- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
21 березня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, та клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, шляхом зміни додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Запоріжжя, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Краматорськ Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2023 за № 52023000000000190, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні 21.03.2025 вирішувалось клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190. Разом з цим захисником ОСОБА_8 порушено перед Судом питання про зміну запобіжного заходу, шляхом зміни додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5 .
2. Доводи клопотання прокурора
Згідно із змістом клопотання прокурора, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.04.2024 включно, а також визначено заставу у розмірі одного мільйона гривень.
23.02.2023 підозрюваного ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави.
Надалі ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду неодноразово продовжувався строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладених на ОСОБА_5 у випадку внесення ним застави.
Востаннє ухвалою Суду від 24.01.2025 ОСОБА_5 продовжено до 24.03.2025 включно строк дії таких обов`язків: 1) прибувати до прокурорів, суду на першу вимогу; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З оглядну на те, що на думку прокурора, дотепер продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду і ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні) останній зазначає про необхідність продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
3. Доводи клопотання захисника
У змісті клопотання захисник порушив перед Судом питання про зміну запобіжного заходу, шляхом зміни додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5, а саме: обов`язок «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» просив змінити на «не виїжджати за межі України без дозволу суду».
Необхідність відповідної зміни захисник обґрунтував належним виконанням ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків; відсутністю доказів на підтвердження у останнього наміру переховуватися від суду; відсутністю можливості здійснювати благодійну діяльність із забезпечення допомоги військовослужбовцям Збройних Силу України та гуманітарної допомоги переселенцям; матеріальною обтяжливістю поїздок родини ОСОБА_5 до України з Великої Британії для зустрічі з ним.
4. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні своє клопотання підтримав. Наполягав на актуальності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду і ризику незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні. Зазначив, що вірогідність таких ризиків не зменшилася.
Водночас заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 . Пояснив, що відсутність у обвинуваченого документів, що дають право на виїзд за кордон, є більш надійним запобіжником ніж заборона не виїжджати за межі України без дозволу суду. Адже у випадку наявності такого обов`язку можливість перетину державного кордону обвинуваченим не залежить від добросовісності виконання працівником прикордонної служби своїх процесуальних обов`язків.
Захисник ОСОБА_8 під час судового засідання заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Звернув увагу на те, що ОСОБА_5 належно виконує свої процесуальні обов`язки, завжди з`являється на виклики до суду. Зазначив про виконання обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну». Однак порушив питання про зміну такого обов`язку на обов`язок «не виїжджати за межі України без дозволу суду». Обґрунтував потребу такої зміни гуманітарною та волонтерською діяльністю обвинуваченого, здійснення якої потребує виїздів закордон. Крім цього, послався на факт проживання сім`ї ОСОБА_5 за кордоном та складнощами, в тому числі матеріальними, у відвідуванні України сім`єю обвинуваченого. Додатково звернув увагу на тривалість застосування такого обов`язку до ОСОБА_5 та просив його замінити на той, про який зазначається у клопотанні сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_5 наголосив на належному виконанні своїх процесуальних обов`язків. Додатково звернув увагу на свою гуманітарну діяльність та необхідність у зв`язку з цим їздити за кордон. Просив пом`якшити йому запобіжний захід, шляхом зміни додаткового обов`язку.
Захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Зазначив про те, що клопотання є нелогічним та таким, що не переслідує легітимну мету.
5. Оцінка та висновки суду
Дослідивши матеріали клопотань, заслухавши доводи учасників судового засідання, Суд встановив таке.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
21.02.2014 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно з цим ОСОБА_5 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 000 грн.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, на нього покладалися такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_6, свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
23.02.2023 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави. Таким чином з 23.02.2023 він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави у відповідному розмірі з одночасним покладенням на нього вищеназваних обов`язків.
Надалі строк обов`язків, покладених на ОСОБА_5, неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Суду від 24.01.2025 ОСОБА_5 продовжено до 24.03.2025 включно строк дії таких обов`язків: 1) прибувати до прокурорів, суду на першу вимогу; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього ч. 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
За наведених обставин, зважаючи, що розгляду клопотань прокурора та захисника вимагає з`ясування одних і тих же обставин, Суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.
Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_5, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики. Зі свого боку підставою для зміни запобіжного заходу може стати наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею/судом при застосуванні запобіжного заходу, які свідчать про зміну обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про актуальність ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 (ухвала від 24.01.2025), встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, а також ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Названі ризики, за змістом клопотання та твердженням прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор мотивує, в тому числі тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину.
Судом встановлено, що санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Зазначений злочин у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин належить до корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. За наведених обставин, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим в інкримінованому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.
Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
У цьому контексті Суд враховує характер посади, яку обіймає обвинувачений. Так, відповідно до посвідчень № 31 і № 006 ОСОБА_5 є депутатом Запорізької обласної рали та помічником заступника голови обласної ради патронатної служби. Крім цього, згідно із посвідченням № 165/30 обвинувачений є помічником-консультантом народного депутата України.
При цьому завдяки займаній посаді ОСОБА_5 у зв`язку із службовою необхідністю безперешкодно виїздив за межі території України незважаючи на обмеження правового режиму воєнного стану. До того ж обвинувачений використовував таку можливість для перебування за кордоном поза межами строку, який обумовлений службовою необхідністю.
Разом з цим Суд також зважає на те, що у ОСОБА_5 наявні соціальні зв`язки за межами України, а не на її території. Адже син обвинуваченого - ОСОБА_19 покинув територію України 05.01.2022. Доказів його повернення в України Суду надано не було. Дружина обвинуваченого - ОСОБА_20 та їх малолітня донька - ОСОБА_21 і неповнолітній син - ОСОБА_22 мають статус біженця у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та проживають поза межами території України.
У контексті ризику переховування Суд також враховує, що обвинувачений має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_1 ), а також значний досвід перетину державного кордону. Повернення такого паспорту обвинуваченому, у сукупності з тягарем можливого покарання, міцними соціальними зв`язками за межами України, значно підвищить ризик можливого його переховування від суду.
Крім цього, з огляду на вищевикладене, а також те, що ОСОБА_5 в період дії правового режиму воєнного стану вчинено дії з метою оформлення візи для себе та дружини для виїзду в США, Суд не вбачає підстав для припинення обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну» навіть шляхом його змінити на обов`язок «не виїжджати за межі України без дозволу суду».
З урахуванням сукупної оцінки всіх обставин кримінального провадження, в тому числі тих, на які посилався захисник у своєму клопотання, на думку Суду, обов`язок «не виїжджати за межі України без дозволу суду» не є достатнім запобіжником для попередження переховування обвинуваченого. Такий висновок набуває особливої актуальності з огляду на не рідкі випадки перетнути державного кордон України поза межами пунктів пропуску в умовах правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації. У зв`язку з цим, належить відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, шляхом зміни додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Водночас, Суд вважає за можливе не продовжувати ОСОБА_5 обов`язок «прибувати до прокурорів, суду на першу вимогу». Зазначене пояснюється тим, що по-перше, нарікання щодо процесуальної поведінки обвинуваченого відсутні, по-друге, положеннями ч. 7 ст. 42 КПК України незалежно від застосованого запобіжного заходу передбачено обов`язок обвинуваченого прибути за викликом до прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. На думку Суду, обов`язок визначений у ч. 7 ст. 42 КПК України на даний час є достатнім для забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання та виконання завдань кримінального провадження.
За наведених обставин, з урахуванням встановлення актуальності ризику переховування обвинуваченого від суду, на думку Суду, виправданим є продовження строку дії таких обов`язків: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
У зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язок утримуватись від спілкуванняізі свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, з урахуванням змін зазначених вище. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 177-178, 194, 201, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, шляхом зміни додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Задовольнити частково клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити до 21 травня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1