Document No. 125836190

справа № 991/9656/24

провадження №11-сс/991/74/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

17 вересня 2024 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) скеровано до Вищого антикорупційного суду погоджене прокурором САП клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) прообрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, вказано на відсутність підстав для твердження, що органом досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_10 у спосіб, передбачений цим КПК для вручення повідомлень, а також що останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор САП звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 14 січня 2025 року та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не оспорюючи висновки слідчого судді в частині того, що повідомлення про підозру складене у відповідності до вимог КПК, в обґрунтування апеляційної скарги прокурор наводив наступні доводи.

Не погоджуючись з висновком слідчого судді про те, що «вручення 25 січня 2024 року повідомлення про підозру представнику ОСББ «Валмакс» як за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4, для передачі останньому, не узгоджується із завданнями кримінального провадження, оскільки вказані квартири з 18 лютого 2023 року вибули з власності ОСОБА_10, про що було відомо стороні обвинувачення», прокурор вказував, що стороною обвинувачення не оспорювався факт «юридичного» відчуження вказаних квартир. Однак, в клопотанні чітко зазначалось про те, що зазначені квартири відчужені ОСОБА_10 01 вересня 2020 року своїй дружині ОСОБА_11, а 18 лютого 2023 відчужені у власність рідній тітці ОСОБА_10 - ОСОБА_12, тому формальна зміна власників у даному випадку жодним чином не свідчить про припинення проживання ОСОБА_10 за вказаною адресою. Крім того, слідством не встановлено факти проживання за вказаною адресою інших осіб окрім ОСОБА_10 та його сім`ї.

Вказувано на суперечливість висновку слідчого судді, відповідно до якого вручення Одеській міській раді повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_10 не відповідає вимогам ч.2 ст.135 КПК, вважав вказаний захід дієвим, оскільки особі як депутату міської ради станом на 25 січня 2024 року вжито заходи безпосередньо за місцем здійснення його повноважень депутата та скеровано на його електронні адреси.

Також, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що ним не враховується «направлення 25 січня 2024 року ОСОБА_10, як додатковий захід, повідомлення про підозру на месенджер «Viber» за номером телефону НОМЕР_1, оскільки наразі відсутні достатні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_10 користується вказаним номером телефону, або користувався станом на 25 січня 2024 року, в матеріалах справи немає будь-яких відомостей з приводу того, що абонентський номер НОМЕР_1 є номером телефону ОСОБА_10 ».

Однак, слідчим суддею не взято до відома інформацію з картки Державної міграційної служби України щодо ОСОБА_10, у якій абонентський номер НОМЕР_1 зазначається як його, також в ході розгляду клопотання досліджено анкету депутата Одеської міської ради 8 скликання ОСОБА_10, у якій ним зазначено свій службовий номер НОМЕР_2 .

Таким чином, прокурор переконаний в тому, що направлення 25 січня 2024 року ОСОБА_10 в електронній формі повідомлення про підозру за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 є найбільш дієвим заходом, після якого йому і стало достеменно відомо про набуття статусу підозрюваного.

Крім того, прокурор не згоден з доводами слідчого судді про необхідність повідомлення про підозру ОСОБА_10 у передбаченому ч.7, 8 ст.135 КПК порядку у зв`язку з припиненням громадянства ОСОБА_10 та через тривале «проживання ОСОБА_10 за кордоном». У органу досудового розслідування станом на 25 січня 2024 року були відсутні будь-які дані щодо проживання особи за кордоном, а також відсутні дані на території якої держави на вказаний час він знаходився, тому зазначена норма не могла застосовуватись та виконуватись в частині повідомлення особи про підозру. Слідчий суддя залишив поза увагою, що сторона захисту повідомила сторону обвинувачення про наявність у ОСОБА_10 дозволу на проживання в Турецькій Республіці лише 26 червня 2024 року, при цьому сам факт наявності дозволу на проживання в Турецькій Республіці не створює жодних обов`язків у особи та не може достеменно свідчити про проживання саме за вказаною адресою.

Згідно з оскаржуваною ухвалою на підтвердження можливої причетності ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені судом. Саме зазначеними доказами, які є додатками до клопотання, прокурором підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри, якого 06 лютого 2024 року постановою детектива НАБУ оголошено в міжнародний розшук.

Також прокурор наводив доводи щодо наявності ризиків, передбачених п.1, 3 та 4 ч.1 ст.177 КПК, таких як: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Позиції учасників провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Захисники підозрюваного ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також, захисник підозрюваного ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 подав клопотання про закриття апеляційного провадження, яке мотивовано тим, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Інші захисники клопотання про закриття підтримали та просили задовольнити, натоміть прокурор проти нього заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив. З огляду на те, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_10, колегія суддів на підставі ч.3 ст.323, ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходила з наступного.

В обґрунтування клопотання про закриття апеляційного провадження захисник посилався на судову практику Конституційного Суду України, ККС ВС та положення ч.1 ст.309 КПК, відповідно до яких, на думку адвоката ОСОБА_8, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні. Разом з цим, ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його обранні прямо не передбачені ст.309 КПК як ухвали, які підлягають апеляційному оскарженню. В той же час, на відміну від ухвали слідчого судді про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвала про обрання підлягає апеляційному оскарженню, можливість якого хоч прямо не передбачена вказаною нормою, проте призводить до обмеження конституційних прав особи. Отже, на переконання захисника, ухвала слідчого судді про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч.6 ст.193 КПК, не передбачена положеннями ст.309 КПК, не обмежує конституційних прав ОСОБА_10, а тому не підлягає апеляційному оскарженню, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції мав закрити апеляційне провадження.

Відповідно до ч.3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ч.1 та 2 ст.309 КПК. Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Згідно з ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Системний аналіз глави 18 КПК «Запобіжні заходи» дозволяє констатувати, що законодавець, регламентуючи інститут запобіжних заходів, вживає, зокрема, термінологію «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу».

Так, у ст.177 КПК визначаються мета та підстави застосування запобіжних заходів; ст.184 та 196 КПК встановлено вимоги відповідно до клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів та ухвали про застосування запобіжних заходів; у ст.193 КПК унормовано порядок розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів; ст.194 КПК регламентує порядок застосування запобіжного заходу тощо.

Водночас, у ст.178 КПК закріплені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу; у ч.3 ст.181 КПК зазначено, що ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого; у ст.182 КПК передбачено, що у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення (ч.3); підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч.6); питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч.9).

Крім того, відповідно до ст.203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Стаття 205 КПК має назву «Виконання ухвали про обрання запобіжного заходу», а згідно з її змістом ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

За ч.6 ст.9 КПК у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК.

Отже, на переконання колегії суддів законодавець ототожнює розглядувані поняття «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», використовуючи їх як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням), про що зазначено в постанові ОП ККС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20.

Дійсно, можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті, насамперед, уникнення свавільного позбавлення свободи.

Разом з цим, Конституційний суд України в Рішенні від 13 червня 2019 року №3-208/2018(2402/18) (щодо відповідності Конституції України положень ч.2 ст.392 КПК) зазначив, що положення ст.3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з ч.1 ст.55 Конституції України зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності та швидкості процесу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п.2 ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку не лише ухвали слідчого судді про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, а й ухвали слідчого судді про обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою або відмову в його обранні, що в свою чергу з одного боку гарантує особі право на судовий захист, а з іншого забезпечує збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

Наданий стороною захисту науково-правовий висновок від 07 березня 2025 року відповідно до ч.2 ст.84 КПК не є процесуальним джерелом доказів, а тому не підлягає оцінці за правилами, визначеними ст.94 КПК.

За таких обставин, зазначена в клопотанні захисника вимога про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті оскаржуваної ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію прокурора, заперечення захисників, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 14 січня 2025 року в частині відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з висновками слідчого судді щодо ненабуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, про необґрунтованість яких стверджувалось прокурором в апеляційній скарзі, колегія суддів виходила з наступного.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Підозрюваним є особа, якій у передбаченому ст.276-279 КПК порядку повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК).

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. (ч.3 ст.111 КПК).

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.1, 2 ст.135 КПК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.42 КПК.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших доступних для неї джерел.

Питання щодо належного повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (датованої 25 січня 2024 року) у цьому кримінальному провадженні вже ставилось на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг (справа №991/1472/24, провадження №11-сс/991/254/24, ухвала від 17 квітня 2024 року; справа №991/2464/24, провадження №11-сс/991/333/24, ухвала від 21 травня 2024 року; справа №991/4770/24, провадження №11-сс/991/442/24. Ухвала від 02 липня 2024 року), за наслідком розгляду яких колегія суддів встановила наступні обставини.

У межах цього кримінального провадження 25 січня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_13 складено повідомлення про підозру ОСОБА_10 .

Для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 25 січня 2024 року органом досудового розслідування вжито такі заходи:

- вручено представнику ОСББ «Валмакс» як житлово-експлуатаційній організації за місцем останнього фактичного проживання ОСОБА_10 для їх передачі останньому;

- як додатковий захід прокурором ОСОБА_9 здійснено направлення ОСОБА_10 в електронній формі повідомлення про підозру за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону НОМЕР_1, вказане повідомлення було прочитане, після чого ОСОБА_10 вимкнув можливість бачити його як абонента «онлайн», що підтверджується протоколом огляду від 02 лютого 2024 року;

- направлено для передачі ОСОБА_10 до Одеської міської ради, на виконання якого у цей же день надані детективом процесуальні документи направлені на електронну адресу депутата міської ради - [email protected], а також на особисту електронну поштову адресу ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру у передбачений ч.2 ст.135 КПК спосіб як особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання, а тому суд апеляційної інстанції констатував факт набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Разом з цим, враховуючи специфіку та динаміку здійснення досудового розслідування, в тому числі безперервний процес збирання сторонами кримінального провадження доказів, колегія суддів зауважує, що висновки, зазначені у попередніх судових рішеннях, не мають преюдиціального значення під час надання оцінки відповідним обставинам ані для слідчого судді, ні для суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали судового провадження, судом встановлено аналогічні зазначеним вище обставини вжиття стороною обвинувачення заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10, а тому не вбачаються підстави для відхилення від раніше зазначених висновків щодо набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Письмове повідомлення про підозру здійснюється, зокрема депутату місцевої ради - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (п.1 ч.1 ст.481 КПК).

05 січня 2024 року, тобто станом на дату складання заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_13 повідомлення про підозру, ОСОБА_10 мав статус депутата місцевої ради, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_10 складено відповідно до вимог ст.481 КПК та підписано уповноваженою на те особою.

Встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м.Одеса, громадянин РФ, позбавлений громадянства України Указом Президента України від 04 лютого 2023 року №56/2023, РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; до виїзду за кордон фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4, вказані квартири до 18 лютого 2023 року перебували у власності ОСОБА_10, потім передані у власність рідній тітці - ОСОБА_12, яка також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; 14 лютого 2022 року виїхав за межі території України повітряним транспортом, авіарейс Р4888 сполученням Одеса-Відень, після цього місце проживання або місце перебування останнього не відомо, що підтверджується матеріалами Служби безпеки України, зібраними на виконання доручення детектива Національного бюро, станом на 19 січня 2024 року.

Відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» встановлено, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_10 залишив територію України у напрямку виїзд та відтоді не повертався, що підтверджується протоколом огляду від 04 січня 2024 року.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя мотивуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей з приводу того, що абонентський номер НОМЕР_1 є номером телефону ОСОБА_10, взяв до уваги та послався на відомості відображені в протоколі огляду речей і документів від 06 листопада 2020 року, предметом огляду якого був UFDR файл-звіт, отриманий під час огляду мобільного телефону Samsung, що попередньо вилучений в ході проведення обшуку 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_10 .

Проте, як слушно зауважив прокурор, слідчим суддею не взято до відома інформацію з картки Державної міграційної служби України стосовно ОСОБА_10, у якій станом на 22 липня 2022 року зазначено абонентський номер НОМЕР_1, який підозрюваний самостійно надав ДМС України як свій контактний номер телефону. Також належність вказаного абонентського номера телефону підтверджується досліджено анкету депутата Одеської міської ради 8 скликання ОСОБА_10, у якій ним зазначено свій службовий номер НОМЕР_2 .

Також колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо вручення 25 січня 2024 року повідомлення про підозру представнику ОСББ «Валмакс» для передачі ОСОБА_10 як за місцем фактичного проживання останнього за адресою: АДРЕСА_4, оскільки формальна зміна власників вказаних квартир у даному випадку жодним чином не свідчить про припинення проживання ОСОБА_10 за вказаною адресою.

Крім того, слідчим суддею не вмотивовано належним чином взаємозв`язку між фактами позбавлення особи громадянства, наявності громадянства іншої країни та проживанням особи за кордоном.

Так, враховуючи приписи ч.7 ст.135 КПК, повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Разом з тим, у органу досудового розслідування станом на 25 січня 2024 року були відсутні будь-які дані щодо проживання ОСОБА_10 за кордоном, а також дані, на території якої держави на вказаний час він знаходився, тому, як обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі, зазначена норма не може бути застосована та виконана в частині повідомлення про підозру.

Слідчий суддя залишив поза увагою, що сторона захисту повідомила сторону обвинувачення про наявність у ОСОБА_10 дозволу на проживання в Турецькій Республіці лише 26 червня 2024 року. При цьому, сам факт наявності дозволу на проживання в Турецькій Республіці не створює жодних обов`язків у особи та не може достеменно свідчити про її проживання саме за вказаною адресою.

Крім того, відповідно до приписів ч.8 ст.135 КПК, повідомлення про підозру особі, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Разом з тим, в органу досудового розслідування також відсутні будь-які дані, що ОСОБА_10 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Дійсно, у долученому до матеріалів клопотання та дослідженому в судовому засіданні листі ДЗНД СБУ від 19 січня 2024 року за №5/7/3/3-634 вказується, що ОСОБА_10 позбавлений громадянства України, є громадянином рф. Разом з тим, наявність громадянства рф ще не свідчить, що особа проживає на вказаній території, в органу досудового розслідування відсутні будь-які підтвердження, що особа проживає на вказаній території.

За дослідженими матеріалами щодо перетину державного кордону ОСОБА_10 з 09 січня 2018 року по даний час відсутні відомості, що останній перетинав державний кордон України з рф.

Також, з 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацію, у зв`язку з чим орган досудового розслідування також позбавлений можливості звернутись з відповідним запитом щодо можливого проживання ОСОБА_10 на території вказаної держави.

Відомостей, які б містили інші дані, сторонами не надано та під час провадження не досліджено.

Враховуючи викладене, висновки слідчого судді про те, що детективом та прокурором не доведено правомірність повідомлення про підозру ОСОБА_10 саме у порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК як тимчасово відсутній особі за місцем проживання, колегія суддів вважає необґрунтованими, як і відповідні висновки слідчого судді про відсутність підстав для твердження, що органом досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_10 у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а також, що останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Таким чином, помилково встановивши факт ненабуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК та відмови у його задоволенні.

Щодо доводів апеляційної скарги на підтримку клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів дійшла таких висновків.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6 та 8 ст.176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК).

Як вже зазначалось, відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону слідчому судді, суду під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість.

В обґрунтування поданого клопотання детектив послався на те, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_18 за ч.5 ст.191 КК, у зв`язку з вчиненням вказаними особами кримінальних правопорушень за наступних обставин.

За версією сторони обвинувачення досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за пособництва ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, діючи в складі організованої групи, в період з літа 2017 року по 12 червня 2018 року організували вчинення головою Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (далі - ПрАТ «УДП») ОСОБА_18, заволодіння на користь ТОВ «Олтекс-ОД» належними ПрАТ «УДП» 18 ліхтерами загальною вартістю 44 302 422 грн., що являється особливо великими розмірами. Крім того, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, діючи в складі організованої групи, в період з грудня 2017 року по 09 листопада 2018 року, шляхом обману заволоділи належними ПрАТ «УДП» 14 ліхтерами загальною вартістю на момент вчинення злочину 38 351 969 грн., що становить особливо великі розміри. Також, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, діючи в складі організованої групи, вчинили правочини з майном - належними ПрАТ «УДП» ліхтерами, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дії спрямовані на зміну форми (перетворення) цього майна та використання цього майна загальною вартістю 82 654 391 грн., що являється особливо великим розміром.

Як вже зазначалось, у межах цього кримінального провадження 25 січня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_13 складено повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року) КК, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинної на 28 квітня 2020 року) КК, ч.3 ст.27 ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року) КК, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою; організації заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою; організації вчинення правочинів із майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження такого майна та володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміни його форми (перетворення), а так само набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі.

Письмове повідомлення про підозру від 25 січня 2024 року відповідно до вимог та ст.111, ст.135, ч.1 ст.278 КПК направлене у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

Як вбачається з матеріалів провадження, у зв`язку із тим, що місце перебування ОСОБА_10 не встановлено, а за місцем проживання та місцем реєстрації останній відсутній, стороною обвинувачення вжито заходи щодо вручення, зокрема повісток про виклик на 29 січня, 01, 05, 09, 12 та 13 лютого 2024 року для проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів.

Оскільки ОСОБА_10 без поважних причин не прибув на виклики, 06 лютого 2024 року постановою детектива останнього оголошено у міжнародний розшук.

Слід констатувати, що КПК жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування доведеністю існування обставин, які б стали підставою для міжнародного розшуку, проте визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного у такий розшуку (ч.1 ст.297-4 КПК).

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).

Разом з цим, чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову.

У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).

З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.1 ст.297-4 КПК покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук.

За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.1 ст.297-4 КПК.

Таким чином, на момент прийняття слідчим суддею оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_10 є оголошеним у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.

17 квітня 2024 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_10

18 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_10 складене письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року), ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинній на 27 квітня 2020 року) КК.

Таким чином, ОСОБА_10 органом досудового розслідування підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року) КК; організації заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року) КК; організації вчинення правочинів із майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження такого майна та володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміни його форми (перетворення), а так само набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинній на 27 квітня 2020 року) КК.

Зазначене письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень від 18 квітня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.111, 135, 297-5 КПК направлене у спосіб, передбачений КПК для вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

В цей же день повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів в порядку ст.290 КПК.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 від 18 квітня 2024 року) містить, зокрема зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа, зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого їх вчинення.

На підтвердження обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, детективом до клопотання додано матеріали кримінального провадження з посиланням на наступні обставини:

- документи, вилучені під час тимчасового доступу в ПрАТ «УДП» 23 вересня 2021 року, а саме: оригінал Договору № 633КФО від 15 вересня 2017 року, підписаний ОСОБА_18 від імені ПрАТ «УДП») та невстановленою особою в інтересах ТОВ «Олтекс-Од» від імені ОСОБА_19, укладений з порушенням Статуту товариства, Положення про ведення договірної роботи у ПрАТ «УДП», затвердженого 20 квітня 2016 року головою правління ПрАТ «УДП» ОСОБА_18, без присутності ОСОБА_19, що дало можливість заволодіти майном ПрАТ «УДП» та додатки і додаткові угоди до нього;

- вилучені під час тимчасового доступу 23 вересня 2021 року акти приймання- передавання ліхтерів, у відповідності з якими співробітниками ПрАТ «УДП» на виконання підписаного ОСОБА_18 договору передано невстановленим особам, які нібито являлись уповноваженими особами ТОВ «Олтекс-Од», належні ПрАТ «УДП» ліхтери;

- вилучені під час тимчасового доступу 23 вересня 2021 року акти вводу в експлуатацію ліхтерів, отримавши які, особи, що контролювали ТОВ «Олтекс- ІОд», отримали можливість розпоряджатись належними ПрАТ «УДП» ліхтерами на власний розсуд;

- витребувана в порядку ст.93 КПК копія статуту ПрАТ «УДП» в порушення якого укладено договір №633 КФО від 15 вересня 2017 року;

- витребувана в порядку ст.93 КПК копія Положення про ведення договірної роботи у ПрАТ «УДП», затверджене 20 квітня 2016 року ОСОБА_18, в порушення якого останнім укладено договір №633 КФО від 15 вересня 2017 року;

- витребувані в порядку ст.93 КПК копії свідоцтв про право власності на судна, що підтверджують право власності ПрАТ «УДП» на 18 ліхтерів, якими заволоділи ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за пособництва ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, та у зв`язку зі зловживанням своїм службовим становищем ОСОБА_18, діючи в складі організованої групи;

- витребувані в порядку ст.93 КПК копії свідоцтв про право власності на судна, що підтверджують право власності ПрАТ «УДП» на 14 ліхтерів, якими заволоділи ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, діючи в складі організованої групи;

- витребувані в порядку ст.93 КПК копії наказу про призначення ОСОБА_18 на посаду та контракту з ним, згідно яких він мав повноваження керівника ПрАТ «УДП» та був службовою особою товариства;

- документи, витребувані в порядку ст.93 КПК в Одеській митниці Держмитслужби, щодо переміщення через державний кордон ліхтерів ПрАТ «УДП», згідно яких буксиром «Sirius-V» здійснено переміщення 32 ліхтерів серії «ДМ» через державний кордон України;

- документи, витребувані в порядку ст.93 КПК в Одеській митниці Держмитслужби, у відповідністю з якими баржі БС-010 - БС-021, які створено шляхом стиковки з частин належних ПрАТ «УДП» ліхтерів, прибули на територію України з Турецької республіки, при цьому задіяно компанії та буксири, підконтрольні організаторам злочину;

- інформація про рух грошових коштів по банківським рахункам ТОВ «Олтекс-ОД», вилучена у ході тимчасового доступу 11 червня 2020 року в ПАТ «ПУМБ», згідно якої протягом 21 листопада 2017 року - 10 січня 2019 року на рахунки ТОВ «Олтекс-Од» заводились кошти у вигляді безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 15 контрагентів, сплачено на рахунки ПрАТ «Дунайсудноремонт» за ремонт ліхтерів 21 853 257,51 грн, на рахунки Кілійського ССЗ ПрАТ «УДП» сплачено за ремонт ліхтерів 4 411 340,40 грн.;

- документи, вилучені під час тимчасового доступу в ПрАТ «УДП» 23 вересня 2021 року, а саме: копії сторінок журналу обліку відвідувачів приміщення ПрАТ «УДП», у яких зафіксовано прибуття членів організованої групи, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_17 на зустрічі з ОСОБА_18 напередодні укладення вказаного договору, а також подальші візити учасників організованої групи до інших працівників товариства, в тому числі ОСОБА_15, ОСОБА_17, та окремо від останніх ОСОБА_16 разом з особою, яка представлялась ОСОБА_20 ;

- електронними листами між працівниками ПрАТ «УДП» щодо обговорення укладення цього договору та виконання його умов, у тому числі щодо повідомлення ОСОБА_18 підлеглими працівниками до укладення договору про фіктивність ТОВ «Олтекс-ОД», а також переслані ОСОБА_18 електронні листи ОСОБА_14 з приводу укладення договору, чим підтверджується обізнаність ОСОБА_18 про справжніх власників останньої компанії та їх небажання офіційно визнати зв`язок з нею, здійснення ОСОБА_18 перемовин з ними щодо розпорядження майном пароплавства;

- протокол обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4, у відповідності з яким вилучено належний останньому мобільний телефон «Самсунг Гелексі А50», на якому міститься інформація щодо контролю, який ОСОБА_10 здійснював за особами, залученими до вчинення злочинів, та контролю підприємств, використаних під час вчинення злочинів;

- протокол обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5, в ході якого на належному ОСОБА_14 мобільному телефоні «Блекбері» в мессенджері «Вотсап» виявлено переписку з невстановленою особою, щодо обставин заволодіння належними ПрАТ «УДП» ліхтерами. Після виявлення цієї інформації ОСОБА_14 розбив вказаний мобільний телефон;

- протокол обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_6, в ході якого виявлено та вилучено носії інформації, що містять значну кількість документальних підтверджень причетності ОСОБА_15 до вчинення інкримінованих йому злочинів;

- протокол обшуку від 08 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_7, де знаходяться офісні приміщення підконтрольних ОСОБА_10 компаній, в ході якого виявлено та вилучено документи, що підтверджують взаємодію вказаних компаній з буксирами «Вікторі», «Сіріус В», «Берсерк», «Бріз-1», якими здійснювались переміщення ліхтерів та, в подальшому, створених з них барж БС-010-021;

- протокол обшуку від 09 жовтня 2020 року за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1-1, де знаходяться офісні приміщення підконтрольних ОСОБА_10 компаній, в ході якого виявлено робоче місце ОСОБА_14, з якого виявлено та вилучено флеш накопичувач, що містить інформацію про взаємодію між ПрАТ «УДП» та ТОВ «Олтекс-Од»; крім того, виявлено та вилучено інші речі і документи, що мають значення доказів у даному кримінальному провадженні, а також список слів, серед яких: «Breeze», «Zinger», що може свідчити про пошук інформації за ключовими словами і її видалення, а також промисловий «шредер» з повною ємністю для подрібненого паперу; (даний обшук проведено 09, а не 08 жовтня 2020 року тому, що 08 жовтня 2020 року, під час оголошення ухвали суду, якою надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою, представниками офісних приміщень надано копію договору, який свідчить про нібито використання даних приміщень Народним депутатом України ОСОБА_21, в зв`язку з чим орган досудового розслідування повторно звертався з клопотанням про дозвіл на проведення обшуку, погодивши його з Генеральним прокурором, внаслідок чого особи, причетні до вчинення злочину, мали можливість знищити докази);

- протокол обшуку від 08 жовтня 2020 року за місцезнаходженням офісного приміщення ТОВ «Екотехнолоджи», керівником якого є ОСОБА_10, за адресою: м.Одеса, вул. Топольського, 4-А, в ході якого виявлено та вилучено документацію щодо компаній, задіяних під час вчинення злочинів, а саме: ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «Сапсан Трансшип», ТОВ «Екотехнолоджи», ТОВ «СТС Шиппінг», ТОВ «Трансбалктермінал», ТОВ «Лоток», «Zinger Shipping OU», ТОВ «Морське агентство Альтаїр», «Effective Management Servise LTD» та буксирів: «Вікторі», «Бріз-1», а також щодо барж серії БС і ОСОБА_22 (особа оформлена директором ТОВ «Лоток», власник декількох барж БС);

- відомості ІС Єдиний реєстр податкових накладних (далі ЄРПН) та ІТС «Податковий блок», оглянуті 06 березня 2020 року, серед яких взаємовідносини щодо фрахту барж БС-010 - БС-021 між ТОВ «ЛОТОК» та «Zinger Shipping OU», буксирування барж серії БС ТОВ «Сапсан Трансшип», ТОВ «Сервіс Транс Балк», агентські послуги ТОВ «СТС Шиппінг» (керівник ОСОБА_14 );

- відомості ІС ЄРПН та ІТС «Податковий блок», оглянуті 06 березня 2020 року, серед яких подача податкової звітності за однією 1Р адресою 178.23.77.196 щодо наступних компаній: ТОВ «Екотехнолоджи», ТОВ «Сапсан Трансшип», ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «СТС Шиппінг», «Zinger Shipping OU»;

- відомості ІС ЄРПН та ІТС «Податковий блок», оглянуті 06 березня 2020 року, серед яких подача податкової звітності з однієї електронної адреси [email protected] наступними компаніями: ТОВ «СТС Шиппінг», ТОВ «Сервіс Транс Балк»;

- відомості програми «Shipping Explorer», оглянутої 28 лютого 2020 року, якими зафіксовано, що під час переміщення в період з 01 січня 2018 року по 01 січня 2019 року на буксирі «Сіріус В» вимикались прилади, які дають можливість відстежити переміщення даного судна;

- відомості програми «Shipping Explorer», оглянутої 28 лютого 2020 року, якими зафіксовано переміщення буксирів «Сомері», «Берсерк» та «Виктори» з нейтральних вод біля України до Туреччини в період переміщення ліхтерів ПрАТ «УДП» за межі території України;

- відомості програми «Shipping Explorer», оглянутої 02 березня 2020 року, якими зафіксовано переміщення буксиру «Бріз-1» з порту Тузла «Туреччина» до порту Одеса в період переміщення новостворених барж БС з Туреччини до України;

- відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків, оглянутого 23 березня 2020 року, у відповідності з якими від ТОВ «Сапсан Трансшип» у 2016 році отримували доходи ОСОБА_14, ОСОБА_15 ; у 2017 році ТОВ «Посейдон компані» ОСОБА_23, ОСОБА_14, ОСОБА_24 ; у 2017 році ТОВ «Екотехнолоджи» ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_10 ; у 2015 році ТОВ «Агентство Євробалк» ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_10

- відомостями ІТС «Податковий блок» по ТОВ «Олтекс-Од», оглянутими 26 лютого 2020 року, згідно яких станом на 04 вересня 2017 року основним видом діяльності було виробництво інших меблів, 05 вересня 2017 року змінено основний вид діяльності на вантажний морський транспорт, допоміжне обслуговування водного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. З 24 травня 2017 року керівником ТОВ «Олтекс-Од» була ОСОБА_25, з 04 вересня 2017 року замінено на ОСОБА_19, 05 вересня 2017 року внесено зміни про засновника - на ОСОБА_19 . Відповідно до звіту Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період 3 квартал 2017 року - 4 квартал 2019 року на підприємстві ТОВ «Олтекс-Од» працювала 1 особа - ОСОБА_19 ;

- відомостями інформаційних ресурсів Держприкордонслужби, оглянутими 19 травня 2020 року, у відповідності з якими члени організованої групи та особи, залучені до вчинення злочину, які могли бути не обізнані зі злочинними планами вказаних осіб, неодноразово відвідували Туреччину в період вчинення злочину, в тому числі і разом;

- витребувана в порядку ст.93 КПК інформація ДП водних шляхів «Укрводшлях» про те, що судновласниками барж БС-010-021 під час експлуатації на території України у відповідністю з наданими документами вказано ТОВ «Лоток», ТОВ «Сервіс Транс Балк», ТОВ «Сапсан Трансшип», Effective Management Servise LTD;

- оглянуте 06 листопада 2020 року листування, виявлене в мобільному телефоні «Самсунг», вилученому в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10, що містить голосові та текстові повідомлення, які підтверджують контроль ОСОБА_10 над проведенням ремонтних робіт по створенню нових барж з належних ПраТ «УДП» ліхтерів-донорів, фінансування цих робіт та їх подальше використання в господарській діяльності підконтрольних ОСОБА_10 компаній; підтверджує контроль ОСОБА_10 над значною кількістю суб`єктів господарювання, призначення на посади керівників підконтрольних осіб, які виконують роль номінальних керівників (власників);

- вилучені в ході тимчасового доступу у ТОВ «УКРНЕТ» документи, які свідчать про контроль над електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 (електронна пошта, з якої з використанням мобільного телефону «Блекбері» ОСОБА_18 було направлено проект договору між ПрАТ «УДП» та ТОВ «Олтекс-Од»);

- протокол огляду від 01 березня 2021 року в ході якого оглянуто інформацію, вилучену з електронних носіїв ОСОБА_15, серед якої містяться наступні відомості: щодо підлеглості технічного директора ОСОБА_15 ОСОБА_14, як директору МТФ (малотоннажного флоту); листування ОСОБА_15 з ОСОБА_16 щодо можливої обізнаності технічного працівника ОСОБА_26 з фактом використання в Туреччині барж, які належать ПрАТ «УДП» (відповідно обізнаності з цим фактом ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ); листування ОСОБА_15 з ОСОБА_27, останній за його вказівкою зафарбовував номерні та літерні позначення належності ліхтерів ПрАТ «УДП», та наносив нові серії SB та номери; спілкування між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо отримання барж в ПрАТ «УДП» та переміщення їх для проведення ремонтних робіт до Кілії; копія акту приймання-передачі ліхтера UDP-DM-2252-УДП від ПрАТ «УДП» до ТОВ «Олтекс-Од», на акті міститься підпис уповноваженої особи ПрАТ «УДП», на місці уповноваженої особи ТОВ «Олтекс-Од» вказано анкетні дані російською мовою - ОСОБА_28 ; копія договору купівлі-продажу №2-25/99 від 01 листопада 1998 року у відповідності з яким Компанія Грузинське морське пароходство (Республіка Грузія) продала, а ЗAT «Мортранссервіс» (російська федерація) придбала на металолом за 19000 доларів США 28 барж серії SB; копія платіжного доручення №15 від 18 січня 2018 року платник - ТОВ «Олтекс-Од», одержувач - Регістр судноплавства України, призначення платежу - первісний огляд (перепризначення класу) судно UDP-DM-2306-УДП, директор - ОСОБА_19 ; копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_19, з вклеєним фотознімком ОСОБА_29 ; копія візитної картки представника компанії Transbosphor Нурі Мерт Кана; копія листа від директора ТОВ «Олтекс-Од» ОСОБА_19 на адресу в.о. голови Правління ПрАТ «УДП» ОСОБА_30 з проханням здійснити відбір 9 ліхтерів 05 січня 2018 року; копія інструкції щодо дій особі, яка видавала себе за службову особу ТОВ «Олекс-Од» ОСОБА_20, в якій вказано порядок дій під час зустрічі з представниками ПрАТ «УДП», та що саме потрібно повідомити про ТОВ «Олтекс-Од», також відмічено, що потрібно скласти Акти приймання-передачі барж і віддати їх Денису (у відповідністю з журналом обліку відвідувачів ОСОБА_20 прибув до ПрАТ «УДП» з ОСОБА_16 ), після прочитання інструкцію необхідно знищити та інші відомості;

- протокол огляду від 09 грудня 2020 року в ході якого оглянуто інформацію, вилучену з електронних носіїв ОСОБА_15, серед якої містяться наступні відомості: виконавчі ремонтні відомості належних ПрАТ «УДП» ліхтерів (UDP- DM-2250-УДП, UDP-DM-1023-УДП та інших) переданого від ПрАТ «УДП» ТОВ «Олтекс-Од»; перелік корпусних робіт на належний ПрАТ «УДП» ліхтер UDP-DM- 2250-УДП, переданий від ПрАТ «УДП» ТОВ «Олтекс-Од»; перелік барж серій SB та RSD, що належать компанії Effective Management Servise LTD; копія довідки від ТОВ «Олтекс-Од» на адресу ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України»; дані по дзвінкам компаній: Екотехнолоджи, Колумбус Мерітайм, Сапсан Трансшип, СТС Шиппінг, БФ «Віктора Баранського», Агентство Євробалк, Посейдон Компані та ін.; рапорт директору МТФ ОСОБА_14 від ст. супер інтенданта МТФ ОСОБА_15 щодо преміювання працівників компанії Екотехнолоджи та інші відомості;

- інформація операторів телекомунікацій щодо телефонних з`єднань ОСОБА_18, згідно якої останній до укладення договору відфрахтування мав телефонні розмови із ОСОБА_14 направляв CMC повідомлення ОСОБА_31 ;

- протокол огляду інформації операторів телекомунікацій від 13 липня 2020 року, у відповідності з яким наявні телефонні з`єднання між наступними особами: ОСОБА_15 - ОСОБА_10, ОСОБА_15 - ОСОБА_14, ОСОБА_15 - ОСОБА_32 (агент який документально оформлював вихід належних ПрАТ «УДП» ліхтерів за межі України), ОСОБА_15 - ОСОБА_33, ОСОБА_15 - ОСОБА_34, ОСОБА_15 - ОСОБА_35, ОСОБА_15 - ОСОБА_17, ОСОБА_10 - ОСОБА_35, ОСОБА_10 - ОСОБА_14, ОСОБА_10 - ОСОБА_22, ОСОБА_14 - ОСОБА_17, ОСОБА_17 - ОСОБА_35, ОСОБА_34 - ОСОБА_35, ОСОБА_17 - ОСОБА_33, ОСОБА_34 - ОСОБА_33, ОСОБА_36 - « ОСОБА_20 », а також спілкування ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17 з абонентами в Турецькій Республіці, спілкування ОСОБА_10 з абонентами в Грузії та Естонській республіці;

- протокол огляду від 18 лютого 2023 року у відповідності з яким судновласниками буксирів, залучених до переміщення належних ПрАТ «УДП» ліхтерів є: Рефола - ТОВ «Сапсан Трансшип»; Виктори - ТОВ «Сервіс Транс Балк»; Бриз-1 - ТОВ «Сапсан Трансшип»;

- матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Турецької Республіки, зокрема показаннями працівників верфі Кузей Стар та верфі Торлак, на яких у 2018 - 2019 рокух за замовленням компанії Effective Management Service Ltd через компанію Трансбосфор було здійснено виготовлення 12 барж серії BS із секцій ліхтерів серії SB та RSD згідно проекту MR-3170173 шляхом виготовлення 1 баржі з 2,5 ліхтерів, платежі за вказані роботи здійснені компанією Zinger Shipping OU;

- матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Турецької Республіки, зокрема показаннями заступника генерального директора ТОВ «Трансбосфор» про те, що до даної компанії для надання агентських послуг звертались представники Effective Management Service Ltd, уповноважена особа ОСОБА_37, баржі були доставлені до Туреччини буксирами Бріз, Сіріус, Виктори та Сомері;

- матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Чорногорії, у відповідністю з якими надано копії протоколів переобладнання на верфі ТОРЛАК барж серії SB, власником є Effective Management Service Ltd, уповноважена особа ОСОБА_37, з п`яти барж довжиною 38 метрів необхідно створити дві баржі довжиною 84,8 метри;

- матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Чорногорії, у відповідністю з якими надано копії протоколів про стандартні правила та умови ремонту суден компанії КУЗЕЙ СТАР ШИП`ЯРД ІНК, з барж серії SB, власником є Effective Management Service Ltd, уповноважена особа ОСОБА_37, з барж довжиною 38 метрів необхідно створити баржі довжиною 84,8 метри;

- копія документів реєстраційної справи ТОВ «Олтекс-Од», у відповідністю з якими подано заяву про реєстрацію Товариства 29 травня 2017 року, засновниками Товариства є ОСОБА_25 та ОСОБА_38, статутний капітал 100 грн., директор - ОСОБА_25, 01 вересня 2017 року директором Товариства обрано ОСОБА_19, 04 вересня 2017 року зі складу засновників вийшли ОСОБА_25 та ОСОБА_38, до складу засновників введено ОСОБА_19, визначено розмір частки статутного капіталу 2 000 000 грн., виключено вид діяльності 31.09 Виробництво інших меблів, змінено основний вид економічної діяльності на 50.20 вантажний морський транспорт, 04 вересня 2017 року затверджено статут ТОВ «Олтекс-Од» в новій редакції;

- показання свідка ОСОБА_39 про те, що він на прохання знайомих юристів приводив свою дружину ОСОБА_38 та її матір ОСОБА_25 до юристів та нотаріуса, де вони підписували якісь документи, за грошову винагороду, участь в діяльності компаній вони не приймали;

-отримана в ході тимчасового доступу в ПАТ АБ «Південний» 02 серпня 2021 року копія юридичної справи ТОВ «Лоток», згідно з документами якої уповноваженою особою є ОСОБА_22, а 13 січня 2020 року ОСОБА_22 передав, а компанія «Мітімна марін інк» в особі директора ОСОБА_40 прийняла частку в розмірі 100% ТОВ «Лоток», яка в грошовому еквіваленті становить 500 грн.;

- показання допитаного як свідка ОСОБА_40 про те, що він працює на посаді начальника слюсарної дільниці ТОВ «Екотехнолоджи», компанії ТОВ «Лоток» та «Мітімна марін інк» йому не відомі, у зв`язку з робочими питаннями він відвідував офісні приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 А;

- показання свідка ОСОБА_19, яка повідомила, що являється особою без постійного місця проживання, наприкінці літа 2017 року віддала свій паспорт громадянина України особі, яка представилась адвокатом ОСОБА_41, який паспорт не повернув. У подальшому саме цей паспорт із вклеєною фотокарткою іншої особи був використаний для здійснення реєстраційних дій по ТОВ «Олтекс-ОД», до діяльності якої свідок не має відношення;

- показання свідка ОСОБА_20, який повідомив, що ТОВ «Олтекс- Од» йому не відоме, перший його паспорт громадянина України у нього вкрали у м.Одеса у 1999-2000 роках. У подальшому саме цей паспорт використовувався під час перемовин від імені ОСОБА_20 в ПрАТ «УДП» для заволодіння майном підприємства;

- показання свідка ОСОБА_29 про те, що фото, яке міститься в копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_19, це її фото, аналогічне тому, що міститься в її паспорті громадянина України. Свої документи вона надавала в компанію, представниками якої здійснено реєстрацію ТОВ «Олтекс-Од»;

- показання допитаних як свідків працівників ПрАТ «УДП» ОСОБА_36, ОСОБА_42 та ОСОБА_43, які підтвердили викладені у повідомленні про підозру обставини господарських відносин ПрАТ «УДП» із ТОВ «Олтекс-ОД»;

- протокол допиту свідка ОСОБА_44, у відповідністю з показаннями якого він працює інженером в ТОВ «Бюро корабельних інженерів». Він на запрошення ОСОБА_45 на заводах в Туреччині Кузей стар та Торлак виконував роботи по дефектації корпусів ліхтерів проекту ДМ;

- висновок додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11 квітня 2023 року №23-1027 згідно якого станом на 12 червня 2018 року загальна ринкова вартість 18 ліхтерів ПрАТ «УДП», тобто на момент заволодіння ними, становила 44 302 422 грн.;

- висновок додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11 квітня 2023 року №23-1027 згідно якого станом на 09 листопада 2018 року загальна вартість 14 ліхтерів ПрАТ «УДП» на час заволодіння ними становила 38 351 969 грн.;

- висновки судових трасологічних експертиз, згідно яких на люкових кришках барж BS-010, -011, -012, -013, - 014, -015, -016, -017, -018, -019, -020, -021 виявлено знищені номери ліхтерів, що належать ПрАТ «УДП»;

- висновки судових трасологічних експертиз, згідно яких баржі BS-010, -011, -012, -013, -014, -015, -016, - 017, -018, -019, -020, -021 виготовлені з частин та окремих елементів ліхтерів: UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-1039- УДП, UDP-DM-2278-УДП, UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP- DM-1023-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2187-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2133- УДП, UDP-DM-1076-УДП, UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-2235-УДП, UDP- DM-2299-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1072- УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-2193-УДП;

- висновок комісійної судової економічної експертизи від 08 серпня 2023 року №18680, згідно якого розмір збитків (матеріальної шкоди) внаслідок втрати активів, переданих згідно договору від 15 вересня 2017 року №633 КФО від фрахтування флоту, укладеного між ПрАТ «УДП» та ТОВ «Олтекс-ОД», складатиме разом 82654391,00 грн. (а саме: виходячи з оцінки ринкової вартості 18 ліхтерів станом на 12 червня 2018 року в розмірі 44302422,00 грн. та оцінки вартості 14 ліхтерів станом на 09 листопада 2018 року в розмірі 38351969,00 грн.).

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_10 до вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю, виходячи з наступного.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Заперечення сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_10 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення зводяться до переоцінки доказів. За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку колегії суддів про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Відтак, колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшла висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо обґрунтованості наявності існування ризиків, на які вона посилається в клопотанні про обрання запобіжного заходу, колегія суддів враховує наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_10 .

В межах доводів апеляційної скарги суд перевіряє доводи сторони обвинувачення щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів зауважує, що сторона обвинувачення звернулась із клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умов, коли ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 .

Зазначене обумовлює певну специфіку при доведенні (обґрунтуванні) та перевірці наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч.1 ст.7 КПК, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) (ч.2 ст.7 КПК).

Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК (ч.1 ст.297-1 КПК). Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів (окрім тих, що зазначені в абз.1 ч.2 ст.297-1 КПК) не допускається, крім випадків, коли, зокрема, злочини вчинені особами, які оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (абз.3 ч.2 ст.297-1 КПК).

Тобто, режим спеціального досудового розслідування (in absentia) дозволяє провести і завершити досудове розслідування без обов`язкової участі підозрюваного, забезпечивши його повідомлення (виклик) в спеціальному порядку, передбаченому ст.297-5 КПК.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК спрямоване на розшук підозрюваного, який переховується за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності, і примусове залучення його до кримінального процесу з метою обрання (застосування) щодо нього запобіжного заходу для нівелювання ризиків.

Обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині доведення ризиків під час здійснення спеціального досудового розслідування має базуватися на доводах щодо можливості їх реалізації в умовах перебування підозрюваного за кордоном. У цьому світлі на переконання суду ризик ухилення від органів слідства та суду може не братися до уваги (чи він apriori матиме вкрай незначну вагу) при вирішенні клопотання по суті, оскільки вже є фактично реалізованим і цей факт вже враховано при наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, що дозволяє органу досудового розслідування провести і завершити досудове кримінальне провадження за відсутності підозрюваного.

Оскільки систематична неявка підозрюваного за викликом не перешкоджає подальшому руху кримінального провадження в режимі спеціального досудового розслідування, то його відсутність на цьому етапі не може перешкоджати слідству.

Разом з тим, суд враховує такі обставини: ОСОБА_10 14 лютого 2022 року повітряним транспортом (авіарейс Р4888 сполученням Одеса-Відень) залишив межі території України та до цього часу не повернувся, фактичне місце проживання або місце перебування ОСОБА_10 стороною обвинувачення не встановлено. Будучи належним чином повідомленим про підозру, 29 січня, 01, 05, 09, 12 та 13 лютого 2024 року без поважних причин не з`явився на виклик слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів, будучи належним чином повідомленим про такі виклики. 06 лютого 2024 року постановою детектива останнього оголошено у міжнародний розшук. Згідно з наданими 26 червня 2024 року стороною захисту документами станом ОСОБА_10 отримав дозвіл на проживання в Турецькій Республіці, в провінції Анталія, адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .

Враховуючи викладені обставини, фактичну недосяжність підозрюваного для слідства та суду на момент розгляду клопотання та наявність в органу досудового розслідування дозволу на здійснення щодо підозрюваного спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні суд оцінює цей ризик як незначний, проте наявний.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності зазначеного ризику.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів виходила із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, за викладених стороною обвинувачення обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів визнає небезпідставними твердження про взаємоузгодженість дій підозрюваних на всіх етапах їх вчинення та їх спільну зацікавленість у взаємному ухиленні від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, може вчинити спроби здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику здійснення тиску зі сторони підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Також колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у підозрюваного наявна можливість здійснювати координацію дій із іншими підозрюваними та свідками, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, так само як і створення копій неіснуючих документів, посилання на неіснуючі факти та обставини, що спрямовані на перешкоджання здійсненню належного досудового розслідування та судового розгляду.

Разом з тим, доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості та відсутності вищезазначених ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК ризики, на які вказували детектив та прокурор.

Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час оголошений у міжнародний розшук, а також може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до ОСОБА_10 як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Тож за встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з огляду на набуття ОСОБА_10 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, якого оголошено в міжнародний розшук, слідчий суддя помилково обґрунтував відмову в задоволенні клопотання детектива відсутністю підстав для його розгляду в порядку ч.6 ст.193 КПК.

Відтак, згідно з ч.1 ст.412 КПК колегія суддів вважає встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та такими, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із вимогами прокурора щодо необхідності скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання, та вважає за необхідне постановити нову ухвалу, якою клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу задовольнити.

За абз.7 ч.4 ст.183 КПК при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

У разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається (ч.4 ст.197 КПК).

При цьому висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ч.1 ст.198 КПК).

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 про закриття апеляційного провадження відмовити.

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2025 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_46, погоджене прокурором у кримінальному проваджені ОСОБА_9, задовольнити та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_10 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3