Document No. 126427329

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/11115/23

Провадження № 1-кс/991/13986/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017

клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування

стосовно підозрюваного ОСОБА_12,

в с т а н о в и в :

І. Історія провадження

1. 25.12.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_13, погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно підозрюваного ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2023 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_14 (т. 4 а.с. 15).

Ухвалою суду від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 про відвід слідчого судді ОСОБА_14 (т. 4 а.с. 125).

22.01.2024 захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду із повторною письмовою заявою, а адвокатка ОСОБА_16 із усною заявою про відвід слідчого судді ОСОБА_14, які визнано такими, що мають ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та залишено без розгляду у відповідності до ч. 4 ст. 81 КПК України (т. 4 а.с. 131, 139).

Ухвалою слідчого судді від 30.01.2024 у задоволенні клопотання детектива НАБУ про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно підозрюваного ОСОБА_12 відмовлено (т. 15 а.с. 125).

Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 скасовано, а матеріали клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування направлено слідчому судді Вищого антикорупційного суду на новий розгляд (т. 20 а.с. 197).

Зазначене рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано тим, що висновки слідчого судді про необґрунтованість клопотання зроблені без аналізу доказів, наданих сторонами кримінального провадження, без розкриття їх змісту та без встановлення всіх обов`язкових обставин, передбачених ст. 2974 КПК України.

Окрім того, в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 зазначено, що при новому розгляді слідчому судді з урахуванням визначених в ній (ухвалі) висновків слід ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, дослідивши всі наявні докази, надані прокурором на підтвердження обґрунтованості підозри, та надати їм відповідну оцінку.

2. Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 12.12.2024 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 (т. 21 а.с. 2).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду зазначеного клопотання. Цією ухвалою встановлено, що заява ОСОБА_8 про відвід є безпідставною та такою, що містить явні ознаки зловживання правом на відвід (т. 21 а.с. 23).

Судові засідання у справі призначалися на такі дати: 16.12.2025, 21.01.2025, 03.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 14.02.2025, 21.02.2025, 27.02.2025, 19.03.2025, 24.03.2025, 31.03.2025 (т. 21 а.с. 3, т. 22 а.с. 155, т. 23 а.с. 14, т. 26 а.с. 83).

ІІ. Обґрунтування клопотання

3. В обґрунтування клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування детектив зазначив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

10.07.2023 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

Вказане повідомлення про підозру надіслано засобами поштового зв`язку на:

(1) останню відому його адресу проживання та реєстрації ( АДРЕСА_1 );

(2) адресу за місцем проживання та здійснення адвокатської діяльності ( АДРЕСА_2 ;

(3) адресу за місцем здійснення адвокатської діяльності (Київська обл, Обухівський район м. Українка, Садівницьке товариство «Роздолля», захисна дамба «Конча Заспа?Плюти», буд. 32).

Також повідомлення про підозру вручено представникам житлово?експлуатаційних організацій (1) ЖЕД № 901 по АДРЕСА_4 (обслуговує будинок АДРЕСА_1), (2) ЖЕД «Хрещатик» по вул. Басейна, 5?А у м. Києві (обслуговує будинок АДРЕСА_2).

Окрім того, повідомлення про підозру надіслано за відомими стороні обвинувачення електронними адресами ОСОБА_12, а саме: (1) ІНФОРМАЦІЯ_5; (2) ІНФОРМАЦІЯ_2; (3) ІНФОРМАЦІЯ_3; (4) ІНФОРМАЦІЯ_4, а також за допомогою месенджера «Whats App» за його телефонним номером « НОМЕР_1 ».

На час звернення до суду з клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук. Органу досудового розслідування достеменне невідоме його точне місцезнаходження. На переконання детектива, приєднані до клопотання матеріали кримінального провадження вказують на те, що ОСОБА_12 достеменно обізнаний про здійснення відносно нього досудового розслідування, про складення стосовно нього повідомлення про підозру та про його неодноразові виклики до детектива для участі у слідчих діях. Проте, підозрюваний, перебуваючи за межами України, маючи на меті ухилення від кримінальної відповідальності, систематично без поважних причин не з`являється до органу досудового розслідування.

Отже, на переконання детектива, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 наявні передбачені законом підстави для здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_12 .

ІІІ. Позиції учасників судового засідання

4. У судовому засіданні прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наполягали на наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, підстав викладених у клопотанні детектива. Водночас зауважили, що зібрані наразі докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. Окрім цього, у зв`язку з відсутністю підозрюваного за останнім відомим місцем проживання та місцем реєстрації, письмове повідомлення про підозру йому направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

5. Захисники підозрюваного ОСОБА_12 - адвокати ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 проти задоволення клопотання детектива заперечували з огляду на таке.

(а) відсутні підстави для розгляду клопотання детектива у порядку ст. 2972 КПК України, оскільки ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного, бо повідомлення про підозру йому не вручено у порядку міжнародної правової допомоги згідно з вимог ч. 7 ст. 135 КПК України. ОСОБА_12 не перебуває у міжнародному розшуку, його місце проживання за кордоном, на території Французької Республіки, відоме стороні обвинувачення;

(б) клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12 не вручено останньому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень особам, які проживають за кордоном;

(в) повідомлення про підозру є необґрунтованим, у діях ОСОБА_12 відсутній склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а наявні у матеріалах клопотання докази є очевидно недостатніми для повідомлення останньому про підозру;

(г) клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування обґрунтовано таким ж недопустимими доказами, щодо яких вже висловився Пленум Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) внаслідок порушення стороною обвинувачення дипломатичного імунітету ОСОБА_12 як члена сім`ї судді ЄСПЛ ОСОБА_17 ;

(ґ) кримінальне провадження стосовно ОСОБА_12, як особи з дипломатичним імунітетом, не могло здійснюватися, підлягало закриттю та було непідсудне слідчим суддям Вищого антикорупційного суду у силу положень ч. 2 ст. 6 КПК України та ч. 4 ст. 6 КК України;

(д) клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування обґрунтовано недопустимими доказами (протоколи огляду, протоколи негласних слідчих розшукових дій, показання свідків тощо), які зібрані (1) з порушенням адвокатської таємниці та гарантій адвокатської діяльності, (2) внаслідок неправомірного тиску на свідків та інших учасників кримінального провадження, що також встановлено Пленумом ЄСПЛ, (3) з порушенням дипломатичного імунітету ОСОБА_12, (4) з порушенням імунітету народного депутата України, (5) з порушенням строків досудового розслідування;

(е) строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчилися та не продовжувалися належним чином, оскільки кримінальне провадження є об`єднаним кримінальним провадженням, яке містить епізоди, що внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань як до 16.03.2018, так і після 16.03.2018;

(є) шляхом подання цього клопотання сторона обвинувачення порушує норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно ОСОБА_12 .

6. Щодо відсутності у судовому засіданні підозрюваного ОСОБА_12, слідчий суддя зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 2973 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається за участі лише особи, яка подала клопотання, та захисника. Натомість, окрім захисників, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся й підозрюваний шляхом направлення повістки за останньою відомою адресою його проживання на території України та розміщенням відповідного повідомлення на офіційному сайті Вищого антикорупційного суду, а також шляхом публікації повістки про виклик до суду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр».

7. Окрім того, за ініціативою сторони захисту, здійснювалася трансляція судового розгляду на Ютуб?каналі Вищого антикорупційного суду, перебіг судового розгляду також висвітлювався засобами масової інформації, такими як: Інформаційне агентство «Поряд з Вами», телеканал «Еспресо», Редакція «Телеграф», Інформаційний портал «РБК?Україна», Редакція «OBOZ.UA», Видання «NV.ua», Видання «Судово?юридична газета», Харківська правозахисна група «Центр правової допомоги жертвам поганого поводження» тощо, представники яких були присутні у залі судового засідання та/або слідкували за трансляцією.

8. Захисникам ОСОБА_12 було роз`яснено про можливість участі підозрюваного у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема з власних технічних засобів.

9. Отже, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_12 належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно нього, міг спостерігати за ходом судового розгляду та мав можливість брати участь у судовому засідання в режимі відеоконференції. Втім, останній такою можливістю не скористався, відповідних клопотань на адресу суду не подав.

10. З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання детектива у відсутність підозрюваного.

IV. Мотиви слідчого судді

11. Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

12. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 2971 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 241 КПК України. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо визначених цією статтею злочинів, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 2974 КПК України cлідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінка наявності підстав для здійснення спеціального досудового розслідування

13. З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно підозрюваного ОСОБА_12 необхідно, в межах доводів клопотання, відповісти на такі питання:

- чи можливе здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні;

- чи набув ОСОБА_12 статусу підозрюваного;

- чи відповідає повідомлена ОСОБА_12 підозра критерію «обґрунтована підозра»;

- чи оголошений підозрюваний у міжнародний розшук та якими доказами це підтверджується.

Обставини справи

14. З матеріалів кримінального провадження слідує, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

10.07.2023 у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно ОСОБА_12 складено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: 1) організація заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також 2) організація вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі (т. 3 а.с. 123).

Постановою детектива НАБУ від 31.07.2023 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с. 154).

Щодо можливості здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні

15. Як слідує з повідомлення про підозру від 10.07.2023, ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: 1) організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також 2) організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі (т. 3 а.с. 123).

Частиною другою ст. 2971 КПК України визначено, що спеціальне досудового розслідування здійснюється за ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, ч. 2? 5 ст. 191 та ст. 209 КК України.

Отже, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно ОСОБА_12 можливе здійснення спеціальне досудового розслідування.

Щодо наявності у ОСОБА_12 статусу підозрюваного

16. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною першої ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною першою ст. 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК України).

17. Згідно з протоколом огляду від 25.12.2023, складеного за результатом огляду бази даних «Аркан», 17.06.2022 о 09 год 55 хв ОСОБА_12 виїхав за межі України через пункт пропуску «Краківець», використовуючи транспортний засіб Land Rover Range, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (т. 3 а.с. 170).

Станом на день розгляду цього клопотання ОСОБА_12 не повертався на територію України.

10.07.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 складено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (т. 3 а.с. 123).

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_12 за останнім відомим місцем реєстрації та місцем проживання на території України, а також відсутності в органу досудового розслідування відомостей про його точне місцезнаходження, повідомлення про підозру, у відповідності до ст. 135 КПК України, у день його складання (10.07.2023) здійснено таким шляхом:

- засобами поштового зв`язку надіслано за останньою відомою адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_12 в Україні: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 148 зв.);

- засобами поштового зв`язку надіслано на адресу місця проживання та здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 148);

- засобами поштового зв`язку надіслано за місцем здійснення ОСОБА_12 адвокатської діяльності: Київська області, Обухівський район, місто Українка, Садове товариство «Роздолля», захисна дамба «Конча Заспа?Плюти», буд. 32 та за місцем знаходження Адвокатського об`єднання «Логвинський та партнери»: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вул. Балукова, 1 (т. 3 а.с. 147).

- надіслано на електронні скриньки ОСОБА_12, а саме: (1) ІНФОРМАЦІЯ_5; (2) ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3 а.с. 143, т. 14 а.с. 209);

- надіслано засобами телефонного зв`язку в інтернет додатку для обміну повідомленнями «WhatsApp» на абонентський номер телефону « НОМЕР_1 », яким відповідно до матеріалів кримінального провадження користується ОСОБА_12 (т. 13 а.с. 239);

- вручено під розписку в.о. керівника Житлово?експлуатаційної дільниці (далі - ЖЕД) «Хрещатик» по вул. Басейній, 5?А у м. Києві, що обслуговує будинок АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 143, 150);

- вручено представнику ЖЕД № 901 по АДРЕСА_4 (що обслуговує будинок АДРЕСА_1).

Окрім того, стороною обвинувачення надано підтвердження того, що повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_12 скеровано на адреси електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Проте, не надано доказів на підтвердження того, що цими поштовими скриньками користувався саме підозрюваний. Тому згадані відомості слідчий суддя не бере до уваги.

18. Вирішуючи питання щодо належного здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_12, слідчий суддя звертає увагу на таке.

Згідно з листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.06.2023 № 108?7605 станом на 29.06.2023 ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 163).

Окрім того, відповідно до відомостей, які містяться в особовій картці Державної міграційної служби на ім`я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, вищевказана адреса зазначається як місце його проживання (т. 3 а.с. 167).

Згідно з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ) ОСОБА_12 є адвокатом, право на заняття адвокатською діяльністю поновлено з 30.08.2019 (свідоцтво № 4899/10 від 20.06.2012). Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю в матеріалах справах відсутні (т. 3 а.с. 118).

Так, з вищевказаного витягу ЄРАУ слідує таке: (1) адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2, (2) адреса робочого місця: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, Садове товариство «Роздолля», буд. 32, (3) адреса Адвокатського об`єднання «Логвинський та партнери»: 08133, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 1, (4) електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Окрім того, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00040697007 від 26.07.2023, адреса АДРЕСА_2, вказана як місце проживання його дружини - ОСОБА_17 (т. 3 а.с. 168).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_19 від 17.01.2020 слідує, що останній повідомив, що ОСОБА_12 користувався мобільним номером телефону « НОМЕР_1 » та електронною поштовою скринькою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т. 3 а.с. 97). Водночас вказаний номер мобільного телефону зазначено як телефон ОСОБА_12 в особовій картці ДМС України (т. 3 а.с. 167).

Щодо тверджень сторони захисту про необхідність вручення ОСОБА_12 повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, у зв`язку із його проживанням за кордоном, слідчий суддя дійшов такого висновку.

У судовому засіданні сторона захисту, посилаючись на те, що ОСОБА_12 постійно проживає на території Французької Республіки, наголошувала на тому, що для належного повідомлення останньому про підозру орган досудового розслідування мав би застосовувати порядок, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України (шляхом направлення клопотання про міжнародну правову допомогу або за допомогою дипломатичного (консульського) представництво). Одночасно з цим, захисники стверджували, що оскільки зазначена процедура стороною обвинувачення не була дотримана, ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Натомість відповідно до листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108?7605 від 29.06.2023 ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 04.04.2016 по 29.06.2023 заяви про зняття з місця реєстрації за вказаною адресою не надходили (т. 3 а.с. 163).

Згідно з даними Відомчої інформаційної системи Міністерства закордонних справ України факт перебування на тимчасовому/постійному консульському обліку у закордонних дипломатичних установах України громадянина ОСОБА_12 не підтверджено (т. 3 а.с. 164).

Статтею 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом (01.12.2021), не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).

Отже, реєстрація місця проживання (перебування) це спосіб повідомлення особою свого місця проживання для офіційного листування та здійснення іншої комунікації. Людина самостійно обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але здійснюючи реєстрацію свого місця проживання особа повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

Окрім того, факт виїзду ОСОБА_12 за межі України, перебування останнього на території Французької Республіки не спростовує того, що на момент здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_12, у контексті положень ч. 2 ст. 135 КПК України, він вважався тимчасово відсутнім за місцем реєстрації на території України.

З огляду на викладене, на день складання повідомлення про підозру (10.07.2023) у сторони обвинувачення була наявна інформація про те, що єдиним зареєстрованим та фактичним місцем проживання ОСОБА_12 була адреса: АДРЕСА_1 . Відомості про іншу адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_12 були відсутні.

Зазначене дає підстави вважати, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_12 повідомлення про підозру способами, як передбаченими КПК України, так і використанням новітніх технологій, а саме: (1) надіслання ОСОБА_12 повідомлення про підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим та фактичним місцем проживання ОСОБА_12, (2) надіслання повідомлення про підозру за адресою його роботи (здійснення адвокатської діяльності), (3) надіслання на відомі адреси електронної пошти, якими користується ОСОБА_12, (4) надіслання через месенджер на номер мобільного телефону, яким користувався підозрюваний, (5) вручено під розписку житлово?експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_12 .

Застосування саме таких способів здійснення повідомлення направлено на забезпечення дотримання прав підозрюваного ОСОБА_12, зокрема, щодо належного вручення останньому повідомлення про підозру та якнайшвидшого отримання підозрюваним відповідного повідомлення, з урахуванням відсутності у органу досудового розслідування на день повідомлення про підозру доказів на підтвердження його фактичного місця перебування.

Водночас варто зазначити, що Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відтермінування дня вручення повідомлення про підозру з метою очікування настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка фактично була відсутня за місцем реєстрації у день складання цього повідомлення. У свою чергу, стороною обвинувачення здійснено всі можливі, передбачені законом та додаткові дії, задля того, щоб підозрюваний був обізнаний про складання стосовно нього відповідного повідомлення.

Також слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів щодо вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням такого повідомлення.

19. Отже, з матеріалів кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 слідує, що ОСОБА_12 набув статусу підозрюваного.

Щодо підтвердження обізнаності підозрюваного про розпочате стосовно нього кримінальне провадження

20. Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини встановлює, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень, однак лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в такому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення від 01.03.2006 у справі «Сейдовіч проти Італії»).

З урахуванням наведеного, першочергово необхідно з`ясувати питання обізнаності ОСОБА_12 про порушене відносно нього кримінального провадження, оскільки, як вказав Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні, визнання обвинуваченого «Iatitante» - «особою, яка переховується від правосуддя» винним у заочному судовому провадженні (in absentia) без повідомлення його про слухання справи проти нього є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, необхідно дослідити, чи можна вважати, що підозрюваний ОСОБА_12 знає про кримінальне переслідування та майбутнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення відмовитися від свого права постати перед слідством та судом чи ухилитися від правосуддя.

21. На переконання слідчого судді, підозрюваному достеменно відомо про існування стосовно нього кримінального провадження, з огляду на таке.

10.07.2023 (у день повідомлення про підозру) від адвоката ОСОБА_20 електронною поштою надійшло клопотання про надання інформації, до якого долучено сканкопію заяви ОСОБА_12, адресованої директору НАБУ та заступнику Генерального прокурора - керівнику САП, зі змісту якої слідує, що він обізнаний про виклик його на 10.07.2023 до детектива у кримінальному провадженні № 52017000000000361 для проведення процесуальних дій (т. 3 а.с. 165).

Водночас зі змісту речення в заяві: «Прошу також поінформувати, чи органом досудового слідства змінено доведену в рамках комунікації до ЄСПЛ позицію про нездійснення розслідування к/п № 52017000000000361 відносно особи, наділеної дипломатичним імунітетом, тобто проти мене, і якщо так, прошу вказати осіб, відповідальних за таке рішення» вбачається, що ОСОБА_12 усвідомлював, що викликають його в тому числі для повідомлення про підозру.

Окрім того, після повідомлення йому про підозру ОСОБА_12 залучив низку захисників, а саме: 10.08.2023 - ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 182); 06.09.2023 - ОСОБА_11, ОСОБА_10 (т. 4 а.с. 15, т. 19, а.с. 76); 05.10.2023 - ОСОБА_21 (т. 4 а.с. 7); 01.11.2023 - ОСОБА_9 (т. 21 а.с. 5); 10.11.2023 - ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23 (т. 4 а.с. 21, 123, т. 15 а.с. 114); 28.11.2023 - ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 28); 18.11.2024 - ОСОБА_24 (т. 20 а.с. 175).

22. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_12 обізнаний про здійснення стосовно нього кримінального провадження, про повідомлення підозри та про його зміст, що дає змогу переконатися в усвідомленій і проінформованій відмові підозрюваного від участі в слідчих діях на території України.

Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук

23. Кримінальним процесуальним кодексом України не розкривається поняття «міжнародний розшук» та не визначається момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, для того, щоб підозрюваний, у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, вважався оголошеним у розшук, має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (далі - Інструкція), етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.

За змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про неоголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Отже, підставами для оголошення особи в розшук є: 1) відсутність під час досудового розслідування відомостей про місцезнаходження або перебування такої особи за межами України; 2) неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Водночас вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити факт перебування такої особи у розшуку, є документальне підтвердження скерування цієї постанови та відповідних матеріалів у Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, до Міністерства внутрішніх справ та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Скерування зазначеної постанови з відповідними матеріалами кримінального провадження до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

Водночас чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення, відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України, при оголошенні в розшук (в тому числі міжнародний) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 2974 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, втім не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук.

За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньо підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 та ч. 1 ст. 2974 КПК України.

Отже, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в межах процедури розгляду ним клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 (справа № 991/2277/2, провадження № 11-сс/991/208/22).

24. З матеріалів кримінального провадження слідує, що постановою детектива ОСОБА_25 від 31.07.2023 оголошено в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_12, у зв`язку із тим, що останній 17.06.2022 виїхав за межі України та станом на день винесення постанови на територію України не повертався (т. 3 а.с. 154).

Супровідним листом від 01.08.2023 № 0421-192/23371 вищевказану постанову скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 3 а.с. 153).

Як свідчать матеріали клопотання, а саме інформація з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно?телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» 17.06.2022 о 09 год 55 хв ОСОБА_12 виїхав за межі України через пункт пропуску Краківець, використовуючи транспортний засіб Land Rover Range, 2007 року випуску, колір чорний, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (т. 3 а.с. 170). Відомості про його повернення відсутні.

25. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що 17.06.2022 підозрюваний ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук.

Мотиви слідчого судді щодо переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності

26. Вирішуючи питання щодо переховування підозрюваного ОСОБА_12 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, зокрема вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду (ухвала Верховного Суду України від 19.03.2015 у справі №5-1кс15).

При з`ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка у встановленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Слідчий суддя погоджується із зазначеним визначенням такої дії, як ухилення. Водночас вважає, що факт ухилення від слідства буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик органу слідства без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості такої явки.

Обов`язок підозрюваного прибувати за викликом до слідчого передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.

Слідчий суддя вважає доведеним, що підозрюваний ОСОБА_12, який обізнаний про наявність стосовно нього кримінального провадження, переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує його перебування за межами України з червня 2023 року, у зв`язку з чим протягом періоду проведення цього досудового розслідування він не з`являється за викликами до детективів Національного антикорупційного бюро України.

27. В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_12 виклався до НАБУ для участі у процесуальних діях в якості підозрюваного у межах досудового розслідування кримінального провадження на 17.07.2023, 21.07.2023 та на 24.07.2023 шляхом направлення повісток про виклик в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, а саме такими способами:

- 11.07.2023 направлено поштою на адресу місця реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_12 : АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 152 зв.);

- 11.07.2023 направлено поштою на адресу місця проживання та здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 151 зв.);

- 11.07.2023 направлено поштою на адресу за місцем здійснення ОСОБА_12 адвокатської діяльності: АДРЕСА_3, та за місцем знаходження Адвокатського об`єднання «Логвинський та партнери»: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 1 (т. 3 а.с. 147).

Водночас 25.07.2023 за допомогою електронної пошти детектива «[email protected]» на електронні адреси, якими користується ОСОБА_12, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслані скановані копії повісток про виклик до НАБУ для участі у процесуальних діях в якості підозрюваного (у форматі pdf) на ім`я ОСОБА_12 на 28.07.2023 та на 31.07.2023 (т. 3 а.с. 158?160).

Отже, ОСОБА_12 викликався до детектива в якості підозрюваного з метою проведення за його участі процесуальних дій у відповідності до встановленого КПК України порядку здійснення виклику у кримінальному провадженні.

Втім, на вказані виклики підозрюваний не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив.

Докази повідомлення орган досудового розслідування/прокурора щодо поважних причин неявки ОСОБА_12 на виклики до НАБУ на 17.07.2023, 21.07.2023, 24.07.2023, 28.07.2023 та на 31.07.2023, у матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи слідує, що дружина ОСОБА_12 - ОСОБА_17 у період з 15.06.2010 по 26.06.2022 перебувала на посаді судді Європейського суду з прав людини за квотою України, у зв`язку з чим у вказаний період на ОСОБА_12 поширювався імунітет, передбачений положеннями Протоколу № 6 до Генеральної угоди про привілеї та імунітет Ради Європи.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що 17.06.2023 ОСОБА_12 покинув територію України, тобто за 10 (десять) днів до закінчення строку дії вищевказаного імунітету (27.06.2023) та станом на момент розгляду цього клопотання не повертався.

28. Викладені факти та обставини, за яких ОСОБА_12 залишив територію України, його процесуальна поведінка під час досудового розслідування дають слідчому судді можливість дійти до переконання, що підозрюваний залишається на території іншої держави з метою уникнути кримінальної відповідальності, тобто ухиляється від слідства та суду.

У контексті вчинення підозрюваним дія, бездіяльності з метою ухилення від кримінальної відповідальності, також слід враховувати й на послідуючу його поведінку. Так, будучи обізнаним про судовий розгляд клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, його важливість для сторін та маючи можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, ОСОБА_12 такою опцією не скористався. Замість цього, захисники підозрюваного безпідставно наполягали, щоб про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_12 було повідомлено шляхом направлення клопотання про міжнародну правову допомогу (МПД), хоча ч. 1 ст. 2973 КПК України передбачено, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування має розглядатися у відсутність підозрюваного. А враховуючи передбачену міжнародними договорами тривалість виконання клопотання про МПД, зазначене свідчить про те, що таке клопотання заявлялося виключно з метою затягування кримінального провадження.

Мотиви слідчого судді щодо наявності достатніх доказів для підозри особі (обґрунтованості підозри)

29. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.

Стандарт переконання «обґрунтована підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження. Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

Водночас системний аналіз норм чинного кримінального процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що під «обґрунтованою підозрою» слід розуміти існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити інкриміноване їй правопорушення. При цьому факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру» не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Суд звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання у права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

30. Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно такої особи спеціального досудового розслідування.

31. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_12 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

За версією органу досудового розслідування, у січні?лютому 2013 року ОСОБА_26 повідомив ОСОБА_12 про отримання підконтрольним ОСОБА_26 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 08.07.2008 кредиту у ПАТ «Родовід Банк» у сумі 38 172 000,65 грн, який використано для придбання у ТОВ «ТД «Ресурси» 24 627,097 тони мазуту за договором поставки нафтопродуктів від 04.07.2008. Заставним майном за кредитним договором вказано нафтопродукти (мазут марки М?100), які 17.10.2008 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» передало для зберігання до ПАТ «Київенерго». Також, ОСОБА_26 повідомив ОСОБА_12, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», зобов`язано ПАТ «Київенерго» повернути в натурі мазут, переданий на зберігання 17.10.2009 загальною кількістю 24 627,097 тони, про що 06.05.2009 судом видано наказ для примусового виконання рішення. 12.05.2009 господарським судом задоволено заяву ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» про зміну способу виконання рішення від 21.04.2009 та стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вартість мазуту марки М?100 на загальну суму 54 179 613,40 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2013 за заявою ПАТ «Київенерго» розстрочено виконання ухвали від 12.05.2009 справі № 41/207 на 36 платежів до 31.01.2015.

З метою отримання грошових коштів за ухвалою господарського суду від 12.05.2009 у справі № 41/207, запобіганню стягненню ПАТ «Родовід Банк» у примусовому порядку із ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості за кредитом, а також отримання мазуту в натурі чи його грошового еквіваленту, не погашаючи при цьому кредиту в ПАТ «Родовід Банк», виданого на його придбання, ОСОБА_12 та ОСОБА_26 розробили злочинний план із заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України в особливо великому розмірі, до втілення якого на різних етапах залучили ОСОБА_27 - раніше знайомого адвоката як представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ОСОБА_28 - раніше знайомого бухгалтера, ОСОБА_29 - Першого заступника Міністра юстиції України (далі - Мін`юст), ОСОБА_30 - Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, ОСОБА_31 - раніше знайомого адвоката.

Зокрема, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_27, діючи від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», уклала з підконтрольним ОСОБА_12 ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» з oзнaкaми фіктивності договір про відступлення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали господарського суду від 12.05.2009 на загальну суму 54 179 613,40 грн з метою запобігання стягненню з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь ПАТ «Родовід Банк» на підставі судового рішення заборгованості за кредитним договором.

Надалі, ОСОБА_12 залучив раніше знайомого ОСОБА_32, як спеціаліста з досвідом роботи у сфері міжнародного права, якому не повідомляв про свої злочинні наміри, з метою звернення в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» із заявою до ЄСПЛ проти України, обґрунтованою нібито вичерпним вжиттям всіх національних засобів юридичного захисту та невиконанням ухвали господарського суду від 12.05.2009 про стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.

У подальшому ОСОБА_12, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою із вищевказаними особами, достовірно знаючи про відсутність з 10.04.2013 правових підстав для отримання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів за рішенням господарського суду від 12.05.2009, шляхом приховування вказаної інформації від ЄСПЛ та за сприяння залученої ним раніше службової особи Мін`юст, організував заволодіння за протиправною схемою грошовими коштами Державного бюджету України на загальну суму 54 179 613,40 грн, що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

З метою реалізації другого етапу розробленого ОСОБА_12 злочинного плану, після зарахування Державною казначейською службою України коштів на банківський рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» у сумі 9 182 823,64 грн та 44 996 789,76 грн, відповідно (на загальну суму 54 179 613,40 грн) ОСОБА_26, використовуючи систему дистанційного обслуговування вказаного рахунку, для усунення ризику накладення арешту на грошові кошти та подальшого звернення їх на користь АТ «Родовід Банк», а також усунення ризику викриття співучасників у разі розпорядження вказаними коштами безпосередньо з рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», 23.02.2016 та 29.02.2016 організував їх перерахування для нібито виконання зобов`язань за договором № 1004 від 10.04.2013 та додатковою угодою № 1 від 15.02.2016 на банківський рахунок ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» в АБ «Південний», незважаючи на фактичне виконання сторонами договору № 1004 від 10.04.2013 про відступлення права вимоги.

У подальшому ОСОБА_12 залучив професійного бухгалтера ОСОБА_28, якій доручив віддалено управляти рахунком ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» в АБ «Південний» за місцезнаходженням офісного приміщення підприємства його рідного брата ОСОБА_33 та надав вказівку здійснити перерахування грошових коштів у сумі 54 179 613,40 грн, попередньо отриманих від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» за рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015, для нібито виконання договорів про відступлення права вимоги на рахунки ТОВ «Стандарт Оптторг» в ПАТ «КБ «Євробанк» в сумі 30 180 000 грн та ТОВ «Пасифік Сін» в ПАТ «Класикбанк» в сумі 24 000 000 грн.

32. Отже, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою із вищевказаними особами, після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими 23.02.2016 та 25.02.2016 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштами на загальну суму 54 179 613,40 грн, використовуючи недійсну угоду, що стала формальною підставою для здійснення фінансової операції, з метою усунення ризику накладення на грошові кошти арешту та подальшого звернення на користь АТ «Родовід Банк» у справі № 2/84 від 07.07.2011, що призвело б до неможливості розпорядження ними для задоволення власних потреб, а також для усунення ризику, пов`язаного з можливим викриттям співучасників у разі розпорядження коштами у власних цілях безпосередньо з рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», організував вчинення правочину шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору № 1004 від 10.04.2013 про відступлення права вимоги, а також фінансових операцій шляхом перерахування цих коштів з банківського рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на банківський рахунок підконтрольної ОСОБА_12 юридичної особи з ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт», а з його рахунку - на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», чим організував легалізацію (відмивання) отриманих ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на підставі рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн, що згідно з п. 3 примітки до ст. 209 КК України, у вісімнадцять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Відтак, ОСОБА_12 підозрюється в організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (у редакції Закону № 430?IV від 16.01.2003 з подальшими змінами).

33. На підтвердження причетності ОСОБА_12 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень детективом НАБУ надано копії таких документів, які були досліджені в судовому засіданні та, на переконання сторони обвинувачення, встановлюють відповідні обставини, а саме:

- ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14.12.2012 у справі № 2609/27041/12 за обвинуваченням колишнього директора ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_34 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222 КК України, якою його звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки до трудового колективу ТОВ «Кронос Лімітед».

Так, рішенням встановлено, що ОСОБА_35, будучи директором підприємства 04.07.2008 вчинив службове підроблення та надав завідомо неправдиву інформацію до ПАТ «Родовід Банк» для отримання кредитних коштів, за які у подальшому ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» придбало мазут марки М-100 та передало його на зберігання до ПАТ «Київенерго», з яким далі виникли спірні правовідносини в судах господарської юрисдикції різних інстанцій (справа № 41/207) (т. 1 а.с. 126);

- заяву представника ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_36 до ЄСПЛ від 13.09.2013 проти України щодо стягнення 54 179 613,40 грн, право вимоги щодо яких на момент звернення до ЄСПЛ вже було відступлено підприємством на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» (т. 2 а.с. 16);

- наказ Міністра юстиції України від 22.05.2015 № 146/7 «Про утворення міжвідомчої робочої групи», яким з метою підготовки пропозицій щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ у справах щодо тривалого невиконання рішень національних судів утворено міжвідомчу робочу групу (далі - МРГ) (т. 2 а.с. 83);

- рішення за підсумками засідання МРГ від 22.05.2015 № 1, засвідченого підписом ОСОБА_37, яким Міністерству юстиції України рекомендовано надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62 А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини (т. 2 а.с. 84);

- наказ Міністра юстиції України від 16.07.2015 № 2192/к «Про деякі питання діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», в якому, серед іншого, визначено, що Уповноважена особа виключно за погодженням із заступником Міністра відповідно до розподілу повноважень укладає угоду про дружнє врегулювання спору відповідно до статті 39 Конвенції та надсилає односторонню декларацію відповідно до Правил 62 А Регламенту ЄСПЛ у справах, які знаходяться на розгляді в ЄСПЛ (т. 2 а.с. 82);

- протокол засідання МРГ № 5 від 11.12.2015, під час якого службові особи Міністерства юстиції України виявляли зацікавленість у безумовному виконанні рішення національного суду у справі № 41/207 та першочерговому перерахуванні грошових коштів на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т. 2 а.с. 86);

- платіжні доручення від 12.02.2016 № 378 та від 22.02.2016 № 810 засвідчених підписами ОСОБА_38, на підставі яких ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано грошові кошти в розмірі 44 996 789,76 грн (які 24.02.2016 повернуто до Державної казначейської служби України) та 9 182 823,64 грн відповідно (т. 2 а.с. 225,226);

- наказ Міністра юстиції України від 18.02.2016 № 753/к «Про внесення змін до наказу про розподіл повноважень між Міністром та заступниками», згідно з яким ОСОБА_38 мав організовувати та відповідати за фінансово-господарську діяльність Міністерства та уповноважений Міністром на підписання документів фінансово-господарської діяльності (т. 2 а.с. 222);

- платіжне доручення від 24.02.2016 № 918, засвідчене підписом ОСОБА_37, на підставі якого ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано в цей же день з Державного бюджету України 44 996 789, 76 грн (т. 2 а.с. 227);

- матеріалами тимчасового доступу до речей і документів в ПАТ «Банк Південний» від 15.08.2017, згідно з якими встановлено, що управління рахунком ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт», яке використовувалося для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, після перерахування грошових коштів ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 23.02.2016 та 29.02.2016 на загальну суму 54 179 613,40 грн за місцезнаходженням офісного приміщення ТОВ «Союзторгінвест» (м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 17), директором якого був та залишається рідний брат ОСОБА_12 - ОСОБА_39 (т. 2 а.с. 241);

- протокол допиту свідка ОСОБА_40 від 06.10.2017, який, будучи старшим державним виконавцем ДВС Міністерства юстиції України під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, неодноразово інформував ОСОБА_41 про неможливість повного виконання вказаного рішення ЄСПЛ через існування об`єктивних причин, які цьому перешкоджали, зокрема ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 11.10.2015 про скасування ухвали від 12.05.2009 Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 щодо способу виконання рішення цього ж суду від 21.04.2009 та, як наслідок, відсутності остаточного рішення національного суду, що підлягало виконанню, а потім у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» по зберіганню протягом тривалого проміжку часу мазуту, майнові права щодо якого і були предметом спору між вказаними юридичними особами. Також свідок підтвердив присутність ОСОБА_29 на засіданнях МРГ по справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та вказав на те, що остання залишала поза увагою будь?які аргументи представників ДВС про наявність проблемних питань, пов`язаних з виконанням рішення ЄСПЛ у справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», та наполягала на швидкому і повному виконанні цього рішення (т. 2 а.с. 89);

- протокол допиту свідка ОСОБА_42 від 30.10.2017, яка повідомила обставини участі та роль ОСОБА_29 під час виконання Секретаріатом рішень ЄСПЛ, у тому числі рішення від 20.10.2015 у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, які полягали у погодженні нею шляхом накладення відповідних резолюцій на доповідних записках, підготовлених Урядовим уповноваженим чи працівниками Секретаріату, з питань можливого врегулювання спору у відповідних справах, які (доповідні записки) після початку Національним бюро досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні із Секретаріату зникли.

Також свідок ОСОБА_43 повідомила, що засвідчений працівниками Секретаріату переклад рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 як автентичний, не відповідає суті викладеної в ньому інформації, оскільки використане в оригіналі рішення словосполучення «pay the debt still owed» вказувало на необхідність виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості, яка все ще підлягала сплаті, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, а не сплаті грошових коштів у повному розмірі, присуджених рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 Господарського суду м. Києва у справі № 41/207, як наведено в його перекладі (т. 2 а.с. 59);

- протокол допиту свідка ОСОБА_44 від 31.10.2017, який, будучи державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, стверджував, що ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» не було використано всі можливі механізми національного захисту до моменту звернення в ЄСПЛ (т. 1 а.с. 94);

- протокол огляду від 06.11.2017, яким підтверджено, що номер телефону « НОМЕР_3 », який зазначено в профайлі адвоката ОСОБА_12 співпадає з номером телефону ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» та ТОВ «Авігаль», який зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою» (т. 3 а.с. 104-108);

- протокол за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 27.11.2017, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 ОСОБА_45 на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали», яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справ № 63403/13 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до України.

Також в електронних інформаційних системах зафіксовано наявність нотаток, які синхронізуються з різними періодами проходження справи за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, що свідчить про поінформованість ОСОБА_37 про обставини цієї справи, де, серед іншого, зазначено такі відомості: 18.09.2013 «ОСОБА_12 справка. Документы которых не хватает», 01.04.2015 «Декларация. Векселя. Мандарин», 08.06.2015 «Векселя. Мандарин ЕСПЧ. Бабин» (т. 2 а.с. 77);

- протокол огляду від 08.12.2017 пошкоджених речей і документів, які були вилучені в приміщенні Міністерства юстиції України за результатами проведення невідкладного обшуку в той час, коли на виконанні в міністерстві знаходилася ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів з метою отримання документів у справі № 63403/13 від 20.10.2015 за скаргою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т. 2 а.с. 13);

- протокол обшуку від 08.12.2017, проведеного за місцем проживання в.о. Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_46, де вилучено службові речі та документи у справі № 63403/13 від 20.10.2015 за скаргою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т. 2 а.с. 29);

- висновок лінгвістичної експертизи від 22.12.2017 № 256/615, яким встановлено відмінності в текстуальному розумінні оригіналу рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та його перекладом, автентичність якого затверджено працівниками Секретаріату (т. 2 а.с. 65);

- протокол огляду від 26.12.2017 матеріалів кримінального провадження та електронних ресурсів з метою встановлення фактів використання ІР-адрес НОМЕР_4 та НОМЕР_5, яким підтверджено факт використання ТОВ «Союзторгінвест» (м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 17) ІР-адреси НОМЕР_4 та ТОВ «Глобалторг» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) ІР-адреси НОМЕР_5 . Матеріалами, наданими ТОВ «Транс Трафік», якими підтверджується інформація про абонента отримання послуг з доступу до мережі Інтернет з використанням ІР-адреси НОМЕР_6, а саме ТОВ «Союзторгінвест» (адреса надання послуг: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17). Засновником вказаної компанії та кінцевим бенефіціарним власником є брат ОСОБА_12 - ОСОБА_39 . Вказаною ІР-адресою також користувався представник ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» під час використання клієнт-банку ПАТ «Банк Південний»;

- протокол допиту свідка ОСОБА_38 від 19.03.2018, яка повідомила, що, будучи заступником Міністра юстиції України, відповідальним за підписання фінансово-господарських документів міністерства, 24.02.2016, тобто в день, коли ОСОБА_47 засвідчила своїм підписом платіжне доручення про перерахування ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 44 996 789, 76 грн, вона перебувала на роботі, що підтверджується табелем обліку її робочого часу (т. 2 а.с. 228);

- протокол негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018, в якому зафіксовано розмови між ОСОБА_12, ОСОБА_48, ОСОБА_27, ОСОБА_28, а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_49, під час яких останнього інструктують щодо змісту та обсягу показань, які необхідно надати детективам Національного бюро під час проведення допитів у кримінальному провадженні. Розповідають історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості, а також порядок користування системою «Клієнт-Банк».

Також вказаними матеріалами підтверджується факт спілкування між ОСОБА_12, ОСОБА_28, ОСОБА_50 та ОСОБА_27 щодо показань, які мають надаватися під час допитів в НАБУ, зокрема щодо знайомства ОСОБА_28 із ОСОБА_26 та ОСОБА_51 (т. 3 а.с. 43);

- протоколи допиту свідків ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54 від 04.05.2018, які, будучи співробітниками АЕК «Київенерго», повідомили, що ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» не зверталося до них з виконавчими документами та/або ініціативами про стягнення грошових коштів за ухвалою суду від 12.05.2009 у справі № 41/207, а ПАТ «Київенерго», в свою чергу, у встановленому законом порядку повідомляло ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» про обставини взаємозаліку (т. 1 а.с 190, 193, 196);

- протокол допиту свідка ОСОБА_55 від 03.06.2018, яка повідомила органу досудового розслідування про структуру групи компаній «Калина», до складу якої, серед іншого, входило ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», фактичне управління яким в різний період часу здійснювали ОСОБА_26, ОСОБА_56, ОСОБА_19, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59 (т. 1 а.с. 146). Під час зазначеного допиту детектив запитував у свідка чи знайома вона, серед іншого, із ОСОБА_12 та обставини знайомства;

- протокол допиту свідка ОСОБА_60 від 08.06.2018, яка повідомила, що, працюючи в Головному управлінні Юстиції у м. Києві, займалася збором інформації для Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, в тому числі по справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» Надсилала на адресу Секретаріату матеріали, що підтверджують обставини взаємозаліку між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» для врахування при виконанні рішення, а також лист від Головного управління юстиції у м. Києві № 5028/0/11-15 від 31.03.2015, відповідно до якого наказ, виданий на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 до органів Державної виконавчої служби не пред`являвся. Інформацію про залік однорідних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» на суму 15,9 млн грн, а також про надану судом розстрочку виконання рішення до 31.01.2015 (т. 1 а.с. 251, 254);

- протокол допиту свідка ОСОБА_61 від 21.06.2018, який повідомив про структуру групи компаній «Калина», до складу якої, серед іншого, входило ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», фактичне управління яким в різний період часу здійснювали такі особи ОСОБА_26, ОСОБА_56, ОСОБА_19, ОСОБА_57, ОСОБА_58 та ОСОБА_62 (т. 1 а.с. 143). Під час зазначеного допиту свідок відповідав на запитання детектива про те, що ОСОБА_12 перебуває у дружніх відносинах із сім`єю ОСОБА_63 та міг консультувати їх та вирішувати певні питання. Усією інформацією щодо участі ОСОБА_12 в процесах, пов`язаних з ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», володіють виключно ОСОБА_19 та ОСОБА_26 ;

- копію договору від 10.04.2013 № 1004, наданого 30.07.2018 свідком ОСОБА_26, про відступлення права вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго», стягнутої за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар Зевулун Імпорт-Експорт» (т. 1 а.с. 234);

- протокол огляду речей від 15.08.2018, відповідно до якого в мобільних телефонних пристроях ОСОБА_26 та його дружини ОСОБА_55 виявлено листування між ОСОБА_26, ОСОБА_48, ОСОБА_19 з приводу обставин стягнення із ПАТ «Київенерго» вартості мазуту марки М-100, переданого на зберігання від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також між ОСОБА_26, ОСОБА_48 та працівниками ПАТ «КБ «Преміум» ОСОБА_64 і ОСОБА_65 під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, що полягало у сприянні усуненню останніми перешкод, пов`язаних з неможливістю розпорядження грошовими коштами, перерахованими 12.02.2016 на рахунок підприємства в цьому банку в той час, коли було розпочато процедуру виведення банку з ринку (10.02.2016).

Також під час огляду виявлено документ в електронному вигляді під назвою «джентельменское соглашение» між ОСОБА_26, ОСОБА_66, ОСОБА_19 та іншими особами, де вони розподіляють між собою сфери впливу щодо господарської діяльності ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також обумовлюють питання щодо зняття обвинувачення з директора на той час підприємства ОСОБА_34 (т. 2 а.с. 200);

- протоколи допиту як свідків директорів у різний період часу ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а саме: ОСОБА_67 від 22.08.2018, ОСОБА_68 від 03.09.2018, ОСОБА_69 від 03.09.2018, які повідомили органу досудового розслідування, що пропозицію стати директором підприємства за винагороду їм запропонував у свій час ОСОБА_26, на що вони погодилися, при цьому будь-якими установчими документами підприємства, його печаткою вони ніколи не володіли та не розпоряджалися (т. 1 а.с. 204, 207, 217);

- протокол огляду мобільного телефону від 22.08.2018, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4, за місцем проживання ОСОБА_70, яка перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_71, яким підтверджено факт надання ОСОБА_71 вказівок для ОСОБА_70 на вчинення дій, спрямованих на вжиття заходів для стягнення грошових коштів з Державного бюджету України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» взимку 2016 року (т. 2 а.с. 153);

- протоколи огляду від 27.08.2018 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 ), де міститься інформація про спілкування між ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_27, та іншими особами, де ОСОБА_12 обговорює з ОСОБА_19 схему, що полягала у відступленні спочатку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на одну з підконтрольних їм юридичних осіб, якою потім виявилася ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт за договором № 1004, наступну купівлю цінних паперів за отримані грошові кошти та ін.

Вказаними матеріалами також підтверджується факт залучення різних директорів до діяльності ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», розроблення документу «Легенда», згідно з яким описується порядок дій для директорів ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на випадок виникнення загроз від правоохоронних органів, описуються обставини відступлення прав вимоги за договором № 1004 в 2013 році.

Також вказаними матеріалами підтверджується розробка ОСОБА_26 разом з іншими особами документу з назвою «Меморандум_зм», за змістом якого учасники діалогу узгоджують ризики, та досягають домовленості, згідно з якою «виконавець» зобов`язується вжити ряд заходів, спрямованих на вирішення завдання по отриманню грошових коштів в формі «2» (у вигляді готівки) для замовника.

Окрім того, вказаними матеріалами підтверджується, що ОСОБА_48 запропонувала ОСОБА_26 використати повідомлення про скасування довіреності, виданої ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на ім`я ОСОБА_72, з метою створення штучних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського м. Києва від 14.07.2011 у справі № 2/84 про стягнення коштів з цього товариства на користь АТ «Родовід Банк» (т. 1 а.с. 150);

Електронна скринька «ІНФОРМАЦІЯ_5» належить ОСОБА_12, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 17.01.2020, який повідомив, що ОСОБА_12 користувався мобільним номером телефону « НОМЕР_1 » та електронною поштовою скринькою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т. 3 а.с. 97);

- протокол обшуку від 30.08.2018, проведеного за місцем проживання директора ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_73, в ході якого виявлено та вилучено аркуш паперу з текстом показань, які останньому до початку проведення допиту в Національному бюро потрібно було вивчити та надати їх детективам Національного бюро (т. 3 а.с. 73);

- матеріали, надані 26.12.2018 АТ «Укрсоцбанк» на запит, якими підтверджено факт придбання ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» цінних паперів згідно договору купівлі продажу від 19.06.2013 (т. 1 а.с. 245);

- протоколи пред`явлення ОСОБА_74 від 11.04.2019 та від 15.04.2019 для впізнання за фотознімками осіб, які пропонували йому стати директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» і надавали консультації під час відкриття рахунку підприємства в банківських установах, в ході яких ОСОБА_75 впізнав ОСОБА_26 як «замовника» його послуг в частині виконання функції директора, та ОСОБА_27, як особу, яка взимку 2016 року дала йому свої контакти з рекомендацією звертатися до неї, у випадку, якщо в нього виникнуть проблеми з правоохоронними органами (т. 2 а.с. 233, 235);

- протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 20.04.2019 (колишній працівник Національної асоціації адвокатів України), який повідомив, що звернутися із заявою до ЄСПЛ в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» його попросив ОСОБА_12, який надав йому необхідну для цього інформацію, крім тієї, що підтверджувала б факт відступлення права вимоги підприємства до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» (т. 2 а.с. 1);

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_76 від 22.04.2019, згідно якого останній повідомляє, що погодився за матеріальну винагороду стати директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», підписував на виконання вказівок жінки, яка надавала консультації. Документами про відкриття рахунку підприємства в АБ «Південний», будь-якими установчими документами підприємства, його печаткою він ніколи не володів та не розпоряджався (т. 2 а.с. 231);

- протокол огляду від 21.05.2019 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ), де міститься інформація про спілкування між ОСОБА_77 та ОСОБА_12 (e?mail: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), та іншими (т. 2 а.с. 37);

- рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/22855/17 від 02.10.2019, згідно з яким судом відмовлено у задоволенні вимог Міністерства юстиції України про стягнення в регресному порядку грошових коштів з ПАТ «Київенерго» в сумі 54 179 613,40 грн за результатами виплати відшкодування у справі № 41/207, а також рішення у справі № 905/1965/19, якими Міністерству юстиції України відмовлено у визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство ПАТ «Київенерго» (т. 3 а.с. 20, 30);

- протокол огляду від 08.11.2019 матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні ПАТ «Енергобанк», що підтверджують факт перерахування ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт-Експорт» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та, відповідно, виконання договору від 10.04.2013 № 1004 між ними (т. 1 а.с. 236);

- протокол допиту свідка ОСОБА_73 в порядку ст. 22 КПК України від 26.11.2019, який повідомив про обставини залучення його ОСОБА_12 до формального управління ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», описав роль ОСОБА_28 як такої, що виконувала функцію координатора його діяльності, зберігала у себе установчі документи, прохала підписувати пусті аркуші паперу, для використання у невідомих цілях. Також свідок ОСОБА_78 повідомив, що від імені ОСОБА_12 до нього було приставлено адвоката ОСОБА_27, функцією якої було контролювати питання про те, що йому говорити при взаємодії зі слідством (т. 1 а.с. 226);

- висновком судово-економічної експертизи Українського науково?дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 10.12.2019 № 157/7, відповідно до якого через виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі № 63403/13 підтверджено розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн (т. 3 а.с. 1);

- протоколи допитів свідка ОСОБА_19 від 26.12.2019 та в порядку ст. 225 КПК України від 18.02.2020, який детально описав розподіл ролей між особами, причетними до зазначених в повідомленні про підозру подій, їх контактні номери телефонів, адреси поштових електронних скриньок (т. 3 а.с. 79, 93);

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_30 від 24.01.2020, який повідомив слідству, що підписав Декларацію у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України під тиском ОСОБА_79 . Якби йому були відомі всі обставини справи, в тому числі щодо переуступки прав вимоги за договором № 1004, він би Декларацію в цій справі не підписав (т. 2 а.с. 44);

- протокол допиту свідка ОСОБА_80 (колишнього директора ТОВ «Золотой Мандарин Ойл») від 04.07.2017, в якому останній повідомив про обставини вчинення дій, які передували отриманню та обготівкуванню грошових коштів, на виконання рішення ЄСПЛ, ролі ОСОБА_12 та інших у цьому (т. 8 а.с. 147).

12.02.2020 ОСОБА_81 розповів обставити видачі довіреності на ім`я ОСОБА_82, яка використовувалося для укладення договору переуступки на користь ТОВ «Іссахар?Зевелун Імпорт?Експорт». Також стверджував про досягнення домовленості між ОСОБА_83 та ОСОБА_12 щодо звернення до ЄСПЛ (т. 1 а.с. 200).

Додатки до протоколу допиту:

(і) довіреність, видана ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» в особі директора ОСОБА_80, на ім`я ОСОБА_27 з метою укладення та підписання з ТОВ «Іссахар?Зевелун Імпорт?Експорт» договір про відступлення права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» (т. 1 а.с. 202 зв.);

(іі) протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» від 29.03.2013, відповідно до якого вирішено: (1) укласти з ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» договір про відступлення права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» за ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2012 та наказу суду № 41/207 від 13.05.2009 на суму 54 179 613,40 грн та (2) уповноважити адвоката ОСОБА_27 укласти та підписати з ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» договір про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 203);

- протокол огляду від 13.03.2020 матеріалів, отриманих від операторів мобільного зв`язку, якими підтверджуються обставини комунікації співучасників подій, відображених в повідомленні про підозру (т. 2 а.с. 215). Встановлений номер телефону ОСОБА_12 та з`єднання останнього з ОСОБА_48

- протокол допиту підозрюваної ОСОБА_27 від 19.03.2020, яка описала обставини залучення її ОСОБА_12 та ОСОБА_26 до діяльності підприємства, обставини укладення та підписання угоди про відступлення права вимоги від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт-Експорт», обставини залучення ОСОБА_12, ОСОБА_48 та вчинення останньою під виглядом юридично значущих дій заходів по блокуванню процедури стягнення грошових коштів на користь АТ «Родовід банк» (т. 3 а.с. 100);

- протокол огляду від 11.06-09.07.2020 матеріалів кримінального провадження із залученням спеціалістів у сфері міжнародного права ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, за результатами якого вказаними особами надано висновок з питань, що мають значення для оцінки обставин кримінального правопорушення з урахуванням практики ЄСПЛ (т. 2 а.с. 49 зв.).

34. Також в судовому засіданні дослідженні докази, надані стороною обвинувачення, які отримано після припинення дії імунітету ОСОБА_12 :

- протокол огляду від 10.07.2023 матеріалів справи Господарського суду м. Києва № 2/84, яким, на думку детектива, підтверджується факт подання ОСОБА_87 підроблених документів для цілей зняття арешту з рахунків ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та пособництва у заволодінні грошовими коштами (т. 2 а.с. 168-196);

- протокол допиту свідка ОСОБА_72 від 11.07.2023, який повідомив органу досудового розслідування, що на законних підставах представляв інтереси ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», що у липні 2011 року отримував рішення Господарського суду м. Києва у справі № 2/84 і передав його представникам компанії (т. 2 а.с. 197);

- протокол огляду від 12.07.2023 оптичного носія інформації, який отримано 09.09.2022 за результатами тимчасового доступу в Господарському районному суді м. Києва, на якому містяться скановані копії матеріалів справи № 41/207 за позовом ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до АЕК «Київенерго», треті особи: ТОВ «Торговий дім «Ресурси», дочірнє підприємство «Стальінвест», ТОВ «Донметалзбут» (т. 1 а.с. 92) та додатками до нього:

(і) рішення Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 від 21.04.2009, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та зобов`язано АЕК «Київенерго», серед іншого, повернути із зберігання на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М?100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн (т. 1 а.с. 103);

(іі) ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання вищевказаного рішення Господарського суду м. Києва та постановлено стягнути з АЕК «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошові кошти в сумі 54 179 613,40 грн вартості мазуту (т. 1 а.с. 107);

(ііі) наказ Господарського суду м. Києва від 13.5.2009 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, яке набрало законної сили з 06.05.2009 та ухвали від 12.05.2009 (т. 1 а.с. 110);

(iv) постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі 41/207, якою скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 та відмовлено у задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 (т. 1 а.с. 119).

Вказаними документами детектив обґрунтовує факт наявності зобов`язань АЕК «Київенерго» перед ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на загальну суму 54 179 613,40 грн.;

- витяг з Єдиного державного реєстру довіреностей від 01.08.2023, відповідно до якого ОСОБА_88 спільно з ОСОБА_12 представляли інтереси окремих фізичних осіб, зокрема ОСОБА_89, а ОСОБА_12, окрім іншого, виступав представником близьких родичів кінцевого бенефіціарного власника ПАТ «КБ Преміум» ОСОБА_90 (його матері), в якому на розрахунковий рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» під час запровадження процедури ліквідації банку 12.02.2016 перераховано згідно рішення ЄСПЛ 44 996 789, 76 грн, які вже через декілька днів після цього за сприяння акціонерів банку ( ОСОБА_91 та ОСОБА_92 - рідна сестра ОСОБА_90 ) були повернуті до Державної казначейської служби України, незважаючи на встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» платіжні вимоги (т. 2 а.с. 97);

- матеріали тимчасового доступу в Міністерстві юстиції України, якими підтверджується факт укладення 29.03.2013 між ОСОБА_27 та ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в особі ОСОБА_80 договору про надання правової допомоги. Також вказані матеріали підтверджують:

- обставини, за яких ОСОБА_27 від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 13.09.2013 видала довіреність на адвоката ОСОБА_36 для представництва інтересів підприємства в ЄСПЛ;

- факт ознайомлення ОСОБА_71 та, як наслідок, її поінформованість з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_10 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів на користь ПАТ «Родовід Банк» та подальше звернення її помічниці до органів ДВС з метою перешкоджання стягненню коштів на користь ПАТ «Родовід Банк»;

- факт ознайомлення ОСОБА_71 та, як наслідок, її поінформованість з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_9, та звернення її помічниці в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»;

- факт звернення ОСОБА_27 до органів Державної виконавчої служби з метою стягнення грошових коштів з державного бюджету України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на підставі довіреності від директора підприємства ОСОБА_76 (т. 2 а.с. 99-152).

Щодо наявності у ОСОБА_12 дипломатичного імунітету

35. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00040697007 від 26.07.2023 ОСОБА_12 з 05.07.1997 перебуває у шлюбі з ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10 (т. 3 а.с. 168).

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_93 у період з 15.06.2010 по 26.06.2022 перебувала на посаді судді Європейського суду з прав людини за квотою України (т. 3 а.с. 115, т. 4 а.c. 42?43).

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 6 Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, крім привілеїв та імунітетів, визначених у статті 18 Генеральної угоди судді, їх подружжя та малолітні діти користуються привілеями та імунітетами, звільненнями та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідно до міжнародного права.

Важливо підкреслити, що ст. 51 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує суддям функціональний імунітет, який діє і після виконання ними своїх обов`язків тому, що він є істотною складовою суддівської незалежності. Підхід, відповідно до якого імунітет судді не є особистим привілеєм, а є додатковою гарантією суддівської незалежності, підтверджується і практикою ЄСПЛ (у справі Ernst and others v. Belgium, рішення від 15.07.2003, заява № 33400/96).

Привілеї та імунітети надаються суддям не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні ними своїх службових обов`язків. Позбавити суддів імунітету може тільки пленарне засідання Суду. Воно не тільки має право, але й зобов`язане позбавити суддю імунітету в усіх випадках, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий (ст. 4 Протоколу).

Інакше кажучи, правова природа цього імунітету ґрунтується на необхідності захисту міжнародного правосуддя від зовнішнього тиску та гарантії незалежного виконання суддівських функцій, оскільки судді покликані часто виносити рішення проти держав їхнього обрання. Тобто імунітет запобігає: (і) політичному чи кримінальному переслідуванню суддів з боку держав?членів Ради Європи за їхні рішення; (іі) впливу на процес ухвалення рішень шляхом погроз кримінальним переслідуванням або іншими формами тиску; (ііі) ризику зловживання судовою системою окремими державами для впливу на міжнародний суд.

Сутність цього імунітету детально розкрив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, прийнятому на пленарних засіданнях 29.06.2020 та 06.07.2020, зазначивши, що імунітет суддів та їх подружжя охоплює відкриття кримінального провадження проти одного чи обох із них та здійснення будь?яких слідчих дій або примусових заходів, щодо них, або допиту їх як свідків (т. 4 а.с. 42).

Окрім цього, вказаним рішенням відхилено клопотання про зняття імунітету з ОСОБА_12 та констатовано, що деякі слідчі дії, зокрема, таємне стеження, яке здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, на практиці поширювалося і на пана ОСОБА_12, і що такі слідчі дії з явним наміром зібрати докази, безпосередньо пов`язані з останнім, означали проведення кримінального розслідування стосовно нього.

Водночас Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 752/25120/18, 991/703/20, 991/982/20, 991/4794/20; провадження № 13-66 зво 20 (ухвала від 05.10.2021) дійшла висновку, що рішення ЄСПЛ про позбавлення чи відмову в позбавленні імунітету має процедурний характер і не може ототожнюватися з рішеннями міжнародної судової установи, прийнятими за наслідками розгляду заяв про порушення конвенційних прав особи. Результат розгляду клопотання про зняття імунітету поширюється виключно на суддю ЄСПЛ або його близького родича та зумовлює лише допустимість або недопустимість застосування щодо конкретної особи заходів і вчинення дій, у тому числі слідчих, від яких носій імунітету захищений нормами міжнародного права (т. 8 а.с. 200).

Також, в ухвалі від 05.10.2021 Велика палата Верховного Суду зазначила про обов`язок держави дотримуватися гарантій імунітету суддів ЄСПЛ та їх подружжя відповідно до ст. 1 Протоколу № 6, та що ці гарантії зумовлюють недопустимість кримінального переслідування судді Суду або члена його сім`ї, в тому числі повідомлення цих осіб про підозру, проведення щодо них слідчих дій до зняття імунітету ЄСПЛ за клопотанням уповноваженого правоохоронного органу держави з підстав і в порядку, встановлених зазначеним вище джерелом міжнародного права.

Важливо зазначити, що рішення Пленуму ЄСПЛ від 06.07.2020 про відмову у знятті імунітету з ОСОБА_12 носить виключно процедурний характер та встановлює лише факт відмови у знятті з останнього імунітету. Відтак, слідчий суддя не може посилатися на висновки Пленуму ЄСПЛ щодо порушень допущених слідством під час розслідування цього кримінального провадження, оскільки встановлення таких фактів належить виключно до компетенції національного суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Corneliu Birsan and Gabriela Victori Birsan v Romania» від 02.02.2016 (заява № 79917/13 від 16.04.2013) ЄСПЛ виснував, що рішення про зняття імунітету не має зворотної дії (т. 17 а.с. 6).

Отже, ОСОБА_12, як чоловік судді ЄСПЛ ОСОБА_17, в період з 15.06.2010 по 26.06.2022 користувався дипломатичним імунітетом відповідно до ст. 1 Протоколу № 6 Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, який:

- захищав його від кримінального переслідування;

- унеможливлював проведення щодо нього будь?яких слідчих дій;

- забороняв застосування примусових заходів;

- міг бути знятий виключно пленарним засіданням ЄСПЛ, тому будь-які слідчі дії та заходи кримінального переслідування, здійснені щодо ОСОБА_12 у вказаний період без зняття імунітету пленарним засіданням ЄСПЛ, є порушенням міжнародно-правових зобов`язань України та не можуть вважатися правомірними.

Відтак, слідчому судді необхідно надати відповідь на питання, чи були допущенні органом досудового розслідування процедурні порушення під час дії імунітету ОСОБА_12 на стадії збирання доказів, якщо так, то які саме докази зібрані з порушенням цієї процедури.

Щодо моменту кримінального переслідування

36. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас у практиці ЄСПЛ питання початку кримінального переслідування найповніше розкривається в категорії справ, що стосуються «розумності строків» (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Саме в цих рішеннях Суд визначає момент, коли особа вже вважається такою, що перебуває під кримінальним переслідуванням, навіть якщо їй формально ще не висунуто обвинувачення.

ЄСПЛ послідовно підкреслює, що початок відліку «розумного строку» у кримінальному провадженні не обмежується моментом офіційного повідомлення про підозру. Він може включати й інші дії державних органів, які суттєво впливають на ситуацію особи.

У справі «Екле проти Німеччини» ЄСПЛ звернув увагу на те, що відлік перебігу строку кримінального провадження починається з моменту пред`явлення обвинувачення в широкому сенсі. Сюди включається арешт, початок слідства, коли особі повідомляють про підозру, повідомлення про кримінальне переслідування та «інші дії, що роблять істотний вплив на становище підозрюваного».

Отже, у практиці ЄСПЛ чітко сформульовано підхід, згідно з яким кримінальне переслідування починається не лише з моменту пред`явлення обвинувачення, а й тоді, коли дії правоохоронних органів фактично обмежують права особи або змінюють її правовий статус.

37. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору, зокрема, допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України). Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (ч. 4 ст. 87 КПК України).

Словосполучення «під час будь-якого судового розгляду» означає розгляд справи судом, у тому числі слідчим суддею на стадії досудового розслідування. За іншого тлумачення ст. 94 КПК України не містила би вимоги про оцінку слідчим суддею доказів, в тому числі через призму їх допустимості. Зазначене також підтверджується висновком ЄСПЛ, за яким до завдань цього суду не входить дослідження абстрактного питання про прийнятність доказів, ЄСПЛ вважає, що національні суди мають вирішувати це питання до розгляду справи по суті. Таке попереднє судове розслідування, безсумнівно, дало б змогу національним судам можливість засудити будь-які незаконні методи, що використовуються для одержання доказів обвинувачення (рішення у справі Hulki Gьneє v. Turkey від 19.09.2003, заява № 28490/95, § 91).

Слідчий суддя виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли (1) такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Слідчий суддя на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.

38. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.12.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 розпочато 01.06.2017 за фактом зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з невстановленими особами, службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків державному бюджету України в особливо великому розмірі (правова кваліфікація ч. 2 ст. ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України).

В подальшому 30.10.2017 до ЄРДР внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України за такими фабулами:

(1) «група осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, протягом 2013?2016 років, розробили та реалізували протиправну схему, яка полягала в заволодінні грошовими коштами державного бюджету України, шляхом зловживання своїм службовим становищем (епізод № 2);

(2) «фактичні власники/керівники ТОВ «Золотой мандарин Ойл», діючи за попередньою змовою з посадовими особами Міністерства юстиції України, вчинили фінансові операції з державними коштами в сумі 99,176 мільйонів гривень, одержаними ТОВ «Золотой мандарин Ойл» внаслідок вчинення суспільного небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (епізод № 3) (т. 1 а.с. 24).

Саме за цими двома епізодами 10.07.2023 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Відтак, слідчий суддя враховує, що початок розслідування епізодів за якими ОСОБА_12 повідомлено про підозру розпочався 30.10.2017.

39. З протоколу огляду від 06.11.2017 (тобто через 5 днів з моменту реєстрації цих епізодів) слідує, що детективом виконано вхід за посиланням http://erau.unbau.org.ua, де відображено інтерфейс Єдиного реєстру адвокатів України та в пошукових рядках зазначено прізвище ім`я, по батькові « ОСОБА_12 ».

Так, в ході огляду встановлено, що в профайлі адвоката ОСОБА_12 зазначено номер телефону « НОМЕР_3 », який в подальшому скопійовано в пошукову систему «Google» та встановлено, що серед іншого цей номер вказаний як засіб зв`язку із ТОВ «Іссахар?Зевулун Імпорт?Експорт» (т. 3 а.с. 104).

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що з цього моменту органом досудового розслідування розпочалась перевірка версії причетності ОСОБА_12 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

Згідно з протоколом про результати здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем з подоланням систем логічного захисту без відома власника, володільця або утримувача, які містяться в електронних поштових скриньках від 27.11.2017 зафіксовано інформацію, що міститься в електронній поштовій скриньці ІНФОРМАЦІЯ_11, яку використовує ОСОБА_94 та має значення для кримінального провадження, зокрема, вихідне повідомлення від абонента « ОСОБА_95 » абоненту «Garik» 08.12.2015 на поштову електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_5 з заголовком «Fwd:переклад ухвали», яке містить прикріплений файл - документ з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл» (т. 2 а.с. 77).

Слідчий суддя звертає увагу, що електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_5 належить ОСОБА_12, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_19 від 17.01.2020 (т. 3 а.с. 97).

Також, відповідно до протоколу про результати проведення аудіоконтролю особи ОСОБА_27 від 06.04.2018 в ході проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії виявлено інформацію про розмови, звуки та інші дії, пов`язані з діяльністю ОСОБА_27 та інших осіб, які мають значення для кримінального провадження, зокрема ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 43).

У цьому контексті слідчий суддя звертає увагу на практику ЄСПЛ щодо необхідності наявності в національному законодавстві чітких та ефективних гарантій для захисту прав осіб, які можуть випадково стати об`єктами заходів таємного спостереження. Відсутність таких гарантій може призвести до визнання втручання в приватне життя незаконним та несумісним з вимогами Конвенції (рішення у справі Plechlo v. Slovakia (заява № 18593/19) від 26.10.2023 та у справі Haљибk v. Slovakia (заява № 58359/12) від 23.06.2022).

Окрім того, з протоколу огляду речей від 15.08.2018, а саме мобільних пристроїв ОСОБА_26 та його дружини ОСОБА_55 слідує, що органом досудового розслідування вживалися заходи перевірки версії причетності ОСОБА_12 до розслідуваних кримінальних правопорушень про що свідчить введення детективом буквених символів «Логв.» у пошукових полях: (1) Timeline апаратно?програмного комплексу Cellebrite UFED Infield Kiosk та (2) Contacs (т. 2 а.с. 201).

Відповідно до протоколу огляду від 13.03.2020 матеріалів, отриманих від операторів мобільного зв`язку, встановлено з`єднання між ОСОБА_48 (тел НОМЕР_7 ) та ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ) (т. 2 а.с. 215).

Окрім того, слідчий суддя звертає увагу, що 11.06.2021 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 384 КК України за такою фабулою: «у період з березня по квітень 2018 року ОСОБА_12, ОСОБА_48 та ОСОБА_27 здійснили підбурювання за попередньою змовою групою осіб до надання органу, що здійснював досудове розслідування, завідомо неправдивого показання свідком ОСОБА_49 » (епізод № 12) (т. 1 а.с. 30). Тобто, орган досудового розслідування зареєстрував у ЄРДР окремий епізод за підозрою ОСОБА_12, відтак фактично розпочав нове кримінальне переслідування останнього.

40. Отже, з матеріалів кримінального провадження слідує, що більшість доказів, які долучено до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, здобуто стороною обвинувачення до 26.06.2022, тобто під час дії імунітету ОСОБА_12 .

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що проведення вищевказаних слідчих (розшукових) дій безумовно поширювались на ОСОБА_12 і проводились з явним наміром перевірити версію причетності ОСОБА_12 до вчинення відповідних кримінальних правопорушень, отже фактично означало проведення кримінального переслідування стосовно останнього без дотримання належного йому імунітету, передбаченого ст. 1 Протоколу № 6 до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи. Відтак слідчий суддя дійшов висновку, що вищевказані докази не можуть бути використанні для підтвердження наявності достатніх доказів для підозри особи, оскільки проведення відповідних слідчих (розшукових) дій відбулося з порушенням імунітету ОСОБА_12 .

41. Докази, які не охоплюються періодом дії зазначеного імунітету, містяться лише у:

- протоколі огляду від 10.07.2023 матеріалів справи Господарського суду м. Києва № 2/84, що підтверджує факт подання ОСОБА_87 підроблених документів для зняття арешту з рахунків ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та пособництво у заволодінні грошовими коштами (т. 2 а.с. 168-196);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_72 від 11.07.2023, що повідомив про законне представництво інтересів ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та надані ним документи (т. 2 а.с. 197);

- протоколі огляду від 12.07.2023 оптичного носія інформації, на якому містяться скановані копії матеріалів справи № 41/207 та додаткові документи, які, на думку детектива, підтверджують зобов`язання АЕК «Київенерго» перед ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т. 1 а.с. 92-119);

- витязі з Єдиного державного реєстру довіреностей від 01.08.2023, відповідно до якого, ОСОБА_12 представляв інтереси осіб, пов`язаних з ПАТ «КБ «Преміум» (т. 2 а.с. 97).

Водночас, на переконання слідчого судді, інші непрямі докази, зібрані після припинення дії імунітету підозрюваного, мають фрагментарний характер, не є взаємно підтверджуючими та не утворюють цілісної доказової системи, достатньої для формування обґрунтованої підозри у розумінні Конвенції та КПК України, зокрема, за стандартом «reasonable suspicion», відображеного у практиці ЄСПЛ.

42. Слідчий суддя також звертає увагу, що у постанові прокурора про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні від 16.07.2020 сторона обвинувачення зазначала про необхідність з`ясування таких обставин:

- встановлення переліку свідків про обставини можливого тиску на яких вказано ЄСПЛ у рішенні від 06.07.2020 про відмову у позбавленні ОСОБА_12 імунітету;

- проведення повторних допитів вказаних свідків із залученням сторони захисту, застосування аудіо та відео фіксації, для забезпечення належного дотримання прав та свобод людини та громадянина, належного дотримання норм міжнародного права та національного законодавства, для забезпечення неупередженості та об`єктивності при прийнятті процесуальних рішень у кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 60). Втім, у матеріалах справи відсутні відомості про проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на з`ясування вищевказаних обставин.

43. Враховуючи, що строк досудового розслідування становить майже вісім років стандарти доказування (переконання) у цьому кримінальному провадженні суттєво зросли з перебігом такого розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Водночас сукупність наявних у матеріалах кримінального провадження непрямих доказів свідчить, що повідомлення ОСОБА_12 про підозру не є обґрунтованими на рівні, який є мінімальний для цілей застосування спеціального досудового розслідування.

Щодо строків досудового розслідування

44. Доводи сторони захисту щодо закінчення строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є неспроможними, з огляду на таке.

Так, 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» (Закон № 3509-ІХ від 08.12.2023).

Цим Законом встановлені нові правила обрахування строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Зокрема, викладено в новій редакції ч. 1 ст. 219 КПК України, якою встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Водночас цим же Законом викладено в новій редакції п. 208 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, якою передбачено, що положення ч. 1 ст. 219 цього Кодексу в новій редакції застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності цим Законом.

Раніше зазначено, що у кримінальному провадженні ОСОБА_12 повідомлено про підозру 10.07.2023 та наразі досудове розслідування не завершено.

Водночас згідно з висновками, викладеними у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 (у справі № 991/7976/23), питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акта до суду у порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України. Висловлені в ухвалі слідчого судді висновки щодо строків досудового розслідування не мають преюдиційного значення для суду, який буде з`ясовувати питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду у межах строку досудового розслідування.

45. Отже, оцінка дотримання строку досудового розслідування виходить за межі повноважень слідчого судді на даній стадії кримінального провадження. Тому доводи сторони захисту у цій частині є неспроможними.

Щодо інших доводів сторони захисту

46. Так, сторона захисту наголошувала на необхідності визнання протоколів допиту свідків недопустимими доказами, оскільки детективами НАБУ здійснювався тиск на цих свідків з метою надання ними неправдивих показань проти ОСОБА_12 .

Слідчий суддя переконаний, що такі обставини безумовно мають бути перевірені під час здійснення кримінального провадження за фактами вчинення кримінальних правопорушень проти правосуддя, що можуть бути ініційовані особами, які заявляють про тиск на свідків.

Водночас з`ясування достовірності показань свідків є прерогативою суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Так, у силу ч. 1 ст. 96 КПК України сторони кримінального провадження матимуть право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він давав (даватиме) показання.

У відповідності до ч. 2 ст. 96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Таких відомостей, які могли б давали підстави вважати показання свідків очевидно недостовірними, захист слідчому судді не надав. Фактично доводи захисту зводяться до надання власної оцінки та інтерпретації показань перелічених ними свідків.

Щодо політичних переслідувань підозрюваного

47. Заперечуючи проти задоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, захист окремо звертав увагу на те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_12 має ознаки політичного переслідування його особисто та його дружини - судді ЄСПЛ. Основним аргументом на користь цього припущення, захист зазначив те, що на час описаних в повідомленні про підозру подій та під час активної фази досудового розслідування ОСОБА_12 мав статус адвоката, народного депутата України та користувався дипломатичним імунітетом.

Оцінюючи вказані доводи, слідчий суддя виходить із того, що вся структура кримінального процесуального законодавства України базуються на загальній презумпції, що державні органи діють сумлінно. Побіжно необхідно зважати, що будь?яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», а тому зазначена презумпція сумлінності є спростовною.

Захист, стверджуючи, що права і свободи підозрюваного були обмежені з неправильною метою, має переконливо довести, що реальною метою правоохоронних органів було не те ж саме, що вони проголосили. Простої підозри, що правоохоронні органи використали свої повноваження для інших цілей, окрім тих, які визначені КПК чи Конституцією України, не достатньо, щоб довести, що кримінальне переслідування здійснювалось, зокрема, з політичних міркувань. Адже будь-яка особа, яка обіймає високу посаду у державних органах або має особливий статус, могла б зробити подібні звинувачення. Проте, такі заяви не повинні перешкоджати правоохоронним органам здійснювати досудове розслідування щодо такої особи, якщо існують серйозні підозри щодо неї.

Водночас, наведені захистом відомості у сукупності з матеріалами справи не підтверджують доводів про політичний характер цього кримінального провадження.

У цій справі захистом не було наведено будь-яких переконливих аргументів чи доказів, які б свідчили, що повідомлена ОСОБА_12 підозра була інструментом політичного переслідування. Самих лише заяв захисту не достатньо для того, щоб дійти висновку, що увесь правовий механізм, задіяний правоохоронними органами у цьому випадку був неправильно використаний, що від початку і до кінця органи влади діяли недобросовісно чи з очевидною неповагою до гарантій, передбачених КПК, Конституцією України, міжнародними конвенціями тощо.

Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 37 «Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб», передбачені додаткові гарантів для адвокатів, народних депутатів України та інших категорій осіб особливий порядок кримінального провадження.

З наданих слідчому судді матеріалів досудового розслідування слідує, що органом досудового розслідування у повній мірі дотримано вимоги до порядку здійснення досудового розслідування стосовно адвокатів та народних депутатів України.

Отже, слідчий суддя відкидає як безпідставні твердження захисту про те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_12 є наслідком його політичного переслідування.

Щодо непідсудності клопотання детектива Вищому антикорупційному суду через наявність у підозрюваного дипломатичного імунітету

48. Слідчий суддя вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо непідсудності Вищому антикорупційному суду кримінального провадження стосовно ОСОБА_12 з підстав наявності у нього дипломатичного імунітету.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КК України питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними кримінального правопорушення на території України вирішується дипломатичним шляхом. Так, цією статтею встановлено принципи юрисдикції України щодо дипломатичних представників іноземних держав та інших осіб, які користуються дипломатичним імунітетом. Вона визначає, що ці особи не підлягають кримінальній юрисдикції України за кримінальні правопорушення, вчинені на її території, та питання щодо кримінальної відповідальності таких осіб мають вирішуватися дипломатичним шляхом.

Отже, норма регулює питання кримінальної відповідальності осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, тобто певних категорій осіб, які представляють іноземні держави або міжнародні організації і мають привілеї, захищені міжнародними договорами.

Дипломатичний імунітет є міжнародно-правовим інститутом, що забезпечує захист представників іноземних держав та організацій від юрисдикції судів держави перебування. Імунітет передбачає, що дипломатичні представники не можуть бути притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності в державі перебування без надання згоди їхньою державою або міжнародною організацією, яку вони представляють.

Водночас, як вже зазначено у цьому рішенні, ОСОБА_12 до 26.06.2022 користувався імунітетом, як чоловік судді ЄСПЛ, відтак питання щодо зняття такого імунітету та надання дозволу на кримінальне переслідування вирішується виключно Пленумом ЄСПЛ, тобто за спеціальною процедурою, передбаченою для суддів ЄСПЛ та їхнього подружжя.

З огляду на те, що клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_12 подано до Вищого антикорупційного суду, як національного суду, після закінчення строку дії такого імунітету, слідчий суддя, відхиляє доводи захисту у цій частині.

49. Під час судового засідання сторона захисту наводила інші аргумент, які не потребують детального аналізу. Водночас слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ, яка зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції, якмй зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 № 303?А).

V. Висновки слідчого судді

50. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов таких висновків: (1) ОСОБА_12 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; (2) його належним чином оголошено у міжнародний розшук; (3) ОСОБА_12 обізнаний про розпочате стосовно нього кримінальне провадження та переховується від органів досудового розслідування. Проте (4) рівень обґрунтованості підозри не відповідає мінімальному рівню для цілей застосування спеціального досудового розслідування.

Отже, прокурор не довів наявності достатніх доказів для підозри особи, тому клопотання детектива задоволенню не підлягає.

Щодо процесуальної поведінки сторін кримінального провадження

51. Інститут заборони зловживання процесуальними правами (лат. Uti, non abuti - вживати, але не зловживати) наявний у низці видів судочинства, втім законодавець оминув закріплення такої заборони у Кримінальному процесуальному кодексі України.

Втім, Верховний Суд в ухвалі від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15-к констатував, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.

З огляду на викладене, аналізуючи дії учасників судового засідання, слідчий суддя констатує, що поведінка сторони захисту свідчить про умисний характер дій, направлений на невиправдане затягування розгляду скарги.

52. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2973КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше десяти днів з дня його надходження до суду.

Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_12 передано слідчому судді ОСОБА_1 12.12.2024 та призначено до судового розгляду на 16.12.2024. Проте, до початку судового засідання адвокатом ОСОБА_8 подано до суду заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_1, яку ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.12.2024 залишено без задоволення. Цією ухвалою встановлено, що заява ОСОБА_8 про відвід є безпідставною та такою, що містить явні ознаки зловживання правом на відвід (т. 21 а.с. 23). Зокрема в ухвалі суду від 18.12.2024 зазначено таке: «заявник ( ОСОБА_8 ) зазначає, що є «членом борду» (вочевидь, йдеться про орган управління) «найпопулярнішого юридичного медіа», де була розміщена «саркастична новина» щодо проходження суддею ОСОБА_1 співбесіди на посаду члена ВККС. Свобода думки і слова - також гарантується Конституцією України в ст. 34 право людини і громадянина. Проте в статті, скріншот якої наводить заявник, вживається нецензурний вираз. Оскільки заявник стверджує, що він має стосунок до органу управління відповідного видання, а отже можна вважати, що й до публікації статті, тому посилання на таку статтю, що містить нецензурний вираз, в заяві про відвід - є зловживанням правом на відвід (що відповідає усталеній судовій практиці - наприклад постановами Великої Палати Верховного Суду в справах № 199/6713/14-ц, № 9901/34/19, № 9901/324/19, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справі № 991/7073/23). Водночас ця публікація свідчить лише про дії автора публікації, і не вказує на упередженість судді ОСОБА_1 ».

З аналогічних підстав ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.12.2024 у справі № 991/12451/24 відмовлено у задоволенні тотожної за змістом заяви адвоката ОСОБА_8 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 в іншому кримінальному провадженні.

Варто згадати, що і раніше (22.01.2024) судовим рішенням у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_12 залишалася без розгляду заява ОСОБА_8 про повторний відвід слідчого судді ОСОБА_14 з підстав зловживання адвокатом правом на відвід з метою затягування кримінального провадження (т. 4 а.с. 131, 139).

53. У контексті зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами також варто звернути увагу на те, що у цьому провадженні інтереси підозрюваного представляли п`ять адвокатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які обрали тактику по черзі надавати розлогі заперечення (пояснення) проти задоволення клопотання з надмірної їх деталізацією, зокрема цитуванням процесуальних документів, змісту протоколів слідчих дій, показань свідків тощо. Як наслідок, загальна тривалість судових засідань у цій справі становила майже 22 години, з яких 21 годину тривали усні пояснення захисників. При цьому лише адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не отримували від головуючого зауважень з приводу надання повторних, дублюючих пояснень.

У результаті розгляд клопотання про здійснення спеціального судового провадження було завершено за межами передбаченого ч. 1 ст. 2973КПК України десятиденного строку.

54. Отже, є очевидним висновок про те, що зазначена поведінка певних адвокатів у цьому кримінальному провадженні свідчить про умисний характер та системний їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу та зловживання своїм процесуальним правом. Водночас, як вже зазначалося раніше, в кримінальному процесуальному законодавстві України відсутні дієві правові інструменти протидії таким зловживанням. Також відсутня негативна оцінка таких дій з боку органів, які згідно із законом уповноважені притягати адвоката до дисциплінарної відповідальності, зокрема за порушення правил адвокатської етики. Тому наразі залишається лише констатувати наведені вище факти.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2974 КПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 стосовно підозрюваного ОСОБА_12 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1