- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 638/12275/18
Провадження № 11-кп/991/54/25
Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
У Х В А Л А
18 березня 2025 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду заяву захисників обвинуваченої ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від розгляду апеляційної скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27.11.2024 у кримінальному провадженні № 42017000000000011 від 03.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_10,
обвинуваченої ОСОБА_6,
захисників обвинуваченої ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9,
представника потерпілого ПАТ «Укргазвидобування» адвоката ОСОБА_11,
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000000011 від 03.01.2017, за апеляційною скаргою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_10 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У судовому засіданні захисники обвинуваченої заявили відвід колегії суддів з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) - у зв`язку з наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів. Посилаються на те, що суддя ОСОБА_2, як член колегії суддів вже розглядала це кримінальне провадження під час перегляду попереднього вироку Вищого антикорупційного суду від 26.05.2021 відносно ОСОБА_6 . За результатами такого розгляду, попередня колегія суддів оцінила обставини справи та надала перевагу позиції сторони обвинувачення. Отже, на думку захисту, в судді ОСОБА_2 вже сформувалася певна позиція щодо обвинувачення ОСОБА_6 . До того ж акцентують на тому, що суддя ОСОБА_2 у минулому судовому засіданні заявила самовідвід із зазначених підстав та виклала окрему думку, оскільки він був залишений без задоволення.
Що ж стосується інших членів колегії: суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то їхня упередженість, на думку захисту, проявляється у не взяті до уваги доводів судді ОСОБА_2 щодо самовідводу та в небажанні зрозуміти мотиви та фактичні обставини, що спонукали суддю ОСОБА_2 до викладу окремої думки. Поза увагою цих суддів залишилося твердження судді ОСОБА_2 про те, що попередня колегія суддів, до складу якої вона входила, вже досліджувала обставини та докази у кримінальному провадженні, за результатами чого була надана відповідна оцінка та вирок від 26.05.2021 був скасований з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Додатково адвокати посилаються на те, що у колегії суддів (суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), не було підстав відкладати складання повного тексту ухвали про відмову в задоволенні відводу, та колегія суддів (судді ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), після проголошення резолютивної частини ухвали від 11.02.2025 про відмову у відводі та самовідводі судді ОСОБА_2, безпідставно відмовили у задоволені клопотання захисту щодо відкладення розгляду до отримання повного тексту такої ухвали та ознайомлення з її мотивами. Вказане теж викликає сумніви в неупередженості колегії суддів.
У судовому засіданні сторона захисту та обвинувачена підтримали заявлений відвід.
Прокурор заперечував проти заявленого відводу.
Представник потерпілого залишив вирішення питання на розсуд суду.
Колегія суддів заслухала сторону захисту щодо відводу, вислухала позицію інших учасників провадження, дослідила матеріали справи, та дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії,за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід, а учасники судового провадження, за цими ж підставами, наділені правом заявити відвід судді (ч. 1 та 2 ст. 80 КПК України).
Вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, наводиться у ст. 75 і 76 КПК України.
Аналізуючи доводи сторони захисту, колегія суддя виходить з того, що неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Наявність безсторонності для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за суб`єктивним критерієм, який передбачає оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
З вказаного вбачається, що заява про відвід має бути вмотивованою, тобто не формальною і не такою, що містить загальні чи абстрактні припущення про можливу упередженість поведінки та/або рішень судді в майбутньому. Така заява повинна містити посилання на достатні фактичні дані, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді при розгляді конкретної судової справи.
Сторона захисту як в минулій заяві про відвід, так і в новій заяві посилаються на недопустимість повторної участі судді ОСОБА_2 в розгляді кримінального провадження.
На думку колегії суддів такі доводи не містить будь-яких належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_2 .
У цій частині колегія суддів зазначає, що умови за яких суддя не може повторно брати участь в кримінальному провадженні закріплені в ст. 76 КПК України. Такими умовами є:
- суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті;
- суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції;
- суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції;
- суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Наведені вимоги закону забезпечують недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі, усуває можливу упередженість службової особи при здійсненні розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
Колегія суддів встановила, що дійсно Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_12, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_13, розглядала це кримінальне провадження, але за апеляційними скаргами прокурора САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14, адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 - захисників ОСОБА_6 на попередній вирок суду першої інстанції від 26.05.2021, а також апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 - захисників ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.05.2021, якими ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, а також закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 375 КК України у зв`язку з декриміналізацією діяння згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11.06.2020.
Ухвалою від 05.12.2022 зазначені апеляційні скарги задоволені частково, вирок та ухвала суду першої інстанції від 26.05.2021 скасовані з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
За результатами нового розгляду, суд першої інстанції 27.11.2024 ухвалив вирок у кримінальному провадженні № 42017000000000011 від 03.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
31.12.2024 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із суду першої інстанції надійшли матеріали вищезазначеного кримінального провадження разом з апеляційною скаргою сторони обвинувачення на вирок від 27.11.2024. Для розгляду визначена колегія суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
Зазначені вище обставини та аналіз ст. 76 КПК України дозволяє колегії суддів дійти висновку, що ознаки повторної участі судді в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 76 КПК України, відсутні, адже суддя ОСОБА_2 :
- не брала участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування;
- не брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції;
- хоч і брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, однак наразі вирок ухвалений за результатами нового розгляду переглядається в суді апеляційної інстанції, а не в судах першої і касаційної інстанцій, а також не після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції касаційним судом;
- не брала участі у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції.
Водночас колегія суддів зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями… Використаний сполучник «та» у між словами «суб`єктивним та об`єктивним критеріями» свідчить, що для доведення упередженості необхідно встановити наявність обставин, які про неї свідчать, одночасно за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі необхідно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п. п. 49, 50 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України»/Belukha v. Ukraine, заява № 33949/02).
Ухвалення суддею попередньо рішення щодо того самого звинувачення само по собі не є підставою для того, щоб говорити про упередженість суду. Вказане узгоджується із практикою ЄСПЛ (п. 37 рішення від 08.10.2020 у справі «Тесля проти України»/Teslya v. Ukraine, заява № 52095/11).
На думку колегії суддів, участь судді ОСОБА_2 у перегляді попереднього вироку суду першої інстанції у цьому ж кримінальному провадженні, не свідчить про сформування у неї певної позиції, оскільки за результатами такого перегляду вирок був скасований з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Висновків про винуватість ОСОБА_6, чи її невинуватість попередньою колегією зроблено не було.
Будь-які фактичні дані, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості судді ОСОБА_2 відсутні. Жодного доказу про те, що зазначена суддя будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження, чи кримінального провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у її неупередженості, колегії суддів не надано.
До того ж колегія суддів звертає увагу, що доводи захисту в зазначеній частині є тотожними доводам попередньої заяви про відвід, яка була розглянута колегією суддів 11.02.2025 та в її задоволенні було відмовлено з підстав невстановлення обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_2 .
Що ж стосується інших доводів захисту, як на підставу для відводу, то на переконання колегії суддів вони фактично зводяться до незгоди із постановленою 11.02.2025 ухвалою про залишення без задоволення заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_2 та заяви цієї судді про самовідвід, а також з відмовою у відкладенні судового розгляду, після постановлення зазначеної ухвали від 11.02.2025. Вказане саме по собі не свідчить про легітимні сумніви в неупередженості суддів та не може бути підставою для їх відводу. Протилежне трактування принципу неупередженості суду та інституту відводу суперечить засадам судочинства та незалежності судді, а також містить потенційні ризики з точки зору наслідків для судової практики. Той факт, що захист внаслідок суб`єктивних міркувань та особистого аналізу рішення колегії суддів сумнівається в неупередженості суддів, не свідчить про їх реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення суддів від розгляду судової справи.
Посилання адвоката на те, що колегія суддів необґрунтовано оголосила резолютивну частину ухвали від 11.02.2025 про відмову у відводі й самовідводі судді ОСОБА_2, а складання повного тексту ухвали відклала, є безпідставними. Вказане не свідчить про упередженість колегії суддів. До того ж колегія суддів зазначає, що можливість складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали прямо передбачена ч. 2 ст. 376 КПК України.
Отже, з урахуванням вищевикладених норм та висновків, оцінивши доводи заяви про відвід та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 372, 376, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Заяву про відвід залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4