Document No. 125979867

Справа № 991/1876/25

Провадження №11-сс/991/196/25

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18 грудня 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, Запорізької області, проживає у АДРЕСА_1,

за ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково: застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися за межі м.Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та носити електронний засіб контролю строком до 07 травня 2025 року, але в межах строку досудового розслідування. У задоволенні клопотання слідчого в іншій частині відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; встановлено наявність ризиків, передбачених, п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. Оскільки стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання у іншому кримінальному провадженні, який забезпечив його належну процесуальну поведінку, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень ризиків у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18 грудня 2024 року не досягає необхідності застосування стосовно нього найсуворішого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, відмовив у покладенні обов`язку утримуватись від спілкування з іншими особами Міністерства оборони України, які здійснювали погодження та візування державного контракту від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377, оскільки перелік цих осіб є неконкретизованим. У постановленні окремої ухвали за клопотанням сторони захисту щодо слідчого та прокурора відмовлено.

11 березня 2025 року та 17 березня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї, у яких він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування із визначенням розміру застави у розмірі не менше ніж 32 млн грн; у разі внесення застави покласти обов`язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, а також співробітниками Міністерства оборони України, які здійснювали погодження та візування державного контракту від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; носити електронний засіб контролю та не відлучатися з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду. На його думку, судове рішення є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню, оскільки має місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Чинний КПК України передбачає дві підстави для застосування запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри та наявність усіх ризиків, разом з тим, застосувавши стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, не взяв до уваги вагомість доказів вчинення ним особливо тяжкого корупційного злочину, набутих ним зв`язків у державних органах, зв`язків з іншими особами, які перебувають як на території України, так і за її межами. Набуті підозрюваним зв`язки у зв`язку з проведення перемовин, укладання та виконання інших державних контрактів можуть бути використані для переховування його від органу досудового розслідування та суду. Не враховано судом і відомості, викладені у заяві Міністерства оборони України разом із довідкою - розрахунком завданої шкоди, висновку судово-економічної експертизи щодо заволодіння грошовими коштами у сумі, що є достатнім розміром для можливого підкупу учасників кримінального провадження та/або може бути використано для переховування його на території України або поза її межами. Набуті підозрюваним зв`язки можуть бути використані для впливу на свідків, інших підозрюваних, у тому числі з метою надання ними неправдивих свідчень про обставини кримінального правопорушення. ОСОБА_7 та його підлеглий (на час вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_15 спілкувалися з ОСОБА_16 як з представником «WDG promet d.o.o.» ОСОБА_17 є рідним братом ОСОБА_18, засновника та директора хорватської компанії «WDG promet d.o.o.». Отже, ОСОБА_7 може впливати на іншого підозрюваного ОСОБА_18 через його брата, а також надавати вказівки/поради, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Слідчим суддею не враховано також вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у його вчиненні; розмір майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється. Належним чином не врахована кількість встановлених у судовому засіданні ризиків та висока ймовірність їх реалізації ОСОБА_7 особисто та/або шляхом використання інших осіб. Незважаючи на застосування у іншому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, повідомлення йому про підозру у кримінальному провадженні №12024000000002768 збільшує ймовірність реалізації встановлених ризиків.

18 травня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_19, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу. Крім того, просить постановити окрему ухвалу стосовно слідчого ОСОБА_20 та прокурора ОСОБА_6 щодо зазначення недостовірних даних у повідомленні про підозру та фальсифікації доказів. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки слідчим суддею були безпідставно відхилені письмові клопотання сторони захисту про допит свідка та дослідження доказів, які мають безпосереднє значення для з`ясування обставин, що підлягали встановленню. Так, підставою для скасування судового рішення зазначає - розгляд слідчим суддею дубліката клопотання про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На підтвердження своїх доводів посилається на ухвалу Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №757/8649/25, якою клопотання про обрання запобіжного заходу спочатку було подано до Печерського районного суду м.Києва. Повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначено. Вважає, що має місце господарський спір між Міністерством оборони України та одним з постачальників, який вирішений у арбітражному суді. Крім того, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку щодо наявності ризиків, оскільки ОСОБА_7 сумлінно виконує покладені на нього обов`язки та не вчиняє жодних дій, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор у апеляційній скарзі. Крім того, слідчий суддя не мотивував наявність чи відсутність ризику, який передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, та на який посилається сторона обвинувачення. На даний час ОСОБА_7 не має та не може мати жодного доступу до документів чи інших матеріалів Міністерства оборони України, оскільки з грудня 2024 року він не є працівником міністерства та державним службовцем. Всі документи вилучені стороною обвинувачення у Міністерстві оборони України та про потребу у вилученні будь-яких додаткових документів ні слідчий, ні прокурор не стверджують. Підставою поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає необізнаність з мотивами ухвали слідчого судді.

У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в поданій ним апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити. У задоволенні вимог апеляційної скарги, яка подана стороною захисту, просив відмовити. Додатково пояснив, що підозрюваний подав лист, яким ініціював укладення договору із закупівель, який містив недостовірну інформацію про предмет закупівлі.

Захисник підозрюваного ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив задовольнити вимоги поданої ним апеляційної скарги.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисника. Додатково пояснив, що ініціював укладення угоди, що входило в його обов`язки, але він незнав, що у пропозиції, яка надійшла на його адресу, щось невідповідає дійсності. На той час він відповідальності за укладення договорів не ніс, він лише готовив проекти документів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 07 березня 2025 року за участю прокурора, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 .

Відповідно до матеріалів справи захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 копію повного тексту судового рішення отримав 13 березня 2025 року.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.

Апеляційну скаргу захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав 18 березня 2025 року, а тому колегія суддів вважає, що його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження пропущеного з поважних причин підлягає задоволенню, у зв`язку з його необізнаністю з мотивами оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.6 та 8 ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів судової справи вбачається, що Головне слідче управління Національної поліції України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000002768 від 18 грудня 2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, які на підставі постанови прокурора від 18 грудня 2024 року за епізодом заволодіння організованою групою державними коштами під час здійснення закупівлі танкових пострілів виділені в окреме провадження із матеріалів досудового розслідування №42023000000000674.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

27 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З ухвали слідчого судді від 07 березня 2025 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_7 за ч.5 ст.191 КК України є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах справи. Враховуючи обставини справи, докази, що містяться у матеріалах справи, зокрема висновки експертів, які підтверджують як розмір завданих збитків державі внаслідок укладення контракту від 08 грудня 2022 року №40/1/22/377, так й обставини, що підписи у листах погодження: контракту №403/1/22/377 від 08 грудня 2022 року, додаткової угоди №1 від 19 січня 2023 року та листі АТ «УКРЕКСІМ БАНК» виконані ОСОБА_7, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості підозри безпідставними. Наявність арбітражного рішення міжнародного комерційного арбітражного суду від 18 березня 2024 року у справі №318/2023 не свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.191 КК України, оскільки злочин вважати закінченим з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном. З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2023 року за результатами підписання рішення щодо попередньої оплати за державним контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377 на відповідний рахунок перераховано грошові кошти у сумі 3 270 000 Євро, в якості попередньої оплати у розмірі 10 відсотків від загальної вартості контракту, що становить 130 835 643 грн. Згідно висновку експерта №65/4 від 02 травня 2024 року поставка WDG promet d.o.o. (реєстраційний номер за МВ 05633702) товарів за контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377 на користь Міністерства оборони України, а також повернення попередньої оплати в розмірі 3 270 000 Євро документально не підтверджується, а тому наявність вищезазначеного рішення не впливає на склад злочину. Погодження проекту контракту всіма уповноваженими особами не стосується підозрюваного ОСОБА_7, оскільки в силу займаної посади він такі дії не вчиняв, та сторона обвинувачення такі дії йому не інкримінує.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується наданими стороною обвинувачення документами, зокрема: копією протоколу обшуку від 05 червня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2, військове містечко 27 за місцем розташування Департаменту військо-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України з додатками; копією листа начальника управління військово-технічного співробітництва ОСОБА_7 із пропозицією здійснити попередню оплату у розмірі 10%; копіями комерційних пропозицій «WDG promet d.o.o.»; копією листа начальника управління військово-технічного співробітництва ОСОБА_7 від 30 листопада 2022 року із пропозицією розробити проєкт державного контракту та організувати його підписання; копією супровідного листа т.в.о. Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_21 про надсилання проєкту контракту для погодження; відомостями з бази даних «АСКОД Міністерства оборони України» із зазначенням про посадових осіб, що погодили проєкт контракту за імпортом з компанією «WDG promet d.o.o.» на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення; копією зауваження №1 до проекту контракту №403/1/22/ б/д з компанією «WDG promet d.o.o.» (Хорватія); копією контракту №403/1/22/377 від 08 грудня 2022 року з додатками; копією супровідного листа Міністру оборони України про направлення рішення про здійснення попередньої оплати за контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; копією рішення щодо здійснення попередньої оплати за контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; копіями листів начальника управління військово-технічного співробітництва ОСОБА_7 про відсутність попередньої оплати у розмірі 10%; копією додаткової угоди №1 від 19 січня 2023 року до Контракту №403/1/22/377 від 08 грудня 2022 року; копією рішення щодо здійснення попередньої оплати за контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; копією резолютивного листа Міністерства оборони України №1143/3 від 13 січня 2023 року; копією рішення №1143/3 від 13 січня 2023 року щодо здійснення попередньої оплати за контрактом від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; копією листа Міністерства оборони України до АТ «УКРЕКСІМБАНК»; копією протоколу огляду документів від 13.06.2023 року, вилучених 05 червня 2023 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2, військове містечко № НОМЕР_1 ; копією положення про Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України; копією наказу Міністерства оборони України №571 від 08 листопада 2019 року; копією змін до Положення про Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України; копією особової картки Державної міграційної служби України ОСОБА_7 ; копією витягу з наказу державного секретаря Міністерства оборони України №266 від 26 серпня 2022 року; копією посадової інструкції начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України; копією особової картки Державної міграційної служби України ОСОБА_21 ; копіями довіреностей Міністерства оборони України; копією наказу Міністерства оборони України №100КП від 18 серпня 2022 року; копією посадової інструкції заступника директору Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України; копія витягу з наказу державного секретаря Міністерства оборони України №31 від 01 лютого 2023 року; копією вимоги Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки щодо ОСОБА_7 ; копією листа Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону ОСОБА_7 ; копією рапорту консультанта-експерта (з оперативних питань) 1 відділу 1 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України від 11 лютого 2025 року; копією відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суму доходів; копією довідки Державної аудиторської служби України від 24 листопада 2023 року; копією звіту внутрішнього камерального аудиту питань додержання вимог чинного законодавства під час укладання та виконання Державних контрактів від 11 жовтня 2022 року №403/1/22/317 та від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377; копією заяви про залучення в якості потерпілого Міністерство оборони України від 10 січня 2024 року; копією постанови про визнання потерпілим та залучення представника потерпілого у кримінальному провадженні від 15 січня 2024 року; копією висновку експерта №65/5 від 02 травня 2024 року за результатами проведеної судово-економічної експертизи; копією протоколу огляду інформації, наданої Державною службою фінансового моніторингу України від 06 листопада 2023 року; копією висновку експерта №22325/23-33 від 27 листопада 2023 року за результатами проведеної судово-технічної експертизи документів; копією висновку експерта №22324/23-32 від 15 листопада 2023 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи; копією висновку експерта №4655/24-32 від 03 травня 2024 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи; копією протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18 грудня 2023 року відносно ОСОБА_22 ; копією витягу з реєстру реальних власників від 03 серпня 2022 року щодо компанії «WDG promet d.o.o.»; копією заяви про створення ТОВ «WDG promet d.o.o.» від 29 липня 2022 року; копією витягу із судового реєстру щодо ТОВ «WDG promet d.o.o.»; копіями протоколів допиту свідків ОСОБА_23 від 22 жовтня 2024 року, ОСОБА_24 від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_25 від 25 липня 2024 року, ОСОБА_11 від 16 серпня 2024 року; ОСОБА_10 від 22 серпня 2023 року; ОСОБА_10 від 01 листопада 2024 року, копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05 лютого 2024 року, які перебувають у володінні АТ «Державний Експортно-Імпортний Банк України» з копіями вилучених документів, копією протоколу огляду речей від 01 листопада 2024 року, а саме документальних матеріалів, отриманих в ході виконання доручення слідчого; копією протоколу огляду речей від 20 серпня 2024 року, а саме мобільних телефонів iPhone 14 Рrо, вилучених у ОСОБА_21 з якого вбачається листування з ОСОБА_7 .

Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів заперечення сторони захисту про відсутність усіх ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як наявність вказаних, так й можливість їх існування в майбутньому.

Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, яке згідно класифікації, передбаченої ст.12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів, є корупційним злочином, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч.1 ст.75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч.1 ст.69 КК України). Можливість суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. ОСОБА_7 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_2 від 26 травня 2017 року), а також виїзджав за межі України у період дії воєнного стану (т.2, а.с.211-212).

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень.

Дане кримінальне правопорушення за версією сторони обвинувачення було вчинено із залученням, у тому числі іноземних фізичних та юридичних осіб, з якими безпосередньо за своїми службовими обов`язками спілкувався підозрюваний. Даних про вилучення всіх документів, у тому числі щодо руху коштів, у матеріалах провадження немає. Тому колегія суддів вважає, що даний ризик наявний та прокурором доведено, оскільки ОСОБА_7 з огляду на раніше займану посаду начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та досвіду роботи у сфері укладення державних контрактів із закупівлі та постачання озброєння та військової техніки і військового майна, має можливість вчинити зазначені дії.

Щодо ризику впливу на свідків.

Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів слідчого в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою їх спонукання до відмови у наданні викривальних показань чи до перешкоджання в одержанні слідством документів, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявні у підозрюваного, завдяки займаній посаді, зв`язків у державних органах, які можуть бути використані для протидії кримінальному провадженню, зокрема, наявність у підозрюваного неформальних зв`язків у державних органах та серед представників компаній-нерезидентів, завдяки яким він може створити штучні докази та підбурити осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень для доведення своєї невинуватості у кримінальному провадженні. Крім того, вказані зв`язки підозрюваний може використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкодити здійсненню досудового розслідування, у тому числі шляхом попередження інших співучасників злочину, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий у своєму клопотанні зазначає, що вказаний ризик що обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на систематичний характер неправомірних дій ОСОБА_26, необхідність отримання джерела доходів, що може стати додатковою підставою для вчинення корисливих кримінальних правопорушень. Крім того, підозрюваному у кримінальному провадженні № 42023000000000674 інкриміновано злочини, вчинені у складі організованої групи, яка діяла протягом тривалого часу.

Беручи до уваги повідомлення про підозру ОСОБА_7 у іншому кримінальному провадженні, що може свідчити про періодичність вчинення ним кримінальних правопорушень, зайняття ним посади комерційного директора ТОВ «Перун», що передбачає наявність організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, наведені відомості свідчать про можливість продовження протиправної діяльності, а отже і наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Враховуючи обґрунтованість підозри, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 (ч.5 ст.191 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; його вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; майновий та сімейний стан; відомості, які вказують на ймовірну причетність його до вчинення іншого злочину; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 ; інкримінування йому дій у вчиненні злочину під час дії воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді щодо необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки чинний КПК України не передбачає такого терміну як «рівні ризиків» та відповідно до ст.194 КПК України такі терміни не є правовою підставою для застосування найбільш м`якого запобіжного заходу.

Згідно зі ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 та 6 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку колегії суддів, прокурором не було доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які наявні у кримінальному провадженні, а тому враховуючи обставини кримінального провадження, докази, які містяться у матеріалах справи, наявність у підозрюваного запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, який він не порушував (обставина визнана прокурором під час апеляційного розгляду), обґрунтованим та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 є застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

На думку колегії суддів, запобіжний захід у вигляді застави є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та запобіганню ризикам, та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможуть запобігти встановленим ризикам, враховуючи тяжкість злочину у вчинені якого він підозрюється. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави, є невиправданим, стороною захисту надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, зокрема наявність у власності земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м та транспортного засобу BMW X5, 2013 року випуску, які арештовані; суму нарахованого йому доходу у період з 2021 року по 2023 рік, яка становить 1 768 048 грн 37 коп; за відсутності у клопотанні слідчого, погодженого прокурором, доводу про необхідність визначення застави у більшому розмірі, ніж найвища межа, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку. Колегія суддів вважає, що внесення застави саме в такому розмірі повинно достатньою мірою гарантувати виконання ним покладених обов`язків. Суду не надано переконливих доказів, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, а також колегія суддів враховує положення законодавства щодо можливості внесення застави як підозрюваним, так й іншими особами.

Враховуючи обставини кримінального провадження, а також те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне проживання та місце роботи в м.Києві, колегія суддів вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки також покласти на нього обов`язки, які передбачені ч.5 ст.194 КПК України: 1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 3) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області прийняти їх на зберігання; 4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 ; 5) носити електронний засіб контролю; 6) не відлучатися з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Вимога клопотання щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язку утримуватися від спілкування із співробітниками Міністерства оборони України, які здійснювали погодження та візування державного контракту від 08 грудня 2022 року №403/1/22/377, не підлягає до задоволення, оскільки коло таких осіб згідно п.4 ч.5 ст.194 КПК України визначає слідчий суддя, суд, а в клопотанні дані таких осіб не зазначено.

Щодо доводів сторони захисту, що слідчий суддя розглянув дублікат клопотання, поданого до Печерського районного суду м.Києва, то колегія суддів вважає, що такі доводи є безпідставними, оскільки клопотання, яке розглянув слідчий суддя у даному провадженні, було адресовано саме слідчому судді Вищого антикорупційного суду, а не слідчому судді місцевого суду загальної юрисдикції.

Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту в частині постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №686/9636/18 зазначила: «що діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції. Проте Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України». Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду і за обставин даного провадження колегія суддів не вбачає підстав для постановлення такого рішення. Разом з тим, сторона захисту, у випадку переконаності у її доводах про фальсифікацію доказів, не позбавлена можливості звернення із відповідною заявою про внесення даних до ЄРДР.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, з врахуванням обставин встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, слідчий суддя не дотримався вказаних вимог закону.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182, 194, 309 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2025 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_3 .

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов`язки:

1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

3) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області прийняти їх на зберігання»;

4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 .

5) носити електронний засіб контролю;

6) не відлучатися з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

У задоволенні апеляційної скарги прокурора та клопотання слідчого в іншій частині, апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відмовити.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків визначити у два місяці, тобто до 18 травня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали колегії суддів покласти на прокурора.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ст.182 КПК України.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала колегії суддів підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4