 доларів США, але вони домовилися за 350 доларів США в місяць та сплату орендарем комунальних послуг. Домовилися по телефону з власницею квартири про розрахунок у доларах. Розраховувався за оренду квартири її син. Забирав грошові кошти ОСОБА_1, він займався цією квартирою. Квартира здавалася в оренду весь час, після того, як дочка власниці також поїхала закордон (з початку 2000 років). Договір оренди вони не укладали. Після того, як її син розійшовся з дівчиною, відпала потреба в оренді житла і вони знову почали проживати разом. На даний час квартиру продовжують здавати в оренду.

На підтвердження позиції про заощадження значної суми грошових коштів від здачі квартири ОСОБА_4 впродовж тривалого терміну (починаючи з 2004 року), завдяки чому ОСОБА_3 накопичила значну суму (73 тисяч дол США), представник Відповідача-1 долучив до матеріалів справи довіреність ОСОБА_4, видану 08.01.2014. Цією довіреністю вона уповноважила ОСОБА_3 користуватися, управляти, здавати в оренду (без права продажу) належного їй майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, а також представляти інтереси у відомих представнику банківських установах та розпоряджатися відкритими на ім`я ОСОБА_4 рахунками. Довіреність видана строком на 10 (десять) років до 08.01.2024 (т.5 а.с.124). Також долучено копію договору оренди квартири від 11.10.2014 (т.5 а.с.126). У ньому зазначено, що договір дійсний до 11.10.2015.

Суд звертає увагу, що довіреностей до 08.01.2014 Суду не представлено, хоча їх отримання не мало б становити для представників Відповідача-1 жодної проблеми. Строк дії представленого договору оренди становить лише 1 рік (до 11.10.2015). Інших договорів чи додаткових угод до 2011 року або після 11.10.2015 не надано, тому не зрозуміло, чи проживав хтось в квартирі в цей період, на яких умовах відбувалася оплата і чи відбувалася вона взагалі. Таким чином, надана копія договору від 11.10.2014 не підтверджує, що квартира безперервно здавалася в оренду упродовж 20 років. Він лише свідчить про оренду в конкретний річний проміжок (2014-2015).

Разом з тим, з банківських виписок вбачається, що з січня 2019 до моменту набуття активу є значна кількість комунальних платежів, декілька з яких і з зазначенням адреси по АДРЕСА_11 . Так, 23.07.2019 здійснено платіж через додаток Приват24 на суму 225,4 грн за користування електроенергією, крім цього 29.09.2019, 24.11.2019, 23.02.2020, 26.04.2020 здійснено аналогічні платежі на загальну суму 783,04 грн (т.3 а.с.139, 137, 135). Це може вказувати на те, що ОСОБА_3 дійсно фактично управляла цією квартирою, що узгоджується з її показаннями про передачу їй повноважень від ОСОБА_4 . Проте сама по собі наявність оплат за комунальні послуги не є підтвердженням отримання ОСОБА_3 доходу від оренди цієї квартири, оскільки відсутні докази про регулярні надходження коштів від орендарів саме їй.

Крім того, аналіз показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 свідчить про певні розбіжності та неузгодженості. Зі слів ОСОБА_4, оренда тривала майже безперервно з 2000 року, коли вона виїхала до Канади, а сестра, мати ОСОБА_1, мала всі повноваження на управління квартирою і нібито заощадила значні суми з орендної плати (до 500 доларів США щомісяця). Натомість свідок ОСОБА_6 зауважила, що її син винаймав цю квартиру з кінця 2011 по кінець 2014 року за 350-400 доларів США на місяць плюс комунальні послуги. Так само у показаннях свідків наявний різний опис того, хто саме систематично отримував кошти від орендарів: за словами ОСОБА_4, цим займалася її сестра (мати ОСОБА_21 ), яка і накопичила велику суму, тоді як зі слів ОСОБА_6 випливає, що принаймні у 2011-2014 роках гроші за оренду забирав безпосередньо ОСОБА_1 і саме він «займався» квартирою. Такі розбіжності та неузгодженість у показаннях свідків свідчать про певну сформовану версію, яку представлено Відповідачем-1 на підтвердження законності придбання спірного активу.

Із банківських виписок видно, що ОСОБА_3 щомісячно отримувала матеріальну допомогу від благодійного фонду розвитку Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова», зокрема 02.12.2019 отримала 2576 грн (двома транзакціями), 23.12.2019 - 1529,5 грн, 24.12.2019 - 1046,5 грн (т.3, а.с.139). Згідно з наявними відомостями ОСОБА_3 отримала всього з 01.01.2019 по 11.01.2021 таких нарахувань від благодійного фонду на загальну суму 131 849,25 грн (т.3 а.с.125 - 127; 129 - 146). Особи, які мають стабільний чи значний додатковий дохід (приміром, від безперервної здачі в оренду нерухомості у місті Києві, що, за твердженнями свідків, могло приносити 400-500 доларів США щомісяця), зазвичай не потребують систематичної матеріальної підтримки з боку благодійної установи. Отримання ОСОБА_3 такої допомоги не узгоджується з версією про те, що вона мала накопичені десятки тисяч доларів США від оренди квартири та мала можливість профінансувати придбання квартири синові в розмірі 65 000 доларів США.

Окрім того, відповідач та свідки не надали жодних детальних розрахунків чи документальних підтверджень, що могли б засвідчити реальні обсяги щомісячних надходжень від оренди квартири, тривалість цієї оренди, зміни вартості оренди в різні роки тощо. Відсутність такої інформації унеможливлює точне визначення суми, яку ОСОБА_3 могла фактично заощадити внаслідок орендних платежів. За таких обставин Суд позбавлений можливості перевірити реальність та обґрунтованість тверджень відповідача щодо накопичення значного капіталу саме завдяки згаданій квартирі.

Суд також звертає увагу, що до матеріалів справи не надано жодних податкових або бухгалтерських документів, які б свідчили про офіційну сплату податків від орендної діяльності чи регулярне надходження відповідних коштів на банківський рахунок ОСОБА_4 або ОСОБА_3 . З урахуванням наведеного, твердження про накопичення значної суми коштів (65000 доларів США) суттєво за рахунок орендної плати за квартиру ОСОБА_4 базується переважно на усних показаннях.

Крім того, свідок ОСОБА_3 стверджує, що після смерті її чоловіка станом на 2019 рік в неї залишилося від нього 73 тисячі доларів США, які вони разом заощадили. Ці кошти фактично входять до складу спадщини, оскільки йдеться про спільне майно подружжя, половина якого мала належати померлому чоловікові. За нормами спадкового законодавства України така спадщина повинна була бути належним чином оформлена у нотаріуса з відкриттям спадкової справи, а право на неї мають всі спадкоємці однієї черги - мати Відповідача-1, сам Відповідач-1 і його брат. Однак, Суду не представлено відомостей, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_17 ці гроші не включалися в спадкову масу, не переходили у спадок у відповідних частинах.

В судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_1 не є єдиною дитиною в сім`ї, у нього є молодший брат. Постає логічне запитання, чому за такої значної суми заощаджень, накопичених від оренди нерухомості та іншої діяльності спільно з чоловіком, мати повністю спрямовує їх на придбання житла саме для старшого сина. Зазвичай батьки намагаються забезпечити інтереси всіх дітей або принаймні справедливо розподіляти між ними сімейне майно чи накопичення. Відповідач-1 і свідки не навели переконливих пояснень щодо вибіркового спрямування всієї суми саме старшому синові.

Ці обставини у поєднанні з іншими неточностями та суперечностями в показаннях свідків, ставлять під сумнів версію про накопичення та передання ОСОБА_3 усього сімейного капіталу на купівлю квартири саме для ОСОБА_1 .

Суду не представлені жодні сліди отриманих грошових коштів, які за твердженням Відповідача-1 і свідків, були подаровані ОСОБА_1 його матір`ю і спрямовані на купівлю квартири. Суд бере до уваги, що у ОСОБА_3 не було законодавчого обов`язку відображати всі свої доходи. Проте, в питанні цивільної конфіскації законодавець орієнтує правозастосування на дослідження саме «законних доходів», які в свою чергу є доходами, отриманими із законних джерел зі сплатою передбачених законом податків і зборів та/або офіційно відображеними в передбачених законом базах даних. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. І Відповідач-1, який все своє професійне життя присвятив службі в поліції і був публічним службовцем і, за словами свідка ОСОБА_6, забирав плату за оренду квартири ОСОБА_22, мав про це знати.

Слід підкреслити, що за наслідками оцінки позицій ОСОБА_2 і ОСОБА_3, становище яких на перший погляд є аналогічним (обидві не мали обов`язку декларувати свої доходи і стверджували про неофіційні джерела заробітку, які спрямували на купівлю квартири), Суд дійшов до різних висновків. Це обумовлено тим, що:

- офіційні доходи ОСОБА_2 лише в невеликій частині не покривали здійснені на купівлю нерухомості витрати, в той час як подарунок, який за версією Відповідача-1, зроблений ОСОБА_3, більш ніж вдвічі перевищує її підтверджений дохід;

- ОСОБА_2 набувала об`єкти нерухомості для себе (що обумовлено визначенням режиму спільної часткової власності квартири), не маючи в Києві жодного житла. Водночас, ОСОБА_3 за наявності іншої квартири, якою б міг користуватися ОСОБА_1, і молодшого сина, який не має власного житла і проживає з нею, спрямовує свої накопичення на купівлю нерухомості старшому сину;

- ОСОБА_2 отримувала неофіційний дохід від роботи на підприємстві, що було зумовлено наявною на той час, хоч і незаконною практикою використання праці фізичних осіб без офіційного працевлаштування з метою уникнення суб`єктами господарювання сплати податків. В той же час отримання доходів від здачі квартири мало залишити певні сліди, адже малоймовірним вбачається дозвіл власника або розпорядника нерухомого майна стороннім людям проживати в квартирі без жодних умов зобов`язального характеру. Отже, на підтвердження здачі квартири і розпорядження матір`ю Відповідача отриманими грошовими коштами мало бути представлено щось більше ніж договір оренди на один рік;

- ОСОБА_2 більше 70 відсотків своїх офіційних доходів знімала в готівковій формі, її підтверджені витрати на час набуття квартири становлять досить незначну частину її офіційних доходів, в той час, як ОСОБА_3, стверджуючи у показаннях про міцне матеріальне становище, щомісяця отримувала матеріальну допомогу, що вбачається із аналізу руху по її банківським рахункам.

Отже версії Відповідача-1 не вистачає достовірності.

З іншого боку, Відповідач-1 тривалий час був суб`єктом декларування і безумовно усвідомлював потенційні наслідки придбання дороговартісного майна за відсутності достатніх доходів для цього. Суд вважає, що маючи статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, недостатньо просто відобразити в декларації необхідну грошову суму як подарунок від близької особи перед набуттям активу. В цьому випадку суб`єкт декларування має бути готовий пояснити можливість такого подарунку у дарувальника і нести відповідальність за законність грошових коштів, які він приймає в дарунок і витрачає на актив. Користуючись статусом особи, уповноваженої на виконання функцій держави, маючи відповідні права, обов`язки і гарантії, такий суб`єкт має погоджуватися з певними обмеженнями, в тому числі з тими, яких не було на момент його набуття, якщо вони є адекватними і релевантними цьому статусу.

З огляду на викладене, Суд констатує, що одних лише показань Відповідача-1, його матері та родичів не достатньо для підтвердження наявності у ОСОБА_3 достатнього фінансового ресурсу, щоб подарувати синові названу суму грошей. Таким чином, Суд визнає недоведеним факт законного походження 1?804?000 грн, начебто подарованих ОСОБА_1 матір`ю, та дійшов висновку про необґрунтованість активу - квартири АДРЕСА_7 .

4.6.8.Аналіз майнового стану відповідачів на момент придбання автомобіля

07.11.2023 ОСОБА_2 придбала автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 .

Мотиви, викладені у пункті 4.6.3 цього рішення, ведуть до висновку, що автомобіль, придбаний у листопаді 2023 році, повинен оцінюватися з урахуванням актуального фінансового стану відповідачів саме на час його набуття, без поєднання з можливостями придбання інших активів у попередні періоди. Наявна різниця у часі придбання активів та змінюваність доходів відповідачів обумовлюють з`ясування наявності достатніх законних доходів на момент кожної окремої покупки. Оцінка вартості автомобіля, придбаного у змінених фінансових умовах, не повинна здійснюватися шляхом сумування з вартістю іншого майна (квартири і комірок), оскільки це призводить до викривлення фактичної фінансової спроможності суб`єкта. Предметом доказування в даній категорії справ є законність джерел коштів на конкретний актив, а не сукупна вартість усіх придбань.

Відповідач-2 після набуття квартири і комірок у січні 2021 року до листопада 2023 року отримала 308 490,88 грн у 2021 році (за вирахуванням витрачених коштів, зокрема 20.07.2021 на купівлю третьої комірки за 40 258,18 грн), не менше 386 502,44 у 2022 році та 19 780 грн за 10 місяців 2023 року. Всього з моменту купівлі квартири до моменту придбання машини Відповідач-2 отримала 714 773,32 грн.

Відповідач-1, не витративши у 2021 році грошові кошти на придбання квартири, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022 рік вказав заробітну плату, отриману ним у 2022 році за основним місцем роботи у розмірі 731 558 грн з джерелом доходу - ДБН НПУ і заощадження в розмірі 40000 доларів США (т.2 а.с.17). Його доходи у 2023 році (заробітна плата) склали 689,133 грн (т.2 а.с.25)

На момент купівлі автомобіля Відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, мали спільну дитину, Відповідач-2 перебувала у декретній відпустці. Отже, на відміну від купівлі квартири, де Суд пристав на позицію Відповідача-2 про набуття за її особисті кошти, Суд вважає, що машина придбана за спільні кошти Відповідачів. Це зумовлено тим, що у 2021 році Відповідач-2 здійснила значні витрати на придбання частини квартири та комірок, що фактично "обнулило" її заощадження на той час. Таким чином, подальші накопичення грошових коштів могли формуватися виключно з доходів, отриманих після придбання цих активів. Отже, розглядаючи цю справу і досліджуючи обґрунтування джерел походження коштів для придбання транспортного засобу, Суд керується індивідуальним підходом до оцінки цього активу - транспортного засобу, враховуючи фінансовий стан ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (як подружжя) на час його набуття. Основною метою є встановлення реальної можливості подружжя законно накопичити відповідні кошти для кожної конкретної покупки.

Хоча підрахувати точний майновий стан подружжя на момент набуття транспортного засобу неможливо з огляду на об`єктивні чинники, які полягають зокрема у нерозкритті відповідачами даних щодо усіх їх витрат, здійснених протягом тривалого періоду, на переконання Суду, рівень фінансового забезпечення сім`ї дозволяв Відповідачам самостійно (без залучення суттєвих доходів чи запозичень з інших джерел) придбати транспортний засіб.

Підтверджені витрати відповідачів за 2022-2023 роки (окрім зняття готівки, призначення якої невідоме) становлять сукупно ? 508,000 грн. З урахуванням підтверджених витрат, сукупна грошова маса, яку відповідачі могли спрямувати на придбання автомобіля, становить 714 773,32 грн + 562 878 (доходи ОСОБА_1 за 2022 рік після вирахування сплачених податків) + 565 089 (доходи ОСОБА_1 за 2023 після вирахування сплачених податків) = 1 842 740,32 грн.

Прості арифметичні розрахунки свідчать, що законних доходів як відповідачів спільно, так і самого Відповідача-1 вистачає на придбання автомобіля LAND ROVER DISCOVERY, 2013 року випуску, щодо якого Позивач стверджує про необґрунтованість, незалежно від того, яку із трьох наданих Позивачем цифр для визначення його вартості взяти за основу (ціна, зазначена в оголошенні (т.2 а.с.126), в договорі (т.4 а.с.251-252), чи визначена експертною установою (т.2 а.с.142).

З урахуванням викладеного, подружжя відповідачів станом на 07.11.2023 мало достатні фінансові спроможності для набуття транспортного засобу LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю від 385 600, 99 грн до 684 723,96 грн.

5.Стандарт доказування

5.1.Відповідно до частини четвертої статті 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з доказами іншої сторони. Таким чином, у даній категорії справ застосовується стандарт доказування "переваги більш вагомих доказів" (preponderance of the evidence), що передбачає необхідність доведення факту з імовірністю його існування більшою, ніж протилежна.

5.2.Використаний у національній правовій системі термін "більша переконливість доказів" означає наявність розумних підстав вважати, що певний факт скоріше мав місце, ніж ні. Зазначений стандарт доказування вимагає від суду порівняти сукупність доказів, наданих позивачем і відповідачем, та визначити, чия доказова база є більш вагомою та переконливою. При чому у концепції більшої переконливості доказів оцінці підлягають не лише докази в класичному розумінні - письмові, речові, електронні докази, висновки експертів і показання свідків, а й послідовність, логічній і правдоподібність (неправдоподібність) доводів сторін, якими вони оперують при поясненні змісту тих чи інших доказів і їх значення для вирішення спору. Як доказування зв`язку суб`єкта декларування з активом (ствердження чи заперечення способу набуття), так і доказування необґрунтованості активу за вартісним критерієм, у кінцевому рахунку може зводитись не тільки і не стільки до надання кожною з протилежних сторін своєї сукупності доказів на підтвердження своєї позиції, які суд має зважити (співставити), і визначити ту сторону, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони, скільки до співставлення версій сторін, пояснення ними фактів, встановлених на підставі загальної сукупності доказів, наданих суду. Вирішення судом питання «переваги більш вагомих доказів» або «балансу імовірностей» в такому випадку може трансформуватися в питання - яка з протилежних версій сторін видається більш переконливою (правдоподібною) і такою, що заслуговує на довіру.

5.3.Згідно зі статтею 12 ЦПК України принцип змагальності покладає на сторони обов`язок надання доказів для підтвердження своїх вимог чи заперечень. Водночас цей принцип не зобов`язує суд автоматично вважати доведеними факти, на які посилається сторона, без належного їх підтвердження. Судова практика Верховного Суду підтверджує, що у таких справах важливим є не лише подання достатньої кількості доказів, але й забезпечення їх належності, допустимості, достовірності, в щодо сукупності доказів - логічності, достатності та взаємного зв`язку.

5.4.При дослідженні матеріалів справи Суд встановив, що версія Позивача у сукупності з наданими доказами відповідає стандарту більшої переконливості стосовно квартири АДРЕСА_7, загальною площею 73,4 кв м. Зокрема, під час судового розгляду підтверджено позицію Позивача про наявність зв`язку спірного активу та необґрунтованість його набуття. Відповідач-1 та його представники, у свою чергу, не надав достатніх та переконливих доказів для спростування доводів позивача щодо необґрунтованості набуття цього активу, хоча сукупність представлених ним доказів є значною. Спробам довести версію про подарунок матір`ю особі, уповноваженої на виконання функцій держави, значної грошової суми, на думку Суду, не вистачило логічності, послідовності, достовірності і підтвердження.

5.5.Щодо іншої частини квартири та трьох комірок, власником яких є дружина суб`єкта декларування - Відповідач-2, то її версія у сукупності з наданими доказами вбачається більш переконливою для висновку про те, що вони придбані нею, хоч і за умов декларування її як особи, з якою суб`єкт декларування спільно проживає, однак за її особисті кошти. Позиції Позивача в доведенні необґрунтованості об`єктів нерухомого майна, належних Відповідачу-2, не вистачило ґрунтовності і пов`язаності з конкретними фактами, щоб дало Суду можливість дійти висновку, що вони придбані або за дорученням Відповідача-1 або за його грошові кошти.

5.6.Стверджуючи про необґрунтованість автомобіля LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 Позивач обрав некоректний спосіб обрахунку, що очевидно шкодить його версії.

6.Висновки суду

-актив - квартири АДРЕСА_7 (реєстраційний номер: 1068376980000), вартістю 1 803 150 грн, що на праві власності належить ОСОБА_2, не є необґрунтованим активом;

-актив - нежитлове приміщення № 69 площею 3,3 кв м у будинку АДРЕСА_2, вартістю 26 313,61 грн, що на праві власності належить ОСОБА_2, не є необгрунтованим активом;

-актив - нежитлове приміщення № 72 площею 5,2 кв м у будинку АДРЕСА_2, вартістю 38 554,10 грн, що на праві власності належить ОСОБА_2, не є необґрунтованим активом;

-актив - нежитлове приміщення №109 площею 7,1 кв м у будинку АДРЕСА_2, вартістю 48 309,82 грн, що на праві власності належить ОСОБА_2, не є необґрунтованим активом;

-актив - квартири АДРЕСА_7 (реєстраційний номер: 1068376980000), вартістю 1 803 150 грн, що на праві власності належить ОСОБА_1, є необґрунтованим активом;

-актив - нежитлове приміщення № 85 площею 4,1 кв м у будинку АДРЕСА_2, вартістю 30 370,83 грн, що на праві власності належить ОСОБА_1,, не є необґрунтованим активом;

-актив - нежитлове приміщення № 88 площею 4,9 кв м у будинку АДРЕСА_2, вартістю 36 296,85 грн, що на праві власності належить ОСОБА_1, не є необґрунтованим активом;

-автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1, вартістю 684 723,96 грн, що належить ОСОБА_2, не є необґрунтованим активом.

Конструкція статті 292 ЦПК України містить чіткі наслідки визнання активів необґрунтованими та варіанти їх стягнення в дохід держави:

(і) стягнення безпосередньо активів, визнаних судом необґрунтованими;

(іі) стягнення частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою;

(ііі) стягнення вартості частини активів відповідача, яка визнана необґрунтованою у разі неможливості її виділення.

Зазначені норми орієнтують суд на стягнення самого активу (його частини) у разі визнання його необґрунтованим. Неможливість виділення частини активу у разі його неподільності передбачає можливість стягнення його вартості. В цій справі необґрунтованим активом є частка Відповідача-1 в квартирі АДРЕСА_7, яка становить її частину. Суд, керуючись принципами справедливості, розумності та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, враховує також права іншого співвласника цього об`єкта - ОСОБА_2, яка як встановлено Судом, придбала другу частку цієї квартири за свої особисті кошти. Як вбачається з матеріалів справи в цій квартирі на даний час зареєстровані та фактично проживають малолітні діти. Примусове стягнення частки у спільному майні може створити труднощі для іншого законного власника та малолітніх дітей, зокрема призвести до обмеження їхнього права користування майном, ускладнення умов проживання або виникнення спорів щодо подальшого розпорядження активом. Тому Суд визнає доцільним застосування альтернативного способу виконання рішення - стягнення вартості частини активу. Такий підхід узгоджується з положеннями частини 3 статті 292 ЦПК України, яка дозволяє звернути стягнення на інші активи відповідача або зобов`язати його сплатити грошовий еквівалент необґрунтованих активів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів Відповідача-1, акцентуючи на питанні пропорційності втручання в його право власності.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права згідно з європейськими стандартами, що забезпечують право кожного на справедливий судовий розгляд. Хоча право володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 41 Конституції України, визнається фундаментальним, воно не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням. Обмеження права власності має бути спрямоване на досягнення законної мети із застосуванням засобів, які є пропорційними поставленій меті. Важливо забезпечити справедливий баланс між суспільними інтересами та захистом фундаментальних прав особи.

У цьому контексті національна процедура визнання активів необґрунтованими та їх звернення у дохід держави, відповідно до статті 1 Протоколу № 1, не лише формально "передбачена законом" і узгоджується з внутрішнім законодавством України, але й є достатньо доступною, точною та передбачуваною у своєму застосуванні. Законодавство України передбачає норми, спрямовані на забезпечення мінімальних процесуальних гарантій, що захищають від свавільного втручання органів державної влади у право власності.

Слід зазначити, що закон захищає лише право власності, яке набуте правомірно. Це випливає з частини 2 статті 328 та пункту 12 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України. Якщо суд визнає активи необґрунтованими, це свідчить про їх неправомірне набуття й стає підставою для припинення права власності на таке майно. Припинення права власності на активи, щодо яких суд дійшов висновку про необґрунтованість, і стягнення їх в дохід держави відповідає інтересам суспільства, оскільки сприяє дотриманню процедур прозорості діяльності публічних осіб.

9. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

9.1. Щодо судового збору

Відповідно до пункту 17 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

9.2. Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи

Частиною 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Як вбачається з матеріалів справи представниками відповідачів і третіх осіб були подані відповідні заяви по суті, які не містили у собі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (Постанова ВС від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18).

Клопотань про відшкодування витрат про відшкодування витрат протягом розгляду не заявлено

9.3. Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Клопотань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу учасниками протягом розгляду не заявлено.

10. Заходи забезпечення позову

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.07.2024 у справі № 991/6104/24 заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем`яки І.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено та накладено арешт на майно:

-квартиру (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), загальною площею 73,4 м2, реєстраційний номер: 1068376980000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_20, прим. 69, м. Київ), загальною площею 3,3 м2, реєстраційний номер: 1126256380000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_20, прим. 72, м. Київ), загальною площею 5,2 м2, реєстраційний номер: 1126042980000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_20, прим. 109, м. Київ), загальною площею 7,1 м2, реєстраційний номер: 1121108080000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_20, прим. 88, м. Київ), загальною площею 4,9 м2, реєстраційний номер: 1125431680000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_20, прим. 85, м. Київ), загальною площею 4,1 м2, реєстраційний номер: 1125354880000;

-автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).

З огляду на ухвалення рішення про часткове задоволення позову в частині визнання необґрунтованою квартири, яка належить ОСОБА_1, та стягнення в дохід держави її вартості, захід забезпечення позову - арешт на цю квартиру до виконання рішення суду не підлягає скасуванню. Арешт, накладений на нежитлові приміщення та автомобіль, необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 259, 263-266, 268, 273, 290-292 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати квартири АДРЕСА_7 (реєстраційний номер реєстраційний номер: 1068376980000), яка належить ОСОБА_1 на праві власності, необґрунтованим активом.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість частини квартири, що складає 1803150 (один мільйон вісімсот три тисячі сто п`ятдесят) грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Скасувати арешт, накладений на:

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_17 ), загальною площею 3,3 м2, реєстраційний номер: 1126256380000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), загальною площею 5,2 м2, реєстраційний номер: 1126042980000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), загальною площею 7,1 м2, реєстраційний номер: 1121108080000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), загальною площею 4,9 м2, реєстраційний номер: 1125431680000;

-нежитлове приміщення (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ), загальною площею 4,1 м2, реєстраційний номер: 1125354880000;

-автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, 2013 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 .

6. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 4) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Держава України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи: 45252419).

Відповідач-1: ОСОБА_1, адреса проживання - АДРЕСА_18, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6

Відповідач-2: ОСОБА_2, адреса проживання - АДРЕСА_18, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7,

Третя особа: Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Головуючи суддя Віра МИХАЙЛЕНКО

Судді Сергій МОЙСАК

Тимур ХАМЗІН

1 Тобто протягом 14 місяців ОСОБА_2. потенційно могла отримала від ОСОБА_9 1120 доларів США (за умови систематичності і незмінності періодичності занять).