- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/635/25
Провадження 1-кс/991/637/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.11.2024 у справі №991/13020/24 (провадження №1-кс/991/13100/24) у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання підозрюваного ОСОБА_5, в якому він просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.11.2024 у справі №991/13020/24 (провадження №1-кс/991/13100/24) у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017, у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно, що належить ОСОБА_5 особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, а саме:
1. корпоративні права у виді 49,95% частки в статутному капіталі ТОВ «ЕДІНОР» (код ЄДРПОУ 33771376);
2. корпоративні права у виді 49,95% частки в статутному капіталі ТОВ «РІКОНА ЛТД» (код ЄДРПОУ 33807327), а також 49,95% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у виді такого майна:
- автомобіль HYUNDAI НІ, номер та серія знаку НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ CITAN, номер та серія знаку НОМЕР_11, номер кузова НОМЕР_3 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ CITAN, номер та серія знаку НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5 ;
- автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, номер та серія знаку НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_7 ;
- об`єкт нерухомого майна №26657505, а саме корпус №1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 1;
- об`єкт нерухомого майна №26597276, а саме заміський будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 9А;
- об`єкт нерухомого майна №26655456, а саме будинок технічного персоналу, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 9-Г;
- об`єкт нерухомого майна №1658165, а саме комплекс будівель дитячого оздоровчого ІНФОРМАЦІЯ_2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 20;
- об`єкт нерухомого майна №1865090, а саме тенісний корт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 9Б;
- об`єкт нерухомого майна №26658543, а саме корпус №2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 2;
- об`єкт нерухомого майна №10020924, а саме будівля плавального басейну, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 9В;
- об`єкт нерухомого майна №10020920, а саме будівля котельні, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 7А;
- об`єкт нерухомого майна №5985751, а саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 3А;
- об`єкт нерухомого майна №26597657, а саме будівля їдальні, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 5;
- об`єкт нерухомого майна 26656704, а саме будівля прохідної, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 6;
- об`єкт нерухомого майна №26656297, а саме будівля господарського блоку, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 7;
- об`єкт нерухомого майна №26657634, а саме будівля бані, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будинок 8;
- стоянкове судно для відпочинку Д-69, реєстраційний НОМЕР_12;
- несамохідне судно для відпочинку Д-70, реєстраційний НОМЕР_13;
3. корпоративні права у виді 25% частки в статутному капіталі ТОВ «ФАРЛЕС» (код ЄДРПОУ 32349990);
4. корпоративні права у виді 25% частки в статутному капіталі ТОВ «СОЛМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 13419574);
5. корпоративні права у вигляді 24,51% частки в статутному капіталі ТОВ «СЄНТОЗА ЛТД» (код ЄДРПОУ 13421602), а також 24,51% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності у вигляді наступного майна:
- автомобіль DAEWOO LANOS, номер та серія знаку НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_9 ;
- торговельна марка із порядковим номером реєстрації НОМЕР_14 від 16.07.2001;
6. корпоративні права у виді 12,50% частки в статутному капіталі ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство з іноземними інвестиціями «ЕНЕКО» (код ЄДРПОУ 14354581);
7. корпоративні права у виді 21,13%о частки в статутному капіталі ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ПРИВАТ-ІНВЕСТОР» (код ЄДРПОУ 20234786);
8. корпоративні права у виді 2,42% корпоративних прав ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 35973723), тобто 726 000 акцій;
9. корпоративні права у виді 25,00% частки в статутному капіталі ТОВ «Комерційне агентство «ВІСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 20299113);
10. корпоративні права у виді 25,00% частки в статутному капіталі ТОВ «СТАРЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 32349964);
11. корпоративні права у вигляді 0,44% частки в статутному капіталі ТОВ «СЄНТОЗА ТБ» (код ЄДРПОУ 25003442).
У клопотанні ОСОБА_5 зазначив, що вважає накладений арешт на його майно необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України, оскільки у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 закінчився строк досудового розслідування, а тому у органу досудового розслідування відсутні будь-які законні підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. До того ж, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся неналежний суб`єкт, а саме детектив, замість прокурора. На переконання ОСОБА_5, слідчий суддя, в ухвалі від 21.11.2024, дійшов безпідставного висновку про обґрунтованість підозри, зважаючи на те, що повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_5 поза межами строку досудового розслідування, водночас сама підозра є повністю необґрунтованою та безпідставною. Окрім того, слідчим суддею помилково ототожнене право власності фізичної особи-учасника юридичної особи та право власності юридичної особи.
Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_5 до суду із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України. Розгляд клопотання ОСОБА_5 просив проводити за без його особистої участі, за участю його захисників.
У судових засіданнях захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання про скасування арешту майна, з викладених у ньому підстав, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений на майно, що належить ОСОБА_5 .
Детектив ОСОБА_3 у судових засіданнях та в письмових запереченнях категорично заперечував проти задоволення клопотання підозрюваного та скасування арешту, накладеного на його майно, вважав доводи сторони захисту щодо спливу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні необґрунтованими та безпідставними. Додав, що ухвалою слідчого судді від 21.11.2024 арешт на майно ОСОБА_5 накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України, санкціями яких передбачене обов`язкове додаткове покарання - конфіскація майна. За наведеного вважав, що підстав для скасування арешту наразі не має.
Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, заслухавши позицію учасників, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна можливе за таких умов: сторона захисту доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; сторона захисту доведе, що арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
За версією орану досудового розслідування, голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_5, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, не пізніше періоду 26.01.2015 - 16.03.2015 організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_6, заступник керівника напрямку- директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з AT КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_8, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_10 та інші невстановлені органом досудового розслідування особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.
У період з 26.01.2015 по 16.03.2015 у невстановленому в ході досудового розслідування місці, членами організованої групи був розроблений план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особливо великих розмірах з корисливою метою, а саме фінансування підконтрольної компанії нерезидента DROVALE LIMITED та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн. На виконання злочинного плану ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та невстановлені в ході досудового розслідування особи штучно створили зобов`язання Банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED під приводом викупу власних облігацій за завищеною вартістю, а саме створили раніше не існуючі документи, підробивши їх минулими датами, згідно яких Банк нібито має обов`язок виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED в якості викупу цінних паперів-облігацій простих іменних ПАТ КБ «Приватбанк» серії V (код НОМЕР_15), серії W (код UA НОМЕР_16), серії X (UA НОМЕР_17), серії Y (код UA НОМЕР_18) з хибною номінальною вартістю, яка неправомірно розраховується по формулі з прив`язкою вартості облігацій до курсу гривні відносно долару США з визначенням дати викупу від 16-18 березня 2015 року. У подальшому здійснили виплату грошових коштів на поточний рахунок пов`язаної компанії-нерезидента DROVALE LIMITED в якості нібито зворотного викупу облігацій на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп від 10.02.2014 з подальшим закриттям від`ємного залишку коштів, що сформувався на розподільчих рахунках ПАТ КБ «Приватбанк НОМЕР_19, № НОМЕР_10 відкритих для DROVALE LIMITED, в результаті чого заволоділи грошовими коштами на суму 9 254 807 860,40 грн.
Після того як на розрахунковий рахунок DROVALE LIMITED надійшли грошові кошти, отримані в результаті заволодіння грошовими коштами AT «КБ «Приватбанк», у сумі 9 254 807 860,40 грн у якості нібито зворотного викупу облігацій серії V, W, X, Y на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп №001/14 від 10.02.2014, №002/14 від 10.02.2014, №003/14 від 10.02.2014, №001/15 від 10.02.2014, частину із вказаних коштів у сумі 499 761 000,00 грн, із урахуванням сум винагород торговцям цінними паперами, перерахували у три черги на рахунки юридичних осіб під виглядом вчинення фінансових операцій із купівлі-продажу цінних паперів з метою надання даним грошовим коштам вигляду легального походження та у результаті чого перерахували дані кошти на рахунок ОСОБА_5, а саме :
-у першу чергу здійснили перерахування коштів у сумі 499 761 000,00 грн із рахунку «Дровалє Лімітед» на рахунки ТОВ «Реватіс», ТОВ «ІК «Бізнес-Інвест», ТОВ «Сонго» різними частинами;
-у другу чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Реватіс» та ТОВ «ІК «Бізнес-Інвест» на рахунок ТОВ «Меріста», а також з одночасно із вказаним здійснити перерахування коштів із рахунків ТОВ «Сонго» на рахунок ТОВ «Вітязь»;
-у третю чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Меріста» та ТОВ «Вітязь» на рахунок ОСОБА_5 .
Після чого ОСОБА_5 використав набуті незаконним шляхом грошові кошти у сумі 446 038 920,00 грн під виглядом легальних активів для внесення до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» та збільшення власної частки у ньому та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталуБанку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.
Таким чином, як стверджує слідство, організованою групою у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб вчинені: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення. передбачене ч. 5 ст. 191 КК України; вчинені фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах за наступних обставин, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VI від 18.05.2010, №4025-V1 від 15.11.2011, №1702-VI1 від 14.10.2014); складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого організованою групою тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
07.09.2023 за результатами досудового розслідування щодо ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону №430-1V від 16.01.2003 із змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VI від 18.05.2010, №4025-VI від 15.11.2011, №1702-VIІ від 14.10.2014) КК України у рамках кримінального провадження №12017040000000531 від 06.03.2017, яке було вручене ОСОБА_5 в день його складення, а саме 07.09.2023 о 12 год 20хв, про що свідчить його підпис. За таких обставин, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах; у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення; у організації складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою.
21.11.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/13020/24 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить йому особисто або опосередковано через інші юридичні особи на праві приватної власності, із забороною відчуження та розпорядження ним, питання щодо скасування якого наразі ініційоване стороною захисту, в порядку ст. 174 КПК України.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали від 21.11.2024 арешт на майно накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Отже слідчий суддя встановив, що ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів. У той же час, санкції ч. 5 ст. 194, ч. 3 ст. 209 КК України, що інкримінуються ОСОБА_5, передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Метою накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні є забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Таким чином, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тож зважаючи на обставини, що розслідуються у даному провадженні, та можливість конфіскації майна ОСОБА_5 за вироком суду у разі доведення його вини, забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути досягнуте через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою запобігання ризику відчуження вказаного майна.
Окрім того слідчий суддя обґрунтовано врахував, що ОСОБА_5 особисто та опосередковано через юридичні особи, належить рухоме та нерухоме майно, відповідно до його частки у статутному капіталі певного суб`єкта господарювання.
Так, згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні, особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Тобто, з урахуванням зазначених вимог юридична особа не відповідає своїм майном за зобов`язання її засновника.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.02.2024 у справі №910/9426/23, частка в статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Так, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає «історичною», а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес суб`єкта господарювання буде успішним) або зменшитися (якщо суб`єкт господарювання буде вести збиткову господарську діяльність). Отже, у випадку реалізації належного юридичній особі нерухомого майна, вартість частки у статутному капіталі підприємства беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу.
Тобто, розмір частки у статутному капіталі юридичної особи, яка еквівалентна відповідній сумі коштів, буде визначатися у випадку її конфіскації та залежатиме від наявного у юридичної особи на праві власності майна та отриманого нею доходу від ведення господарської діяльності.
Отже, слідчим суддею обґрунтовано встановлені підстави для накладення арешту на корпоративні права, якими особисто чи опосередковано володіє ОСОБА_5, а також те, що їх вартість напряму залежить, у тому числі від наявного у юридичної особи майна, що у свою чергу вказує на наявність підстав для накладення арешту на майно таких юридичних осіб.
При цьому, слідчий суддя погоджується з висновками, викладеними в ухвалі від 21.11.2024, щодо того, що накладення арешту на частку в статутному капіталі (корпоративні права) суб`єкта господарювання та на належне йому рухоме та нерухоме майно не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності, тощо, отже жодним чином не впливає на поточну господарську діяльність такого товариства.
За наведених обставин, перевіривши надані сторонами матеріали, слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності з потребами кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно, що є власністю ОСОБА_5, як безпосередньо, так і опосередковано через юридичні особи.
Таким чином, в ході розгляду клопотання підозрюваного про скасування арешту, ним не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того підозрюваним та його захисником не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Слід зазначити, що під час під час розгляду даного клопотання, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, оскільки вказане питання належить до виключної компетенції суду апеляційної інстанції.
Так само, твердження сторони захисту про те, що клопотання про арешт майна було подане детективом, а не прокурором, отже неуповноваженою особою, не беруться до уваги слідчим суддею, оскільки під час розгляду клопотання в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не перевіряє законність ухвали про накладення арешту на майно від 21.11.2024, так як це виключна компетенція апеляційного суду. Натомість, в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя повноважний перевірити лише обґрунтованість накладення такого арешту та доцільність подальшого його застосування.
Стосовно доводів сторони захисту щодо строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 слідчий суддя зазначає таке.
Сторона захисту наголошувала, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 закінчився 06.05.2023 та на підтвердження таких аргументів вказувала на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 (у справі №991/7961/23).
Проте, слід додати, що окрім наведених у клопотанні підозрюваного ухвал, питання перебігу строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 неодноразово було предметом дослідження, зокрема й в ухвалах слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 07.10.2024 (у справі № 991/10259/24), від 07.10.2024 (у справі №991/10197/24), якими відмовлено у задоволенні скарг підозрюваних, зокрема й ОСОБА_5, на постанови про зупинення досудового розслідування, від 23.08.2024 (у справі № 991/7118/24), якою продовжено строк досудового розслідування.
Водночас, згідно з висновками, викладеними у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 (у справі № 991/7976/23) у даному кримінальному провадженні, питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акту до суду у порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України. Висловлені в ухвалі слідчого судді висновки щодо строків досудового розслідування не мають преюдиційного значення для суду, який буде з`ясовувати питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду у межах строку досудового розслідування.
Аналогічна позиція зазначена і в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду у справі № 991/7915/23, що постановлена в рамках кримінального провадження №12017040000000531 від 06.03.2017. Так, колегія суддів серед іншого зауважила, що питання щодо обчислення строку досудового розслідування в кримінальному провадженні може бути вирішено судом першої інстанції у судовому засіданні в разі скерування обвинувального акта до суду.
Варто додати, що в КПК України чітко передбачено повноваження слідчого судді щодо того, коли і в яких випадках він може оцінювати перебіг строків досудового розслідування на відповідній стадії, а також визначено два різні способи його реалізації (один - коли відсутні підозрювані, а інший - коли вони вже наявні), а саме право слідчого судді: (1) перевіряти чи спливли строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому на момент отримання клопотання про закриття кримінального провадження відсутні підозрювані (повідомлення про підозру), з прийняттям рішення, передбаченого ч. 9 ст. 284 КПК України - про закриття кримінального провадження чи відмову в його закритті; (2) вирішувати продовжувати чи ні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому наявне повідомлення про підозру певній особі чи особам згідно з ч. 3 ст. 294 КПК України. І кримінальний процесуальний закон прямо визначає наслідки надання відповідної оцінки, одним з яких є рішення про закриття кримінального провадження в ситуації, зазначеній у ч. 9 ст. 284 КПК України (коли немає підозрюваних), а іншим - відмова у продовженні строку досудового розслідування у випадку, про який йдеться у ч. 3 ст. 294 КПК України (коли є підозрювані).
Натомість жодна норма КПК України не наділяє слідчого суддю повноваженням надавати оцінку перебігу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому наявні підозрювані, поза межами процедури продовження строків досудового розслідування, описаної в ч. 3 ст. 294 КПК України. Наведена ситуація не є прогалиною чи суперечністю норм КПК України, а є волею законодавця, який вважав, що до того як кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні злочину чи злочинів потрапить до суду і відбудеться підготовче судове засідання для запобігання зловживанням з боку сторони обвинувачення в частині надто тривалого утримання особи, яка зазнає обмежень її прав в межах кримінального провадження, достатньо процедури, передбаченої ч. 3 ст. 294 КПК України.
Водночас, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення - закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених, зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Так, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Тобто саме суд на стадії підготовчого судового засідання може прийняти рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо в кримінальному провадженні, у якому були підозрювані, а наразі вони перейшли в статус обвинувачених, закінчилися строки досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Таким чином, слідчий суддя наголошує, що оцінка дотримання строку досудового розслідування виходить за межі повноважень слідчого судді на даній стадії кримінального провадження.
Поряд з цим, посилання сторони захисту на ухвали слідчих суддів ВАКС та колегії суддів АП ВАКС не приймаються до уваги, оскільки наведені висновки не мають обов`язкового характеру для застосування. У відповідності до положень ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 368 КПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя, суд, під час застосування кримінального процесуального законодавства України має керуватися саме висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, а також практикою Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що визначені ст. 174 КПК України підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 21.11.2024, в межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06.03.2017 та задоволення клопотання підозрюваного - відсутні.
Інші доводи, які викладені у змісті клопотання, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба.
За наведених обставин, клопотання підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1