Document No. 126217077

справа № 991/1081/25

провадження № 11-сс/991/123/25

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваної ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

10.02.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 11.02.2025 року та цього ж дня її призначено до розгляду (т. 13 а.с. 81-87, 89).

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_7 подані доповнення до апеляційної скарги (т. 13 а.с. 111-141).

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_10, та застосовано до ОСОБА_8, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, та визначено заставу у розмірі 8 000 000 грн., з покладенням на підозрювану у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущені ним під час розгляду клопотання істотні порушення вимог КПК України. Вважає, що слідчий суддя порушив вимоги КПК України, оскільки помилково встановив наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 174 КПК України, внаслідок чого незаконно застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід. Крім того, слідчий суддя невірно трактує рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», оскільки ЄСПЛ у цьому рішенні не знімає обов`язку зі слідчого судді надати оцінку доказів з точки зору належності та допустимості, а лише встановлює певний стандарт доказування на даній стадії провадження. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, оскільки відомості про неї як підозрювану у провадженні до ЄРДР не внесено, а здійснення розслідування без внесення таких відомостей не допускається, а відтак, не допускається і розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу. Крім того, зміст підозри всупереч ст. 277 КПК України не містить викладу обставин участі ОСОБА_8 у вчиненні можливих кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, а також відомостей про те, які дії ОСОБА_8 сприяли вчиненню злочинів іншими співучасниками. Для підтвердження участі останньої у злочинній організації прокурор мав надати докази про час, місце та інші обставини її участі. Натомість, підозра містить загальні фрази про період існування злочинного формування, а саме - 2019-2025 р.р. Крім того, матеріалами справи не підтверджено ані пособництво ОСОБА_8 у незакінчених замахах на заволодіння земельними ділянками, ані факту заволодіння нею конкретною земельною ділянкою. Матеріали клопотання не містять даних про те, що ОСОБА_8 вчиняла дії, направлені на облік витрат, пов`язаних із реалізацією злочинного механізму. Фактично підозра обґрунтовується матеріалами НСРД, у яких зафіксовано розмови низки осіб, втім стверджувати, що у цих розмовах брала участь саме ОСОБА_8, неможливо. Виходячи з кримінально-правової кваліфікації дій підозрюваних у провадженні, яка наведена у клопотанні, виконавець злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відсутній, оскільки відсутнє посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Відтак, неможливим є висновок про вчинення такого злочину та про пособництво у його вчиненні. Окремо наголошує на відсутності заявлених стороною обвинувачення ризиків, визначених ст. 174 КПК України. Стверджує про відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування, оскільки ОСОБА_8 за час війни жодного разу не покидала територію України, хоча не є обмеженою у пересуванні. Зокрема, це пов`язано з постійним доглядом за непрацездатною тяжко хворою матір`ю, а також особистим онкологічним захворюванням. Щодо ризику знищення документів, то у клопотанні не зазначено, які саме документи може знищити ОСОБА_8 . Наполягає також на відсутності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки прокурором не ініційовано допит свідків в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Щодо ризиків продовження вчинення розслідуваних злочинів та перешкоджання провадженню іншим чином, то у клопотанні, окрім гіпотетичного посилання на їх наявність, відсутні відомості про їх реальний характер. Окремо наголошує на непомірності визначеної слідчим суддею застави, оскільки її розмір значно перевищує дохід підозрюваної.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково зазначив про необґрунтованість повідомлення про підозру, оскільки у ньому не вказано, коли саме ОСОБА_8 вступила до злочинної організації та якими діями вона вчинила пособництво у заволодінні земельними ділянками. У наданих прокурором протоколах за результатами проведених НСРД ОСОБА_8 нібито розмовляє з іншими фігурантами провадження, які наразі не є підозрюваними в участі у злочинній організації. Єдиною особою, з якою вона спілкувалась і якій повідомлено про підозру, - ОСОБА_11 . Слідчий суддя дійшов хибного висновку про наявність ризиків, оскільки у ОСОБА_8 на утриманні перебуває тяжко хвора матір та сама ОСОБА_8 хворіє онкологічним захворюванням, відтак, потребує медичної допомоги.

Підозрювана ОСОБА_8 підтримала позицію свого захисника. На запитання суду щодо змісту наданих прокурором протоколів НСРД, у яких зафіксовані розмови за її участі, пояснень не надала.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника. Додатково зазначив, що стороною обвинувачення надано докази на підтвердження обізнаності ОСОБА_8 про діяльність злочинної організації та злочини, які нею вчинялись. Вказані обставини підтверджуються матеріалами НСРД, зокрема розмовою від 01.07.2024 р. ОСОБА_8 з іншою підозрюваною - ОСОБА_11 . Вважає, що слідчим суддею вірно встановлено наявність ризиків. Просив врахувати, що ОСОБА_8 виїхала з м. Києва після того, як члени злочинної організації виявили засоби негласного стеження в офісі, за день до вручення повідомлення про підозру.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_14, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_15, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під нібито обслуговування незначних об`єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_12 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. Відтак, у період 2023-2024 р.р. злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_12 вчинено низку злочинів, а також замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «Колібріс» та шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, які були припинені внаслідок викриття діяльності злочинної організації правоохоронним органом. Крім замахів, злочинною організацією також вчинено заволодіння земельною ділянкою, яка використана для забудови.

При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_8 як працівник офісу ОСОБА_12, відповідала за ведення бухгалтерського обліку злочинної організації, у тому числі за облік витрат та доходів, пов`язаних із реалізацією злочинних механізмів, за видачу учасникам злочинної організації грошових коштів відповідно до поданих ними заявок про здійснення витрат, а також одержання грошових коштів та їх розміщення на банківських рахунках та в індивідуальних банківських сейфах. При цьому, ОСОБА_8 виконувала вказівки та доручення ОСОБА_12 і ОСОБА_11, спрямовані на виконання завдань злочинної організації.

06.02.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в участі у злочинній організації та у пособництві заволодінню чужим майном та у пособництві у шести незакінчених замахах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих їй злочинів за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, слідчий суддя наголосив, що всі доводи сторони захисту з цього приводу відхиляються, оскільки матеріали клопотання об`єктивно пов`язують ОСОБА_8 із кримінальними правопорушеннями, які їй інкримінуються.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З урахуванням встановлених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_8 не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання нею обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_8, майновий стан підозрюваної та дані, які характеризують її особу, а також відомості про систематичне вжиття заходів по приховуванню належного майна і джерел його походження, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, водночас, дійшов висновку про визначення застави у розмірі 8 000 000 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваної. У випадку внесення застави на підозрювану строком до 06.04.2025 року покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, які при цьому не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Відтак, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

В оскаржуваній ухвалі вірно зазначено, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Наведена позиція відповідає усталеній практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо оцінки доказів з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування, про що зазначалося вище.

Відтак, доводи захисника про невірне використання слідчим суддею правових позицій ЄСПЛ з приводу оцінки доказів слідчим суддею є необґрунтованими.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану ОСОБА_8 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо неї та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік доказів та розкрито їх зміст (т. 13 а.с. 58-62). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_8 могла вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких їй повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують її з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що матеріалами клопотання не підтверджено ані пособництво ОСОБА_8 у незакінчених замахах на заволодіння земельними ділянками, ані заволодіння нею конкретною земельною ділянкою, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення членами злочинної організації незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови становлять предмет розслідування у даному провадженні, а отже, мають бути встановлені слідчим шляхом.

Колегія суддів також враховує, що під час апеляційного розгляду підозрювана ОСОБА_8 не змогла надати пояснень щодо наданих стороною обвинувачення протоколів НСРД, у яких зафіксовані розмови за її участі.

Натомість, у долучених до матеріалів клопотання протоколах НСРД у логічній послідовності викладено зміст зустрічей, що відбулися між ОСОБА_8 та іншими фігурантами провадження, зокрема ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, учасники злочинної організації обговорювали процедуру оформлення правовстановлюючих документів на неіснуючі об`єкти нерухомості та у подальшому їх продаж підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання у користування земельних ділянок під ними. При цьому, під час зафіксованих розмов ОСОБА_11 та ОСОБА_8 обговорювали умови партнерства по реалізації проекту «Торгівля» та питання витрат на реалізацію цього проекту на земельній ділянці, якою учасники організації вже незаконно заволоділи. Більше того, як вбачається зі змісту однієї із зафіксованих розмов, ОСОБА_8 вела облік витрат по проекту «Торгівля» із зазначенням їх окремо по кожній земельній ділянці.

Вищенаведене пов`язує ОСОБА_8 із досліджуваними обставинами, оскільки вона виконувала вказівки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, та ймовірно діяла спільно з іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень, зокрема, відповідала за ведення обліку витрат та доходів злочинної організації.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на матеріалах НСРД, втім поза розумним сумнівом стверджувати, що у цих розмовах брала участь саме ОСОБА_8 неможливо, колегія суддів зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.

У даному випадку, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну недопустимість доказів, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, а отже, остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті.

Посилання захисника на те, що зміст підозри всупереч ст. 277 КПК України не містить викладу обставин участі ОСОБА_8 у вчиненні можливих кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, також не є слушними, оскільки викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, тому у повідомленні про підозру вони викладаються у такому вигляді, як він вважає за необхідне.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у формулі кримінально-правової кваліфікації дій підозрюваних у провадженні, наведеній у клопотанні, відсутнє посилання на ч. 2 ст. 27 КК України, тому відсутній виконавець злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, що свідчить про неможливість кваліфікації дій ОСОБА_8 як пособництва у вчиненні цього злочину.

Так, ст. 27 КК України визначає види співучасників.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України, виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому, його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК України). Відтак, дії підбурювача та пособника належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК України, якою передбачено відповідальність за вчинений злочин, із посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 як працівник офісу ОСОБА_12 виконувала вказівки та доручення останнього і його довіреної особи - ОСОБА_11, спрямовані на виконання завдань злочинної організації, зокрема відповідала за ведення бухгалтерського обліку злочинної організації. Відтак, її дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, у клопотанні про застосування запобіжного заходу наведено роль кожного з учасників злочинної організації, зокрема і виконавців, та зазначено кримінальні правопорушення, у вчиненні яких їх підозрюють. Як вже зазначалось вище, дії виконавця кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Відтак, доводи захисту в цій частині також відхиляються.

Крім того, предметом розгляду слідчим суддею було клопотання сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, відповідно, судовий розгляд має проводитись лише стосовно особи, якій повідомлено про підозру та щодо якої подано відповідне клопотання. Отже, надавати оцінку діям інших осіб, які є підозрюваними у провадженні, та водночас стверджувати про неможливість без правильної кваліфікації їх дій встановити причинний зв`язок між діями ОСОБА_8 та спричиненими ними наслідками, є юридично неспроможним.

Колегія суддів наголошує, що усі вищенаведені доводи захисту можуть бути предметом перевірки з наданням відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Крім того, доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри з огляду на відсутність у ЄРДР відомостей про неї як підозрювану у провадженні колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з практикою Верховного Суду (постанова від 05.02.2019 р. у справі № 607/11498/15-к, від 14.02.2022 р. у справі № 477/426/17) та Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 р. у справі № 807/1456/17), ЄРДР є лише електронною базою даних, у якій зберігаються відомості, що використовуються для формування звітності. Отже, витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням та не породжує жодних правових наслідків. При цьому, певне процесуальне рішення, винесене під час досудового розслідування, приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним КПК України вимогам до такого процесуального рішення. Натомість, витяг з ЄРДР не може його замінити. Тобто, наявні в ЄРДР відомості є похідними від процесуальних рішень прокурора та не можуть бути використані для встановлення або спростування факту винесення або не винесення прокурором певного процесуального рішення у провадженні.

Натомість, матеріали клопотання містять повідомлення про підозру ОСОБА_8, яке вручене останній у визначеному КПК порядку та є належним підтвердженням набуття нею статусу підозрюваної.

Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_8 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких їй повідомлено про підозру, відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність всіх п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-5, ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, колегія суддів враховує відомості про офіційний дохід підозрюваної та її близьких осіб, який є достатнім для можливого тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_8 в силу своєї статі не обмежена у виїзді за кордон, а докази, що їй заборонено покидати територію України, у матеріалах справи відсутні. При цьому, сини ОСОБА_8 1987 та 1997 років народження, залишили територію України 05.02.2022 року; відомості про їх повернення відсутні. Відтак, підозрювана може вчинити дії, направлені на переховування за кордоном, у тому числі за можливої допомоги її дорослих синів. Суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, міра покарання, яка може бути обрана підозрюваній у випадку визнання її у подальшому винуватою, хоча і не може бути визначальним фактором, але враховується при оцінці такого ризику. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що перебування на утриманні підозрюваної тяжко хворої матері не нівелює зазначений ризик та не зменшує його до малоймовірності.

Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваної на свідків та інших підозрюваних у провадженні, колегія суддів враховує, що вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, дружнім чи іншого роду стосункам вносити суттєві корективи у показання таких осіб. У цьому контексті колегія суддів враховує те, що з огляду на тактику та стратегію розслідування провадження, до цього часу не допитувалась більша частина осіб, яким можуть бути відомі обставини розслідуваних злочинів, у зв`язку з чим існує загроза впливу на осіб, що можуть бути свідками у провадженні, з метою спонукання їх до відмови від надання викривальних показань. Крім того, враховуючи існування взаємообумовленості дій ОСОБА_8 та інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, зважаючи на її роль у інкримінованих правопорушеннях, остання, використовуючи свої зв`язки, приязні стосунки з такими особами, тощо, може впливати на інших підозрюваних у провадженні з метою зміни ними своїх показань задля уникнення можливої відповідальності.

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, колегія суддів враховує, що механізм вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів передбачав підписання та використання документації із внесенням до неї недостовірних відомостей (технічні паспорти, договори купівлі-продажу тощо), а також оформлення на третіх осіб права власності на неіснуючі об`єкти нерухомості. Крім того, у матеріалах клопотання наявні відомості про вжиття співучасниками, зокрема, ОСОБА_8, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, що вказує на схильність та здатність маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки більшість епізодів злочинної діяльності співучасників були припинені органом досудового розслідування на стадії незакінченого замаху на заволодіння чужим майном. Отже, злочинні наміри підозрюваних щодо заволодіння земельними ділянками не були реалізовані до кінця через незалежні від них обставини. Разом з тим, згідно матеріалів клопотання співучасники вже профінансували значну частину витрат на «проекти», пов`язані з одержанням земельних ділянок у власність або користування пов`язаних осіб з метою їх подальшої комерційної забудови, тому вони очевидно зацікавлені у доведенні своїх намірів до завершення, навіть з урахуванням викриття їх злочинної діяльності.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення вчинені у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі невстановленими, тому остання зможе координувати свою процесуальну поведінку з ними, з іншими підозрюваними у провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування у вигляді протоколів допиту, протоколів за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, планшетів тощо, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищезазначених ризиків.

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваної визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_8 повідомлено про підозру, є особливо тяжкими. При цьому, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.

Згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.

Відтак, корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, міжнародна ізоляція, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій.

Окремо слід врахувати, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, за умови їх доведеності, мають особливу суспільну небезпеку, позаяк стосуються участі у створеній ОСОБА_12 злочинній організації, основною метою якої було заволодіння інвестиційно привабливими земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою подальшої їх забудови, а вчинення цих злочинів відбувалося під час воєнного стану.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та констатує, що вказані кримінальні правопорушення моли бути вчинені за наведених у клопотанні обставин, в тому числі і за сприяння ОСОБА_8 . Наведений корупційний злочин вчинено в умовах збройної агресії РФ, що створює надвисокі репутаційні ризики, які здатні вплинути на продовження підтримки України з боку країн-партнерів.

Як вбачається із матеріалів клопотання, офіційний дохід ОСОБА_8 з 2022 року по І-ІІ квартали 2024 року складає 1 600 000 грн., а офіційний дохід її чоловіка - ОСОБА_20 з 2023 року по І-ІІ квартали 2024 року становить 500 000 грн. Водночас, згідно даних Інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок», підозрюваній належить частка номінальною вартістю 50 000 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ «Бізнесконсалтгруп».

Крім того, ОСОБА_8 на праві власності належить наступне нерухоме майно: 1) 2/3 квартири загальною площею 43,1 кв. у м. Києві; 2) квартира загальною площею 52,9 кв. м. у м. Києві; 3) машиномісце загальною площею 18 кв.м. м. Києві; 4) земельна ділянка загальною площею 0,15 га. Чоловіку підозрюваної - ОСОБА_20 на праві власності належить: 1) нежитлове приміщення загальною площею 5,1 кв.м. у м. Києві. Також, ОСОБА_8 є власником автомобіля Volkswagen Jetta, 2014 року випуску, а її чоловік є власником автомобілів Mitsubishi Outlander, 2007 року випуску, та Land Rover Range Rover, 1997 року випуску.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з матеріалами клопотання ОСОБА_8 ймовірно отримувала матеріальну винагороду за участь у діяльності злочинної організації, використовувала індивідуальні банківські сейфи для зберігання готівкових коштів, а також систематично вживала заходи щодо приховування доходів і майна співучасників, маскування наявності у їх власності юридичних осіб, що свідчить про наявність у підозрюваної та інших співучасників неофіційних доходів і майна, якими ОСОБА_8 може скористатись.

Таким чином, майновий стан ОСОБА_8 слід розглядати в контексті наявного у неї незадекларованого майна, придбаного за кошти, ймовірно отримані від незаконної діяльності злочинної організації, та інших протиправних схем.

Керуючись внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів апеляційного провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8, зокрема, особливо тяжких корупційних злочинів, доведеність існування п`яти ризиків, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 8 000 000 грн. хоч і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваної. Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави буде належним запобіжником від реалізації наведених в ухвалі ризиків під острахом її звернення в дохід держави у випадку порушення покладених на підозрювану обов`язків.

Стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані.

За вказаних обставин, колегія суддів не знаходить підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави у бік зменшення.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, втім оскаржувана ухвала містить належне обґрунтування всіх істотних обставин, що підлягають встановленню та оцінці, про що зазначено вище. Решті доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів також надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4